сховати меню

Святкувальні закономірності

сторінки: 40-46

К.К. Бєляєв, лікар-імунолог, Львівська обласна клінічна лікарня

Продовження. Початок у № 3 (100), 4 (101) 2017

Яке відношення можуть мати думки Г. Сковороди і Б. Франкліна до імунології і кардіології? Видається, пряме і опосередковане, більш і менш значуще. Багатьох кардіоімунологічних проблем можна було б уникнути, якби дослухатися до їхніх порад. Пригадаємо ще раз їх думки у прив’язці до погіршення стану серцево-судинної системи під час святкувань.

Опишемо детальніше мовою сучасної науки вислови Г. Сковороди: «Обтяжені їжею та вином. Звідси – передчасне старіння, коли не щось інше»; «Прожорство рождает Болезнь. Мерная же Пища крепит»; постулат філософа про «золоту мірноту»; «Если бы Блаженство в изобилии жило»; «Здоровый и чистый вкус малым доволен, а засоренная глотка без меры и без вкуса жерет. Много жрать, а мало жевать – дурно»; «Уникаєш водянки, подагри, гальської хвороби й не цураєшся надмірності – матері всіх оцих лих? Вогонь горить найкраще там, де є нафта; так, хвороба, всіляка зараза й запалення не можуть прищепитися, коли тіло легке, мов корок. Більшість людей до нестями об’їдається м’ясом і обпивається різними хмільними напоями. Що ж дивного в тому, коли за причиною йде дія?» (у середньовіччі водянка – від лат. hydrops – могла означати хворобливу спрагу); в іншому тексті Г. Сковорода пише: «Hydrops: чем пьет, тѣм горѣе жаждет» (дуже подібно на цукровий діабет); гальська хвороба – сифіліс); а також думки Б. Франкліна: «Якщо хочеш продовжити своє життя – вкороти свої трапези», які пов’язані між собою однією стрічкою: хочеш бути здоровим і довше жити – вкороти трапези.

«Що не є – усе справедливо, але люди підсліпуваті, лише частину ланцюга в її найближчих ланках бачити можуть. Їх погляд не дістає до стрілки тих ваг, що зверху все веде до рівноваги». Цю строфу англійського поета XVІІ ст. Дж. Драйдена з твору «Едіп» 16-річний Б. Франклін поставив епіграфом до статті, яку назвав «Роздуми про свободу та необхідність, насолоду та страждання». Щось дуже вже близька назва до нашої теми – про святкування та їх наслідки.

Ми розглядаємо питання сумної святкової статистики, так би мовити, з другої, останньої «дії п’єси», коли необхідно не лікувати, а рятувати. Як писалося в епіграфі до праці Б. Франкліна, треба вміти подивитися на віддалені ланки. Тоді стане зрозумілим, чому це раптом святкові навантаження стають для декого позамежними, чому мій дядько у 80 років не обмежує себе в їжі і йому нічого, чому існує обернений зв’язок між раннім віком настання менархе та серцево-судинними катастрофами – чим раніше з’являються менархе, тим частіше інфаркти у зрілому віці, чому і до чого тут імунологія, запалення, інфламасоми, і як на все це впливає спосіб життя, зокрема харчування. Тобто, необхідно знати, що відбувалося у першій дії п’єси, аби розуміти вчинки героїв у другій дії, бо, як казав Г. Сковорода: «Що ж дивного в тому, коли за причиною йде дія?»

Аd libitum або quantum satis

Зі студентської лави знаємо, що ad libitum перекладається з латини як «за бажанням; на власний розсуд», а quantum satis – як «скільки треба; скільки необхідно».

Про користь харчових обмежень відомо давно, починаючи від релігійних постів, Авіцени, праць лікарів XVII–XVIII ст. Наукової літератури з цього питання достатньо, у тому числі щодо зв’язку обмежень та їх позитивного впливу на тривалість життя, на запальні процеси і на серцево-судинні захворювання (L. Fontana et al. Long-term calorie restriction is highly effective in reducing the risk for atherosclerosis in humans / Proc Natl Acad Sci USA. – 2004 Apr 27;101(17):6659–63. C. Cruzen, R. Colman. Effect of caloric restriction on cardiovascular aging in non-human primates and humans / Clin Geriatr Med. – 2009 Nov; 25(4):733–743. C. Camell et al. Regulation of NLRP3 inflammasome by dietary metabolites / Sem Immunol. – 2015 Sep;27(5):334–342. J. Traba et al. Fasting and refeeding differentially regulate NLRP3 inflammasome activation in human subjects / J Clin Invest. – 2015 Nov 3;125(12):4592–600. О. А. Gonzalez et al. Caloric restriction and chronic inflammatory diseases / Oral Dis. – 2012 Jan;18(1):16–31. D. Stipp. How intermittent fasting might help you live a longer and healthier life / Scientific American. – 1 Jan 2013;308(1):23–24 – та багато інших, у тому числі досягнення вчених-геронтологів харківської школи минулого століття і сучасності). Говоримо лише про енергетичне обмеження.

