Біорегуляційний підхід у лікуванні грипу та гострих респіраторних інфекцій

О.Р. Буц

6–7 червня 2023 р. було проведено науково-практичну конференцію з міжнародною участю «Турбота про здоров’я нації – компетенція сімейного лікаря». У рамках заходу були висвітлені дані останніх дослі­джень та сучасні методи лікування широкого кола захворювань. Лікарі-практики мали можливість познайомитися із сучасними стандартами медичної допомоги для подальшого їх впрова­дження у щоденну практику. Про досвід застосування біорегуляційного підходу в лікуванні гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) та грипу розповіла у своїй доповіді канд. мед. наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Олександра Романівна Буц.

Процес запалення лежить в основі багатьох як інфекційних, так і неінфекційних захворювань. Більшість ускладнень пов’язані з незавершенням запального процесу, направленого на елімінацію з організму збудника та ушко­джувальних факторів. Незважаючи на удосконалення схем лікування та появу нових препаратів, летальність від інфекційних захворювань, грипу та коронавірусної інфекції залишається високою, тому її зменшення та профілактика ускладнень залишаються ключовим завданням лікарів-практиків.

Гостре запалення – це біологічно доцільна фізіологічна захисна реакція організму, яка виникає у відповідь на ушко­джувальний фактор. Будь-якому запаленню притаманні усім відомі клінічні симптоми: calor, rubor, tumor, dolor, functio laesa.

Запальний процес у тканинах займає певний час. Гострий процес зазвичай завершується за 7–9 діб. У тканинах нормалізація структури та відновлення фізіологічних функцій триває 1–3 міс. Якщо запальний процес має фізіологічний перебіг, то він завершується повністю. Коли щось пішло не так, то процес набуває хронічного характеру. У випадку переважання прозапальних факторів виникають алергічні й авто­імунні хвороби, які є проявами хронічного запалення. У разі переважання протизапальних факторів розвивається гіперреактивність, яка призводить до виникнення повільних запальних процесів та порушення функцій органів і тканин.

З метою оптимізації завершення запалення почали проводити дослі­дження, спрямовані на вивчення методів його корекції. Одним із них є допоміжна імунологічна реакція. Її суть полягає в тому, що надмалі кількості речовин впливають на формування чутливих клітин і сприяють утворенню специфічних клітин, які надалі беруть участь у запальному процесі та забезпечують елімінацію збудників. Допоміжна імунологічна реакція є доведеним запатентованим механізмом дії комплексних антигомотоксичних препаратів (АГТП) (Німеччина, 1998 р.).

Мінімальні кількості речовин впливають на регуляторні Т-лімфоцити та врівноважують синтез прозапальних і протизапальних факторів. Завдяки цьому вдається відновити біорегуляційний баланс і фізіологічний перебіг запалення.

Досягти повного завершення запалення можна за допомогою спеціалізованих пророзрішувальних медіаторів (SPM). Їх відкрив відомий американський біолог Charles Serhan майже через 20 років після запатентування допоміжної імунологічної реакції.

На початку запального процесу окрім синтезу інтер­лейкінів і прозапальних факторів починають утворюватися SPM (медіатори арахідонової кислоти). Відомо 4 класи: ліпоксини, резолвіни, марасіни та протектини. Синтезуються вони з простагландину Е2.

SPM стимулюють:

• руйнування прозапальних цитокінів;
• кліренс поліморфноядерних нейтрофілів з поверхні епітелію;
• фагоцитоз апоптотичних поліморфноядерних нейтрофілів;
• видалення запального детриту та мікроорганізмів.

На початку запального процесу з простагландину Е2 починають синтезуватися як прозапальні, так і пророзрішувальні фактори. Паралельно у ході лейкотрієнового шляху синтезуються прозапальні фактори.

При призначенні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) запальний процес блокується. У низці випадків це є необхідним, а­дже гіперімунна відповідь може призвести до надлишкового руйнування органів, тканин чи навіть виникнення цитокінового шторму. Блокується синтез не лише прозапальних факторів, а й SPM. Тобто інтенсивне застосування НПЗП обумовлює не лише блокування запалення, а й зупинку його фізіологічного розрішення.

Отже, гостре запалення може або завершитися (що є хорошим результатом), або перейти в хронічне, що призводить до виникнення алергічних реакцій, автоімунних процесів, імуносупресії чи утворення спайок.

