сховати меню

Вплив різної кількості курсів АСІТ на функцію зовнішнього дихання у хворих на поліноз – предиктор бронхіальної астми

сторінки: 90-94

Є.М. Дитятківська, к.м.н.,головний алерголог м. Дніпропетровськ Дніпропетровський міський алергологічний центр (Міська клінічна лікарня № 7)

3_7_Ditjatkovskaja_2009.jpg

Поліноз належить до найпоширеніших алергійних захворювань. Так, на його страждають від 3,2 до 19,6% дорослого населення в різних країнах світу. І цей показник продовжує зростати з кожним роком. Зокрема у м. Дніпропетровськ за останні 10 років поширеність полінозу збільшилася в 3,8 разу. Медико-соціальне значення проблеми зумовлене не лише високим рівнем поширеності захворювання, а й негативним впливом на якість життя пацієнтів.
Це захворювання передує розвитку бронхіальної астми (БА) і зумовлює її тяжкий перебіг. Зв’язок алергійного (сезонного) риніту (АР) і БА зумовлений:
порушенням захисної і кондиціонувальної функції слизової оболонки порожнини носа, що супроводжується посиленням впливу алергенів, полютантів і холодного повітря;
ринобронхіальним рефлексом, що виявляється в разі подразнення слизової оболонки порожнини носа медіаторами алергійних реакцій та іритантами;
надходженням медіаторів з порожнини носа в нижні дихальні шляхи через кров або шляхом аспірації. Відомо, що ці речовини спричинюють бронхоспазм і активують клітини, які беруть участь у розвитку запалення.
Згідно з відомостями М.Н. Ненашевої (2009), пацієнти, що страждають на АР, мають утричі вищий ризик захворіти на БА порівняно зі здоровими особами, і зазвичай АР передує формуванню БА у 32-49% випадків.
Патогенетичні механізми, що зумовлюють зв’язок між АР і БА, – ринобронхіальний рефлекс і єдине алергійне запалення в слизовій оболонці носа та бронхів. При обох захворюваннях основою патогенезу є сенсибілізація і гіперпродукція ІgE-антитіл у відповідь на експозицію аероалергенів на слизовій оболонці. Причому одні й ті самі клітини (Т-лімфоцити, еозинофіли, опасисті клітини, базофіли, ендотеліальні клітини) і одні й ті самі медіатори (гістамін, цистеїнілові лейкотрієни, Тh2-цитокіни, хемокіни, молекули адгезії) формують це запалення в слизовій оболонці порожнини носа та бронхів. Цілком очевидно, що своєчасне призначення патогенетичної терапії дасть змогу досягти тривалої ремісії полінозу, що сприятиме профілактиці розвитку тяжких форм захворювання і передусім БА.
Нині особливе місце в лікуванні хворих на поліноз посідає алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) – єдиний метод, який впливає на патогенез захворювання, перемикаючи відповідь з Тh2 на Тh1, збільшуючи при цьому продукцію блокуючих антитіл класу IgG.
З огляду на виклади, метою проведеного дослідження було вивчення впливу різних за кількістю курсів АСІТ на функцію зовнішнього дихання (ФЗД) у хворих на поліноз з тривалістю захворювання до 20 років.

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням перебували 158 хворих на поліноз у формі АР і ринокон’юнктивіту віком від 18 до 58 років. Середній вік (M±s) = 36,0±11,1 року. У всіх хворих було виявлено сенсибілізацію до алергенів полину, амброзії, лободи, кукурудзи, циклахени, соняшника за допомогою прик-тестів з відповідними алергенами виробництва ТОВ «Імунолог» (м. Вінниця, Україна).
Хворих було розділено на дві групи: основну і контрольну. 101 хворому на поліноз основної групи було проведено передсезонну АСІТ причинно-значущими алергенами за експрес-схемою. При цьому 20 хворих одержали 1 курс, 23 – 2 курси, 25 – 3 курси, 33 пацієнти – 5 курсів АСІТ. В основній групі було 49 (48,5%) чоловіків, 52 (51,5%) жінки, середній вік обстежених – 36,1±10,2 року, середня тривалість полінозу – 11,0±7,0 року.
У контрольну групу було ключено 57 хворих на поліноз, яким передсезонну АСІТ ніколи не проводили. У цій групі було 22 (38,6%) чоловіки, 35 (61,4%) жінок, середній вік обстежених – 35,8±12,6 року, середня тривалість полінозу – 10,2±8,0 року.
Основна і контрольна групи були порівняними за віком (p>0,80), статтю (p>0,20) і тривалістю захворювання (p>0,50). Групи хворих на поліноз, виділені відповідно до кількості проведених курсів АСІТ, також були порівняними за віком (p>0,40 при всіх порівняннях) і статтю (p>0,10) пацієнтів, але при цьому спостерігали тенденцію до збільшення стажу захворювання в групах хворих, що отримали 3 і 5 курсів АСІТ (табл. 1).

