Результати ретроспективного дослідження ефективності алерген-специфічної імунотерапії при алергійних захворюваннях органів дихання
pages: 48-51
Аналіз 54 багатоцентрових рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень щодо застосування алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ) у лікуванні алергеніндукованої бронхіальної астми (БА), який представлено у Кокранівському огляді, переконливо свідчить про ефективність цього методу лікування (рівень доказовості А) [5]. Доступні також результати метааналізу ефективності та безпечності АСІТ при БА [9].
Як відомо, ретроспективні дослідження належать до досліджень із найвищим (А) рівнем доказовості. Безумовно, саме такий підхід є найбільш переконливим під час аналізу ефективності АСІТ [6, 10]. Свого часу в ретроспективних дослідженнях Р.М. Альошиної [1] було встановлено, що у понад 75% хворих на БА, які отримували АСІТ, навіть через 10 років зберігалася ремісія.
Крім досить високої ефективності АСІТ також характеризується безпечністю, особливо в разі її проведення сублінгвальним або пероральним методами [4], а також високим профілем переносимості.
Під час проведення АСІТ можуть виникати системні (вкрай рідко) та місцеві нетяжкі побічні реакції, які, як правило, можна легко усунути за допомогою фармакотерапії та індивідуальної корекції режиму лікування. Причому частота розвитку побічних ефектів пропорційно зменшується з кожним повторним курсом імунотерапії [3]. Більшість дослідників вважає АСІТ досить безпечним методом лікування пацієнтів з алергійними захворюваннями (АЗ). Так, у метааналізі результатів подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень ефективності та безпечності АСІТ, проведених протягом останніх 20 років, не встановлено жодного випадку тяжкої чи загрозливої для життя пацієнта реакції. Водночас необхідно зазначити, що підшкірна АСІТ може, хоча й дуже рідко, призвести до тяжких системних реакцій [6]. Цей ризик становить лише 1,3 випадку на 10 000 ін’єкцій, тоді як під час проведення пероральної АСІТ побічні ефекти, як правило, нетяжкі; їх спостерігають менше ніж у 10% пацієнтів із частотою менше 1 дози на 1 000, що дає змогу використовувати значно вищі дози алергену порівняно з підшкірною імунотерапією [13, 14].
У статті «Успіхи сублінгвальної імунотерапії» [15] відомі вчені Giovanni Possalacqua, Laura Guerra, Federica Fumagalli, Enrico Compalati, G. Walter Canonica роблять такі висновки:
• у низці доказових клінічних випробувань і проведеному метааналізі підтверджено ефективність сублінгвальної АСІТ (СЛІТ) під час лікування хворих на алергійний риніт (АР);
• у постмаркетингових дослідженнях встановлено, що побічні ефекти спостерігають у 5% випадків за частоти менше 1:1000 доз, при цьому у більшості випадків вони проявляються у вигляді місцевого подразнення;
• з 1986 р. не було жодного випадку тяжких і летальних випадків у разі використання СЛІТ;
• у нещодавно проведених дослідженнях продемонстровано подібність СЛІТ і підшкірного методу щодо тривалості ефекту, профілактики розвитку БА, а також механізмів дії.
Дослідження ефективності АСІТ при АР і БА з використанням пероральних драже із сумішшю алергенів кліщів домашнього пилу та пір’я подушок, яке в Україні з успіхом замінює СЛІТ, було проведено групою фахівців з 11 областей і наукових установ України у 2004 р. У дослідження було включено 1 194 пацієнти, у тому числі 608 – із цілорічним АР (ЦАР) і 586 – із алергеніндукованою БА та гіперчутливістю до побутових алергенів. Серед них було 575 дітей і 619 дорослих. У 847 хворих АСІТ застосовували протягом 1 року, у 347 – протягом 2 років. У всіх практичних і наукових установах було отримано однотипні результати, на підставі чого їх аналізували разом. Наводимо дані, які отримані в цьому дослідженні через 2 роки, тобто є ретроспективними.
У разі пероральної АСІТ з використанням драже у хворих на АР вдалося досягти 85,87% відмінних і добрих результатів.
Усі відмінні і добрі результати АСІТ з використанням драже у хворих на БА становили 76,45%, що відповідає наведеним у документі ВООЗ результатам АСІТ при БА (70–75%).
Частка всіх позитивних результатів (включаючи задовільні) як при АР, так і при БА перевищувала 90%, причому через 2 роки спостереження за хворими була істотно вищою, ніж через 1 рік лікування.
Було зареєстровано всього 9 випадків (0,75%) незначно виражених побічних реакцій серед 1 194 досліджуваних, що не потребували відміни АСІТ. У дітей (7 випадків) їх спостерігали частіше, ніж у дорослих (2). Причому всі побічні реакції було зафіксовано лише після 1-го року лікування, після 2-го – їх зовсім не було.
Можна зауважити, що за 50 років застосування АСІТ у країнах колишнього СРСР, зокрема в Україні, діагностику алергенами було проведено у десятків мільйонів людей, а АСІТ – у сотень тисяч. За цей час не було жодного повідомлення про смертельні ускладнення після використання алергенів з діагностичною чи лікувальною метою.
У Центрі алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів ДУ «Інститут отоларингології імені проф. О.С. Коломійченка НАМН України» з 2005 по 2009 р. вперше в Україні було виконане 5-річне ретроспективне дослідження ефективності АСІТ у хворих на АР, у якому взяли участь 750 осіб із сезонним АР (САР), ЦАР і АР з полівалентною сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів.
Метою дослідження було проведення суб’єктивної оцінки результатів АСІТ хворими на САР, ЦАР і АР з полівалентною сенсибілізацією впродовж 5 років.
Анкету ретроспективного дослідження ефективності АСІТ наведено на рис. 1.
Усі хворі були обстежені з використанням алергенів виробництва підприємства «Імунолог» (м. Вінниця).
АСІТ проводили двома способами – ін’єкційним і пероральним.
У 315 (42%) хворих було встановлено ЦАР із сенсибілізацією до домашнього пилу та D. pteronуssimus, D. farinae; у 255 (34%) було виявлено сенсибілізацію до пилку дерев, трав, які цвітуть у травні, лугових трав і бур’янів; 180 (24%) страждали на САР, ЦАР і АР з полівалентною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів (рис. 2).
Тривалість лікування методом АСІТ становила: до 1 року – у 165 осіб; від 1 до 2 років – у 155; від 2 до 3 років – у 190; більше 5 років – у 240 (рис. 3).
У групі пацієнтів із ЦАР практично не було виявлено переважання хворих певного віку. Серед обстежуваних у групі із САР, а також у групі із САР, ЦАР і АР з полівалентною сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів переважали хворі віком від 18 до 24 і від 25 до 34 років. Найбільшу кількість пацієнтів молодого віку спостерігали в групі з полівалентною сенсибілізацією (рис. 4).
У групі хворих на ЦАР у 480 (64%) пацієнтів АСІТ проведено ін’єкційним методом, у 279 (36%) – за допомогою сублінгвального драже «Алерген-драже мікст побутовий» виробництва підприємства «Імунолог» (м. Вінниця). Перевагу було віддано ін’єкційному методу, через те що він традиційно є найбільш поширеним. В групі з САР ін’єкційний метод АСІТ було застосовано у 107 (41,9%) пацієнтів, пероральний – у 148 (58,1%). 111 (61,6%) обстежуваних із САР, ЦАР і АР з полівалентною сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів отримували лікування комбінованим способом (ін’єкційним і пероральним), 32 (17,8%) – тільки драже, 37 (20,6%) – тільки ін’єкційним способом.
Більше 93% осіб з АР страждали від назальних і очних симптомів. Таким чином, вираженість цих симптомів була в дослідженні критерієм ефективності лікування. Так, у групі з ЦАР на незначні назальні симптоми в період загострення хвороби скаржилися 214 (66,6%) осіб, а 101 (33,4%) досліджуваний не мав жодних скарг. При САР скарги на незначні назальні симптоми мали 214 (83,9%) пацієнтів, у 41 (16,1%) їх зовсім не було. Усіх досліджуваних турбувала сльозотеча та свербіж очей, а також назальні симптоми, які були відсутні у 18 (10%) пацієнтів і виявилися незначними у 124 (69,8%) хворих (рис. 5, 6). У 38 (21%) досліджуваних у період цвітіння симптоми зберігалися.
При ЦАР сльозотечу та свербіж очей спостерігали лише у 10 (3,2%) осіб, при САР – у 20 (7,8%), при АР з полівалентною сенсибілізацією – у 16 (8,8%).
При ЦАР у період загострення антигістамінні препарати застосовували 160 (50,7%) обстежуваних, при САР – 186 (72,9%), при ЦАР, САР і АР із полівалентною сенсибілізацією – 156 (86,6%; рис. 7).
У групах хворих на ЦАР і САР у період загострення топічні інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС) застосовували у 53,9 і 51,7% випадків відповідно. При ЦАР і САР із полівалентною сенсибілізацією частота призначення ІГКС була найбільшою відповідно до тяжкості захворювання та становила 71,6% (рис. 8).
Оптимістично виглядає незначна потреба пацієнтів з АР у період загострення у судинозвужувальних препаратах. При ЦАР застосування цих лікарських засобів потребували 63 (20%) особи, при САР – лише 5 (1,96%), а при ЦАР, САР і АР з полівалентною сенсибілізацією – 34 (18,8%; рис. 9).
Повністю працездатними у період загострення хвороби відчували себе 97,7; 95,6 і 92,7% хворих на ЦАР, САР та ЦАР і САР із сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів або полівалентною сенсибілізацією відповідно (рис. 10). Показник працездатності – це важливий критерій ефективності специфічної терапії, який демонструє соціальну значущість необхідності та можливості проведення контролю за симптомами АР.
Висновки
1. У дворічному масштабному дослідженні (1 194 пацієнти) ефективності та безпечності пероральної АСІТ у хворих на ЦАР і алергеніндуковану БА, виконаному в 11 клініках України, отримано високі позитивні результати: 85,87% відмінних і добрих результатів при ЦАР і 76,45% – при алергеніндукованій БА за 0,75% слабко виражених побічних реакцій.
2. Результати 5-річного ретроспективного дослідження ефективності проведення АСІТ ін’єкційним, пероральним і комбінованим методами, проведеного у Центрі алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів при ДУ «Інститут отоларингології імені проф. О.С. Коломійченка НАМН України», у 750 хворих також були позитивними. Оцінили свій стан як відмінний і добрий 83% хворих на ЦАР, 93% осіб із САР і 84% пацієнтів із ЦАР і САР з полівалентною сенсибілізацією.
3. Після 5-річного використання АСІТ пацієнти з різними варіантами АР вважали себе повністю працездатними відповідно у 98,96 і 94% випадків.
4. За даними 5-річного ретроспективного аналізу, АСІТ є ефективним методом лікування хворих на ЦАР, САР та ЦАР і САР із полівалентною сенсибілізацією.
Список літератури – у редакції