Регіональні особливості пилкової сенсибілізації
(за даними Обласного дитячого алергоцентру, м. Харків)
pages: 66-67
За даними ВООЗ, близько 5% дорослого та 15% дитячого населення страждають на алергійні захворювання. Питома вага полінозів серед них становить близько 29% [3]. Найпоширенішими клінічними проявами полінозів є алергійний риніт (95–98%), алергійний кон’юнктивіт (91–95%) та бронхіальна астма (30–40%). Проблема діагностики та лікування полінозів має значні регіональні відмінності; вони зумовлені відмінностями кліматичних умов, флори, термінів пилкування рослин, властивостей пилку (зміною його алергенних якостей залежно від екологічного стану довкілля) [1]. Становлення аеропалінологічної служби в Україні було розпочато лише у 90-ті роки ХХ ст. Згідно з результатами проведених досліджень, не можна екстраполювати дані, отримані в межах однієї клімато-географічної зони, на інші. Навіть у межах однієї країни є суттєві відмінності щодо спектра пилкової сенсибілізації, термінів початку і тривалості клінічних проявів полінозів [6].
Метою пропонованого дослідження було вдосконалення діагностики та лікування полінозів у дітей Харківської області шляхом встановлення регіональних особливостей пилкової сенсибілізації.
Об’єкт і методи дослідження
Роботу виконано на базі Обласного дитячого алергоцентру при КЗОЗ ОДКЛ № 1 (головний лікар – к.м.н., доц. О.В. Піонтковська). Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб дітей з алергійними захворюваннями, що перебували на обстеженні в центрі протягом 2010 р. Визначення пилкової сенсибілізації проводили методом шкірного ротаційного прик-тесту згідно з методикою Б.М. Пухлика [2]. Досліджували реакції до 37 пилкових алергенів виробництва ТОВ «Імунолог» (Вінниця, Україна; див. таблицю). Під час аналізу враховували позитивну, виражено позитивну та гіперергічну реакції (від «++» до «++++»). Статистичну обробку результатів виконано за допомогою методів параметричної статистики на ПК з використанням програми Exсel 2003.
Результати дослідження та їх обговорення
У 2010 р. алерготестування з пилковими алергенами проведено у 685 дітей віком 3–17 років з такими нозологічними формами: бронхіальна астма (426 дітей), алергійний риніт (368), атопічний дерматит (127), алергійний дерматит (42), кропив’янка (41). Значущу сенсибілізацію до пилкових алергенів виявлено у 311 (45,04%) дітей, серед яких хлопчиків було 29,58%, дівчаток – 70,42%. Отримані результати наведено в таблиці (рослини ранжовані щодо зменшення їх алергенних властивостей).
У більшості дітей (276 (88,7%) пацієнтів) визначено полівалентну сенсибілізацію.
Аналіз пилкової сенсибілізації дав змогу виявити найбільш репрезентативні алергенні таксони для Харківського регіону, а саме бур’янисті трави (амброзія, полин, цикламена). Серед дерев перші рангові місця за алергенними властивостями посідають тополя, акація, клен, вільха, дуб. Береза, пилок якої є частою причиною полінозів у багатьох місцевостях, у Харківському регіоні посідає лише 21-ше рангове місце та є причиною сенсибілізації у 28% хворих з алергійними хворобами. Незвично високою є сенсибілізація до пилку кульбаби (46%) та щавлю кінського (36%).
Найменування алергенів |
Кількість визначень |
Наявність сенсибілізації |
|
n |
% |
||
Амброзія |
305 |
168 |
55,08 |
Кульбаба |
306 |
140 |
45,75 |
Полин гіркий |
306 |
122 |
39,87 |
Тополя |
397 |
118 |
39,73 |
Циклахена |
228 |
90 |
39,47 |
Соняшник звичайний |
305 |
120 |
39,34 |
Гречка посівна |
215 |
81 |
37,67 |
Акація |
215 |
80 |
37,21 |
Щавель кінський |
215 |
78 |
36,28 |
Костриця лугова |
306 |
111 |
36,27 |
Мятлик луговий |
301 |
100 |
33,22 |
Клен ясенолистий |
248 |
82 |
33,06 |
Вільха клейка |
305 |
99 |
32,46 |
Пажитниця багаторічна |
229 |
73 |
31,88 |
Подорожник великий |
291 |
92 |
31,62 |
Черемха |
215 |
67 |
31,16 |
Дуб |
244 |
74 |
30,33 |
Верба |
215 |
65 |
30,23 |
Липа |
292 |
85 |
29,11 |
Грястиця збірна |
285 |
79 |
27,72 |
Береза |
306 |
84 |
27,45 |
Бузина |
291 |
79 |
27,15 |
Жито посівне |
285 |
77 |
27,02 |
Лобода |
306 |
80 |
26,14 |
Волоський горіх |
292 |
73 |
25,0 |
Ясень |
215 |
52 |
24,19 |
Китник луговий |
301 |
72 |
23,92 |
Кропива дводомна |
288 |
65 |
22,57 |
Стоколос прямий |
306 |
69 |
22,55 |
Каштан |
292 |
65 |
22,26 |
Ліщина звичайна |
304 |
67 |
22,04 |
Граб звичайний |
215 |
42 |
19,53 |
Кукурудза звичайна |
306 |
58 |
18,95 |
Сосна звичайна |
241 |
41 |
17,01 |
Ялина |
214 |
36 |
16,82 |
Тимофіївка лугова |
259 |
40 |
15,44 |
Пирій повзучий |
241 |
26 |
10,79 |
Порівняння пилкової сенсибілізації в різних регіонах України дає змогу зробити висновок про те, що спектр пилкової сенсибілізації схожий у Харківській, Запорізькій (Недельська С.М., 2010) та Луганській (Альошина Р.М., 2006) [4] областях, але відрізняється від патерну Київського та Вінницького регіону, де провідними алергенами є зернові, кропива (Київ) та дерева (Вінниця) [5]. Ще більші відмінності в спектрі сенсибілізації виявлено під час порівняння з віддаленими географічними зонами. Так, у центральних районах Європейської частини Росії причиною полінозів є пилок лугових трав і дерев (берези, вільхи, горіха, клена, дуба); у Білорусії – пилок диких і культурних злаків; у Казахстані – полин, конопля та злаки [8]; в Італії – пилок злаків, кропиви, берези та маслинових [7]; в Індії – пилок евкаліпта та акації. Таким чином, проведене порівняння доводить наявність суттєвих відмінностей в етіології полінозів та є підставою для подальшого вивчення проблеми.
Висновки
1. У 45% пацієнтів з алергійними захворюваннями спостерігають пилкову сенсибілізацію.
2. Визначені регіональні відмінності у спектрі пилкової сенсибілізації: у Харківському регіоні найбільш репрезентативними алергенними таксонами є бур’янисті трави (амброзія, полин, цикламена), кульбаба, гречка посівна, щавель кінський та дерева (тополя, акація, клен, вільха, дуб).
3. Отримані результати потрібно враховувати під час проведення аеропалінологічних досліджень, діагностики та лікування полінозів.
Література
1. Аллергенная пыльца и загрязнение атмосферы / В.Н. Кобзарь, Н.Р. Мейер, Г.А. Комаров, Э.П. Харитонов // Иммунология. – 1994. – № 3. – С. 43–45.
2. Довідник з алергології / (Науково-методичне видання) / За ред. Б.М. Пухлика. – К.: Доктор-Медиа, 2011. – 394 с. – С. 158–160.
3. Ильина Н.И., Курбачева О.М. Современная фармакотерапия поллинозов: безопасность и эффективность // Consilium Medicum. – 2003. – Т. 5, № 4. – С. 226–231.
4. Недельська С.М., Кузнецова О.Д., Приходько О.Б. Місце агробіологічного моніторингу в алергології //Алергія у дитини. – 2011. – № 9–10. – С. 12–14.
5. Родінкова В.В. Аеропалінологічний моніторинг у місті Вінниці: актуальність, мета, результати // Астмa та алергія. – 2002. – № 2. – С. 61–64.
6. Савицкий В.Д., Савицкая Е.В. Экология и распространение аллергенной пыльцы в Украине // Астма та алергія. – 2002. – № 2. – С. 17–20.
7. Airborne allergenic pollens in Padua: 1991–1996 / Giorato M., Lorenzoni F. et al. // Aerobiologia. – 2000. – Vol. 16. – P. 453–454.
8. Kobzar V. Aeropalynological monitoring in Bishkek, Kyrgyzstan // Aerobiologia. – 1999. – Vol. 15. – P. 149–153.