Бабуся лікувала, хоча про газотрансмітери не знала

Чому не завжди спрацьовують рецепти давнини? Чому не можна механістично переносити їх у сьогодення і завжди очікувати на позитивний результат? Чому лікувальні рекомендації минулого були дієвими? Чи можна сподіватися на виражений терапевтичний ефект від одного лікувального методу, взятого з народної скарбниці? Запитань з цього приводу багато, як і відповідей.

Стаття є спробою частково це пояснити, а за приклад візьмемо лікування рослинами, адже фітотерапія – це місток, що з’єднує народну та офіційну медицину. І кожний із нас колись ступає на нього.

Наукових записів стародавніх рецептів майже нема. Мова йде не про сучасну українську народну медицину, а саме про староукраїнську медицину, цілительство того часу, коли зароджувались і звідки дійшли до нас з переказами рецепти. Вивчення і застосування рецептів і методів народної медицини виокремлених, вирваних з контексту тогочасного життєвого укладу без розуміння його суті, не завжди буде нам корисним. Хоча ніхто не заперечує, що допомога народних цілителів, дія засобів народної медицини були ефективними. У народного цілителя результати були кращими, ніж таке саме лікування у теперішній час. Причин цьому багато. Розглянемо деякі з них.

Народний цілитель вів належний спосіб життя. Був безкорисливим. Лікуючи, мав лише одну мету – допомогти. А допомагав на славу Божу і тільки.

З іншого боку, хворий і його родина усвідомлювали, що хвороба – це не випадковість, і лікування розпочинали з відповідним духовним настроєм і поряд з «матеріальним» лікуванням намагались змінити і виправити свою поведінку, думки, покаятися. Якщо в голові, серці панує хаос – захворіти легко, а одужати важко. Тобто внутрішня робота хворого була однією зі складових цілительства.

Ще одна причина сили народного цілительства полягає в тому, що лікування, до певної міри і по можливості, було комплексним. Поряд із лікуванням окремого органа застосовували засоби зміцнення всього організму, змінювали спосіб харчування, одночасно могли використовувати різноманітні лікувально-оздоровчі заходи. Окрім того, лікування було індивідуальним.

Важливо й те, що різні засоби використовували на тлі такого укладу і способу життя, які в наш час можна було б назвати здоровим. Звичайно, треба враховувати вплив інфекційних захворювань на смертність у минулому, але це залежало від соціально-гігієнічних умов, а не лише від стану організму. Якщо ж не брати їх до уваги, то умови життя, у найширшому розумінні, засоби лікування та профілактики відрізнялися від сьогодення, і не на користь останнього. Заради справедливості зауважимо, що спосіб життя був не завжди і не всюди такий уже й здоровий. Так, Іван Франко у 1887 р. писав, що «найбідніший селянин з долин, напевно, не змінявся б на життя підкарпатського бойка, який половину року живе самою картоплею, а другу половину самим вівсом, без жодної переміни».

Для кращого розуміння предмету наведемо таке визначення: «Народна медицина – одна з найважливіших галузей народних знань, яка визначає соціально-гігієнічні норми, побутову культуру, психологічні норми спілкування. Її можна розглядати як складову традиційної культури…» (Колодюк І.В. Народні знання // Українська етнологія: навч. посіб. / За ред. В. Борисенко. – К.: Либідь, 2007. – С. 385–393. Цит. за: В.М. Даренська. Християнська модифікація української народної медицини (антропологічний аспект) // Практична філософія. – № 2. – 2010 (№ 36). – С. 212–221).

Фітотерапія є одним із багатьох аспектів народної медицини. І в контексті тогочасного життя лікування травами було, напевно, ефективнішим, аніж тепер. Що ж цьому сприяло?

Можна виділити такі основні чинники побуту, укладу й умов життя, що відігравали найбільш позитивну роль у формуванні здоров’я. Іншими словами, створювали біологічне тло, на якому будь-який народний метод лікування, зокрема траволікування, був дієвим.

Екологічний чинник (коментарі тут зайві).

Соціальний – територіально-економічна, суспільна, ідеологічна, духовна єдність, повага до старших, моральний клімат у сім’ї. Як приклад можна згадати відсутність або зведення до мінімуму таких поширених причин стресових ситуацій в наш час, як вибір професії, супутника життя, місця проживання. У минулому все це було «запрограмовано» традиціями роду, рішенням батьків і сприймалося без особливого супротиву. Коли читаєш твори минулого та згадуєш своїх бабусь, дідусів та інших пращурів, спадає на думку, що синдром професійного згорання, поширений у наш час, від якого дуже часто страждають і медичні працівники, так само як і синдром менеджера, був відсутній.

Медичний – відсутність гіподинамії, натомість – підвищена фізична активність, збалансованість кількісного і якісного складу їжі за всіма важливими параметрами, достатнє насичення її антиоксидантами, мікроелементами, клітковиною та іншими біологічно активними речовинами. Раціон був імунокоригувальним з олужнюючою для організму спрямованістю. Люди споживали продукти, що виявляли позитивний вплив на мікрофлору кишківнику. У раціоні практично не було рафінованих продуктів. Харчувалися в основному вдома і свіжоприготовленими стравами. Піст був обов’язковим, і харчові обмеження, які використовує сучасна медицина у вигляді «столів», були зайвими.