Було проведено дослі­дження з приводу того, як же відрізняється від впливу на запальний процес НПЗП вплив біорегуляційних препаратів, а власне Траумелю С.

Траумель С – це універсальний протизапальний препарат, який завдяки своєму комплексному складу впливає на всі фази та всі 5 ознак запалення будь-якого типу, виявляє імунокоригувальну, виражену регенеруючу та антиексудативну дію. Траумель С оптимізує стандартну протизапальну терапію, а також дає змогу уникнути нераціонального застосування антибіотиків у разі гострого бронхіту (в перші дні захворювання, коли немає показань).

Вплив Траумелю С на запалення є дещо меншим, ніж у разі застосування НПЗП, однак препарат не блокує синтез SPM. Важливою особливістю Траумелю С є відсутність впливу на систему згортання крові. Таким чином, застосування біорегуляційної терапії не блокує повне завершення біорегуляційного процесу.

Синергічний і поетапний вплив компонентів Траумелю С на запальний процес:

І – нейрогенна стадія (аконіт, звіробій, ромашка);

ІІ – стадія судинної ексудації (арніка, ромашка, гама­меліс, деревій, беладона, звіробій);

ІІІ – інтерстиціальна ексудативна стадія (стокротки);

ІV – міграція нейтрофілів (Mercurius solubilis, Hepar sulfuris);

V – міграція лімфоцитів (ехінацея благородна, ехінацея пурпурна);

VI – реабсорбція і реконструкція (календула, живокіст).

У одному дослі­дженні [1] порівнювали зміни транскриптому після застосування Траумелю С чи диклофенака на моделі загоєння ран шкіри у мишей з особливим акцентом на SPM-шлях. У ході дослі­дження було встановлено, що:

• Траумель С і диклофенак мають кардинально різний вплив на циклооксигеназу (ЦОГ) і ліпооксигеназу (ЛОГ) під час загоєння ран;
• диклофенак інгібує індукцію ЦОГ-2, Траумель С – ні;
• Траумель С інгібує прозапальний біосинтез лейкотрієнів;
• Траумель С сприяє біосинтезу ліпідних SPM;
• Траумель С прискорює зниження (Т50) нейтрофілів;
• Траумель С знижує індекс розрішення нейтрофілів.

Така комплексна дія біорегуляційних препаратів стимулює біосинтез SPM і прискорює розрішення запалення.

Лімфоміозот/Лімфоміозот Н – це лімфодренажний препарат, який посилює лімфовідтік та зменшує набряк, покращує бар’єрні функції лімфатичних вузлів, знижує загальну інтоксикацію організму, підвищує біодоступність ліків для будь-яких тканин, скорочує терміни застосування інших препаратів та підвищує ефективність лікування загалом.

Енгістол – це універсальний противірусний імунокоректор, який активує неспецифічний противірусний захист (синтез інтерферону (ІФН), ендогенний фагоцитоз тощо), забезпечує універсальну імунокорекцію за будь-яких вірусних інфекцій (в т. ч. у вагітних), відновлює процеси дезінтоксикації (–SH-групи), а також виявляє пряму противірусну дію.

У рандомізованому плацебо-контрольованому подвійному сліпому дослі­дженні (n=102) було показано, що у групі Енгістолу тривалість і важкість симптомів була значно меншою, ніж у групі плацебо. У дослі­дженнях in vitro була показана пряма противірусна дія Енгістолу проти таких вірусів, як аденовірус 5-го типу, вірус простого герпесу 1-го типу (HSV1), респіраторно-синцитіальний вірус (PCB) та риновірус людини (HRV).

Грип-Хеель – це протигрипозний імунокоригувальний і детоксикаційний препарат, який активує противірусну імунну відповідь при грипі, оптимізує перебіг запального процесу, а також виявляє виражену дезінтоксикаційну дію (при високій лихоманці). Препарат показаний при грипі, грипоподібних інфекціях (в т. ч. кору), які супрово­джуються високою температурою тіла, лихоманкою, ознобом. Призначати його можна дітям від 6 років, у період вагітності та грудного вигодовування (за рішенням лікаря). Також Грип-Хеель застосовують для профілактики грипу.

При постгрипозних ускладненнях слід призначати Траумель С (завжди) і Грип-Хеель (за схемою лікування відповідного захворювання).

Противірусна активність Енгістолу та Грип-Хеелю: оцінка in vitro (Roeska K., Seilheimer B)

Інфекції, що спричинюються респіраторними вірусами, можуть активувати вро­джену імунну відповідь – важливий механізм захисту організму на ранній стадії вірусної інфекції. Зумовлене вірусною інфекцією вивільнення ІФН є важливим фактором під час встановлення антивірусного стану, де активація ІФН відбувається до початку адаптивної імунної відповіді. Два комбінованих препарати ультранизьких доз, Енгістол і Грип-Хеель, мають документовану ефективність у лікуванні респіраторних інфекцій. Однак основні антивірусні механізми їхньої дії залишаються невідомими.

Метою дослі­дження було виявлення антивірусної активності Енгістолу і Грип-Хеелю у протоколі профілактичного лікування (2, 24 та 48 год перед інкубацією) з аналізом впливу ліків на вивільнення ІФН 1-го типу чутливих до вірусів клітинних ліній і мононуклеарних клітин периферичної крові людини (PBMC).

Обидва препарати продемонстрували профілактичний ефект проти реплікації респіраторних вірусів. Однак, коли інкубація тривала до 5 днів, обидва препарати виявляли виражену противірусну дію, яка залежала від часу застосування до інкубації. Більше того, в ко-стимульованих клітинах HeLa, а також активованих PBMC Енгістол і Грип-Хеель продемонстрували стимулювальний вплив на вироблення ІФН 1-го типу.

Таким чином, було показано, що Енгістол і Грип-Хеель пригнічують реплікацію різних респіраторних вірусів. Додатково було продемонстровано, що попередня інкубація впливає на величину інкубуючого ефекту по-різному для різних тестових вірусів. Обидва препарати стимулюють вивільнення ІФН 1-го типу в різних клітинних системах, що свідчить про те, що їхня антивірусна активність опосередковується, можливо, модуляцією антивірусної IФН-відповіді хазяїна.

Ехінацея композитум С виявляє універсальну імунокоригуючу дію (за будь-яких інфекцій, в т. ч. бактеріальних, вірусних, грибкових, TORCH-інфекцій, гельмінтозів та ін.), чинить дезінтоксикаційний і протизапальний ефекти. Також Ехінацея композитум С має аналгезивну та седативну дію. Призначати препарат можна без попереднього імунологічного обстеження.

Оскільки запальний процес виникає на слизових оболонках, то ми не можемо не згадати препарат Мукоза композитум. Він забезпечує комплексне відновлення слизових оболонок. Мукоза композитум підтримує бар’єрну, секреторну, всмоктувальну та видільну функції слизових оболонок, а також виявляє дренажну та регенерувальну дію. Мукоза композитум показаний до застосування як при гострих, так і хронічних запальних захворюваннях дихальних шляхів (бронхітах, пневмонії, бронхіальній астмі, бронхоектатичній хворобі, муковісцидозі, фарингітах та ларингітах). Крім цього, препарат сприяє швидкому очищенню слизових оболонок від мокротиння.

Мукоза композитум – це унікальний АГТП для відновлення слизових оболонок організму.

Принципова схема антигомотоксичної терапії захворювань слизових оболонок організму:

• І – фаза відновлення регуляторного балансу слизових:
  • дезінтоксикаційна дія (Sulphur, Lachesis mutus);
  • секретомоторна дія (Kalium bichromicum, Pulsatilla pratensis);
  • спазмолітична дія (Nux vomica, Momordica balsamina);
  • протизапальна дія (Belladonna, Veratrum, Mandragora radice siccato, Argentum nitricum, Hydrastis canadensis, Ceanothus americanus);
  • метаболічна дія (Natrium diethyloxalaceticum).
  • ІІ – фаза відновлення структури та функції слизових:
  • імунокоригувальна дія (Bacterium coli-Nosode);
  • регенерувальна та протизапальна дія (Anacardium, Marsdenia condurango, Phosphorus, Oxalis acetosella, Kreosotum).

Імунологічна реактивність і корекція імунологічних порушень біологічними препаратами у хворих із хронічними обструктивними захворюваннями легень (Ільницький Р. І.)

У дослі­дженні вивчали системну імунологічну реактивність у 97 хворих із загостренням хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Пацієнти були рандомізовані у дві групи. 67 пацієнтам окрім стандартної протизапальної терапії призначали різні комбінації АГТП. АГТП, такі як Лімфоміозот, Галіум-Хеель, Траумель С, Ехінацея композитум С, Бронхаліс-Хеель, Мукоза композитум, призначали відповідно до імунорегуляторного індексу та типу імунних порушень Т-клітин. У групу порівняння увійшли 30 пацієнтів, які отримували стандартну протизапальну терапію. У пацієнтів досліджуваної групи після проведення лікування імунологічні показники поліпшилися, на відміну від пацієнтів групи порівняння, у яких поглибився імунодефіцит.

Вібуркол – це препарат із вираженою дезінтоксикаційною дією, що швидко поліпшує загальний стан при ГРІ, інтоксикаціях (застосовувати в ініціюючому режимі). Цей засіб оптимізує температуру тіла, виявляє знеболювальну та спазмолітичну дію, зменшує збу­дження. Вібуркол безпечний для новонаро­джених, вагітних і жінок, що годують груддю. Препарат зменшує схильність до судом під час підвищення температури тіла. Лікарську форму у вигляді свічок зручно застосовувати в дітей. Вібуркол можна поєднувати з іншими препаратами.

ГРІ:

• риніт: Енгістол + Еуфорбіум композитум назентроп­фен С;
• тонзиліт: Енгістол + Ангін-Хеель С;
• кон’юнктивіт: Енгістол + Окулохеель.

При рецидивах ГРІ (між епізодами):

• Енгістол;
• Лімфоміозот.

Затяжний перебіг:

• + Ехінацея композитум С;
• + Коензим/Убіхінон композитум.

Грип:

• Грип-Хеель і/або Енгістол;
• Вібуркол (дітям з перших років життя).

При повторних епізодах грипу (між епізодами):

• Енгістол;
• Лімфоміозот.

Постгрипозні ускладнення:

• + Траумель С (завжди);
• + схема лікування відповідного захворювання.

Затяжний перебіг:

• + Ехінацея композитум С;
• + Коензим/Убіхінон композитум.

У клінічному дослі­дженні грипу (Зубовський Г. А., 1998) вивчали застосування таких препаратів, як Грип-Хеель, Ангіна-Хеель С, Еуфорбіум композитум, назентропфен С, Ехінацея композитум С, Енгістол, Бронхаліс-Хеель, Лімфоміозот. У ході дослі­дження АГТП довели свою терапевтичну і профілактичну дію. Проведене лікування поліпшувало стан хворих і зменшувало вираженість катаральних явищ та ступінь інтоксикації. Автори дійшли висновку, що додавання до схеми лікування Лімфоміозоту забезпечує лімфодренаж, поліпшує виведення токсинів і чинить безпосередній вплив на імунологічні механізми резистентності організму.

Профілактика грипу, ГРІ:

Енгістол (таблетки)

1. Осінньо-зимовий сезон.

NB! – з 15 серпня – по 1 таб. вранці сублінгвально (бажано одразу після сну).

2. В період епідемії – Грип-Хеель.

Вранці – Енгістол, увечері – Грип-Хеель.

3. У вогнищі епідемії – тричі на добу!

4. За перших симптомів захворювання – ініціюючий режим!

Персоніфікована профілактика показана:

• особам, що часто і тривало хворіють на ГРІ, гострі респіраторні захворювання (ГРЗ; як дітям, так і дорослим);
• за наявності хронічних захворювань  дихальних шляхів;
• у групі підвищеного ризику виникнення постгрипоз­них ускладнень.

5. Органотропні:

6. АГТП системної дії:

Універсальність АГТП полягає в ефективності їх застосування на всіх етапах. Їх слід використовувати як для профілактики виникнення грипу та ГРІ, так і їх ускладнень, а також під час реабілітації пацієнтів.

Підхід до протизапальної терапії – це мінімум обмежень. Так, впливати на запалення ми можемо різними препаратами. Проте при застосуванні НПЗП можуть виникати такі побічні прояви, як нудота, діарея, диспепсія, виразка шлунка, шлунково-кишкові кровотечі; застосування глюкокортикостероїдів (ГКС) може супрово­джуватися зниженням імунітету, розвитком остеопорозу, гіперглікемії, утворенням виразок слизової оболонки шлунка. На відміну від них, застосування Траумелю С (комплексного препарату) не супрово­джується виникненням побічних ефектів, притаманних НПЗП і ГКС.

Слід бути впевненим, що, застосовуючи біорегуляційний підхід для оптимізації та індивідуалізації схем терапії, ми отримуємо лише переваги як для наших пацієнтів, так і для лікаря. Така терапія є безпечною і ефективною.

Підготував Валерій Палько