Таблиця 1. Загальна характеристика хворих основної і контрольної групи
Група
Вік, років (M±s)
Стать
Стаж захворювання, років (M±s)
чол.
жін.
Контрольна (n=57)
35,8±12,6
22 (38,6%)
35 (61,4%)
10,2±8,0
Основна (n=101), у тому числі:
36,1±10,2
49 (48,5%)
52 (51,5%)
11,0±7,0
1 курс АСІТ (n=20)
34,8±9,1
7 (35,0%)
13 (65,0%)
10,0±7,2
2 курси АСІТ (n=23)
36,7±10,8
11 (47,8%)
12 (52,2%)
8,9±5,9
3 курси АСІТ (n=25)
35,3±8,9
14 (56,0%)
11 (44,0%)
10,7±7,0
5 курсів АСІТ (n=33)
37,1±11,2
17 (51,5%)
16 (48,5%)
13,2±7,3*
Примітка: *р<0,05 порівняно з 2 курсами АСІТ.
Усім хворим проводили спірометрію на спірографі «Microlab» з обробленням даних за допомогою комп’ютерної програми Spida-5 з подальшим аналізом показників: ОФВ1(FEV1) – об’єм форсованого видиху за першу секунду (% від належних значень для людини відповідного віку, статі і зросту); ПОШ (РЕF) – пікова об’ємна швидкість видиху (% від належного значення); співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ (FEV1/FVС) – співвідношення об’єму форсованого видиху за першу секунду і форсованої життєвої ємності легенів (%); МОШ25, МОШ50, МОШ75 (FEF25, FEF50, FEF75) – максимальна об’ємна швидкість видиху 25, 50, 75% ЖЄЛ.
Межі норми і градації ступеня порушень вентиляційної функції легенів прийнято відповідно до рекомендацій Р.Ф. Клемент, Н.А. Зільбер, 1993.
Обробку отриманих даних проводили з використанням пакету програм Statistica v6.1® (Statsoft Inc., США). У таблицях і тексті наведено статистичні характеристики: кількість спостережень (n), середнє арифметичне (М), стандартне відхилення (s). Для зіставлення статистичних характеристик у різних групах спостереження застосовували методи множинного порівняння: параметричний дисперсійний аналіз (ANOVA) з попарним порівнянням за критеріями Дункана і Даннета (для порівняння з контрольною групою). Вірогідність відмінностей відносних показників оцінювали за критерієм Пірсона (χ2).

Результати дослідження та їх обговорення

Встановлено, що показники вентиляційної функції легенів (ОФВ1 і ПОШ) у хворих основної групи були вірогідно вищими порівняно з контролем (р=0,002; табл. 2). При цьому показник ОФВ1 відповідав критеріям норми або умовної норми у 85,2% (n=86) хворих основної групи і лише у 61,4% (n=35) пацієнтів (χ2=11,9; p=0,008) контрольної (рис. 1). Значні відхилення ОФВ1 від норми виявили у 3,9 і 14,0% хворих відповідно (χ2=5,27; p=0,022).

Таблиця 2. Середні значення показників спірометрії у хворих на поліноз основної і контрольної груп (M±s)
Показник
Контрольна група (n=57)
Основна
група
(n=101)
Значущість
різниці
між групами (р)
ОФВ1, %
79,7±22,2
89,6±16,6
0,002
ПОШ, %
71,2±18,7
80,9±18,1
0,002
ОФВ1/ФЖЄЛ, %
104,8±12,9
93,5±14,6
<0,001
Аналогічні тенденції спостерігали під час аналізу показника ПОШ: кількість пацієнтів, у яких цей показник не перевищував межі умовної норми або норми, становила 71,3% (n=72) в основній групі проти 45,6% (n=26) – у контрольній (χ2=10,2; p=0,001).
Співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ відповідало нормі (≥70%) у всіх пацієнтів (100%) контрольної групи і у 97,0% (n=98) – основної (χ2=0,22; p=0,640). Водночас, середні значення показника були вірогідно вищими у контрольній групі хворих (р<0,001; див. табл. 2).
Аналіз впливу різних за кількістю курсів АСІТ на ФЗД у хворих на поліноз дав змогу встановити закономірності, наведені в табл. 3.
Достовірних відмінностей між середніми значеннями основних показників ФЗД (ОФВ1, ПОШ і ОФВ1/ФЖЄЛ) залежно від кількості курсів АСІТ ми не виявили (p>0,40 при всіх множинних порівняннях за ANOVA), проте спостерігали тенденцію до поліпшення цих показників після 3-го курсу АСІТ (див. табл. 3). Порівняно з контрольною групою ці відмінності досягають порогу статистичної значущості (p<0,05-0,01).

Таблиця 3. Середні значення показників спірометрії у хворих на поліноз залежно від кількості курсів АСІТ (M±s)
Показник
M±SD, %
Множинне порівняння всіх груп з АСІТ за ANOVA (р)
1 курс (n=20)
2 курси (n=23)
3 курси (n=25)
5 курсів (n=33)
ОФВ1, %
85,4±21,13
89,8±12,9
93,8±17,3*1
88,9±15,2
0,404
ПОШ, %
77,8±25,7
78,0±18,2
84,9±15,0*
81,8±14,3*
0,483
ОФВ1/ФЖЄЛ, %
91,5±14,4*
93,4±14,5*
95,0±17,7*
93,5±12,6*
0,883
Примітка: 1,3р<0,10 під час попарного порівняння груп з відповідною кількістю курсів АСІТ за критерієм Дункана; *р<0,05-0,01 під час порівняння з групою, в якій АСІТ не проводили, за критерієм Даннета.
У більшості випадків після 2, 3 і 5 курсів АСІТ (91,3%; 88,0%; 84,8% пацієнтів) показники ОФВ1 не виходили за межі допустимої норми (рис. 2). Водночас, у хворих на поліноз, які отримали 1 курс АСІТ, ОФВ1 відповідав нормі в 75,0% випадків, в 1 випадку відзначали помірні зміни показника, а в 20,0% випадків – порушення ІІ ступеня. Під час порівняння цих даних з показниками хворих контрольної групи (див. рис. 1) відзначали їх подібність з такими в групі хворих, які отримали 1 курс АСІТ (χ2=3,67; p=0,299), і достовірну різницю з іншими групами: χ2=7,35; p=0,025 – порівняно з 2 курсами; χ2=6,29; p=0,043 – порівняно з 3 курсами; χ2=6,88; p=0,032 – порівняно з 5 курсами АСІТ.
Щодо показника ПОШ, який характеризує калібр центральних дихальних шляхів і силу експіраторних м’язів, то найменші зміни спостерігали у пацієнтів, які отримали 3 і 5 курсів АСІТ: у 80 і 78,8% пацієнтів відповідно показник не виходив за межі умовної норми, тоді як після 1 і 2 курсів таких хворих було 55 і 65,2% (рис. 3). Останні показники були порівняними з даними пацієнтів контрольної групи, де лише в 45,6% випадків вони перевищували межі допустимої норми (χ2=0,52; p=0,470 для 1 курсу АСІТ і χ2=2,52; p=0,112 для 2 курсів). Після 3 і 5 курсів АСІТ кількість пацієнтів з нормальними рівнями ПОШ була достовірно вищою, ніж у контрольній групі: χ2=8,34; p=0,004 порівняно з 3 курсами і χ2=9,43; p=0,002 порівняно з 5 курсами.
Майже аналогічну картину спостерігали під час аналізу показників МОШ75, МОШ50, МОШ25 (табл. 4). Середні рівні показників, які характеризують об’ємну швідкість потоку повітря під час видиху в середній частині експіраторного маневру після 3-го курсу АСІТ були дещо вищими. Найбільші відмінності відзначали за показником МОШ50, який після 3 курсів АСІТ був на 16,7 і на 14,4% вищий, ніж після 2 і 5 курсів (р<0,05).

Таблиця 4. Середні значення показників об’ємної швидкості потоку повітря у середній частині експіраторного маневру у хворих на поліноз залежно від кількості курсів АСІТ (M±s)
Показник
M±SD, %
Множинне порівняння всіх груп з АСІТ за ANOVA (р)
1 курс (n=20)
2 курси (n=23)
3 курси (n=25)
5 курсів (n=33)
МОШ25, %
79,1±25,2
75,9±15,9
87,8±21,7
80,8±13,3
0,425
МОШ50, %
97,4±17,9
85,6±20,23
99,9±17,22,5
87,3±22,73
0,148
МОШ75, %
91,7±23,3
85,9±20,1
93,8±10,9
87,1±17,5
0,636
Примітка: 2,3,5 р<0,05 під час попарного порівняння груп з відповідною кількістю курсів АСІТ за критерієм Дункана.
Порівняно з нормою найменші відхилення спостерігали для показників МОШ75, які не виходили за межі допустимої норми у 95,0% пацієнтів після 1 курсу АСІТ, 91,3% – після 2 курсів, 100% – після 3 курсів і 90,9% – після 5 курсів АСІТ (p>0,40 під час множинного порівняння всіх груп за χ2). Найбільші порушення реєстрували за показником МОШ25: у межах норми й умовної норми показники перебували у 75,0% пацієнтів після 1 курсу, 73,9% – після 2 курсів, 84,0% – після 3 курсів, 78,8% – після 5 курсів АСІТ (p>0,80).
Під час аналізу встановлено відсутність достовірного зв’язку (p>0,10) між тривалістю захворювання і показниками ФЗД в основній (рис. 4) і контрольній групах.
Таким чином, проведений аналіз показників спірометрії у хворих на поліноз дав змогу встановити позитивний вплив передсезонної АСІТ на збереження вентиляційної ФЗД і мінімізацію порушень прохідності бронхів на рівні великих, середніх і дрібних бронхіальних гілок.

Висновки

1. Своєчасне призначення АСІТ дає змогу запобігти прогресуванню полінозу і розвитку БА.
2. Достовірного зв’язку між тривалістю захворювання і показниками ФЗД не виявлено, що свідчить про необхідність контролю показників ФЗД з перших років захворювання на поліноз.
3. У групі хворих, які одержували АСІТ, показник ОФВ1 відповідав нормі або умовній нормі в 85,2% випадків проти 61,4% випадків у контрольній групі; ПОШ – відповідно у 71,3% хворих в основній проти 45,6% хворих контрольної групи, що підтверджує позитивний вплив АСІТ на ФЗД і пригнічення запалення у хворих на поліноз.
4. Після 3-го курсу АСІТ намітилася тенденція до поліпшення показників ОФВ1 і ПОШ.
5. Проведення АСІТ причинно-значущими алергенами у хворих на поліноз під контролем ФЗД дасть змогу прогнозувати потрібну кількість курсів АСІТ, за допомогою якої можна запобігти розвитку БА у таких хворих.

Література
1. Альошина Р.М. Алерген-специфічна імунотерапія: механізми і ретроспективний аналіз ефективності / Р.М. Альошина, В.Т. Германов // Астма та алергія. – 2005. – №1. – С. 33-35.
2. Гургенидзе Г.В. Оценка сравнительной эффективности иммунотерапии при аллергозах дыхательных путей. «Иммунореабилитация и реабилитация в медицине» / Г.В. Гургенидзе, Х. Надарая, М. Гзиришвили [и др.] // Int. J. Immunorehabil. – 1998. – № 8. – С. 15.
3. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. – К.: Полиграфия плюс, 2006. – 482 с.
4. Заболотний Д.І. Алергічний риніт / Д.І. Заболотний, Б.М. Пухлик // Ринологія. – 2002. – № 1. – С. 24-38.
5. Клемент Р.Ф. Функционально-диагностические исследования в пульмонологии: Методические рекомендации / Р.Ф. Клемент, Н.А. Зильбер // Медико-технический центр «Аэромед» Санкт-Петербургского медицинского института им. академика И.П. Павлова. – СПб., 1993. – 47 с.
6. Лопатин А.С., Гущин И.С., Емельянов А.В. и др. Клинические рекомендации по диагностике и лечению аллергического ринита / А.С. Лопатин, И.С. Гущин, А.В. Емельянов // Consilium medicum. – 2001. – Приложение. – С. 33-44.
7. Пухлик Б.М. Алергологія / Б.М. Пухлик. – Вінниця: Нова книга. – 240 с.
8. Хутуева С.Х. Астма и аллергический ринит / С.Х. Хутуева // Аллерген-специфическая терапия атопической бронхиальной астмы: Европейский конгресс по астме. Научные труды. – М., 2002. – Т. 2 – С. 142-143.
9. Agrawal D.K. Pharmacology and clinical efficacy of desloratodine as an anti-allergyc and anti-inflammatory drug // Exp. Opin. Invest. Drugs. – 2001. – Vol. 10, № 3. – P. 547-560.
10. Allergen immunotherapy: Therapeutic vaccines for allergic diseases. A WHO position paper // Int. J. Immunorehabil. – 2000. – Vol. 2, № 3. – P. 52-57.
11. Bousquet J., Lockey R., Mailing HJ (Eds). World Health Organization Position Paper. Allerjen immunotherapy: Therapeutical vaccines for allergic diseases // Allergy. – 1998. – Vol. 53.
12. Bousquet J., Van Cauwenberge P., Khaltaev N.; and the Workshop Expert Panel. Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA) Allergy. – 2002. – Vol. 57, № 9. – P. 841-855.
13. Canonica GW., Passalacqua G. Non injection routes for immunotherapy // J. Allergy. Clin. Immunol. – 2003. – № 111. – P. 437-448.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2011 Рік

Зміст випуску 9-10 (48-49), 2011

  1. Л.Д. Тодоріко

Зміст випуску 8 (47), 2011

  1. В.А. Савоськина

Зміст випуску 3, 2011

Зміст випуску 5 (44), 2011

Зміст випуску 4 (43), 2011

Зміст випуску 2, 2011

Зміст випуску 1 (40), 2011

Зміст випуску 2 (41), 2011

Зміст випуску 1, 2011

  1. С.В. Возианова

Випуски поточного року

Зміст випуску 3-4 (124-125), 2020

  1. Д.В. Мальцев

  2. Б.М. Пухлик

  3. В. Зайков, П. В. Гришило, А. П. Гришило

  4. A. G. Corsico, S. Leonardi, . A. Licari et al.

  5. О. С. Бильченко, Т. С. Оспанова, В. А. Савоськина, Е. А. Красовская, О. В. Веремеенко

  6. M. Levin, I.J. Ansotegui, . J. Bernstein et al.

  7. A. Bedard, X. Basagana, . J.M. Anto et al.

  8. Г. Є. Ананьїна, І. П. Висеканцев, О. С. Онасенко, Л. В. Степанюк, В. Л. Пономарьова

Зміст випуску 2 (123), 2020

  1. И. П. Кайдашев

  2. С.В. Зайков, П. В. Гришило, А. П. Гришило

  3. К. Ю. Гашинова

  4. С.О. Зубченко, С.Д. Юр’єв, С.Д. Юр’єв

  5. С.Д. Юр’єв

  6. А.Є. Богомолов

  7. Jean Bousqueta, Holger J. Schunemann, Akdis Togias et al.

Зміст випуску 1 (122), 2020

  1. О. А. Ошлянська, Т. Г. Надточій, М. Ф. Денисова, Л. І. Омельченко, Л. Ф. Слєпова, Н.М. Музика, А. Г. Арцимович

  2. Ю.В. Шукліна

  3. Yu Chen, Qianyun Liu, Deyin Guo

  4. Carlo Caffarelli, Francesco Paravati, Maya El Hachem et al.

  5. M. Lauriello, P. Muzi, L. Di Rienzo et al.