Резолюція IV Національного конгресу з клінічної імунології, алергології та імунореабілітації

IV Національний конгрес із клінічної імунології, алергології та імунореабілітації (далі – Конгрес) відбувся (в онлайн-режимі) на базі Буковинського державного медичного університету. У роботі Конгресу взяли участь 2500 фахівців з усіх областей України, зокрема обласні спеціалісти – алергологи й імунологи, сімейні лікарі і представники суміжних дисциплін. Проведено 3 пленарні засідання, 11 симпозіумів і лекції для лікарів-практиків; заслухано 75 доповідей провідних спеціалістів із проблем імунопатогенезу й імунотерапії багатьох хвороб, особливо таких поширених, як бактеріальні й вірусні інфекції, у тому числі SARS-CoV-2-інфекція, а також алергійних захворювань, зокрема в дітей. Було досягнуто консолідованої позиції ГО «Українське товариство фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації», Асоціації алергологів України, Асоціації дитячих алергологів України, Асоціації дитячих імунологів України.

Учасники Конгресу констатують, що імунозалежні захворювання становлять одну з найважливіших проблем сучасної медицини внаслідок неухильного зростання захворюваності, негативного впливу на якість життя, ранньої інвалідизації пацієнтів. На сьогодні залишається низка проблемних питань, вирішення яких на нинішньому переломному етапі розвитку української медицини стає нагальною проблемою як для центральної, так і для регіональної влади.

Оприлюднені й обговорені на заході доповіді свідчать про те, що в більшості країн світу, у тому числі і в Україні, спостерігається зниження рівня імунологічної реактивності населення, зумовлене різними причинами: генетичними, екологічними, соціальними тощо. У результаті імунодефіцитів розвиваються інфекції, які мають схильність до хронізації процесу, формування ускладнень, що призводить до високого рівня інвалідності й смертності, зокрема і серед дитячої популяції. До того ж порушення функцій імунної системи можуть обернутися найрізноманітнішими проявами: від алергопатології, аутоімунних захворювань, порушень фертильності до формування злоякісних пухлин (передусім лімфом), хвороб – і найперше в дітей і осіб похилого віку. Особливого значення набувають сучасна фундаментальна і прикладна імунологічна наука і практика в умовах пандемії COVID-19. При цьому особливості імунопатології в пацієнтів різного віку потребують персоніфікованого підходу до діагностики, вибору лікувальної тактики, заходів профілактики і реабілітації таких пацієнтів.

Учасники Конгресу звертають увагу на те, що в період пандемії SARS-CoV-2-інфекції особливої актуальності набувають нові наукові розробки в галузі імунодіагностики, імунотерапії та імунопрофілактики.

Для підвищення якості медичної допомоги, посилення її профілактичної спрямованості й збереження та покращення здоров’я населення України учасники заходу (імунологи, алергологи, лікарі загальної практики – сімейної медицини, суміжних дисциплін, науковці, представники навчальних закладів вищої освіти і державних лікувальних установ) вважають за необхідне:

• Формувати єдину політику щодо розвитку алергології і імунології в Україні, кількості та якості роботи фахівців зі спеціальностей «алергологія», «клінічна імунологія», «дитяча алергологія» і «дитяча імунологія», брати участь у розробці національних програм у галузі охорони здоров’я, концепції і плану дій з її реформування.
• Переглянути й удосконалити галузеві стандарти з профілактики й лікування імунозалежних і алергічних захворювань з урахуванням їх коморбідного перебігу на всіх рівнях надання медичної ­допомоги.
• Переглянути й удосконалити індикатори якості надання медичної допомоги хворим на імунологічні й алергічні захворювання лікарями загальної практики – сімейної медицини та іншими лікарями первинної ланки надання медичної допомоги.
• Делегувати відповідних фахівців для роботи в МОЗ України у складі фахових комісій та інших структур, які формують діяльність спеціалістів із фаху «алергологія» і «імунологія».
• Розробити і затвердити регіональні програми з профілактики й надання медичної допомоги хворим на імунозалежні й алергічні захворювання і забезпечити належне фінансування таких програм.
• Кафедрам (курсам) клінічної імунології і алергології закладів вищої медичної освіти надати пропозиції щодо вдосконалення підготовки фахівців у рамках міждисциплінарної інтеграції, створити умови для впровад­жен­ня симуляційно-тренінгових технологій у практику фахової підготовки лікарів-імунологів і алергологів у системі додипломної і післядипломної освіти. Забезпечити організацію освітніх програм різного рівня для безперервного професійного розвитку лікарів.
• Звернутися до МОЗ України з проханням розширити додаткові функції професійних лікарських асоціацій імунологів і алергологів, зокрема в питаннях проведення атестації лікарів, ліцензування, участі у відкритих тендерних закупівлях лікарських засобів, впроваджень нових методів діагностики, лікування і реабілітації хворих тощо.
• Сприяти розвитку міжнародного співробітництва з питань боротьби з імунозалежними й алергічними захворюваннями, вирішення проблем їх коморбідного перебігу.
• Звернутися до Міністерства науки та освіти України щодо необхідності збереження в галузі 14 «Медичні науки» спеціальності імунологія і алергологія, яка нерозривно пов’язана з клінічними спеціальностями «алергологія», «клінічна імунологія», «дитяча алергологія» і «дитяча імунологія».

Для покращення медико-соціального супроводу осіб із вродженими помилками імунітету (первинними імунодефіцитами, ПІД) пропонуємо:

• створити Центр допомоги пацієнтам із ПІД (+18 років) із мультидисциплінарною командою фахівців;
• створити трансплантаційні одиниці для проведення алогенної трансплантації кісткового мозку (ТКМ) для осіб із ПІД (розрахунок – 1 центр на 1 млн населення);
• сприяти наповненню Українського реєстру донорів кісткового мозку;
• звернутися до Національної служби здоров’я України з пропозицією щодо включення пакетів за нозологічними формами ПІД із забезпеченням імунологічного і генетичного обстеження;
• внести в номенклатуру ПІД препаратів абатацепт (для лікування дефіцитів CTLA4 і LRBA), еколізумаб (для лікування атипового гемолітико-уремічного синдрому), анакінра (для лікування аутозапальних захворювань), інфліксимаб і адалімумаб (для лікування запальних захворювань кишечнику в осіб із ПІД).

Для розвитку й удосконалення трансплантаційної служби України реалізувати такі заходи:

• Створити мережу трансплантаційних центрів, до складу яких входитимуть: цілодобово працююча лабораторія з усіма без виключення необхідними дослід­жен­нями; ліжка терапевтичного, реанімаційного, хірургічного профілів; необхідна діагностична і реанімаційна апаратура для встановлення факту смерті мозку і подальшого кондиціонування тіла донора; операційні; транспорт, у тому числі за необхідності – гелікоптер.
• Створити трансплантаційні одиниці для проведення алогенної ТКМ в осіб із ПІД (розрахунок – 1 центр на 1 млн населення).
• Сприяти наповненню Українського реєстру донорів кісткового мозку.
• Підготовити лікарів-лаборантів (мікробіологів, імунологів, біохіміків) і лаборантів на курсах ТУ; лікарів-гістологів для проведення гістологічного дослід­жен­ня біоптатів трансплантатів із визначенням причини дисфункції трансплантату.
• Розглянути можливість підготовки «трансплантологів-терапевтів» із числа клінічних імунологів, які могли б взяти на себе більшу частину роботи з пацієнтами після трансплантації, зокрема оцінку функції транс­плантата, корекцію імуносупресивної терапії і проведення лікувальних заходів у разі дисфункції транс­плантата.

Президент ГО «Українське товариство фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації» І. Кайдашев