Особливості терапії та кровопостачання головного мозку у дітей, хворих на бронхіальну астму

Недельська С.М., Акулова О.Ю.,
Запорізький державний медичний університет

Features of therapy and blood supply to the brain in children with bronchial asthma

Nedelskaya S.N., Akulova O.Yu.,
Zaporizhzhya State Medical University

Вступ. На сучасному етапі дослідження етіопатогенезу бронхіальної астми (БА) досягнуті значні успіхи, але малодослідженим науковим напрямом є стан та особливості церебральної гемодинаміки у хворих на БА дітей. Ця проблема охоплює низку недосліджених питань, одним з яких є вплив базисної фармакотерапії БА на стан мозкової гемодинаміки у хворих на цю патологію дітей.

Мета дослідження. Провести аналіз впливу базисної фармакотерапії на стан церебральної гемодинаміки у хворих на БА дітей. На підґрунті отриманих результатів сформулювати оптимальні схеми терапевтичної корекції патологічно змінених показників церебральної гемодинаміки.

Матеріали та методи. Згідно з поставленою метою ми визначили наступні групи спостереження: діти, які отримували як засоби базисної терапії інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС; n=26); діти, які отримували монотерапію у вигляді антилейкотрієнових препаратів (АЛР; n=5) та комбіноване базисне лікування з використанням ІГКС та АЛР одночасно (n=11). З дослідження були виключені діти, які за даними анамнезу та неврологічного дослідження мали неврологічну патологію – органічні ураження або вогнищеву патологію ЦНС. Контрольними групами порівняння були група здорових дітей (n=30), а також хворі на БА діти, в яких більше одного року спостерігався стан ремісії і вони не приймали жодних препаратів з приводу БА (n=15).

Групи були ідентичні за гендерним та віковим (10–17 років) складом. Діагноз БА встановлювався згідно з«Протоколами діагностики та лікування алергологічних хвороб у дітей», затвердженими наказом МОЗ України від 27.12.2005 р. № 767. Дітям всіх вказаних груп було проведено ультразвукову допплерографію та дуплексне сканування магістральних судин головного мозку: здоровим дітям та дітям в стадії ремісії – одноразово, хворим на БА– дворазово (до та після лікування). Ультразвукова допплерографія проводилась на ультразвуковому сканері MyLab 50 (Esaote, Італія) з використанням фазованого та лінійного датчиків частотою 2–10 МГц. Статистична обробка первинного матеріалу проведена за допомогою прикладного пакету статистичних програм Statistika 6.0. Кількісні показники дослідження при нормальному розподілі представлялись у вигляді середнього значення (М) та його середньої похибки (м), вірогідність відмінностей в цих випадках між групами визначалась за допомогою tкритерію Ст’юдента. За відсутності нормального розподілу ознак застосовували непараметричні методи статистики – критерій Вілкоксона, Мана–Уітні. В усіх випадках вірогідними вважали відмінності при р≤0,05.

Результати. Підсумки проведеного аналізу впливу базисної протизапальної терапії на стан екстра та інтракраніальної гемодинаміки мозку у хворих на БА дітей наведені у таблиці. Аналіз екстракраніальних показників у дітей, хворих на БА, свідчить про те, що об’ємні швидкості кровотоку (FV) у хворих на БА дітей нижчі, ніж у здорових, а саме: по правій ХрА відповідно 158,35±8,07 мл/хв проти 198,46±9,53 мл/хв (р=0,04); по лівій ХрА – 180,29±8,12 мл/хв проти 220,58±9,00 мл/хв (р=0,02). Ізольоване зниження показників об’ємного кровотоку по ХрА визначає статистично значуще зниження «заднього» об’ємного кровотоку (Posterior FV) – з 412,32±32,80 мл/хв у здорових проти 335,9±10,07 мл/хв у хворих на БА дітей (р<0,01).

Таблиця. Вплив базисної фармакотерапії на показники церебральної гемодинаміки.

Примітка: – відмінності вірогідні (р ≤ 0,05): 1 – між хворими на ІГКС-терапії та здоровими; 2 – між хворими на АЛР-терапії та здоровими; 3- між хворими на комбінованій терапії та здоровими; 4- між хворими на БА у стадії ремісії без медикаментозної терапії та здоровими.

У хворих на БА дітей з різним ступенем контролю захворювання та тривалістю БА понад 5 років статистично достовірно знижуються показники об’ємного кровотоку по обом хребтовим артеріям, які в сумі складають «задній» об’ємний кровотік (FVPosterior), тому ми простежили вплив різних схем лікування на FV Posterior. Проведене лікування не відобразилось напідвищенні FV Posterior до рівня здорових дітей, отже, незалежно від обраної схеми терапії, у хворих на БА дітей спостерігають явища гіпоперфузії у вертебробазилярній зоні.

Важливим показником інтракраніальної гемодинаміки є коефіцієнт реактивності на гіперкапнічне навантаження (Кр+). Нами було доведено, що вдітей всіх ступенів контролю БА має місце достовірно низький показник Кр+ відносно Кр+ здорових дітей: у хворих з неконтрольованою БА– відповідно 1,09±0,04 та 1,18±0,02 (р=0,02); у хворих з частково контрольованою БА– відповідно 1,07±0,02 та 1,18±0,02 (р=0,02); у хворих з контрольованою БА– відповідно 1,08±0,03 та 1,18±0,02 (р=0,01), що свідчить про зниження вазодилататорного резерву церебральних судин та погіршення стану механізмів авторегуляції мозкового кровообігу у всіх хворих на БА дітей. Водночас у хворих, які як засоби базисної терапії приймали АЛР, та дітей у стадії ремісії ці показники статистично не відрізнялись від показників здорових дітей, що свідчить про здатність судин адекватно реагувати на гіперкапнію.

Висновки. 1. Базисна протизапальна терапія жодною із зазначених схем не вплинула на показники «заднього» об’ємного кровотоку, тобто жодна з проаналізованих схем не сприяє усуненню явищ гіпоперфузії у вертебробазилярній зоні у дітей, хворих на БА. 2. Дослідження впливу базисної терапії та розробка практичних рекомендацій щодо оптимальної схеми, яка сприятиме усуненню негативного впливу порушення показників функції зовнішнього дихання на стан кровопостачання головного мозку хворих на БА дітей дасть змогу покращити рівень контролю захворювання.