1. Актуальні питання виявлення ілікування алергічних захворювань

2. Презентація Асоціації фахівців у галузі нейроімунології, імунотерапії та нейрореабілітації

3. Характеристика, клинико-диагностическое значение и потенциальные возможности биомаркеров при системной склеродермии

   И.Ю. Головач, Е.Д. Егудина, Л.В. Сапожниченко

4. Фолікулярний дискератоз Дар’є

   Л.В. Гречанська, С.П. Остапенко, П.В. Федорич

5. Рекомендації з лікування атопічного дерматиту Європейського дерматологічного форуму, 2019

6. Фітотерапія бронхіту із застосуванням препарату Бронхипрет®

7. Проект ARIA з надання комплексної, комп’ютеризованої та персоналізованої медичної допомоги пацієнтам з мультиморбідністю риніту і астми на основі реальних доказів

   Ж. Буске, С. Арнавіель, А. Бедбрук та ін.

8. Порівняння аерозольних назальних препаратів, що містять мометазону фуроат

   Томаш Р. Сосновскі, Пьотр Рапєйко, Ярослав Сова, Катажина Добровольска, Марта Сосіньска

9. Оценка эффективности различных стратегий дозирования цетиризина в отношении симптомов сезонного аллергического ринита

   Eduardo R. Urdaneta, Mitesh K. Patel, Kathleen B. Franklin та ін.

10. Неужели роль стресса в канцерогенезе еще не доказана?

    А.Б. Бизунков

Зміст статті:

• Характеристика активних компонентів препарату Бронхипрет®
• Клінічні дослідження ефективності та переносимості препарату Бронхипрет® у дорослих
• Переваги препарату Бронхипрет® для практикуючого лікаря

Незважаючи на значні успіхи, досягнуті за останні десятиліття в галузі синтетичної фармакології, на думку експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 75% хворих доцільно лікувати препаратами рослинного походження, при цьому завдання сучасної наукової та практичної медичної громадськості – забезпечити інтеграцію сучасної фітотерапії в систему охорони здоров’я (Гарник Т. П. і співавт., 2012).

Проте рослинне походження сировини для виготовлення лікарського препарату ще не означає його достатню безпеку для пацієнта. Що стосується трав, які традиційно застосовують для лікування кашлю, то, наприклад, трава термопсису посилює блювальнний і кашльовий рефлекси, що в дітей молодшого віку, ослаблених пацієнтів, осіб з тяжкою соматичною патологією може призвести до аспірації блювотних мас, асфіксії. Корінь солодки чинить виражену послаблювальну дію, що істотно обмежує його застосування.

Підбираючи фітопрепарат, необхідно обов’язково враховувати можливу побічну дію рослинних компонентів, а також їх взаємодію.

Недоліками фітопрепаратів є також неможливість точного прогнозування їх дії через різні умови вирощування сировини, складнощі стандартизації активних компонентів, а також нюанси, пов’язані з методиками отримання екстрактів. Крім того, рослинна сировина, вирощена в екологічно несприятливій місцевості, може бути забруднена такими токсичними для людини полютантами, як пестициди, солі важких металів. Уникнути подібних недоліків під час виробництва фітопрепаратів можна завдяки концепції фітонірингу (phytoneering; від phyton – рослина і engineering – інженерія, розробка, технологія), що дає змогу отримати фітопрепарат з ретельно вивіреною та строго регламентованою активністю діючих речовин в одиниці продукту. Зазначена концепція полягає у вивченні рослинних діючих речовин і їх наступного розвитку за допомогою інноваційних технологічних процесів і сучасних методів дослідження (Сергієнко О., 2011).

Основними принципами фітонірингу є:

• суворе дотримання принципів селекції та ретельний відбір насіннєвого матеріалу під час вирощування рослинної сировини. Для виключення можливості потрапляння токсичних полютантів у вироблені лікарські засоби підрозділи компанії Bionorica SE з вирощування лікарської сировини розміщені на острові Майорка (Іспанія) і в екологічно чистих областях Угорщини;
• стандартизація процесу виробництва із застосуванням сертифікованих технологій на всіх етапах виготовлення фармацевтичної продукції;
• застосування більш високоефективних технологій видобування екстрактів з рослинної сировини, зокрема щадної низькотемпературної вакуумної екстракції в закритому циклі, що дає змогу максимально запобігти кількісним і якісним змінам активних компонентів;
• дотримання принципів наукової доказовості щодо ефективності та безпеки препаратів: проведення масштабних клінічних досліджень з належним дизайном, що дають змогу отримати статистично достовірні порівняльні дані (Бережний В. В., Глядєлова Н. П., 2010).

