Пімекролімус 1% крем для місцевого застосування в лікуванні себорейного дерматиту

Себорейний дерматит (СД) – поширений хронічний дерматит, як правило, з нетяжким перебігом, який характеризується появою легкої (рожевої) еритеми з добре сформованими тонкими лусочками біло-сріблястого кольору, які проявляються в схильних до їх появи ділянках, таких як волосиста частина голови, привушна, міжбрівна ділянка, брови та параназальні зони, – ділянках з підвищеною секрецією сальних залоз. Інші ділянки, які іноді уражаються, охоплюють середину грудей, геніталії і пахові складки.

Хоча патогенез СД складний і до кінця не вивчений, імунологічне дослідження захворювання продемонструвало, що при СД спостерігається неадекватна або нетипова імунна відповідь організму людини на дріжджові гриби, токсини, які продукують дріжджові гриби, або інші подразники – продукти життєдіяльності дріжджових грибів. Дослідження показали помітне пригнічення інтерлейкіну-2 (IL-2) і інтерферону-гамма (INF-γ) і посилення вироблення IL-10 лейкоцитами у пацієнтів з СД у відповідь на екстракт з лусочок Malassezia. Це, ймовірно, свідчить про порушення клітинної імунної відповіді, що може бути притаманним деяким схильним до цього паціентам. Інші дослідження із застосуванням імуногістохімічного фарбування in situ показали, що СД може бути результатом поєднання запальної і імуногенної відповідей огрганізму пацієнта на лусочки Malassezia. Гриби роду Malassezia спричинюють запальну реакцію шляхом вироблення токсичних жиророзчинних медіаторів, які впливають на хемотаксис нейтрофілів і зумовлюють запальну відповідь, опосередковану ліпідоподібними лейкоцитами (lipid-like leukocytes; LILA). LILA, у свою чергу, також спричинюють запальну відповідь і сприяють виробленню жирних кислот і арахідонової кислоти, яка, напевно, бере участь в запальній відповіді при СД.

Обґрунтування для застосування пімекролімусу

Пімекролімус є синтетичним похідним макролактаму аскоміцину, яке виділили з Streptomyces hygroscopicus var. ascomycetes. Він належить до групи інгібіторів кальциневрину, які впливають на активацію Т-клітин, що є основною ланкою в каскаді запальних реакцій, що розвиваються при багатьох захворюваннях шкіри. Також існують докази, що дозволяють припустити, що пімекролімус чинить прямий вплив на вивільнення екзогенного IL-2. Іншим головним ефектом пімекролімусу є пригнічення прозапальних медіаторів, таких як гістамін, серотонін і гексоамінідаза-В, які вивільняються опасистими клітинами. Завдяки своїм протизапальним властивостям топічний пімекролімус застосовується при багатьох запальних дерматозах і був розроблений спеціально для лікування запальних станів шкіри, таких як атопічний дерматит. Наявні на ринку інгібітори кальциневрину мають велике значення для дерматологів, оскільки являють собою нестероїдну альтернативу, яка є обгрунтовано ефективною в лікуванні атопічного дерматиту, СД, інверсного псоріазу та червоного плоского лишаю слизових оболонок.

Ефективність топічного пімекролімусу при СД

Імуномодулюючий і протизапальний ефекти топічного пімекролімусу, зручна форма випуску, хороша переносимість і загальний сприятливий профіль безпеки роблять його ідеальним засобом для лікування СД. Було проведено багато досліджень, в яких вивчали ефективність топічного пімекролімусу 1% крему при лікуванні СД. Так, було проведено рандомізоване подвійне сліпе контрольоване (з мазевою основою як контроль) дослідження у пацієнтів з СД шкіри обличчя помірного та тяжкого ступеня тяжкості (n= 96), які отримували лікування пімекролімусом 1% кремом для місцевого застосування двічі на день протягом 4 тиж. Було показано значні зміни середніх показників для всієї ділянки на 2-му (p < 0,01) і на 4-му тижнях (р < 0,05) в порівнянні з вихідним рівнем. Побічних явищ, які б потребували припинення лікування, не спостерігали.

В іншому рандомізованому сліпому дослідженні пацієнтів з СД шкіри обличчя (n= 40) у 83% пацієнтів спостерігали повне зникнення клінічних проявів через 2 тиж застосування пімекролімусу 1% крему 2 рази на день. Також повідомлялося про застосування топічного пімекролімусу для лікування СД у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Незважаючи на те що топічний пімекролімус є імуномодулюючим препаратом, він, судячи з усього, не впливає на імунний статус пацієнтів з ВІЛ/СНІДом внаслідок низької системної абсорбції при топічному застосуванні.

В рамках одноцентрового відкритого дослідження оцінювали результат лікування пімекролімусом 1% кремом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з СД шкіри обличчя від легкого до тяжкого ступеня тяжкості. Дослідники відзначали значне зменшення еритематозного лущення на 7-й день лікування з повним зникненням симптомів у більш ніж 90% учасників дослідження протягом 2 тиж. У всіх пацієнтів спостерігали відповідь на лікування без будь-яких проявів системних побічних ефектів.

Наводимо 2 ілюстрованих клінічних випадки (рис. 1, 2).

Рис. 1. Пацієнт N., 29 років: упродовж 10 років епізоди почервоніння та дрібного лущення шкіри на обличчі, вухах, іноді на волосистій частині голови, які час від часу супроводжуються свербежем. Під час звернення – загострення вищенаведених симптомів 3-4 рази на рік, періодично застосовував топічний гідрокортизон. Діагноз: себорейний дерматит обличчя та зовнішньої поверхні вух

 

Рис. 1. Пацієнт N., 29 років: упродовж 10 років епізоди почервоніння та дрібного лущення шкіри на обличчі, вухах, іноді на волосистій частині голови, які час від часу супроводжуються свербежем. Під час звернення – загострення вищенаведених симптомів 3-4 рази на рік, періодично застосовував топічний гідрокортизон. Діагноз: себорейний дерматит обличчя та зовнішньої поверхні вух

Рис. 2. Пацієнт B., 62 роки: страждає на СД 25 років, загострення у вигляді почервоніння, лущення в ділянках шкіри обличчя, вух та центральної частини грудної клітки, супроводжується свербежем в уражених ділянках шкіри. Загострення 2-3 рази на рік. Залучення волосистої частини голови незначне, контролюється за допомогою шампуню. Для лікування застосовував зволожувальні засоби, іноді топічні засоби з тріамцинолоном. Діагноз: себорейний дерматит шкіри обличчя, зовнішньої поверхні вух, центральної частини грудної клітки

 

Рис. 2. Пацієнт B., 62 роки: страждає на СД 25 років, загострення у вигляді почервоніння, лущення в ділянках шкіри обличчя, вух та центральної частини грудної клітки, супроводжується свербежем в уражених ділянках шкіри. Загострення 2-3 рази на рік. Залучення волосистої частини голови незначне, контролюється за допомогою шампуню. Для лікування застосовував зволожувальні засоби, іноді топічні засоби з тріамцинолоном. Діагноз: себорейний дерматит шкіри обличчя, зовнішньої поверхні вух, центральної частини грудної клітки

Висновки

Кортикостероїди і протигрибкові засоби для місцевого застосування залишаються основними препаратами для лікування СД. Однак топічні інгібітори кальциневрину стають більш прийнятним варіантом лікування, через те що являють собою безпечну і ефективну альтернативу, особливо якщо лікар наполягає на застосуванні негормонального засобу. У випадках, коли СД важко піддається лікуванню іншими лікарськими засобами, такими як топічні кортикостероїди (ТКС) і протигрибкові препарати, пімекролімус 1% крем часто може бути виправданим варіантом, який варто спробувати. У дослідженнях було показано, що топічні інгібітори кальциневрину не поступаються в ефективності ТКС при достатній тривалості лікування, без ризику розвитку атрофії шкіри, утворення телеангіоектазій і перорального дерматиту, зумовленого застосуванням ТКС. Застосування пімекролімусу 1% крему є більш доцільним, ніж топічного такролімусу, оскільки його лікарська форма у вигляді крему краще підходить для застосування на шкірі обличчя і для дворазового нанесення, що підтверджується великою кількістю інформації, доступної в публікаціях.

Topical Pimecrolimus 1% Cream in the Treatment of Seborrheic DermatitisGRACE K. KIM, DO; JAMES DEL ROSSO, DO, FAOCDDermatology Resident (PGY-4), Valley Hospital Medical Center, Las Vegas, Nevada; Dermatology Residency Program Director,Valley Hospital Medical Center, Las Vegas, Nevada; Adjunct Clinical Professor (Dermatology), Touro University College of Osteopathic Medicine,Henderson, Nevada; Las Vegas Skin and Cancer Clinics, JDRx Dermatology, Henderson, NevadaFeb, 2013, Vol 6, Number 2