Мавпяча віспа: нова пандемія?

Мавпяча віспа (МВ) – рідкісне вірусне зоонозне захворювання, симптоми якого у людини схожі із симптомами, що спостерігали в минулому в пацієнтів із натуральною віспою (яка була повністю ліквідована у світі в 1980 р. за допомогою вакцинації), проте перебіг його набагато легший. Захворювання спричиняє вірус віспи мавп, що належить до Оrthopoxvirus, до якого також входить вірус натуральної та коров’ячої віспи, родини Рoxviridae. Вірус уражає всі вікові групи, проте серед дітей спостерігають вищу частоту тяжкого перебігу захворювання.

Відповідно до наявних даних, перший спалах МВ датований 1958 р., коли випадки захворювання, схожого на віспу, зареєстрували у мавп. У людей перший випадок МВ було зафіксовано в 1970 р. в Демократичній Республіці Конго протягом періоду посилених зусиль із ліквідації натуральної віспи. Відтоді інформація про нові випадки МВ почала постійно надходити з регіонів Центральної та Західної Африки. Більшість випадків МВ зареєстрована у Демократичній Республіці Конго та Нігерії.

Історично МВ реєстрували в осіб, що проживають в ендемічних регіонах Центральної та Західної Африки, проте у травні 2022 р. випадки інфікування були зафіксовані у декількох неендемічних країнах Європи. Станом на вересень 2022 р. про підтверджені випадки повідомило понад 10 країн, у тому числі Іспанія, Португалія, Німеччина, Бельгія, Франція, Нідерланди, Італія та Швеція. Це свідчить про те, що рідкісний вірус шириться Європою.

МВ у дітей і підлітків

Наразі відомо, що інфікування МВ відбувається в результаті прямого контакту з кров’ю, біологічними рідинами, ураженою шкірою або слизовими оболонками інфікованих людей та тварин, а також через заражені вірусом предмети – постільну білизну та одяг. МВ також може передаватися плоду під час вагітності або новонародженому при тісному контакті під час і після народження.

Хоча дані щодо МВ у дітей обмежені, є підтвердження, що про інфікування вірусом CladeI і Monkeypox дітей віком до 8 років зумовлює тяжкий перебіг захворювання. Крім того, будь-яка людина з ослабленим імунітетом або певними захворюваннями шкіри, наприклад екземою, має підвищений ризик інфікування МВ.

У 2022 р. зафіксовано спалах МВ, спричинений вірусом Clade IIb, інфікування яким зазвичай супроводжується менш тяжким перебігом порівняно з інфікуванням вірусом CladeI. Дані щодо перебігу CladeIІ у дітей відсутні, проте відомо, що інфекція не асоціюється з розвитком ускладнень, таких як енцефаліт, пневмонія, сепсис, абсцес, обструкція дихальних шляхів, кератит тощо.

Клінічна картина

Подібно до інфекції в дорослих осіб, ключовою ознакою МВ у дітей і підлітків є висип, який прогресує від макулопапульозних уражень до везикул, пустул і, нарешті, струпів. До початку епідемії МВ у 2022 р. лихоманку й лімфаденопатію вважали ключовими ознаками МВ, однак теперішній спалах продемонстрував, що ці симптоми наявні не в усіх хворих. Іншими симптомами зазвичай є втомлюваність та головний біль. Утруднене ковтання і кашель можуть розвиватися при ураженні ротоглотки. Ураження очей, набряк повік або утворення кірочок на повіках можуть виникнути, коли є ураження поблизу ока або безпосередньо в оці, що може розвиватися тоді, коли пацієнт торкається цих місць після дотику до ураженої ділянки шкіри.

Часто висип при МВ можна сплутати з іншими захворюваннями, які супроводжуються висипом та характерні для дитячого віку, зокрема з вітряною віспою, контагіозним молюском, герпесом, сифілісом (у тому числі вродженим), кором, алергічними висипаннями на шкірі тощо. Тому для визначення етіології захворювання та проведення диференційної діагностики діти і підлітки з ознаками/симптомами МВ мають бути обстежені, особливо ті, що відповідають епідемічним критеріям МВ. За підозри на МВ хворого слід перевіряти на наявність контакту з людьми/тваринами з підтвердженим діагнозом МВ або наявністю схожих симптомів (висипу). Усі випадки ймовірного інфікування МВ мають бути негайно оцінені лікарем, і, за показаннями, може розглядатися подальша терапія.

Показання до лікування

Відповідно до сучасних рекомендацій, хворі на МВ потребують ретельного моніторингу загального стану протягом усього періоду хвороби. У педіатричних пацієнтів особливу увагу треба приділяти тому, щоб уражені ділянки були закриті, не дозволяти дітям їх розчісувати, торкатися очей, оскільки це може призвести до автоінокуляції та тяжчого перебігу захворювання, розвитку ускладнень.

Хоча більшість випадків МВ у дітей/підлітків не потребують лікування, терапію потрібно розглянути для таких груп пацієнтів:

• дітей/підлітків із хронічною патологією (геморагічною хворобою, конфлюентними ураженнями, енцефалітом, обструкцією дихальних шляхів через лімфаденопатію та іншими станами, що потребують госпіталізації);
• дітей/підлітків з ускладненнями МВ (пневмонією, сепсисом, ураженням очей, абсцесом тощо);
• дітей/підлітків із групи ризику тяжкого перебігу МВ, зокрема:
  • дітей віком <8 років;
  • дітей/підлітків з імунодефіцитом;
  • дітей/підлітків з атопічним дерматитом в анамнезі або іншим активним ексфоліативним захворюванням шкіри (екземою, опіками, імпетиго, оперізувальним герпесом, простим герпесом, тяжким акне, тяжким пелюшковим дерматитом, псоріазом, хворобою Дар’є тощо);
  • дітей/підлітків з аномальними інфекціями, такими як інфекції очей, обличчя або статевих органів.

Рекомендована терапія

Відповідно до протоколів дослідження, препаратом вибору для лікування інфекцій, спричинених вірусом МВ, у тому числі для лікування дітей/підлітків із тяжким перебігом МВ або з групи підвищеного ризику, є тековірімат. Перед початком лікування цим препаратом важливо враховувати індивідуальні ризики та переваги такої терапії.

Докази ефективності тековірімату для лікування МВ отримані з досліджень на тваринах і свідчать, що застосування препарату асоційоване зі зниженням смертності внаслідок МВ та зменшенням тривалості захворювання. До початку епідемії МВ у 2022 р. препарат тековірімат застосовувався у 28-місячної дівчинки та не спричинив розвиток побічних ефектів. Проте наразі дані клінічних досліджень стосовно ефективності і безпеки препарату в педіатричній популяції відсутні.

Дослідження на тваринах продемонстрували, що застосування тековірімату в дуже високих дозах асоційоване з нефротоксичністю. Діюча речовина гідроксипропіл-β-циклодекстрин може спричинювати ураження нирок у дітей <2 років через незрілість їх нирок, тому під час терапії тековіріматом рекомендовано проводити ретельний моніторинг функції нирок, принаймні щотижня під час лікування дітей/підлітків із МВ, особливо дітей віком <2 років.

Інші варіанти лікування можуть бути розглянуті як додаткова терапія до тековірімату або як альтернатива в разі неефективності 1-ї лінії, розвитку ускладнень або побічних реакцій.

Імуноглобулін до вірусу вісповакцини (VIG – Vaccinia immune globulin) може бути рекомендований у тяжких випадках, хоча дані щодо його ефективності відсутні.

Постконтактна профілактика

Дані щодо постконтактної профілактики МВ у дітей обмежені, і наразі відсутні ліцензовані вакцини чи інші методи профілактики МВ у дітей/підлітків. Доцільність постконтактної профілактики має визначатися індивідуально для кожного пацієнта. Профілактичні терапевтичні стратегії передбачають вакцинацію, введення імуноглобуліну та прийом противірусних препаратів.

Стаття друкується в скороченні.

Підготувала Анна Хиць

Повну версію статті можна знайти за посиланням https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMc060792

Фото з інтернету