Випадок ведення побічної реакції у хворого на хіміорезистентний туберкульоз легенів
страницы: 81
Швець О.М., Шевченко О.С.,
Харківський національний медичний університет
Management of side effect in drugresistant pulmonary tuberculosis patient
Shvets О.M., Shevchenko O.S.,
Kharkiv National Medical University
Однією з перешкод у подоланні епідемії туберкульозу (ТБ) є побічна реакція на протитуберкульозні препарати, що унеможливлює формування повноцінної та ефективної схеми лікування хворих. Особливо це стосується випадків хіміорезистентного туберкульоз (ХРТБ), адже частота виникнення побічних реакцій під час застосування резервних препаратів сягає 85%. Як правило, небажані побічні реакції на протитуберкульозні препарати II ряду виникають вже на 3–4му місяці вживання ліків, в той час як сам курс лікування хворих на ХРТБ триває 2 роки.
Хворий А., 35 років, з діагнозом ХРТБ легенів був виписаний на 3му місяці лікування з КЗОЗ ОПТД у зв’язку з припиненням бактеріовиділення, для продовження лікування в амбулаторних умовах. Через 4 тиж амбулаторного лікування під час чергового прийому ліків під безпосереднім наглядом дільничної медичної сестри він почав скаржитися на біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювання, що пов’язував з прийомом протитуберкульозних препаратів, а саме лікарського засобу ПАСК. Під час біохімічного дослідження крові: показники в межах фізіологічної норми, підвищення рівня АЛТ не виявлене. З метою усунення скарг хворому було призначене симптоматичне лікування на 2 тиж: омез 40 мг вранці до їди, метоклопрамід 10мг за 30 хв. до прийому протитуберкульозних препаратів та рекомендовано зменшити дозу ПАСК до 8 г– розділити дозу на2–3 прийоми. Дотримуючись порад лікаря, на другу добу лікування хворий відмітив значне поліпшення загального самопочуття у вигляді припинення блювання тазникнення відчуття нудоти після вживання ліків, також зменшилася інтенсивність больових відчуттів в епігастральній ділянці. На тлі симптоматичної терапії переносимість протитуберкульозних препаратів стала задовільною, що дало змогу зберегти повноцінну схему лікування, продовжити та успішно завершити основний курс хіміотерапії у даного хворого.
