скрыть меню

Біорегуляційні можливості корекції і профілактики ускладнень з боку ЛОР‑органів у разі гострих респіраторних вірусних інфекцій

страницы: 43-47

21–22 квітня 2023 р. відбувся вже традиційний V Україно-польський конгрес «Інноваційні технології в оториноларингології». До міжнародного заходу долучилися провідні експерти й спеціалісти з України, Польщі та Великобританії. У рамках конгресу було висвітлено найактуальніші теми практичної оториноларингології. Особливу увагу було присвячено наданню медичної допомоги пораненим у результаті російської агресії. Загалом на конгресі було представлено понад 40 доповідей і проведено багато майстер-класів.

Л.С. Бабінець

Завідувач кафедри терапії та сімей­ної медицини Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, д-р мед. наук, професор Л. С. Бабінець у рамках заходу розповіла про біорегуляційні можливості корекції і профілактики ускладнень з боку ЛОР-органів у разі гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Гострі респіраторні захворювання

вгору

Гостра респіраторна інфекція (ГРІ) – це будь-яка гостра інфекційна хвороба верхніх або нижніх дихальних шляхів (ВДШ і НДШ відповідно), шо супрово­джується розвитком респіраторного синдрому та загальноінтоксикаційними проявами різного ступеня вираженості. Гостре респіраторне захворювання (ГРЗ) – це найпоширеніша інфекційна патологія, яка вражає усі вікові групи населення та посідає перше місце серед причин тимчасової втрати працездатності. В Україні щорічно на ГРЗ хворіють 10–14 млн осіб, шо становить 25–30% усієї та близько 75–90% інфекційної захворюваності в країні.

Експерти ВООЗ зазначають, що ця група патологій має постійну тенденцію до зростання. Основними збудниками ГРІ є віруси, які переважно належать до 9 груп (грип, парагрип, аденовіруси, РС-вірус (респіраторно-синцитіальний), пікорнавіруси, коронавіруси, рео­віруси, ентеровіруси та герпесвіруси). Серед бактеріальних мікроорганізмів найчастішим збудником ГРІ у дорослих є умовно-патогенна кокова мікрофлора (спричинюють гострі фарингіти, бронхіти). До особливо небезпечних і висококонтагіозних належать менінгококи, збудник дифтерії, легіонели, міко­плазми та хламідії.

Клінічні прояви ГРЗ

вгору

Клінічними формами ГРЗ є гострий риніт, гострий риносинусит, гострий середній отит, фарингіт, тонзиліт і ларингіт. Також можуть уражатися НДШ з розвитком гострого трахеїту, гострого бронхіту, бронхіоліту чи пневмонії.

Необхідні дії лікаря у пацієнтів із ГРІ (Наказ МОЗ України від 16 липня 2014 р. № 499):

А) Обов’язкові.

  1. Збір анамнезу.
  2. Клінічне обстеження: огляд, передня риноскопія, фарингоскопія, отоскопія, перкусія та аускультація грудної клітки, пальпація регіональних лімфатичних вузлів.
  3. Встановлення діагнозу.
  4. Інформування пацієнта про природний перебіг хвороби та її середню тривалість.

Б) Бажані.

1. Лабораторна діагностика: загальний аналіз крові, мазок зі слизової носа та зіва на бактеріологічне обстеження; обстеження на грип, коронавірусну інфекцію.

При ГРІ виникають симптоми інтоксикації різного ступеня важкості, а також катаральні симптоми (першіння чи біль у горлі, нежить, сухий кашель). Під час огляду може спостерігатися гіперемія піднебінних дужок, м’якого піднебіння, язичка, задньої стінки глотки із зернистістю (збільшені лімфатичні фолікули) чи гіперемією слизової оболонки носових ходів. Мигдалики зазвичай інтактні (за винятком аденовірусної інфекції). Іноді виникає кон’юнктивіт (його поява залежить від виду респіраторної інфекції). Часто спостерігають ураження декількох відділів ВДШ. Для кожного вірусу є характерним ураження певного відділу ВДШ із розвитком характерної симптоматики. Середня тривалість гострого середнього отиту становить 4 доби, гострого фарингіту/тонзиліту – 1 тиж, гострого риносинуситу – 2,5 тиж, гострого бронхіту, ларингіту, трахеїту, бронхіоліту – З тиж.

Клінічний випадок

вгору

Пацієнтка К., 38 років, захворіла гостро. Свій стан оцінює як задовільний. Відмічає закладеність носа та важкість у голові, незначне підвищення температури тіла (до 37,5 °C).

Під час обстеження температура тіла становить 37,3 °C, відмічається закладеність носа, подразнення шкіри навколо та під крилами носа, наявність білого нальоту на задній третині язика. Слизова глотки червона та дифузно набрякла. Мигдалики не змінені. Лімфатичні вузли при пальпації не збільшені та безболісні. Слизова оболонка очей подразнена, очі періодично сльозяться. Під час аускультації грудної клітки у легенях – нормальне дихання, без патологічних явищ.

Враховуючи клінічні та епідеміологічні дані, встановлено діагноз: «ГРІ, гострий назофарингіт».

Тактика сімейного лікаря:

1. Очікувати і спостерігати. Це специфічна тактика в сімейній медицині, коли лікар чекає одужання як наслідку природного перебігу захворювання або появи нових симптомів, які потребують додаткових діагностичних процедур і/або лікування. Ця тактика заснована на використанні часу як діагностичного та лікувального інструменту. Через декілька годин чи днів клінічна картина стане зрозумілою, а симптоми – типовими. Тоді сімейний лікар зможе встановити робочий або остаточний діагноз. У разі захворювань, схильних до саморозрішення (наприклад, гостре інфекційне ураження ВДШ), зазвичай протягом декількох днів відбувається значне поліпшення стану пацієнта. У цьому випадку час використовують з діагностичною і лікувальною метою.

Застосування процедури «очікувати і спостерігати» не означає, шо клінічне обстеження пацієнта не потрібне, оскільки воно є важливим інструментом, який сімейний лікар використовує для убезпечення пацієнта.

2. Симптоматична терапія: застосування препаратів, спрямованих на полегшення симптомів захворювання. За відсутності етіотропної терапії таке лікування є методом вибору. Застосування медикаментів спрямоване на полегшення таких симптомів, як підвищена температура тіла, закладеність носа, кашель, головний біль, біль у м’язах.

Пацієнтам можна запропонувати такі групи ліків: жарознижувальні (парацетамол, ібупрофен та ін.); знеболювальні (нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), метамізол); муколітики (ацетилцистеїн, бромгексин, амброксол); протикашльові засоби (бутамірат, кодеїн, фолкодин, глауцин); деконгестанти (оксиметазолін, ксилометазолін, нафазолін). Також слід рекомендувати відпочинок і споживання достатньої кількості рідини.

Лікар повинен пояснювати пацієнту причину інфекційного захворювання, можливість обійтися без прийому антибіотика та розрішення ГРІ природним шляхом. Незважаючи на це, у випадку грипу можуть виникати такі ускладнення, як геморагічний набряк легень, менінгіт, менінгоенцефаліт (серозний), інфекційно-токсичний шок. У разі приєднання вторинної бактеріальної інфекції можуть виникати пневмонія, отит, синусит, гломерулонефрит, гнійний менінгіт, менінгоенцефаліт чи септичний стан. До ускладнень з боку ЛОР-органів належать тонзиліт, риніт, синусит, аденоїдит, отит.

На сьогодні існує необхідність в оптимізації стандартної протокольної терапії. Це обумовлено:

  • низькою ефективністю стандартної терапії багатьох захворювань, продовженням їх прогресування та помоло­дшання;
  • перевагою симптоматичної терапії (у разі недостатньої патогенетичної та етіотропної);
  • відсутністю препаратів із біорегуляційною дією, які б сприяли відновленню саморегуляції;
  • обмеженням застосування стандартних препаратів: у алергіків, дітей із супутніми хронічними захворюваннями, вагітних і жінок, що годують;
  • наявністю побічних ефектів у різних груп препаратів (НПЗП, гормони та ін.);
  • поганою переносимістю терапії (коротко- і довгострокової);
  • вимушеним збільшенням доз (збільшується кількість побічних ефектів).

Одним із виходів із такої ситуації є доповнення стандартизованої протокольної терапії можливостями та досягненнями біорегуляційної медицини. Так, при ГРВІ слід використовувати:

  • Вібуркол (дітям із перших днів життя);
  • Грип-Хеель і/або Енгістол.