Дотримання всіх зазначених принципів дає змогу отримувати фітопрепарати, які не лише не поступаються синтетичним представникам відповідної групи, а навіть перевершують їх за співвідношенням клінічного ефекту та ризику розвитку побічних явищ. Таким є і комбінований фітопрепарат Бронхипрет®, що застосовується як у монотерапії, так і в комплексному лікуванні захворювань дихальних шляхів, які супроводжуються кашлем і утворенням мокротиння, в тому числі гострого та хронічного бронхіту.

Характеристика активних компонентів препарату Бронхипрет®

Діючими речовинами препарату Бронхипрет® (сироп, краплі) є стандартизовані екстракти: рідкий екс­тракт трави чебрецю (BNO 1 561), рідкий екстракт листя плюща (BNO 1511); препарату Бронхипрет® ТП (таблетки, вкриті оболонкою) – сухий екстракт трави чебрецю (BNO 1018), сухий екстракт кореня первоцвіту (BNO 1535). Їх комбінація забезпечує максимальну ефективність за рахунок синергічної дії активних компонентів (табл. 1).

Чебрець

Чебрець звичайний (син. – чебрець запашний (Thymus vulgaris L.) широко застосовується для лікування застудних захворювань дихальних шляхів (CiumanR. R., 2012). Трава чебрецю містить близько 2,5% ефірного масла, основними активними компонентами якого є монотерпеноїдні феноли тимол (30–45%) і карвакрол (3–15%), а також лютеолін і його глікозиди, апігенін та ін. Саме наявністю тимолу і карвакролу найчастіше пояснюють спазмолітичну (в тому числі бронхоспазмолітичну) дію чебрецю (Гарник Т. П. і співавт., 2009).

Здатність ефірного масла чебрецю пригнічувати фазичні скорочення гладеньких м’язів у відповідь як на стимуляцію специфічних рецепторів (ацетилхолін, гістамін, норадреналін), так і на неспецифічну стимуляцію (хлористий барій – BaCl2) підтверджена експериментально на препаратах клубової кишки і трахеї морських свинок (Reiter M., Brandt W., 1985). При цьому водний екстракт чебрецю забезпечує релаксацію гладеньких м’язів на тлі їх індукованого скорочення як через взаємодію з β2-адренорецепторами, так і без їхньої стимуляції (в умовах блокування за допомогою пропранололу), що пояснюють синергічною дією тимолу і карвакролу за наявності поліметоксифлавонів, у тому числі лютеоліну, які виступають неконкурентними та неспецифічними антагоністами кальцію і деяких інших міо­тропних агентів (van Den Broucke CO, Lemli JA, 1983; Wienkotter N. et al., 2007; Engelbertz J. et al., 2012).

Крім того, експериментально доведено, що трава чебрецю здатна збуджувати секреторну активність залоз слизової оболонки завдяки наявності сапонінів (Vollmer H., 1932, цит. за: Всесвітня організація охорони здоров’я, 2010). Також in vitro продемонстровано здатність розбавлених розчинів масла чебрецю, тимолу або карвакролу стимулювати рухливу активність миготливого епітелію слизової оболонки глотки жаби, що забезпечує прискорення евакуації слизового секрету (Freytag A., 1933, цит. за: Всесвітня організація охорони здоров’я, 2010).

Антибактеріальні та антигрибкові властивості трави чебрецю також підтверджені експериментально. Як ефірна олія чебрецю, так і екстрагований тимол виявляють антибактеріальну дію щодо цілої низки мікроорганізмів, у тому числі Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Enterococcus, Pseudomonas aeruginosa, Salmonella typhimurium (Juven BJ et al., 1994; Dorman HJ, Deans SG, 2000; Sienkiewicz M. et al., 2012). Також відомо, що ефірна олія чебрецю і тимол мають протигрибкову активність, що продемонстровано в експериментах in vitro для низки грибів, у тому числі Candida albicans, Cryptococcus neoformans, Aspergillus niger (BragaP. C., 2005).

