Роль вегетативної дизрегуляції у формуванні бронхіальної астми у дітей

Литвинець Л.Я.¹, Литвинець-Голутяк У.Є.¹, Пастух О.В.², Лупуляк Л.В.²,
¹Івано-Франківський національний медичний університет, ²Обласна дитяча клінічна лікарня

The role of vegetative regulation in the base of the bronchial asthma in children

Lytvynets L.Ya.¹, Lytvynets-Holutyak U.Ye.¹, Pastukh О.V.², Lupulyak L.V.²,
¹Ivano-Frankivsk National Medical University, ²Regional Children Clinical Hospital

Доведено, що найбільш значний вклад у розвиток бронхоспазму відводиться холінергічному компоненту внаслідок підвищення центрального вагусного тонусу і активації холінергічних рефлексів. Саме тому визначення стану вегетативної нервової системи (ВНС) та особливостей її реакції в залежності від ступеня тяжкості бронхіальної астми (БА) відкриває нові можливості у патогенетичному розумінні недуги та можливості контролю над захворюванням. Аналіз варіабельності серцевого ритму (ВСР) є сучасною методикою оцінки стану регуляторних систем організму.

Мета роботи: визначення спектральних і часових показників ВСР у дітей з БА в залежності від ступеня контролю захворювання.

Матеріали та методи. Обстежено 107 дітей віком від 10 до 18 років, хворих на БА в стадії загострення. Діагноз верифікували згідно з«Протоколом діагностики і лікування БА у дітей» (№ 868 від 8.10.2013 р.). За результатами застосування астматест контролю (GІNA, 2016) щодо рівня контрольованості БА діти були розподілені наступним чином: 34 (31,8%) – з контрольованою (КБА), 47 (43,9%) – з частково контрольованою (ЧКБА) та 26 (24,3%)– з неконтрольованою БА (НКБА). Контрольну групу становили 10 практично здорових дітей аналогічного віку. Всім досліджуваним визначали ВСР на апараті «КардиоЛаб ВСР» (Харків, 2009) з проведенням ортостатичної проби для оцінки типу вегетативної регуляції, змін вегетативного балансу та адаптаційних резервів організму. Аналізували часові (SDNN, IN, ВВТ) та спектральні (TP, HF, LF, VLF, LF/HF) показники ВСР. Отримані під час дослідження дані оброблялись методом математичної статистики за допомогою комп’ютерного пакету обробки даних Statistica для роботи в середовищі Windows.

Результати. Під час діагностики вихідного вегетативного тонусу у дітей з різним ступенем контролю БА було виявлено,що в пацієнтів з КБА найчастіше спостерігалась ейтонія. Дослідження ВСР у дітей з різним ступенем тяжкості БА свідчать про наявність у них синдрому вегетативної дисфункції. Показано, що зміни у стані ВНС пацієнтів відрізняються в залежності від ступеня контрольованості БА. Так, у дітей з КБА спостерігається тенденція до симпатикотонії, у хворих з ЧКБА частіше виявляється парасимпатикотонія та ознаки вегетативного дисбалансу. Тяжкий перебіг БА супроводжується ознаками вегетативної дисфункції: наростанням ваготонії, неадекватною реакцією на навантаження і швидким виснаженням компенсаторних механізмів в процесі відновлення гомеостазу на тлі парасимпатичного домінування.

Висновки. 1. Вивчення автономної дизрегуляції при БА є актуальним, оскільки дає змогу враховувати особливості формування клініки, характер дизрегуляторних порушень, визначити додаткові диференційнодіагностичні маркери клінічних варіантів контрольованості БА і стати основою для раціональної терапії захворювання. 2. За даними часового і спектрального аналізів показників ВСР встановлено неспецифічні особливості дизрегуляції синусового вузла, характерні для БА: зниження загальної варіабельності (ТР), що найбільше виражено у дітей з НКБА (2403±109,2 мс2) та ЧКБА (2109±110,7 мс2) через пригнічення швидкого симпатопарасимпатичного і підвищення гуморальнометаболічного впливу LF/HF (1,03±0,63), зменшення реакції при ортостатичній пробі з подовженням часу досягнення максимальної реакції і відновлення ІN, ІІ/І (1,97±0,5), найменш виражені зміни при аналізі параметрів ВСР у порівнянні з групою здорових та дітьми з вищим ступенем контрольованості недуги отримані у дітей з КБА. Отже, спектральні характеристики у дітей з різним контролем БА є маркерами патологічної вегетативної регуляції з переважанням парасимпатичного вегетативного тонусу з холінергічним ефектом впливу на ВСР. При навантаженні вегетативна регуляція характеризувалась підвищеною активацією симпатичного відділу ВНС незалежно від вихідного вегетативного тонусу.