У разі повторних епізодів грипу (між епізодами) ефективними є Енгістол і лімфоміозот.

Грип-Хеель

вгору

Грип-Хеель – це протигрипозний імунокоригувальний і детоксикаційний препарат, який активізує противірусну імунну відповідь у разі грипу, оптимізує запальний процес, а також виявляє виражену дезінтоксикаційну дію (при високій лихоманці). Препарат показаний при грипі, грипоподібних інфекціях (у тому числі кору), які супрово­джуються високою температурою тіла, лихоманкою, ознобом. Призначати його можна дітям від 6 років, у період вагітності та грудного вигодовування (за рішенням лікаря). Також Грип-Хеель застосовують для профілактики грипу і зниження ризику постгрипозних ускладнень.

При постгрипозних ускладненнях призначають Траумель С (завжди) і Грип-Хеель (за схемою лікування відповідного захворювання).

Енгістол

вгору

Енгістол – це універсальний противірусний імунокоректор, який активує неспецифічний противірусний захист (синтез інтерферону, ендогенний фагоцитоз тощо), забезпечує універсальну імунокорекцію при будь-яких вірусних інфекціях (у тому числі у вагітних), відновлює процеси дезінтоксикації (–SH-групи), а також виявляє пряму противірусну дію. Застосовувати Енгістол можна в дітей від 6 років. У проведених дослі­дженнях тривалість і важкість симптомів у групі Енгістолу були значно нижчими, ніж у групі плацебо. У рандомізованому плацебо-контрольованому подвійному сліпому дослі­дженні за участю 102 здорових осіб була показана ефективність Енгістолу в лікуванні грипу.

У дослі­дженнях in vitro була показана пряма противірусна дія Енгістолу проти таких вірусів, як:

  • аденовірус 5-го типу;
  • вірус простого герпесу типу 1 (HSV1);
  • респіраторно-синцитіальний вірус (PCB);
  • риновірус людини (HRV).

Вібуркол

вгору

Вібуркол – це препарат, який має виражену дезінтоксикаційну, знеболювальну та спазмолітичну дію, зменшує збу­дження та оптимізує температуру тіла, утримуючи у рамках фізіологічного діапазону (до 38 °C). Він є безпечним для новонаро­джених, вагітних, жінок, що годують груддю. Вібуркол швидко поліпшує загальний стан при ГРВІ та інтоксикаціях (застосовувати в ініціюючому режимі!). Рекомендована доза для дорослих і дітей віком від 6 міс при гострих станах – по 1 супозиторію 3–5 разів на добу, при поліпшенні стану – 2–3 рази на добу. Для новонаро­джених дітей (із першого дня життя) до 6 міс – 1 супозиторій двічі на добу.

Лімфоміозот

вгору

Лімфоміозот/Лімфоміозот Н – це біорегуляційний лімфодренажний препарат, який посилює лімфовідтік і зменшує набряк, активізує дренаж міжклітинного простору, створює умови для оптимізації метаболічних процесів, поліпшує бар’єрні функції лімфатичних вузлів, знижує загальну інтоксикацію організму, усуває гіпофункцію щито­подібної залози. У разі запалення створює умови для швидшого його завершення.

Траумель

вгору

Траумель С – це універсальний комплексний біорегуляційний препарат (КБП; регулятор запалення і болю), який чинить дію на всі фази та всі п’ять ознак запалення будь-якої природи, має протибольову, імунокоригувальну, знеболювальну та виражену регенерувальну дію. Сприяє розрішенню запалення, тобто завершенню фізіологічним шляхом. Останні дослідження траскриптоміки підтвердили механізм дії препарату через пророзрішуючі медіатори запалення SPM. Також Траумель С нормалізує проникність судинної стінки (антиексудативна дія). У ранній гострій фазі для швидкої та ефективної дії препарат призначають ін’єкційно по 1 ампулі (2,2 мл) тричі на добу (внутрішньом’язово, підшкірно, внутрішньошкірно, внутрішньовенно).

Схема прийому в ранній гострій фазі: починають прийом по 1 таблетці сублінгвально, розсмоктуючи кожні 15 хв протягом перших 2 год (допускається повтор на 2-3-й день), із переходом на стандартний прийом по 1 таблетці тричі на добу до одужання.