Крім того, результати досліджень, присвячених вивченню антиоксидантних і антимутагенних властивостей екстрактів чебрецю, підтверджують їх антиоксидантну дію за рахунок впливу тимолу і карвакролу (Kulisic T. et al., 2007).

Таким чином, під час терапії застудних захворювань, що супроводжуються утворенням мокротиння, екстракт чебрецю сприяє значному скороченню частоти й інтенсивності кашлю. Важливий в даному випадку ще й той факт, що більша частина тимолу і карвакролу, що містяться в екстракті чебрецю, виділяється через легені в разі прийому препарату Бронхипрет® per os. Дослідження, проведені німецькими вченими під керівництвом Р. Бішоффа із застосуванням сенсорної системи «штучний ніс», підтвердили, що вже через 30 хв після прийому препарату Бронхипрет® відзначається висока концентрація тимолу у видихуваному повітрі. Зазначений ефект зберігається впродовж декількох годин (Bionorica, 2006).

Листя плюща

Плющ звичайний (Hedera helix L.) є однією з найбільш вивчених лікарських рослин. Екстракт листя плюща користується високою популярністю в багатьох країнах Європи для лікування застудних захворювань, що супроводжуються кашлем. Зокрема, в 2007 р. з усіх фітоекспекторантів, призначених в Німеччині, більше 80% містили в своєму складі зазначений екстракт (Holzinger F., ChenotJ. F., 2011).

Основними активними компонентами листя плюща, які зумовлюють його ефективність для лікування кашлю, вважають сапоніни (α-гедерин, гедерагенін, гедерасапонін С (гедеракозид С), гедераколхізиди), а також флавоноїди (кемпферол, кверцетин) (Зузук Б. М. і співавт., 2003; European Medicines Agency, 2010).

Потужну бронхоспазмолітичну дію сапонінів плюща пов’язують з впливом на β2-адренергічні рецептори бронхів: зокрема, здатність α-гедерину впливати на функціонування зазначених рецепторів продемонстрована в експерименті in vitro (Sieben A. et al., 2009). Таким чином, застосування екстракту листя плюща в поєднанні з екстрактом трави чебрецю забезпечує взаємну синергію: тоді як тимол і карвакрол стимулюють збудження β2-рецепторів, α-гедерин сприяє збільшенню числа вільних β2-рецепторів на поверхні бронхіальних клітин і збільшує тривалість фази їх збудження.

Спазмолітична активність екстракту листя плюща підтверджена дослідженнями in vitro на експериментальній ацетилхолін-індукованій моделі з використанням ділянки стінки кишки морської свинки, при цьому виявлено, що найпотужнішими спазмолітиками є α-гедерин як представник сапонінів, і кемп­ферол як представник флавоноїдів (Trute A. et al., 1997). Біохімічною основою зазначеної дії флавоноїдів вважається їхня здатність пригнічувати активність простагландину Е2 і лейкотрієну D4, що доведена експериментально (Capasso A. et al., 1991).

Секретолітична дія екстракту листя плюща реалізується за рахунок активації протеїнкінази А, а також участі в синтезі сурфактанту, що сприяє розрідженню мокротиння шляхом впливу на гель-фазу. Крім того, сапоніни, що містяться в листі плюща, взаємодіють з рецепторами слизової оболонки шлунка, стимулюючи відкашлювання шляхом рефлекторного впливу на блукаючий нерв (гастропульмональний мукокінетичний рефлекс) (European Medicines Agency, 2010).

Експериментально доведено також антимікробну активність сапонінів листя плюща (α-гедерин, гедерасапонін) стосовно таких мікроорганізмів, як S. aureus, Streptococcus mutans, Salmonella paratyphi A, Shigella flexneri, Bacillus anthracis (за умови досить високої концентрації), а також С. albicans, Microsporum та ін. (Cioaca et al., 1978, цит. за: European Medicines Agency, 2010).

Сапоніни листя плюща виявляють також виражені антиоксидантні властивості, які можна порівняти з такими α-токоферолу, що продемонстровано результатами експериментів in vitro (GulcinI. et al., 2004).

Корінь первоцвіту

Різні частини рослини первоцвіт весняний (син. – первоцвіт лікарський; Primula veris) заслужено користуються популярністю у фітотерапії різних захворювань; зокрема, корінь первоцвіту застосовується для лікування кашлю як відхаркувальний засіб і засіб, що пом’якшує кашель (CiumanR. R., 2012). Основними активними речовинами кореня первоцвіту є сапоніни (примуласапонін, анагалігенін, приверогенін В, примакросапонін та ін.), яких у корені міститься до 15%, і фенольні глікозиди примеверин, примулаверин (в сукупності до 2,5%) (Muller A. et al., 2006).

Екстракт первоцвіту чинить виражену секретолітичну дію як за рахунок описаного вище гастропульмонального рефлекторного механізму дії сапонінів, так і завдяки наявності примеверину. Його здатність збільшувати рухливість циліарного епітелію глотки жаби і знижувати поверхневий натяг слизового секрету продемонстрована експериментально in vivo (Vogel A., 1963, цит. за: European Medicines Agency, 2008).

Протизапальний ефект екстракту кореня первоцвіту обумовлений зокрема його впливом на вивільнення медіаторів запалення, в тому числі інтерлейкіну-8 (ІЛ-8; тобто на ліпооксигеназний шлях метаболізму арахідонової кислоти), що також підтверджено результатами експериментів in vitro. Заслуговує на увагу той факт, що в комбінації з екстрактами чебрецю вказаний ефект був виражений сильніше, ніж можна очікувати від простого підсумовування ефектів, що підтверджує синергічність їхньої дії (Nauert C., Grunwald JZ, 2005, цит. за: European Medicines Agency, 2008). Здатність речовин, що містяться в корені первоцвіту, впливати на циклооксигеназний шлях метаболізму арахідонової кислоти, кінцевими продуктами якого є такі запальні медіатори, як простагландини та простацикліни, також продемонстрована в ході експериментів in vitro (Lohmann A. et al., 2000, цит. за: European Medicines Agency, 2008).

Необхідно відзначити, що для досягнення достатнього рівня активних речовин у зазначених фітоекстрактах на виробничій базі Bionorica SE використовують рослинну сировину високої якості, що забезпечується за рахунок постійного контролю селекції, вирощування і збору рослин, а також застосування прогресивних технологій сушки та екстракції з суворим дотриманням директиви ВООЗ «Good Agricultural and Collection Practices» на всіх етапах виробництва (Bionorica, 2006).

Клінічні дослідження ефективності та переносимості препарату Бронхипрет® у дорослих

Клінічні дослідження ефективності та безпечності препаратів Бронхипрет® і Бронхипрет® ТП наведені в таблиці 2.

Фундаментальне багатоцентрове когортне дослідження, метою якого було порівняння ефективності та безпечності комбінованого фітопрепарату Бронхипрет® (у формі таблеток, крапель і сиропу) і синтетичних муколітичних засобів (амброксол і ацетилцистеїн), завершене в 2003 р. C. Ismail і співавт. На думку авторів, ефективність зазначених синтетичних муколітиків доведена раніше результатами багатьох плацебо-контрольованих рандомізованих досліджень, а тому вони можуть виступати еталонними препаратами для отримання доказових результатів.

У даному дослідженні, проведеному на базі 771 медичного центру в Німеччині, взяли участь більше ніж 7 тис. пацієнтів з гострим неускладненим бронхітом або загостренням хронічного бронхіту з продуктивним кашлем, що потребує лікування. При цьому тривалість симптомів захворювання до встановлення діагнозу не перевищувала 3 діб. Загалом у групи, що одержували Бронхипрет® в тій чи іншій формі, були віднесені 1 490 дітей віком 12 років і 3139 дорослих і підлітків віком старше 12 років. Критеріями виключення вважали необхідність базисної антиобструктивної терапії відповідного захворювання дихальних шляхів (бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). В разі необхідності допускалося паралельне застосування антибіотикотерапії, проте готові комбіновані препарати синтетичних муколітиків і антибіотиків не призначали.

Всі учасники були рандомізовані за демографічними показниками методом підбору пар (matched pair), а також тяжкістю захворювання на початку дослідження. В ході дослідження синтетичні муколітики застосовували: амброксол – 479 дітей і 590 осіб віком старше 12 років, ацетилцистеїн – 299 дітей та 1044 особи старше 12 років (Ismail C. et al., 2003; Інформація компанії Біонорика, 2004).

Основними клінічними критеріями ефективності терапії визначали: температуру тіла, аускультативні дані (з підкашлюванням і без нього). Крім того, пацієнтів (або їхніх батьків, якщо мова йшла про дітей) просили оцінити кашель (за частотою денних і нічних нападів, болісністю, характером) і мокротиння (кількість, вигляд, в’язкість), а також загальний стан хворого за 3-ступеневою шкалою (без поліпшення, поліпшення, видужання). Паралельно реєстрували повідомлення про небажані ефекти лікування.

Результати дослідження C. Ismail і співавт. підтвердили високу ефективність препарату Бронхипрет® у порівнянні з еталонними синтетичними муколітиками.

За деякими показниками, зокрема за даними аускультації, частотою кашлю як уночі, так і вдень, а також болісністю і характером кашлю, кількістю та в’язкістю мокротиння, препарат Бронхипрет® у порівнянні як з амброксолом, так і з ацетилцистеїном продемонстрував кращі результати під час лікування дорослих з гострим неускладненим або загостренням хронічного бронхіту. Що стосується сумарної характеристики ефективності лікування, то серед дорослих співвідношення розбіжностей (СР) при порівнянні з амброксолом становило 0,49 (95% довірчий інтервал (ДІ) 0,42–0,58), а при порівнянні з ацетилцистеїном – 0,52 (95% ДІ 0,46–0,60) (Ізмаїл Х. і співавт., 2004).

У разі застосування препарату Бронхипрет® у пацієнтів дитячого віку достовірно визначено його перевагу щодо впливу на характер, кількість і в’язкість відокремлюваного мокротиння в порівнянні з амброксолом; щодо ацетилцистеїну подібна тенденція зберігається, не досягаючи рівня статистичної достовірності. Порівнюючи сумарні показники ефективності лікування гострого неускладненого або загострень хронічного бронхіту в дітей препаратом Бронхипрет® СР становить 0,80 (95% ДІ 0,67–0,97) щодо амброксолу.

Заслуговує на увагу той факт, що під час лікування препаратом Бронхипрет® повідомлень про побічні ефекти зафіксовано значно менше, ніж у разі застосування синтетичних муколітиків. Зокрема, під час монотерапії препаратом Бронхипрет® небажані явища з боку травного тракту спостерігали в 0,37% випадків, тоді як у разі монотерапії амброксолом – в 0,65%, ацетилцистеїном – у 2,75% учасників. Загалом частота розвитку побічних ефектів становила для препарату Бронхипрет® – 0,47%, для амброксолу – 0,65%, для ацетилцистеїну – 2,76%.

На підставі отриманих результатів автори дослідження дійшли висновку, що застосування в зазначених випадках препарату Бронхипрет® є більш сприятливим за співвідношенням користь/ризик, ніж синтетичні муколітики амброксол і ацетилцистеїн. Результати зазначеного дослідження підтверджують висновки, зроблені раніше E. Ernst і співавт.(1997) за результатами масштабного контрольованого багатоцентрового дослідження, присвяченого порівнянню ефективності й переносимості препарату Бронхипрет® і інших варіантів фармакотерапії неускладненого бронхіту (2 синтетичних муколітики – амброксол, ацетил­цистеїн; 5 фітомуколітиків).

Учасниками дослідження стали 7783 пацієнти (як дорослого, так і дитячого віку), які страждали на гострий або загострення хронічного бронхіту. Дизайн дослідження, в тому числі принцип призначення препаратів за методом підбору пар, критерії оцінки ефективності та безпечності лікування (температура тіла, дані аускультації, характеристика кашлю та мокротиння, оцінка загального стану, реєстрація небажаних явищ) були подібні до застосовуваних C. Ismail і спів­авт.

Автори дослідження встановили, що Бронхипрет® за клінічною ефективністю не поступається синтетичним муколітикам. Крім того, відзначена більш виражена тенденція щодо отримання кращих клінічних результатів у разі лікування неускладненого бронхіту препаратом Бронхипрет®, ніж у випадку застосування синтетичних секретолітичних засобів, особливо в групі дорослих пацієнтів. Аналогічні результати отримані і щодо переносимості препаратів. Загалом, серед дорослих пацієнтів побічні реакції під час терапії препаратом Бронхипрет® були значно слабше виражені, ніж у разі застосування амброксолу та ацетилцистеїну. Таким чином, співвідношення користь/ризик у разі терапії гострого неускладненого бронхіту свідчить про перевагу препарату Бронхипрет® над синтетичними муколітиками (Ernst E. et al., 1997; інформація компанії Біонорика, 2004).

У 2006 р. німецькі вчені B. Kemmerich і співавт. опублікували результати рандомізованого подвійного сліпого порівняльного дослідження, проведеного в паралельних групах, терапії сиропом Бронхипрет® або плацебо у 363 пацієнтів з гострим бронхітом з продуктивним кашлем. У цьому проспективному клінічному дослідженні IV фази взяли участь 28 центрів Німеччини (25 фахівців загальної практики та 3 дослідних центри). Клінічна частина дослідження проводилась з жовтня 2005 р. по лютий 2006 р.

Його учасниками стали дорослі пацієнти (вік ≥ 18 років) різної статі зі встановленим на підставі анамнезу хвороби і даних фізикального обстеження діагнозом «гострий бронхіт»; додатковими критеріями відбору були недавній початок кашлю і утворення мокротиння (≤ 2 діб). Обов’язковими критеріями включення в дослідження вважали наявність ≥10 нападів кашлю в денний час упродовж останньої доби перед 1-м відвідуванням лікаря і загальний бал за Bronchitis Severity Score (BSS) ≥5 (з 20 можливих). Епізодом кашлю вважали ≥3 послідовних кашльових поштовхів, не розділених вдихом. Участь у дослідженні передбачала відмову від терапії іншими препаратами, в тому числі мукоактивними речовинами (впродовж 2 тиж до включення в дослідження і в вигляді супутньої терапії) за винятком парових інгаляцій (у вигляді супутньої терапії). У разі підвищення температури тіла учасникам дослідження дозволялося застосовувати парацетамол.

Всі учасники були випадковим чином розподілені на 2 групи: представники основної (n = 182) отримували по 5,4 мл сиропу Бронхипрет® тричі на добу (таким чином, сумарна щоденна доза становила 16,2 мл) упродовж 11 днів, а представники контрольної (n = 181) – плацебо. Динаміку клінічних проявів захворювання враховували за допомогою щоденника симптомів, який пацієнт заповнював щодня, спеціального ручного «лічильника кашлю», а також під час лікарських оглядів на 1-шу; 4-ту і 10-ту добу терапії сиропом Бронхипрет®.

Основним критерієм ефективності лікування вважали зміну частоти нападів кашлю, яку обчислювали як відношення середньої кількості нападів кашлю на 7-му – 9-ту добу терапії до вихідної кількості нападів в 1-шу добу спостереження. Також враховували деякі другорядні параметри: ступінь відповіді на терапію (за чотирибальною шкалою); термін, коли кількість нападів кашлю знизилась удвічі в порівнянні з вихідною; динаміку тяжкості захворювання за шкалою BSS; можливість відкашлювання протягом дня і порушення нічного сну, пов’язані з кашлем.

Паралельно оцінювали переносимість сиропу Бронхипрет®: реєстрували тяжкість, тривалість, наслідки небажаних ефектів, а також їх причинно-наслідковий зв’язок з проведеною терапією. Додатковими критеріями були оцінювані лікарем під час кожного огляду фізикальні дані (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, температура тіла). Думки лікаря і самого хворого щодо переносимості препарату підсумовували в кінці дослідження для отримання загального висновку із застосуванням 5-бальної оціночної шкали.

В результаті статистичних підрахунків виявлено, що хоча середня кількість нападів кашлю на добу поступово зменшувалась як в основній, так і контрольній групі, проте на 7-му – 9-ту добу кращі результати були досягнуті серед пацієнтів, що приймали Бронхипрет®: в середньому, зниження частоти нападів кашлю серед них становило 68,7% у порівнянні з 47,6% у групі плацебо (р <0,0001). Крім того, зменшення добової кількості нападів кашлю вдвічі в порівнянні з вихідним показником було досягнуто в групі хворих, що приймали сироп Бронхипрет®, на 2 доби раніше, ніж у групі плацебо (на 6-ту і 8-му добу відповідно).

