Післяконтактна профілактика ВІЛ-інфекції

В Україні нині спостерігають епідемію СНІДу. Через це кожен медичний працівник під час виконання професійних обов’язків може мати справу з ВІЛ-інфікованими хворими. Виникають логічні запитання: «Що робити, якщо відбувся контакт з біологічними рідинами ВІЛ-інфікованого хворого? Яких заходів треба вжити? Якою повинна бути тактика медичного працівника? Куди звертатися за консультативною допомогою?» 
Протягом 2007 р. в Київський міський центр (КМЦ) СНІДу звернулися 45 медичних працівників з приводу виникнення аварійних сітуацій на робочому місці, а до травня 2008 р. – вже 35 осіб. Майже в кожному випадку мали місце недотримання медпрацівником правил безпеки, відсутність відповідної документації та необхідних знань щодо порядку дій з профілактики ВІЛ-інфекції. 
Наголошуємо, що лише в окремих випадках дії медичного працівника та адміністрації лікарні були чіткими, відповідно до чинного законодавства та нормативної документації. Добре розуміємо медичних працівників, у яких через великий обсяг функціональних обов’язків бракує часу ознайомитися з цим питанням. Тому на сторінках журналу хочемо поділитися власним досвідом у вирішенні такої актуальної проблеми. 
Контакти, пов’язані з ризиком інфікування ВІЛ на робочому місці (небезпечний контакт):
• ушкодження шкіри інструментом, що міг бути інфікований (наприклад укол голкою чи поріз гострим інструментом);
• контакт слизових оболонок або ушкоджених шкірних покривів із тканинами, кров’ю й іншими біологічними рідинами інфікованого;
• тривалий (кілька хвилин і більше) або великий за площею контакт неушкодженої шкіри з тканинами, кров’ю й іншими біологічними рідинами інфікованого.
До групи високого професійного ризику інфікування ВІЛ належать медичні працівники, які безпосередньо надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим під час виконання інвазивних маніпуляцій, та працівники діагностичних лабораторій, які здійснюють дослідження крові, біологічних рідин та іншого біоматеріалу, що містять ВІЛ.
Заходи безпеки під час роботи з ВІЛ-інфікованим матеріалом можна розділити на універсальні й індивідуальні.

Універсальні заходи безпеки
Потрібно вживати універсальних запобіжних заходів під час контакту на робочому місці з кров’ю та іншими біологічними рідинами, зокрема зі:
• спермою;
• вагінальними виділеннями;
• будь-якою рідиною з видимою домішкою крові;
• культурами або середовищами, що містять ВІЛ, у разі контакту з якими були зареєстровані випадки інфікування ВІЛ. 
А також:
• синовіальною;
• цереброспінальною;
• плевральною;
• перитонеальною;
• перикардіальною;
• амніотичною рідинами, для яких ступінь небезпеки щодо передачі ВІЛ поки що не встановлено.
Універсальні запобіжні заходи не стосуються:
• калових мас;
• виділень з носа;
• мокротиння;
• поту;
• слізної рідини;
• сечі;
• блювоти;
• слини (за винятком стоматологічних маніпуляцій, під час яких до слини часто домішується кров).
Універсальних запобіжних заходів варто дотримуватися в разі контакту з будь-якими людськими тканинами чи органами, крім неушкодженої шкіри і патологоанатомічних зразків, фіксованих спеціальними розчинами; під час роботи з тканинами й органами експериментальних тварин, заражених інфекційними збудниками, що передаються з кров’ю, а також з будь-якою біологічною рідиною.
Усі медичні заклади і всі особи, що стикаються з ризиком інфікування на робочому місці, повинні дотримуватися цих правил.
Намагайтеся запобігти інфікуванню збудниками, що передаються з кров’ю, уникаючи:
• випадкових травм інфікованими голками або іншими гострими інструментами;
• контакту слизової оболонки ротової порожнини, очей чи носа, ушкоджених ділянок шкіри (порізи, подряпини, дерматит, вугрі) з інфікованою кров’ю та іншими біологічними рідинами;
• доторкання до забрудненої інфікованим матеріалом поверхні;
• торкання ділянки ушкодженої шкіри чи слизових оболонок очей, носа або рота.
Під час виконання професійних обов’язків необхідно дотримуватися техніки безпеки, зокрема використовувати на робочому місці різні засоби захисту та захисні пристосування:
• використовувати пристосування, за допомогою яких можна ізолювати предмети, що є джерелом інфекцій, які передаються з кров’ю (наприклад міцні герметичні контейнери для гострих інструментів, які розташовують поруч з місцем їх використання і вчасно замінюють, щоб запобігти їх переповненню), чи виключити зіткнення з ними під час маніпуляцій (наприклад використовувати безпечні голки і безголкові системи для внутрішньовенних інфузій);
• удосконалити правила техніки безпеки для медичних працівників (наприклад заборонити надягати ковпачки на використані голки, згинати чи ламати їх тощо);
• використовувати індивідуальні засоби захисту, в тому числі рукавички, непромокальні халати, засоби захисту обличчя й очей (захисні екрани, окуляри).
Технічні засоби захисту та дотримання техніки безпеки
За допомогою технічних засобів захисту (наприклад контейнерів для утилізації гострих інструментів) ізолюють предмети, що становлять небезпеку як джерела інфекції, чи виключають зіткнення з інфікованими інструментами в процесі лікувально-діагностичних маніпуляцій. Вони належать до першої лінії захисту від інфікування на робочому місці. Дотримання правил техніки безпеки під час виконання професійних обов’язків також знижує ризик інфікування.
Роботодавець повинен забезпечити своїх працівників засобами захисту й інформувати їх про правила техніки безпеки, але відповідальність за використання захисних засобів і дотримання правил техніки безпеки цілком лежить на самих працівниках.
Для того щоб запобігти зараженню збудниками, що передаються з кров’ю, медичний працівник повинен дотримуватися таких запобіжних заходів:
• усі використані одноразові матеріали варто розміщувати в вологонепроникні контейнери, що закриваються;
• необхідно звести до мінімуму контакт із забрудненою білизною, розміщуюючи її в марковані мішки або контейнери. Вологу білизну варто перевозити в непромокальних мішках або контейнерах.
Крім того, не можна:
• їсти, курити, накладати макіяж, знімати (надягати) контактні лінзи на робочому місці, де ймовірний контакт з інфікованою кров’ю або іншими біологічними рідинами;
• зберігати їжу і напої в холодильниках або інших місцях, де зберігаються зразки крові й інших потенційно інфікованих біологічних рідин;
• насмоктувати у піпетки кров та інші потенційно інфіковані біологічні рідини ротом;
• піднімати руками осколки скла, що можуть бути забруднені біологічними рідинами;
• надягати ковпачок на використані голки, згинати чи ламати, переміщати використані голки й інші використані колючі чи різальні інструменти, якщо можна цього не робити чи це не обумовлено необхідністю проведення медичної маніпуляції;
• вручну відкривати чи спорожняти, мити багаторазові контейнери для колючих і різальних інструментів.

Індивідуальні засоби захисту
Якщо небезпека інфікування на робочому місці після впровадження загальних технічних засобів захисту і правил техніки безпеки зберігається, то роботодавець зобов’язаний безкоштовно надати своїм працівникам індивідуальні засоби захисту. Ці засоби потрібно зберігати в легкодоступному місці.
Рукавички 
Дуже важливо, щоб медичний працівник завжди надягав рукавички (включаючи рукавички з особливих матеріалів, якщо у медичного працівника алергія на матеріал, з якого зроблені звичайні медичні рукавички) перед контактом із кров’ю й іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами або забрудненими ними поверхнями. Не можна використовувати одноразові рукавички повторно або ушкоджені багаторазові рукавички. Не варто використовувати зволожувачі на вазеліновій основі, оскільки вони ушкоджують латекс, з якого зроблено рукавички.
Халати, захисний одяг для персоналу лабораторій
В умовах небезпеки інфікування на робочому місці необхідно на повсякденний одяг надягати медичний. Надягати хірургічні ковпаки чи шапочки, бахіли на взуття або спеціальні черевики варто в тому випадку, якщо можливе потрапляння великої кількості крові й інших потенційно небезпечних біологічних рідин на голову або ноги.
Захисні екрани для обличчя, маски, захисні окуляри для очей
Надягайте захисні екрани, що прикривають обличчя до підборіддя, чи маски в поєднанні із захисними окулярами для очей з бічними щитками у всіх випадках, коли існує небезпека появи бризок крові й інших потенційно небезпечних біологічних рідин під час маніпуляцій. Носіння звичайних окулярів не забезпечує достатнього рівня захисту від інфекційних збудників, що передаються з кров’ю.
У разі правильного використання засобів індивідуального захисту вони захищають робочий і звичайний одяг, нижню білизну, а також шкірні покриви, слизові оболонки очей, рота від забруднення чи контакту з кров’ю й іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами.
Якщо захисний одяг просякнув кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами, його варто якнайшвидше зняти. Промити ділянки шкіри, на яких відбувся контакт з кров’ю під захисним одягом, водою з милом. Перед тим як залишити робоче місце, потрібно зняти всі індивідуальні засоби захисту та помістити їх у виділену для цього тару. За очищення, прання, ремонт, заміну й утилізацію використаних індивідуальних засобів захисту несе відповідальність роботодавець.
Характер медичного контакту має різний імовірний ступінь інфікування:
• після контакту рани з ВІЛ-інфікованою кров’ю імовірність інфікування ВІЛ становить у середньому 0,3%;
• після потрапляння ВІЛ-інфікованої крові на неушкоджені слизові оболонки імовірність інфікування ВІЛ становить приблизно 0,09%;
• після контакту неушкодженої шкіри з ВІЛ-інфікованою кров’ю або з іншими біологічними рідинами, що містять вірус, імовірність інфікування ВІЛ не встановлено [1].
Безпеку медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків контролює режимна комісія лікувально-профілактичного закладу.
Робочі місця лікувально-профілактичних закладів забезпечуються аптечками для проведення термінової профілактики в разі аварійних ситуацій, необхідним набором медичного інструментарію для одноразового використання, дезінфекційними засобами для проведення знезараження [2].
Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати та інші забруднені кров’ю, біологічними рідинами речі (за винятком сечі, слини, випорожнень у зв’язку з невеликою кількістю вірусів, що практично унеможливлює інфікування (надалі – біологічні рідини), а також речі, які забруднені слизом, відразу після використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної документації. Режим знезараження аналогічний такому, який використовують для профілактики зараження вірусними гепатитами [1, 2].
Вміст аптечки, якою укомплектовують кожний підрозділ лікувально-профілактичного закладу, для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам і технічному персоналу лікувально-профілактичних закладів [2]:
• напальчники, із розрахунку 1-2 на кожного працівника;
• лейкопластир, 1 котушка;
• ножиці, 1 шт.;
• перманганат калію у наважках по 0,05, 3 шт.;
• ємність для розведення перманганату калію з маркуванням на 1 л;
• спирт етиловий 70%, 50 мл;
• тюбик-крапельниця з 30% розчином альбуциду, 1-2 шт.;
• 5% спиртовий розчин йоду;
• 3% розчин перекису водню;
• рукавички гумові, 3 пари;
• наважки деззасобів:
• хлорамін 30,0;
• хлорцин 30,0 (по 3 шт. кожної (зберігати окремо);
• ємність для розведення деззасобів, 1 шт.

Засоби профілактики під час надання медичної допомоги хворим і під час роботи з біоматеріалом [2, 3]
Медичні працівники зобов’язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з різальним і колючим інструментом (голками, скальпелями, ножицями та ін.).
Для уникнення поранень після використання шприців голки з них не знімають до дезінфекції. Перед занурюванням шприца з голкою в дезрозчин виймають тільки поршень. 
Бригади швидкої та невідкладної допомоги для збору використаних шприців забезпечують ємністю з матеріалу, який не проколюється.
Для уникнення поранень забороняють використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні предмети з відбитими краями. 
Під час маніпуляцій, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри та слизових оболонок, під час розтину трупів, проведення лабораторних досліджень, оброблення інструментарію та білизни, прибирання тощо медичні працівники та технічний персонал повинні використовувати засоби індивідуального захисту (хірургічні халати, гумові рукавички, маски, а в разі потреби – захисні екрани, непромокальні фартухи, нарукавники, окуляри). Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових оболонок працівника з кров’ю, тканинами, біологічними рідинами пацієнтів.
Перед надяганням гумових рукавичок шкіру біля нігтів потрібно обробити 5% спиртовим розчином йоду.
Медичних працівників з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластирем або гумовими рукавичками, звільняють на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними.
Усі маніпуляції з кров’ю та сироватками в лабораторіях виконують за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів.
Будь-які ємності з кров’ю, іншими біологічними рідинами, біоматеріалами (тканинами, шматочками органів тощо) відразу на місці взяття щільно закриваються гумовими або пластиковими корками.
У лікувальних закладах для забезпечення знезараження в разі випадкового витікання рідини кров та інші біоматеріали транспортують у штативах, які розташовані в контейнерах, біксах або пеналах, на дно яких укладають чотиришарову суху серветку.
Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних закладів до лабораторій, які розташовані за межами цих закладів, здійснюють тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з’єднання лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють дезрозчинами. Оптимальною є доставка в сумках-холодильниках.
Не допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у картонних коробках, дерев’яних ящиках, поліетиленових пакетах.
Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс.
Профілактика під час поранень, контактів з кров’ю, біологічними рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта [2, 3]
Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу, забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання допомоги кваліфікують як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ.
Якщо контакт з кров’ю, біологічними рідинами чи біоматеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), потерпілий повинен:
• зняти рукавички робочою поверхнею усередину;
• видавити кров із рани;
• обробити ушкоджене місце одним із дезінфектантів (70% розчином етилового спирту, 5% настойкою йоду при порізах, 3% перекисом водню);
• ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70% розчином етилового спирту;
• на рану накласти пластир, надягнути напальчник;
• за потреби продовжувати роботу, вдягнувши нові гумові рукавички;
• терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.
У разі забруднення кров’ю, біологічними рідинами, біоматеріалами без ушкодження шкіри:
• обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70% розчином етилового спирту, 3% розчином перекису водню, 3% розчином хлораміну);
• промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.
У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:
• ротової порожнини – прополоскати 70% розчином етилового спирту;
• порожнини носа – закапати 30% розчином альбуциду;
• очей – промити водою (чистими руками), закапати 30% розчином альбуциду.
Для оброблення носа й очей можна використовувати 0,05% розчин перманганату калію.
Для зниження вірогідності професійного зараження ВІЛ-інфекцією: 
• під час підготовки до проведення маніпуляцій ВІЛ-інфікованому медичний персонал повинен переконатися в цілісності складу аптечки;
• здійснювати маніпуляції в присутності іншого спеціаліста, який може в разі розриву гумової рукавички чи порізу продовжити виконання медичної маніпуляції;
• не терти руками слизові оболонки.
У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на халат, одяг:
• одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів;
• шкіру рук та інших ділянок тіла в разі їх забруднення через одяг протерти 70% розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;
• забруднене взуття дворазово протерти ганчіркою, змоченою в розчині одного з дезінфекційних засобів.

Реєстрація аварій, спостереження за потерпілими та заходи щодо запобігання професійному зараженню
В усіх лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) ведеться форма 108-01/0 «Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом».
Аварією слід вважати уколи, порізи, забруднення слизових оболонок і шкірних покривів кров’ю та іншими біологічними рідинами [2, 3].
Реєстрацію аварій проводять у встановленому порядку за добровільної згоди потерпілого [2, 3].
Облікову форму заповнюють завідувачі відділень ЛПЗ. 
Порядок заповнення вищезазначеної форми облікової звітності:
1. Порядковий номер.
2. Дата та час аварії (зазначають прописом, з указанням годин і хвилин).
3. Характер аварії (ушкодження, укол, поріз, потрапляння біоматеріалу на шкіру, слизові оболонки, одяг та ін.).
4. Робота, яку виконували під час аварії. 
5. Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого (на підставі паспортних даних).
6. Джерело зараження, вид матеріалу, що інфікує (кров та її продукти, амніотична рідина чи інші біологічні рідини).
7. Особистий код чи прізвище, ім’я та по батькові особи (за її згоди), якій належав цей біологічний матеріал.
Ці відомості підписує завідувач відділення, а також голова режимної комісії.
Після проведення в установленому порядку реєстрації аварії потерпілому пропонують (за його згоди) пройти обстеження на наявність антитіл до ВІЛ. Уперше кров для тестування за кодом відбирають безпосередньо після аварії, але не пізніше ніж через 72 год. Позитивний результат свідчить про те, що працівник був інфікований ВІЛ раніше і аварія не є причиною зараження [2].
Якщо результат негативний, то наступне тестування проводять через 1, 3, 6 міс і через рік [1-3].
Якщо профаварія мала місце під час роботи з біоматеріалом, про який заздалегідь було відомо, що він інфікований ВІЛ, то потерпілому співробітнику на період спостереження за ним забороняють здавати донорську кров (тканини, органи) і проводять екстрену профілактику, тобто призначають антиретровірусні лікарські засоби (за згоди потерпілого). Це бажано зробити якнайшвидше, але не пізніше ніж через 72 год після факту ушкодження [1-4]. 
Результати обстеження медичних працівників є конфіденційними [1-3].
До початку призначення післяконтактної профілактики (ПКП) антиретровірусними препаратами необхідно обстежити потерпілого медичного працівника на наявність у нього антитіл до ВІЛ за добровільної згоди згідно з чинним законодавством. Медпрацівник повинен заповнити форму № 503-1/0 (інформована згода на проходження тесту на ВІЛ) [4]. Кров пацієнта, з яким відбувся медичний контакт, також необхідно протестувати на наявність антитіл до ВІЛ (згідно з наказом № 415 МОЗ України, кров обстежують за добровільної згоди, у зв’язку з цим заповнюють форму № 503-1/0) [4]. Фахівці Центру СНІДу аналізують аварійну ситуацію, характер ушкождення, терміни, результати тестування крові медпрацівника та пацієнта і лише після цього приймають рішення про доцільність призначення ПКП.
У разі призначення ПКП потерпілий заповнює бланк інформованої згоди на проведення ПКП антиретровірусними препаратами.
За наявності показань, ПКП необхідно почати якомога раніше, але не пізніше ніж через 72 год від моменту виникнення аварійної сітуації [1-4].

Тактика ведення медичних працівників після контакту, сполучного з ризиком інфікування ВІЛ, на робочому місці [1-3]
Медичному працівнику після контакту, сполучного з ризиком інфікування ВІЛ, рекомендується:
• утримання від статевих актів або використання презервативів, щоб запобігти можливому подальшому поширенню інфекції;
• не бути донором крові і її похідних, а також сперми або органів;
• припинити годування груддю на період хіміопрофілактики.
Оскільки схеми хіміопрофілактики досить складні і застосування антиретровірусних препаратів може супроводжуватися розвитком побічних ефектів, потерпілий медичний працівник повинен перебувати під спостереженням фахівця з ВІЛ-інфекції. 
Протягом першого місяця після контакту, сполучного з ризиком інфікування ВІЛ, медичний працівник повинен щотижня відвідувати лікаря. Під час відвідувань оцінюють рівень дотримання режиму ПКП, розвиток побічних ефектів антиретровірусної терапії, зміни самопочуття й емоційного стану за період після попереднього обстеження. У разі виявлення будь-яких психологічних проблем рекомендують консультацію психолога.
Після проведення курсу ПКП потерпілий медичний працівник перебуває на диспансерному обліку в Міському центрі СНІДу протягом року та періодично, згідно з нормативною документацією, здає кров для виявлення антитіл до ВІЛ. 
У приймальному відділенні КМЦ СНІДу цілодобово чергує лікар, у якого можна завжди отримати професійну консультацію з ВІЛ-інфекції, аварійної ситуації та вирішити питання щодо призначення ПКП у кожному конкретному випадку.
У разі відмови медпрацівника від запропонованої ПКП він письмово засвідчує цей факт. Під час звернення з приводу аварійної ситуації медпрацівник повинен мати при собі паспорт або документ, який засвідчує особистість.
Найпоширенішими помилками під час звернення до КМЦ СНІДу з приводу аварійної ситуації були:
• відсутність або невірно оформлена медична документація;
• звернення пізніше 72 год від моменту аварії;
• відсутність крові пацієнта, з якою відбувся медичний контакт, для спрямування встановленого зразка на тестування крові пацієнта на виявлення антитіл до ВІЛ;
• відсутність акту реєстрації аварії.
Враховуючи, що медичні працівники припускаються багатьох помилок у питаннях ПКП, та спираючись на наш практичний досвід, ми пропонуємо алгоритм дій медичного працівника в разі виникнення аварійної ситуації.

Алгоритм дій медичних працівників у разі виникнення аварійної ситуації на робочому місці під час виконання професійних обов’язків
1. Виконати профілактичні заходи, згідно з наказом МОЗ України № 120 від 25.05.2000 р. «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД» і наказом ГУОЗ м. Києва № 550 від 14.11.2001 р. «Про профілактику внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією».
2. Негайно повідомити адміністрацію лікарні, зав. відділенням, старшу медичну сестру відділення про аварійну ситуацію.
3. Зареєструвати аварію в журналі, форма № 108-01/0 «Журнал реєстрації аварії при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом».
4. Оформити акт аварії (зразок додається).
5. Набрати кров пацієнта для тестування на антитіла до ВІЛ за його добровільної згоди. Пацієнт заповнює форму № 503-1/0 (згода на проходження тесту на ВІЛ-інфекцію), та роблять відмітку в історії хвороби.
6. Кров пацієнта з направленням встановленого зразка доставляють тільки в лабораторію КМЦ СНІДу для тестування на антитіла до ВІЛ.
7. Потерпілий медичний працівник з направленням, актом аварії, паспортом повинен з’явитися в перші 72 год після аварійної ситуації до КМЦ СНІДу, в амбулаторне-поліклінічне відділення КМЦ СНІДу до лікаря-дерматолога або інфекціоніста для консультування.
8. У вихідні та святкові дні можна звертатися до чергового лікаря приймального відділення КМЦ СНІДу.

Акт реєстрації аварійної ситуації заповнюють згідно з графами «Журналу реєстрації аварії при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом», форма №108-01/0. Ми розробили акт, який пропонуємо як зразок для використання усіма лікувально-профілактичними закладами.

Література
1. Антоняк С.М., Щербинська А.М. Клінічний протокол антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків. – К.: Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, 2004. – 112 с.
2. Наказ МОЗ України № 120 від 25.05.2000 р. «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД».
3. Наказ ГУОЗ м. Києва № 550 від 14.11.2001 р. «Про профілактику внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією».
4. Наказ МОЗ України № 415 від 19.08.2005 р. «Про удосконалення добровільного консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію».