Уніфікований клінічний протокол первинної медичної допомоги дорослим та дітям «Гострі респіраторні інфекції»

I. Паспортна частина

вверх

Діагноз: гостра респіраторна інфекція.

Коди хвороб за МКХ-10

Примітка: у випадках, коли респіраторна патологія має більш ніж одну локалізацію процесу і самостійно не виділена в рубриках класифікації, вона класифікується за ознакою нижчерозташованої анатомічної локалізації (наприклад трахеобронхіт шифрується як бронхіт під рубрикою J40).

• J00 – Гострий назофарингіт (нежить).
• J01 – Гострий синусит.
  • J01.0 – Гострий синусит верхньої щелепи.
  • J01.1 – Гострий фронтальний синусит.
  • J01.2 – Гострий етмоїдальний синусит.
  • J01.3 – Гострий сфеноїдальний синусит.
  • J01.4 – Гострий пансинусит.
  • J01.8 – Інший гострий синусит.
  • J01.9 – Гострий синусит, неуточнений.
• J02 – Гострий фарингіт.
  • J02.9 – Гострий фарингіт, неуточнений.
• J03 – Гострий тонзиліт.
  • J03.9 – Гострий тонзиліт, неуточнений.
• J04 – Гострий ларингіт і трахеїт.
  • J04.0 – Гострий ларингіт.
  • J04.1 – Гострий трахеїт.
  • J04.2 – Гострий ларинготрахеїт.
• J06 – Гострі інфекції верхніх дихальних шляхів множинних або неуточнених локалізацій.
  • J06.0 – Гострий ларингофарингіт.
  • J06.8 – Інші гострі інфекції верхніх дихальних шляхів з множинними локалізаціями.
  • J06.9 – Гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, неуточнена.
• J20 – Гострий бронхіт.
  • J20.9 – Гострий бронхіт, неуточнений.
• J21 – Гострий бронхіоліт.
  • J21.9 – Гострий бронхіоліт, неуточнений.
• J22 – Гостра респіраторна інфекція нижніх дихальних шляхів неуточнена.
• J40 – Бронхіт, неуточнений як гострий або хронічний.

Примітка: неуточнений бронхіт у дітей віком до 15 років може вважатися як гострий і тому вноситься в рубрику J20.

Коротка епідеміологічна інформація

вверх

Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) – найбільш поширені інфекційні хвороби, що вражають усі вікові групи населення. Серед причин тимчасової втрати праце­здатності вони посідають перше місце: навіть у міжепідемічний період на них хворіє 1/6 частина населення планети. В Україні щорічно на ГРІ хворіють 10–14 млн осіб, що становить 25–30% усієї та близько 75–90% інфекційної захворюваності в Україні. Експерти ВООЗ відзначають, що ця найпоширеніша в людській популяції група хвороб останніми роками має постійну тенденцію до почастішання. Соціальні причини, що пов’язані з глобальним процесом постійного зростання урбанізації, тісніші контакти людей практично в будь-якій точці земної кулі та посилення міжконтинентальних міграційних процесів сприятимуть подальшому поширенню ГРІ.

Для ГРІ властиві 2 форми епідемічного процесу – спорадичні захворювання та епідемічні спалахи. У період епідемічного спалаху відзначається переважання певної нозології, однак ніколи етіологічна структура не буває однорідною. Дана група хвороб постійно поповнюється новими представниками, котрі можуть стати причиною тяжкої патології.

Повітряний шлях передавання збудника, висока сприйнятливість населення практично до всіх збудників ГРІ зумовлюють основну епідеміологічну особливість – швидкість та широту розповсюдження. ГРІ практично необмежені, їх частота суттєво зростає в умовах сезонного імунодефіциту, що виникає в зимовий та зимово-весняний періоди. Іноді спалахи можуть виникати й у більш ранній період, хоча це радше виняток, ніж правило.

Неодноразові випадки ГРІ навіть під час сезонного підвищення захворюваності зумовлені відсутністю перехресного імунітету не лише між представниками окремих груп, а й між окремими сероварами в межах одного виду збудника. Суттєвим є також те, що ці збудники досить стійкі в зовнішньому середовищі.

Більшості ГРІ притаманна сезонність, максимальний рівень захворюваності реєструється в осінньо-зимову, зимово-весняну, а ентеровірусної – у весняно-літню пори року.

На епідемічний процес ГРІ впливають біологічні, соціальні, природні фактори, що на сьогодні вивчені ще недостатньо. Ландшафтні, біоценотичні, кліматичні та інші умови впливають на нього, сприяють або протидіють життєдіяльності респіраторних збудників.

Епідемічний процес при ГРІ, спричинених невірус­ними збудниками, значно складніший внаслідок не стільки великого етіологічного розмаїття, скільки різного рівня контагіозності, меншої сприйнятливості людини, можливості збереження збудників не лише в людській популяції, а й серед тварин.

Реальна відсутність можливості застосування методів специфічної діагностики для етіологічного розшифрування кожного випадку захворювання не дає змоги виявити справжній рівень поширеності як гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ), так і ГРІ іншої етіології (легіонельозні, мікоплазмові, кокові, рикетсійні тощо). Поширеність цих хвороб на земній кулі, залучення в епідемічний процес великої кількості людей, інколи тяжкі наслідки, значні економічні збитки зумовлюють актуальність респіраторних інфекцій для людства.

Коротка інформація про джерела інфекції, патогенез

вверх

В етіологічній структурі ГРІ найбільша частка належить вірусам, і на сьогодні відома значна кількість збудників ГРВІ, які переважно належать до 9 різних груп вірусів: грип, парагрип, адено-, РС- (респіраторно-синцитіальний), пікорна-, корона-, рео-, ентеро- та герпесвіруси.

ГРІ у дорослих найчастіше спричиняють такі бактеріальні мікроорганізми:

• переважно умовно-патогенна кокова мікрофлора (гострі фарингіти, бронхіти). Як особливо небезпечні та висококонтагіозні виокремлюють менінгококову інфекцію, дифтерію;
• легіонели;
• мікоплазми;
• хламідії.

Вони спричиняють появу різноманітних клінічних проявів – назофарингітів, ангін (гострих тонзилітів), бронхітів. Збудники цієї групи частіше, ніж віруси, зумовлюють розвиток пневмонії. У патогенезі частини з них (мікоплазмози, хламідіози, рикетсіози) велике значення має клітинний імунітет, певний дефіцит якого часто призводить до персистенції цих збудників, особливо у дітей. Відтак у багатьох випадках ми маємо справу не з черговим інфікуванням, а з реактивацією персистуючої інфекції, що необхідно враховувати під час лікування.

ГРІ, що їх спричинює умовно-патогенна мікрофлора, насамперед кокова, мають переважно ознаки циклічного інфекційного процесу, що здатен до самоліквідації.

Можна виокремити такі етапи патогенезу ГРВІ:

• ураження чутливого епітелію: для частини ГРВІ існує певна «вибірковість» ураження верхніх дихальних шляхів (ВДШ), пов’язана з рецепторно-лігандними взаємовідносинами, що дає змогу клінічно запідозрити етіологію ГРВІ;
• розмноження вірусів у епітелії ВДШ та його ушкодження;
• генералізація процесу, вірусемія, ураження судинної стінки з розвитком вторинних процесів;
• формування системної клітинної імунної відповіді, стимуляція розвитку серологічного захисту;
• усунення інфекційного процесу, розвиток серологічного захисту, процеси відновлення.

Важливою особливістю патогенезу ГРВІ є те, що одужання відбувається за рахунок активації клітинного захисту, антитіла з’являються пізно, вже в період ранньої реконвалесценції, мають значення переважно для профілактики повторного інфікування.

ІІ. Загальна частина

вверх

ІІІ. Основна частина

вверх

3.1 Для закладів, що надають первинну медичну допомогу

3.1.1 Профілактика

Обґрунтування

Профілактика ГРІ полягає в проведенні санітарно-просвітницької роботи серед громади щодо шляхів передачі інфекції, клінічних симптомів, звичайного перебігу хвороби та випадків, коли потрібна консультація лікаря.

Необхідні дії лікаря:

• обов’язкові:
  • проводити санітарно-просвітницьку роботу серед громади;
• бажані:
  • у приміщеннях закладів охорони здоров’я (ЗОЗ; в місцях, доступних пацієнтам) мати друковані інформаційні матеріали, в яких висвітлено стратегії призначення антибіотиків при ГРІ;
  • під час сезону респіраторних інфекцій надавати пацієнтам інформацію про респіраторні інфекції в друкованому вигляді (див. додаток 1).

3.1.2 Діагностика

Обґрунтування

Оскільки в даному протоколі розглядаються ГРІ, що здатні до самоліквідації без лікування, то в більшості випадків немає клінічної потреби в ідентифікації збудника. Лікар встановлює топічний діагноз та вирішує питання симптоматичної терапії та стратегії антибіотикотерапії.

Необхідні дії лікаря:

• обов’язкові:
  • збір анамнезу;
  • клінічне обстеження: огляд, передня риноскопія, фарингоскопія, отоскопія, перкусія та аускультація грудної клітки, пальпація регіональних лімфатичних вузлів;
  • встановлення діагнозу;
  • інформування пацієнта про природній перебіг даної хвороби та середню її тривалість (табл. 1);
• бажані:
  • лабораторна діагностика: загальний аналіз крові (ЗАК), мазок зі слизової оболонки носа та зіва для бактеріологічного обстеження; обстеження на грип.

3.1.3 Лікування

Обґрунтування

Залежно від тяжкості хвороби, належності пацієнта до певних груп та враховуючи вподобання пацієнта (див. 4.3), обирається стратегія антибіотикотерапії (табл. 2).

Необхідні дії лікаря:

• обов’язкові:
  • прийняти комплексне та зважене рішення щодо лікування пацієнта (див. додаток 2);
  • інформувати пацієнта про природній перебіг хвороби, про можливі варіанти перебігу в разі лікування, про можливі побічні реакції на лікарські засоби, що призначатимуться;
  • інформувати пацієнта про обрану стратегію антибіотикотерапії та видати рецепт на антибіотики;
  • призначити симптоматичне лікування;
  • у випадку циркуляції в громаді вірусу грипу діяти у відповідності до медико-технологічних документів, що регламентують дії лікаря при грипі;
• бажані:
  • залишити пацієнту контактний номер телефону, за яким він може телефонувати лікуючому лікарю та вирішувати можливі питання, що виникатимуть упродовж лікування;
  • призначити пацієнту повторний огляд через 3 дні після початку лікування.

3.1.4 Направлення в стаціонар

Обґрунтування

Пацієнти з факторами, що свідчать про тяжкий перебіг хвороби (див. 4.4), госпіталізуються.

Необхідні дії лікаря:

• обов’язкові:
  • направляти на госпіталізацію пацієнтів з показаннями до госпіталізації відповідно до пункту 4.4.

ІV. Опис етапів медичної допомоги

вверх

4.1 Розповсюджені гострі неускладнені респіраторні інфекції

ГРІ визначається як будь-яка гостра інфекційна хвороба верхніх або нижніх дихальних шляхів (НДШ), що супроводжується розвитком респіраторного синдрому та загальноінтоксикаційними проявами різного ступеня вираженості. Клінічні прояви багато в чому схожі, диференціювати їх часто неможливо. Респіраторний синдром виступає провідним і проявляється в переважно топічному (локальному) ураженні ДШ: фарингіт, ларингіт, трахеїт тощо. Збудниками ГРІ можуть бути як віруси, так і бактерії.

До інфекцій ВДШ належать гострий риніт, гострий риносинусит, гострий середній отит, фарингіт/тонзиліт і ларингіт.

До інфекцій НДШ належать трахеїт, гострий бронхіт, бронхіоліт та пневмонія.

Ознаки, що характерні для ГРІ:

• скарги: більше чи менше виражені симптоми загальної інтоксикації, катаральні симптоми – дряпання, значно рідше – біль у горлі, нежить, сухий кашель;
• помірна гіперемія, переважно піднебінних дужок, м’якого піднебіння, язичка, задньої стінки глотки з наявністю зернистості (збільшені лімфатичні фолікули);
• гіперемія слизової оболонки носових ходів;
• мигдалики переважно інтактні (за винятком аденовірусної інфекції);
• кон’юнктивіт (виражений більше чи менше, залежно від виду ГРІ);
• ознаки ураження декількох відділів ВДШ;
• для кожного виду є характерним переважне ураження певного відділу ВДШ з розвитком характерної симптоматики.

Антибіотики мають обмежену ефективність у лікуванні більшості неускладнених ГРІ у дорослих і дітей. До таких належать наступні топічні діагнози:

• гострий риносинусит;
• гострий середній отит;
• гострий фарингіт/гострий тонзиліт;
• гострий ларингіт;
• гострий трахеїт;
• гострий бронхіт;
• бронхіоліт.

Більшість із цих станів, навіть без антибактеріального лікування, закінчуються одужанням, а ускладнення за відсутності антибіотикотерапії малоімовірні. Таким чином, ці п’ять поширених ГРІ знаходяться в центрі уваги даного протоколу. Нераціональне призначення антибіо­тиків призводить до медикаментозно-індукованих побічних ефектів, поширення стійких до антибіотиків мікроорганізмів у суспільстві і збільшення кількості первинних медичних консультацій через хвороби, що здатні до самоліквідації.

4.2 Стратегії призначення антибактеріальних лікарських засобів (антибіотикотерапія)

Для пацієнтів з ГРІ при первинній медичній допомозі або першому контакті з медичним співробітником (наприклад при наданні невідкладної допомоги) може бути застосовано три стратегії лікування антибактеріальними лікарськими засобами:

• відмова від антибактеріальних лікарських засобів (непризначення);
• відкладене в часі призначення антибактеріальних лікарських засобів (при якому застосування антибактеріальних лікарських засобів дозволяється через певний часовий проміжок, у випадку погіршення клінічного стану або відсутності позитивної динаміки);
• негайне призначення антибактеріальних лікарських засобів.

Спільне рішення лікаря та пацієнта стосовно вибору стратегії антибіотикотерапії залежить як від оцінки лікарем ризику розвитку ускладнень у разі утримання від призначення антибактеріальних засобів, так і від очікувань пацієнта щодо їх призначення. Перевага відкладеного призначення у порівнянні зі стратегією відмови від призначення полягає в тому, що воно передбачає призначення антибактеріальних лікарських засобів (виписаний рецепт, розрахована доза та кратність прийому) для незначної кількості пацієнтів, у яких можуть розвинутися ускладнення, і в тому, що пацієнти, які очікують призначення антибактеріальних лікарських засобів, більш охоче погодяться з таким курсом лікування, ніж з повною відмовою від їх застосування. Саме тому відкладене призначення є важливою стратегією лікування з метою скорочення кількості випадків недоречної антибіотикотерапії.

У ЗОЗ, що надають первинну медичну допомогу, з метою лікування ГРІ використовують емпіричне антибактеріальне лікування. Перевагу надають пероральним формам антибактеріальних лікарських засобів з урахуванням поточних рекомендацій регіонального (місцевого, локального) рівня щодо найбільш частих збудників відповідно до локалізації ураження органів респіраторної системи (топічні діагнози: риніт, фарингіт, отит тощо) та їхньої антибактеріальної чутливості.

4.2.1 Симптоматична терапія

Переважна кількість ГРІ супроводжуються симптомами, медикаментозна корекція яких значно поліпшує якість життя пацієнта впродовж перебігу хвороби. Такими симптомами є гарячка, головний біль, біль у горлі, вушний біль, закладеність носа, ринорея, кашель тощо.

Існує велика кількість лікарських засобів, показаних для медикаментозної корекції зазначених симптомів. Значна кількість із цих лікарських засобів є комбінованими препаратами, дія яких спрямована на поліпшення декількох симптомів хвороби. Немає сенсу перераховувати всі можливі комбінації діючих речовин, які можуть входити до складу цих засобів.

Особливе місце в симптоматиці ГРІ посідає гарячка. Медикаментозну корекцію гарячки проводять наступними лікарськими засобами: парацетамол (ацетамінофен), ібупрофен, ацетилсаліцилова кислота, мефенамінова кислота, метамізол натрію. Різні форми випуску цих препаратів дають змогу точно дозувати їх для дітей з урахуванням маси тіла та/або віку (недостатня доза препарату є неефективною; передозування може призвести до токсичних ефектів). Ацетилсаліцилова кислота не повинна призначатися для медикаментозної корекції гарячки при ГРІ у дітей (до 18 років).

4.3 Уподобання пацієнтів та їх батьків (опікунів) щодо стратегій антибіотикотерапії

Одне з центральних завдань лікаря під час консультації пацієнта, перш ніж погоджувати план лікування, полягає в оцінці міркувань пацієнта, його побоювань та очікувань стосовно лікування. Це особливо важливо при консультаціях з приводу ГРІ, коли з боку пацієнта можуть бути очікування, що антибіотик необхідний для лікування, в той час як на думку лікаря призначення антибіотиків не є клінічним показанням. Навпаки, з боку лікаря можуть бути очікування, що пацієнт прийшов спеціально з метою отримання призначення антибіотиків, у той час як пацієнт прагне лише поради та/або пересвідчення. Очевидною перевагою відкладеного призначення як стратегії у порівнянні зі стратегією непризначення є те, що пацієнт, який очікує на призначення антибіотика, може бути більш схильним погодитися з такою схемою лікування, ніж зі стратегією непризначення.

Загальні рекомендації мають спиратися на потреби пацієнта з огляду на його проблеми та очікування щодо використання антибіотиків, що будуть визначені під час медичної консультації у дорослих та дітей з ГРІ в закладах первинної медичної допомоги. Це стосується всіх етнічних і соціально-економічних груп.

4.4 Показання до госпіталізації

1. Частота дихання >30/хв.

2. Частота серцевих скорочень >130/хв.

3. Систолічний артеріальний тиск <90 мм рт. ст. або діастолічний артеріальний тиск <60 мм рт. ст. (якщо це не є нормою для цього пацієнта).

4. Сатурація кисню <92% або центральний ціаноз (якщо особа не має хронічної гіпоксії в анамнезі).

5. Пікова об’ємна швидкість видиху <33% від належної.

6. Змінений стан свідомості.

7. Дихальна недостатність ≥ІІ ст. (див. відповідні медико-технологічні документи).

8. Температура тіла ≥38,5 °С і не піддається корекції лікарськими засобами.

9. Вік ≥65 років.

10. Соціальні показання (проживання в закладах закритого типу; нездатність до самообслуговування, що стала наслідком хвороби).

Література

1. Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах «Грип та гострі респіраторні інфекції», 2014.

2. Наказ МОЗ України від 23 лютого 2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я».

3. Наказ МОЗ України від 14 лютого 2012 р. № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 661/20974.

4. Наказ МОЗ України від 28 вересня 2012 р. № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 р. за № 2001/22313.

5. Наказ МОЗ України від 27 грудня 2013 р. № 1150 «Про затвердження Примірного табеля матеріально-технічного оснащення Центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та його підрозділів».

6. Наказ МОЗ України від 08 квітня 2014 р. № 252 «Про затвердження шостого випуску Державного формуляра лікарських засобів та забезпечення його доступності».

VІІІ. Додатки

вверх

Розробники протоколу

7. Хобзей М.К. Директор Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України, д.м.н., професор (голова).

8. Голубовська О.А. Завідувач кафедри інфекційних хвороб Націо­нального медичного університету імені О.О. Богомольця, д.м.н., професор (заступник голови з клінічних питань), головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Інфекційні хвороби».

9. Ліщишина О.М. Директор Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України», к.м.н. (заступник голови з методологічного супроводу).

10. Андрейчин М.А. Завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, Президент асоціації інфекціоністів України. Член-кореспондент Академії медичних наук України, д.м.н., професор.

11. Бацюра Г.В. Асистент кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, к.м.н.

12. Боднарук Н.М. Заступник начальника управління, начальник відділу спеціалізованої медичної допомоги Управління спеціалізованої медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України.

13. Граділь Г.І. Доцент кафедри інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету, к.м.н.

14. Глушкевич Т.Г. Завідувач бактеріологічної лабораторії Державного закладу «Український центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України», головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Бактеріологія».

15. Демчишина І.В. Завідувач лабораторї вірусології та СНІД, референс-лабораторії Міністерства охорони здоров’я з діагностики грипу та ГРВІ Центральної санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров’я України.

16. Дихановська Т.А. Завідувач центру грипу та ГРВІ Центральної санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров’я України.

17. Донченко Т.М. Директор Департаменту з питань якості медичної та фармацевтичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України.

18. Дубинська Г.М. Завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», д.м.н., професор.

19. Зінчук О.М. Завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького, д.м.н., професор.

20. Колеснікова І.П. Завідувач кафедри епідеміології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, д.м.н., головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Епідеміологія».

21. Крамарьов С.О. Завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, д.м.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Дитячі інфекційні хвороби».

22. Кулєш О.В. Асистент кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

23. Матюха Л.Ф. Завідувач кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.м.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина».

24. Морозов А.М. Професор кафедри нейрохірургії Національного медичного університету імені академіка О.О. Богомольця, д.м.н., професор.

25. Мостовенко Р.В. Завідувач інфекційного діагностичного боксованого відділення Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», к.м.н., головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Педіатрія».

26. Нетяженко В.З. Завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, академік Національної академії медичних наук України, д.м.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Терапія».

27. Рябоконь О.В. Завідувач кафедри інфекційних хвороб Запорізького державного медичного університету, д.м.н., професор.

28. Степаненко А.В. Радник Міністра охорони здоров’я України, д.м.н., професор.

29. Терещенко А.В. Заступник директора департаменту, начальник управління охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України.

30. Ткаленко У.М. Заступник начальника управління, начальник відділу первинної медичної допомоги Управління реформ медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України.

31. Фещенко Ю.І. Директор ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Національної академії медичних наук України», завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, академік Національної академії медичних наук України, д.м.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Пульмонологія. Фтизіатрія».

32. Хаджинова Н.А. Головний спеціаліст відділу медико-соціальної експертизи Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України.

33. Чернишова Л.І. Завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.м.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Дитяча імунологія».

34. Широбоков В.П. Завідувач кафедри мікробіології та вірусології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, академік Національної академії наук та Національної академії медичних наук України, д.м.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Мікробіологія і вірусологія».

35. Юрченко В.Д. Директор Державного закладу «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України», Голова Ради асоціації з невідкладної медичної допомоги, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Медицина невідкладних станів», радник Міністра охорони здоров’я.

36. Ячнік А.І. Провідний науковий співробітник Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Національної академії медичних наук України».

Методичний супровід та інформаційне забезпечення

37. Горох Є.Л. Начальник відділу якості медичної допомоги та інформаційних технологій Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України», к.т.н.

38. Мельник Є.О. Начальник відділу доказової медицини Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України».

39. Мігель О.В. Завідувач сектору економічної оцінки медичних технологій Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України».

40. Шилкіна О.О. Начальник відділу методичного забезпечення новітніх технологій у сфері охороні здоров’я Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України».

Рецензенти

41. Федорченко С.В. Завідувач наукового відділу вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції Державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Академії медичних наук України», д.м.н., професор.

42. Дорошенко В.О. Професор кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, д.м.н.

Адреса для листування: Департамент стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України», м. Київ; електронна адреса: medstandards@dec.gov.ua.

Друкується в скороченому обсязі

Електронну версію документу можна завантажити на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я (www.moz.gov.ua) тана сайті Державного експертного центру МОЗ (www.dec.gov.ua)