Професору Борису Михайловичу Пухлику – 65 років!
страницы: 6-7
Борис Михайлович Пухлик народився у м. Свердловськ (Свердловка) Луганської (Ворошиловоградської) області 11 травня 1945 р. в родині офіцера – учасника Великої Вітчизняної війни. У 1946 р. родина переїхала до м. Житомир, де Борис з успіхом закінчив середню школу. Постійно займався спортом, мав перший спортивний розряд з баскетболу, виявляв непогані музичні здібності, навіть став лауреатом музичного республіканського конкурсу, але обрав фах лікаря. У 1963 р. вступив у Вінницький медичний інститут імені М.І. Пирогова (педіатричний факультет). Був одним із кращих студентів курсу, очолював інститутську самодіяльність, але за направленням разом з молодою дружиною поїхав працювати в село, де одночасно обіймав посади старшого лікаря протитуберкульозного санаторного закладу та педіатра дільничної лікарні. Саме в умовах сільської медицини зібрав матеріал для кандидатської дисертації з фтизіатрії, яку під керівництвом професора Бориса Абрамовича Березовського захистив у 1977 р.
Як здібного організатора практичної охорони здоров’я Бориса Михайловича в 1976 р. було переведено на роботу до Вінницького обласного відділу охорони здоров’я. Пізніше його було включено до резерву кадрів міністра охорони здоров’я. Перед молодим фахівцем відкрилася перспектива стати керівником великого медичного закладу. Але він обирає науку і в 1977 р. (чим здивував керівників охорони здоров’я) за конкурсом обіймає посаду асистента кафедри фтизіатрії Вінницького медичного інституту.
Вирішальною для вибору шляху в медицині була зустріч Б.М. Пухлика з видатним подружжям – Олександром Самійловичем Мамолатом і Катериною Федорівною Чернушенко. Після зарахування до колективу кафедри Борис Михайлович зацікавився алергологією. Особливо важливою йому видалася проблема поширення алергійних захворювань (АЗ), оскільки на той час було зрозуміло, що дуже багато людей хворіє на цю патологію, проте показники офіційної поширеності АЗ не перевищували 1%, що абсолютно не відповідало світовим критеріям. Борис Михайлович їде до Москви, у відому Науково-дослідну алергологічну лабораторію АМН СРСР (НІАЛ), якою керував академік Андрій Дмитрович Адо, і багато років свого життя присвячує співпраці з науковцями цієї лабораторії та науковим дослідженням у галузі епідеміології АЗ.
У той самий час поза увагою Б.М. Пухлика не залишається і фтизіатрія. Так, виникає оригінальна ідея поєднати ці спеціальності: у Вінницькому протитуберкульозному диспансері вперше в світі завдяки зусиллям Бориса Михайловича відкрито алергологічний кабінет, а дещо пізніше – Імунологічний центр з алерго-імунологічною лабораторією, імунологічним відділенням, у якому проводиться амбулаторний прийом хворих, виїзною бригадою лікарів і лаборантів. Тут «народжуються і зростають» наукові та викладацькі кадри майбутньої наукової школи Б.М. Пухлика: С.В. Зайков, Б.Ф. Гохштейн, І.В. Корицька, В. Мзаєк, І.М. Горбатюк, Л.Г. Кулик та багато інших.
У 1980-1981 рр. Борис Михайлович розпочинає одне з найбільших на той час клініко-епідеміологічних досліджень у галузі алергології. Було проінструктовано «збирачів інформації» – студентів, лікарів, надруковано та роздано 150 тис. анкет-опитувальників для населення. Але втручаються «доброзичливці», КДБ, частину анкет знищують. Однак 65 тис. анкет, які заповнили мешканці Вінницької області, «виживають», і в 1981 р. група науковців під керівництвом Б.М. Пухлика вперше в Україні завершує по суті популяційне дослідження в галузі епідеміології АЗ. У науковій групі крім алергологів (Б.М. Пухлик, Б.Ф. Гохштейн, Л. Міхей) були і «суміжники» (майбутні професори Б. Коган, Ф. Савранський та ін., які згодом, зокрема на отриманому матеріалі, виконали низку цікавих дисертаційних робіт).
Після зазначеного дослідження, яке наперекір всьому виявилося на той час наймасштабнішим у світі, циклу відповідних публікацій і виступів на конференціях Б.М. Пухлика визнають провідним алергологом СРСР. Він бере участь у низці подібних досліджень як позаштатний співробітник НІАЛ у Хакасії, Бурятії, Киргизії, Білорусі, виступає майже на всіх конференціях і з’їздах імунологів і алергологів, які проводили в СРСР.
Ознакою довіри до талановитого фахівця стало проведення Всерадянської конференції алергологів у м. Вінниця, в якій взяли участь не лише кращі алергологи (А.Д. Адо, А.В. Богова, А.І. Остроумов, В.С. Мошкевич, М.М. Хакбердиєв, В.І. Пицький та ін.), а і головний фтизіатр країни академік Олександр Григорович Хоменко, який зацікавився «взаємопроникненням» фтизіатрії і алергології. У 1985 р. Б.М. Пухлик захистив докторську дисертацію саме «на стику» фтизіатрії і алергології.
Борис Михайлович мав за щастя спілкування з відомими вченими, у яких багато чому навчився або запозичив корисного. Серед них М.В. Путов, Г.Б. Федосєєв, М.Д. Торохтін, Р.В. Петров, О.Г. Чучалін, Б.П. Ященко, М.С. Пилипчук, І.Г. Урсов, В.А. Ревякіна, Р.М. Хаїтов, Р.Х. Бурнашева, Н.Г. Арцимович, Л.О. Горячкіна, І.І. Балаболкін, І.С. Гущин, Г.В. Гургенідзе, О.П. Кашкін, Л.В. Ковальчук, В.М. Сидельников, Н.С. Пилипчук, О.О. Польнер, Б.П. Ященко, Г.М. Драннік, О.М. Сидоренко, В.О. Фрадкін, Б.М. Райкіс, Л.С. Когосова, О.М. Маянський, Т.В. Мітіна, Д.І. Заболотний, М.М. Авербах, Н.М. Арцимович, В.М. Бержец, Н.В. Медуніцин, Б.А. Молотилов, І.Є. Кочнова, В.П. Лозовой, В.С. Маят, Ю.І. Фещенко, Г.Г. Горовенко, С.А. Кшановський, Н.В. Медуніцин, Р.Х. Бурнашева, М.С. Двойрин, І.Г. Урсов, Н.М. Бережна, О.І. Поляк, Е.М. Солошенко, О.І. Ласиця, В.Б. Гервазієва, В.Б. Борис, Е.В. Гюлинг, Р.І. Сепіашвілі, Р.А. Ханферян та багато інших видатних учених.
У 1990-1991 рр. під керівництвом Б.М. Пухлика було організовано і проведено друге клініко-епідеміологічне дослідження АЗ у Вінницькій області, яке охопило понад 36 тис. осіб. Воно «дало життя» новим іменам школи Б.М. Пухлика: О.Б. Бондарчук, О.П. Незгоді, А.А. Зайковій, О.Ф. Пільганчуку, І.І. Єкімовій, П.М. Остапчуку, І.В. Березюк.
У 1991 р. Борис Михайлович очолив кафедру фтизіатрії Вінницького медичного інституту, на якій у 1992 р. (одній з перших в Україні) створено курс клінічної імунології та алергології. Ще у 80-х рр. Б.М. Пухлик разом з В.І. Пицьким та іншими відомими алергологами й імунологами СРСР працював над створенням кафедр клінічної імунології та алергології, але в Україні подібні кафедри та курси з’явилися з деяким запізненням.
У 1992 р. за ініціативою Бориса Михайловича в ЦНДЛ Вінницького медичного інституту, якою керував його близький друг проф. Б.Й. Коган, було створено лабораторію екологічної імунології та алергології, а при Вінницькій обласній дитячій лікарні – імунологічну лабораторію для практичних потреб закладів охорони здоров’я. Завдяки організаційному таланту Б.М. Пухлика, який створив команду фахівців, до 1993 р. було обстежено близько 16 тис. населення та проліковано в Обласному імунологічному центрі тисячі осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. На той час подібних прецедентів в Україні не було.
Окремо варто зазначити багаторічну співпрацю Б.М. Пухлика з провідними алергологами України, його зусилля, спрямовані на розвиток алергологічної служби. На одній із всесоюзних конференцій головний алерголог Латвійської РСР сказав, звертаючись до Б.М. Пухлика і М.М. Коваленка (на той час головного позаштатного фахівця з алергології МОЗ Української РСР): «Ви б, хлопці, більше думали про українську алергологію – вона дуже слабенька». Це було справедливо, оскільки на той момент в Україні не було спеціалізованих кафедр, працювала незначна кількість алергологічних кабінетів і фахівців, служба не мала власних алергенів. Потрібно було розвивати українську алергологічну службу, і в цьому напрямку Б.М. Пухлик співпрацював с К.Ф. Чернушенко, М.М. Коваленко, Г.М. Дранніком, Л.О. Яшиною, О.І. Ласицею, які керували алергологічною службою країни.
В останні 25-30 років Борис Михайлович брав участь у підготовці важливих документів з алергології, в організації всіх значних науково-практичних форумів, які відбувалися в Україні, причому не лише з алергології, а і з фтизіатрії та пульмонології, серед яких перші суто українські (разом з акад. Ю.І. Фещенком, проф. Ю.М. Мостовим, к.м.н. І.М. Горбатюком) – установчий з’їзд імунологів-алергологів в Алушті, майже всі конференції алергологів і, звичайно, традиційні конференції у м. Вінниця. Дуже непросто було організувати та провести перші з’їзди алергологів України, особливо другий в Одесі.
Разом з чл.-кор. АМНУ, проф. Д.І. Заболотним Б.М. Пухлик створив при Інституті отоларингології АМНУ Центр алергійних захворювань верхніх дихальних шляхів, який став провідним алергологічним закладом в Україні.
Борис Михайлович був серед організаторів, видавців і навіть спонсорів перших вітчизняних науково-практичних журналів з фтизіопульмонології, алергології, імунології («Український пульмонологічний журнал», «Імунологія та алергологія») і зараз є членом редколегії цих, а також інших відомих в Україні і за її межами часописів: «Астма та алергія», «Ринологія», «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія». Це стосується і наукових товариств: «Імунологи, алергологи та спеціалісти з імунореабілітації», «Алергологи та фахівці з астми». Нині Борис Михайлович очолює Асоціацію алергологів України, якій віддає багато сил.
Професор Б.М. Пухлик – автор понад 300 наукових праць, у тому числі 10 монографій, підручників і посібників, понад 10 методичних рекомендацій. Він має понад 20 свідоцтв і патентів на винаходи. Борис Михайлович підготував 1 доктора і 16 кандидатів наук, під його керівництвом готують ще 1 докторську та 2 кандидатські дисертації. Вперше в Україні під керівництвом Б.М. Пухлика створено й оновлено вітчизняні протоколи медичної допомоги хворим на АЗ, формуляри лікарських засобів і проекти відповідних стандартів.
Найважливішим своїм досягненням Борис Михайлович вважає створення вітчизняних препаратів діагностичних і лікувальних алергенів. Нині номенклатура алергенів і аксесуарів до них включає 140 найменувань і є однією з найбільших у Європі. Серед них – оригінальні форми алергенів для парентерального, перорального та інтраназального введення, 2 види компакт-ланцетів для виконання шкірних тестів з алергенами. Такі вироби, як драже для проведення специфічної імунотерапії (СІТ), оригінальні ланцети, набори для скринінгу, діагностики медикаментозної алергії, не мають світових аналогів. Щороку алергени, що їх випускає Вінницьке ТОВ «Імунолог», використовують до 100 тис. мешканців України. Їх можна зустріти і в Росії, Казахстані, Азербайджані, Молдові.
Але справа не лише в алергенах. Б.М. Пухлик створив або вдосконалив низку діагностичних і лікувальних технологій: шкірну діагностику медикаментозної алергії, прик-тест, пероральну, інтраназальну СІТ алергенами. Зараз важко собі уявити, що в Україні не було власних (отже – високоспецифічних) алергенів, не кажучи вже про інсектні, грибкові, набори для скринінгу, які й дотепер для деяких країн колишнього СРСР малодоступні.
Визначальним є той факт, що Б.М. Пухлик, незважаючи на свої заслуги перед вітчизняною охороною здоров’я та суспільством, не має жодних нагород: ні СРСР, ні незалежної України. Напевно, це можна пояснити його незалежним характером, відвертістю в будь-якій аудиторії, тим, що він ніколи «не створював собі кумира», а цінує людей виключно за їх заслуги. Вже другу «каденцію» Борис Михайлович працює головним позаштатним алергологом МОЗ України, але єдиною «пільгою» на цій посаді для нього є безкорислива праця, яка під силу лише висококваліфікованому спеціалісту.
Колеги, учні, рідні та друзі щиро вітають ювіляра і зичать Борису Михайловичу щастя, міцного здоров’я, довгих років життя, успіхів у його важливій праці!
Правління Асоціації алергологів України