Випадок абсцедуючого підривного фолікуліту та перифолікуліту Гоффмана

Абсцедуючий підривний фолікуліт і перифолікуліт Гоффмана (АППГ) – рідкісне хронічне гнійне захворювання нез’ясованої етіології, що проявляється ураженням волосяних фолікулів шкіри голови. Саме німецький дерматолог E. Hoffman (1868–1959) вперше описав клінічний випадок цього захворювання і запропонував сам термін «абсцедуючий підривний перифолікуліт голови» в 1907 р. на засіданні Берлінського дерматологічного товариства. Перші клініко-гістологічні описи дали E. Lang, L. Spitzer, G. Nobl під назвою Dermatitis follicularis et perifollicularis conglobata.

Виявлення морфотипічного зв’язку запального процесу з оточуючими волосяний фолікул тканинами стало приводом визначити захворювання як «перифолікуліт». R. Barney виявив у фолікулярному каналі комедоноподібне утворення, розриви стінки фолікула, гостре і хронічне запалення на місці контакту фолікулярного вмісту з навколишніми тканинами (гранулоцитарний інфільтрат стінки фолікула, гігантські клітини чужорідних тіл, гранулематозна реакція) – картину, характерну для тяжких форм акне. В зарубіжній літературі АППГ описують запропонованим R. Barney терміном «розсікаючий целюліт скальпа» (dissecting cellulitis of the scalp), чим підкреслюють його клінічну особливість – гнійні підривні абсцеси, що каналікулярно розташовані в підшкірно-жировій клітковині (розташовані скупчено і формують тяжі, що нагадують мозкові звивини). Минуло близько півстоліття з моменту описання АППГ, перш ніж в 50-х роках ХХ ст. не було доведено достовірно, що АППГ являє собою одну з форм інверсних акне.

АППГ уражує молодих людей переважно у віці 18–40 років. Чоловіки хворіють приблизно в 5 разів частіше, ніж жінки. При бактеріологічному дослідженні вмісту вузлів виявляють різноманітних бактеріальних представників мікрофлори шкіри людини: Staphylococcus albus, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Pseudomonas aeruginosa, резистентних до цілої низки антибіотиків. Іноді збудник не виявляється взагалі. Тому можна запевнити, що у АППГ немає специфічного інфекційного збудника.

АППГ вражає тільки один з трьох типів волосяних фолікулів – термінальні волосяні фолікули, що розташовуються на шкірі волосистої частини голови. Саме локалізація визначає клінічну картину і перебіг АППГ. Термінальні волосяні фолікули підборіддя, грудей, пахвових впадин, перианальної та перигенітальної ділянок є локусами розвитку інших видів інверсних акне.

Патогенез

Головні процеси при АППГ ті самі, що і при вульгарних вуграх: ретенційний гіперкератоз устя волосяного фолікула, утворення комедоноподібних мас, вихід вмісту фолікула в дерму, утворення запального перифолікулярного інфільтрату, приєднання вторинної інфекції, формування абсцесу і фістульних ходів, утворення гранульоми, інкапсуляція вогнища, рубцювання.

Диференційну діагностику АППГ зазвичай проводять з наступними захворюваннями:

• глибокими мікозами (інфільтративно-нагнійною трихофітією);
• пустульозними дерматозами (різні види піодермій);
• туберкульозом шкіри (бородавчаста і коліквативна форми).

Особливої уваги в плані диференційної діагностики з АППГ вимагають пустульозні дерматози, що первинно виникають на шкірі волосистої частини голови.

Клінічний випадок

Пацієнт Н., 21 р., студент, знаходився на обстеженні та лікуванні в клініці ДУ «ІДВ НАМН України» з клінічним діагнозом «Абсцедуючий підривний фолікуліт та перифолікуліт Гоффмана».

Звернувся зі скаргами на висипання на шкірі волосистої частини голови в тім’яній ділянці та ділянці потилиці, що супроводжується суб’єктивним дискомфортом.

Анамнез: вважає себе хворим упродовж 1,5 року після появи перших висипань. Початок захворювання ні з чим не пов’язує. Лікувався самостійно та у дерматолога за місцем проживання з діагнозом «Остеофолікуліт волосистої частини голови» (серпень 2015 р.). Відмічав позитивний ефект. Загострення наступило у вересні 2015 р., дерматолог за місцем проживання встановив діагноз АППГ, з приводу чого пацієнт неодноразово лікувався амбулаторно: антибіотикотерапія, автогемотерапія, вітамінотерапія, ангигістамінні препарати, антисептичні засоби місцево. Відмічав нетривале клінічне покращення після терапії. Процес набув безперервно рецидивуючого характеру з наростанням ступеня тяжкості клінічних проявів з кожним наступним загостренням.

Об’єктивно при госпіталізації: ураження шкіри мало хронічний запальний характер і було локалізоване на шкірі волосистої частини голови, переважно в тім’яній та потиличній ділянці. Процес був представлений пов’язаними з волосяними фолікулами папулами червоного кольору напівсферичної та конічної форми розміром до 5 мм; напруженими пустулами розміром до 5 мм; флюктуючими вузлами напівсферичної форми з округлими обрисами діаметром до 1,5–2,0 см та вузлами, які формували хвилясті тяжі-валики. Шкіра над ними рожевого кольору, гладенька, напружена, позбавлена волосся. Консистенція вузлів м’яка, тістувата. Зі з’єднаних між собою ходів та з численних фістульних отворів, розташованих на поверхні вузлів та прикритих гнійними кірочками, при натискуванні рясно виділялись гній та гнійно-геморагічна рідина.

Рис. 1. Пацієнт Н., 21 р., діагноз «Абсцедуючий підривний фолікуліт та перифолікуліт Гоффмана», стан під час госпіталізаціїї

Рис. 1. Пацієнт Н., 21 р., діагноз «Абсцедуючий підривний фолікуліт та перифолікуліт Гоффмана», стан під час госпіталізаціїї

Суб’єктивно відмічались незначний свербіж та печіння, при пальпації вузлів – болісність (рис. 1).

Результати лабораторного обстеження: в клінічному аналізі крові звертало на себе увагу прискорення ШОЕ (23 мм/год), інші показники – без особливостей. Клінічний аналіз сечі – без особливостей. При лабораторному обстеженні вуглеводного, ліпідного обміну відхилень не відмічено.

Бактеріологічне дослідження гнійного вмісту вузлів: виявлено ріст S. aureus в асоціації зі S. epidermidis. Визначена чутливість до антибіотиків: гентаміцин, ципрофлоксацин, доксициклін, азитроміцин, лінкоміцин, ванкоміцин, хлорамфенікол, фузидин. Стійкі до бензил­пеніциліну, малочутливі до оксациліну.

Лікування: при поступленні хворого в стаціонар було призначено антибіотик широкого спектру дії юнідокс-солютаб у дозі 100 мг 2 рази/добу перорально курсом 10 днів, а після отримання результатів бактеріо­логічного дослідження гнійного вмісту вузлів з визначенням чутливості до антибіотиків – ципрофлоксацин у дозі 400 мг 2 рази/добу довенно курсом 7 днів. Після зменшення кількості гнійних елементів як базисну терапію застосовували препарат ізотретиноїну акнетін в дозі 0,4 мг/кг, враховуючи вагу пацієнта 95 кг, добова доза становила 40 мг (16 мг + 16 мг + 8 мг).

Місцево застосовували аплікації чистого іхтіолу на осередки ураження, розчин зеркалін, крем фузідерм, сонцезахисний крем (SPF 50+).

Результати лікування: через 1 міс комплексної терапії спостерігали розрішення окремих крупних вузлів, регрес дрібних пустульозних елементів, зменшення інтенсивності гіперемії шкіри в осередках ураження, а також зниження інтенсивності суб’єктивних відчуттів: свербежу, болісності при пальпації. Пацієнта турбувала сухість губ (рис. 2). Рекомендовано: продовжити акнетін у добовій дозі 40 мг; на губи: метилурацилова мазь, крем Локобейз ріпеа.

Рис. 2. Пацієнт Н., 21 р.: АППГ, ускладнений хейлітом. Через 1 міс. після лікування

Рис. 2. Пацієнт Н., 21 р.: АППГ, ускладнений хейлітом. Через 1 міс. після лікування

Рис. 3. Пацієнт Н., 21 р., діагноз: АППГ. Через 2 міс після лікування

Рис. 3. Пацієнт Н., 21 р., діагноз: АППГ. Через 2 міс після лікування

Через 2 міс висипи регресували, зберігалася незначна інфільтрація, гнійні виділення припинились, болісність при пальпації зникла (рис. 3).

Пацієнт задоволений результатами терапії, налаштований на її продовження, готовий дослухатись до подальших рекомендацій лікаря.

Висновок

Представлений клінічний випадок є цікавим у зв’язку з рідкісністю спостережень даного дерматозу, необхідністю проведення коректної диференційної діагностики, а також його резистентністю до традиційних методів терапії, оскільки лікування зазвичай направлене лише на боротьбу з найбільш вираженими клінічними проявами захворюваннями – вторинною інфекцією. За таких умов основні ланки патогенезу цієї хвороби залишаються без корекції, тож потребують призначення базисної терапії системними ретиноїдами з використанням сонцезахисних засобів (SPF 50+) під наглядом фахівців.

Список літератури

1. Адаскевич В.П. Акне вульгарные и розовые. — М.: Мед.книга, Н. Новгород: НГМА, 2003. — 160 с.

2. Кутасевич Я.Ф., Маштакова И.А., Багмет А.Н., Шаповалова О.В. Ми­кро­биоциноз кожи у больных угревой болезнью и пути его коррекции // Укр. журн. дерматол. венерол. косметол. — 2003. — № 1 (8). — С. 43—47.

3. Потекаев Н.С., Кузнецов А.В., Смирнов К.В. Абсце­дирующий и подрывающий перифолликулит головы (Гоффманна) как разновидность Акне [acne inversa] // Вестн.дерматол. и венерол. — 2001. — № 2, — С. 18—23.

4. Каламкарян А.А., Архангельская Е.А., Глухенький Б.Т. Гной­ничковые заболевания кожи // Кожные и венерические болезни. Рук-во для врачей в 4-х томах. Т. 1 / Под ред. Ю.К. Скрипкина.— М.: Медицина, 1995.— С. 287—288.

5. Spitzer L. Dermatitis follicularis et perifollicularis conglobata// Dermatologische Zeitschrift.— 1903.— 10.— P. 190—199.

6. Студницин А.А., Федоровская Р.Ф. Пустулезные дерматозы // Дифференциальная диагностика кожных болезней / Под ред. Б.А. Беренбейна, А.А. Студницина. 2-е изд., перераб. и доп.— М.: Медицина, 1989.— Р. 289—290.

Случай абсцедирующего подрывающего фолликулита и перифолликулита Гоффмана

И.А. Олейник, А.И. Олейник

Резюме

Описан клинический случай одной из форм инверсных акне – абсцедирующего подрывающего фолликулита и перифолликулита Гоффмана. Рассмотрены эпидемиология, патогенез, морфология, бактериология, диагностика, клинические особенности и лечение заболевания.

Ключевые слова: абсцедирующий фолликулит, перифолликулит Гоффмана, клинический случай, лечение, системне ретиноиды.

The case of perifolliculitis capitis abscedens et suffodiens of Hoffman

І.А. Oliynyk, A.I. Oliynik

Summary

A clinical case of one of the forms of inverse acne – perifolliculitis capitis abscedens et suffodiens of Hoffman is described. Epidemiology, pathogenesis, morphology, bacteriology, diagnostics, clinical features and treatment of the disease are considered.

Key words: folliculitis, Goffman perifolliculitis, clinical case, treatment, systemic retinoids.