Дворічний курс специфічної імунотерапії та тривале лікування антигістамінними препаратами забезпечують зворотний розвиток еозинофільного запалення при тяжкому хронічному алергічному риніті
сторінки: 64-66
Алергічний риніт (АР) є дуже поширеним хронічним станом, що впливає на якість життя і завдає значних економічних збитків. Існують вагомі докази ролі в патогенезі АР еозинофільного запалення слизової оболонки носа. Активація еозинофілів спричинює експресію еозинофільного катіонного білка (EКБ) та інших медіаторів, вивільнення та проходження яких через ендотелій призводить до залучення молекул міжклітинної адгезії-1 (Intercellular Adhesion Molecule 1, ІСАМ-1) і пошкодження тканин.
Клінічно АР класифікують як інтермітуючий та легкий і тяжкий персистуючий. При тяжкому персистуючому АР запалення яскраво виражене і часто пов'язане з астмою та іншими ускладненнями, що потребують значних економічних витрат. Для лікування тяжкого персистуючого АР застосовують топічні кортикостероїди (ТКС), антигістамінні препарати (АГП) та алерген-специфічну імунотерапію (АСІТ). Однак немає жодних даних щодо ефективності АСІТ і тривалого прийому АГП у боротьбі з еозинофільним запаленням при тяжкому персистуючому риніті.
Еозинофіли відіграють важливу роль в алергічному запальному процесі. Вони накопичуються в органах-мішенях, особливо під час загострення [2]. Еозинофільна інфільтрація є, власне, головною причиною пошкодження епітелію та потовщення сітчастого шару дерми [3]. Великий основний протеїн (major basic protein, MBP), еозинофільна пероксидаза та EКБ – білки гранул еозинофілів, які можуть виконувати роль медіаторів, що спричинюють патофізіологічні зміни при АР і носову гіперреактивність [4]. Рівень ЕКБ в секреті слизової оболонки носа у пацієнтів з АР значно вищий, ніж у контрольній групі [5], та збільшується впродовж захворювання [6, 7] як наслідок дегрануляції еозинофілів [8]. Отже, ЕКБ вважають надійним маркером еозинофільного запалення слизової оболонки носа [8–11].
ICAM-1 вважають одними з головних медіаторів розвитку АР [12, 13], вони можуть бути в значній кількості представлені на епітеліальних клітинах слизової оболонки носа в результаті впливу прозапальних цитокінів [14, 15]. Використовуючи кількісне визначення мРНК ICAM-1, Terada та співавт. продемонстрували індукцію інтерлейкіном-5 (IL-5) експресії гена ICAM-1 в слизовій оболонці носа пацієнтів з АР, чого не спостерігалось при риніті неалергічного ґенезу [16]. Виходячи з цього, ЕКБ та ICAM-1 можуть розглядатись як важливі маркери запалення.
Відомо, що цетиризин при тривалому застосуванні сприяє зменшенню еозинофільного запалення.
Метою дослідження було оцінити та порівняти ефективність дворічного курсу АСІТ, тривалого лікування цетиризином і прийому АГП за потребою.
Для оцінки активності еозинофільного запалення визначали кількість еозинофілів у мазках зі слизової оболонки носа та кількість клітин, що експресують ICAM-1.
Матеріали та методи дослідження
вгоруУ дослідженні взяв участь 31 пацієнт (15 чоловіків і 16 жінок) віком від 14 до 23 років (середній вік – 18,2 ± 2,6 року). Пацієнти були розподілені на три демографічно однорідні групи. Всі страждали на середньотяжкий або тяжкий персистуючий АР, обумовлений моносенсибілізацією до кліщів хатнього пилу. Сенсибілізацію оцінювали in vivo за допомогою шкірних прик-тестів (пухирі > 3 мм чи більше) та in vitro за допомогою радіоалергосорбентного тесту (РАСТ; клас III чи вище).
Критеріями виключення були наявність сезонного ринокон’юнктивіту, астми, попередньо проведеної АСІТ, регулярне тютюнопаління, використання місцевих чи пероральних ліків, анатомічні деформації верхніх дихальних шляхів, імунологічний дефіцит і супутні захворювання (цукровий діабет, анемія, серцево-судинні хвороби, порушення функції нирок і печінки).
Рівень мажорних інгаляційних алергенів (Derp1 та Derf1) вимірювали в пилу, що збирався в помешканнях пацієнтів на початку та в кінці дослідження.
Результати та їх обговорення
вгоруАР з сенсибілізацією до кліщів хатнього пилу – це хронічне запальне захворювання, що характеризується клітинною інфільтрацією та пошкодженням респіраторного епітелію [18]. У генетично схильних пацієнтів багаторічний вплив алергену спричинює персистуюче місцеве запалення та клінічні прояви гіперреактивності [19]. Мінімальне персистуюче запалення як у кон’юнктиві, так і в носовій порожнині виявляють навіть при низькому вмісті алергену (< 2 мкг/г пилу) [12], при цьому симптоми можуть бути відсутні. Інфільтрація гранулоцитами, особливо еозинофілами, типова для пізньої фази алергічної реакції.
Еозинофіли – це прозапальні клітини, що активуються під час алергічної реакції та вивільнюють білкові гранули, серед яких найважливішими є MBP, ЕКБ, який є маркером активації запальних клітин [11], еозинофільний нейротоксин та еозинофільна пероксидаза.
ЕКБ, зокрема, чинить токсичний вплив на навколишні тканини [21, 22] і, ймовірно, впливає на слизову оболонку носа, пошкоджуючи війкові клітини і прискорюючи алергічну реакцію [23]. Через те що інфільтрація еозинофілами та вивільнення EКБ відіграють вирішальну роль при АР [24], концентрація EКБ в носовому секреті може бути корисна для моніторингу хронічного запалення слизової оболонки носа в пацієнтів з АР [25].
