1. Гепатит с в Україні: захворюваність, поширеність, серопревалентність, серомоніторинг

   Т. А. Сергеєва

2. Розмисли стосовно лікувальної та профілактичної перспективності різних засобів при COVID‑19

   В. С. Копча, А. М. Бондаренко

3. Забытая инфекция

   Л.Д. Калюжная

4. Хвороба «рука–нога–рот» як прояв групової захворюваності на інфекцію, спричинену вірусом Коксакі, у практиці лікаря-дерматовенеролога

   Л. В. Гречанська, С. П. Остапенко

5. Балоксавір: новий противірусний засіб для лікування грипу

   G. M. Abraham, J. B. Morton, L. D. Saravolatz

6. Лайм-бореліоз: сучасні принципи лікування від А до Я

7. ARIA–EAACI: тактика лікування астми в умовах пандемії COVID-19

   J. Bousquet

8. Рекомендації Американського товариства фахівців з інфекційних хвороб (Infectious Diseases Society of America, IDSA) щодо діагностики, лікування та профілактики COVID‑19

9. Рандомізоване багатоцентрове подвійне сліпе дослідження III фази з оцінки ефективності та безпечності комбінованої терапії монтелукастом та левоцетиризином щодо алергічного риніту у пацієнтів з астмою та алергічним ринітом

   Mi-Kyeong Kim, SookYoung Lee, Hae-Sim Park et al.

10. Бронхиальная астма у женщин в постменопаузальный период

    Ю. В. Просветов, С. С. Баринов, О. А. Яценко, С. С. Боев

За сучасними даними, термін «ентеровірусна інфекція» поєднує групу захворювань, які спричинюються вірусами роду Enterovirus і Parechovirus родини Picornaviridae, що характеризуються інтоксикаційним синдромом і поліморфізмом клінічних проявів. Ентеровірусна інфекція – типова антропонозна інфекція, при якій джерелом зараження є хворі та вірусоносії, – спричинює широкий спектр захворювань у осіб усіх вікових груп, але найчастіше – в дітей. Серопозитивність населення вища в регіонах з низьким соціально-гігієнічним рівнем [7, 12].

Ентеровіруси – РНК-умісні віруси, стійкі в навколишньому середовищі, інактивуються за температури вище 50 °C, але залишаються заразними при низьких температурах, тривало живуть у воді, як водопроводній, так і воді річок, а також у стічних водах; гинуть під впливом сонячного опромінення та при висушуванні. Зараження відбувається впродовж усього року, але підйом захворюваності спостерігають у літні й осінні місяці. У теплих країнах ця періодичність відсутня, там інфекція реєструється впродовж усього року. Основний механізм передачі інфекції – фекально-оральний. Передача відбувається в поганих санітарних умовах через забруднену воду, продукти харчування та контактно-побутовим шляхом [9, 10].

До групи ентеровірусів родини пікорнавірусів відносять також вірус Коксакі (А16), який спричинює інфекційне захворювання, що характеризується субфебрильною температурою та проявами на слизовій оболонці рота, кистях і ступнях. Вірус Коксакі дуже контагіозний. Спалахи інфекції, спричиненої вірусом Коксакі А16, спостерігали в Сінгапурі, Фінляндії, Тайвані, Японії. Більшість випадків відбувались у теплу пору року. Також описаний спалах захворювання у США взимку, що пов'язують з незвичайно м'якою температурою цього року [4, 8, 10, 11].

Найчастіше ця інфекція зустрічається в дітей віком до 10 років, але може вражати й підлітків і дорослих. Переважає фекально-оральний механізм передачі, зараження відбувається внаслідок прямого контакту людини з виділеннями з носа, горла, слиною, вмістом везикул або фекаліями хворого або вірусоносія. Після контакту вірус швидко (впродовж 24 год) проникає в регіональні лімфатичні вузли, наступає віремія разом з поширенням вірусу на слизову оболонку порожнини рота та шкіру. Інкубаційний період становить від 4 до 7 днів, може спостерігатись продромальний період 3-4 дні, клінічні прояви тривають від 7 днів на слизовій оболонці до 10 днів на шкірі.

Клінічно характеризується появою везикул на слизовій ротової порожнини та одночасно, або згодом, – на долонях і підошвах (рис. 1-5). Супроводжується загальним нездужанням, підвищенням температури тіла, рідше – діареєю та артралгіями. Захворювання зазвичай проходить самостійно та потребує лише симптоматичного лікування. Ця форма ентеровірусної інфекції набула назву «вірусна пухирчатка порожнини рота й кінцівок», або хвороба «рука–нога–рот» [1, 3, 6].

Рис. 1. Хвороба Коксакі: клінічні прояви інфекції на слизовій оболонці рота

Рис. 1. Хвороба Коксакі: клінічні прояви інфекції на слизовій оболонці рота

Рис. 2. Хвороба Коксакі: клінічні прояви інфекції на долонях

Рис. 2. Хвороба Коксакі: клінічні прояви інфекції на долонях

Рис. 3. Хвороба Коксакі: клінічні прояви інфекції на підошвах

Рис. 3. Хвороба Коксакі: клінічні прояви інфекції на підошвах

Рис. 4. Хвороба Коксакі: клінічні прояви на тильній поверхні кистей

Рис. 4. Хвороба Коксакі: клінічні прояви на тильній поверхні кистей

Рис. 5. Хвороба Коксакі: клінічні прояви у періоральній ділянці

Рис. 5. Хвороба Коксакі: клінічні прояви у періоральній ділянці

Кожні 3-4 роки відмічаються епідемічні спалахи ентеровірусної інфекції, спричинені різними серотипами вірусів. Коксакі А6 став причиною спалаху ентеровірусної екзантеми в дітей у декількох країнах Європи, на Далекому Сході та в Північній Америці; періодично спостерігають спалахи в Україні. Як правило, цю інфекцію привозять у літньо-осінній період, перебуваючи на відпочинку в інших країнах, найчастіше в Туреччині.

Продромальний період зазвичай супроводжується головним болем, нездужанням, підвищенням температури тіла, іноді діареєю, артралгіями та болем у горлі. У цей період захворювання важко діагностувати. Лише поява характерних симптомів, таких як везикульозні елементи в типових місцях (порожнина рота, долоні та підошви), дає змогу беззаперечно встановити діагноз. Лабораторні дослідження зазвичай не виправдовують себе, тому діагноз встановлюють лише на підставі анамнезу та характерної клінічної картини.

Диференційна діагностика проводиться з афтозним стоматитом, при якому прояви обмежються лише слизовою оболонкою ротової порожнини; звичайним герпесом, для якого характерні локалізовані сгруповані везикульозні елементи на гіперемованому тлі; та багатоформною ексудативною еритемою, при якій висип поширений, поліморфний, переважно представлений «мишенеподібними» папулами, хоча можуть зустрічатись і везикули, триваліший, іноді має рецидивний перебіг, не буває у вигляді епідемічних спалахів, причиною виникнення найчастіше є дія медикаментів [2, 5].

Етіотропне лікування відсутнє, захворювання зазвичай має легкий перебіг і проходить самостійно при проведенні симптоматичної терапії. Погана обізнаність лікарів стосовно цього захворювання є причиною несвоєчасної діагностики та, відповідно, невірної тактики ведення таких пацієнтів.

Під нашим спостереженням знаходилось 39 па­-цієн­тів – курсантів Харківського національного уні­-верситету Повітряних Сил (ХНУПС) – у період з 29.08. по 20.09.2016 р. з клінічними проявами хвороби Коксакі, яким попередньо було помилково встановлено діагноз багатоформної ексудативної еритеми (БЕЕ).

Клінічно захворювання, попередньо розцінене як БЕЕ, визначалося синдромом загальної інтоксикації, ГРВІ-подібним станом, проявами фарингіту, ураженням слизової оболонки ротової порожнини у вигляді везикул та ерозій, а також ураженням шкіри дистальних відділів верхніх і нижніх кінцівок у вигляді папул, везикул, пустул і кірочок. Строки появи висипу становили в середньому 72 год після виникнення симптомів ГРЗ або тонзиліту. Висип локалізувався на долонях і підошвах у 39 осіб (100% захворілих); обличчі – 27 (69,2%); слизовій твердого піднебіння – 39 (100%); слизовій м'якого піднебіння – 5 осіб (12,8%); на волосистій частині голови – у 6 пацієнтів (15,3%).

У той самий період була отримана інформація про випадки захворювання на ентеровірусну інфекцію серед дитячої популяції м. Харкова та несприятливу епідеміологічну ситуацію з цієї інфекції, яка потребувала закриття певних шкільних закладів, у тому числі в деяких районах Харківської області.

На користь інфекційної природи спалаху захворювання (вірусу Коксакі) серед курсантів ХНУПС свідчить ціла низка ознак, а саме:

• епідеміологічні (скупченість особового складу в казармах, знаходження курсантів І та ІІ курсів на одній території, поява нових випадків захворювання серед контактних осіб, швидка динаміка приросту хворих, позитивний ефект від застосування ізоляційно-обсерваційних заходів, наявність ентеровірусної інфекції в популяції цивільних осіб міста);
• наявність інкубаційного періоду серед курсантів, який відповідає інкубаційному періоду при ентеровірусній інфекції – 2-10 днів (поява нових хворих і розвиток характерної екзантеми відповідно до цих термінів);
• характерна клінічна картина (100% ураження ротоглотки та шкіри долоней і підошов у всіх пацієнтів на тлі ГРВІ-подібного стану) та швидке одужання, що відповідає одній з форм захворювання, спричиненого ентеровірусною інфекцією (Коксакі А16), яка має сприятливий перебіг.

На відміну від вірусної інфекції, спричиненої Коксакі, БЕЕ не належить до інфекційних захворювань, хоча причиною крім алергічної природи може бути герпетична або мікоплазменна інфекції. Клінічно БЕЕ характеризується поширеним поліморфним висипом з типовими «мішенеподібними» папулами та іноді рецидивним перебігом. Стан пацієнтів зазвичай тяжкий, а іноді дуже тяжкий, з розвитком такого загрозливого стану, як синдром Стівенса–Джонсона. Лікування БЕЕ суттєво відрізняється від хвороби Коксакі, при якій можливе самостійне одужання.

Необхідність обізнаності лікарів усіх спеціальностей стосовно хвороби Коксакі продиктоване значною захворюваністю серед дітей і підлітків, особливо після перебування в теплих країнах. Можуть виникати спалахи захворювання, особливо в родинах, де багато маленьких дітей, та серед молоді, яка перебуває в тісному побутовому контакті. Диференційну діагностику потрібно проводити з іншими інфекційними захворюваннями та токсикоалергічними ураженнями шкіри, які мають подібні клінічні прояви. Дотримання протиепідемічних заходів, що полягають у суворих правилах особистої гігієни, та своєчасне виявлення та ізоляція осіб, які перебувають у тісному побутовому контакті з хворими, дають змогу запобігати спалахам інфекції, спричиненої вірусом Коксакі.

Список літератури

1. Amoroso A. A transmissible rash of palms and soles in a 58-year-old man. CID. 2017;5: 176-177.

2. Auquier-Dunant A, Mockenhaupt M, et al. Correlations between clinical patterns and causes of erythema multiforme majus, Stevens-Johnson syndrome, and toxic epidermal necrolysis: results of an international prospective study. Arch Dermatol. 2002;138:1019-24.

3. Ben-Chetrit E, Wiener-Well Y, Shulman LM, et al. Coxsackievirus A6-related hand foot and mouth disease: skin manifestations in a cluster of adult patients. J Clin Virol. 2014;59:201-203.

4. Blomqvist S, Klemola P, Kaijalainen S, et al. Co-circulation of Coxsackie viruses A6 and A10 in hand, foot and mouth disease outbreak in Finland. J Clin Virol. 2010;48:49-54.

5. Chung WH, Shih SR, Chang CF, Lin TY, Huang YC, et al. Clinicopathologic analysis of Coxsackievirus A6. New variant induced widespread mucocutaneous bullous reactions mimi­cking severe adverse reactions. JID. 2013;208:1968-1978.