Синергічний і поетапний вплив компонентів Траумель С на запальний процес:

І – нейрогенна стадія (аконіт, звіробій, ромашка);

ІІ – стадія судинної ексудації (арніка, ромашка, гамамеліс, деревій, беладона, звіробій);

ІІІ – інтерстиціальна ексудативна стадія (маргаритка);

IV – міграція нейтрофілів (Mercurius solubilis, Hepar sulfuris);

V – міграція лімфоцитів (ехінацея благородна, ехінацея пурпурна);

VI – реабсорбція і реконструкція (календула, живокіст).

Нова парадигма Genomics Traumeel переносить акцент із терапії, що інгібує запалення, на терапію розрішення, з антагонізму – на агонізм. Ефективна програма розрішення запалення сприяє відновленню гомеостазу тканин. Це запобігає прогресуванню нерозрішеного гострого запалення до хронічного запалення.

У дослі­дженні EULAR (G.T. Laurent et al., 2018) порівнювали зміну транскриптому після введення Траумелю С чи диклофенака на моделі загоєння ран шкіри в мишей з особливим акцентом на спеціалізовані пророзрішувальні шляхи. У ході дослі­дження було встановлено, що:

  • Траумель і Диклофенак спричиняють кардинально різний вплив циклооксигеназу (ЦОГ) і ліпооксигеназу (ЛОП) під час загоєння ран;
  • Диклофенак інгібує індукцію ЦОГ-2 (Траумель – ні);
  • Траумель інгібує прозапальний біосинтез лейкотрієнів;
  • Траумель сприяє біосинтезу спеціалізованих пророзрішувальних ліпідних медіаторів;
  • Траумель призводить до зниження індексу розрізнення нейтрофілів.

Особливо важливо, що біологічно правильне лікування знижує ризик розвитку ускладнень.

ГРВІ

  • риніт: Енгістол + Еуфорбіум композитум Назен­троп­фен С;
  • тонзиліт: Енгістол + Ангіп-Хеель С;
  • кон’юнктивіт: Енгістол + Окулохеель.

У разі рецидивів ГРВІ (між епізодами ГРВІ):

  • Енгістол;
  • Лімфоміозот.

Затяжний перебіг:

  • + Ехінацея композитум С;
  • + Коензим / Убіхінон композитум.

Ангіна (гострий тонзиліт)

При катаральній формі ангіни застосовують КБП як монотерапію, при гнійній – додатково до антибактеріальної терапії. Базовими препаратами для лікування цього захворювання є:

  • Лімфоміозот;
  • Траумель С;
  • Ангін-Хеель С.

Ангін-Хеель С – це органотропний протизапальний засіб для горла та мигдаликів, який зменшує біль і набряк, сприяє очищенню/дренажу тканин мигдаликів, зменшує частоту тонзилогенних ускладнень з боку серця, нирок, суглобів і інших органів. Цей препарат ефективний при тонзиліті, тонзилогенній інтоксикації, а також для профілактики ускладнень гострого та хронічного тонзиліту. Прийом Ангін-Хеелю С запобігає загостренням хронічного тонзиліту.

Разова вікова доза дітям від 1 до 3 років – 2 чайні ложки, дітям від 3 до 6 років – 3 чайні ложки (залишки розчину зберігати в захищеному від світла місці за кімнатної температури не більш ніж 1 добу).

Ехінацея композитум С виявляє імунокоригувальну дію (при будь-яких інфекціях, у тому числі бактеріальних, вірусних, грибкових, TORCH-інфекціях, гельмінтозах та ін.), дезінтоксикаційний ефект, сприяє видаленню залишкових кількостей збудників та їхніх токсинів із міжклітинного матриксу і клітин (через застосування нозодів).

Алгоритм біорегуляційної терапії при гострому тонзиліті, ангіні

Дорослим і дітям віком від 12 років призначають по 2,2 мл; дітям віком від 1 до 3 років – 0,6 мл; від 3 до 6 років – 1,0 мл; від 6 до 12 років – 1,5 мл. Препарат застосовують 1–3 рази на тиждень.

Препарат не застосовують у період вагітності або годування груддю у зв’язку з наявністю у складі сангвінарії канадської (Sanguinaria canadensis).

Коензим композитум відновлює енергетичний потенціал клітин за рахунок відновлення і регулювання діяльності заблокованих внутрішньоклітинних ферментних систем на рівні циклу лимонної кислоти та неспецифічних каталізаторів. Він активує тканинне дихання та окислювально-відновлювальні процеси в організмі, виявляє метаболічну, дезінтоксикаційну і антиоксидантну дію. Коензим композитум бере участь у регуляції вітамінного та мінерального обміну, усуває гіпоксію клітин та ацидоз тканин.

Убіхінон композитум відновлює роботу деблокованих внутрішньоклітинних ферментних систем на рівні дихального ланцюга мітохондрій, усуває гіпоксію клітин та сприяє олужненню pH матриксу (тканини), підвищує функціональну активність дезінтоксикаційних ферментних систем, підтримує антиоксидантну систему.

Нещодавно було проведено сучасне експериментальне дослі­дження in vitro на клітинних культурах (первинних лімфоцитах людини) з використанням методів цитохімії (The effect of ultra low concentrations of some biologically active substances on the aerobic respiration (SergiiV. Girin). Його метою було дослі­дження зміни активності сукцинатдегідрогенази (СДГ) лімфоцитів людини при введенні в культуру препаратів Коензим композитум і Убіхінон композитум. На основі отриманих результатів автори дослі­дження зробили висновок, що препарати Коензим композитум і Убіхінон композитум мають потужні енерготропні властивості; підвищують активність одного з ключових ферментів циклу лимонної кислоти – СДГ; найбільший енерготропний ефект розвивається протягом 48 год після їх впливу на культуру лімфоцитів.

Застосування Коензим композитуму, Убіхінон композитуму та Гліоксаль композитуму нормалізує енерго­обмін, тому показане при:

  • гострих вірусних інфекціях (ГРВІ, грип, КІР (!)…);
  • інтоксикаційному синдромі;
  • хронічних вірусних та неінфекційних малоінтенсивних та рецидивних запальних захворюваннях (вірусний гепатит, гломерулонефрит та ін.), у тому числі пост­грипозних ускладненнях.

Гліоксаль композитум відновлює енергетичний потенціал клітин завдяки активації ферментів клітинного дихання (забезпечує передачу Н+), відновленню балансу про- та антиоксидантної систем (синтез АТФ і активних форм кисню, запуск механізмів нейтралізації вільних радикалів), вираженому імунокорегувальному ефекту, виведенню токсинів із клітин («вигорання» токсичної аміногрупи), ефективному захисту ДНК від ушко­джень.

Гліоксаль композитум показаний при малоінтенсивному, торпідному початку захворювання, затяжному завершенні процесу. Препарат «розпалює» обмін речовин/метаболічну активність та «допалює» залишки токсинів.

Препарати вводять з інтервалом від 6 до 24 год.

Універсальна самопрофілактика ГРВІ, зокрема грипу, у здорових осіб:

Енгістол (таблетки)

Послідовність уведення енерготропних препаратів при різних формах енергодефіциту

1. Осінньо-зимовий період: NB! З 15 серпня по 1 таблетці вранці сублінгвально (бажано одразу після сну).

2. У період епідемії – Грип-Хеель: вранці Енгістол, ввечері – Грип-Хеель.

3. У вогнищі епідемії – тричі на добу!

4. При перших симптомах захворювання – ініціюючий режим!

Персоніфікована профілактика показана:

  • часто і тривало хворіючим на ГРВІ, ГРЗ (дітям і дорослим);
  • за наявності хронічних захворювань ЛОР-органів і дихальних шляхів;
  • у групах підвищеного ризику виникнення постгрипоз­них ускладнень.

5. Органотропні:

6. КБП системної дії

А що отримує лікар? Підвищення ефективності лікування; спрощення лікування; уникнення поліпрагмазії; зниження фармнавантаження; не потрібна «терапія прикриття»; немає необхідності лікувати побічні ефекти; задоволених пацієнтів і моральне задоволення від результатів терапії; підвищення авторитету серед пацієнтів і колег; збільшення кількості лояльних пацієнтів; збільшення прибутку.

Таким чином, застосування біорегуляційних препаратів є тією додатковою опцією, яка може гідно доповнити стандартні схеми лікування найпоширеніших ГРІ, забезпечуючи лише переваги як для пацієнта, так і для лікаря.

Підготував: Валерій Палько

Наш журнал
в соцсетях: