Розділи: Тези

IX Міжнародна науково-практична конференція алергологів Слобожанщини «Актуальні питання виявлення і лікування алергічних захворювань»

9 квітня 2021 р., м. Харків

сторінки: 52-66

СТАН ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ ТА РЕЦЕПТОРНОГО АПАРАТУ БРОНХІВ У ДІТЕЙ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ ТА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЮ РЕФЛЮКСНОЮ ХВОРОБОЮ

Антипкін Ю.Г., Лапшин В.Ф., Уманець Т.Р., Буратинська А.А., Чумаченко Н.Г., Степанова Л.С., Толкач С.І., Матвєєва С.Ю., Кондратенкова Т.В.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України»

Проведення спірометрії хворим з бронхіальною астмою (БА) є невід’ємною складовою діагностики і моніторингу функції зовнішнього дихання (ФЗД). Мета: дослідити ФЗД і стан рецепторного апарату бронхів у дітей з БА та гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ).

Матеріали та методи. Обстежено 102 дитини віком 6–17 років з БА середньотяжкого перебігу, які методом рандомізації були розподілені на дві групи: 1-ша група – 82 дітей з БА і з ГЕРХ, 2-га група – 20 дітей з БА. ФЗД досліджували за допомогою спірометрії з визначенням загальноприйнятих функціональних показників легеневої вентиляції. Оцінку стану рецепторного апарату бронхів у дітей з БА проводили із застосуванням бронходилатаційного і провокаційного (з фізичним навантаженням шляхом 6–8-хвилинного повільного бігу) тестів за стандартними міжнародними протоколами дослідження.

Результати. У 28,05% дітей з БА і ГЕРХ зареєстровано вентиляційну недостатність обструктивного характеру I ступеня, яка в дітей з ізольованою БА не реєструвалась. Вентиляційна недостатність рестриктивного характеру I ступеня вірогідно частіше спостерігалась у дітей з ізольованою БА (30,00%) на відміну від дітей з БА та ГЕРХ (6,10%) (OR, CI 95% 6,6 (1,77–24,62). Вентиляційна недостатність змішаного типу спостерігалась частіше в дітей з БА і з ГЕРХ (32,93% і 15,00% відповідно, OR, CI 95% 2,78 (0,75–10,32), а нормальні показники спірометрії – частіше в дітей з ізольованою БА (34,15% і 50,00% відповідно, OR, CI 95% 1,93 (0,72–5,18) без вірогідної різниці. Зворотність обструкції при проведенні бронходилатаційного тесту визначалася вірогідно частіше в дітей з БА і з ГЕРХ, ніж у дітей з ізольованою БА (67,07% і 30,00% відповідно, OR, CI 95% 4,75 (1,64–13,74). Тест з фізичним навантаженням виявився низькочутливим, і його результати вірогідно не відрізнялись у дітей обох груп.

Висновки. Наявність супутньої ГЕРХ негативно впливає на стан ФЗД у дітей з БА, що необхідно враховувати під час ведення дітей із зазначеною коморбідною патологією.

КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ COVID-19 У ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ДІТЕЙ З СУПУТНІМИ АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Антипкін Ю.Г.1, Подольський В.В.1, Подольський Вл.В.1, Лапшин В.Ф.1, Уманець Т.Р.1, Камінська Т.М.2, Лівшиць Л.А.3, Гаращенко Т.А.1
¹ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України» ²КНП «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня»³Інститут молекулярної біології і генетики НАН України

Вступ. Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19), що спричиняє важкий гострий респіраторний синдром, залишається актуальною і потребує додаткового вивчення задля кращого розуміння її перебігу серед дітей з алергічними захворюваннями (АЗ).

Мета: вивчити поширеність і клініко-лабораторні особливості перебігу COVID-19 серед госпіталізованих дітей з АЗ.

Матеріали та методи. Ретроспективне дослідження 156 дітей (77 хлопчиків (49,3%) і 79 дівчат (49,7%)) віком від 1 міс до 18 років, госпіталізованих у Київську міську дитячу клінічну інфекційну лікарню з лабораторно підтвердженою SARS-CoV-2-інфекцією.

Результати. Супутні АЗ серед госпіталізованих дітей з COVID-19 мали 30 пацієнтів (19,2%). Основним супутнім АЗ був атопічний дерматит (83,7%), бронхіальна астма відмічалася у 15,0%. Серед дітей з АЗ переважали хлопчики (20 (66,7%), p < 0,05) віком 6–12 років (n = 19, 63,3%). Тяжкий перебіг COVID-19 спостерігався лише в 1 дитини з супутнім АЗ. Найпоширенішими початковими симптомами, незалежно від наявності АЗ, були лихоманка (78,5%), кашель (53,8%), риніт (50%), втома (25,0%), діарея (16,6%), аносмія (4,5%), крім лімфаденопатії, виявленої у 24,4% випадків. Не встановлено вірогідної різниці щодо лабораторних маркерів (рівень С-реактивного білка (СРБ), загальноклінічні аналізи крові та сечі, коагулограма, вміст Д-димера) у дітей з АЗ та без них. Серед лабораторних показників був підвищений лише рівень СРБ у 23 хворих (17,4%), у 12 з 24 дітей з важкою формою COVID-19, і визначався лейкоцитоз (у 28,8% дітей). Збільшення кількості еозинофілів не відрізнялось вірогідно між дітьми із супутніми АЗ та без них.

Висновки. Супутні АЗ визначались лише в 19,2% госпіталізованих дітей і не асоціювались з тяжким перебігом COVID-19. За клініко-лабораторними показниками SARS-CoV-2-інфекції діти з АЗ не мали статистично значущої різниці.

ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЛІМФОЦИТАРНО-ТРоМБОЦИТАРНОЇ АДГЕЗІЇ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА

Ашуров Е.М., Кирич О.О.
ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім В.Я. Данилевського НАМН України»

Вступ. Інфаркт міокарда є одним з найпоширеніших ускладнень серцево-судинних захворювань у світі, у тому числі в Україні, з летальністю від 15 до 22%. Порушення, які виникають на тлі ішемії міокарда, зокрема порушення синтезу ендотеліальних факторів, не піддаються швидкій та повноцінній корекції. При інфаркті міокарда ремоделювання обумовлено некрозом, точніше, особливостями його формування, процесами деструкції та репарації. Ці процеси пов’язані із запаленням, в основі якого лежать механізми сигналізації, опосередковані медіаторами імунної відповіді. Відомо, що адгезивні взаємодії між тромбоцитами та лейкоцитами є важливими ланками механізмів, які забезпечують міграцію лейкоцитів у зону пошкодження, а отже, сприяють запаленню та розвитку імунних і репаративних реакцій. Вивчення факторів утворення лімфоцитарно-тромбоцитарних коагрегатів (ЛТК) при гострому інфаркті міокарда є важливим аспектом і може стати основою для розробки нових методів прогнозу перебігу та лікування цього захворювання. Мета: проаналізувати стан імунозапалення на підставі вивчення показників лімфоцитарно-тромбоцитарної адгезії (ЛТА).

Матеріали та методи. Обстежено 110 хворих (середній вік 55,41+0,07 року), група контролю – 22 здорові донори. Усіх хворих було розподілено на дві групи: 1-шу групу становили хворі на артеріальну гіпертензію (n = 56), 2-гу – хворі з гострим інфарктом міокарда (n = 54). Визначення показників ЛТА здійснювали за методом Ю.А. Вітковського.

Результати. Встановлено, що в пацієнтів з артеріальною гіпертензією кількість ЛТК не відрізнялася від показників контрольної групи за весь період спостереження та становила: у 1-й день– 17,6% + 0,76, на 5-й день– 13,4% + 0,51 і через 9 днів– 10,2% + 0,58. Показники в межах групи значно варіювали. Тому ми розділили цих пацієнтів на підгрупи в залежності від кількості ЛТК. У першу підгрупу (n=18) увійшли пацієнти з кількістю ЛТК <12%, у другу – від 12 до 16% (n=15), у третю – >16% (n=23). У хворих з гострим інфарктом міокарда відносне число клітин, здатних утворювати ЛТК, знизилось до 1,7% + 0,12.

Висновки. Таким чином, у хворих з гострим інфарктом міокарда в циркулюючій крові є значна тенденція до зниження кількості ЛТК. Імовірно, зменшення їх кількості пов’язане з посиленою міграцією активованих лімфоцитів і тромбоцитів за межі судинного русла. Слід підкреслити, що феномен ЛТА є складним загальнобіологічним процесом. Її діагностична роль в умовах норми поки що недостатньо вивчена. Водночас при різних патологічних станах утворюються ЛТК, які беруть безпосередню участь у місцевих імунологічних і гемостатичних реакціях, а також репаративних процесах, спрямованих на відновлення пошкоджених тканин.

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННя БАГАТОКОМПОНЕНТНОГО МЕТОДУ ІМУНОАНАЛІЗУ ALEX^2® ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ IGE-СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ

Бабаджан В.Д., Єрмак О.С., Табаченко О.С., Сипало А.О., Кошкіна М.О.
Харківський національний медичний університет

Мультиплексний метод кількісного визначення специфічних IgE на основі нанотехнологій ALEX2® дає змогу отримати картину індивідуальних особливостей IgE-сенсибілізації пацієнта з будь-яким алергологічним захворюванням, в основі якого переважне значення має реагіновий тип імунологічних реакцій. В рамках нового покоління ALEX2® для тестування є доступними 295 алергенів: 178 молекул и 117 экстрактів алергенів, при цьому кількість екстрактів зменшено, а кількість алергенних компонентів збільшено у порівнянні з попередньою версією ALEX®. Визначення рівня специфічних IgE щодо низки харчових, пилкових, побутових алергокомпонентів з використанням ALEX2® значно підвищує точність спектра сенсибілізації хворого, а також зменшує необхідність проведення провокаційних тестів, якщо є така необхідність. Методи точної молекулярної алергодіагностики, представником якої є ALEX2®, можуть виявити нові клінічно значущі сенсибілізації або виключити неінформативні, спричинені симптоматично незначущими перехресно-реактивними алергенами завдяки унікальній опції – пригніченню перехресно-реактивних карбогідратних детермінант (cross-reactive carbohydrate determinants, CCD). Встановлення спектра сенсибілізації, визначення причинних мажорних алергенів з використанням багатокомпонентного ALEX2® також дає змогу прогнозувати ефективність призначення алерген-специфічної імунотерапії.

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ АЛЕРГОВАКЦИН НА КОМПОНЕНТНІЙ ОСНОВІ ДЛЯ ПЕРСОНІФІКАЦІЇ СПЕЦИФІЧНОЇ ІМУНОТЕРАПІЇ

Бабаджан В.Д., Табаченко О.С., Крапівко С.О., Сипало А.О., Кошкіна М.О.
Харківський національний медичний університет

Сучасні правила ведення хворих з алергічним ринітом, полінозом і алергічною бронхіальною астмою передбачають елімінаційні заходи для контролю навколишнього середовища хворого, фармакотерапію, алерген-специфічну імунотерапію (АСІТ) і освіту пацієнтів. АСІТ є хворобомодифікувальною терапією, яка полягає у введенні в організм пацієнта з IgE-залежним захворюванням зростаючих доз алергенів або їх компонентів (екстракту алергенів, алергокомпонентної вакцини), до яких встановлена підвищена чутливість, що призводить до зменшення або повного зникнення клінічних симптомів захворювання. Сучасні дослідження спрямовані на підвищення терапевтичної ефективності АСІТ і поліпшення профілю безпеки лікувальних алергенів та алергокомпонентів. Для досягнення цієї мети змінюють способи введення і доставки лікувальних алергенів (неін’єкційні методи АСІТ), а також здійснюють структурну та просторову модифікацію компонентів алерговакцин. Модифікація алергенів дає можливість скоротити тривалість курсу імунотерапії і кратність введення алергенів.

Останніми роками для проведення АСІТ використовують кон’югати очищених алергенів із синтетичними високомолекулярними сукцинілованими (обробленими янтарною кислотою) і підсиленими ферментами (β-глюкуронідазою) препаратами; вивчають можливості застосування алергокомпонентів та імунних комплексів, які містять алерген-IgG, IgE-зв’язувальні алергенні гаптени, Fab-фрагменти моноклональних анти-IgE-антитіл, фрагменти молекул алергенів, які зберегли Т-клітинні епітопи; вакцинацію ДНК, що кодує алерген. Найбільш досліджуваними формулами алергенних вакцин є комбінація алергокомпонентів, комбінація алергенів з анти-IL-4, алерген-агоніст TLR4 (Toll-подібний рецептор), алерген-CpG (TLR9) олігонуклеотиди, алерген-вірусна частка, алерген-IgG, рекомбінантні пептиди, рекомбінантні алергени-пептиди. Використання алергокомпонентів та їх комбінацій з іншими біологічно-активними сполуками сприяє персоніфікованому підходу в лікуванні IgE-сенсибілізованих та IgE-полісенсибілізованих хворих.

ДОСЛІДЖЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ В ПОЄДНАННІ З ОЖИРІННЯМ

Бездітко Т.В., Єрьоменко Г.В., Мижирицька Т.В.
Харківський національний медичний університет, КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», м. Харків

Мета роботи– вивчення стану клітинного та гуморального імунітету, факторів неспецифічного захисту у хворих на бронхіальну астму (БА) в поєднанні з ожирінням.

Матеріали та методи. Діагноз БА встановлювався відповідно до міжнародного погоджувального документу GINA 2018. Усього було досліджено 92 хворих на БА. Виділено 2 групи: І група– хворі з БА (n = 51), ІІ група– хворі з БА та ожирінням (n = 41). До групи контролю увійшли 21 соматично здорова особа. Середній вік пацієнтів становив 54,3 ± 2,7 року, у контрольній групі – 41,2 ± 1,6 року. Усі пройшли комплексне обстеження, що охоплювало збір скарг, вивчення анамнезу, фізикальний огляд, клінічне й імунологічне обстеження, комп’ютерну спірометрію. Дослідження клітинної ланки імунітету проводили з використанням еритроцитарних діагностикумів «Анти-СД3». Визначення кількості субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів проводили за допомогою реакції розеткоутворення з еритроцитами, на яких адсорбовані моноклональні антитіла проти рецепторів СД3 (Т-лімфоцити), СД4 (Т-хелпери), СД8 (Т-супресори і цитотоксичні лімфоцити), СД16 (NК-натуральні кілери), СД22 (В-лімфоцити). Оцінку результатів проводили в світловому мікроскопі з імерсійною системою. Дослідження гуморальної ланки імунітету полягало у визначенні кількості імуноглобулінів А, М, G, Е, активності комплементу, рівня ЦІК. У комплекс імунологічних досліджень входило визначення параметрів фагоцитарної активності нейтрофілів, НСТ-тест. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програмного засобу SPSS19 (IBM, США). Розраховані медіани, інтерквартильні інтервали. Для оцінки сили зв’язку між змінними застосовували коефіцієнт кореляції з використанням шкали Чеддока.

Результати. Під час аналізу імунного гомеостазу виявлено достовірні зміни як показників клітинного, так і гуморального імунітету. У хворих ІІ групи мало місце виражене зниження вмісту СД4, що становив 31,32 [29,00; 33,00]%; показники імунорегуляторного індексу СД4/СД8 – 1,43 [1,40; 1,50], у порівнянні з І і контрольною групою виявлені відмінності були статистично значущими (р<0,05). Виявлено підвищення показників НСТ-тесту, найбільш виражене у хворих ІІ групи (р<0,05). У гуморальній ланці імунітету відзначено достовірне підвищення рівня IgG, ЦІК (р<0,05) в обох групах і високі показники IgE в пацієнтів ІІ групи – 268,55 [169,00; 290,00] МО/мл. У групі хворих з ожирінням виявлено позитивний зв’язок слабкої сили: між змінними– тривалістю захворювання і IgG– 0,292 (р =0,05) і рівнем IgE і ІМТ– 0,31 (р =0,015).

Висновки. У хворих на БА з ожирінням виявлено порушення показників як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету, встановлено зв’язок між змінними– тривалістю захворювання й рівнем IgG та ІМТ і IgE.

ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНОЮ КРОПИВ’ЯНКОЮ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19

Богомолов А.Є.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Поширеність хронічної кропив’янки, що визначається як епізодична або щоденна поява уртикарної висипки тривалістю 6 тиж і більше, становить приблизно 1,8% серед дорослого населення та 0,1–0,3% – серед дитячого. Припускають, що симптоми в першу чергу пов’язані з активацією опасистих клітин шкіри. Механізм, за яким вони при хронічній кропив’янці змушені виділяти гістамін і інші медіатори, довгий час залишався загадкою для дослідників. Виявлення і характеризування «реагінових» IgE вченим Ishizaka дали змогу пояснити розвиток гострої і епізодичної алергічної кропив’янки реакцією негайного типу (тип I реакцій за Gell і Coombs), що супроводжується зв’язуванням IgE з опасистими клітинами шкіри і специфічними алергенами, що призводить до вивільнення медіаторів.

В умовах, коли взаємний патогенетичний вплив двох захворювань залишається недостатньо вивченим і потребує додаткових досліджень, на перший план мають виходити клінічні дослідження. Проведений аналіз показує, що опубліковані результати чітко демонструють вплив COVID-19 на якість і доступність медичного обслуговування населення з приводу хронічної кропив’янки, частоту звертань по медичну допомогу та вибір алгоритму лікування. Так, кількість консультацій за телефоном і у WhatsApp зросла більш ніж на 600%, з кожної десятої консультації до більш ніж двох третин усіх консультацій. Дистанційні консультації виявились корисним інструментом під час пандемії COVID-19, але довготермінові наслідки віддаленої допомоги для пацієнтів з хронічною кропив’янкою з точки зору витрат, вигоди, впливу на стосунки між лікарем і пацієнтом, захисту і конфіденційності даних, комфорту, ризику зловживань та ефективності лікування захворювань ще потрібно досліджувати.

ПОШИРЕНІСТЬ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ

Буратинська А.А.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України»

Поширеність гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у дітей шкільного віку з бронхіальною астмою (БА) варіює і коливається, за даними різних авторів, від 32 до 80%. Мета: вивчити поширеність ГЕРХ у дітей шкільного віку з БА шляхом порівняльного аналізу частоти встановленого діагнозу та даних анкетування.

Матеріали та методи. Дизайн дослідження передбачав два етапи. На першому етапі було використано дані «Книги обліку хворих» та виписки зі стаціонару пацієнтів відділення старшого дитинства інституту від 20 лютого 2017 р. по 5 грудня 2018 р. У дослідження включено 155 дітей віком 6–17 років з діагнозом БА (1-ша група). До другого етапу дослідження увійшли 102 дітей віком 6–17 років зі встановленим діагнозом БА (2-га група), яким було проведено анкетування з використанням розробленого опитувальника, що містив сучасні критерії ГЕРХ.

Результати. За даними медичної документації діагноз ГЕРХ був встановлений серед дітей 1-ї групи у 23 (14,84%) пацієнтів з БА. Активне опитування дітей з БА 2-ї групи за допомогою розробленої анкети дало змогу встановити діагноз ГЕРХ у 82 (80,39%) хворих, частота вірогідно (р<0,001) відрізнялась від 1-ї групи і свідчила про високу поширеність зазначеної коморбідної патології.

Висновки. Використання анкетування і обстеження із застосуванням сучасних критеріїв встановлення діагнозу ГЕРХ дає змогу частіше встановлювати діагноз ГЕРХ дітям шкільного віку з БА та своєчасно призначати лікувально-профілактичні заходи.

ЦИТОКІНОВИЙ ПРОФІЛЬ ПАЦІЄНТІВ З КОРОВОЮ ІНФЕКЦІЄЮ РІЗНОГО СТУПеНЯ ТЯЖКОСТІ

Веклич К.А., Попов М.М., Лядова Т.І., Мартиненко О.В., Сорокіна О.Г.
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Мета: визначення характеру цитокінової реакції пацієнтів з кором різного ступеня тяжкості як з ускладненнями, так і без них.

Матеріали та методи. У дослідження включено 65 пацієнтів, що перебували на стаціонарному лікуванні у КЗОЗ КНП ХОР ОКІЛ з 2017 по 2019 р. Усі пацієнти розподілені на 4 групи в залежності від тяжкості перебігу захорювання та наявності ускладнень. Усім пацієнтам, залученим у дослідження, у день надходження до стаціонару та на 10-й день перебування у стаціонарі за допомогою методу твердофазного імуноферментного аналізу з використанням наборів реагентів АТ «Вектор-Бест» (РФ), згідно з інструкцією виробника, визначали концентрації у сироватці крові про- та протизапальних цитокінів, інтерферонів-α (ІФН) та -γ. Статистичну обробку даних проводили за допомогою пакету програм IBM SPSS Statistics 22.0.

Результати. Дослідження рівнів про- і протизапальних цитокінів у динаміці продемонструвало зниження їх рівнів на 10-й день перебування у стаціонарі в пацієнтів, що не мали ускладнень, та їх підвищення в пацієнтів, у яких захворювання супроводжувалося розвитком пневмонії. Рівні ІФН-α і -γ в динаміці підвищились у всіх груп. Вірогідні зміни, у порівнянні з контрольною групою осіб, співвідношення про- і протизапальних цитокінів у динаміці спостерігали лише в осіб, що мали дисоціативний тип цитокінового реагування.

Висновки. Проведене дослідження демонструє наявність у пацієнтів з кором різного ступеня тяжкості трьох можливих варіантів цитокінового реагування– нормореактивного, дисоціативного та гіпореактивного. Кожен тип, що асоціюється з підвищенням рівнів про- та протизапальних цитокінів і приростом рівнів ІФН-α та -γ в сироватці крові, був притаманний специфічній групі пацієнтів і впливав на клінічний перебіг кору й розвиток ускладнень. Можна припустити, що в процесі формування протиінфекційного імунітету у відповідь на корову інфекцію важливого значення набуває превалювання Th-1 імунної відповіді над Th-2.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК АУТОІМУННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І АЛЛЕРГІЇ

Гольцев А.М., Дубрава Т.Г., Ямпольська К.Є., Бабенко Н.М., Гаєвська Ю.О.
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАНУ

Алергічні (АЗ) і аутоімунні захворювання (АІЗ) є клінічною маніфестацією імунопатологічних реакцій організму на різні види антигенів, у тому числі і власних. Механізми їх розвитку мають характерні, специфічні ознаки, проте останніми роками інтенсивно вивчається можливий зв’язок між цими станами. Розглядаючи ключові елементи імунної системи, залучені в розвиток імунної відповіді при АЗ і АІЗ, можна знайти багато спільного. Так, у деяких АІЗ (системний червоний вовчак, аутоімунний тиреоїдит, розсіяний склероз) активну участь бере імуноглобулін (Ig) E з підвищеним синтезом загального IgE і специфічних IgE -антитіл до аутоантигенів. Зі свого боку, IgE-аутореактивність є одним з патогенетичних чинників більшості атопічних захворювань. Так, гіперреактивність бронхів і респіраторні симптоми часто виникають у пацієнтів з такими АІЗ, як синдром Шегрена, ревматоїдний артрит і системний склероз, що, вочевидь, є наслідком їх структурних змін і інфільтрації запальними клітинами. Ознаки аутореактивності, зі свого боку, визнані як аутоімунна природа низки алергічних синдромів. Показано, що в основі патогенезу хронічної рецидивної кропив’янки в більшості випадків лежить аутоалергічна активація опасистих клітин зв’язаними з мембраною IgG-аутоантитілами до тиреоїдної пероксидази. Водночас, IgE-аутореактивність до тиреоїдної пероксидази як прояв Тh2-імунної відповіді встановлена при аутоімунній патології щитоподібної залози (хвороби Хашимото і Грейвса).

В основі розвитку як АЗ, так і АІЗ лежить зрив імунологічної толерантності до зовнішніх алергенів і власних антигенів, обумовлений порушенням продукції Т-регуляторних клітин (Трег). Встановлено, що у підтриманні імунологічної толерантності важливим молекулярним гравцем є білок з багатопрофільною біологічною активністю, відомій як глюкокортикоїд-індукована лейцинова застібка – Glucocorticoid-induced leucine zipper (GILZ). Відомо, що GILZ грає важливу роль у опосередкованій трансформувальним фактором росту-β (ТФР-β) генерації периферичних Tрег, що призводить до індукції транскрипційного фактора Foxp3, який відповідає за їх розвиток і функціонування. Так, після лікування глюкокортикоїдами в пацієнтів з респіраторною алергією на тлі активації експресії GILZ у дендритних клітинах спостерігали відновлення здатності активувати алерген-специфічні ІЛ-10-Tрег. Як негативний регулятор активності ядерного фактора-κB, GILZ потенційно є новою терапевтичною мішенню для лікування астми. Відомо, що GILZ діє як медіатор терапевтичного ефекту глюкокортикоїдів не лише в Т-лімфоцитах, а й інших клітинах вродженої імунної системи. Наприклад, GILZ протидіє індукованій T-клітинним рецептором активації Т-клітин, що сприяє їх анергії, обмежує диференціювання прозапальних Th17-клітин, відіграє важливу роль у реалізації толерогенної функції дендритних клітін при багатьох АЗ і АІЗ. Таким чином, розширення розуміння патогенезу АЗ і АІЗ сприятимуть дослідженню молекулярних механізмів їх розвитку, що дасть змогу поліпшити ефективність терапії цих захворювань.

ВПЛИВ ЛІОФІЛІЗОВАНОГО ЛЕЙКОКОНЦЕНТРАТУ КОРДОВОЇ КРОВІ ЛЮДИНИ НА СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ У ЩУРІВ ПРИ АТОПІЧНОМУ ДЕРМАТИТІ

Гольцев А.М., Луценко О.Д., Коваль Г.К., Гриша І.Г., Сокіл Л.В., Останков М.В., Бондарович М.О., Ямпольська К.Є., Останкова Л.В.
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАНУ

Регуляторні Т- клітини (Трег) є важливим компонентом імунної системи, яка залучається до регуляції запальної відповіді, запобігаючи розвитку аутоімунних і алергічних захворювань. Одним із джерел Трег для імунотерапії є кордова кров людини (ККЛ). Створення запасів цих клітин для майбутнього використання обумовлює залучення методів кріоконсервування біоматеріалу з наступним зберіганням за низької температури, однак більш економічними є методи ліофілізації. Мета роботи: порівняльна оцінка фенотипічних характристик Трег у кріоконсервованому лейкоконцентраті ККЛ (кЛККЛ) і ліофілізованому ЛККЛ (лЛККЛ) та їх терапевтичного потенціалу при лікуванні атопічного дерматиту (АД).

Матеріали та методи. кЛККЛ був отриманий після заморожування по двоетапній програмі (Цуцаєва А.О. і співавт., 1998). Ліофілізацію ЛККЛ проводили за методом Гольцева А.М. і співавт. (2017). Кількість Трег (СD4+CD25high), середню і сумарну інтенсивність флуоресценції маркера CD25 визначали цитофлуориметричним методом з використанням моноклональних антитіл до CD4, CD25-структур. Терапевтичну ефективність лЛККЛ оцінювали в моделі АД у щурів, який ініціювали 5% спиртовоацетоновим розчином динітрохлорбензолу. У щурів до і після лікування досліджували кількість CD3+-, CD4+-, CD8+-, CD25+-клітин у селезінці; концентрацію ІФН-γ, ІЛ-10 у «шкірному вікні», ІgЕ, ЦІК у сироватці крові на 3-тю, 7-му, 14-ту, 21-шу добу спостережень.

Результати. Встановлено, що після кріоконсервування або ліофілізації по-різному змінюється стан Трег. Кількість Трег у кЛККЛ була нижче в 3,6 раза, ніж у свіжому, тоді як у лЛККЛ– в 1,5 раза вище. Після ліофілізації у лЛККЛ відмічено збільшення середньої інтенсивності флуоресценції маркера CD25 на Трег. У щурів з АД після введення лЛККЛ або кЛККЛ спостерігали відновлення кількості СD3+-, CD4+-, CD8+-Т-лімфоцитів; зниження концентрації ІgЕ і CD25+-клітин на 7-му добу, зниження концентрації ЦІК на 21-шу добу. Таким чином, збагачення ЛККЛ після ліофілізації Трег обумовлює більший терапевтичний потенціал введеного лейкоконцентрату.

ANALYSIS OF EPIDEMIOLOGICAL PECULIARITIES OF PREVALENCE OF ALLERGIC AND IMMUNE DISEASES FOR KIDS AND SCHOOLCHILDREN IN SLOVAKIA

Dubrovina N.,¹ Ivica Gulášová I.,² Babečka J.,³ Peterková Justhová,⁴ Klymenko V.⁵
¹School of Economics and Management in Public Administration in Bratislava. ²Trnava University. ³Ružomberok Catholic University in Ružomberok. ⁴Health Resort Trenčianske Teplice. ⁵Kharkiv National Medical University

This study analyzes the data provided by the NCZI (National Center for Health Information) based on the reporting of the activities of outpatient clinics and polyclinics specializing in allergology and immunology for the period from 2013 to 2019. In Slovakia, in 2013, the rate of attendance at outpatient clinics and polyclinics of this type among children and schoolchildren of all age groups (from newborns to 18 years old) was 489,929, in 2019 this figure decreased by 37,139 (by 7.5%) compared to 2013 and amounted to 452,790.

In 2013, the number of pediatric patients, i.e. kids and schoolchildren of all age groups, who underwent specific immunotherapeutic treatment was 36,601 patients. Among them 19,265 (53%) were boys and 17,336 people (47%) were girls. In 2013, the number of newly diagnosed patients of both sexes was 8,632 or 24% of the total number of patients in the group from 0 to 18 years old. In 2019, the number of patients undergoing specific immunotherapeutic treatment in this age group was 25,744, i.e. for the period 2013–2019 there was a decrease by 10,857 people or 30%. In 2019, among the patients of this group, 14,300 people (56%) were boys and 11,444 (46%) were girls. In 2019, the number of newly diagnosed patients of both sexes was 7,029 or 27% of the total number of patients in the group from 0 to 18 years old.

For a more detailed analysis of tendencies of these indicators, we carried out a time series analysis at the level of the country as a whole, and for individual regions; the indicators of the concentration of patients, i.e. kids and schoolchildren by regions were determined and correlation matrices were calculated, which indicate the relationship of trends in the regions. On the basis of econometric analysis, regression models were built using dummy variables, it allows to determine regional differences, the influence of the time factor (tendencies) and impact of other factors (for example, identification of new patients) on the dynamics of visits by patients in the group from 0 to 18 years old in the outpatient clinic and polyclinic of allergic-immunological profile. Such models make it possible to analyze the prevalence of certain diseases and pathologies among pediatric patients and young people in certain age and gender groups and in different regions of Slovakia.

Using linear trend models and exponential smoothing of time series, the tendencies were analyzed; these models characterize the dynamics of children and young patients with allergic and immune diseases in the country and in its individual regions for the period 2013–2019; on the basis of these models the scenario forecasts were built for the period 2020–2022. Considering the negative consequences of the Covid-19 pandemic and the related changes in the usual work of the outpatient service, restrictions on the possibility of recovery and rehabilitation of children and young people in sanatoriums due to quarantine regimes, lockdowns, etc., it is necessary to take into account new challenges to improve the strategy of comprehensive medical care and disease prevention for children and young people with allergic and immune diseases.

Acknowledgements. The paper is the output of a scientific project IGA 3/2020-M «Improving Healthcare efficiency: new trends and challenges». (Funder: VSEMvs IGA VSEMvs, i.e. School of Economics and Management in Public Administration).

AN ATOPIC EZEMA: A WAY OF THE PERSONALIZED DIAGNOSTICS

Yermak O., Tabachenko O., Borovyk K., Narizhna A., Borzova-Kosse S.
Kharkiv National Medical University

The objectiveof research is to optimize and to personalize the diagnostics and, thus, the treatment of atopic eczema.

Methods of investigation. Patient E., 22 years old, suffers from atopic eczema since childhood with severe aggravation during last year round. The main symptoms are severe itching especially at night, polymorphic rush, multiple focuses of lichenification. SCORAD– 60,9 points. She underwent a full course of examination and treatment according to European guidelines for treatment of atopic eczema (including systemic treatment with cyclosporine). Despite all scheme of treatment we haven’t achieved a sustained remission. To receive a full profile of sensitization with possible major and cross-reacting allergens a multicomponent colorimetric ELISA test (ALEX²) was performed.

Obtained results. Total IgE–1381 kUA\L; PR-10: Aln g 1–5.27 kUA\L, Bet v 1–36,74 kUA\L, Cor a 1.0103–12.12 kUA\L, Fag s 1–6.26 kUA\L, Gly m 4–1.92 kUA\L, Mal d 1–10.48 kUA\L, Dau c 1–7.72 kUA\L, Cor a 1.0401–6.85 kUA\L; Plant Defensin: Amb a 4–16.81 kUA\L, Art v 1–27.21 kUA\L; nsLTP: Par j 2–1.88 kUA\L; Uteroglobin: Can f_Fd1–16.51 kUA\L, Fel d 1–40,3 kUA\L. Seeing the whole profile of sensitization makes possible to give all recommendations to exlude contacts with potential allergens (cat, dog, all PR-10 proteins) and to prognose and to obtain the high efficiency of allergen-specific immunotherapy.

Conclusions. ALEX test broadenes horizons. It makes possible to extand the diagnostic profile of allergic pathology and, thus, to select an individual recommendations, to personalize scheme of treatment and prevention for each specific patient.

НЕТОТИЧЕСКАЯ АКТИВНОСТЬ ЛЕЙКОЦИТОВ КРОВИ ПРИ ИММУНОКОМПЛЕКСНОЙ ПАТОЛОГИИ

Железко В.В.
Учреждение образования «Гомельский государственный медицинский университет», Республика Беларусь

Преобладающим механизмом развития органонеспецифических заболеваний соединительной ткани является реакция гиперчувствительности III типа, приводящая к поражению сосудистой стенки низкомолекулярными комплексами антиген–антитело и активированным комплементом. Нейтрофильные гранулоциты способны взаимодействовать с такими иммунными комплексами через рецепторы к Fc-фрагменту IgG и С3-компоненту комплемента, что приводит к их активации. Известна их роль в развитии, течении и прогрессировании заболеваний аутоиммунной природы посредством высвобождения во внеклеточное пространство сетеподобных структур – нетоз (netosis, neutrophil extracellular traps, NETs), молекулы которых выступают в роли аутоантигенов.

Проанализирован нетоз при 30- и 150-минутной инкубации лейкоцитов у 20 пациентов с системной красной волчанкой (СКВ; МКБ10: М32) и 57 пациентов c ревматоидным артритом (РА; МКБ10: М05, М06.0) в стадии клинической ремиссии. У пациентов обеих групп отмечена активация NET-образования как в пробах без стимуляции (NET_СП), так и в ответ на стимуляцию S. аureus (NET_СТ) относительно контроля (р<0,05). При этом 30-минутные показатели для пациентов с РА составили 7,0 (5,0; 9,0) и 9,0 (6,0; 15,0), для СКВ – 7,5 (5,0; 10,0) и 10,0 (9,0; 14,0) для спонтанного и стимулированного тестов соответственно; 150-минутные уровни для пациентов с РА находились в пределах 9,0 (7,0; 12,0) и 12,0 (9,0; 17,0), для СКВ – 12,0 (8,0; 15,0) и 17,0 (12,0; 19,0) для базального и индуцированного нетоза соответственно. Параметры нетоза у лиц с РА были ассоциированы со степенью активности воспалительного процесса, длительностью заболевания, наличием коморбидной патологии (rSNET_СП150= –0,4 p=0,049; rsNET_СТ150= –0,4 p=0,001 и rsNET_СТ30=0,51 p=0,042 соответственно); у пациентов с СКВ – формой течения заболевания (острая, подострая, хроническая), длительностью патологического процесса (rsNET_СТ30=0,52 p=0,013 и rsNET_СТ30= –0,43 p=0,045 соответственно).

Таким образом, нетоз можно рассматривать как лабораторный маркер контроля динамики аутоиммунных заболеваний.

ЧОМУ РЕЗУЛЬТАТИ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ АЛЕРГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ НЕ ЗАВЖДИ КОРЕЛЮЮТЬ З КЛІНІЧНИМ ДІАГНОЗОМ ПАЦІЄНТА?

Зайков С.В.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика

Лабораторна діагностика алергії є важливим етапом діагностики алергічних захворювань (АЗ). Частіше вона базується на визначенні специфічних IgE (sIgE) до екстрактів і окремих компонентів алергенів і набуває особливого значення під час пандемії COVID-19 за обмежень спілкування лікарів з пацієнтами. Чому ж результати лабораторної діагностики алергії не завжди корелюють з клінічним діагнозом? Відомо, що рівень sIgE та діагноз АЗ корелюють, але сенсибілізація до алергенів ще не означає наявності алергопатології. Скринінгові тести можуть показати клінічно неактуальну сенсибілізацію. Пацієнт з неалергічним фенотипом астми потребує дообстеження, оскільки неалергічна тяжка астма може виявитися алергічною.

Вимірювання sIgE-антитіл – найскладніша імунологічна лабораторна методика внаслідок низької концентрації IgE в сироватці крові. При цьому тест-системи різних виробників мають різну чутливість і специфічність. Якісний діагностичний тест на алергію повинен демонструвати оптимальний баланс між аналітичною чутливістю і специфічністю, мати достатню кількість наукових даних, що підтверджують його клінічну значимість, широкий набір алергенів і економічну ефективність. Але не всі діагностичні тести відповідають таким вимогам, що суттєво обмежує їх використання у клінічній практиці. Крім того, відсутність у низці лабораторій системи зовнішнього контролю якості вимірювання sIgE-антитіл має викликати у клініцистів недовіру до їх результатів.

Результати різних комерційних діагностичних тестів на алергію in vitro не є взаємозамінними, оскільки різні платформи мають різну специфічність і чутливість, і комбінувати їх при масових скринінгових обстеженнях і кількісних вимірюваннях sIgE до натуральних екстрактів і молекулярних алергокомпонентів некоректно. Нині ImmunoCAP є загальновизнаним золотим стандартом алергодіагностики АЗ, оскільки найкраще відповідає необхідним критеріям якості, що підтверджується великою кількістю наукових публікацій. Саме тому даним ImmunoCAP довіряють клініцисти в усьому світі і не перевіряють його результати іншими методами аналізу.

ВЗАИМОСВЯЗЬ ТРОМБОЦИТОВ И МАРКЕРОВ АУТОИММУНИЗАЦИИ У ПАЦИЕНТОВ С РЕВМАТОИДНЫМ АРТРИТОМ

Зубкова Ж.В.
Гомельский государственный медицинский университет

Введение. Одним измеханизмов патогенеза ревматоидного артрита (РА) является реакция гиперчувствительности III типа, в реализации которой могут принимать участие факторы активированных тромбоцитов.

Цель: оценить взаимосвязь количественных и функциональных особенностей тромбоцитов с маркерами аутоиммунного процесса у пациентов с РА.

Материалы и методы. В исследование включен 51 пациент с достоверным диагнозом РА (критерии ACR/EULAR 2010 г.). Контрольную группу составили 65 клинически здоровых доноров, сопоставимых по полу и возрасту. Определяли количество и агрегационные свойства тромбоцитов крови турбидиметрическим методом. В качестве индуктора агрегации использовали раствор эпинефрина гидротартрата в концентрации 0,18%. Степень аутоиммунизации оценивали по титру общего ревматоидного фактора (РФ), anti-MCV, anti-CCP, ANA, концентрации циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК). Обработку результатов проводили при помощи пакета прикладных программ Statistica 6.0 с использованием непараметрических методов.

Результаты. Установлено увеличение количества тромбоцитов в периферической крови у пациентов с РА в сравнении с контрольной группой (р=0,017). Тромбоцитарные индексы – средний объем тромбоцитов (MPV) и коэффициент крупных тромбоцитов (P-LCR) – обратно коррелировали с титром РФ (r=–0,39; р=0,026 и r=–0,40; р=0,028 соответственно). Показатели агрегации тромбоцитов в тесте с адреналином (максимальная степень агрегации и скорость достижения максимальной агрегации) были повышены в сравнении с контрольной группой (р=0,004 и р=0,008 соответственно). При этом максимальная степень агрегации коррелировала с уровнем ЦИК (r=0,54; р=0,039). Скорость агрегации взаимосвязана с уровнями ЦИК, РФ и титрами anti-CCP и ANA (r=0,54; р=0,038; r=0,38; р=0,045; r=0,79; р=0,04 и r=0,38; р=0,045 соответственно).

Выводы. У пациентов с РА морфо-функциональные свойства тромбоцитов тесно взаимосвязаны с маркерами аутоиммунизации, что подтверждает их важную роль в развитии и поддержании аутоиммунного воспаления.

ХАРАКТЕРИСТИКА ФЕНОТИПУ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ, АСОЦІЙОВАНОГО З ВИСОКИМ РІВНЕМ СИРОВАТКОВОГО ТИМУСНОГО СТРОМАЛЬНОГО ЛІМФОПОЕТИНУ в ДІТЕЙ

Клименко В.А., Кожина О.С.
Харківський національний медичний університет

Актуальність. Численні дослідження бронхіальної астми (БА) в дітей довели неоднорідність захворювання. У описі фенотипів захворювання важливим є визначення ролі різних цитокінів. До одного із ключових цитокінів, що ініціює та підтримує алергійне запалення, відносять тимусний стромальний лімфопоетин (ТСЛП).

Мета: визначення клініко-параклінічних характеристик фенотипу БА, асоційованого з високим рівнем ТСЛП.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 70 дітей основної групи віком від 6 до 17 років (середній вік– 11,1 ± 0,4 року), що страждали на БА, серед яких було по 20 хворих– з інтермітуючим, легким і середньотяжким персистувальним перебігом і 10 пацієнтів– з тяжким персистувальним перебігом БА. Застосовано загальноприйняті методи обстеження згідно з уніфікованим клінічним протоколом «Бронхіальна астма у дітей» (наказ МОЗ України від 08.10.2013 № 868). Рівень ТСЛП у сироватці крові хворих визначали в період ремісії за допомогою імуноферментного методу з використанням комерційної тест-системи виробництва фірми Bio-techne (ELISA, США) на імуноферментному аналізаторі Labline-90 (Австрія). З 70 дітей було відібрано дві групи: 1-ша (основна)– 13 дітей, у яких рівень ТСЛП перевищував 40,62 пг/мл (верхній квартиль рівня групи контролю); група порівняння – 25 пацієнтів зі значенням ТСЛП менш ніж 6,13 пг/мл (нижній квартиль рівня групи контролю).

Результати. У дітей для фенотипу БА, асоційованого з високим рівнем сироваткового ТСЛП, є характерними тяжкий персистуючий перебіг БА (р=0,050), переважання чоловічої статі (р=0,050), значна тривалість захворювання (більше 9 років; р=0,045), наявність алергічного риніту (р=0,028), обтяжена спадковість за алергією (р=0,015), зниження відносної кількості лімфоцитів (р=0,050), абсолютної кількості СD4 (р=0,020) та підвищення HСT спонтанного (р=0,050) порівняно з пацієнтами, які мають низький рівень ТСЛП.

Висновки. Для пацієнтів з підвищеним рівнем ТСЛП характерною є більша тривалість хвороби, вірогідно частіше відмічаються АР та обтяжена спадковість за алергією.

УПРОВАДЖЕННЯ ОПИТУВАЛЬНИКІВ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ В ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

Клименко В.А.¹, Лазуренко Т. А.², Гаркуша І.В.², Дробова Н.М.^1

1Харківський національний медичний університет² Комунальне некомерційне підприємство «Міська дитяча поліклініка № 14» Харківської міської ради

Вступ. Бронхіальна астма (БА)– це мультифакторіальне запальне захворювання дихальної системи, яке характеризується значним зниженням якості життя хворого. Мета: підвищення якості життя дітей, хворих на БА. Завдання: 1. Аналіз наукової літератури за темою визначення якості життя дітей, хворих на БА, та соціальне значення цього питання. 2. Переклад та адаптація опитувальників, що є найбільш валідними.

Матеріали та методи. Роботу проведено на базі кафедри пропедевтики педіатрії № 2 Харківського національного медичного університету та КНП «Міська дитяча поліклініка № 14» Харківської міської ради у 2020–2021 рр. з дотриманням прав людини відповідно до діючого в Україні законодавства, міжнародних етичних вимог і без порушень етичних норм у науці та стандартів проведення біомедичних досліджень. Використано інформацію міжнародних баз даних (Pubmed, MEDLINE, ClinicalKey, BMJ Group).

Результати. Визначено найбільш значущі анкети за напрямом БА. Відібрано «PedsQL™ Asthma Module standard form» опитувальник, який представлений у декількох варіантах для різних вікових груп (дітей 18–5 років, батьків дітей 18–2 років). Процес перекладу складався з декількох етапів: forward translation step– переклад анкети з англійської (оригінальної) мови на українську мову; backward translation step– переклад першої версії анкети мовою оригіналу (англійською); patient testing– тестування в процесі роботи з пацієнтами (n=27) і виявлення недоліків попередніх кроків перекладу; roofreading– фінальна версія опитувальника. Усі етапи пройдені успішно.

Висновки. Створено переклад українською мовою з англійської та адаптація опитувальника «PedsQL™ Asthma Module standard form» міжнародної організації MAPI Research (Франція), що затверджено винахідником і підготовлено для використання на наступному етапі роботи.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕБІГУ МУКОВІСЦИДОЗУ В ДІТЕЙ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ АТОПІЇ

Клименко В.А.¹, Піонтковська О.В.², Дробова Н.М.¹, Пасічник О.В.², Шелест С.С.²
¹Харківський національний медичний університет² Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1»

Вступ. Муковісцидоз (МВ) є поширеним спадковим поліорганним захворюванням, перебіг якого зумовлений впливом різноманітних модифікувальних факторів. Мета: удосконалення прогнозування перебігу МВ на тлі різних фенотипічних варіантів. Завдання: визначити клініко-параклінічні особливості дітей, хворих на МВ, залежно від наявності атопії.

Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі пульмонологічного відділення КНП ХОР «ОДКЛ № 1» у 2015–2018 рр. Клініко-параклінічне обстеження хворих проводилося згідно з наказами МОЗ України від 29.01.2013 № 59 та від 15.07.2016 № 723. Використані методи дослідження застосовували з дотриманням прав людини відповідно до діючого в Україні законодавства та міжнародних етичних вимог. Результати опрацьовано методами варіаційної статистики за допомогою програми IBM SPSS Statistics 23.

Результати. До основної групи (n=19) було залучено дітей, хворих на МВ, які мали підвищений рівень загального сироваткового IgE, до групи порівняння (n=23)– дітей з МВ, рівень загального сироваткового IgE в яких був у межах вікової норми. У обох групах, як і в загальній популяції хворих, переважали хлопчики: (73,61±9,42)% і (60,86±10,25)% відповідно (р>0,05). У всіх дітей з МВ маніфестація хвороби переважно представлена гастроінтестинальними ознаками: (68,4±10,6)% та (73,9±9,1)% пацієнтів основної групи та порівняння відповідно (р>0,05). У хворих з підвищеним рівнем загального IgE у бактеріальному пейзажі мокротиння переважали Staphylococcus аureus (68,4±10,61%), Klebsiella pneumoniae (21,13±9,91%) та Candida albicans (63,24±10,81%); промивних вод бронхів– Staphylococcus epidermidis (100%), Streptococcus spp. (100%), слизових оболонках зіву та носа– K. pneumoniae (15,83±9,52%).

Висновки. Визначені особливості в дітей, хворих на МВ, з атопією мають бути враховані під час складання індивідуального алгоритму лікування.

АЕРОПАЛІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

Клименко В.А.¹, Серветник А.В.¹, Адарюкова Л.М.², Сороколат О.В.², Давіденко О.В.²
¹Харківський національний медичний університет² Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1»

У Харківському регіоні відсутній аеропалінологічний скринінг, який є необхідною умовою для науково-обґрунтованого ведення хворих на поліноз. Від обліку параметрів впливу етіологічних чинників багато в чому залежить успіх медичної та соціальної реабілітації при захворюваннях з пилковою сенсибілізацією. Єдине дослідження з цього напряму було виконано на кафедрі пропедевтики педіатрії № 2, що дало змогу визначити основні характеристики пилку в регіоні. Метою дослідження була оцінка аеропалінологічної ситуації в Харківському регіоні.

Матеріали та методи. Аеропалінологічне дослідження проводили за допомогою волюметричного методу впродовж двох років. Підрахування кількості зерен пилку здійснювали за стандартною методикою IAA. Ідентифікацію рослин за їхнім пилком виконували за еталонними препаратами, даними літератури та галузевими базами даних.

Результати. За період спостереження було виявлено весняно-літню та осінню хвилі палінації. Перша розпочиналась у другій декаді квітня і досягала піку в травні, дещо зменшуючись на початку червня, і далі коливалась у нешироких межах до середини липня, спадаючи в кінці. «Пилковий дощ» на початку тут формували дерева з переважанням за частотним відсотковим показником Acer (клен), Quercus (дуб), Populus (тополя), Tilia (липа); за піковою концентрацією– Fraxinus (ясен), Acer (клен), Tilia (липа); і за тривалістю пилкування у клінічно значущій концентрації 15 п. з./м3 лідерами були Salix (верба), Quercus (дуб). Літня частина цієї хвилі була представлена злаковими травами. Осіння хвиля починалась у другій декаді серпня, досягала піка наприкінці, але була в рази нижче весняної, абсолютними лідерами тут були Ambrosia (амброзія) і Artemisia (полин). Аналіз характеру пилкування вказує, що найбільш несприятливими періодами для дітей з сенсибілізацією до пилку рослин у м. Харків є 3-тя декада квітня –1-ша декада травня і 2-га –3-тя декади серпня – 1-ша декада вересня.

Висновки. 1. Виявлені основні пилкові алергени повинні включатися в програму дослідження хворого на поліноз у Харківському регіоні. 2. Призначаючи протирецидивну терапію, потрібно враховувати регіональні терміни палінації. 3. Актуальним для Харківщини є організація постійного аеропалінологічного спостереження.

ОБ’ЄКТИВІЗАЦІЯ КЛІНІЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ В МЕДИЦИНІ

Кривенко О.В.¹, Луценко І.В.¹,Клименко В.А.², Висоцька О.В.³, Дробова Н.М.²
¹Інститут радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України²Харківський національний медичний університет³Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»

Вступ. Сучасний стан модернізації медицини передбачає все більше використання дистанційних електронних технологій. Це необхідно для впровадження телемедицини, забезпечення послідовності спостереження хворого як одним лікарем, так і консультативно– іншими спеціалістами. Особливо актуальні питання дистанційного спостереження хворого виникають в умовах небезпечної епідеміологічної ситуації (як, наприклад, COVID). Одним із головних клінічних методів дослідження в медицині є аускультація. Цей метод є незамінним при лікуванні хворого з респіраторною патологією (пневмонія, хронічні обструктивні захворювання, бронхіальна астма та інші). Тому головним завданням дослідження стало створення приладів/технологій для запису звукових феноменів, що виникають під час дихання, з метою їх аналізу, порівняння, консультацій.

Методика. Спектральний склад шумів, що виникають у процесі дихання, може бути інформативним для визначення патологій і використовуватись для об’єктивізації аускультативних методів дослідження легень. Як база для порівняння можуть використовуватися спектри шумів легень здорового пацієнта. Інформативним може виявитися і порівняння шумів лівої і правої легень пацієнта. Класичний спектральний аналіз як повної структури спектра шумів дихання, так і окремих його фаз (вдиху і видиху) дає змогу здійснювати диференційну діагностику патологій.

Результати. Зіставлення спектрів здорової і ураженої пневмонією легень показує, що в разі пневмонії за рахунок крепітації під час вдиху істотно піднімається рівень високочастотних 400–4000 Гц компонент, приблизно на 5–10 дБ. Аналіз окремих фаз дихання показує, що під час фази видиху при пневмонії відсутні суттєві відмінності від нормальної легені. На даному етапі дослідження проводять аналіз спектральних шумів при різних респіраторних патологіях.

Висновки. Розробка об’єктивного методу фіксації аускультативних даних дасть змогу підвищити ефективність спостереження хворого з респіраторною патологією.

КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ В ДІТЕЙ

Кулік Т.В.
Харківський національний медичний університет

Бронхіальна астма (БА) – одна з найглобальніших медико-соціальних проблем у світі. Метою роботи було покращення медичної допомоги дітям. Завдання: визначити клінічні особливості БА у дітей Харківського регіону.

Матеріали та методи. Обстежено 110 дітей віком від 6 до 18 років, 90 хворих на БА і 20 практично здорових дітей, які входили до групи контролю. Для пацієнтів і їхніх батьків було розроблено інформовану згоду, а також інформаційний лист про проведене дослідження. Дослідження проведено з дотриманням прав людини відповідно до діючого в Україні законодавства, відповідає міжнародним етичним вимогам. Результати опрацьовано методами непараметричної статистики програмами Microsoft Exсel та IBM SPSS Statistics.

Результати. У дослідженні взяли участь 77 (85,5%) хлопців і 13 (14,5%) дівчат. Серед пацієнтів переважали діти віком від 12 до 18 років– 58 (64,5%) дітей, і 32 (35,5) дитини були віком від 6 до 12 років. Серед досліджених у 16 (17,5%) дітей відмічено початок перших проявів БА до 6 років, у 74 (82,5%)– після 6 років. У 54 (60%) пацієнтів діагноз було встановлено в перший рік після початку клінічних проявів, у 36 (40%) – через декілька років після перших проявів БА. 43 (47,5%) пацієнти малиінтермітувальний перебіг БА, 23 (25,5%) дитини– легкий персистувальний, 16 (17,5%) дітей– середньотяжкий персистувальний і 8 (9,5%) – тяжкий персистувальний перебіг. У 42 пацієнтів в анамнезі БА зустрічається у родичів: у 21 пацієнта– по батьківській лінії, 14 досліджених– за материнською лінією та в 7 дітей – за обома лініями. За допомогою шкірних прик-тестів з алергенами в дітей була виявлена сенсибілізація до пилкових і побутових алергенів. Підвищена сенсибілізація до амброзії зустрічалась у 88% обстежених, берези– 74%, алергенів домашнього і бібліотечного пилу – 71%, алергенів собаки і кішки– у 60% досліджених.

Висновки. Визначені клінічні особливості перебігу БА на сучасному етапі в дітей Харківського регіону.

СЕНСОРИ ДЛЯ ОБ’ЄКТИВІЗАЦІЇ КЛІНІЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ В МЕДИЦИНІ

Луценко В.І.¹, Кривенко О.В.², Кривенко Є.О.¹, Клименко В.А.³, Дробова Н.М.³
¹Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»² Інститут радіофізики та електроніки ім. О.Я Усикова НАН України³ Харківський національний медичний університет

Вступ. Для об’єктивізації клінічних методів дослідження акустичних шумів під час дихання необхідна розробка інтелектуальних сенсорів, що дадуть змогу перетворювати акустичні шуми на електричні сигнали та проводити їх аналіз.

Методика. Як первинний сенсор акустичного шуму дихання використовували голівки фонендоскопів, які за допомогою перехідників під’єднували до мікрофонів різних типів. Усі типи мікрофонів забезпечували реєстрацію шумів у смузі, що перевищує ту, в якій лікар проводить аускультацію легеневих шумів. Акустичні шуми за допомогою спеціальних програм реєструвалися на смартфон, а потім передавалися у вигляді звукових файлів до РС для обробки. Використовували швидке перетворення Фур’є сегментів довжиною біля 0,1 с з наступним усередненням і відображенням спектрів у логарифмічному масштабі для розширення динамічного діапазону аналізу. Отримані спектри порівнювали зі спектрами еталонних шумів з бібліотеки пропедевтики.

Результати. Порівняння шумів, отриманих за допомогою різних типів мікрофонів, укріплених безпосередньо на головці фонендоскопа, з еталонними дало змогу встановити, що їм притаманний більший рівень високочастотних компонент і імпульсних завад, причиною яких є перевантаження мікрофону стрибками тиску. Під’єднання мікрофону до головки через гумову трубку або застосування в переході між мікрофоном та головкою отворів певного діаметру дає змогу суттєво покращити якість реєстрації аускультативної інформації.

Висновки. Автоматизація процесу фіксації аускультативних даних формує передумови для створення систем штучного інтелекту– «віртуального лікаря», що дає змогу знизити навантаження на первинну ланку системи медичної допомоги населення, особливо в час пандемій.

IMMUNOREACTIVITY OF CHILDREN WITH CEREBRAL ASTHENIC SYNDROME

Liadova T., Popov N., Olenych V., Savvo A.
V.N. Karazin Kharkiv National University, Regional Children’s Clinical Hospital № 1, Kharkіv

According to all mentioned above and also close interrelation of nervous and immune system, the objective of our work is the study of the immune status and nature of immune frustration in children of different ages with the cerebral asthenic syndrome (CAS), who had perinatal lesion of central nervous system.

Objects and methods. We have surveyed 56 children with CAS at the age of 6–7 years and 58 children at the age of 12–14 years, born prematurely with perinatal lesions of CNS (primary group). The group of comparison comprised children with CAS of the same age (44 children at the age of 6–7 years and 48 children at the age of 12–14 years), born in time without perinatal CNS disorders. The control group was made by almost healthy children of the same age (30 children – 6–7 years and 30 children – 12–14 years). Criteria of an exception were chronic diseases of inner organs: cardiovascular system diseases, chronic infectious diseases, chronic diseases of endocrine system, serious chronic illness of nervous system (epilepsy, infantile cerebral paralysis, hydrocephaly, consequences of heavy craniocerebral traumas). Examination of children was conducted on the basis of the Regional center of children’s immunology Kharkiv Regional children’s clinical hospital № 1 and the Department of the general and clinical immunology and allergology of V.N. Karazin Kharkiv National University. The program of immunological investigations included evaluation of lysozyme, s (secretory) immunoglobulin A (IgA), m (monomeric) IgA, immunoglobulin G (IgG) levels in an oral secret, the main classes of immunoglobulins (IgA, IgG, IgM) in serum of blood, immunoglobulin E (IgE), circulating immune complex (CIC), complement, population and subpopulation structure of lymphocytes in peripheral blood, the content of the main inflammatory and anti-inflammatory cytokines. The content of lysozyme in an oral secret was determined early in the morning fasting by a diffusion method in an agar. The concentration of immunoglobulin of various classes in an oral secret and serum of blood was defined by spectrofluorimetry, concentration of immunoglobulin E – enzyme-linked immunosorbent assay (IgЕ-ELISA) – according to the enclosed instruction. The activity of compliment was judged on 50% hemolysis test system. Population structure of lymphocytes in peripheral blood was determined by a method of a flowing laser cytometry with use of monoclonal antibodies of different specificity, on the FACSC Calibun device (USA). The maintenance of Th1- and Th2-cells was evaluated according to the content of IL-4 and IFN-γ in cytoplasm of lymphocytes. Proliferative activity of lymphocytes was estimated at reactions of a blast-cell transformation of lymphocytes with phytohemagglutinin. Intensity of reaction estimated morphologically in a percentage of formed blastic variant.

ХАРАКТЕРИСТИКА СЕНСИБИЛИЗАЦИИ К РЕСПИРАТОРНЫМ АЛЛЕРГЕНАМ У ДЕТЕЙ ГОРОДА ГОМЕЛЯ

Макеева К.С., Новикова И.А.
Гомельский государственный медицинский университет

В настоящее время 25–40% населения промышленно развитых стран имеет проблемы аллергической природы. Значительную долю пациентов составляют дети и подростки. Своевременная диагностика аллергических заболеваний на основе определения сенсибилизации к спектру наиболее значимых аллергенов позволяет не только правильно и своевременно установить диагноз, но и планировать тактику ведения таких пациентов. Цель работы: оценить сенсибилизацию к ингаляционным аллергенам у детей города Гомеля.

Объектом исследования были 110 пациентов (63 мальчика, 47 девочек в возрасте 3–17 лет) с клиническими проявлениями аллергии (ринит, бронхит, конъюнктивит). Степень сенсибилизации оценивали по результатам иммуноблотинга. Респираторные панели включали 29 аллергенов: клещи Dermatophagoides рteronyssinus, Dermatophagoides farinae и Glycyphagus domesticus, кошка (эпителий и шерсть), лошадь (эпителий и шерсть), собака (эпителий и шерсть), морская свинка (эпителий), хомяк (эпителий), кролик (эпителий), крыса (эпителий); пыльца ольхи, березы, лещины, дуба, тополя, липы, клена, каштана, сосны, ели, полыни, одуванчика, подсолнечника, кукурузы, смеси пыльцы трав и зерновых; грибы Candida albicans, Aspergillus fumigatus, Mucor mucedo. Среди обследованных пациентов наиболее часто регистрировалась сенсибилизация (≥0,35 МЕ/мл) к антигенам крысы (56%), кошки (41%), клещам D. farinae (40%), G. domesticus (38%), D. pteronyssinus (31%), причем наиболее высокий класс опасности (5) отмечался на аллергены кошки. Известна широкая распространенность и высокая аллергенность антигенов кошек, которые могут даже пассивно переноситься на одежде в места, где животные не содержатся. В то же время нас удивила наиболее часто выявляемая сенсибилизация к антигенам крысы у жителей города, хотя она достигала высокого уровня (4 класс) только у 19 человек, а у 1 ребенка была очень высокой (≥50,0 МЕ/мл). Самая низкая частота сенсибилизации (≤5%) выявлялась к пыльце дуба, тополя, клена, каштана, сосны, а также к эпителию кролика и морской свинки.

КЛИНИКО-ПАРАКЛИНИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ТОКСИКО-АЛЛЕРГИЧЕСКОГО ДЕРМАТИТА У ДЕТЕЙ

Марталог П.Н., Романчук Л.В., Гурагата А.М., Ченуша Ф.В., Пырцу Л.Я., Ротарь А.В.
Государственный университет медицины и фармации имени «Николая Тестемицану», Департамент педиатрии, Кишинев, Молдова

Актуальность. Токсикодермия, или токсико-аллергический дерматит (ТАД),– острое воспаление кожи и слизистых оболочек, развивающееся под действием аллергена, токсического или токсико-аллергического фактора, попадающего в организм через дыхательные пути, пищеварительный тракт, при парентеральном введении, в основе развития которого лежит аллергическая реакция. В большинстве случаев выделяют медикаментозные, алиментарные токсикодермии. Высокая частота колонизации кожи золотистым стафилококком часто требует назначения антибиотиков. Цель исследования– изучить роль провоцирующих факторов, клинико-параклинические особенности, течение и исход ТАД у детей в зависимости от возраста.

Материалы и методы. Под наблюдением в клинке находилось 76 больных с ТАД в возрасте от 6 мес до 16 лет. Диагноз устанавливался на основании подробного анализа данных анамнеза, физикального обследования, лабораторных и инструментальных исследований, консультации специалистов.

Результаты и выводы. Изучение анамнеза показало, что ТАД в ответ на медикаменты развился у 26,8% детей (цефалоспорины, аминопенициллины, макролиды, лидокаин, витамины, котримоксазол, интерфероны). В 29,4% случаев ТАД был вызван употреблением сладостей (конфеты, шоколад), яиц, меда, рыбы, другой пищи (родители не смогли выделить конкретный причинный пищевой ингредиент). В 23,7% случаев причину ТАД установить не удалось. Клинические проявления возникали остро, были разнообразны (чаще симметричные и мономорфные высыпания, состоящие из пятнистых, папапулезных, уртикарных, везикулезных, пустулезных и макулопапулезных зудящих элементов), у половины больных кожные проявления протекали диффузно по всему телу, у трети – высыпания носили локальный характер (чаще конечности, туловище, ягодицы, половые органы и слизистая оболочка полости рта). Беспокоил сильный зуд в местах высыпаний. У подавляющего большинства больных диагностирована патология внутренних органов, особенно пищеварительного тракта. Преобладали дети из городской местности, чаще заболевали дети в возрасте 6 мес– 7 лет, отмечался рост заболеваемости весной и осенью, преобладали диффузные макулопапулезные высыпания.

APPROACHING TO PREVENTION OF TUBERCULOSIS-ASSOCIATED SYNDROM OF THE RECONSTITUTION OF THE IMMUNITY SYSTEM

Matvyeyeva S.L.
Kharkov Medical National University

Inflammatory immune recovery syndrome is an immunological reaction characterized by recurrent or new inflammatory signs of tuberculosis that occur shortly after antiretroviral therapy (ART) in 18% of TB patients infected with human immunodeficiency virus (HIV). Features of the syndrome include periodic symptoms: fever, lymphadenitis and the spread of pulmonary infiltrates on radiography. Low CD4 levels and a short interval between the onset of ART increase the risk of developing TB-associated immune system recovery syndrome. Clinical trials show that early onset of ART results in higher survival rates than ART initiated approximately 8 weeks after the start of TB treatment in patients with a CD4 count of 50 cells / μl. These findings are in line with the recommendations of the World Health Organization, which emphasize the acceleration of the onset of ART in patients with tuberculosis and low CD4 levels. However, despite the advantage of survival, early administration of ART more than increases the risk of developing TB-associated immune reconstitution syndrome. There is no evidence-based strategy for the prevention of TB-related immune reconstitution syndrome. Studies evaluating adjuvant glucocorticoids for the treatment of various forms of tuberculosis have shown a reduction in mortality among patients with tuberculosis and fewer complications among patients with tuberculosis.

The objective of the study: to evaluate the prophylactic use of prednisolone to safely reduce the incidence of tuberculosis-associated immune reconstitution syndrome in tuberculosis patients. We observed HIV-infected patients who started ART (and had not previously received ART) and started TB treatment within 30 days before the start of ART and had a CD4 count of 50 cells / μl. Patients received either standard therapy and prednisolone (40 mg daily for 14 days, then 20 mg daily for 14 days) or standard therapy alone without prednisolone. The main endpoint was the development of TB-associated immune reconstitution syndrome within 12 weeks after the onset of ART. Among the 64 patients observed, the mean age was 36 years, 60% were male and 73% had microbiologically confirmed tuberculosis; the median CD4 count was 49 cells / μl and the median viral load was 5.5 log 10 copies / μl. Patients were divided into 2 groups. Each group included 32 patients with co-infection with TB / HIV. The development of immune reconstitution syndrome associated with tuberculosis was diagnosed in 10 patients (31.25%) in the prednisolone group and in 17 (53.14%) in the control group (p <001). Thus, prednisolone treatment of patients treated for TB for the first 4 weeks after ART resulted in a lower incidence of TB-associated immune reconstitution syndrome than in the control group, with no clear evidence of an increased risk of severe infectious or cancer infections.

ВПЛИВ АЛЕРГІЇ ДО БІЛКІВ КОРОВ’ЯЧОГО МОЛОКА НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ДІТЕЙ: 3-РІЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Мацюра О.І., Беш Л.В.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Алергія до білків коров’ячого молока (БКМ) є актуальною проблемою педіатрії і пріоритетним напрямом дослідження в багатьох країнах світу. Це захворювання порушує якість життя не лише дитини, а й цілої родини, що пов’язано з ризиком розвитку ускладнень.

Мета дослідження: оцінити якість життя дітей з алергією до БКМ залежно від терапевтичної тактики.

Матеріали та методи. У дослідження включено 60 дітей раннього віку з алергією до БКМ, які були рандомізовані у дві групи. І група (n=30) отримувала специфічну оральну індукцію толерантності, ІІ група (n=30)– елемінацію молочних продуктів з раціону. Опитування батьків щодо якості життя дитини з харчовою алергією проводили з допомогою Опитувальника якості життя у разі харчової алергії– Форма для батьків.

Результати. Загальний бал анкети на старті лікування в досліджуваних групах достовірно не відрізнявся, проте через рік після початку лікування почала спостерігатися достовірна різниця оцінки якості життя у пацієнтів з різними схемами лікування: показник становив 1,29 в І групі та 2,04 в ІІ групі (r=–0.5). На 2-й рік– 0,71 в І групі та 1,75 в ІІ групі (r=–0.73). На 3-й рік– 0,43 в І групі та 1,68 в ІІ групі (r=–0.79).

Висновки. 1. Харчова алергія порушує всі сфери життя через емоційний вплив, тривогу, пов’язану зі споживання їжі, соціальні та дієтичні обмеження. 2. Оцінка якості життя є сучасним інструментом у руках алерголога, який дає змогу в комплексі об’єктивно оцінювати перебіг захворювання та ефективність лікування.

ВПЛИВ ГРИБКОВОЇ СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ НА ПЕРЕБІГ СЕЗОННИХ ПРОЯВІВ РЕСПІРАТОРНОЇ АЛЕРГІЇ В ДІТЕЙ

Недельська С.М., Кузнєцова О.Д., Кляцька Л.І., Бессікало Т.Г.
Запорізький державний медичний університет

Відомо, що грибкова алергія може посилювати симптоми сезонної алергії, оскільки в теплу пору року основні види грибів знаходяться у повітрі разом із пилком рослин. Метою роботи було вивчити клінічні особливості перебігу бронхіальної астми (БА) у дітей з грибковою сенсибілізацією.

Матеріали та методи. Обстежено 154 дитини, хворих на БА, які були розділені на 2 групи: 1-ша– мали пилково-грибкову алергію (54 пацієнта); 2-га– з ізольованою пилковою сенсибілізацією. Усім дітям проводили загальноклінічне обстеження, аналіз анамнестичних даних (в якому віці почалося захворювання, кількість загострень на рік, сезонність симптомів, тривалість загострень), облік тяжкості БА. Шкірне алерготестування проводили екстрактами грибків виробництва ТОВ «Імунолог», Вінниця.

Результати. При сенсибілізації до цвільових грибків БА мала персистувальний перебіг у 2/3 випадків, тоді як у групі порівняння– в 1/3 випадків (р<0,05). Проведена кореляція між ступенем тяжкості БА і наявністю супутньої грибкової ко-сенсибілізації дала змогу виявити, що сенсибілізація до грибкових алергенів асоціюється із середньоважкою і важкою БА. У 1-й групі персистувальна БА 3-го і 4-го ступеня тажкості мала місце в половини дітей, а в 2-й групі– у 1/3 випадків (р<0,05). Важка персистувальна БА асоціювалася із сенсибілізацією до грибів роду Alternaria і Aspergillus (р<0,05). За наявності в дитини гіперчутливості до Penicillinum достовірно частіше (у 2/3 випадків) спостерігалася БА 3-го або 4-го ступенів тяжкості. Крім того, ми виявили, що в дітей з грибковою сенсибілізацією тривалість загострення БА становила в середньому 2,06 ± 0,89 тиж, тоді як за відсутності такої сенсибілізації– 1,45 ± 0,63 тиж (відмінності достовірні). Призначення антибактеріальної терапії для повного усунення загострення БА потребували 49% дітей з 1-ї групи і 19% – з 2-ї групи (р = 0,032). У разі сенсибілізації до мікроміцетів тривалість нападів, що перевищувала 6 год, спостерігали в 46% випадків, а в групі порівняння лише у 12% дітей відзначалися напади такої тривалості.

Висновки. Грибкова сенсибілізація асоціюється із средньоважкою і важкою БА; у разі мікогенної сенсибілізації алергічне запалення в бронхіальному дереві є більш вираженим і повільніше регресує, що зумовлює більшу тривалість нападів і післянападного періоду, а також частішу потребу в антибіотикотерапії.

МІСЦЕ МЕТИЛКСАНТИНІВ У ТЕРАПІЇ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ В ДІТЕЙ

Недельська С.М., Кузнєцова О.Д., Мазур В.І., Ярцева Д.О., Тарасевич Т.В.
Запорізький державний медичний університет

Про ефективність інгаляційних глюкокортикостероїдів (ІГКС) і пролонгованих β2-агоністів при бронхіальній астмі (БА) у світових дослідженнях відомо чимало, тоді як місце теофілінів ще недостатньо визначено. Відносно низька ціна і легкість призначення надають теофілінам переваги перед іншими препаратами. Мета роботи – оцінити ефективність і безпеку доксофіліну в дітей, що страждають на персистувальну БА.

Матеріали та методи. В основну групу увійшли 20 дітей з персистувальною частково контрольованою БА на другій сходинці базисної терапії згідно з GINA 2020, у яких напади виникали вночі і під час фізичного навантаження, а від збільшення дози ІГКС батьки відмовлялися. Групу порівняння становили 15 дітей. Середній вік хворих – 13,08 ± 0,49 року. Результати АСТ (Asthma control test) в основній групі– 17,35 ± 0,24, в групі порівняння– 17,28 ± 0,21. До початку дослідження всі діти отримували низьку еквівалентну дозу ІГКС (Фліксотид 125 по 1 вдиху двічі на добу). Для поліпшення контролю БА в дітей основної групи обсяг терапії було збільшено на 1 крок шляхом додавання Аерофіліну у віковому дозуванні (15 мг/кг/добу), а пацієнтам групи контролю– збільшенням дози ІГКС до 500 мкг/добу. Тривалість спостереження становила 3 міс. Огляд проводили через 1, 2 і 3 міс після початку терапії. Діти і/або батьки проходили тест контролю БА (АСТ– asthma control test), щодня проводили пікфлоуметрію. За час спостереження у 2 (10%) дітей основної групи і 2 (13%) – групи порівняння мали місце симптоми БА, які потребували призначення сальбутамолу (р>0,05). Під час огляду і опитування дітей обох груп через 1, 2 і 3 міс після початку терапії не було виявлено достовірних відмінностей. Самопочуття пацієнтів було задовільним. Показники АСТ і ПСВ достовірно не відрізнялись у групах спостереження. У 1 (5%) пацієнта основної групи відзначалися легка нудота і дискомфорт в епігастральній ділянці на доксофілін.

Висновки. Доксофілін– досить ефективний і безпечний препарат, застосування якого дає змогу уникнути збільшення дози ІГКС у дітей, які страждають на БА. Він може використовуватися як засіб адитивної терапії в стаціонарних хворих, які не відповідають на застосування селективних β2-агоністів (або мають побічні ефекти у вигляді тахікардії), або для запобігання бронхоспазму в нічний час.

ВПЛИВ ДИСАХАРИДІВ НА ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ЗА НИЗЬКИХ ТЕМПЕРАТУР ПРОДУКТИВНИХ ДОЗ ІММОБІЛІЗОВАНИХ ПРОБІОТИКІВ

Петров І.В., Ананьїна Г.Є., Буряк І.А., Марценюк В.П., Онасенко О.С.
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України

Серед розробок нових комерційних форм пробіотичних препаратів і продуктів харчування значну увагу привертають препарати пробіотиків, іммобілізованих у гелевих носіях. Однією з основних вимог до пробіотичних препаратів є забезпечення транспортування репродуктивних доз клітин пробіотиків після зберігання до відповідних епітопів слизової тонкого та товстого кишечнику. Загибель клітин пробіотиків може відбуватися як під час зберігання, так і під час проходження через захисні бар’єри травного тракту. Метою дослідження було встановлення впливу домішок дисахаридів до складу альгінатного гелю на життєздатність іммобілізованих пробіотиків після зберігання за низьких температур і наступної інкубації в розчинах, які моделюють шлунковий сік і сік дванадцятипалої кишки людини.

Об’єктами дослідження були пробіотичні штами бактерій Escherichia coli M-17, Lactobacillus acidophilus IMB B-2673 та дріжджів Saccharomyces cerevisiae IMB Y-505, Saccharomyces boulardii CNCMI-745. Мікробні клітини іммобілізували методом іонотропного гелеутворення (TsenI.H. et al., 2007) в гранулах альгінатного гелю без домішок та з домішками 10% сахарози, лактози, трегалози. Вихідна концентрація пробіотиків становила 109 кл/мл гелю. Зразки зберігали за температур –20, –40, –80 ºС упродовж 2 років (термін спостереження). Склад шлункового соку та соку дванадцятипалої кишки моделювали за методом, запропонованим Чечериним І.Ю. и соавт. (2012). Встановлено, що на життєздатність іммобілізованих у гелевих гранулах мікроорганізмів впливають температурні режими і терміни зберігання, склад гелевого носія, видова кріорезистентність. Найважливіші показники життєздатності були у зразках гелю з доданням дисахаридів та в усіх зразках, які зберігали за температури –80 ºС. Зберігання за низьких температур не впливало на збереженість іммобілізованих пробіотиків після наступної інкубації в середовищах, які моделюють захисні бар’єри травного тракту.

ФЕНОТИПИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ Т-ХЕЛПЕРОВ У ПАЦИЕНТОВ С ОБЩИМ ВАРИАБЕЛЬНЫМ ИММУНОДЕФИЦИТОМ

Прокопович С.С.
Гомельский государственный медицинский университет

Введение. Общий вариабельный иммунодефицит (ОВИД) представляет собой гетерогенную группу заболеваний, характеризующихся нарушением дифференцировки В-лимфоцитов в В-клетки памяти с переключенным изотипом и плазматические клетки. Основным диагностическим признаком ОВИД является стойкая первичная гипогаммаглобулинемия, клинически проявляющаяся часто рецидивирующими бактериальными инфекциями. В настоящее время выявлена выраженная неоднородность как клинических, так и иммунологических признаков заболевания. Цель: оценка фенотипических особенностей Т-хелперов у пациентов с ОВИД.

Материалы и методы. Обследовано 30 пациентов с верифицированным диагнозом ОВИД (возраст 15–65 лет) в стадии ремиссии инфекционно-воспалительных заболеваний. Иммунологическое исследование субпопуляций лимфоцитов проводилось методом иммунофенотипирования на проточном цитофлюориметре.

Результаты. У пациентов с ОВИД выявлено значимое уменьшение абсолютного и относительного содержания Т-хелперов (p_абс.=0,006; p_отн.=0,009) и увеличение – Т-киллеров (p_абс.=0,04; p_отн.=0,005) в периферической крови относительно контрольной группы, что приводило к снижению иммунорегуляторного индекса CD4⁺/CD8⁺ (р<0,001). Дополнительный фенотипический анализ субпопуляций Т-хелперов показал уменьшение содержания наивных Т-клеток (CD3⁺CD4⁺CD45RA⁺; p=0,01) на фоне увеличения количества Т-клеток памяти (CD3⁺CD4⁺CD45RО⁺; p=0,03) в сравнении с группой контроля. Установлена взаимосвязь содержания В-клетки памяти с переключенным изотипом (CD19⁺IgD–CD27⁺) с относительным количеством CD3⁺CD4⁺CD45RA⁺-клеток (rs=0,429; р=0,03) и CD3⁺CD4⁺CD45RО⁺-лимфоцитов (rs=–0,461; р=0,02).

Выводы. У пациентов с ОВИД происходит нарушение дифференцировки Т-клеток хелперов, взаимосвязанное с содержанием В-клетки памяти с переключенным изотипом, что указывает на их возможную патогенетическую роль.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОЇ КРОПИВ’ЯНКИ

Рябова О.О., Кашута В.Є.
Національний фармацевтичний університет

На сьогодні проблема хронічної кропив’янки (ХК) є актуальною в клінічній алергології. За епідеміологічними даними, в усьому світі на ХК страждають до 2–3% людей. Тривалість перебігу захворювання, мультифакторність, часті рецидиви й тяжкість уртикарних епізодів суттєво знижують якість життя хворих. Згідно із сучасними іноземними рекомендаціями, в лікуванні ХК виділяють такі напрями, як усунення причинного фактора, контроль над симптомами та стандартизоване лікування. Велике значення має виявлення тригерних факторів з наданням хворим рекомендацій щодо їх уникнення або усунення.

У багатьох випадках лікування ХК спрямовано на контроль симптомів, тому антигістамінні препарати (АГП) залишаються головною опорою лікування. Для полегшення симптомів рекомендують неседативні АГП (лоратадин, цетиризин, левоцетиризин, фексофенадин та ін.) 1 раз на день. Для швидшого досягнення контролю симптомів доза неседативного АГП може бути збільшена до 4 разів. У разі полегшення симптомів рекомендовано перейти на звичайну дозу. У разі неефективності високих доз неседативних АГП можна розглянути перехід на інший неседативний АГП або додавання антагоніста лейкотрієну. Антагоністи лейкотрієну, зокрема монтелукаст, рекомендовані як препарати другої лінії для лікування ХК, але вважаються менш ефективними, ніж неседативні АГП. Також у разі стійких симптомів хронічної ідіопатичної кропив’янки при застосуванні високих доз АГП можуть бути рекомендовані омалізумаб (моноклональне антитіло проти ІgЕ) та циклоспорин в низьких дозах. Для швидкого полегшення симптомів, коли АГП недостатні, за наявності набряку можуть бути використані системні кортикостероїди у низьких дозах коротким курсом. Таким чином, для лікування ХК можуть бути рекомендовані неседативні АГП, антагоністи лейкотрієну, омалізумаб, циклоспорин, системні кортикостероїди.

РЕКУРЕНТНІ ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ДІТЕЙ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

Синоверська О.Б., Лазуркевич Х.О.
Івано-Франківський національний медичний університет

Проблема рекурентних гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) у дитячому віці є не лише медичною, а й соціально-економічною. Адже часті епізоди ГРЗ у дітей призводять до відхилень від календаря профілактичних щеплень, порушень розвитку й функціонування різних органів і систем, розвитку фонових захворювань, зумовлених зміною режиму рухової активності дітей. Через обмежену можливість відвідування дитячих дошкільних і шкільних установ діти з рекурентними ГРЗ частіше відстають у фізичному й когнітивному розвитку, у них можуть виникати певні психологічні комплекси (комплекс неповноцінності, відчуття невпевненості в собі тощо).

Об’єктом дослідження стали 50 дітей віком від 3 до 10 років з рекурентними ГРЗ в анамнезі. Основну групу становили 25 дітей з частими ГРЗ, контрольну – 25 дітей, які хворіють епізодично. У всіх досліджуваних проводили оцінку якості життя за допомогою генеричних анкет CHQ-CF-87 та CHQ-PF-50 для дітей та їхніх батьків (чи опікунів).

Погіршення самопочуття (швидка втомлюваність, денна сонливість, відчуття втоми після сну) відмічали в 17 (68,0%) дітей основної та 4 (16,0%) – контрольної групи. Надмірну дратівливість спостерігали у 12 (48,0%) дітей з рекурентними ГРЗ і 2 (8,0%) – контрольної групи. Пацієнти основної групи або їхні батьки частіше вказували на наявність втомлюваності, роздратованості, непосидючості, засмученості, зниження концентрації уваги та пам’яті поза епізодами ГРЗ. Батьки основної групи в 96% випадків відмічали порушення сну в дітей: труднощі засинання – в 11 (44,0%), руховий неспокій – 18 (72,0%), неритмічне дихання – 9 (36,0%) та нічне хропіння – у 19 (76,0%) дітей. У групі контролю така симптоматика спостерігалася спорадично. Встановлено, що 23 (92,0%) дитини з рекурентними ГРЗ сплять з відкритим ротом, для пацієнтів контрольної групи цей показник становив 16,0%. Нічні кошмари турбували 11 (44,0%) дітей основної групи та 1 дитину (4,0%) з контрольної групи. Ідентичними у відсотковому співвідношенні були показники частих пробуджень (3 і більше разів протягом нічного сну). У 13 (52,0%) дітей основної і 3 (12,0%) – контрольної групи спостерігалося погіршення успішності в школі за останній рік. У 13 (52,0%) і 2 (8,0%) дітей з основної та контрольної груп, відповідно, спостерігалм зниження концентрації уваги та погіршення пам’яті. Зниження фізичної активності відмічали 23 (92,0%) і 7 (28,0%) дітей з основної та контрольної груп відповідно. Причому 94,7% опитаних батьків не пов’язували зміни здоров’я, самопочуття та сну їхніх дітей з частими епізодами ГРЗ.

Рекурентні ГРЗ – часта патологія в дітей, що погіршує якість життя та потребує нових підходів до профілактики й лікування.

ЩОДО ВЗАЄМОЗВ`ЯЗКУ ВМІСТУ НЕЙРОМЕДІАТОРУ ГАММААМІНОМАСЛЯНОЇ КИСЛОТИ У ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ З УСКЛАДНЕНИМ АЛЕРГОЛОГІЧНИМ АНАМНЕЗОМ У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ДАВНОСТІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Солошенко Е.М., Шевченко З.М., Ярмак Т.П., Матюшенко В.П.
ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Відомо, що у хворих на псоріаз при тривалому перебігу захворювання відмічають психоемоційні порушення. Мета дослідження– виявлення взаємозв’язку між вмістом нейромедіатору гаммааміномасляної кислоти (ГАМК) і розвитком психоемоційних порушень у залежності від давності перебігу псоріазу у хворих з ускладненим алергологічним анамнезом. Для цього хворих з ускладненим алергологічним анамнезом на тлі тривожно-депресивних розладів було розподілено на дві групи (по 40 осіб кожна). До I групи увійшли 40 осіб віком 17–56 років (чоловіків 19–47,5%; жінок 21–52,5%) з давністю захворювання до 10 років, до II – понад 10 років (чоловіків 20–50%; жінок 20–50% віком від 32 до 72 років). У всіх хворих спостерігали стадію загострення хвороби. Контрольну групу становили 20 здорових осіб. Нейромедіатор ГАМК виявляли з використанням імуноферментної тест-системи GABA ELISA KIT виробництва IMMUNODIAGNOSTIC, Німечина.

Результати. При аналізі вмісту ГАМК у хворих обох груп відмічали його відхилення, а саме достовірне зниження в 1,7 раза відносно цього показника в контрольній групі. У хворих II групи зазначений показник був нижчий у 1,3 раза, ніж у хворих I групи, що може бути обумовлено більш тривалим впливом стресорних факторів за рахунок більшої давності захворювання. Найнижчий рівень ГАМК спостерігали у хворих із тривожно-депресивними порушеннями та тривалим перебігом захворювання. У хворих із тривожними порушеннями та тривалістю захворювання менш ніж 10 років рівень ГАМК був найвищим, хоча й нижчим за норму.

Висновки. Виявлено взаємозв’язок між вмістом нейромедіатору ГАМК і розвитком психоемоційних порушень у залежності від давності псоріазу. Найнижчий рівень ГАМК реєстрували у хворих на псоріаз з ускладненим алергологічним анамнезом із наявністю тривожно-депресивних порушень і тривалістю захворювання понад 10 років.

PREVENTION OF ADVERSE REACTIONS DURING THE TREATMENT OF TUBERCULOSIS IN COMBINATION WITH DIABETES

Todoriko L.D., Yeremenchuk I.V., Semianiv I.O., Pidverbetska O.V.
Bukovinian State Medical University

In recent decades, tuberculosis (TB) and its resistant forms have become an increasing problem in low-income countries, especially in countries with epidemics of HIV infection and insulin-dependent diabetes mellitus (DM). To prevent the development of polyneuropathy, patients with TB/DM was prescribed anti-tuberculosis drugs, insulin and additionally pathogenetic therapy according to the scheme: Neuromax, 2 ml intravenously, intramuscular once a day for 7 days, followed by the administration of the drug 2 times a week for 3 weeks, and with the subsequent transition to the tablet form – 1 tablet per day (until the end of the intensive phase of treatment), then Dialipon 3% solution of 20 ml was prescribed intravenously drip for 7 days (the contents of the ampoule are diluted in 250 ml of 0.9% sodium chloride solution), with the subsequent transition to a tablet form of 300 mg – 2 tablets once a day for a month.

So, the proposed method makes it possible to effectively prevent adverse reactions in the treatment of tuberculosis in combination with diabetes mellitus, reduce the manifestations of peripheral polyneuropathy, provide better tolerance to anti-tuberculosis drugs, normalize clinical blood parameters, accelerate the rate of normalization of the content of some pro (IL-6, IL-18) and anti-inflammatory (IL-10) cytokines in the blood plasma.

СТАН МУКОЗАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ДІТЕЙ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ ПОЄДНАНОЮ З АЛЕРГІЧНИМ РИНІТОМ

Уманець Т.Р., Руднєв О.О., Пустовалова О.І., Стамболі Л.В.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України»

Одним із важливих патогенетичних механізмів розвитку та виникнення рецидивів загострення бронхіальної астми (БА) та алергічного риніту (АР) є зміни в імунологічній реактивності дитячого організму, серед яких порушенням мукозального імунітету надають особливого значення. Мета: вивчити стан мукозального імунітету верхніх і нижніх дихальних шляхів у дітей з БА поєднаною з АР.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 156 дітей віком 6–17 років з БА середнього ступеня тяжкості, контрольованого перебігу та персистувальним АР середньотяжкого перебігу. У групу контролю увійшли 20 практично здорових дітей відповідного віку та статі. Цитоморфологічний аналіз індукованого мокротиння проводили за розробленою та спрощеною методикою, захищеною патентом на винахід (№ 67055UA, Україна). Стан місцевого імунітету оцінювали за показниками рівнів секреторного IgA та лізоциму в слині та індукованому мокротинні (ІМ) методом радіальної імунодифузії в гелі за G. Manchini etal. (1964) з використанням відповідних антисироваток виробництва IEM ім. Гамалеї (РФ). Експресію CD56+ визначали на клітинах мазків-відбитків зі слизової оболонки носа та індукованого мокротиння методом універсальної полімерної детекції.

Результати. У дітей з коморбідною БА визначали вірогідне підвищення вмісту sIgA в слині та ІМ порівняно з дітьми групи контролю (р<0,05). Вміст лізоциму як у слині, так і в ІМ у дітей із коморбідною БА вірогідно не відрізнявся від дітей групи контролю (р>0,05). Експресія CD56+ на клітинах назального секрету та ІМ мала вірогідно вищі показники порівняно з контрольною групою.

Висновки. Контрольований перебіг БА, поєднаної з АР, у дітей супроводжується напруженням системи мукозального імунітету як верхніх, так і нижніх дихальних шляхів.

БАГАТОКОМПОНЕНТНА АЛЕРГОДІАГНОСТИКА І ЇЇ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ОЦІНКИ РИЗИКІВ У ДІТЕЙ З АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Шарікадзе О.В., Охотнікова О.М.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика

Вступ. Впровадження молекулярної алергодіагностики дало змогу значно покращити лікування і спостереження пацієнтів з алергічними захворюваннями, а саме: підвищити ефективність алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ) у полісенсибілізованих пацієнтів, відмінити АСІТ у пацієнтів із сенсибілізацією виключно до «мінорних» компонентів, удосконалити діагностику харчової та інсектної алергії, визначити пацієнтів високого ризику розвитку анафілактичних реакцій. Розвиток молекулярної діагностики дав можливість одночасно визначати молекулярний профіль сенсибіліації до багатьох компонентів. Водночас деякі міжнародні експерти досі наголошують на тому, що історія хвороби, фізичне обстеження і шкірні прик-тести є базовими заходами для діагностики алергії (підхід зверху вниз) і є діагностичними заходами першого рівня. Тому вивчення можливостей багатокомпонентної алергодіагностики як інструмента для визначення ризиків ускладненого перебігу або прогресування захворювання є необхідним і сучасним. Мета роботи– вивчити можливості багатокомпонентного аналізу для оцінки ризиків прогресування і розвитку ускладнень алергічних захворювань у дітей.

Матеріали та методи. У дослідженні взяло участь 138 дітей з різною алергічною патологією, розподілені на 3 групи: 1-ша група– 15 дітей віком до 1 року, 2-га група– 8 осіб віком 1–3 роки і 3-тя група– 77 дітей віком від 3 до 7 років. Дослідження проводили за допомогою багатокомпонентного фотометричного аналізу з використанням MAD ALEX immunoassay, відповідно до рекомендацій виробника, з порогом чутливості аналізатора 0,03 кОдA/л для sIgE та 20 кОд/л для загального IgE.

Результати. У дітей 1-ї групи за даними однофакторного дисперсійного аналізу найчастіше визначали персистуючий алергічний риніт (АР), атопічний дерматит (АД) і рецидивний бронхообструктивний синдром (РБОС). Найчастіше визначали сенсибілізацію до харчових алергенів (від одного до трьох). Найпоширенішими були компоненти яйця, бобових і коров’ячого молока. Серед респіраторних алергенів у цій групі найчастіше зустрічалися компоненти домашніх тварин (кота Fel d 1), кліщів домашнього пилу (Der p 1) і цвілевих грибків (Alt a 1). Кількість сенсибілізованих до респіраторних алергенів була найменшою порівняно з дітьми старших вікових груп. У 2-й групі найчастіше діагностовано РБОС. Загальна кількість сенсибілізованих до харчових алергенів дітей зменшувалась, однак збільшувалась кількість компонентів конкретного харчового продукту від трьох до чотирьох. Кількість дітей, сенсибілізованих до респіраторних алергенів, збільшувалась порівняно з 1-ю групою, серед яких найчастіше виявляли компоненти домашніх тварин (Feld 1), трав (Phl p 1, Lol p 1). Та у 3-і групі найчастіше верифікована коморбідна патологія у вигляді персистуючого АР+БА, персистуючого АР+РБОС, інтермітуючого АР. Кількість осіб, сенсибілізованих до респіраторних алергенів, була найбільшою порівняно з попередніми групами, і найчастіше це були компоненти бур’янів (Amb a 1), весняних дерев (Bet v 1), домашніх тварин (Fel d 1).

Висновки. На підставі логістичного регресійного аналізу виявлено, що сенсибілізація до респіраторних алергенів збільшується з віком з формуванням толерантності до алергенів домашніх тварин (кота) і збільшенням сенсибілізації до пилкових алергенів, особливо весняних дерев. Сенсибілізація до харчових алергенів достовірно вище асоційована з АД, натомість, сенсибілізація до респіраторних алергенів– з АР і БА у різних комбінаціях. Коморбідна патологія, асоційована з БА, найчастіше виявлена в дітей старшої вікової групи і асоціювалась із сенсибілізацією до харчових алергенів у кількості до семи на тлі ко- і полісенсибілізації до різних груп пилкових алергенів. Виконання багатокомпонентних досліджень ALEX є ефективним для прогнозування формування БА, а також тяжкої коморбідної алергопатології навіть у дітей молодших вікових груп, зокрема у віці 1–3 років.

ВИПАДКИ РОЗВИТКУ ПОЛІНЕЙРОПАТІЇ НА ТЛІ ЛІКУВАННЯ МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Швець О.М., Шевченко О.С.
Харківський національний медичний університет

Одним з небажаних явищ антимікобактеріальних препаратів (АМБП) є їх нейротоксичний ефект, який призводить до розвитку периферійної полінейропатії у хворих на туберкульоз (ТБ). Мета: дослідити динаміку показників електронейроміографії у хворих на ТБ легень упродовж першого місяця лікування АМБП.

Матеріали та методи. Групу 1 становили 11 хворих на вперше діагностований ТБ легень зі збереженою чутливістю до АМБП, які у складі хіміотерапії отримували ізоніазид, і 17 хворих на мультирезистентний ТБ, які разом з іншими АМБП ІІ ряду отримували лінезолід (група 2). Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб. Вік обстежених коливався від 18 до 55 років, переважали особи чоловічої статі. За віковим і гендерним складом групи були тотожні. Стимуляційна електронейроміографія (ЕНМГ) нижніх кінцівок проводилася до лікування і через місяць терапії. Для визначення моторної і сенсорної провідності оцінювали: швидкість проходження збудження моторна (ШПЗм), резидуальна латентність моторна (РЛм), швидкість проходження збудження сенсорна (ШПЗс), резидуальна латентність сенсорна (РЛс).

Результати. Проведене ЕНМГ-обстеження дало змогу виявити поглиблення структурно-функціональних змін у периферійних нервах із залученням до патологічного процесу як сенсорних, так і моторних волокон у хворих обох груп. Встановлено, що незалежно від виду терапії понад усе страждали сенсорні волокна. Однак у групі хворих, які отримували ізоніазид, ми не отримали статистичної значимості динаміки ЕНМГ-показників. Поміж хворих на мультирезистентний ТБ, які отримували лінезолід, при повторному ЕНМГ-дослідженні було виявлено достовірне (р < 0,05) погіршення всіх показників: ШПЗм зменшилася на 4,6 м/с (з 50,2 до 45,6 м/с); РЛм збільшилася (р < 0,05) майже у 1,5 раза (з 2,51 до 4,0 мс). На 9,98 м/с сповільнилася ШПЗс (з 45,1 до 35,12 м/с); РЛс збільшилася з 2,5 до 2,98 мс (р < 0,05).

Висновки. Отримані результати свідчать про розвиток ураження периферійної нервової системи у хворих на вперше діагностований мультирезистентний ТБ легень на тлі лікування схем препаратів, до складу яких входить лінезолід. Виявлені під час ЕНМГ-дослідження зміни вказують на демієлінізувальний характер ураження периферійної нервової системи.

СТРУКТУРА ПОБІЧНИХ РЕАКЦІЙ НА ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ПРЕПАРАТИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, 2018–2020 рр.

Шевченко О.С., Овчаренко І.А., Погорєлова О.О.
Харківський національний медичний університет

Одним з ключових моментів ефективності протитуберкульозної терапії є прихильність хворих до лікування, яка безпосередньо залежить від профілактики та ведення побічних реакцій на протитуберкульозні препарати. Метою даної роботи було порівняти структуру побічних реакцій на протитуберкульозні препарати, зареєстрованих в Харківській області в період з 2018 по 2020 р.

Матеріали та методи. Для оцінки структури побічних реакцій нами були проаналізовані 189 карт повідомлень про побічні реакції, зареєстровані в Харківській області в період з 2018 по 2020 р.

Результати. В період з 2018 по 2019 р. спостерігався приріст кількості побічних реакцій (ПР) на 9,8% (з 51 до 56 випадків), а в період з 2019 по 2020 р. – 46,4% (з 56 до 82 випадків). Спостерігали незначні зміни у структурі ПР. На розлади з боку травного тракту у 2018 р. приходилося 19,2% ПР, 2019 р. – 21,4%, 2020 р. – 20,7%. Частота алергічних реакцій у 2018 р. становила 23,1% від усіх ПР, 2019 р.– 23,2%, 2020 р. – 19,5%. Частота ототоксичності у 2018 р. – 21,8%, 2019 р. – 7,1%, 2020 р. – 17,1% (p<0,05). Питома частка гепатотоксичності у 2018 р. – 19,2%, 2019 р. – 12,5%, 2020 р. – 17,1%. Частка розладів ЦНС і психічних розладів у 2018 р. – 11,5%, 2019 р. – 10,7%, 2020 р. – 6,1%. Полінейропатія у 2018 р. спостерігалася у 3,8% ПР, 2019 р. – 8,9%, у 2020 р. не спостерігалася (p<0,05). Нефротоксичність у 2018 р. розвивалася у 2,0% ПР, 2019 р. – 3,6%, 2020 р. – 12,2% (p<0,05). Також у 2019 та 2020 рр. спостерігали інші ПР, такі як порушення серцево-судинної системи, гіпертермія, артралгії та міалгії, анемія, і їх частка становила у 2019 р. – 12,6%, 2020 р. – 9,8%.

Висновки. У результаті проведеного аналізу було виявлено збільшення кількості ПР за досліджуваний період, що можна пов’язати з покращенням їх діагностики, оскільки нові режими протитуберкульозного лікування передбачають ретельніший моніторинг стану хворих. Виявлене достовірне зниження ототоксичних реакцій імовірно обумовлено різким зменшенням застосування аміноглікозидів у лікуванні хіміорезистентного туберкульозу. Зниження питомої частки гепатотоксичних реакцій, алергічних реакцій і розладів ЦНС пояснюється реєстрацією нових побічних реакцій, у тому числі порушень з боку серцево-судинної системи.

Загрузка…

Передплата

Партнери

Професору Георгію Миколайовичу Дранніку – ​80 років!

Медикаментозно-індукований риніт: клініка, діагностика, лікування

Досвід лікування алергічного риніту із сенсибілізацією до грибкових алергенів

Особенности клинической картины и течения крапивницы и отека Квинке у детей

Вплив тригерних факторів на розвиток спадкового ангіоневротичного набряку у зв’язку з дефіцитом С1-інгібітора

Біластин: реальний досвід застосування антигістамінного препарату ІІ покоління

Імунобіотики та антибіотик-асоційована діарея: сучасні проблеми потребують сучасних рішень

Первинний імунодефіцит, дефіцит антитілоутворення: Х-зчеплений синдром гіперімуноглобулінемії М

Значимість визначення швидкості клубочкової фільтрації нирок у хворих на бронхіальну астму

Цитогенетичні маркери і їхня діагностична значимість у дітей з бронхіальною астмою

IX Міжнародна науково-практична конференція алергологів Слобожанщини «Актуальні питання виявлення і лікування алергічних захворювань»

Тематичні дайджести: Гленспрей Актив

IX Міжнародна науково-практична конференція алергологів Слобожанщини «Актуальні питання виявлення і лікування алергічних захворювань»

9 квітня 2021 р., м. Харків

СТАН ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ ТА РЕЦЕПТОРНОГО АПАРАТУ БРОНХІВ У ДІТЕЙ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ ТА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЮ РЕФЛЮКСНОЮ ХВОРОБОЮ

КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ COVID-19 У ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ДІТЕЙ З СУПУТНІМИ АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЛІМФОЦИТАРНО-ТРоМБОЦИТАРНОЇ АДГЕЗІЇ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННя БАГАТОКОМПОНЕНТНОГО МЕТОДУ ІМУНОАНАЛІЗУ ALEX2® ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ IGE-СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ АЛЕРГОВАКЦИН НА КОМПОНЕНТНІЙ ОСНОВІ ДЛЯ ПЕРСОНІФІКАЦІЇ СПЕЦИФІЧНОЇ ІМУНОТЕРАПІЇ

ДОСЛІД­ЖЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ В ПОЄДНАННІ З ОЖИРІННЯМ

ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНОЮ КРОПИВ’ЯНКОЮ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19

ПОШИРЕНІСТЬ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ

ЦИТОКІНОВИЙ ПРОФІЛЬ ПАЦІЄНТІВ З КОРОВОЮ ІНФЕКЦІЄЮ РІЗНОГО СТУПеНЯ ТЯЖКОСТІ

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК АУТОІМУННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І АЛЛЕРГІЇ

ВПЛИВ ЛІОФІЛІЗОВАНОГО ЛЕЙКОКОНЦЕНТРАТУ КОРДОВОЇ КРОВІ ЛЮДИНИ НА СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ У ЩУРІВ ПРИ АТОПІЧНОМУ ДЕРМАТИТІ

ANALYSIS OF EPIDEMIOLOGICAL PECULIARITIES OF PREVALENCE OF ALLERGIC AND IMMUNE DISEASES FOR KIDS AND SCHOOLCHILDREN IN SLOVAKIA

AN ATOPIC EZEMA: A WAY OF THE PERSONALIZED DIAGNOSTICS

НЕТОТИЧЕСКАЯ АКТИВНОСТЬ ЛЕЙКОЦИТОВ КРОВИ ПРИ ИММУНОКОМПЛЕКСНОЙ ПАТОЛОГИИ

ЧОМУ РЕЗУЛЬТАТИ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ АЛЕРГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ НЕ ЗАВЖДИ КОРЕЛЮЮТЬ З КЛІНІЧНИМ ДІАГНОЗОМ ПАЦІЄНТА?

ВЗАИМОСВЯЗЬ ТРОМБОЦИТОВ И МАРКЕРОВ АУТОИММУНИЗАЦИИ У ПАЦИЕНТОВ С РЕВМАТОИДНЫМ АРТРИТОМ

ХАРАКТЕРИСТИКА ФЕНОТИПУ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ, АСОЦІЙОВАНОГО З ВИСОКИМ РІВНЕМ СИРОВАТКОВОГО ТИМУСНОГО СТРОМАЛЬНОГО ЛІМФОПОЕТИНУ в ДІТЕЙ

УПРОВАД­ЖЕННЯ ОПИТУВАЛЬНИКІВ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ В ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕБІГУ МУКОВІСЦИДОЗУ В ДІТЕЙ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ АТОПІЇ

АЕРОПАЛІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

ОБ’ЄКТИВІЗАЦІЯ КЛІНІЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ В МЕДИЦИНІ

КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ В ДІТЕЙ

СЕНСОРИ ДЛЯ ОБ’ЄКТИВІЗАЦІЇ КЛІНІЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ В МЕДИЦИНІ

IMMUNOREACTIVITY OF CHILDREN WITH CEREBRAL ASTHENIC SYNDROME

ХАРАКТЕРИСТИКА СЕНСИБИЛИЗАЦИИ К РЕСПИРАТОРНЫМ АЛЛЕРГЕНАМ У ДЕТЕЙ ГОРОДА ГОМЕЛЯ

КЛИНИКО-ПАРАКЛИНИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ТОКСИКО-АЛЛЕРГИЧЕСКОГО ДЕРМАТИТА У ДЕТЕЙ

APPROACHING TO PREVENTION OF TUBERCULOSIS-ASSOCIATED SYNDROM OF THE RECONSTITUTION OF THE IMMUNITY SYSTEM

ВПЛИВ АЛЕРГІЇ ДО БІЛКІВ КОРОВ’ЯЧОГО МОЛОКА НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ДІТЕЙ: 3-РІЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

ВПЛИВ ГРИБКОВОЇ СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ НА ПЕРЕБІГ СЕЗОННИХ ПРОЯВІВ РЕСПІРАТОРНОЇ АЛЕРГІЇ В ДІТЕЙ

МІСЦЕ МЕТИЛКСАНТИНІВ У ТЕРАПІЇ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ В ДІТЕЙ

ВПЛИВ ДИСАХАРИДІВ НА ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ЗА НИЗЬКИХ ТЕМПЕРАТУР ПРОДУКТИВНИХ ДОЗ ІММОБІЛІЗОВАНИХ ПРОБІОТИКІВ

ФЕНОТИПИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ Т-ХЕЛПЕРОВ У ПАЦИЕНТОВ С ОБЩИМ ВАРИАБЕЛЬНЫМ ИММУНОДЕФИЦИТОМ

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОЇ КРОПИВ’ЯНКИ

РЕКУРЕНТНІ ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ДІТЕЙ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

PREVENTION OF ADVERSE REACTIONS DURING THE TREATMENT OF TUBERCULOSIS IN COMBINATION WITH DIABETES

СТАН МУКОЗАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ДІТЕЙ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ ПОЄДНАНОЮ З АЛЕРГІЧНИМ РИНІТОМ

БАГАТОКОМПОНЕНТНА АЛЕРГОДІАГНОСТИКА І ЇЇ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ОЦІНКИ РИЗИКІВ У ДІТЕЙ З АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

ВИПАДКИ РОЗВИТКУ ПОЛІНЕЙРОПАТІЇ НА ТЛІ ЛІКУВАННЯ МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ

СТРУКТУРА ПОБІЧНИХ РЕАКЦІЙ НА ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ПРЕПАРАТИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, 2018–2020 рр.

Інші проекти видавничого дому «Здоров'я України»

Професору Георгію Миколайовичу Дранніку – 80 років!

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННя БАГАТОКОМПОНЕНТНОГО МЕТОДУ ІМУНОАНАЛІЗУ ALEX^2® ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ IGE-СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ

ДОСЛІДЖЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ В ПОЄДНАННІ З ОЖИРІННЯМ

УПРОВАДЖЕННЯ ОПИТУВАЛЬНИКІВ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ В ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