Імунокоригуюча терапія експериментального гострого гнійного перитоніту

Гольцев К.А.^1,3, Пархоменко К.Ю.³, Криворучко І.О.², Ажгібесов К.А.³, Шевченко О.М.², Останков М.В.¹, Гольцев А.М.¹,
¹Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, м. Харків, ²Харківський національний медичний університет, ³КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», м. Харків

Immunocorrecting therapy of experimental acute purulent peritonitis

Goltsev K.A.^1,3, Parkhomenko K.Yu.³, Krivoruchko I.О.², Azhgibesov K.A.³, Shevchenko О.М.², Ostankov M.V.¹, Gol’tsev A.M.¹,
¹Institute for Problems of Cryobiology and Cryomedicine, National Academy of Sciences of Ukraine, Kharkіv, ²Kharkiv National Medical University, ³CNE «Regional Clinical Hospital», Kharkiv

Гострий гнійний перитоніт (ГГП) – складна комплексна місцева реакція, яка є однією з форм прояву імунологічної відповіді організму. Ступінь розвитку ГГП позначається на експресії цитокінів лейкоцитами, на рівні Среактивного білка (СРБ) та показниках периферійної крові. Під час розвитку гнійнозапальних ускладнень у хірургічних хворих показано використання імуномодуляторів (бакстимс, галавіт, імунофан, лікопід, поліоксидоній, ронколейкін, цитокіни). В даному дослідженні як імуномодулятор застосовувався ліофілізований лейкоконцентрат кордової крові людини (лЛККЛ).

Мета роботи – оцінка впливу лЛККЛ у комплексній терапії ГГП на маркери імунного запалення: про (інтерферонγ; ІФНγ) і протизапальний (інтерлейкін10; ІЛ10) цитокіни, СРБ і показники крові.

Матеріали та методи. Щурам лінії Вістар під ефірним наркозом моделювали ГГП, укладаючи перев’язаний черв’якоподібний відросток у черевну порожнину (ЧП) під час апендектомії. Через 24 год всім дослідним тваринам проводили релапаротомію і санацію ЧП охолодженим до 4–6оС 0,02% водним розчином фурациліну. Щурів було розділено на групи: 1ша – інтактні (контроль); 2га – ГГП; 3тя – ГГП + ампіцилін (40 мг/кг маси тіла) під час релапаротомії; 4та – ГГП + лЛККЛ по 0,3 мл (5–6 * 106 клітин) + ампіцилін; 5та – ГГП + лЛККЛ в такому самому обсязі. Аналіз проводили на 1шу, 3тю, 5ту, 7му добу експерименту.

Результати. Введення лЛККЛ з антибіотиком чинило більш виразний протизапальний ефект під час лікування ГГП у щурів, ніж тільки використання антибіотика або лЛККЛ. Така терапія вже на 5ту добу позитивно впливала на медіатори запалення: підвищувала концентрацію ІЛ10 і пригнічувала активацію ІФНγ, нормалізувала рівень СРБ, сприяла зниженню лейкоцитозу і нейтрофільозу, підвищувала кількість лімфоцитів, еритроцитів, гемоглобіну і нормалізувала ШОЕ.

Висновок. На підставі отриманих експериментальних даних можна вважати, що імунокоригуюча терапія лЛККЛ під час релапаротомії є необхідним компонентом сучасного комплексного лікування пацієнтів хірургічних стаціонарів з ГГП.