6. Downing C, Ramirez-Fort MK, Doan HQ, et al. Coxsackievirus A6 associated hand, foot and mouth disease in adults: clinical presentation and review of the literature. J Clin Virol. 2014;60:381-386.

7. Flett K, Youngster I, Huang J, et al. Hand, foot, and mouth disease caused by coxsackievirus a6. Emerg Infect Dis. 2012;18:1702-1704.

8. Fujimoto T, Iizuka S, Enomoto M, Abe K, Yamashita K, Hanaoka N. Hand, foot, and mouth disease caused by coxsackievirus A6, Japan, 2011. Emerg Infect Dis. 2012;18:337-339.

9. Howson E, Armson B, Lyons N, Chepkwony E, Kasanga C, et al. Direct detection and characterization of foot-and-mouth disease virus in East Africa using a field-ready real-time PCR platform. Transbound Emerg Dis. 2018;65:221-231.

10. Lo SH, Huang YC, Huang CG, et al. Clinical and epidemiologic features of Coxsackievirus A6 infection in children in northern Taiwan between 2004 and 2009. J Microbiol Immunol Infect. 2011;44:252-257.

11. Osterback R, Vuorinen T, Linna M, et al. Coxsackievirus A6 and hand, foot, and mouth disease, Finland. Emerg Infect Dis. 2009;15:1485-8.

12. Ventarola D, Bordone L, Silverberg N. Update on hand-foot-and-mouth disease. Clin Dermatol. 2015;33:340-346.

Болезнь «рука–нога–рот» как проявление групповой заболеваемости инфекцией, вызванной вирусом Коксаки, в практике врача-дерматовенеролога

Л. В. Гречанская¹, С. П. Остапенко2

¹ Украинская военно-медицинская академия; 2 Военно-медицинский клинический лечебно-реабилитационный центр, г. Ирпень

Резюме

Кожные проявления энтеровирусной инфекции, вызванной вирусом Коксаки А6, как правило, ограничены везикулезными элементами на слизистой ротовой полости, кистях и стопах, поэтому получили название болезнь «рука-нога-рот». Характерна высокая контагиозность и регистрация вспышек заболевания в летне-осенний период. В сравнении, многоформная экссудативная эритема имеет похожие клинические проявления, но рассматривается как токсико-аллергическая реакция на лекарственные препараты, поэтому регистрируется в виде отдельных случаев. В статье приводится случай вспышки болезни Коксаки у курсантов Харьковского национального университета Воздушных Сил Украины в августе-сентябре 2016 г., указываются особенности клинического течения этого заболевания и проводится дифференциальная диагностика с многоформной экссудативной эритемой. Подчеркивается необходимость осведомленности врачей по этому заболеванию в связи с возможностью епидемических вспышек, которые требуют проведения противоэпидемических мероприятий, особенно в колективах.

Ключевые слова: энтеровирусная инфекция, вирус Коксаки А6, болезнь «рука-нога-рот», многоформная экссудативная эритема, дифференциальная диагностика.

Hand–food–mouth disease as a manifestation of group morbility, caused by Coxsackievirus, in the dermatovenereological practice

L.V. Hrechanska¹, S.P. Ostapenko2

¹ Ukrainian Military Medical Academy, Kiyv; 2 Military Medical Clinical Center fоr treatment and rehabilitation, Irpin

Abstract

The cutaneous manifestations of human enterovirus infection caused by Coxsackievirus, as a rule, limited vesicles on the mouth, hands and feet, therefore named hand-foot-mouth disease. High contagious and registration of outbreaks in the summer-autumn period are characteristic of it. By comparison, erythema multiforme has the same clinical manifestations, mainly caused by drugs therefore recorded as individual cases. The article provides an outbreak Coxsackievirus in cadets of the Kharkov National University of the Air Force of Ukraine in August-September 2016, clinical features and differential diagnostics with erythema multiforme are indicated. Awareness of doctors on this disease are emphasizes, due to the possibility of epidemic outbreaks that require epidemiologic measures, especially in groups.

Key words: enterovirus infection, Coxsackievirus, hand-foot-mouth disease, erythema multiforme, differential diagnostics.