Кріоглобулінемія у хворих на розацеа при супутніх паразитозах

Розацеа – поширене захворювання шкіри з переважною локалізацією елементів на обличчі. Питома вага даної патології серед усіх хронічних дерматозів становить 5% [11, 20, 21].
Етіологія та патогенез розацеа остаточно не з’ясовані. За даними літератури, серед ендогенних чинників розвитку хвороби велику частку становлять захворювання органів травного тракту. Так, Б.Т. Глухенький зі співавт. (1986) за допомогою радіонуклідних методів дослідження функціонального стану печінки виявили застійні явища в гепатобіліарній системі, а також функціональні зміни гепатоцитів у хворих на розацеа [3]. Л.Є. Абрагамович (2003) майже у третини обстежених пацієнтів встановив печінково-клітинне та більше ніж у чверті – змішане печінково-клітинне і біліарне ураження печінки; виявив значні порушення синтезувальної функції печінки у 160 хворих на розацеа та у третини пацієнтів – помірний холестаз [1].
Кріоглобуліни (КГ) – інтегральні маркери інтенсивності патологічного процесу – патологічні білки, в утилізації яких беруть участь гепатоцити [10].
Пусковими механізмами появи КГ донедавна вважали переохолодження, злоякісні новоутворення, колагенози, лімфопроліферативні захворювання, дисгормональні зміни [2, 13, 16, 17]. Згідно з результатами останніх досліджень, більшість випадків змішаної кріоглобулінемії пов’язані з впливом лімфотропних і гепатотропних вірусів [15]. Найчастіше у таких хворих виявляють збудник гепатиту С, рідше – гепатиту В, цитомегаловірус, віруси герпесу та Епштейна – Барр [8, 13-15, 18]. Є відомості про безпосередній чи опосередкований вплив інфекційних збудників шляхом антигенної стимуляції на появу в організмі КГ [8]. Варто зазначити, що на вторинному етапі імунної відповіді в організмі з’являються термолабільні білки як реакція на інфікування чи запальний процес, наявний в організмі [8, 10]. Накопиченню КГ у крові хворих сприяють дефекти макрофагальної системи печінки. У деяких випадках у пацієнтів з кріоглобулінемією з’являються інфільтрати з моноклональними природними В-клітинами в печінці та кістковому мозку [19].
Відомостей щодо змін показників рівня КГ у хворих на розацеа, а також у поєднанні з паразитозами в доступній літературі нам знайти не вдалося.
Метою роботи було дослідження показників КГ у хворих на розацеа в поєднанні з лямбліозом і демодекозом, а також вивчення залежності рівня КГ від клінічних форм розацеа.

Матеріали та методи дослідження

Обстежено 315 хворих на розацеа віком від 19 до 55 років, які перебували на амбулаторному лікуванні та в умовах денного стаціонару в Тернопільському обласному дерматовенерологічному диспансері. Жінок було 268 (85%), чоловіків – 47 (15%).
Виявлення кліщів Demodex folliculorum проводили шляхом мікроскопічного дослідження патологічного матеріалу, взятого з уражених ділянок шкіри. Діагноз демодекозу встановлювали за умови виявлення більше 5 особин кліщів на 1 см2 ураженої ділянки. Кліщі Demodex folliculorum було виявлено у 136 (43%) хворих на розацеа. Наші результати збіглися з відомостями літератури [4, 5, 11, 21].
Наявність супутнього лямбліозу підтверджували за допомогою мікроскопічного дослідження фекалій [6, 9, 12]. У 246 (77,8%) пацієнтів з розацеа було виявлено цистні форми лямблій.
Усіх обстежених було розподілено на чотири групи: 1-ша група – 60 хворих з розацеа без супутніх паразитозів, 2-га – 6 пацієнтів з розацеа та демодекозом, 3-тя – 119 хворих з розацеа та лямбліозом, 4-та – 130 осіб з розацеа, лямбліозом і демодекозом. Контрольну групу становили 25 здорових осіб: 15 жінок (60%), 10 чоловіків (40%).
Вміст КГ визначали за методикою Н.А. Константинової та А.Ю. Кірсанова (1989), принцип якої полягає у встановленні різниці оптичної щільності розчину сироватки крові у веронал-мединаловому буфері (рН=8,6) за температури 4 та 37 °С [7, 9].
Відповідно до класифікації розацеа, запропонованої J.K. Wilkin (1994), пацієнтів кожної групи розподілили залежно від клінічної форми основного захворювання [22]. Серед хворих на розацеа без супутніх паразитозів із судинною формою захворювання було 46 осіб, із запальною – 14. Інфільтративно-продуктивних змін на шкірі обличчя у пацієнтів цієї групи виявлено не було.
У пацієнтів з розацеа та демодекозом спостерігали лише судинну форму захворювання (6 осіб).
Залежно від переважання клінічних симптомів розацеа хворих на розацеа й лямбліоз розподілили за формами захворювання на три підгрупи: 1-ша – 58 хворих із судинною формою захворювання, 2-га – 54 особи із запальною, 3-тя – 7 пацієнтів з інфільтративно-продуктивною.
Серед хворих на розацеа, лямбліоз і демодекоз у 40 пацієнтів була судинна, у 81 – запальна і у 9 – інфільтративно-продуктивна форма захворювання.

Результати дослідження та їх обговорення

У пацієнтів із розацеа без супутніх паразитозів зазначали підвищення рівня КГ у сироватці крові в 5 разів порівняно з контрольною групою (p<0,001). Приєднання супутнього лямбліозу збільшувало частоту виявлених ΔКГ у 6,2 разу у хворих на розацеа в поєднанні з лямбліозом (p<0,001) та в 6,2 разу – в пацієнтів із розацеа та обома супутніми паразитозами (p<0,001), за наявності лише супутнього демодекозу – в 4,5 разу (p<0,001).

Статистично вірогідні відмінності частоти кріоглобулінемії серед хворих на розацеа з паразитозами та без них зазначали у пацієнтів із розацеа і лямбліозом (p<0,05) та при поєднанні розацеа, лямбліозу й демодекозу (p<0,01). Порівнюючи показники ΔКГ у хворих на розацеа й демодекоз, а також у випадку приєднання супутнього лямбліозу спостерігали вірогідне збільшення ΔКГ в обох групах (p<0,01; табл. 1).

У хворих із судинною формою розацеа із паразитозами та без них виявляли вірогідне підвищення рівня КГ у сироватці крові усіх чотирьох досліджуваних груп порівняно з контролем (p<0,001). Найвищі показники ΔКГ спостерігали у пацієнтів з розацеа і супутнім лямбліозом (215,1±14,2; p<0,001), найнижчі – у хворих на розацеа і демодекоз (161,2±16,9; p<0,001; табл. 2).

Порівнюючи показники ΔКГ у групах пацієнтів з розацеа та із супутніми паразитозами, зазначали вірогідне збільшення цього показника у хворих на розацеа із супутнім лямбліозом та в разі поєднання обох паразитозів (p<0,05). Аналогічні зміни рівня кріоглобулінемії спостерігали, порівнюючи дані хворих на розацеа і демодекоз та хворих на розацеа із супутніми паразитозами (p<0,05).
У пацієнтів із запальною формою розацеа з паразитозами та без них (табл. 3) виявляли вірогідне підвищення рівня КГ у сироватці крові в усіх трьох досліджуваних групах порівняно з контролем. Пацієнтів із запальною формою розацеа та супутнім демодекозом не було.

У разі запальної форми розацеа приєднання супутнього лямбліозу додатково не підвищувало показники КГ. Очевидно, за наявності фонового запального процесу (запальна форма розацеа) наявність лямбліозу (запального паразитарного процесу) не мала значного впливу на сумарну продукцію КГ (p>0,05).
Інфільтративно-продуктивну форму спостерігали лише у хворих на розацеа і супутній лямбліоз (7 осіб) та розацеа в поєднанні з обома паразитозами (9 осіб). У хворих з розацеа й лямбліозом показники ΔКГ були на 13,7% вище, ніж у пацієнтів з розацеа, лямбліозом і демодекозом.
У зв’язку з невеликою кількістю хворих з інфільтративно-продуктивною формою розацеа на тлі супутніх паразитозів, а також через відсутність пацієнтів лише з розацеа та розацеа з демодекозом статистичне оброблення результатів визначення вірогідності різниці не проводили.
Під час порівняння показників ΔКГ запальної та судинної форм розацеа без паразитозів та в поєднанні з лямбліозом і демодекозом було встановлено, що за наявності запальної форми розацеа досліджувані показники в усіх трьох групах мали тенденцію до зростання.
Згідно з результатами аналізу показників ΔКГ запальної та інфільтративно-продуктивної форми у хворих на розацеа й лямбліоз та розацеа, лямбліоз і демодекоз, за наявності запальної форми в обох групах зазначали зростання досліджуваних показників (на 4,6 і 18,6% відповідно), проте результати не були статистично достовірними.

Висновки

1. У пацієнтів з розацеа за наявності супутніх лямбліозу і демодекозу та лише лямбліозу спостерігали збільшення рівня ΔКГ у сироватці крові (p<0,001).
2. Наявність супутнього лямбліозу в обстежених хворих супроводжувалася додатковим підвищенням показників КГ у разі судинної форми розацеа (p<0,05).
3. У разі запальної форми розацеа приєднання лямбліозу не мало значного впливу на показники КГ у сироватці крові обстежених пацієнтів.
4. Наявність демодекозу у хворих лише з розацеа та розацеа з лямбліозом і демодекозом не мала вагомого впливу на продукцію термолабільних білків, незалежно від наявності супутнього лямбліозу (p>0,05 в усіх випадках).

Література
1. Абрагамович Л.Є. Розацеазна хвороба: стан гепатобіліарної системи та її роль в етіології й патогенезі, принципи лікування // Практична медицина. – 2003. – Т. 2, № 2. – С. 88-96.
2. Баранаускайте А.А., Насонов Е.Л., Соловьев С.К. Криоглобулинемия при ревматических заболеваниях // Клиническая медицина. – 1991. – № 6. – С. 23-32.
3. Глухенький Б.Т. Функциональное состояние печени у больных розацеа по данным радионуклидных исследований / Б.Т. Глухенький, Е.А. Чопик, О.В. Сницаренко // Вестник дерматологии и венерологии. – 1986. – № 7. – С. 38-40.
4. Коган Б.Г. Діагностика і терапія розацеа, демодекозу, дерматиту периорального з урахуванням спільних чинників виникнення, патогенезу та особливостей клінічного перебігу дерматозів. – Автореф. дис. … д-ра. мед. наук. – К., 2006. – 44 с.
5. Коган Б.Г. Раціональна комплексна терапія розацеа, демодекозу і дерматиту періорального з урахуванням етіопатогенезу та особливостей клінічного перебігу дерматозів / Б.Г. Коган, В.І. Степаненко // Український журнал дерматолог., венеролог., косметолог. – 2006. – № 1. – С. 14-28.
6. Крамарев С.А. Лямблиоз. Диагностика, клиника, лечение: метод. рекомендации. – К., 2005. – 22 с.
7. Константинова Н.А. Оценка криоглобулинов в сыворотке крови с учетом циркулирующих иммунных комплексов / Н.А. Константинова, А.Ю. Кирсанов // Лабор. дело. – 1989. – № 11. – С. 62-65.
8. Константинова Н.А. Криоглобулины и патология. – М.: Медицина, 1999. – 176 с.
9. Лабораторные методы исследования в клинике: справочник / Под ред. В.В. Меньшикова. – М.: Медицина, 1987. – 368 с.
10. Малышко Е.Ю. Клиническое значение смешанной криоглобулинемии: Автореф. дис. … канд. мед. наук. – М., 1999. – 32 с.
11. Потекаев Н.Н. Розацеа, этиология, клиника, терапия. – М., 2000. – 143 с.
12. Шкільна М.І., Авсюкевич О.Є. Сучасні методи діагностики лямбліозу у вивченні епідеміології збудника // Матеріали наук.-практ. семінару «Паразитарні інвазії та їх профілактика» (Харків, 2–3 липня 2009 р.) // Міжнарод. мед. журн. – 2009. – Спецвипуск. – С. 112-115.
13. Adinolfi L.E., Utili R., Attanasio V. Epidemiology, clinical spectrum and prognostic value of mixed cryoglobulinaemia in hepatitis C virus patients: a prospective study // Ital. J. Gastroenterol. – 1996. – Vol. 28, N 1. – P. 1-9.
14. Agnello N. A role for hepatitis C virus infection in Type II cryoglobulinemia // N. Engl. J. Med. – 1997. – Vol. 296. – P. 1501-1503.
15. Agnello V. The etiology and pathophysiology of mixed cryoglobulinemia secondary to hepatitis C virus infection // Springer Semin. Immunopathol. – 1997. – Vol. 19, N 1. – P. 111-129.
16. Alpa M., Ferrero B., Cavallo R. Gli anticorpi anti-GM1 ed anti-solfatidi nelle Vasculiti sistemiche primitive, nel Lupus eritematoso sistemico e nella Crioglobulinemia mista: dosaggio sierico e correlazioni clinico-elettromiografiche // G. Ital. Nefrol. – 2002. – Vol. 19, N 6. – P. 617-621.
17. Amiel A., Elis A., Blumenthal D. Modified order of allelic replication in lymphoma patients at different disease stages // Cancer Genetics and Cytogenetics. – 2001. – Vol. 125, N 3. – P. 156-160.
18. Christodoulou D.K., Dalekos G.N., Merkouropoulos M.H. Cryoglobulinemia due to chronic viral hepatitis infections is not a major problem in clinical practice // F. Caprioli A., Pometta R., Visentin S. «Hepatitic flare», asthenia, peripheral polyneuropathy and diffuse liver steatosis in a hepatitis C virus asymptomatic chronic carrier // Digestive and Liver Disease. – 2001. – Vol. 33, N 4. – P. 359-362.
19. Csepregi A., Nemesanszky E., Bely M. Cryoglobulinemia and chronic liver diseases // Z. Gastroenterol. – 1998. – Vol. 36, N 5. – P. 391-401.
20. Gupta A.K., Chaundry M. Rosacea and its management: anoverview // J.Europ. Acad. Dermatol. Venerol. – 2005. – Vol. 19, N 3. – P. 768-770.
21. Morawei H. Association of rosacea with demodicosis / H. Morawei, M. Еhghan-Mangabadi, M.R. Abbasian // Archives Iranian Medic. – 2007. – Vol. 10, N 2. — P. 199-203.
22. Wilkin J.K. Rosacea; pathophysiology and treatment // Arch. Dermatol. – 1994. – Vol. 130. – P. 359-362.