Імунокоригуюча терапія експериментального гострого гнійного перитоніту
сторінки: 70-71
Гольцев К.А.1,3, Пархоменко К.Ю.3, Криворучко І.О.2, Ажгібесов К.А.3, Шевченко О.М.2, Останков М.В.1, Гольцев А.М.1,
1Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, м. Харків, 2Харківський національний медичний університет, 3КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», м. Харків
Immunocorrecting therapy of experimental acute purulent peritonitis
Goltsev K.A.1,3, Parkhomenko K.Yu.3, Krivoruchko I.О.2, Azhgibesov K.A.3, Shevchenko О.М.2, Ostankov M.V.1, Gol’tsev A.M.1,
1Institute for Problems of Cryobiology and Cryomedicine, National Academy of Sciences of Ukraine, Kharkіv, 2Kharkiv National Medical University, 3CNE «Regional Clinical Hospital», Kharkiv
Гострий гнійний перитоніт (ГГП) – складна комплексна місцева реакція, яка є однією з форм прояву імунологічної відповіді організму. Ступінь розвитку ГГП позначається на експресії цитокінів лейкоцитами, на рівні Среактивного білка (СРБ) та показниках периферійної крові. Під час розвитку гнійнозапальних ускладнень у хірургічних хворих показано використання імуномодуляторів (бакстимс, галавіт, імунофан, лікопід, поліоксидоній, ронколейкін, цитокіни). В даному дослідженні як імуномодулятор застосовувався ліофілізований лейкоконцентрат кордової крові людини (лЛККЛ).
Мета роботи – оцінка впливу лЛККЛ у комплексній терапії ГГП на маркери імунного запалення: про (інтерферонγ; ІФНγ) і протизапальний (інтерлейкін10; ІЛ10) цитокіни, СРБ і показники крові.
Матеріали та методи. Щурам лінії Вістар під ефірним наркозом моделювали ГГП, укладаючи перев’язаний черв’якоподібний відросток у черевну порожнину (ЧП) під час апендектомії. Через 24 год всім дослідним тваринам проводили релапаротомію і санацію ЧП охолодженим до 4–6оС 0,02% водним розчином фурациліну. Щурів було розділено на групи: 1ша – інтактні (контроль); 2га – ГГП; 3тя – ГГП + ампіцилін (40 мг/кг маси тіла) під час релапаротомії; 4та – ГГП + лЛККЛ по 0,3 мл (5–6 * 106 клітин) + ампіцилін; 5та – ГГП + лЛККЛ в такому самому обсязі. Аналіз проводили на 1шу, 3тю, 5ту, 7му добу експерименту.
Результати. Введення лЛККЛ з антибіотиком чинило більш виразний протизапальний ефект під час лікування ГГП у щурів, ніж тільки використання антибіотика або лЛККЛ. Така терапія вже на 5ту добу позитивно впливала на медіатори запалення: підвищувала концентрацію ІЛ10 і пригнічувала активацію ІФНγ, нормалізувала рівень СРБ, сприяла зниженню лейкоцитозу і нейтрофільозу, підвищувала кількість лімфоцитів, еритроцитів, гемоглобіну і нормалізувала ШОЕ.
Висновок. На підставі отриманих експериментальних даних можна вважати, що імунокоригуюча терапія лЛККЛ під час релапаротомії є необхідним компонентом сучасного комплексного лікування пацієнтів хірургічних стаціонарів з ГГП.