скрыть меню

Комплексний підхід до вірусних захворювань: фокус на комбіновані біорегуляційні препарати

страницы: 35-39

Проблема лікування вірусних інфекцій

вгору

Віруси є облігатними внутрішньоклітинними паразитами і репродукуються в цитоплазмі або ядрі клітини. Вони являють собою автономні генетичні структури і відрізняються особливим роз’єднаним (диз’юнктивним) способом реплікації (репродукції): у клітині окремо синтезуються нуклеїнові кислоти і білки вірусів, потім відбувається їх збірка у вірусні частинки. Формування захисних реакцій макроорганізму у відповідь на агресію вірусів залежить від стану імунної системи й особливо від структури і біологічних властивостей вірусів. Віруси проникають в організм крізь слизові оболонки, шкіру або через кров під час укусів комах і тварин, розмножуються в епітеліальних клітинах покривів, а після потрапляння в кров – у інших клітинах, у тому числі в імунокомпетентних і нервових.

Складність лікування вірусних інфекцій, звичайно, залежить від збудника, але завжди необхідно пам’ятати, що навіть загальноприйняті «легкі інфекції», обумовлені вірусами, можуть бути смертельно небезпечні для певної групи пацієнтів. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вірусні інфекції посідають перше місце за показником DALYs (Disability-adjusted life years; роки життя, втрачені внаслідок смерті або втрати працездатності). Це третя (а в країнах із низьким економічним статусом – перша) причина летальних випадків після серцевої і судинної патології. Щорічно відмічають 3–5 млн випадків тяжкого перебігу вірусних інфекцій, серед них 250–500 тис. мають летальний результат (О. В. Шарікадзе, 2021).

Отже, незважаючи на значний прорив в діагностиці і лікуванні різноманітних вірусних інфекції за останні десятиліття, існуючі протоколи лікування, що постійно оновлюються і доповнюються, досвід лікарів-практиків, що накопичується з кожним роком, проблеми і затребуваність пошуку нових методів лікування і препаратів, що зможуть покращити результати комплексної терапії зазначеної патології, все одно є актуальними. Слабкими моментами стандартно-протокольної терапії вірусних захворювань є той факт, що під час лікування не вирішується комплексно низка важливих питань, а саме:

  • активація імунної відповіді/системи;
  • зменшення інтоксикації;
  • зменшення енергодефіциту;
  • оптимізація і повне розрішення запального процесу;
  • зменшення ураження судин і поліпшення мікроцир­куляції.

У вирішенні цієї проблеми може бути корисний біо­регуляційний підхід до лікування вірусних інфекцій із застосуванням комплексних біорегуляційних препаратів (КБП), що містять надмалі дози діючих речовин. До скаладу таких препаратів входить низка компонентів, поєднана дія яких забезпечує детоксикаційний і лікувальний ефект. Важливим аспектом біорегуляційної терапії є те, що вона спрямована не на пригнічення симптомів, а на додаткове сприяння активації захисних сил організму. КБП характеризуються високою клінічною ефективністю, можливістю здійснення індивідуального підходу до пацієнта, майже відсутніми протипоказаннями і побічними діями, тривалістю ефекту, можливістю зниження обсягу лікування і дозування основних препаратів, а також економічною ефективністю (OpenshawP. J. et al., 2005).

Енгістол – комплексний біорегуляційний препарат із противірусною активністю

вгору

Одним із найвідоміших КБП із тривалою історією застосування й ефективністю, доведеною часом, є Енгістол від компанії «Хеель ГмбХ» (Німеччина). Енгістол – універсальний противірусний імунокоректор і базовий КБП для захисту від вірусів.

Історія застосування Енгістолу налічує 70 років, йому довіряють у понад 40 країнах світу, щороку продається понад 1,5 млн упаковок. Показаннями до призначення препарату є широкий спектр вірусних інфекцій: респіраторні, «дитячі», кишкові, герпесвірусні, папіломавірусні, інфекції, спричинені вірусами гепатиту А, В, С, D, та ін. Енгістол сприяє зменшенню важкості й тривалості симптомів вірусних інфекцій (у тому числі грипоподібних захворювань) шляхом неспецифічної імунокорекції.

Склад

Активними компонентами Енгістолу є ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria), який здійснює регуляційну дію в разі гострих і хронічних вірусних інфекцій, позитивно впливає на проникність судин і тонус гладеньких м’язів судинної стінки, виявляє непряму противірусну дію, сприяє активації власних захисних сил організму; і сірка, яка сприяє усуненню лихоманки і регулює запальний процес, підтримує протизапальні властивості інших компонентів, активує дренажні властивості сполучної тканини та лімфатичної системи тощо.

Властивості і зони імунологічного впливу препарату

Завдяки поєднанню активних компонентів Енгістол чинить непряму противірусну дію шляхом активації синтезу інтерферонів гамма і альфа (ІFN-γ, -α). Інтерферони – це перша лінія захисту від вірусних інфекцій, а також важливий компонент імунологічного нагляду за злоякісними клітинами (І. В. Дзюблик, 2016). Інтерферони мають противірусну й імуномодулювальну активність. Залежно від походження і будови молекули інтерферони людини поділяють на 3 основні типи: IFN-α, продуцентами якого переважно є макрофаги і В-лімфоцити; IFN-β, що продукується фібробластами, і IFN-γ, який синтезують переважно активовані Т-хелпери, що належать до субпопуляції Th1. IFN-γ чинять такі ефекти:

  • широкий спектр противірусної, протипаразитарної і протипухлинної дії;
  • численні імуномодуляторні ефекти, у тому числі стимуляція експресії антигенів тканинної сумісності класів I і II;
  • незворотна цитотоксична дія на трансформовані клітини, тоді як його цитостатичний вплив на нормальні клітини є зворотним;
  • посилює цитотоксичні реакції, опосередковані Т-лімфоцитами і NK-клітинами;
  • одночасно селективно підвищує резистентність нормальних клітин до цитопатичних ефектів NK-клітин (Л. В. Кузнецова, 2013).

Так, у дослідженні in vitro, описаному в роботі Enbergs (2006), у зразках крові здорових добровольців після застосування препарату Енгістол спостерігали збільшення кількості T-лімфоцитів, що продукують IFN-γ. При цьому отримані результати достовірно відрізнялись від показників у групі контролю (р<0,001). Це свідчить, що Енгістол стимулює T-лімфоцити, які беруть участь у захисних реакціях, опосередкованих інтерфероном. А як було наведено вище, IFN-γє важливим цитокіном, що бере участь у ранніх стадіях противірусної відповіді імунної системи. Отже, препарат, який активує імунні клітини, що продукують IFN-γ, буде корисний пацієнтам, сприйнятливим до інфекцій або які контактують з їх збудниками.

В іншому дослідженні in vitro (Oberbaum et al., 2005) Енгістол виявляв противірусну активність у культурах клітин, інфікованих такими поширеними вірусами, як: вірус простого герпесу 1-го типу (ВПГ-1) – на 80%, аденовірус 5-го типу – на 73%, респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ) – на 37%, риновірус людини 14-го типу (РВЛ-14) – на 22%. Результати дослідження підтверджують двонаправлену противірусну дію препарату Енгістол у разі вірусних інфекцій, обумовлену як прямою дією на вказані віруси, так і безпосереднім впливом на захисну інтерферонову систему (імунні клітини, що продукують IFN-α і -γ).

Також Енгістол збільшує кількість альвеолярних макрофагів, зменшує продукцію прозапальних цитокінів, а в рамках своєї детоксикаційної дії – усуває негативні впливи медикаментозних препаратів, активує дренажні властивості сполучної тканини та лімфатичної системи, знижує токсичне навантаження на організм після вірусних інфекцій.

Доказова база і досвід використання в разі вірусних інфекцій

вгору

Звісно, що препарат, який багато років успішно існує на фармацевтичному ринку, має переконливу доказову базу і задокументований досвід застосування в разі різноманітних вірусних інфекцій.

Респіраторні віруси

За даними дослідження in vivo (Wronski et al., 2018), у рамках якого було проведено експериментальне РСВ-індуковане запалення, препарат Енгістол значно підвищує кількість і активність фагоцитів у легенях (альвеолярних макрофагів), підтримуючи їх уроджену противірусну захисну функцію, зменшує вивільнення РСВ-індукованих запальних цитокінів і прояви запальної реакції на ранніх етапах інфекції. Такий позитивний вплив Енгістолу на початку захворювання може обмежити патофізіологічний прогрес і полегшити перебіг хвороби.

У першій частині дослідження in vitro противірусної активності препаратів Енгістол і Грип-Хеель (Roeska et al., 2010) було продемонстровано пригнічення реплікації різних респіраторних вірусів, стимуляцію вивільнення IFN типу 1 у різних клітинних системах. Отримані дані свідчать, що противірусна активність препарату Енгістол може бути опосередкована його стимулювальним впливом на захисну інтерферонову систему. У другій частині дослідження (Roeska et al., 2010) Енгістол виявляв дозозалежну (що вищою була концентрація Енгістолу, то сильніше препарат пригнічував віруси) противірусну активність у культурах клітин, інфікованих такими поширеними вірусами, як РВЛ-14, аденовірус 5-го типу (Адено-5), ВПГ-1. Ці результати підтверджують противірусний ефект препарату Енгістол, опосередкований його двонаправленою дією на вірусні інфекції.

У рамках методичних рекомендацій МОЗ України «Альтернативні методи лікування та профілактики грипу та ГРВІ в дітей» (С. А. Крамарьов, Л. А. Палатна, 2006) Енгістол було рекомендовано як один із базових препаратів у лікуванні і профілактиці грипу та як один із рекомендованих засобів у комплексній біорегуляційній терапії парагрипу, аденовірусної інфекції і РСВ-інфекції. Запропоновані схеми лікування були апробовані, і їхня клінічна ефективність була доведена в клініці дитячих інфекційних хвороб. Залежно від провідного клінічного синдрому, який визначає тяжкість перебігу процесу, у схеми лікування до базових додатково рекомендовано додавати інші КБП, які посилюють дію базових і мають імуномодулювальні, протинабрякові і протизапальні властивості. Наведені в методичних рекомендаціях схеми можуть використовуватися як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з традиційною терапією, зважаючи на здатність активізувати захисні сили організму і практичну відсутність протипоказань і побічних ефектів.

Група герпесвірусів

У низці досліджень, що їх було проведено українськими фахівцями, вивчали ефективність Енгістолу в разі герпесвірусних інфекцій.

У рамках дослідження Б. Д. Луцик і співавт. (2000) вивчали ефективність Енгістолу в разі хронічної герпетичної інфекції та оперізувального лишаю: 32 хворих із хронічною герпетичною інфекцією і 9 пацієнтів з оперізувальним лишаєм отримували лікування, до складу якого окрім інших КБП входив Енгістол. На тлі застосування КБП спостерігали поліпшення психічного і фізичного стану, а саме зникнення виснаження, а також прискорення відновлювального періоду, активацію захисних противірусних механізмів, імунологічні феномени – нормалізацію співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів, зменшення больових відчуттів у випадку оперізувального лишаю.

Описано клінічний випадок успішного комплексного лікування дитини з вітряною віспою за допомогою Енгістолу (Н. В. Мовлянова, 2012). Хлопчик 5 років із вітряною віспою на тлі імуноскомпрометованого статусу, з високою температурою тіла, середньою тяжкістю перебігу захворювання. Від традиційної терапії з використанням препаратів ацикловіру мати категорично відмовилась, отже була призначена комплексна терапія з додаванням Енгістолу. Цей клінічний випадок продемонстрував успішність застосування такої терапії в разі вітряної віспи в імуноскомпрометованої дитини, що сприяло швидшому одужанню, прискоренню репаративних процесів і відновленню пацієнта.

Дослідження ефективності комплексного лікування герпетичного гінгівостоматиту із застосуванням Енгістолу (Н. І. Данілішин і співавт., 2005) в 21 дитини в порівнянні з контрольною групою, що отримувала стандартну терапію, продемонструвало, що ефективність КБП і традиційної терапії із залученням противірусних, антисептичних, знеболювальних препаратів є практично однаковою. Отже, монотерапія КБП герпетичних гінгівостоматитів може стати ефективною і, головне, безпечною альтернативою традиційній доволі агресивній медикаментозній терапії.

Лікування TORCH-інфекцій у вагітних

TORCH-комплекс (також відомий як TORCHS чи TORCH-інфекції) є абревіатурою перших літер інфекційних хвороб, що передаються від вагітної жінки до плода (тобто перинатальних інфекцій), які можуть призвести до тяжких аномалій розвитку або навіть загибелі плода. Інфекції, що входять до комплексу TORCH, належать до групи вірусних, бактеріальних або інфекцій, що спричинюються найпростішими, і потрапляють у кровоток плода трансплацентарно за допомогою ворсин хоріона. Вертикальна передача може відбуватися в будь-який період вагітності або під час пологів.

Акронім «TORCH-інфекції» охоплює: T – токсоплазмоз (від англ. toxoplasmosis); O – інші інфекції (від англ. оther), сюди належать вірусний гепатит B, інфекції, спричинені вірусами Коксакі, сифіліс, вітряна віспа, ВІЛ-інфекція, хламідіоз та інфекція, спричинена парвовірусом В19 (у педіатричній практиці відома як «інфекційна еритема», чи «п’ята хвороба», або синдром «слідів від ляпасів»), також останніми роками до цього переліку внесені вроджені вади, які спричинює вірус Зіка і людський Т-лімфотропний вірус; R – краснуха (від англ. rubella); С – цитомегаловірусна інфекція (від англ. CMV-infection); H – захворювання, спричинені вірусом простого герпесу (простий герпес від англ. Herpes simplex infection; Т. Колотило, 2023).

Перинатальні інфекції є однією з найважливіших проблем інфектології, акушерства, перинатології, це пов’язано з їх роллю в розвитку ускладнень вагітності та пологів, у формуванні перинатальної і дитячої захворюваності та смертності, відтермінованої патології дітей старшого віку (О. Ю. Бідованець, 2014). Отже важливість профілактики і своєчасного лікування зазначеної групи інфекцій складно переоцінити.

В обсерваційному дослідженні «випадок–контроль» під кервництвом П. М. Баскакова і співавт. (2003) взяли участь 100 вагітних, яких було розподілено у 2 групи: основна (n=50) – із високими титрами IgM і IgG і клінічними ознаками TORCH-інфекції; і контрольна (n=50) – з наявністю антитіл проти TORCH-комплексу, без клінічних проявів. Останнім лікування не призначали. Основна група отримувала КБП протягом 10 тиж – Енгістол по 1 таблетці тричі на добу + Ехінацея композитум С по 1 ампулі внутрішньом’язово 1 раз на тиждень. У процесі лікування спостерігали виражену позитивну динаміку клінічних проявів TORCH-інфекції: лімфаденопатія зменшилась із 50 до 36%, підвищена втомлюваність – з 80 до 26%, субфебрилітет – з 32 до 4%, кардіалгія – з 18 до 2%, ураження шкіри та слизових – з 12% до повної відсутності.

У дослідженні В. Ф. Струк і співавт. (2005) вивчали ефективність КБП (Енгістол + Ехінацея композитум С) у 50 вагітних у ІІ і ІІІ триместрах вагітності з активною CMV-інфекцією. Ефективність лікування становила 94%, у жодної з пацієнток не спостерігали небажаних побічних явищ внаслідок застосування КБП.

Кір

Посимптомну схему із застосуванням препаратів КБП у лікуванні кору, розроблену колективом авторів на підставі власного досвіду, було описано в роботі О. І. Олексієнко і співавт. (2003). Як основний противірусний препарат використовували Енгістол, інші препарати – симптоматично: для антипіретичного ефекту – Вібуркол, для детоксикації – Лімфоміозот, Хепель; для профілактики ускладнень кору в період висипань – Ехінацею композітум С, Траумель, Еуфорбіум композітум С.

Вірусні гепатити

Лікування хворих на гострі вірусні гепатити має бути патогенетичним, спрямованим на нейтралізацію і елімінацію токсинів, нормалізацію функцій органів виділення (в першу чергу кишечнику, нирок), покращення мікроциркуляції, трофіки органів, відновлення функціо­нальної спроможності гепатоцитів, формування адекватної імунної відповіді. Сучасна терапія хронічних вірусних гепатитів ґрунтується на декількох основних напрямах – пригніченні реплікації вірусу і уповільненні прогресування захворювання, корекції порушень, пов’язаних зі змінами функції печінки. Клінічний досвід показує, що використання загальноприйнятого лікування не завжди забезпечує надійний терапевтичний ефект.

Під час патологічного процесу утворюється велика кількість метаболітів, що знешкоджуються і виводяться з організму. Перенавантаження механізмів детоксикації і елімінації токсинів неминуче призводить до метаболічної інтоксикації. Виразність інтоксикації обумовлює тяжкість перебігу і прогноз інфекційних захворювань загалом і вірусних гепатитів зокрема. Тому пацієнти навіть із легким перебігом вірусних гепатитів потребують адекватної дезінтоксикаційної терапії.

До того ж імунний дисбаланс, що має місце в разі вірусних гепатитів, призводить до хронізації процесу, тривалої персистенції вірусів, автоімунних порушень і захворювань. Тому буває необхідним застосування імунокоректорів у разі вірусних гепатитів.

Отже, зважаючи на патогенетичні особливості вірусних гепатитів, застосування в лікуванні хворих КБП, що мають виражену дезінтоксикаційну, імуномодулювальну, антиоксидантну, репаративну дію, є обґрунтованим, доцільним і фізіологічно виправданим (А. Д. Вовк і співавт., 2006).

Досвід застосування КБП в лікуванні вірусного гепатиту С було описано в роботі авторів (А. Д. Вовк і спів­авт., 2003). Групи пацієнтів, що отримували в гострому періоді КБП, у тому числі одна з груп – Енгістол протягом місяця, продемонстрували поліпшення якості життя пацієнтів у період ранньої реконвалесценції, повне усунення проявів постгепатитних залишкових синдромів, дотримання під час лікування вірусних гепатитів максимального щадіння печінки, в тому числі медикаментозного, та одночасно досягнення бажаного терапевтичного ефекту.

МОЗ України в 2006 р. затвердило методичні рекомендації з комплексного лікування вірусних гепатитів за допомогою КБП. У схемах терапії легкого перебігу гострих гепатитів А, В і С препаратом вибору є Енгістол, за середньотяжкого і тяжкого перебігу Енгістол можна додавати до комплексної етіотропної терапії.

Робота Б. К. Шамугія (2003) була присвячена вивченню ефективності КБП у разі гострого вірусного гепатиту В (n=55) та мікст-гепатитів В+С (n=62). Обидві групи дослідження мали групи порівняння, в яких пацієнти отримували лише стандартну терапію. Застосування КБП, зокрема Енгістолу, сприяло скороченню тривалості й частоти проявів основних клініко-біохімічних синдромів (інтоксикації, жовтяниці, гепатомегалії, цитолізу) у хворих із гострим вірусним гепатитом В, зменшенню вірогідності розвитку хронічного гепатиту в цієї категорії хворих, суттєвому скороченню тривалості їх перебування у відділенні та стаціонарного періоду загалом. Було зазначено чіткий імуномодулювальний ефект КБП.

Форми випуску і особливості застосування

вгору

Препарат доступний у двох формах випуску: в таб­летках і розчині для ін’єкцій, який можна застосовувати внутрішньом’язово, внутрішньо-, підшкірно, внутрішньовенно крапельно та струминно. Швидкість дії препарату залежить від лікарської форми, найбільша швидкість у разі введення препарату внутрішньовенно струминно.

Енгістол рекомендований до застосування дітям від народження. Щодо застосування препарату в період вагітності та годування груддю, про жодні небажані реакції у зазначеної категорії пацієнтів не повідомлялось. Енгістол не впливає на швидкість реакції під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Разова доза – таблетовані форми:
  • дорослим і дітям віком від 12 років – 1 таблетка під язик (до повного розсмоктування);
  • дітям віком до 12 років – 1 таблетку розтерти в порошок і, ретельно перемішуючи, розчинити у 20 мл (4 чайних ложки) кип’яченої води кімнатної температури та приймати разову вікову дозу:
  • дітям віком до 1 року – 1 чайна ложка;
  • дітям віком від 1 до 6 років – 2 чайних ложки;
  • дітям віком від 6 до 12 років – 3 чайних ложки.

Разову вікову дозу приймати тричі на добу за 15–20 хв до або через годину після їди. У разі гострого початку захворювання приймати разову вікову дозу кожні 15 хв протягом перших 2 год. Далі перейти на прийом тричі на добу.

Курс лікування – 2–4 тиж.

Розчин для ін’єкцій (під-, внутрішньошкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно – струминно, крапельно):

  • дорослі та діти від 6 років – 1 ампула щоденно протягом 3–5 днів.

З метою сезонної профілактики грипу, ГРВІ прий­мати таблетки сублінгвально в разовій віковій дозі 1–2 рази на добу:

  • протягом осінньо-зимового періоду – 1 таблетка вранці;
  • під час епідемії – двічі на добу;
  • хворі в близькому оточенні – тричі на добу.

Препарат сумісний із сезонною протигрипозною вакцинацією.

Висновки

вгору

На основі досліджень, клінічного досвіду та офіційних матеріалів МОЗ України можна стверджувати, що препарат Енгістол ефективний у разі низки респіраторних вірусних інфекцій, вірусних гепатитів, вірусних інфекцій з ураженням шкіри і/або слизових оболонок, TORCH-інфекцій, вірусних кишкових інфекцій, вірусних уражень центральної нервової системи та ін.

Призначення Енгістолу дає лікарю можливість застосувати безпечний, сумісний з іншими КБП та традиційними препаратами лікарський засіб, який до того ж має зручні форми випуску, що охоплюють основні шляхи введення препарату під час лікування інфекцій. Безумовною перевагою Енгістолу є також можливість його застосування в особливо чутливих групах населення – пацієнтів із супутніми хворобами, похилого віку, дітей першого року життя, вагітних та пацієнтів із тяжким перебігом респіраторних інфекцій.

Перевагами Енгістолу є його природне походження, безпека застосування, імунотропна і противірусна дія, здатність запобігати ускладненням, скорочувати період одужання та послаблювати симптоми під час хвороби.

Підготувала Анна Пантазі

Наш журнал
в соцсетях: