Явище антибіозу при трихомонадній інвазії сечостатевої системи
страницы: 48-50
Незважаючи на інтенсивне вивчення, в сучасних умовах існують певні труднощі в діагностиці сечостатевого трихомонозу та його лікуванні [14]. Атипові форми Trichomonas vaginalis є найбільш проблематичними при лабораторній діагностиці, оскільки мають широку варіабельність за своєю формою, розмірами, наявністю джгутиків і ядер [15]. Крім того, атипові форми T. vaginalis мають певну зовнішню подібність з іншими представниками найпростіших [16].
Згідно із сучасними уявленнями, людина може бути носієм трьох видів трихомонад: Trichomonas tenax (elongata), Pentatrichomonas hominis (abdominalis), T. vaginalis (див. рисунок) [3]. У ротовій порожнині у каріозних зубах, а також при парадонтозі мешкає T. tenax [9]. P. hominis – коменсал товстого кишківника [10]. Трихомонадою, що здатна жити в урогенітальному тракті, донедавна вважали виключно T. vaginalis [6].
За останні декілька десятиліть істотно змінились умови життєдіяльності сучасної людини [8]. Разом з тим, як відомо, змінились уявлення про патогенність деяких мікроорганізмів, що здатні мешкати в сечостатевій системі людини, наприклад, мікоплазм і гарднерел [2]. Було зроблено припущення, що деякі найпростіші теж могли зазнати певного патоморфозу і набути здатності колонізувати сечостатеву систему людини. Вивчаючи відповідні літературні дані [1, 2, 18], було зроблено припущення, що найбільшою є вірогідність набуття вищезгаданих якостей у представників типу найпростіших – T. tenax та P. hominis. Причому, на нашу думку, T. tenax та P. hominis доцільно об’єднати під терміном Trichomonas non vaginalis за аналогією з широко вживаним терміном Сandida non albicans [20].
Ще в 30-ті роки минулого століття кишкову й ротову трихомонади намагалися розглядати як патогенів сечостатевої системи на рівні з T. vaginalis [22]. В нашому столітті більшість дослідників виявляли T. tenax або P. hominis лише в поодиноких випадках, причому переважно у жінок. Тому вони були схильними розцінювати свої результати або як контамінацію матеріалу, що досліджується, або як варіант транзиторної мікрофлори після орального чи анального сексу, що мав місце незадовго до взяття біологічного матеріалу для проведення відповідного дослідження [7, 21]. Однак існує і позиція щодо ствердження можливості колонізації сечостатевої системи людини T. tenax та P. hominis [2, 19].
В Україні вперше було проведено попередні дослідження з визначення можливої присутності T. tenax і P. hominis в урогенітальній системі людини. Було встановлено достатньо високі показники виявлення обох мікроорганізмів, що досліджувались (29,7 та 14,1% відповідно) [17]. Причому чітке дотримання пацієнтами умов підготовки до обстеження, що включало сексуальне утримання не менше 2 діб, практично унеможливлює розгляд цих найпростіших як транзиторної мікрофлори сечостатевої системи.
Багатоетапність і тривалість проведеного дослідження виключає істотний вплив можливої контамінації біологічного матеріалу на отримані результати. Наявність же в кожного з обстежених пацієнтів хронічного запального процесу в сечостатевій системі дало можливість зробити припущення про перспективність розгляду цих мікроорганізмів як факторів виникнення та/або перебігу сечостатевих інфекцій на сучасному етапі. Причому визначення виду трихомонад у сечостатевій системі, імовірно, має вирішальну роль у запобіганні рецидивам і/або реінфекціям сечостатевого трихомоніазу завдяки встановленню, таким чином, необхідності санації відповідної частини організму статевого партнера чи самого хворого (запобігання автоінокуляції). Інформації щодо патогенності T. tenax або P. hominis для сечостатевої системи людини знайдено не було.
Отже, на сучасному етапі встановлено можливість перебування в сечостатевій системі людини трьох різних видів трихомонад. З огляду на це, постала нова наукова проблема з вивчення можливості одночасної інвазії сечостатевої системи трихомонадами різних видів. Вирішення цього питання є істотним, перш за все, для формування уявлення про патогенність T. tenax і P. hominis саме для сечостатевої системи.
Мета роботи: провести дослідження з вивчення можливості одночасної інвазії сечостатевої системи людини трихомонадами різних видів.
Матеріали та методи дослідження
вверхУ дослідну групу, що становила 198 осіб, хворих на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), обох статей, увійшли 98 (49,5%) жінок та 100 чоловіків (50,5%). Середній вік становив 32 ± 2,5 року. У всіх обстежених пацієнтів було встановлено хронічний перебіг урогенітальної інфекції. Кожний з них підписав інформовану згоду на проведення відповідного дослідження.
Для виявлення P. hominis, T. tenax у сечостатевій системі хворих досліджуваної групи використовували методику ПЛР в реальному часі як найбільш специфічну і чутливу із сучасних методик визначення мікроорганізмів [2]. Забір біологічного матеріалу для дослідження здійснювали відповідно до діючих керівних документів [11]. Дослідні зразки після їх реєстрації розміщували в пробірках Еппендорфа, що містили 1 мл стерильного фізіологічного розчину, і зберігали у замороженому вигляді до проведення дослідження. Використовувався ампліфікатор ДТ-96 виробництва НВО «ДНК Технологія» (РФ).
Для детекції T. vaginalis використовували сертифіковані в Україні праймери виробництва НВО «ДНК Технологія» (РФ). Для виявлення P. hominis і T. tenax використовували оригінальні праймери, які були створені спеціально для проведення цього дослідження в рамках науково-дослідної роботи [12, 13].
Результати та їх обговорення
вверхТрихомонадну інвазію було виявлено більше ніж у третини (38,9%) зі 198 обстежених пацієнтів, хворих на ІПСШ з хронічним перебігом. Trichomonas non vaginalis було виявлено у 69 (34,8%) пацієнтів. Причому у 41 (20,7%) хворого було діагностовано T. tenax, а у 28 (14,1%) – P. hominis. Рівень діагностування T. vaginalis у досліджуваній групі становив лише 4%.
Згідно з результатами, отриманими при проведенні цього «пілотного» дослідження, при детекції трихомонад у біологічному матеріалі, взятому із сечостатевої системи хворих на ІПСШ, не було жодного випадку виявлення більше одного виду трихомонад у кожного з пацієнтів. Тобто в сечостатевій системі людини одночасно не можуть співіснувати різні види трихомонад.
Явище, при якому відбуваються антагоністичні відносини видів, коли один організм обмежує можливості іншого, неможливість співіснування організмів, має назву антибіоз (термін було уведено мікробіологом Зельманом Вексменом у 1942 р.) [4]. Форма антибіозу, при якій два або більше видів організмів є біологічними ворогами за своєю суттю (використовують спільну кормову базу або спільні умови для розмноження), наприклад, хижі істоти різних видів, що мешкають на одній території і вживають один і той самий харч, називається конкуренцією [5].
Спираючись на сказане вище, можна зробити припущення, що саме внаслідок явища антибіозу у формі конкуренції в сечостатевій системі людини не можуть існувати різні види трихомонад одночасно. Враховуючи високий рівень поширеності та неможливість співіснування різних видів трихомонад у сечостатевій системі людини, зокрема хворих на ІПСШ з хронічним перебігом, можна зробити припущення про певну роль Trichomonas non vaginalis у виникненні та/або перебігу інфекційних захворювань сечостатевої системи.
Висновки
вверх1. Встановлено високий рівень (38,9%) трихомонадної інвазії сечостатевої системи у хворих на ІПСШ з хронічним перебігом.
2. Переважна більшість випадків трихомонадної інвазії сечостатевої системи (34,9%) в обстежених пацієнтів була спричинена Trichomonas non vaginalis.
3. При трихомонадній інвазії сечостатевої системи встановлено існування явища антибіозу у формі конкуренції.
4. Зроблено припущення про певну роль Trichomonas non vaginalis у виникненні та/або перебігу інфекційних захворювань сечостатевої системи людини.
Список літератури
1. Бочкарев Е. Г. Актуальные вопросы диагностики урогенитального трихомониаза / Е. Г. Бочкарев, Ю. В. Сергеев, В. М. Копыглов, Д. В. Рюмин // Иммунопатология, аллергология, инфектология. – 2000. – №4. – С. 77-87.
2. Бочкарев Е. Г. Место ПЦР в диагностике инфекций, передающихся половым путем / Е.Г. Бочкарев, Ю. В. Сергеев // Иммунопатология, аллергология, инфектология. – 2003. – №3. – С. 112-116.
3. Быков А. С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. 2-е изд. / А. С. Быков, А. А. Воробьев, В. В. Зверев и др. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008. – 340 с.
4. Вікіпедія [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Антибіоз.
5. Вікіпедія [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/типи_відносин_між_організмами.
6. Горчаков Д. А. Патогенетические особенности урогенитального трихомониаза в гендерном аспекте [Текст]: дис. канд. мед. наук / Д. А. Горчаков. – Саратов, 2014. – 134 с.
7. Гущин А. Е. Молекулярно-генетическое исследование клинического материала с использованием праймеров к различным участкам генома Trichomonas Vaginalis и различным видам царства Protozoa / А. Е. Гущин, П. Г. Рыжих, Л. А. Березина, Л. Б. Куляшова, Н. С. Махлай – М.: Молекулярная диагностика. Том III. Раздел 14. Инфекции органов репродукции, 2010. – С. 204-207.
8. Концепція загальнодержавної цільової програми розвитку системи спеціалізованої медичної допомоги пацієнтам із захворюваннями шкіри та інфекціями, що передаються статевим шляхом, на період до 2020 р. // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. – 2016. – №1 (60). – С. 7-13.
9. Куцевляк В. Ф. Характеристика сопутствующей микрофлоры у больных пародонтитом с инвазией ротовых трихомонад / В. Ф. Куцевляк, Ю. В. Лахтин // Вісник Сумського державного університету. – Суми, 2006. – N 2.– C. 9.
10. Переверзев А. С. Симптомы нижних мочевых путей / А. С. Переверзев, В. А. Козлюк. – Харьков: Факт, 2009. – 431с.: ил.
11. Неймарк С. Л. Дискуссионные проблемы диагностики и лечения трихомонадной инфекции / С. Л. Неймарк, О. С. Неймарк // Асоціація акушерів-гінекологів України. – 2014. – № 1-2.– С. 236-239.
12. Мавров І. І. Уніфікація лабораторних методів дослідження в діагностиці захворювань, що передаються статевим шляхом / І. І. Мавров, О. П. Бєлозоров, Л. С. Тацька. – Х.: Факт, 2000. – 120 с.
13. Пат.107910 Україна, МПК С12/Q 1/68 (2006.01), С12/Q 1/04 (2006.01), С12/N15/11 (2006.01). Спосіб визначення присутності Trichomonas tenax у досліджуваному зразку та набір праймерів для його здійснення / Федорич П. В., Зелений С. Б.– заявники та патентовласники. – а201407161; заявл. 25.06.2014; опубл. 25.02.15, Бюл. №4.
14. Пат.110759 Україна, МПК С12/Q 1/68 (2006.01), С12/Q 1/04 (2006.01), С12/N15/11 (2006.01), С12/R1/90 (2006.01). Спосіб визначення присутності Pentatrichomonas hominis у досліджуваному зразку та набір праймерів для його здійснення / Федорич П. В., Зелений С. Б.– заявники та патентовласники. – а201501255; заявл. 16.02.2015; опубл. 10.02.16, Бюл. №3.
15. Раздольская Н. В. Диагностическое значение цитоморфологических, культуральных и иммуногенных свойств Trichomonas vaginalis. Автореферат диссертации // ФГОУ ВПО «Военно-медицинская академия им. С. М. Кирова» МО РФ. С-Пб., 2009.
16. Савичева А. М. Лабораторная диагностика урогенитального трихомониаза: Методические рекомендации / А. М. Савичева [и др.]. – СПб.: Н-Л, 2011. – 36 с.
17. Туркевич О. Ю. Комплексно-диференційний підхід до діагностики ЗПСШ у хворих з деякими рецидивуючими урогенітальними інфекціями (трихомоніаз, хламідіоз, бактеріальний вагіноз) / О. Ю. Туркевич, О. О. Сизон // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. – 2009. – N 1.– С. 90-93.
18. Федорич П. В. Порівняння ефективності діагностики трихомоніазу за культуральним методом та методом полімеразної ланцюгової реакції з використанням праймерів для виявлення Trichomonas vaginalis, Trichomonas tenax та Pentatrichomonas hominis / П. В. Федорич, С. Б. Зелений, О. А. Садовська, К. В. Дудікова // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. – Київ, 2017. – N 1 (64). – С. 65-69.
19. Урогенитальный трихомониаз. Протокол ведения больных. Проблемы стандартизации в здравоохранении РФ.– 2005. – №2.– С. 130-149.
20. Adu-Sarkodie Y., OpokuB. K., Crucitti T., et al. Lack of evidence for the involvement of rectal and oral trichomonads in the aetiology of vaginal trichomoniasis in Ghana. Sex Transm Infect 2007;83:130-132.
21. Moran C., Grussemeyer C.A., Spalding J.R., Benjamin D.K., Reed S.D. Candida albicans and Non-albicans Bloodstream Infections in Adult and Pediatric Patients: Comparison of Mortality and Costs. Pediatr Infect Dis J. 2009;28(5):433-435.
22. Crucitti T., Abdellati S., RossD. A., et al. Detection of Pentatrichomonas hominis DNA in biological specimens by PCR. Lett Appl Microbiol 2004;38:510-516.
23. Karnaky J., JAMA. 1937;108:24.
ЯВЛЕНИЕ АНТИБИОЗА ПРИ ТРИХОМОНАДНОЙ ИНВАЗИИ МОЧЕПОЛОВОЙ СИСТЕМЫ
П. В. Федорич
Украинская военно-медицинская академия, г. Киев
Цель работы: провести исследование по изучению возможности одновременной инвазии мочеполовой системы человека трихомонадами разных видов.
Материалы и методы: c помощью метода полимеразной цепной реакции в реальном времени обследовано 198 человек с инфекциями, передающимися половым путем (ИППП).
Результаты: у 41 пациента (20,7%) было диагностировано Trichomonas tenax, у 28 (14,1%) – Pentatrichomonas hominis, Trichomonas vaginalis – у 8 пациентов (4%). Не зарегистрировано ни одного случая выявления больше одного вида трихомонад у каждого из пациентов. То есть в мочеполовой системе человека одновременно не могут сосуществовать разные виды трихомонад (явление антибиоза).
Выводы: установлен высокий уровень (38,9%) трихомонадной инвазии мочеполовой системы у лиц с ИППП с хроническим течением, вызванный преимущественно Trichomonas non vaginalis (34,9%). Сделано предположение об определенной роли последних в возникновении и/или течении инфекционных заболеваний мочеполовой системы человека. При трихомонадной инвазии мочеполовой системы установлено существование явления антибиоза.
Ключевые слова: трихомонадная инвазия, полимеразная цепная реакция, явление антибиоза.
PHENOMENON ANTIBIOSE AT TRICHOMONAD INVASION OF UROGENITAL SYSTEM
P. V. Fedorych
Ukrainian Military Medical Academy, Kyiv
Objective: to undertake a study in relation to the study of possibility of simultaneous invasion of the human urogenital system by the trichomonads of different species.
Materials and methods: using the method of polymerase chain reaction in real time were surveyed 198 patients with mainly sexually transmitted infections (STIs).
Results: in 41 patients (20,7%) it was diagnosed Trichomonas tenax, in 28 (14,1%) – Pentatrichomonas hominis, Trichomonas vaginalis – in 8 patients (4%). Not a single case of exposure anymore of one type of trichomonads is registered in each of patients. Id est, in the human urogenital system the different types of trichomonads (phenomenon antibiose) can not coexist simultaneously.
Conclusions: the high level (38,9%) of trichomonad invasion of the urogenital system is set for patients with chronic STIs, caused mainly «Trichomonas non vaginalis» (34,9%). Supposition is done about the certain role of the last in an origin and flow of infectious diseases of the human urogenital system. At the trichomonad invasion of the urogenital system existence of the phenomenon is set antibiose.
Key words: trichomonad invasion, polymerase chain reaction, phenomenon antibiose.