сховати меню

Дворічний курс специфічної імунотерапії та тривале лікування антигістамінними препаратами забезпечують зворотний розвиток еозинофільного запалення при тяжкому хронічному алергічному риніті

сторінки: 64-66

M. Lauriello1, P. Muzi1, L. Di Rienzo2, C. Di Stanislao3, G. Coen Tirelli2, M. Bologna1. Chairs of Otorhinolaryngology, University of L'Aquila Medical School, Department of Experimental Medicine, Coppito 2, L'Aquila and I.R.C.C.S. San Raffaele, Rome. 1General Pathology, University of L'Aquila Medical School, Department of Experimental Medicine, Coppito 2, L'Aquila; 2Department of Otorhinolaryngology S. Eugenio Hospital, Rome; 3Division of Allergology, Civil Hospital San Salvatore, L'Aquila, Italy

Алергічний риніт (АР) є дуже поширеним хронічним станом, що впливає на якість життя і завдає значних економічних збитків. Існують вагомі докази ролі в патогенезі АР еозинофільного запалення слизової оболонки носа. Активація еозинофілів спричинює експресію еозинофільного катіонного білка (EКБ) та інших медіаторів, вивільнення та проходження яких через ендотелій призводить до залучення молекул міжклітинної адгезії-1 (Intercellular Adhesion Molecule 1, ІСАМ-1) і пошкодження тканин.

Клінічно АР класифікують як інтермітуючий та легкий і тяжкий персистуючий. При тяжкому персистуючому АР запалення яскраво виражене і часто пов'язане з астмою та іншими ускладненнями, що потребують значних економічних витрат. Для лікування тяжкого персистуючого АР застосовують топічні кортикостероїди (ТКС), антигістамінні препарати (АГП) та алерген-специфічну імунотерапію (АСІТ). Однак немає жодних даних щодо ефективності АСІТ і тривалого прийому АГП у боротьбі з еозинофільним запаленням при тяжкому персистуючому риніті.

Еозинофіли відіграють важливу роль в алергічному запальному процесі. Вони накопичуються в органах-мішенях, особливо під час загострення [2]. Еозинофільна інфільтрація є, власне, головною причиною пошкодження епітелію та потовщення сіт­частого шару дерми [3]. Великий основний протеїн (major basic protein, MBP), еозинофільна пероксидаза та EКБ – білки гранул еозинофілів, які можуть виконувати роль медіаторів, що спричинюють патофізіологічні зміни при АР і носову гіперреактивність [4]. Рівень ЕКБ в секреті слизової оболонки носа у пацієнтів з АР значно вищий, ніж у контрольній групі [5], та збільшується впродовж захворювання [6, 7] як наслідок дегрануляції еозинофілів [8]. Отже, ЕКБ вважають надійним маркером еозинофільного запалення слизової оболонки носа [8–11].

ICAM-1 вважають одними з головних медіаторів розвитку АР [12, 13], вони можуть бути в значній кількості представлені на епітеліальних клітинах слизової оболонки носа в результаті впливу прозапальних цитокінів [14, 15]. Використовуючи кількісне визначення мРНК ICAM-1, Terada та співавт. продемонстрували індукцію інтерлейкіном-5 (IL-5) експресії гена ICAM-1 в слизовій оболонці носа пацієнтів з АР, чого не спостерігалось при риніті неалергічного ґенезу [16]. Виходячи з цього, ЕКБ та ICAM-1 можуть розглядатись як важливі маркери запалення.

Відомо, що цетиризин при тривалому застосуванні сприяє зменшенню еозинофільного запалення.

Метою дослідження було оцінити та порівняти ефективність дворічного курсу АСІТ, тривалого лікування цетиризином і прийому АГП за потребою.

Для оцінки активності еозинофільного запалення визначали кількість еозинофілів у мазках зі слизової оболонки носа та кількість клітин, що експресують ICAM-1.

