Професору Георгію Миколайовичу Дранніку – 80 років!
pages: 5
Георгій Миколайович Драннік народився 16 березня 1941 р. в Умані на Черкащині в родині кадрового військового. У 1965 р. із відзнакою закінчив лікувальний факультет Харківського медичного інституту. Отримавши пропозицію від академіка Л.Т. Малої залишитися в аспірантурі на кафедрі госпітальної терапії, вирішив спочатку набути практичного досвіду і три роки працював на посаді очільника біохімічної лабораторії у клінічному санаторії «Конча-Заспа» (Київ). У 1968 р. став аспірантом нещодавно створеного НДІ захворювань нирок і сечовивідних шляхів МОЗ УРСР (нині Інститут урології НАМН України). Під керівництвом професора А.В. Соколова Георгій Миколайович був залучений до розробки і впровадження у клінічну практику в Україні пересадки нирки. Теми захищених кандидатської і докторської дисертацій були присвячені трансплантаційній імунології: «Алотрансплантація нирки на фоні аутоімунного гломерулонефриту» та «Механізми відторгнення алогенної нирки й можливості диференційованого на них впливу» (1980).
Окремий науково-практичний інтерес Г.М. Дранніка полягав у з’ясуванні особливостей дії імуносупресорів, розрахунків їх доз та алгоритму моніторингу адекватності і ефективності імуносупресії. В ході роботи було використано першу вітчизняну панель HLA-типуючих сироваток, що згодом дало змогу започаткувати в Україні дослідження проблеми HLA-фенотипу і схильності до захворювань. Із 1980 р. Г.М. Драннік очолив лабораторію імунології Інституту урології НАМН України, а у 1986 р. йому присвоїли звання професора. Із 1984 р. він одночасно у співпраці із Інститутом молекулярної біології й генетики розпочав дослідження імунотропних властивостей інтерферону.
Після аварії на ЧАЕС з 1986 р. Г.М. Драннік разом із співробітниками з власної ініціативи протягом 3 років здійснював епідеміологічні виїзди у Чернігів і прилеглі зони, де обстежував ліквідаторів аварії, що дало змогу отримати унікальні докази імунокомпрометуючого впливу іонізуючої радіації та психоемоційного стресу на організм людини. Аналіз вже перших даних дав йому підставу звернутися до академіка Б.Є. Патона з питанням щодо необхідності розвитку клінічної імунології в Україні.
У липні 1987 р. було створено Республіканський міжвідомчий науково-дослідний центр клінічної імунології, директором якого був призначений Г.М. Драннік. Центр очолив роботу зі створення республіканської служби клінічної імунології у практичній охороні здоров’я. З того часу було багато зроблено для просвітництва медичної спільноти і виховання спеціалістів – майбутніх клінічних імунологів. Особисто Г.М. Драннік прочитав сотні лекцій для лікарів та науковців по всій країні, які надихали, зацікавлювали і одночасно ознайомлювали із найновітнішими здобутками, пов’язаними із сучасною клінічною та лабораторною імунологією.
У результаті наукових досліджень 1989 р. у більшості здорових киян було виявлено ознаки синдрому підвищеної стомлюваності та імунної дисфункції, котрий є зоною ризику розвитку імунопатології та імунозалежних хвороб. Пізніше, в 1992 р., схожі зміни було зафіксовано під час експедиційних виїздів до 5 областей України. З 1992 по 2004 р. Г.М. Драннік, як головний спеціаліст МОЗ України з питань клінічної та лабораторної імунології, активно розробляв та просував накази щодо створення і вдосконалення в країні служби клінічної і лабораторної імунології, затвердження нових медичних спеціальностей «лікар-імунолог клінічний» і «лікар-лаборант імунолог», а також підготував програму «Захист і реабілітація імунної системи населення України», яка у 1992 р. виграла конкурс програм Державного комітету з науки і техніки.
Георгій Миколайович брав активну участь у створенні наукової школи імунологів: під його керівництвом захищено 11 докторських і 31 кандидатська дисертації з різних питань клінічної та лабораторної імунології. Він призначається Головою проблемної комісії АМН та МОЗ України «Клінічна імунологія та алергологія» (2001–2010). У науковому доробку Г.М. Дранніка 15 монографій. В цілому Г.М. Драннік є автором більш ніж 800 друкованих статей, 10 патентів і 10 авторських посвідчень.
Велику увагу професор Г.М. Драннік приділяв і приділяє питанням викладання і безперервної медичної (професійної) освіти. Він – засновник і перший керівник (з 1994 р.) кафедри клінічної імунології та алергології з курсом дитячої клінічної імунології (нині – кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Вона стала першою профільною кафедрою в Україні для викладання на додипломному рівні.
Багато часу і зусиль Г.М. Драннік приділяв підготовці викладацьких кадрів, розбудові клінічних баз і їхньому оснащенню, становленню наукової проблематики кафедри. Під його керівництвом розроблено перші програми з викладання дисципліни, які постійно оновлювалися. Видано перші навчальні посібники (1999, 2003, 2006, 2010) і перший підручник державною мовою (2006). Особливого, приязного, відкритого до дискусії лектора пам’ятатимуть тисячі студентів. Його лекції були наповнені новими даними, завжди були живими і цікавими.
З 1997 р., очолюючи опорну кафедру, Г.М. Драннік брав безпосередню участь у створенні кафедр (курсів) клінічної імунології та алергології практично в усіх вищих медичних навчальних закладах України. У 2012 р., залишившись професором кафедри, передав завідування своєму учневі – д-ру мед. наук, професору А.І. Курченку, але продовжував брати участь у житті колективу.
Продовжуючи лінію на удосконалення професійного рівня і об’єднання зусиль спеціалістів, які працюють у профільному напрямі, у 1998 р. Г.М. Драннік організував І Національний конгрес з імунології та алергології, на якому ухвалили рішення про створення Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (УТІАІ). Г.М. Дранніка обрали першим його президентом. Із 2000 р. УТІАІ стало колективним членом Європейської академії алергології та клінічної імунології (ЕААСІ). Під егідою товариства проводилися конгреси, десятки науково-практичних конференцій та семінарів, а також була організована міжнародна Літня школа (Summer Course) для молодих учених імунологів-алергологів. У 1998 р. Г.М. Драннік заснував і став головним редактором першого в Україні спеціалізованого журналу «Імунологія та алергологія», який одержав статус ВАКівського і видається до сьогодні під назвою «Імунологія та алергологія. Наука і практика». Здобутки Г.М. Дранніка відображено у низці нагород: знак «Відмінник охорони здоров’я» (1979), Почесна грамота Президії НАМН України (2002, 2015), а також грамота Всесвітньої організації алергологів (2006), лауреат Державної премії України з науки і техніки (2018).
А.І. Курченко,
д-р мед. наук, професор, завідувач кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Редакційна колегія журналу приєднується до привітань!
Щиро бажає здоров’я, натхнення, добра і вдячна за безцінний внесок у розвиток української імунологічної галузі!