Грамотний харчовий піст (не говоримо про важливішу духовну складову) як система харчових обмежень, але з якісними за складом щодо необхідних організму нутрієнтів продуктами (а не лише виключення м’ясних страв з одночасним споживанням білого хліба, цукру, майонезів тощо, що спостерігаємо зараз), мав профілактичний і лікувальний вплив. На цьому тлі дія лікувальних трав була ефективнішою. Нерідко були й вимушені обмеження в харчуванні, зумовлені соціальними і погодними умовами. Віддалену аналогію посту – обмеження в харчовому раціоні («столи») – сучасна медицина використовує і як самостійний захід, і для посилення ефекту медикаментозного лікування. Також налаштування на одужання, на позитивний результат лікування, відношення до самої хвороби з релігійних позицій («хвороба від Бога», «це я заслужив», «слава Богу за все» тощо) позитивно впливали на перебіг недуги. Тепер цими питаннями займається психонейроімунологія, а термін «психосоматика» знайомий і не медикам.

Для підтвердження того, що в наші дні дія фітотерапії не завжди буде достатньою для одужання (хоча лікування травами в цілому є ефективним і може бути самостійним методом), розглянемо кілька науково обґрунтованих прикладів.

Немало рослин використовують для підвищення імунітету. Але якщо спосіб життя людини його погіршує, а це відбувається в разі надмірних стресів, переїдання, гіподинамії, тютюнокуріння, порушення складу кишкової мікрофлори, дефіциту есенціальних мікронутрієнтів, надлишку окисленого холестерину в раціоні, надмірної інсоляції тощо, то марно сподіватися на досягнення вираженого ефекту від траволікування.

При суглобових захворюваннях народна медицина радила ванни для ніг з міцного відвару ялівцю. Це був єдиний захід при артриті, і він міг бути ефективним. У наш час при такому захворюванні необхідно враховувати і коригувати запальний процес у суглобі і судинах (васкуліт), стан імунітету і перекисного окиснення, порушення мікроциркуляції і мікрофлори кишківнику, психологічні проблеми. Водночас у минулому спосіб життя основної маси населення, про який вже згадувалося, мав коригувальний вплив на ці розлади, і ванн для ніг з ялівцю після переохолодження могло бути достатньо.

У народній медицині як кровоочисний засіб широко використовували кропиву. Одночасно входила вона і в раціон харчування. І якщо як лікувальний засіб у тодішнього селянина вона була ефективною, то у нашого сучасника її використання, як і застосування інших рецептів трав для «очищення» крові, буде менш дієвим. Сучасний спосіб життя, навпаки, «забруднює» кров: спостерігають порушення перекисноліпідних процесів, вітамінну недостатність, недостатню кількість у раціоні клітковини як природного адсорбенту, порушення функції ендотелію, процесів згортання крові; функція нирок і печінки не завжди відповідає потребам організму, а питання про ендотоксемію активно обговорюється в наукових публікаціях з кардіології, ревматології, гастроентерології, хірургії та ін. На додаток – не завжди здоровий спосіб життя, використання легальних наркотиків – алкоголю і цигарок, безконтрольне вживання вітамінів, БАДів і медикаментів. Стає зрозумілим, що самих фітозасобів нашому сучаснику для «очищення» організму, якщо він занедужає, буде недостатньо.

Є відмінність між лікувальною рослиною, взятою з дикого, незайманого природного середовища, і рослиною, вирощеною культурно, штучно на виснажених попередніми врожаями землях, тим більше, не на тій території, де народилася і проживає людина. Такі рослини будуть відрізнятися навіть за мікроелементним складом, оскільки виросли на різних ґрунтах та за умови набагато вищої кислотності дощів. Це вивчає наука про геохімічні провінції, а також наука про біохімічну та фізіологічну адаптацію організму до хімічних елементів певного середовища.

Уміння цілителя того часу правильно збирати рослини, знання часу збирання, духовний настрій під час цього, спосіб оброблення, зберігання та приготування, якість води тощо, без сумніву, мають велике значення і багато в чому для нас недосяжні. Чого вартий лише спосіб приготування відварів у справжньому глиняному глечику в печі? Це можна приблизно порівняти з вишиванкою. Одна – вишита мамою або нареченою з дотриманням усіх обов’язкових умов, як духовних, так і матеріальних (молитва, мета і призначення виробу, настрій, тканина, нитки, колір, візерунок тощо), інша – куплена на базарі китайського промислового виробництва… Часи змінюються, і в наш час аптеки з традиційним ручним способом виготовлення настоянок, відварів, витяжок, мазей, порошків, присипок тощо із рослинної сировини зникають і заміняються на такі собі міні-маркети з продажу готових форм медикаментів, які також називаються аптеками. Хоча й вони потрібні.

Часник, цибуля, хрін, морква, буряк, капуста, петрушка, жито і пшениця без відокремлення зародків і висівок, льон, мак були одночасно для селян і основними харчовими продуктами, і профілактично-лікувальними засобами. У наш час їх нерідко вживають як додатки до раціону. Відповідно і організм менше насичений корисними складовими перелічених продуктів, хоча б вітамінами групи В, вітаміном Е, жирними кислотами. Надлишок кави, чаю, цукру, білого борошна, неповноцінні за складом круп’яні вироби (класичний приклад – хвороба бері-бері і білий рис, хоча це крайній прояв одноманітного неповноцінного харчування) поглиблюють дефіцит в організмі вітамінів групи В, хрому, магнію і калію. Щоденне споживання оптимальної кількості харчових волокон, особливо зі свіжозмеленого зерна (довго борошно грубого помелу, як правило, не зберігали), продуктів з низьким глікемічним індексом (а з високим глікемічним індексом раніше практично не було, тим більше разом з трансізомерами жирних кислот, що дуже поширено нині) запобігало розвитку ожиріння та багатьох поширених у наш час захворювань, таких як серцево-судинні, онкологічні та ін. Раніше біле борошно, білий цукор були, так би мовити, символом достатку, а борошно грубого помелу і вироби з нього (незважаючи на їх користь) – ознакою бідності. Хоча зараз у розвинутих країнах – навпаки. Вироби з цільного зерна дорожчі і вважаються здоровішими. Зрозуміло, що іншою буде реакція організму на застосування фітотерапії чи на шкідливі чинники зовнішнього середовища, тому що «тло» в організмі вже інакше.

Розглянемо ще приклади. З лікувальною метою як природний спазмолітик використовували беладонну. Але якщо в організмі є дефіцит таких природних речовин, як магній, калій, оксид азоту, сірководень та ін., які запобігають гіпертонусу непосмугованих м’язів або ослаблюють його в стінках судин, м’язах органів травлення, пологових шляхів тощо, тоді дії цієї рослини, як і інших рослинних спазмолітиків, буде недостатньою. Окрім того, не вдаючись у пояснення специфічної дії цієї рослини, згадаємо, що належить вона до родини пасльонових і була однією з небагатьох рослин цієї родини, що їх використовували в народній медицині. Лише пізніше рослини родини пасльонових почали широко вживати в їжу (картопля, томати, кабачки та ін.) чи курити (тютюн також належить до родини пасльонових). При цьому специфічні мікроінгредієнти пасльонових стали постійно надходити в організм людини, і за таких умов дія беладонни як лікувального засобу буде дещо іншою. У цьому разі мова йде не про нестачу необхідного організму нутрієнта, коли застосування лише лікарських трав не здатне її компенсувати, а, навпаки, про те, що деякі компоненти лікарської рослини вже наявні в організмі, і, відповідно, вираженість її дії буде змінюватися. У цьому контексті не можна не згадати про побічну дію лікарських рослин, як і будь-якого лікарського втручання, про що необхідно завжди пам’ятати.

При шкірних захворюваннях широко використовували мазь із топленого несоленого сала і сірки, мазь із жовтків яєць іноді з додаванням трав. Позитивний результат у цьому разі можна пояснити відповідним вигодовуванням свиней і курей, через що в жирах і яєчних жовтках була значна кількість вітаміну Е, А, та й їхній жирнокислотний склад був ціннішим, аніж тепер.

Рівень гістаміну, як у продуктах харчування, так і ендогенного (утвореного, зокрема, мікрофлорою кишківнику), був значно нижчим, аніж тепер, що полегшувало завдання фітотерапії при алергійних станах. А продуктів, які містять надлишок гістаміну, тираміну, та сучасних «винаходів» – аспартаму (штучного підсолоджувача), глутамату натрію (підсилювача смаку), – тоді не було. Ці самі речовини можуть спричинити мігрень. Ігнорування зазначених фактів може звести нанівець лікування травами алергії або головного болю.

Доведено, що при багатьох захворюваннях (атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, метаболічному синдромі та ін.) спостерігають того чи того ступеня вираженості порушення структури та функції ендотелію, що має безпосередній вплив на виникнення та перебіг хвороби. Цей факт враховують у сучасній терапії. Лікарські трави, зокрема обов’язковий їх складник – біофлавоноїди, позитивно впливають на ендотелій судин. І якщо порівняти чинники, що покращують або погіршують функцію ендотелію, то теперішній спосіб життя, без сумніву, не сприяє ендотеліальній функції.

Відомо, що негативно впливають на роботу ендотелію гіподинамія, психологічний стрес, депресія, підвищений артеріальний тиск, гіперліпідемія, окиснювальний стрес, інсулінорезистентність, центральний тип ожиріння, ендотоксемія, ксенобіотики, підвищений вміст цукру та трансізомерів жирних кислот у продуктах харчування, фаст-фуди, надмірне вживання алкоголю, тютюнокуріння, оральні контрацептиви, дефіцит магнію, вітамінів групи В, вітамінів С, Е. Ці чинники ризику ендотеліальної дисфункції рідше спостерігали в минулому, тому при деяких захворюваннях з ураженням судин достатнім могло бути вживання відварів трав, діючою речовиною яких були біофлавоноїди. А сучасні наукові рекомендації отримувати біофлавоноїди для покращення функції ендотелію з виноградних вин, коньяків, темних сортів пива, цедри лимону або шоколаду будуть заслабкими на тлі «недружніх» до ендотелію вищезгаданих чинників. Біофлавоноїди з такою самою дією містяться в плодах малини, чорниці, ожини, брусниці та інших ягодах, плодах, у шкірці слив, вишень, черешень, яблук та інших фруктів. Шкода, що їх немає кому рекламувати, на відміну від шоколаду (на жаль, частіше солодких плиток, а не якісного шоколаду) та «витворів» Бахуса. Тобто спосіб життя і харчування запобігав дисфункції ендотелію, і надходження в організм поліфенолів з відвару кори дуба, кори та коренів інших дерев або чаїв із гілочок вишні, малини, смородини, груші було дієвішим. Тим більше, що відвари з чотирьох останніх рослин колись вживали дуже часто в повсякденному житті як чай.

Це саме стосується і недавно відкритого природного фітоалексину – ресвератролу. Яку тільки лікувальну дію, і не без підстав, йому не приписують: антимутагенну, антиоксидантну, протизапальну і багато-багато інших. Міститься він у шкірці винограду. Саме тому, за рекомендаціями чи то фірм-виробників, чи лікарів, необхідно щодня випивати стільки-то… самі знаєте чого. Але ж, по-перше, вино має бути якісне, по-друге – лише певну невелику кількість, і чомусь в рекомендаціях не згадується виноградний сік. Ресвератрол міститься також в ожині, малині, вишні, смородині, журавлині, сливах та інших темних ягодах. Раніше взимку часто вживали компот (відвар) із висушених вишень, слив, яблук.

Велику увагу сучасна наука приділяє оксиду азоту (NO). Згідно з результатами останніх досліджень, аналогічну дію мають і чадний газ (СО), і сірководень (H₂S), які продукуються в організмі. Ці три гази отримали назву газотрансмітери (передавачі). Газотрансмітер – газоподібна речовина, що синтезується клітинами організму, вільно проходить через клітинні мембрани і бере участь у передачі сигналів між клітинами. Газові трансмітери не здатні накопичуватися в організмі. Про оксид азоту відомо багато, а чадний газ і сірководень вивчені менше, проте наявної інформації достатньо, щоб робити відповідні висновки про зв’язок між способом життя і фізіологією та патологією.

Зупинимося на сірководні. У малих дозах це необхідний для життя газ. Продукти, що містять сірку, є джерелом сірководню в організмі, і це доведено в наукових лабораторіях. Сірководень продукується ендотелієм та іншими тканинами організму і має такі само властивості, як і оксид азоту: знижує рівень артеріального тиску, впливає на запальні процеси, стимулює ангіогенез, бере участь у процесі ерекції і психічних функціях (імовірно, H2S, що продукується бактеріями в кишківнику, не має такого впливу). Пригадаємо, що має запах сірководню окрім сірководневих ванн відомих курортів і каналізаційних стоків. Це зіпсовані капуста, черемша, часник і цибуля, протухле яйце, несвіжий домашній сир тощо. Ці самі продукти часто були на столі селян, звичайно ж, у свіжому вигляді. Та й взагалі, у раціоні було багато продуктів із сірковмісними амінокислотами (попередниками, джерелами газотрансмітера сірководню), зокрема з родини хрестоцвітих. І не виникало потреби у вживанні донаторів оксиду азоту, наприклад нітратів. Сам прооздоровчий спосіб життя сприяв нормалізації рівня оксиду азоту і сірководню, що стає зрозумілим з аналізу наукових робіт, у яких визначають причини порушення продукції ендотеліальних факторів розслаблення судин.

Негативно впливають на рівень газотрансмітерів куріння, гіподинамія, мала кількість есенціальних мікронутрієнтів, окислені жири в раціоні, які через надмірне підвищення кількості вільних радикалів, зменшення рівня ендогенних антиоксидантів тощо зумовлюють зниження активності газових трансмітерів. Інакше кажучи, вживання лікарської рослини, наприклад настоянки глоду (при серцево-судинних захворюваннях), людиною, яка щодня споживає натуральні донатори сірководню та різноманітні природні антиоксиданти з їжею, веде спосіб життя, який є «дружнім» до ендотелію та вищезгаданих газових трансмітерів, буде ефективнішим, аніж у людини з протилежним способом життя.

В організмі за фармакокінетику, біотрансформацію, тобто за розпад і виведення з організму як ксенобіотиків, так і медичних препаратів, у тому числі складників рослин, відповідають цитохроми Р450 – велика родина мікросомальних ферментів. На активність цих ферментів можуть впливати різні чинники. На одну з ізоформ цитохрому СYP3A4 гальмівний вплив можуть мати флавоноїди грейпфрута. На інші ізоформи цитохромів індукувальний вплив справляє куріння (складні і цікаві механізми не обговорюємо). Припускають, що цитохроми швидше взаємодіють з природними сполуками, аніж із синтетичними, і від цього може залежати концентрація і тривалість перебування медикаменту в організмі. Впливати на кінетику фармакологічних препаратів можуть такі лікарські рослини, як шавлія, звіробій, женьшень, часник, корінь солодки, і тоді лікування може перетворитися на фармакологічну рулетку (у науковій літературі описані, наприклад, клінічні випадки негативного впливу поєднання антикоагулянта варфарину з грейпфрутом та деякими лікарськими рослинами). Таке може статися завдяки кумулятивному ефекту медикаментозного препарату з усіма негативними наслідками або через пришвидшений його розпад, що необхідно враховувати в клінічній фармакології. Це може також стосуватися і біотрансформації діючих речовин лікарських рослин, тобто іноді необхідно робити поправку на сучасність. Зрозуміло, що крім грейпфрутового соку та куріння існують й інші чинники біологічного перетворення, що присутні у сучасному житті. Це і зловживання кавою, міцним чаєм, алкоголем, БАДами, медикаменти тощо. Суттєво може впливати на кінетику і кислотно-основна рівновага, яка значно залежить від раціону. Усього неможливо врахувати. Але хоча б деякі з елементів теперішнього способу життя, які можуть впливати на фармакокінетику, треба знати.

Еректильна дисфункція як наслідок порушення функції ендотелію та продукції оксиду азоту – актуальна тема для багатьох чоловіків, особливо на тлі метаболічного синдрому, який у минулому спостерігали вкрай рідко. Постає питання: з якого боку, чи з якої «глибини», починати лікувати рослинами метаболічний синдром взагалі і еректильну дисфункцію зокрема? На поверхні – центральний тип ожиріння, поведінка типу А, задишка, нічний храп, апное, еректильна дисфункція. Глибше – атеросклероз, артеріальна гіпертензія, жировий гепатоз, нефролітіаз, гіпертрофія лівого шлуночка, порушення функції ендотелію тощо. Ще глибше – порушення ліпідного обміну, перекисноліпідних процесів, підвищена схильність крові до згортання, знижений рівень тестостерону, порушення продукції оксиду азоту і основа цих змін – гіперінсулінемія та порушення толерантності до глюкози. Усі ці складові негативно впливають на еректильну функцію, тому наївно очікувати серйозної допомоги від фітотерапії при такому «букеті», тим більше, що еректильна дисфункція у людей середнього віку нерідко є провісником серцево-судинних проблем. Так само марні сподівання на лікування травами атеросклерозу та інших хвороб цивілізації на тлі надмірного щоденного споживання трансізомерів жирних кислот, рафінованих вуглеводів, окисленого холестерину. Тому першим пунктом у всіх серйозних медичних рекомендаціях щодо лікування метаболічного синдрому, гіпертензії, цукрового діабету типу 2 є вказівка на обов’язкову корекцію способу життя. Лише після цього будь-яка терапія, зокрема фітотерапія, буде ефективнішою. Передбачуваною є і відповідь на запитання, чи буде дієвою фітотерапія при ожирінні.

У зарубіжній фітотерапії сформульоване таке поняття, як фітофармакон – це лікувальний засіб, вироблений з лікарської рослини, який не є, проте, виокремленою хімічною речовиною, а дещо складнішим за хімічним складом її компонентом з високою терапевтичною ефективністю. Це поняття подібне до вітчизняного терміну структурна інформація. Іншими словами, це не занадто очищений нерафінований рослинний препарат. Про що іде мова? У цільній рослині або в продукті харчування міститься безліч активних компонентів, іноді навіть з протилежною дією (антивітаміни в деяких ягодах і плодах, інгібітори протеїназ, зокрема трипсину, у рослинах з високим вмістом білка, хоча, на перший погляд, у разі споживання такого продукту трипсину потрібно якомога більше, тощо). Мінорні та мажорні складові рослинного продукту (вітаміни, мікроелементи, флавоноїди та ін.) посилюють ефект один одного і зрештою – посилюють або пом’якшують лікувальний ефект. Дія кофеїну і кави на організм дещо відрізняється завдяки тому, що у заварній каві міститься не одна сотня додаткових компонентів. Відомо, що еквівалентна доза вітаміну С з відвару шипшини завжди ефективніша, аніж із синтетичного препарату. Комплекс ізомерів вітаміну Е (α, β, γ, δ) ефективніший, ніж α-ізомер, який частіше продається в аптеках. Ефект буде ще кращим, коли не видаляти з природного джерела вітаміну Е токотрієноли. Рослина може діяти і подвійно, наприклад, зелений чай і елеутерокок у помірних кількостях підвищуватимуть знижений артеріальний тиск і сприятимуть зниженню високого. Тобто організм сам собі «вибере» необхідне.

Виділена з рослини речовина, як правило, менш ефективна, хоча за дією може бути і сильнішою, оскільки сильніший не завжди означає ефективніший. Тому й не дивно, що екстракт часнику або звіробою з аптеки буде менш дієвим, аніж вплив натуральних рослин (уже стало звичним словосполучення «ідентичний натуральному»). Вчення про фітофармакон і структурну інформацію намагається запобігти цьому, адже краща і м’якша дія – у цільних рослин. Тому народне траволікування не використовувало виокремлені речовини, не спрощувало хімічний склад природніх ліків, а, навпаки, ускладнювало, посилювало його, нерідко вводячи в рецепти додаткові компоненти схожого напрямку дії, тим самим збільшуючи структурну інформацію. У науковій фітотерапії це потрібно враховувати, хоча в побутовій фітотерапії такі знання не обов’язкові. Якщо побутова терапія травами в багатьох випадках, можливо, не претендуючи на повне зцілення, може бути ефективною (полоскання ротової порожнини відварами кори дуба, вживання потогінних чаїв, відвару кмину при метеоризмі тощо), то наукова фітотерапія має зважати на велику кількість чинників, аби претендувати на успіх.

Багато захворювань пояснюють з позицій дефіциту магнію. Гіпомагніємію спостерігають при атеросклерозі, ішемічній хворобі серця, аритмії, психоемоційних розладах, фізичних перенавантаженнях, при патології вагітності тощо. У багатьох лікарських рослинах магній міститься в значній кількості, і це також впливає на лікувальний ефект. У наш час гіпомагніємію зумовлюють харчовий раціон і спосіб життя. А ще донедавна раціон людини і вода містили достатню кількість цього мікроелемента. Багаті на магній вироби з цільного зерна, бобові, харчові листяні рослини (як культурні, так і дикі), насіння льону, коноплі, маку, гарбуза, соняшника входили в щоденний раціон більшості населення. Тепер, спираючись на досягнення сучасної науки і знаючи, як дефіцит того чи того мікроелемента впливає на виникнення та перебіг хвороби і яка рослина багата саме на цей елемент, можна «прицільно» призначати трави. Колись цього не знали, але трави допомагали…

Значний лікувальний ефект мають плоди, листя і квітки глоду. Лише перерахування діючих речовин цієї рослини зайняло б багато місця. Ті активні компоненти, які визначила в ній сучасна наука, містяться також у багатьох диких і городніх рослинах, що їх споживали наші предки мало не щодня.

Наступний метод не зовсім стосується фітотерапії, але використовується в сучасній народній медицині – це молоко з содою при кашлі та печії. Зрозуміло, що це не може бути тривалим лікуванням, але короткотривале використання допускається. Часто кашель, покашлювання зумовлені гастроезофагальним рефлюксом, який можна «пригасити» содою. З наукових джерел відомо, що зниження тонусу нижнього сфінктера стравоходу і потрапляння шлункового вмісту зворотньо в стравохід, а далі – мікроаспірація відбуваються внаслідок високого стояння діафрагми при ожирінні, дисбіозі кишківнику, у разі вживання деяких медикаментів (нітратів, антагоністів кальцію, еуфіліну тощо), зловживання жирами, солодощами, кавою, чаєм і шоколадом, споживання смажених і гострих страв, переїдання, споживання газованих напоїв і алкоголю, куріння. Ще донедавна більшість із цих чинників не були поширені, і достатньо було короткотермінового вживання природних антацидів або ж, уже пізніше, соди. За сучасного стилю життя і харчування необхідна так би мовити важка артилерія – антациди, альгінати, Н₂-блокатори, інгібітори протонової помпи.

Однією з причин частих респіраторних захворювань у дітей може бути куріння батьків. Можна лікувати малечу рослинами з імуномодулювальною, протизапальною, відхаркувальною дією, очікуючи корекції патогенетичних ланок. Але без усунення хоча б такої видимої причини, як куріння членів родини, педіатри та імунологи без роботи не залишаться.

«Ой у полі жито жала …», прийшла додому, сіла, закурила, ще й ногу на ногу поклала. Потім розігріла в мікрохвильовці фаст-фуд і дитині дала. Але це ж нісенітниця, таке неможливо. Або «жито жала» і далі – все, що входило в тодішній уклад, або «сіла, закурила» і далі – все, що може входити в сьогоденний життєвий устрій. Це не заклик «назад у печери». Життя зараз інше. Настільки інше, що більшості видається – отримати, утримати здоров’я без допомоги грошей виглядає майже як ноу-хау. Потрібно розуміти, знати місця і можливості будь-якого лікувального методу і розуміти, що саме необхідно змінити у способі життя для оздоровлення.

Сумно і водночас якось смішно, що вже нікого не дивують ситуації, які тепер нерідко виникають. У пацієнта помірна гіперглікемія, інсулінорезистентність, гіперінсулінемія, порушення ліпідного профілю, гіперкоагуляція, порушення перекисноліпідних процесів, ендотеліальна дисфункція, стеатогепатоз, гіпертензія, помірні набряки, нефропатія, ангіопатія та багато чого іншого, що відповідає діагнозу «цукровий діабет типу 2» та «метаболічний синдром». А хворий вживає лише відвари з квасолиння або листя чорниці для зниження рівня глюкози в крові та періодично – сечогінні трави. При цьому не збільшує фізичну активність, продовжує зловживати рафінованими продуктами, окисленими, неповноцінними жирами, сіллю, алкоголем, курить тощо. У такому разі дезінтеграція метаболізму, гомеостазу, структурні зміни будуть лише збільшуватися, а будь-який фітозбір як єдиний лікувальний засіб, навіть при всій повазі до фітотерапії, хворобу не дуже «налякає».

У наш час досить поширена реактивна аліментарна (постпрандіальна) гіпоглікемія. За такого стану спостерігають перепади рівня глюкози в крові, зниження вмісту магнію, хрому в крові і тканинах, дефіцит вітамінів групи В, порушення складу кишкової мікрофлори, функції імунної системи тощо. А лікувати травами адренергічні прояви та наслідки такої гіпоглікемії і при цьому продовжувати щодня вживати рафіновані вуглеводи, кофеїн, тонізувальні напої, алкоголь без харчового супроводу білками та харчовими волокнами, тобто так званий кафетерійний раціон, і сподіватись, що слабість, зниження фізичної та розумової активності, зміни настрою, періодичні напади відчуття голоду, порушення імунітету або синдром хронічної втоми кудись зникнуть, – марна справа. Постійно «заїдати» прояви гіпоглікемії солодощами – все одно що бензином гасити вогонь. Але ж таке спостерігають часто. Схематично це виглядає так: натще вранці чи в обідню пору кава + солодощі → підвищення рівня глюкози в крові → реактивний викид інсуліну в кров → перехід глюкози з крові в тканини → зниження рівня глюкози в крові, іноді до ще нижчого за попередній → гіпоглікемія зі всіма її проявами.

Сучасна людина щоденно вживає каву один раз зранку, другий – після обіду. Післяобідня кава змішується з їжею, і лише у вечірні години з кишківнику кофеїн потрапляє в кров. Нелогічно у цьому разі щовечора вживати валеріану лікарську як снодійне з її амінозиноподібним, спазмолітичним та іншими ефектами, щоб протидіяти впливу кофеїну на центральну нервову систему. Можна збільшити дозу фітопрепарату, можна перейти на інший або приймати сильніші хімічні снодійні, а можна просто не вживати будь-які тонізувальні напої після обіду.

Щодня споживати великодній набір страв – яйця, ковбаси, цукор, масло, білий хліб не завжди кращої якості і в немалій кількості, а рухатися, навпаки, дуже мало і при цьому вживати рослинні препарати «для травлення», «очищення», «проти здуття» і жалітися, що вони не дуже допомагають, вже стало звичним. Не потрібно також плутати гіперкалорійність їжі, переїдання з поживністю, як і помірність – з достатністю, потребами.

Нині не дивують навіть такі ситуації: «Купила чай для схуднення, нічого так, з тортом смачно»; «Курю, щоб не погладшати»; «Вживаю рослинні послаблювальні для схуднення і ні в чому себе не обмежую». Не дивує вживання настоянок, бальзамів на 40% медичному спирті, придбаних вільно в аптеці по 0,5 л в пляшці, так само як горілки на травах, купленої в магазині. Ідея настоювати лікарські трави на алкоголі непогана; погано, коли вживання починається не заради лікування – по одній столовій ложці, а зі стартової дози 100–150 г. Але ж купують такі міцні настоянки, дійсно непогані і якісні, в аптеках частіше не з метою оздоровитися, виконуючи приписи і дози з інструкції. Купувати міцний алкоголь до столу в аптеці добропорядними громадянами вже настільки стало звичним, що не видається абсурдним.

Наївно очікувати позитивних результатів у разі проблем зі здоров’ям, не змінюючи спосіб життя або не розширюючи арсенал медичних заходів.

Мова йде не про те, що фітотерапія не потрібна, – безперечно, вона доцільна, а про засадничі відмінності способу життя, якості трав, їх застосування, які, без сумніву, впливали на результати лікування в минулому і на ефективність вживання рослинних препаратів у наш час.

Можна припустити, що обмін речовин колись був кращим, оптимальнішим, а на цьому тлі лікарських трав потрібно було менше і дія їх була ефективнішою. Можна заперечити і сказати, що ніхто не проводив таких досліджень і це лише припущення і прикрашання реалій минулого, адже тривалість життя була меншою і люди також хворіли. Не зовсім так. Відомо, що яскравими прикладами хвороб обміну є цукровий діабет типу 2 і подагра. При цьому спостерігають центральний тип ожиріння, артеріальну гіпертензію, ангіопатії, порушення структури і функції печінки і нирок, показників ліпідограми, гіперглікемію, гіперурикемію, інсулінорезистентність, ендотоксемію, порушення в дієті, гіподинамію та ін., що є наслідком не цілком здорового способу життя. Ще в ХІХ ст. у першому україномовному підручнику з медицини, надрукованому у Женеві, автором якого був лікар, філософ, економіст Сергій Подолинський, у розділі «Пошесті і інші болісті на Україні» йшлося про те, що: «…діабета мені не доводилося бачити у мужика, так само і подагри. Камені в сечовому пузирі і гемороїдальні болісті… дуже рідкі. …Лисих і беззубих дуже небагато…» (Женева, 1878). Можливо, це для когось не зовсім науковий аргумент, але як показник, маркер стану здоров’я більшості людей того часу, думається, цілком достатній.

Так само раніше практично не спостерігали «рукотворні» хвороби, які вже самі є значною патологією і на тлі яких інші хвороби перебігають тяжче. «Рукотворні», або автопатогенні, хвороби – це патології, зумовлені діями самої людини на власний організм: алкоголізмом, курінням, наркоманією, токсикоманією, ігроманією, самолікуванням, переїданням, гіподинамією, надмірним і невиправданим стресом. Ці патології поодинці не спостерігають. Зрозуміло, що одного траволікування без радикальніших змін при таких звичках, хворобах та їх ускладненнях буде недостатньо.

Передача інформації на віддаль століть з різних причин може спотворитися. Водночас рецепт давнини іноді може бути не цілком придатним, пристосованим до нашого часу, унаслідок чого не буде очікуваного результату. Відомо, що прислів’я, приказки, повір’я, погодні прикмети, як і багато чого іншого, не завжди можна механістично переносити з давнини в наш час. Деколи, зокрема у фітотерапії, потрібна корекція з урахуванням часу, умов і наявних можливостей (де вирощена рослина, як зберігалася, з якими медикаментами поєднується тощо).

Жартівливими прикладами можуть бути сучасні вислови: «Я не можу з тобою розмовляти, бо в мене замерзла рука»; «Я не можу з тобою розмовляти – ти кудись зникаєш»; «Я не міг з тобою говорити, бо був глибоко під землею (був високо над землею)»; «Я ніяк не можу зайти в пошту»; «Я піду до лісу по гриби, звідти і поговоримо» та ін. У Середні віки за такі вислови можна було б потрапити на вогнище, років 40–50 тому – у психіатричну лікарню. Кожне окреме слово тут відоме і зрозуміле було будь-коли, але змістовне навантаження виразу в цілому, як видно, залежить від часу. А спрощення рецептів старовини (іноді заміняють одну рослину на іншу з подібною дією через відсутність необхідної або взагалі не включають у збір) може спотворити очікуваний ефект. Фразу з давнього арабського медичного рукопису: «Життя чоловіка вкорочують гарна жінка, тугий гаманець і вправний кухар», – сучасні «світлі голови» переклали так: «Знежирений кефір – шлях до довголіття». Такий переклад, зберігши сутність, спотворив конкретність і оригінальність сентенції.

Історію, долю і ефективність народного траволікування приблизно можна порівняти з народною музикою і народною піснею. Подібність тут у наступному: час появи народної музичної творчості губиться у віках; автори невідомі; існують пісні і музика на різні потреби; спосіб передачі пісень і музики впродовж століть; народна музика як предтеча класичної; регіональний характер народної музичної творчості; як правило, сучасні обробки гірші за оригінали; неможливість успішного механічного перенесення народних пісень на іншу територію, як і навпаки; різне сприйняття тієї самої народної пісні під час її виконання з дотриманням необхідних атрибутів (костюми, живий звук, оригінальні інструменти тощо) і з mp3-плейера; висвітлення таких традиційних тем, як кохання, вірність, весна та ін. у народній музичній творчості і в сучасних піснях-одноденках значно відрізняються; різниця в музичних інструментах колись і тепер; музична творчість народу може багато чого: заспокоювати, розвеселяти, надихати та ін. у разі вмілого використання обдарованими музиками та співаками за призначенням у відповідний час і в певному місці; зараз практично не створюються дійсно народні пісні, музика; кожен щось знає, може виконати з народної музичної творчості. І це далеко не всі тотожності.

Як і будь-яка інша наука, фітотерапія, досягаючи масової свідомості, не в змозі уникнути профанації (лат. profanus – непосвячений, темний). Найпоширенішим проявом спрощення значення в лікуванні травами є припущення, а інколи і впевненість, що використання лікарських рослин, фітопрепаратів завжди допоможе і завжди безпечне. І про це необхідно пам’ятати також, як і про те, що лікує не лише метод, а й спеціаліст.

Теорія розвитку по спіралі стверджує, що все розвивається по висхідній спіралі, повторюючись і проходячи ту саму точку, але вже на новому, вищому витку. Це певною мірою стосується і фітотерапії.

Пригадується старий анекдот «Назад у майбутнє».

Кам’яний вік:

– Ой, у мене голова болить!

– З’їж цей корінець.

Часи Середньовіччя:

– Ой, у мене голова болить!

– Випий цей відвар.

Нові часи:

– Ой, у мене голова болить!

– Прийми цю таблетку.

Новітні часи:

– Ой, у мене голова болить!

– Зроби комп’ютерну томографію, можливо, буде потрібна операція.

Сучасність:

– Ой, у мене голова болить!

– Тобі потрібні алкалоїди, кумарини і багато іншого зі спазмолітичним і аналгезивним ефектом. З’їж цей корінець.

Можливо, здоровий глузд, логічний аналіз не завжди прийнятні в намаганні пояснити народне цілительство, а до травника, що лікував, підходить визначення «необізнаний знавець». Можна не знати, які глікозиди, алкалоїди, біофлавоноїди та інші складові містяться в рослині, не знати, як впливає цитохром Р450, а точніше, якась із його ізоформ, на інактивацію лікувального засобу або що таке ендотелій, вільні радикали, газотрансмітери, звідки вони беруться і яка їх функція, і при цьому добре лікувати травами. Так само як можна не знати складу продуктів, фізіології травлення і краще пообідати, аніж знаючи про це. Загальновідомо, що неповні знання неминуче стають небезпечними знаннями або, в кращому випадку, нерезультативними. Нам, хто не має дару і не навчався у майстрів, університетські знання і так звані додаткові периферичні знання потрібні. Також і без знань минулого, історії фітотерапії, її розвитку не обійтися. Доречно згадати, а фахівцям і вивчати, що в традиційній китайській медицині, у працях Авіценни, у Салернському кодексі здоров’я, як і в інших класичних джерелах, де траволікування займало значне місце, рекомендують застосовувати фітотерапію одночасно зі зміною способу життя (харчування, фізична активність та ін.).

Немає ані найменшого сумніву, що лікування рослинами і фітотерапія як наука необхідні. Зрозуміло, що вони не завжди можуть бути альтернативою синтетичним препаратам, як і навпаки. Кожних 5–20 років медикаменти будуть змінюватися, можливо, на ефективніші, а травознавство і траволікування завжди будуть класикою. Фахівець з траволікування справді може творити дива. Не потрібно дивуватися, що коли любитель (а більшість із нас, як і автор цих рядків, є саме такими) використовує народний рецепт, результати можуть не виправдати сподівань і прихована міць і сила лікарської рослини не проявиться. Але треба намагатися для покращення лікування, хоча б частково, поглибити знання з деяких наук і, по можливості, змінити спосіб життя хворого.