Матеріали та методи дослідження

вгору

У дослідженні взяв участь 31 пацієнт (15 чоловіків і 16 жінок) віком від 14 до 23 років (середній вік – 18,2 ± 2,6 року). Пацієнти були розподілені на три демографічно однорідні групи. Всі страждали на середньотяжкий або тяжкий персистуючий АР, обумовлений моносенсибілізацією до кліщів хатнього пилу. Сенсибілізацію оцінювали in vivo за допомогою шкірних прик-тестів (пухирі > 3 мм чи більше) та in vitro за допомогою радіоалергосорбентного тесту (РАСТ; клас III чи вище).

Критеріями виключення були наявність сезонного ринокон’юнктивіту, астми, попередньо проведеної АСІТ, регулярне тютюнопаління, використання місцевих чи пероральних ліків, анатомічні деформації верхніх дихальних шляхів, імунологічний дефіцит і супутні захворювання (цукровий діабет, анемія, серцево-судинні хвороби, порушення функції нирок і печінки).

Рівень мажорних інгаляційних алергенів (Derp1 та Derf1) вимірювали в пилу, що збирався в помешканнях пацієнтів на початку та в кінці дослідження.

Результати та їх обговорення

вгору

АР з сенсибілізацією до кліщів хатнього пилу – це хронічне запальне захворювання, що характеризується клітинною інфільтрацією та пошкодженням респіраторного епітелію [18]. У генетично схильних пацієнтів багаторічний вплив алергену спричинює персистуюче місцеве запалення та клінічні прояви гіперреактивності [19]. Мінімальне персистуюче запалення як у кон’юнктиві, так і в носовій порожнині виявляють навіть при низькому вмісті алергену (< 2 мкг/г пилу) [12], при цьому симптоми можуть бути відсутні. Інфільтрація гранулоцитами, особливо еозинофілами, типова для пізньої фази алергічної реакції.

Еозинофіли – це прозапальні клітини, що активуються під час алергічної реакції та вивільнюють білкові гранули, серед яких найважливішими є MBP, ЕКБ, який є маркером активації запальних клітин [11], еозинофільний нейротоксин та еозинофільна пероксидаза.

ЕКБ, зокрема, чинить токсичний вплив на навколишні тканини [21, 22] і, ймовірно, впливає на слизову оболонку носа, пошкоджуючи війкові клітини і прискорюючи алергічну реакцію [23]. Через те що інфільтрація еозинофілами та вивільнення EКБ відіграють вирішальну роль при АР [24], концентрація EКБ в носовому секреті може бути корисна для моніторингу хронічного запалення слизової оболонки носа в пацієнтів з АР [25].

ICAM-1, що має імуноглобуліноподібну структуру, взаємодіє з β2-інтегрином LFA-1 [26, 27]. Фактично, ICAM-1 задіюється в імунних рекціях, що потребують міжклітинного контакту [27, 28], та представлена на фібробластах, ендотеліоцитах, епітелії тимуса, астроцитах, Т-лімфоцитах у стані спокою, В-лімфоцитах і моноцитах [13, 28–32].

Докази експресії CD54 (ICAM-1) на епітелії кон’юнктиви внаслідок алерген-специфічних змін вперше породили гіпотезу, що ця молекула адгезії може відігравати роль в алергічному запаленні завдяки формуванню зв'язків між клітинами запалення та органами-мішенями [28, 32]. Оцінка епітеліальної експресії ICAM-1 у слизовій оболонці носа пацієнтів з АР може бути корисною для моніторингу активності хвороби за допомогою неінвазивних процедур, таких як забір мазків зі слизової оболонки носа, що і використовували в цьому дослідженні.

Місцями експресії ICAM-1 в назальній слизовій оболонці є ендотеліальні клітини судин, а також поверхня еозинофілів і лімфоцитів [16]. У людей, сенсибілізованих до пилку, ICAM-1 експресується на епітелії носа не постійно, а лише в сезон цвітіння. У людей з алергією до кліщів хатнього пилу експресія ICAM-1 на епітелії слизової є посійною та призводить до інфільтрації клітинами запалення внаслідок місцевого вивільнення цитокінів з Т-лімфоцитів та опасистих клітин [35]. Епітеліальну експресію ICAM-1 варто розглядати як чутливий маркер саме в пацієнтів з алергією.

Протизапальний і протиалергійний підходи [36, 37] можуть вважатись ефективними, тому що вони знижують експресію ICAM-1 [12] і рівень ЕКБ в носовому секреті.

Проводили аналіз експресії ICAM-1 у злущених епітеліальних клітинах та виявляли ЕКБ-позитивні гранули активованих еозинофілів у мазках-зіскрібках зі слизової оболонки носа пацієнтів з АР. Останні були рандомно поділені на три групи: групу АСІТ (група А), групу безперервної терапії АГП (група В) та групу, в якій пероральні АГП приймали за потребою (група С).

Епітеліальні клітини та клітини запалення (переважно еозинофіли) були виявлені в усіх трьох групах пацієнтів з АР з сенсибілізацією до кліщів хатнього пилу.

kiai1_6466_r1-300x224.jpg

Рис. 1. Відсоткове співвідношення клітин у мазку зі слизової оболонки носа на початку та в кінці дослідження

Внутрішньогрупове порівняння показало, що відсоток епітеліальних клітин у назальних зіскрібках зменшився лише в групі А після 2 років лікування в активних групах, тоді як остаточний відсоток епітеліальних клітин був незмінним і подібним у групах В і С (рис. 1). Наприкінці дослідження еозинофіли були відсутніми в зразках пацієнтів груп А і В, але їх вміст не змінився у групі С (див. рис. 1).

На підставі цього можна зробити висновок, що обидві стратегії – АСІТ та безперервний прийом АГП – є ефективними в зменшенні еозинофільної інфільтрації в слизовій оболонці носової порожнини. Крім того, АСІТ була ефективнішою в боротьбі з пошкодженням епітелію, тоді як АГП виявились ефективнішими щодо зменшення запалення.

Обидва методи лікування забезпечили значне зниження експресії ICAM-1 в епітеліальних клітинах, а також різке зменшення позитивного фарбування EКБ (рис. 2). Ці параметри можна вважати корисними для контролю стійкого запалення, що є типовим для багаторічної респіраторної алергії. Показники ICAM-1 та EКБ залишилися незмінними у контрольній групі.

kiai1_6466_r2-300x182.jpg

Рис. 2. Відсоток ICAM-1 та ЕКБ-позитивних клітин

Зниження експресії ICAM-1 не можна пояснити зменшенням кількості епітеліальних клітин у назальному секреті. Кількість епітеліальних клітин знизилась у групі А, але залишалась на тому самому рівні в групі В, тоді як показник ICAM-1 знизився в обох групах.

АСІТ і тривале пероральне застосування АГП чинить подібний вплив на хронічну гіперчутливість слизової оболонки носа, спричинену сенсибілізацією до кліщів хатнього пилу.

Оцінка епітеліальної експресії ICAM-1 та ЕКБ-позитивних еозинофілів у слизовій оболонці носа пацієнтів з АР з сенсибілізацією до кліщів домашнього пилу є цікавими методами моніторингу хронічного місцевого запалення. До того ж вони неінвазивні та не спричинюють дискомфорт у пацієнта. Ці два показники можуть бути оцінені завдяки простій і безпечній процедурі – взяття мазків-зіскрібків у порожнині носа, яка може рутинно проводитись у багатьох пацієнтів з АР.

Список літератури – у редакції.

Реферативний огляд статті M. Lauriello «A two-year course of specific immunotherapy or of continuous antihistamine treatment reverse eosinophilic inflammation in severe persistent allergic rhinitis»
підготувала Тетяна Потехіна

Матеріал надано компанією

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски поточного року

3-4 (124-125)

Зміст випуску 3-4 (124-125), 2020

  1. Д.В. Мальцев

  2. Б.М. Пухлик

  3. В. Зайков, П. В. Гришило, А. П. Гришило

  4. A. G. Corsico, S. Leonardi, . A. Licari et al.

  5. О. С. Бильченко, Т. С. Оспанова, В. А. Савоськина, Е. А. Красовская, О. В. Веремеенко

  6. M. Levin, I.J. Ansotegui, . J. Bernstein et al.

  7. A. Bedard, X. Basagana, . J.M. Anto et al.

  8. Г. Є. Ананьїна, І. П. Висеканцев, О. С. Онасенко, Л. В. Степанюк, В. Л. Пономарьова

2 (123)
1 (122)