ICAM-1, що має імуноглобуліноподібну структуру, взаємодіє з β2-інтегрином LFA-1 [26, 27]. Фактично, ICAM-1 задіюється в імунних рекціях, що потребують міжклітинного контакту [27, 28], та представлена на фібробластах, ендотеліоцитах, епітелії тимуса, астроцитах, Т-лімфоцитах у стані спокою, В-лімфоцитах і моноцитах [13, 28–32].
Докази експресії CD54 (ICAM-1) на епітелії кон’юнктиви внаслідок алерген-специфічних змін вперше породили гіпотезу, що ця молекула адгезії може відігравати роль в алергічному запаленні завдяки формуванню зв'язків між клітинами запалення та органами-мішенями [28, 32]. Оцінка епітеліальної експресії ICAM-1 у слизовій оболонці носа пацієнтів з АР може бути корисною для моніторингу активності хвороби за допомогою неінвазивних процедур, таких як забір мазків зі слизової оболонки носа, що і використовували в цьому дослідженні.
Місцями експресії ICAM-1 в назальній слизовій оболонці є ендотеліальні клітини судин, а також поверхня еозинофілів і лімфоцитів [16]. У людей, сенсибілізованих до пилку, ICAM-1 експресується на епітелії носа не постійно, а лише в сезон цвітіння. У людей з алергією до кліщів хатнього пилу експресія ICAM-1 на епітелії слизової є посійною та призводить до інфільтрації клітинами запалення внаслідок місцевого вивільнення цитокінів з Т-лімфоцитів та опасистих клітин [35]. Епітеліальну експресію ICAM-1 варто розглядати як чутливий маркер саме в пацієнтів з алергією.
Протизапальний і протиалергійний підходи [36, 37] можуть вважатись ефективними, тому що вони знижують експресію ICAM-1 [12] і рівень ЕКБ в носовому секреті.
Проводили аналіз експресії ICAM-1 у злущених епітеліальних клітинах та виявляли ЕКБ-позитивні гранули активованих еозинофілів у мазках-зіскрібках зі слизової оболонки носа пацієнтів з АР. Останні були рандомно поділені на три групи: групу АСІТ (група А), групу безперервної терапії АГП (група В) та групу, в якій пероральні АГП приймали за потребою (група С).
Епітеліальні клітини та клітини запалення (переважно еозинофіли) були виявлені в усіх трьох групах пацієнтів з АР з сенсибілізацією до кліщів хатнього пилу.
/images/kiai1_6466_r1-300x224.jpg)
Рис. 1. Відсоткове співвідношення клітин у мазку зі слизової оболонки носа на початку та в кінці дослідження
/images/kiai1_6466_r1.jpg)
Рис. 1. Відсоткове співвідношення клітин у мазку зі слизової оболонки носа на початку та в кінці дослідження
Внутрішньогрупове порівняння показало, що відсоток епітеліальних клітин у назальних зіскрібках зменшився лише в групі А після 2 років лікування в активних групах, тоді як остаточний відсоток епітеліальних клітин був незмінним і подібним у групах В і С (рис. 1). Наприкінці дослідження еозинофіли були відсутніми в зразках пацієнтів груп А і В, але їх вміст не змінився у групі С (див. рис. 1).
На підставі цього можна зробити висновок, що обидві стратегії – АСІТ та безперервний прийом АГП – є ефективними в зменшенні еозинофільної інфільтрації в слизовій оболонці носової порожнини. Крім того, АСІТ була ефективнішою в боротьбі з пошкодженням епітелію, тоді як АГП виявились ефективнішими щодо зменшення запалення.
Обидва методи лікування забезпечили значне зниження експресії ICAM-1 в епітеліальних клітинах, а також різке зменшення позитивного фарбування EКБ (рис. 2). Ці параметри можна вважати корисними для контролю стійкого запалення, що є типовим для багаторічної респіраторної алергії. Показники ICAM-1 та EКБ залишилися незмінними у контрольній групі.
/images/kiai1_6466_r2-300x182.jpg)
Рис. 2. Відсоток ICAM-1 та ЕКБ-позитивних клітин
/images/kiai1_6466_r2.jpg)
Рис. 2. Відсоток ICAM-1 та ЕКБ-позитивних клітин
Зниження експресії ICAM-1 не можна пояснити зменшенням кількості епітеліальних клітин у назальному секреті. Кількість епітеліальних клітин знизилась у групі А, але залишалась на тому самому рівні в групі В, тоді як показник ICAM-1 знизився в обох групах.
АСІТ і тривале пероральне застосування АГП чинить подібний вплив на хронічну гіперчутливість слизової оболонки носа, спричинену сенсибілізацією до кліщів хатнього пилу.
Оцінка епітеліальної експресії ICAM-1 та ЕКБ-позитивних еозинофілів у слизовій оболонці носа пацієнтів з АР з сенсибілізацією до кліщів домашнього пилу є цікавими методами моніторингу хронічного місцевого запалення. До того ж вони неінвазивні та не спричинюють дискомфорт у пацієнта. Ці два показники можуть бути оцінені завдяки простій і безпечній процедурі – взяття мазків-зіскрібків у порожнині носа, яка може рутинно проводитись у багатьох пацієнтів з АР.
Список літератури – у редакції.
Реферативний огляд статті M. Lauriello «A two-year course of specific immunotherapy or of continuous antihistamine treatment reverse eosinophilic inflammation in severe persistent allergic rhinitis»
підготувала Тетяна Потехіна
Матеріал надано компанією
