сховати меню

Реакції гіперчутливості сповільненого типу з антигенними комплексами умовно-патогенних грибів як метод комплексної оцінки стану клітинної ланки імунітету у ВІЛ-інфікованих

сторінки: 63-65

Б.А. Гунько кафедра фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології Вінницький національний медичний університет

Нині відомо про роль клітинної ланки імунітету у хворих на ВІЛ-інфекцію, передусім Т-лімфоцитів, оскільки вони першими стають мішенню для вірусу [2, 8].

Незважаючи на значні успіхи і можливості клінічної діагностики ВІЛ-інфекції та наявність низки функціональних і лабораторних методів виявлення ураження імунітету при цьому захворюванні, метод імунодіагностики за допомогою антигенних комплексів умовно-патогенних грибів не можна залишити поза увагою [3, 9, 11].

Використання антигенних комплексів для діагностики стану клітинної ланки імунітету виправдало себе при таких захворюваннях, як туберкульоз, ієрсиніоз та ін. [1, 4, 6]. Діагностичне значення антигенів, зокрема антигенних комплексів умовно-патогенних грибів, має велике значення, оскільки дає змогу з великою часткою ймовірності діагностувати той чи той процес в організмі, а поява нового фактора – ВІЛ-інфекції – відкриває нові перспективи для застосування антигенів [4, 6, 13].

Серологічні, молекулярно-генетичні, імуноферментні методи діагностики хоч і є достовірними, але через такі чинники, як наркозалежність, асоціальний спосіб життя, безробіття, перебування у місцях позбавлення волі, фінансова неспроможність, не завжди доступні пацієнтам [3, 4, 7, 14]. Порівняно з високовартісними лабораторними тестами антигени мають певну перевагу, оскільки можуть бути застосовані й оцінені в будь-якому медичному закладі, доступні для будь-якої категорії хворих, мають достатньо високий діагностичний рівень і дають змогу запідозрити патогенний процес і визначити його прогноз [1, 5, 12, 16].

Мета дослідження – покращити якість діагностики порушень клітинної ланки імунітету у хворих на ВІЛ-інфекцію шляхом використання алергенів умовно-патогенних грибів для підвищення ефективності їх лікування.

Матеріали та методи дослідження

Під спостереженням перебувало 65 пацієнтів (клінічна категорія С – власне СНІД, що відповідає критеріям класифікації СDС, США) з лабораторно підтвердженою ВІЛ-інфекцією (62 чоловіки, 3 жінки). Середній вік обстежених – 28±5 років. Обстежених ВІЛ-інфікованих було розділено на три групи за рівнем СD4+ згідно з класифікацією СDС (США). До 1-ї групи зараховано 7 пацієнтів з рівнем СD4+ >500 клітин в 1 мкл крові; до 2-ї – 16 осіб з рівнем СD4+ 200–499 клітин в 1 мкл крові; до 3-ї групи увійшли 42 пацієнти з рівнем СD4+ <200 клітин в 1 мкл крові. Контрольну групу становили 28 здорових добровольців віком від 25 до 45 років. На момент проведення дослідження 52 ВІЛ-інфікованих з групи спостереження отримували антиретровірусну терапію.

Практично у всіх ВІЛ-інфікованих виявлено супутню патологію: вірусні гепатити В і С, хронічний алкоголізм, наркоманію; останні два захворювання – в стадії ремісії упродовж не менше 6 міс до початку спостереження.

На першому етапі обстеження ретельно зібрано анамнез хвороби і життя, проведено аналіз лікування і детальне опитування хворих, щоб переконатися, що хворі не вживали кортикостероїдні препарати, а також аналіз історій хвороби й амбулаторних карток для вивчення супутньої патології, що могла вплинути на результати досліджень.

На другому етапі досліджень здійснювали внутрішньошкірне введення антигенних комплексів умовно-патогенних грибів Аlternaria alternata, Cladosporium spp., Monilіlia sitophila, Chrysonilia sitophila, Botrytis cinerea, Aspergillus spp. (A. fumigatus, A. niger), Penicillum spp.

Усі пацієнти дали поінформовану згоду на обстеження. Згідно з дизайном дослідження, внутрішньошкірні проби проводили двічі з інтервалом у 3 міс.

З метою оцінки реакції гіперчутливості негайного типу результати тестування оцінювали через 20 хв після введення антигенних комплексів. Для вивчення реакції гіперчутливості сповільненого типу проводили оцінювання місцевих реакцій на шкірі в місцях введення алергенів через 24, 48, 72 год після ін’єкцій. Реакції на введення антигенних комплексів класифікували як «негативна», «слабко позитивна», «позитивна» та «різко позитивна», а також «сумнівна», згідно зі стандартами оцінки реакцій внутрішньошкірних тестів.

Для обробки результатів використано пакет статистичних програм «Statistica» 5.0 for Windows. Критерієм статистичної достовірності вважали загальноприйняту в медицині величину p<0,05. Кореляційний аналіз проводили за допомогою рангового коефіцієнта кореляції Спірмена.

Результати дослідження та їх обговорення

Реакції гіперчутливості негайного типу в цьому разі не були предметом дослідження та випадали рідко (усього 7 випадків у групі обстежених та 3 – у контрольній), що пояснюється типом алергійних реакцій у відповідь на мітогени умовно-патогенних грибів. Саме тому ці випадки розцінювались нами як особливість імунного статусу пацієнтів та діагностичного значення не мали.

Кількісний склад реакцій гіперчутливості сповільненого типу, отриманих унаслідок уведення мітогенів умовно-патогенних грибів, наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Позитивні результати шкірної реакції гіперчутливості сповільненого типу з антигенними комплексами умовно-патогенних грибів
Антигенні комплекси умовно- патогенних
грибів
Первинне тестування
Повторне тестування
Контрольна група
Кількість
позитивних проб
Кількість позитивних проб
Абс.
%
Абс.
%
Абс.
%
Aspergillus spp.
9
13,8
12
18,5
58
89,2
Аlternariа spp.
11
16,9
16
24,6
61
93,8
Botrytis cinerea
13
20,0
18
27,7
64
98,4
Cladosporium spp.
14
21,5
17
26,2
62
95,4
Chrysonilia sitophila
8
12,3
14
21,5
53
81,5
Penicillium spp.
7
10,8
11
16,9
56
86,1
Monililia sitophila
5
7,7
9
13,8
49
75,3

Найчастіше серед обстежених ВІЛ-інфікованих як під час первинного, так і повторного тестування виявляли позитивні тести з Botrytis cinerea, Cladosporium spp., Аlternariа spp. При цьому найбільшу кількість позитивних тестів зареєстровано для Botrytis cinerea – 20,0% у разі первинного обстеження та 27,7% – повторного. Високими також були показники реакцій гіперчутливості сповільненого типу з антигенними комплексами Аlternariа spp. і Cladosporium spp.: відповідно 16,9 і 21,5% під час первинного тестування та 24,6 і 26,2% – повторного. Вираженість шкірної реакції середнього ступеня в цій групі як під час первинного, так і повторного тестування встановлено для Chrysonilia sitophila: 12,3 і 21,5% відповідно. Найменша вираженість реакцій гіперчутливості сповільненого типу зафіксована для антигенних комплексів Penicillium spp. та Monililia sitophila як під час первинного, так і повторного тестування: відповідно 10,8 і 7,7% та 16,9 і 13,8%.

Результати реакції гіперчутливості сповільненого типу з антигенними комплексами умовно-патогенних грибів під час первинного і повторного тестування та відповідні коефіцієнти рангової кореляції Спірмена з результатами внутрішньошкірних тестів наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Показники кореляції шкірних проб з антигенними комплексами умовно-патогенних грибів і рівня СD4+ у обстежених ВІЛ-інфікованих
Мітогени
умовно-патогенних грибів
Первинне тестування
Повторне тестування
Діаметр папули, мм
Коефі-цієнт Спірмена
Діаметр папули, мм
Коефі-цієнт Спірмена
Aspergillus spp.
4,21±1,12
0,61
5,03±1,29
0,83
Alternaria spp.
5,03±1,27
0,69
6,29±2,11
0,91
Botrytis cinerea
5,84±2,24
0,71
7,31±1,17
0,85
Cladosporium spp.
6,24±1,54
0,78
8,74±2,76
0,94
Chrysonilia sitophila
4,11±2,14
0,57
5,26±1,42
0,81
Penicillium spp.
3,16±2,04
0,52
5,14±2,58
0,76
Monililia sitophila
2,48±1,91
0,47
3,12±2,21
0,68

Як видно з табл. 2, найбільше діагностичне значення як під час первинного, так і повторного тестування мали показники з антигенними комплексами Alternaria spp., Cladosporium spp., Botrytis cinerea. Менш вираженими були шкірні реакції з антигенними комплексами Aspergillus spp. і Chrysonilia sitophila, як у разі первинного, так і повторного тестування. Результати тестування з мітогенами Penicillium spp. і Monililia sitophila мали найменше значення.

При цьому в результаті статистичного аналізу кореляції показників шкірних проб з антигенними комплексами умовно-патогенних грибів і рівня СD4+ встановлено, що для грибів Alternaria spp., Botrytis cinerea, Cladosporium spp. ступінь кореляції був високим (значення коефіцієнта рангової кореляції Спірмена становили 0,69; 0,71; 0,78 під час первинного тестування та 0,91; 0,85; 0,94 – повторного). Для грибів Chrysonilia sitophila та Aspergillus spp. ступінь кореляції у групі ВІЛ-інфікованих також був сильний (значення коефіцієнта рангової кореляції Спірмена становили 0,57; 0,61 під час первинного тестування та 0,81; 0,83 – повторного). Силу зв’язку середньої інтенсивності спостерігали в разі тестування антигенним комплексом Penicillium spp. (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена становив 0,52 під час первинного тестування і 0,76 – повторного). Сила зв’язку в разі тестування з антигеном гриба Monililia sitophila була найменшою (значення коефіцієнта рангової кореляції Спірмена – 0,47 під час первинного тестування і 0,68 – повторного).

Таким чином, застосований нами підхід щодо визначення стану клітинної ланки імунітету у ВІЛ-інфікованих шляхом застосування антигенних комплексів умовно-патогенних грибів виявився доцільним. Результати дослідження свідчать, що його можна використовувати в медичних закладах з обмеженим або відсутнім доступом до проточної цитофлуорометрії. Також зазначений діагностичний метод міг би бути застосований під час первинного обстеження ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД для оцінки стану клітинної ланки імунітету й імунної системи організму загалом.

Шкірні тести з антигенними комплексами умовно-патогенних грибів можуть бути використані як один із методів контролю ефективності антиретровірусної терапії, оскільки дають змогу переконатися у відновленні стану імунної системи шляхом відновлення вираженості алергійних реакцій залежно від зростання рівня СD4+.

Висновки

1. Антигенні комплекси умовно-патогенних грибів можуть бути використані як маркери стану клітинної ланки імунітету у хворих на ВІЛ-інфекцію.

2. Найінформативнішими при ВІЛ-інфекції виявилися результати тестування з антигенними комплексами Alternaria spp., Botrytis cinerea, Cladosporium spp.

3. У хворих на ВІЛ-інфекцію з різними ступенями імуносупресії відповідь на мітогени Т-ланки імунітету порівняно зі здоровими особами є помірно зниженою. Більшою мірою це стосується ВІЛ-інфікованих з рівнем СD4+ <200 клітин в 1 мкл крові; найінтенсивнішу відповідь на антигенні комплекси умовно-патогенних грибів спостерігали у обстежених з рівнем СD4+ >500 клітин в 1 мкл крові; у обстежених з рівнем СD4+ 200–499 клітин в 1 мкл крові інтенсивність відповіді Т-ланки імунітету була помірною.

Література

1. Богомолов А.Є., Пухлик Б.М. Гіперчутливість до умовно-патогенних грибів як критерій діагностики клітинної ланки імунітету у хворих на туберкульоз // Український пульмонологічний журнал. – 2007. – № 4. – С. 33–36.
2. Всесвітня організація охорони здоров’я // Імунізація людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, та людей з високим ризиком ВІЛ-інфекції. – WHO Regional Office for, Copenhagen, 2006. – С. 4–6.
3. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. – Одесса: Астро Принт, 1999. – 604 с.
4. Елинов Н.П., Васильева Н.В. Микромицеты – аллергены // Актуальные вопросы пульмонологии и клинической аллергологии: Тез. докл. научно-практич. конф. – СПб., 1999. – С. 34.
5. Елинов Н.П. Микоаллергены // Микология. – 2002. – № 6. – С. 17–19.
6. Кноринг Б.Е., Фрейдлин И.С., Симбирцев А.С. // Мед. иммунология. – 2001. – Т. 3, № 1. – С. 61–68.
7. Наказ МОЗ України № 658 від 04.10.2006 р.
8. Покровский В.В., Ермак Т.Н., Беляева В.В. // ВИЧ-инфекция: клиника, диагностика и лечение. – М., 2003. – С. 30–77.
9. Пухлик Б.М. Руководство по практической иммунодиагностике и иммунотерапии. – Винница, 1992. – С. 29–35.
10. Пухлик Б.М. Алергологія. – Вінниця, 2004. – С. 38–51.
11. Соболев А.В., Васильева Н.В. Микогенная аллергия (этиология, патогенез, клиника, диагностика, лечение и профилактика) // Аллергология. Частная аллергология / Под ред. Г.Б. Федосеева. – СПб.: Нордмедиздат, 2001. – Т. 2. – С. 200–211.
12. Хаитов Р.М., Решетников А.В., Сидорович И.Г. Клинические испытания первой отечественной анти-ВИЧ/СПИД-
вакцины. – М., 2009. – С. 573–576.
13. Begemann M., Policar M. Pneumococcal vaccine failure in an HIV-infected patient with fatal pneumococcal sepsis and HCV-related cirrhosis // Mt. Sinai J. Med. – 2001. – Vol. 68. – P. 396–399.
14. Bekker V., Scherpbier H., Pajkrt D. Persistent humoral immune defect in highly active antiretroviral therapy-treated children with HIV-l infection: loss of specific antibodies against attenuated vaccine
strains and natural viral infection // Pediatrics. – 2006. – Vol. 11. – P. 315–322.
15. Bekker V., Westerlaken G.H., Scherpbier H. Varicella vaccination in HIV-l-infected children after immune reconstitution // AIDS. – 2006. – Vol. 20. – P. 2321–2329.
16. Miron F., Lavi I., Kitov R. Vaccine effectiveness and severity of varicella among previously vaccinated children during outbreaks in day- care centers with low vaccination coverage // Pediatr. Infect. Dis. J. – 2005. – Vol. 24. – P. 233–236.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2011 Рік

Зміст випуску 9-10 (48-49), 2011

  1. Л.Д. Тодоріко

Зміст випуску 8 (47), 2011

  1. В.А. Савоськина

Зміст випуску 3, 2011

Зміст випуску 5 (44), 2011

Зміст випуску 4 (43), 2011

Зміст випуску 2, 2011

Зміст випуску 1 (40), 2011

Зміст випуску 2 (41), 2011

Зміст випуску 1, 2011

  1. С.В. Возианова

Випуски поточного року

Зміст випуску 3-4 (124-125), 2020

  1. Д.В. Мальцев

  2. Б.М. Пухлик

  3. В. Зайков, П. В. Гришило, А. П. Гришило

  4. A. G. Corsico, S. Leonardi, . A. Licari et al.

  5. О. С. Бильченко, Т. С. Оспанова, В. А. Савоськина, Е. А. Красовская, О. В. Веремеенко

  6. M. Levin, I.J. Ansotegui, . J. Bernstein et al.

  7. A. Bedard, X. Basagana, . J.M. Anto et al.

  8. Г. Є. Ананьїна, І. П. Висеканцев, О. С. Онасенко, Л. В. Степанюк, В. Л. Пономарьова

Зміст випуску 2 (123), 2020

  1. И. П. Кайдашев

  2. С.В. Зайков, П. В. Гришило, А. П. Гришило

  3. К. Ю. Гашинова

  4. С.О. Зубченко, С.Д. Юр’єв, С.Д. Юр’єв

  5. С.Д. Юр’єв

  6. А.Є. Богомолов

  7. Jean Bousqueta, Holger J. Schunemann, Akdis Togias et al.

Зміст випуску 1 (122), 2020

  1. О. А. Ошлянська, Т. Г. Надточій, М. Ф. Денисова, Л. І. Омельченко, Л. Ф. Слєпова, Н.М. Музика, А. Г. Арцимович

  2. Ю.В. Шукліна

  3. Yu Chen, Qianyun Liu, Deyin Guo

  4. Carlo Caffarelli, Francesco Paravati, Maya El Hachem et al.

  5. M. Lauriello, P. Muzi, L. Di Rienzo et al.