Щодо того, скільком учасникам дослідження вдалося повністю позбутися кашлю до 9-ї доби, то кількість таких пацієнтів виявилась удвічі більшою в групі, що отримувала Бронхипрет®, ніж у групі плацебо (28,6% проти 14,6% відповідно; р = 0,0013). Оцінка динаміки тяжкості бронхіту за шкалою BSS також продемонструвала ефективність сиропу Бронхипрет®: в середньому, до кінця лікування регрес за BSS виявився більшим у осіб, які отримували зазначений препарат, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо (–6,6 бала проти –5,0 бала). При цьому частка осіб, що позитивно відповіли на терапію до кінця лікування (респондерів), виявилась значуще більшою серед пацієнтів основної групи (96,2% проти 74,7% у групі плацебо; p <0,0001). Хворі групи, що отримувала Бронхипрет®, додатково відзначали більше, ніж у групі плацебо, поліпшення здатності відкашлювати мокротиння в денний час і зменшення порушень нічного сну, зумовлених кашлем.

Що стосується небажаних ефектів, то автори відзначили, що терапія сиропом Бронхипрет® у вищевказаному дозуванні тривалістю до 15 днів з максимальною сумарною дозою до 58,0 г рідкого екстракту трави чебрецю плюс 5,8 г рідкого екстракту листя плюща добре переносилась у 98,9% пацієнтів (проти 95,0% у групі плацебо). Незначні побічні ефекти, які не потребували відміни препарату, відзначали у 3,8% пацієнтів основної групи і 4,5% пацієнтів групи плацебо; всі вони минали на момент завершення дослідження.

Результати рандомізованого подвійного сліпого порівняльного мультицентрового дослідження, присвяченого вивченню порівняльної ефективності та безпечності таблетованого препарату Бронхипрет® ТП, опубліковані B. Kemmerich в 2007 р. У дослідженні взяли участь 23 центри Німеччини (22 лікаря загальної практики, 1 лікар без спеціалізації). Клінічна частина дослідження проведена з жовтня 2006 р. по лютий 2007 р. Учасниками дослідження стали 362 дорослих зі встановленим на підставі анамнезу хвороби і даних фізикального обстеження діагнозом «гострий бронхіт». Критерії включення і виключення, методика обліку клінічних проявів, а також критерії оцінки ефективності препарату відповідали таким під час проведення вищезазначеного дослідження ефективності та безпечності сиропу Бронхипрет® (Kemmerich B. et al., 2006).

Всі учасники були випадковим чином розподілені на 2 групи: пацієнти основної групи (n = 184) застосовували по 1 таблетці Бронхипрет® ТП тричі на добу впродовж у середньому 11 діб, а представники контрольної (n = 178) – таблетки-плацебо. За результатами основного клінічного результату (зниження добової частоти нападів кашлю на 7-му – 9-ту добу лікування) продемонстрована ефективність таблеток Бронхипрет® ТП: у пацієнтів основної групи вказаний параметр знизився на 73,7% (у порівнянні з 57,8% в групі плацебо; p < 0,0001). Зниження частоти нападів кашлю було більш вираженим у хворих, що приймали Бронхипрет® ТП, починаючи з 2-ї доби лікування, значущу перевагу досягнуто на 5-ту добу, і вона зберігалась до кінця періоду спостереження.

Що стосується часу, необхідного для зниження частоти нападів кашлю вдвічі в порівнянні з вихідним рівнем, то в основній групі такий ефект був досягнутий на 5-ту добу, тоді як у групі плацебо – лише на 7-му добу. Перевагу таблеток Бронхипрет® ТП також було продемонстровано щодо частки респондерів уже на 4-ту добу лікування (77,5% проти 60,1% у контрольній групі; p = 0,0006) з наступним посиленням ефекту до кінця дослідження (92,9% проти 75,8% відповідно; p < 0,0001). Тяжкість захворювання за шкалою BSS стала ще одним критерієм, який підтвердив переваги застосування таблеток Бронхипрет® ТП: у осіб основної групи оцінка тяжкості бронхіту за BSS до кінця спостереження знизилась на 6,2 бала, тоді як у пацієнтів групи плацебо – на 4,1 бала. Крім того, у хворих, які приймали Бронхипрет® ТП, спостерігали більш виражене поліпшення здатності відкашлювати мокротиння впродовж дня, а також регрес порушень нічного сну, пов’язаних з кашлем.

Прийом таблеток Бронхипрет® ТП тривалістю до 13 діб (максимальна сумарна доза сухого екстракту трави чебрецю – 6,2 г, сухого екстракту кореня первоцвіту – 2,3 г) переносився пацієнтами добре. Небажані явища відзначали (у вигляді порушень з боку євстахієвої труби у 2 пацієнтів, болі в спині – в 1 пацієнта) в 1,6% випадків в основній групі (порівняно з 1,7% в контрольній групі), при цьому всі вони не потребували передчасної відміни препарату. Порушень з боку травного тракту (нудота, блювання) або алергічних реакцій у цьому дослідженні не спостерігали. Тяжких побічних ефектів не зареєстровано в жодного учасника дослідження. Хорошу і дуже хорошу переносимість таблеток Бронхипрет® ТП (після узгодження оцінки пацієнтів і дослідників) відзначали в 97,8% випадків (99,4% у групі плацебо), при цьому жоден пацієнт або лікуючий лікар не охарактеризував переносимість препарату як погану або дуже погану.

Автори дослідження пов’язують отримані результати з такими аспектами фармакологічної дії екстракту чебрецю, як секретолітична, бронхоспазмолітична, антибактеріальна, протизапальна дія, а також з відхаркувальною і спазмолітичною дією екстракту плюща, секретолітичною та спазмолітичною дією первоцвіту.

На думку авторів обох зазначених досліджень, у пацієнтів, які страждають на гострий бронхіт з продуктивним кашлем, терапія препаратами Бронхипрет® і Бронхипрет® ТП сприяла більш ранній регресії клінічної симптоматики, особливо кашлю, при цьому кількість пацієнтів, що реагували на терапію, була більшою в порівнянні з групою плацебо. Також автори дослідження дійшли висновку, що вказаний препарат є безпечним і добре переноситься хворими, при цьому його застосування не пов’язане з ризиком формування резистентних бактеріальних штамів, які виникають у випадку невиправданого застосування антибіотиків для лікування легких інфекцій дихальних шляхів (Кеммерих Б. і співавт., 2008; Кеммерих Б., 2009).

Переваги препарату Бронхипрет® для практикуючого лікаря

1. Комбінований препарат Бронхипрет® на основі рослинної сировини містить стандартизовані екстракти трави чебрецю, листя плюща, кореня первоцвіту, що виготовлені з селекційних культур рослин, вирощених на розташованих в екологічно чистій місцевості власних плантаціях фірми Bionorica SE із застосуванням запатентованих прогресивних методів виробництва, а також підлягають ретельному мультиетапному контролю за якістю продукції.
2. Висока ефективність і хороша переносимість препарату пацієнтами як дорослого, так і дитячого віку підтверджена доказово в ході масштабних багатоцентрових досліджень, в тому числі подвійних сліпих рандомізованих плацебо-контрольованих (Kemmerich B. et al., 2006; Kemmerich B., 2007; Marzian O., 2007). Водночас необхідно пам’ятати, що рослинні екстракти є унікальними і не взаємозамінними внаслідок унікальності виробничого процесу, а отже, результати таких досліджень не можуть вважатися дійсними щодо аналогічних екстрактів, отриманих із застосуванням іншого виробничого процесу. Створення генериків в цій галузі неможливе.
3. Результатами експериментальних досліджень доведено, що комбінація рослинних екстрактів чебрецю і плюща, що є активними діючими речовинами препарату Бронхипрет®, чинить більш значний фармакобіологічний ефект, ніж ті самі екстракти, застосовані окремо.
4. Відсутність у складі препарату Бронхипрет® (як крапель, так і сиропу) штучних барвників і ароматизаторів, а також консервантів, у тому числі типу Е218 (метилпарагідроксибензоат), які можуть бути потенційними тригерами реакцій гіперчутливості сповільненого типу (кропив’янка, контактний дерматит), робить його застосування безпечнішим, у тому числі для дітей, схильних до алергії.
5. Відсутність у складі препарату Бронхипрет® сахарози дає змогу без додаткових обмежень призначати його особам, які страждають на цукровий діабет або такі спадкові захворювання, як синдром порушення всмоктування глюкози-галактози та ін., оскільки 1 таблетка, доза сиропу чи крапель на 1 прийом містить <0,03 хлібних одиниць.
6. Різноманітність форм випуску препарату Бронхипрет® (краплі; сироп; таблетки, вкриті оболонкою) дає змогу коректно підібрати адекватну терапію з урахуванням індивідуальних потреб кожного пацієнта, що сприяє підвищенню комплаєнсу.

Список літератури – у редакції.

Підготувала А.К. Жигунова

Матеріали надано компанією.