Тривалість життя великою мірою є похідною від стану серцево-судинної системи, системи імунітету та ін. Існує певна залежність: чим здоровіший, тим більше шансів прожити довше. Залежність певна, але не повна, тобто це не завжди так. Інша залежність: чим здоровіший організм, тим менше йому шкоди від святкових зловживань. Звісно, правдивим є: «Довго прожити не може бути самоціллю», оскільки «Якість театральної п’єси не визначається її тривалістю», «Яка ж це нудна хвороба – оберігати своє здоров’-я занадто строгим режимом» (Франсуа де Ларошфуко). І все ж: «До останньої зупинки краще доїхати у вагоні першого класу»; «Я слідкуватиму за своїм здоров’ям, бо не хочу обтяжувати своїми хворобами ближніх». Може бути слушною і думка німецького класика філософії, сучасника Г. Сковороди і Б. Франкліна, Імануїла Канта (1724–1804): «Найдовше живуть тоді, коли менш за все турбуються про продовження життя».

Коротко зупинимось на впливі харчових обмежень на якість життя, імунітет, кардіоваскулярну систему, що великою мірою гарантує довголіття.

Діапазон пояснень корисного впливу періодичних обмежень великий – від конкретних специфічних впливів (покращення імунологічного та антиоксидантного статусу, функції ендотелію, реологічних показників крові тощо) до механізму гермезису – покращення стану організму, підвищення його стійкості під впливом несприятливих факторів.

Можна розглядати ефект харчових обмежень по окремим фрагментам. Наприклад, за результатами Фремінгемського дослідження, підвищення рівня С-реактивного білка (СРБ) у плазмі є незалежним від інших серцево-судинних факторів ризику передвісником виникнення ішемічного інсульту або транзиторної ішемічної атаки у дорослих осіб у майбутньому (N. S. Rost et al. Plasma concentration of C-reactive protein and risk of ischemic stroke and transient ischemic attack: the Framingham study / Stroke – 2001 Nov;32(11):2575–9). Прооздоровче харчування (за результатами низки наукових публікацій) веде до зниження рівня СРБ у дорослих осіб (E. P. Neale et al. Consumption of a healthy dietary pattern results in significant reductions in C-reactive protein levels in adults: a meta-analysis / Nutr Res. – 2016 May;36(5):391–401). «Овочева» модель харчування характеризувалась зворотною кореляцією з рівнем СРБ (на відміну від «м’ясної»). Ця кореляція виявилась більш вираженою у чоловіків з гіпертонічною хворобою (Y. Lee et al. Effect of dietary patterns on serum C-reactive protein level / Nutr Metab Cardiovasc Dis. – 2014 Sep;24(9):1004–11).

Тобто, нам під силу регулювати, до певної міри, рівень СРБ і тим самим запобігати негативним судинним наслідкам запальних процесів.

Західна дієта, дієтичні стандарти сучасного суспільства негативно впливають на нашу імунну систему (I. A. Myles. Fast food fever: reviewing the impacts of the Western diet on immunity / Nutr J. – 2014 June 17;13:61. S. T. Colby et al. Postprandial lipemic and inflammatory responses to high-fat meals: a review оf the roles of acute and chronic exercise. Review / Nutr Metab (Lond). – 16 Nov 2016;13:80).

Дворічне дослідження, проведене за участю 218 здорових осіб, показало, що обмеження калорійності їжі знижує показники запалення без втрати інших важливих функцій імунної системи. У середньому, учасники дослідження втратили 10% ваги (S. Meydani et al. Long-term moderate calorie restriction inhibits inflammation without impairing cell-mediated immunity: a randomized controlled trial in non-obese humans / Aging (Albany NY). – 14 July 2016;8(7):1416–31).

Відомо, що з віком зростає рівень запалення, ушкодження тканин в організмі. «Серед різноманітних стратегій втручань для зниження патології і підтримки здорового стану з віком обмеження калорійності є найбільш потужним модулятором, найбільш ефективним способом збільшення тривалості життя і зниження рівня патології. Це відбувається через вплив на імунну систему» (M. Pahlavani. Influence of caloric restriction on aging immune system / J Nutr Health Aging / 2004;8(1):38–47. M. Pahlavani. Caloric restriction and immunosenescence: a current perspective / Front Biosci. – 2000 Jun 1;5:580–7).

Можна розглядати корисний ефект харчових обмежень узагальнено. Кардіоваскулярні катастрофи, пов’язані з тромбозом, є причиною багатьох смертей під час свят, що і є темою нашої розмови. Не вдаючись у складні імунологічні, гематологічні та інші пояснення, скористаємось моделлю чорної скриньки. На вході у ящик – обмежений харчовий раціон, вживання продуктів з протизапальними властивостями, відсутність продуктів з прозапальними якостями, на виході – зниження кількості тромботичних ускладнень.

Під час Другої Світової війни в Норвегії спостерігалось зниження частоти серцевих смертей і після­операційних тромбозів. Це пояснювали зменшенням споживання насичених жирних кислот, м’яса, маргарину, яєць, цільного молока і збільшенням споживання ω3-жирних кислот, риби, цільнозернового хлібу, свіжих овочів (A. Strom. Examination into the diet of Norwegian families during the war-years 1942–1945 / Acta Medica Scandinavica. – 1948;131(214):47).

Дієта з більшою кількістю рослинної їжі (цільнозернових продуктів, овочів, фруктів) і риби і меншою кількістю червоного та обробленого м’яса асоціюється з покращенням рівня маркерів запалення і гемостазу, з нижчим рівнем тромбозу глибоких вен і легеневої тромбоемболії. Це узагальнююча думка з трьох статей: 1) Lyn M. Steffen et al. Greater fish, fruit, and vegetable intakes are related to lower incidence of venous thromboembolism / Circulation. 2007; 115: 188–195; 2) H. Malmros. The relation of nutrition to health; a statistical study of the effect of the war-time on arteriosclerosis, cardiosclerosis, tuberculosis and diabetes / Acta Med Scand Suppl. 1950; 246:137–153; 3) David K Cundiff et al. Diet as prophylaxis and treatment for venous thromboembolism? / Theor Biol Med Model. 2010; 7: 31.

В останній праці серед іншого є таблиця фатальних легеневих емболій за даними аутопсії у Відні (Австрія). Низька частота у 1914–1916 рр., 1943–1947 рр., різкий підйом – з 1948 р. і ще вищий – з 1966 р. Подібна закономірність була і в німецькому місті Хейдельберг: низька кількість фатальних легеневих емболій у 1915–1924 рр. і 1941–1949 рр.; висока – у 1925–1929 рр., 1950–1964 рр. Тобто, у роки війни кількість фатальних легеневих тромбозів знижувалась і зростала у «ситніші» роки. В Австрії, Німеччині, в інших країнах, де велась статистика, також під час Другої світової війни спостерігалося зниження смертності від серцево-судинних захворювань, хоча і стресів було достатньо, і люди в 1940-му, і в 1943-му, і в 1948-му роках ті ж самі, і веселощів було мало, і працювати доводилось багато, правда, як курили – не знаємо. В Данії, Швейцарії, де харчування в основному лишалось таким самим, рівень серцево-судинної смертності принципово не змінювався (G. Schettler. Cardiovascular diseases during and after World War II: A comparison of the Federal Republic of Germany with other European countries / Preventive Medicine. – Sept 1979;8(5):581–590 та ін.).

Цей вимушений, жорстокий, так би мовити, експеримент ще раз вказує, що зниження калорійності раціону, збільшення частки в ньому цільнозернових, овочів, зниження споживання цукру та інше зменшує кількість тромбоемболій. На наших землях воєнних стресів, психологічних травм, драм було ще більше, але зростання раптової серцево-судинної смертності не відмічалось. Так, як можемо спостерігати в наші часи, люди раптово не помирали, тим більше в молодому віці. Одне з багатьох джерел, яке може пояснити наведену інформацію і критично оцінити, – C. Bales, W. Kraus. Caloric restriction. Implications for human cardiometabolic health / J Cardiopulm Rehabil Prev. – 2013 Jul-Aug;33(4):201–208.

Не слід плутати грамотне обмежено-калорійне харчування і нераціональне обмеження, це різні речі. Наприклад, у 70-х роках XX ст. чимало людей на Заході померли раптово внаслідок частого вживання рідкого протеїнового харчування. У вітчизняній літературі того часу ця проблема обговорювалась.

Можна набрати пусті, погані калорії з рафінованих продуктів, з продуктів з високим прозапальним індексом, а можна вживати таку ж саму кількість калорій з цільнозернових продуктів, овочів з додатком якісних джерел білку. Без сумніву, брати енергію лише з білого хліба, рису, цукру, промислово обробленого м’яса та інших не завжди якісних білків, кави, алкоголю тощо для здоров’я небезпечно. За даними досліджень, в Україні на фоні незбалансованого харчування спостерігається нестача вітамінів групи В, магнію та інших біологічно активних речовин, що в свою чергу сприяє виникненню прозапального стану. При цьому енергії ми споживаємо достатньо. Сучасний стіл багатший, але бідніший на різноманіття.

Кажучі про здорове харчування, необхідно зазначити, що важливим є не тільки те, що присутнє в раціоні, а те, чого немає – надлишку їжі, рафінованих очищених вуглеводів, транс-ізомерів та ін.

Високий вміст в раціоні рафінованих вуглеводів, цукрів, насичених жирів, транс-ізомерів жирних кислот, мала кількість споживання природних антиоксидантів, харчового волокна з цільного зерна, фруктів, овочів, омега-3 жирних кислот, надмірна калорійність раціону викликають активацію вродженої імунної системи з надмірною продукцією прозапальних цитокінів з одночасним дефіцитом протизапальних цитокінів (B. Watzl. Anti-inflammatory effects of plant-based foods and of their constituents / Int J Vitam Nutr Res. – 2008 Dec;78(6):293–8. D. Giugliano et al. The effects of diet on inflammation: emphasis on the metabolic syndrome / J Am Coll Cardiol. – 2006 Aug 15; 48(4):677–85. R. Casas, R. Estruch. Dietary patterns, foods, nutrients and chronic inflammatory disorders / Immunome Res. – 26 Aug 2016).

Також можуть бути труднощі, коли обмежити себе в раціоні, але вживати при цьому продукти, які викликають реактивну гіпоглікемію, чи продукти, які містять багато гістаміну чи ж мають багато гістидину, з якого у кишківнику за певних умов утвориться гістамін. Це може викликати «муки голоду» через гіпоглікемію або надмірну гістамінову стимуляцію шлункової секреції.

Вивчаючи наукові дані про спосіб життя, харчування довгожителів в різних куточках землі, можна дійти висновку, що окрім обмеження калорійності у їх раціоні було мало за кількістю і частотою продуктів з високим запальним індексом. Навпаки, в харчуванні переважали продукти з низьким запальним індексом, з достатньою кількістю клітковини, вітамінів, мікроелементів, продукти з позитивним впливом на мікрофлору кишківника, з відносно низькою калорійністю та ін. В Україні щодо питання харчування довгожителів, заслуговують на увагу дуже хороші праці київського вченого Ю. Г. Григорова та співавторів.

Сучасна наука говорить про користь харчових обмежень у профілактиці, лікуванні інсульту, про необхідність вживання клітковини, борошна грубого помолу у профілактиці серцево-судинних захворювань, про ризик посилення запалення при нестачі магнію тощо (S. Manzanero et al. Calorie restriction and stroke / Exp Transl Stroke Med. – 2011 Sep 12;3:8).

Періодичне голодування зменшує запальну відповідь і ушкодження тканин при ішемічному інсульті за допомогою механізму зниження активності NLRP1 та NLRP3, зниження рівня прозапальних цитокінів на периферії та у головному мозку (D. Y-W. Fann. The role of inflammasomes in ischemic stroke: from pathophysiology to treatments / The University of Queensland in 2015. – 232 p.). Але і в літературі минулих років часто зустрічалися рекомендації, в яких радили харчові обмеження. Наприклад: Н. Н. Аносов, Б. С. Виленский. Ишемический инсульт (тромбоз сосудов головного мозга). – Ленинград, 1963. – 287 с. Глава «Дієта» обсягом 7 сторінок:

  • кількість жиру обмежується до 60–65 г на добу;
  • необхідна кількість вуглеводів – 350–450 г на добу (овочі, несолодкі фрукти, вироби з борошна грубого помолу, житній хліб, гречана крупа);
  • доцільно влаштовувати розвантажувальні дні: яблучні, а також дні, коли їжа складається виключно з овочів, фруктів, сирої зелені;
  • магнію необхідно вживати з їжею до 1 г, маринади і соління виключаються;
  • найкращі результати, як вказує В. П. Соколовський (1962), досягаються при дієті з меншою калорійністю з використанням соняшникової або кукурудзяної олії, підвищеною кількістю клітковини, ліпотропних речовин, з мінімальним вмістом холестерину;
  • корисно робити раз на 7–10 днів розвантажувальні яблучні дні (1 500 г яблук);
  • Б. В. Ільїнський (1960) пропонує для профілактики атеросклерозу дієту з періодичним повним виключенням холестерину при одночасному обмеженні загальної калорійності їжі на термін від 2 до 8 міс;
  • О. Л. Мясніков (1960) пропонує періодичне вживання в їжу яєць, печінки, яловичого та свинячого жиру, оскільки в цих самих продуктах, де багато холестерину, містяться і в достатній кількості фосфоліпіди, які запобігають відкладенню холестерину. При цьому щоденний раціон харчування має складатися з хліба, каш, овочів, зелені, молока, білого сиру, рослинних олій.

Це далеко не весь перелік рекомендацій. Також у цій книзі є дані, що їжа, багата на жири, поряд з підвищенням зсідання крові призводить до зниження її фібринолітичної активності, що існує паралелізм між рівнем аліментарної ліпемії – каламутністю плазми і гальмуванням фібринолізу.

Ми, здебільшого, харчуємось неякісно, якщо і є обмеження, вони нездорові. Це є однією з основних причин підвищення смертності на свята і причиною лідерства України за смертністю в світі. Ми щодня створюємо нездоровий фон (хронічне і субклінічне запалення, схильність до гіперкоагуляції, ендотеліальна дисфункція та ін.) переважно їжею – у нас на столі майже щодня, нехай і не завжди з якісних продуктів, святковий стіл – смажене, жирне, відносно багато білка, рафінованих, прозапальних продуктів тощо. Чого тільки вартий надмір транс-ізомерів жирних кислот та мала кількість клітковини, антиоксидантів.

Видатний німецький лікар другої половини ХІХ – початку ХХ ст. М. Платен у тритомнику «Новый способ лечения» (Пер. с нем. С.- Петербург. 1903 г.) писав: «Занадто хороша їжа і вживання спиртних напоїв спричинюють захворювання судин, а значить, бувають причиною удару (інсульту). Дійсно, зовнішність оманлива, і за цим начебто здоров’ям (червоні, повні та розпашілі обличчя з виявленими на них тяжкими станами припливу крові) і силою, яким ти заздриш, дивлячись на заможних людей, приховуються два зловісних привиди – «подагра» та «удар». Розкішний спосіб життя дає перший поштовх до розвитку вищезгаданих страждань. На жаль, однак, більшість продовжують пити і їсти так, ніби в них незламний шлунок, а в запасі є друге здоров’я. Якщо ж їм радять трохи утриматись, то вони відповідають: «До цієї пори, слава Богу, я почував себе чудово, коли ж я прихворію, то завжди ще буде час почати жити простіше і помірніше».

Зрозуміло! Біда лише в тому, що часто буває вже занадто пізно, оскільки лише простота і помірність, стриманість та володіння собою поручаються за тебе, за щастя та задоволення, а рівно і за збереження найвеличнішого блага – здоров’я. Харчуючись простою, не збуджуючою, не подразнювальною їжею, навіть бідний може зберегти цілком здоровий травний апарат і таким чином захистити себе в майбутньому від цілої низки хвороб. Без перебільшення можна стверджувати, що не менше половини людей веде боротьбу зі своїм шлунком.

Дійсно, як описав М. Платен, коли такому повнокровному, крупному, активному чоловікові щось забороняють, навряд чи він погодиться прислухатись до порад лікаря. Можливо, таких осіб мав на увазі Г. Сковорода, коли писав: «Но можно ль излечить больнаго, почитающаго себе в здоровых? Нет труднее, как вперить истину в глупое, но гордое сердце».

В одній із зарубіжних книжок кінця ХІХ ст. підкреслювалось, що саме такі чоловіки найбільш схильні до раптових смертей, порівнюючи це з народним спостереженням: сильний вітер слабке дерево гне, а міцне – ламає. Мова іде, у сучасному розумінні, про особу з високим тиском, підвищеним рівнем гемо­глобіну та еритроцитів, з показником швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) 1 мм/год, з гіпертрофією відділів серця, з поведінкою типу А тощо. З протилежними показниками зайвий героїзм при столі також небезпечний.

Героїзм при столі, втрата контролю часто настає, як зауважив Т. Шевченко:

Вип’єш перву – стрепенешся,
Вип’єш другу – схаменешся,
Вип’єш третю – в очах сяє,
Думка думу поганяє
. (1847)

Вірш, написаний вуглем на стіні пивного закладу Т. Шевченком (зі спогадів Пантелеймона Куліша).

Г. Сковорода вказував серед порад щодо їжі, що «жрать много – дурно». Можливо, тоді слово «жрать» не мало негативного відтінку. Наведемо делікатніші вислови і поради стосовно застіль.

«На званому обіді слід їсти з розумом, але не занадто багато, і говорити багато, але не занадто зарозуміло» (видатний англійський письменник, лікар за освітою Сомерсет Моем (1874–1965).

«Уникайте жирної їжі, а в гостях тримайте одну руку вільною для рукостискання, що зменшить шанси на переїдання» – рекомендація зі статті в немедичному американському журналі, в якій обговорювалась тема сплеску смертності на Різдвяні та Новорічні свята.

Але все-таки часто «в боротьбі між серцем і головою врешті-решт перемагає шлунок» (Єжи Лєц, один з найвідоміших у світі львів’ян, польський поет, сатирик, філософ (1909–1966). «Розум не рятує нас від дурниць, які ми робимо під впливом настрою» (Л. К. Вовенарг, французький філософ, письменник (1715–1747).

Майже кожен знає, що «немає нічого важчого, аніж легко поїсти за святковим столом». Додамо: і легко, з відчуттям міри пройти святковий марафон.

Перечитуючи Миколу Вінграновського, натрапляємо на рядки: «Чи ми раби борщу і сала?», «Не хочете? Тоді скуштуйте з горя. Тут не ганьба, не жах, а норма!!!» Є у поета визначення: «Всеїжоїжучий живіт!»

Тривалі свята, безсонні ночі, переїдання, надмір алкоголю, емоції можуть створити надмір інфламасом, прозапальних цитокінів тощо, але є і виправдання: святкування без надміру інфламасом смертельно небезпечне, оскільки можна померти… від нудьги.

Святковий стіл, святкові страви, застільні тости, весілля, сміх… А зануда думає своє після того, як прочитав в Українському кардіологічному журналі (№ 1 за 2004 р.) статтю авторства науковців київського Інституту кардіології ім. М. Д. Стражеска Т. В. Талаєвої та співавт. «Алиментарная перегрузка липидами и нарушение толерантности к ним как факторы атерогенеза, развития и прогрессирования ишемической болезни сердца». Зі статті можна довідатися про те, що відбувається в організмі людини, хворої на ішемічну хворобу серця (ІХС), після прийому натще 0,6 г вершкового масла на 1 кг ваги. Страшні речі. Це були хворі на 10–12-й день після інфаркту і 5 здорових молодих добровольців. Кількість жиру була мала – всього 30–40 г масла. Паралельно годували сухими молочними вершками (0,75 г/кг) і кроликів. Кров для дослідження брали напередодні і через 4 год після навантаження. Гостре ліпідне навантаження спричинювало патологічні зміни в ліпідограмі, активацію ендогенного синтезу холестерину, порушення обміну глюкози, інсулінорезистентність, системне запалення, окисний стрес, модифікацію ліпопротеїдів, зростання атерогенного потенціалу крові та ін. Проатерогенна дія гострого ліпідного навантаження виявлялась і у здорових осіб.

Як вказують норвезькі вчені, люди, які без необхідності турбуються за своє здоров’я, можуть мати підвищений ризик серцевих захворювань (People who needlessly worry about their health may boost heart disease risk / Knowridge. Science Report. – Nov 7, 2016). І все ж декому варто бути обережнішими, наприклад, тим, хто перебуває в зоні ризику за результатами такого дослідження.

Вчені з Мюнхена показали, що надійним показником, який дає змогу оцінити ризик інфаркту або інсульту, є співвідношення окружності талії і росту (waist-height ratio – WHtR). Чим вищий цей індекс, тим вищий ризик. Ділимо окружність талії в см на ріст в см. У осіб до 40 років значення індексу WHtR не повинно перевищувати 0,5 (стать значення не має), а біля 50 років цей показник може зрости без шкоди для здоров’я до 0,6 (H. J. Schneider et al. The predictive value of different measures of obesity for incident cardiovascular events and mortality / J Clin Endocrinol Metab. – 2010 Apr;95(4):1777–85).

Певна річ, що при цьому відіграє роль кількість внутрішньочеревного вісцерального жиру з наявністю підвищеного рівня прозапальних цитокінів у крові, з субклінічним стерильним запаленням, з порушенням вуглеводного обміну, з підвищеною схильністю до тромбоутворення, з підвищеною жорсткістю судин, тобто зі всіма негативними біохімічними, структурними наслідками для серцево-судинної системи. Людина з індексом 0,7 і вище повинна вже замислитись.

Абдомінальне ожиріння є незалежним потенційним фактором розвитку ішемічного інсульту. У дослідженні NOMAS вказується, що чоловіки з відношенням обхват талії/обхват стегон більше 0,93 і жінки з відношенням більшим 0,86 мали підвищений ризик виникнення інсульту. Цей показник мав більш виражений вплив на ризик інсульту у пацієнтів молодших 65 років. Ризик не залежав від індексу маси тіла та інших відомих факторів ризику (S. H. Suk et al. Abdominal obesity and risk of isсhemic stroke: the Northern Manhattan Stroke Study / Stroke. – 2003 Jul;34(7):1586–92. Цит. за: М. Г. Хеннерици, Ж. Богуславски, Р. Л. Сакко. Инсульт: Клиническое руководство / Пер. с англ.. – М., 2008. – 224 с.).

Про користь обмеження ми говоримо для того, щоб пояснити, так би мовити, від протилежного, що в основному ми переїдаємо. І все одно організм голодує, відчуває нестачу вітамінів, мікроелементів, протизапальних інгредієнтів та ін. Це створює відповідний фон, на якому святкування з їх переборами стають для декого фатальними.

Раціональне харчування передбачає зменшення енергетичної цінності, але не виключення м’яса, тваринних жирів тощо. В наше завдання не входить описання здорового раціону, а задачу вбачаємо у виявленні і ознайомленні з можливими причинами підвищення смертності, зокрема пов’язаними зі святкуваннями. Багато європейських країн, змінивши підхід до харчування, значно зменшили серцево-судинну смертність.

Грамотні обмеження, вживання продуктів з низьким запальним індексом, зведення до мінімуму рафінованих продуктів, продуктів з високим прозапальним індексом, з прооксидантним впливом, періодичні – 16–30-годинні голодування та оптимальні фізичні навантаження матимуть імунокоригуючу, протизапальну, профілактичну дію. А кому поталанить більше – продовжить життя, при тому без нейродегенеративних захворювань. Тоді і святкування будуть на радість і без наслідків.

Переїдання, як одноразове, так і хронічне, сприяє ацидозу, особливо за недостатності буферних механізмів, які також зумовлюються харчуванням.

NLRP3-інфламасоми, окрім того, що можуть активізуватися такими ендогенними сигналами небезпеки, як позаклітинний АТФ, кристали сечової кислоти, гіперглікемія, травматичне ушкодження тканин, опіки та ін., імовірно можуть активізуватись і через наявність локального позаклітинного ацидозу (M. Edye et al. Acidosis drives damage-associated molecular pattern (DAMP)-induced interleukin-1 secretion via a caspase-1-independent pathway / J Biol Chem. – 18 Oct 2013;288:30485–94).

Місцевий позаклітинний ацидоз в організмі, ймовірно, є новим ендогенним сигналом небезпеки, потужним регулятором імунних функцій, який завдяки вродженому імунітету активує NLRP3-інфламасоми з подальшим викидом прозапальних інтерлейкіну-1β (IL-1β), IL-18, активацією каспази-1. Позаклітинне закислення призвело до посилення секреції IL-1β у відповідь на сироватковий амілоїд або кристали холестерину. Тканинний ацидоз наявний при ацидоз-асоційованих патологіях, які вже самі активують запалення – атеросклероз, ревматоїдний артрит, подагру, постішемічні запальні стани. В експерименті олужнення середовища значно зменшує продукцію IL-1β, що спричинене кристалами моноурату натрію, кристалами холестерину, сироватковим амілоїдом (K. Rajamäki et al. Extracellular acidosis is a novel danger signal alerting innate immunity via the NLRP3 inflammasome / J Biol Chem. – 2013 May 10;288(19):13410–9).

Вся концентрована білкова їжа (м’ясо, яйця, сири та ін.), рафіновані продукти, алкоголь, кофеїнумісні напої сприяють закисленню крові, за певних умов і тканин. Листова зелень, сирі овочі, фрукти, особливо кислі (!), наприклад лимон, вишня, сприяють олужненню крові і тканин.

Вживання жиру особливо не змінює кислотно-лужну рівновагу в організмі, але надмірна кількість надходження жиру не зможе до кінця швидко метаболізуватись, і жирні кислоти довго циркулюватимуть у крові, хіба що одночасно було вжито багато наземних овочів, особливо листових. А далі зайві жирні кислоти призводять до зниження рН крові. З віком, як відомо, знижується активність ліпопротеїдліпази, моногліцеролгідролази та ін., що сприяє тривалій і вираженій ліпемії, довшій присутності у крові жирних кислот.

Страви й напої святкового столу сприяють ацидозу. Одне з побутових підтверджень цього – інтуїтивне вживання лужних мінеральних вод, розсолу квашених огірків чи помідорів, які зменшують ацидоз. Атеросклероз, метаболічний синдром, ІХС, цукровий діабет, ожиріння супроводжуються фоновим ацидозом крові і тканин, прозапальним станом, надмірною продукцією прозапальних цитокінів. Місцеве порушення кровообігу в органах спричинює локальний ацидоз через підвищення рівня недоокиснених продуктів та ін. Нашарування на такий фон додаткового зниження рН крові і тканин сприятиме продукції інфламасом, посиленню стерильного запалення і підвищенню імовірності серцево-судинних катастроф.

Наша праця не є чимось оригінальним. Про ритміку патологічних процесів, їх залежність від соціальних, побутових, зокрема харчових факторів і їх вплив на імунобіологічний статус, нехай у загальному, але вже писали віддавна, наприклад, Е. В. Касаткин. К вопросу о сезонных колебаниях заболеваемости / Советская медицина. – 1955, № 3: «Є. Е. Бен (1934), вивчаючи смертність від туберкульозу в Ленінграді за 50 років, зробив висновок про можливість впливу на смертність не лише метеорологічних факторів, а й «сезонних соціальних умов» та сезонного психофізіологічного стану організму. В. А. Сукенников, А. П. Розенблат (1933), вивчаючи смертність від туберкульозу в Одесі за 34 роки, роблять висновок, що причини більшої смертності навесні, ймовірно, діяли задовго до весни і були, певно, пов’язані з попередніми захворюваннями взимку, з зимовими холодами, нераціональним харчуванням тощо. Можливо, сезонні впливи харчування створюють певний фоновий стан реактивності організму, його біологічний та імунобіологічний статус.

Несприятливі попередні умови харчування і погоди та несприятливі метеорологічні впливи є найгіршим поєднанням і бувають навесні. Соціальні й побутові фактори, по суті, визначають ступінь впливу метеорологічних і сезонних чинників і повинні вважатися головними; повноцінність харчування, вітамінонасиченість їжі, як і захист від несприятливих впливів погоди, перебувають у тісній залежності від побутових умов. Для профілактики весняних загострень чи виникнення захворювань має значення, поряд із загальногігієнічними заходами соціального та побутового характеру, і вітамінізація їжі, і пригнічення надмірних коркових реакцій (при лікуванні хворих на туберкульоз, гіпертонічну, виразкову, тромбоемболічну хворобу та ін.).

Слід вказати, що всі наведені статистичні дані є загальними, не дають аналізу соціально-побутових причин. Необхідно вважати, що абстрактна уява про сезонну ритміку патологічних процесів повинна бути відкинута; вона має бути суттєво пов’язана з умовами соціального життя та побуту, які можуть визначати, з одного боку, більшу вираженість несприятливих впливів погоди, сезонів, харчування за несприятливих соціальних і побутових умов, а з іншого боку, за сприятливих умов – знімати ці негативні впливи».

«В галузі інфекції та імунітету явища сумації специфічних впливів на організм характеризуються ефектами, не пропорційними сумі діючих подразнень. Трактування явищ імунітету з узагальнюючих позицій реактивності видається особливо доцільним і добре обґрунтовується тим, що, з одного боку, відповідає фактичній стороні явищ, які нас цікавлять, а з іншого, що особливо важливо, – підкреслює невід’ємність закономірностей, які присутні у цьому, від загальнофізіологічних законів. Реактивно-імунологічні властивості організму, з одного боку, контролюються низкою умов і причин, які визначають його загальну реактивність. Сюди, наприклад, належать причини, пов’язані з індивідуальністю, віком, харчуванням, впливом навколишнього середовища тощо. З іншого боку, імунологічна «поведінка» організму визначається низкою спеціальних закономірностей, пов’язаних з безпосереднім впливом на нього різноманітних імунізаторних подразників.

Таким чином, проблема реактивності та імунології природно розпадається на два розділи: перший з них стосується закономірностей загального порядку, другий – спеціального порядку. Закономірності можуть бути пов’язані з індивідуальними і віковими особливостями організму, залежати від особливостей його загальнофізіологічного стану, визначатися характером і повноцінністю харчування організму, станом його ендокринної системи, а також впливом на нього факторів зовнішнього середовища» (П. Ф. Здродовский. Проблемы инфекции, иммунитета и аллергии. – М., 1963. 468 с.).

Вищенаведене можна застосувати і щодо запалення, як прояв імунної відповіді. «Існує універсальність пускових механізмів запалення та імунної відповіді. Клітинні медіатори та антигени індукують розвиток судинних і клітинних реакцій, у яких беруть участь базофіли, опасисті клітини, еозинофіли, нейтрофіли, моноцити, макрофаги і фібробласти. Механізм імунної відповіді і запалення характеризується стереотипністю та зростаючою каскадністю» (А. А. Майборода и соавт. Механизмы индукции воспаления. Сообщение 1. Сибирский медицинский журнал (Иркутск). – 1994. – № 1–2. С. 5–11).

Сумація щоденних, щорічних прозапальних впливів на організм, здебільшого харчових, закономірно призводить до патологічних змін. Святкувальні біохімічні відхилення в організмі, «потрапляючи» на значно змінений біологічний, імунобіологічний статус, закономірно призведуть до фінальної частини атеротромбозу – розриву запаленої бляшки, тромбоутворення. Тут задіяні й фізичні закони. Зміна електричного заряду форменних елементів крові і заряду внутрішньої стінки судин, зміна агрегатного стану крові, порушення пружності мембран форменних елементів крові, зміна в’язкісних характеристик крові з порушенням руху крові по атеросклеротично зміненій судині (пригадаємо рівняння Бернулі, Пуазейля, модуль Юнга), втрата механічної міцності покришки атеросклеротичної бляшки тощо. Це передумови тромбоутворення, описані Рудольфом Вірховим у ХІХ ст., які називають тріадою Вірхова:

  • зміни в судинній стінці;
  • зниження швидкості кровоплину;
  • підвищена схильність крові до зсідання.

Біологічні ж закони ми власне і обговорюємо. За святковим столом ми не враховуємо законів біології і фізики – ми їх порушуємо.

Так, інфламасома невагома (1,162х10–18 г), але для життя – вагома. Точніше, прозапальні інтерлейкіни, каспази, продукцію яких запускають інфламасоми. Надмір інфламасом в організмі – наслідок нерозважливої поведінки під час свят. А коли людина нездорова, щоб здоров’я похитнулось, не завжди багато і треба.

Невблаганна статистика смертності на свята стверджує, що часто нашу святкову поведінку можна назвати: протромбоцитарна, прокоагулянтна, бета-адреностимуляторна, проінфламасомна, прозапальна тощо, одним словом – нерозважлива, небіологічна.

Запалення в атеросклеротичній бляшці, її подальший розрив, утворення тромбу – це локальні процеси, які на свята, можливо, є наслідком нерозумної, нерідко карнавальної, свободи. Вони зумовлені також і дистанційним впливом часто вже нездорових інших органів і систем.

«Село в горах засипала лавина / І кожна сніжинка шепотіла – я не винна» (Єжи Лєц). Дійсно, кожне порушення може й не страшне, але коли їх багато, настає ефект сумації, з непропорційним ефектом, якщо організм вже нездоровий, створюється ситуація тривожної нестабільності, або кардіоваскулярна подія. Сніжинки, інфламасоми, зі збільшенням їх кількості можуть створити критичну масу.

Про значення дрібниць писав і Г. Ско­ворода: «Не почитай малым тое, что ведет за собою не мелкое. Малая в Корабле скважина пущает внутрь страшную стечь. Бомба не чугуном опасна, но порохом или утаенным в порохе огнем. Все невидное сильняе есть своего виднаго, и от невиднаго зависит видное». Про подібне – результат тривалої невеликої дії – писав і Б. Франклін: «Слабкі удари валять великі дуби». «Невидное», щодо нашої теми – інфламасоми, цитокіни, стерильне запалення, від якого залежить «видное» – атеросклероз, бляшки, ерозії, протромботичний стан, гострий коронарний синдром, інсульт тощо. До слова, Б. Франклін уперше у світі використав електричну іскру для вибуху пороху. Невелика енергія іскри пробуджує потайну, значно більшу, законсервовану енергію динаміту. Тому й працю, фрагменти з якої надаємо, ми назвали «Є тиша падаючого снігу, а є тиша динаміту».

«Lifetime management of atherothrombosis» (атеротромбоз – хвороба цілого життя, хоча слово «мanagement» означає і вміння впоратись, і уважне ставлення) – це назва виступу професора John Deanfield з Лондона у січні 2007 р. на науковій конференції в Інституті атеротромбозу у Варшаві. Деякі красномовні фрази з виступу: «Інвестуй у свої артерії, як у пенсію», «Найчастіші засоби і причини самогубств – це ніж з виделкою», «Завчасні дії – це довготермінова виплата дивідентів». Каскад атеротромбозу – звертав увагу науковець – це фактори ризику, дисфункція ендотелію, далі – хронічне запалення. Часто це зумовлено нашими неправильними звичками. Змінити нашу поведінку треба якнайскоріше. Тільки завдяки такій моделі отримаємо найбільшу користь у зрілому віці (S. Rybka / Kardiologia na codzień. 2007; 2).

Щоб запустився каскад атеротромбозу, повинні вив’язатися ланка за ланкою – не дуже видимі і відчутні, внутрішні біохімічні, структурні зміни поєднуються з не дуже видимими і відчутними ударами ззовні (від факторів ризику серцево-судинних захворювань), і все разом створить (перехід кількості в якість) події з грізними назвами – «атеротромбоз, тромб, оклюзія».

Продовження в наступних номерах

Поділитися з друзями: