Пташиний грип. Виклик цивілізації?
Вірус пташиного грипу штам H5N1 не так давно поповнив низку нових збудників інфекційних хвороб людей, які було відкрито протягом останніх десятиліть. Проте після вірусу ВІЛ/СНІД це чи не перший збудник, котрий ще до глобального поширення призвів до серйозних економічних втрат та вимальовує перспективу стати черговим викликом цивілізації. І все ж таки, наскільки реальним є виникнення пандемії?
Останнім часом постійно наголошують про можливість утворення пандемічного штаму людського грипу безпосередньо в організмі птахів та появи масового прямого передавання вірусу від птахів до людини і в подальшому від людини до людини. Хоча така думка є не більш ніж гіпотезою, до того ж цілком теоретичною, оскільки не має жодного практичного чи лабораторного підтвердження.
Не меншого розголосу набуло повідомлення про те, що штами вірусу грипу H5N1, виявлені в 2005 році в багатьох регіонах, відрізняються від отриманих кілька років тому. Однак для фахівця така інформація не є незвичною, навпаки: було б дивно, якби цього не сталося. Мутації відбуваються постійно, в одних організмах (наприклад, вірус грипу) частіше, в інших – значно рідше. Навіть в організмі здорової людини їх виникають мільйони. Проте серед сотень мільйонів мутацій вірусу H5N1 може бути лише одна – та, що приведе до появи нового людського штаму.
Генетичний аналіз установив, що віруси H5N1 вже подолали міжвидовий бар’єр та можуть передаватися прямо від птахів до людини. До того ж виявилося, що вірусу людського грипу цілком достатньо запозичити кілька фрагментів геному пташиного вірусу, щоб викликати нову пандемію. Можливе й протилежне комбінування – частина геному людського вірусу потрапляє до геному вірусу пташиного грипу. А в зв’язку з нинішнім спалахом захворюваності птахів це може трапитися в будь-який момент. Інший імовірний механізм – адаптація вірусу пташиного грипу до організму людини в процесі постійних контактів та мутацій. «Інкубатором» такого нового вірусу може стати організм свині, після чергової мутації вірус легко заражатиме людей та передаватиметься від людини до людини. Проте цей процес є тривалим. Ризик виникнення та закріплення в геномі вірусу змін, які б зробили його небезпечним для людей, – невисокий.
Викликають питання прогнози, які зараз надають різні фахівці щодо небезпеки можливої пандемії. За даними координатора організації з боротьби з епідемією пташиного грипу Девіда Набарро, у разі мутації вірусу H5N1 в такий, що здатен передаватися від людини до людини, пандемія грипу може забрати до 150 млн людських життів. За іншими прогнозами від нового штаму грипу може загинути від 2 до 7,4 млн осіб, а за останніми – понад 360 млн. Такі великі розбіжності свідчать про певну розгубленість в умовах, коли багато десятиліть не було пандемії грипу.
Зазначимо, що в людській популяції пандемії відбуваються з певною періодичністю. За минуле століття їх сталося три. «Іспанка» – грип, що уразив у 1918-1919 рр. близько 25% населення планети, мав рівень летальності до 18%, за деякими оцінками загинуло 40-50 млн осіб. Пандемія «азійського» грипу 1957 р. забрала приблизно 2 млн життів, «гонконгівського» – в 1968 р. – 1 млн. Отже, смертність від цих трьох пандемій значно відрізняється, що можна пояснити різним ступенем вірулентності збудника. Разом з тим, на нашу думку, некоректно списувати велику летальність «іспанки» лише на особливо значну патогенність вірусу, який її спричинив. Згадаймо, епідемія грипу розгорілася на Європейському континенті, який був виснажений Першою світовою війною, революціями, громадянськими війнами, в умовах хронічного недоїдання навіть у країнах-переможницях. В той же час прогнози, які ми чуємо зараз, швидше нагадують екстраполяцію людських втрат від «іспанки» на сучасне населення планети. За таких умов не можна відкидати й можливість штучного підігрівання інтересу до пташиного грипу зацікавленими сторонами, а їх чимало серед фармакологічних компаній, виробників пташиного м’яса, політиків, бізнесменів. Проблема пташиного грипу може стати (чи вже стала) зброєю в руках держав.
А тим часом ООН, ВООЗ, АСЕАН у нагальному порядку розробляють спільні програми щодо боротьби з небезпекою, яка назріває. США вже нагромадили 2,3 млн терапевтичних курсів озельтамівіру (tamiflu) та 83 тис. занамівіру (relenza). Великобританія забезпечила запас озельтамівіру на випадок пандемії для 25% населення, Канада – 5% (це дані на кінець листопада 2005 р.). ВООЗ відповідні виробники «подарували» кількість доз вказаних противірусних засобів
на 3 млн пацієнтів. Організація планує спрямувати їх в регіони, звідки розпочнеться пошесть.
Зваженою є позиція Євросоюзу, котрий вирішив обмежитися максимальною ізоляцією свійської птиці від дикої, а також передбачити найжорсткіші карантинні заходи. А ще спрямувати всі зусилля на виготовлення вакцини проти пташиного грипу для самих птахів. І це цілком логічно: тривала адаптація вірусу до організму людини призведе до певних змін в антигенній структурі, тому нинішні людські вакцини будуть уже неефективними. Готові до створення ветеринарної вакцини проти вірусу H5N1 й українські науковці, справа лише за фінансуванням.
Важливе завдання для вітчизняних спеціалістів на даному етапі – організація досліджень циркуляції вірусів людського грипу та визначення ефективності противірусних лікувальних та профілактичних засобів, що виробляють у нашій країні (аміксін та деякі інші). Про ті незначні дослідження, які проводили періодично стосовно лише грипу, не варто й говорити. Фактично структура вірусної респіраторної захворюваності серед населення України невідома. В той же час претендентів на роль нового чинника пандемії грипу А у людей, крім сумнозвісного H5N1, є ще два: H1N1 – вірус грипу «іспанки» (практично не залишилося осіб, що перехворіли на нього) та H2N2 – штам «азійського» грипу (1957) Поширення саме цих типів грипу А відслідковує ВООЗ. Тип H3N2, пандемічний штам 1968 р., продовжує циркулювати в Україні вже не одне десятиліття. Його поширення прогнозують і цього року, тому епідемія, спричинена саме цим вірусом, малоймовірна.
Щодо вірусу H5N1 вселяє надію те, що вже розшифровано генетичний код (геном), будову вірусу, його просторову структуру. Це сприятиме поліпшенню лабораторної діагностики, створенню нових ліків та вакцини.
Деяке затишшя стосовно поширення пташиного грипу може змінитися вибухом уже навесні, коли розпочнеться зворотній переліт диких птахів з місць зимівлі. Вже тепер із самих високих трибун лунають голоси про необхідність нищення перелітних птахів, прибережних чайок. Таке руйнування ланцюгів біологічних екосистем без урахування їх складності і тісного зв’язку з людиною може призвести до непоправних наслідків. Як бачимо, нищення птахів у Південно-Східній Азії протягом кількох років не зупинило пандемічну епізоотію. Ось чому з’являється ще один важливий аспект цієї проблеми – екологічний, що вимагає зваженого підходу до багатьох пропозицій щодо ліквідації пандемії.
Важче, хоч і значно ефективніше, розпочати разом з орнітологами, ветеринарами відслідковувати поширення цього вірусу, насамперед, на шляхах міграції диких птахів, літнього гніздування, вивчати антигенні особливості вірусу та готувати до виробництва ветеринарну вакцину, організовувати щеплення птиці в домашніх господарствах. Це копітка робота, однак ці затрати – ніщо порівняно з тими економічними та фінансовими втратами, що виникнуть унаслідок поширення пандемічної епізоотії. Пташиний грип стане одним з тих маркерів, які свідчитимуть про справжній рівень розвитку нашої цивілізації.
