сховати меню
Розділи: Огляд

Питання поширеності та економічної ефективності лікування алергійних захворювань органів дихання в Україні

сторінки: 5-7

Б.М. Пухлик, д.м.н., професор,зав. кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергологіїВінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова,президент Асоціації алергологів України,Є.М. Дитятківська, к.м.н.,головний алерголог м. ДніпропетровськДніпропетровський міський алергологічний центр (Міська клінічна лікарня № 7),І.В. Гогунська, д.м.н.,Т.Ю. ХолоденкоЦентр алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів,Інститут отоларингології імені О.С. Коломійченка НАМНУ

Puchlik_i_dr_2_Spec_2012.jpg

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у сучасному суспільстві алергійні захворювання (АЗ) за поширеністю, соціально-економічними збитками, впливом на рівень здоров’я та якість життя пацієнтів посідають одне з чільних місць. Близько 30% дорослого і 35% дитячого населення планети страждають на АЗ того чи того ступеня вираженості, причому 40% випадків припадає на країни з високим рівнем економіки [7–10]. Встановлено, що рівень захворюваності на АЗ та сенсибілізації до алергенів тісно корелює з рівнем соціально-економічного розвитку (коефіцієнт Спірмена становить 0,50 (р=0,006) та 0,74 (р<0,0001).

Ситуація щодо АЗ в Україні повністю відображає світові тенденції: висока захворюваність, що й надалі зростає; часті випадки виникнення гіперчутливості як до алергенів зі звичного для людини оточення (побутових, грибкових, пилкових, харчових, епідермальних), так і до штучних гаптенів (мийних засобів, косметичних речовин, лікарських препаратів) [13, 14].

З позицій алергології Україна має низку особливостей [11]:

• п’ять клімато-географічних зон з певною відмінністю рослинних, грибкових, побутових, харчових алергенів;
• регіони з різним «хімічним навантаженням» на імунну систему;
• переважно несвоєчасне виявлення хворих на АЗ.

Група вчених на чолі з Enrico Compalati (2007) проаналізувала епідеміологічні дослідження за програмою ISAAC у багатьох регіонах світу та зазначила, що перше місце за поширеністю симптомів алергії поділяють Україна і Велика Британія. Симптоми алергійного риніту (АР) поширені у 40% українців. Порівняльні дані про поширеність хвороб органів дихання і медичну допомогу пацієнтам із хворобами пульмонологічного та алергологічного профілю в Україні за 2006–2007 рр. свідчать, що захворюваність на АР у 2007 р. порівняно з 2006 р. збільшилася на 6,5% і становила 113,0 на 100 тис. дорослого населення (2006 р. – 106,1). Найбільший показник у 2007 р. спостерігали в Дніпропетровській області – 244,6 на 100 тис. дорослого населення; Харківській області – 201,1; Херсонській – 184,2; Львівській – 181,4; м. Київ – 175,8 та Рівненській області – 155,8. Найменший показник – у м. Севастополь – 21,8 на 100 тис. дорослого населення (порівняльні дані).

Світове зростання поширеності АР вчені пов’язують зі збільшенням загальної кількості пилку в атмосферному повітрі, популяцій кліщів домашнього пилу, недостатньою вентиляцією житлових і офісних приміщень та малорухомим (сидячим) способом життя, що зумовлює формування та поширеність АР з полівалентною алергією [2, 3, 9].

Причини виникнення алергопатології пояснюють теорія високої значущості концентраційного впливу речовин у середовищах, які оточують людину та в різноманітних формах і різними шляхами потрапляють в організм, а також так звана генетична теорія. Ці теорії достовірно свідчать про дві речі: по-перше, як сама алергопатологія, так і чинники предиспозиції до неї множинні, мультифакторіальні. По-друге, значущість окремих чинників за силою поєднаної дії не є постійною величиною, у процесі індивідуального розвитку та з розвитком цивілізації одні чинники змінюватимуться іншими, формуватимуться нові зв’язки між відомими чинниками. Тому проблема алергології привертає пильну увагу лікарів і науковців різних спеціальностей [3, 8].

Найчастішим проявом алергії у дорослих є АР. У структурі алергопатології його частка становить 60–70%. За даними літератури, реальна поширеність АР є набагато більшою, ніж кількість діагностованих випадків. Основною причиною такої ситуації в Європі дослідники вважають низький рівень обізнаності як населення, так і більшості медичних працівників щодо АЗ [13, 14].

В Україні невідома реальна ситуація щодо поширеності АЗ, оскільки останні масштабні клініко-епідеміологічні дослідження було проведено в 1981–1991 рр. Згідно з результатами власних досліджень, проведених у м. Вінниця, Київ, Комсомольськ Полтавської області, понад 85% хворих на АЗ не виявлені і не охоплені спеціальною медичною допомогою. І це в містах. Що ж до сільського населення, то там ситуація ще гірша [11].

У табл. 1 наведено порівняльні показники захворюваності на поліноз, цілорічний АР (ЦАР) і бронхіальну астму (БА) в Україні та Європі. Представлені дані свідчать про значну різницю між показниками захворюваності на основні АЗ в Європі та Україні. Зважаючи на те, що навіть в Європі АЗ виявляють далеко не завжди, ситуацію в Україні щодо АЗ узагалі слід визнати некерованою.

Таблиця 1. Захворюваність на АР і БА в Україні та країнах Європи в 2002–2004 рр. (%)
Країни
Сезонний АР (поліноз)
Цілорічний АР
БА
Україна
0,2
0,2
0,4–0,45
Країни Європи
1,0–18,0
2,0–12,0
4,0–9,0

Оскільки зараз усе менше сумнівів залишається стосовно того, що кращим методом лікування АЗ є алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ), дуже важливим є раннє їх виявлення. Але це, за нашими спостереженнями, є доволі проблематичним (табл. 2).

Таблиця 2. Своєчасність виявлення АЗ в Україні
Форми і види АЗ
Частка своєчасно виявлених хворих, %
БА
20–25
АР
5–10
Кропив’янка
10–15
Атопічний дерматит
30
Медикаментозна алергія
1–2
Харчова алергія
1–2
Інсектна алергія
0,1

На жаль, переважно дуже пізнє виявлення АЗ в Україні зумовлює те, що лише 8% оптимальної кількості хворих на АЗ отримують АСІТ. Це, у свою чергу, призводить до зниження якості життя переважної більшості хворих на АЗ, невиправданих економічних збитків, пов’язаних з ними, тощо.

Оптимізацією питань лікування АЗ, як і інших захворювань, займається відносно нова для України наука – фармакоекономіка. Основним об’єктом її вивчення є витрати (у вартісних показниках) на ефективну фармакотерапію в разі застосування різних технологій, причому вони можуть бути пов’язані як з фармакотерапією, так і з іншими лікувальними засобами, наприклад АСІТ. За допомогою розрахункових даних щодо поширеності АР і БА в Україні можна визначити, наскільки б меншим був економічний тягар у рік по країні, якби частина хворих на ЦАР, сезонний АР (САР) і БА отримувала АСІТ.

Економічну ефективність лікування цих захворювань оцінювали за допомогою аналізу «витрати/ефективність» (cost-effectiveness analysis), який є базисним методом клініко-економічного аналізу у фармакоекономіці. Він дає змогу визначити, наскільки витрати на те або те втручання відповідають його ефективності, а також вибрати альтернативу, за якої співвідношення «витрати/ефективність» буде мінімальним. Показник співвідношення «витрати/ефективність» розраховували для кожної з виділених груп за формулою:

CER = С/Е,

де СER (cost-effectiveness ratio) – витрати на одиницю ефективності;

С – витрати на лікування одного пацієнта;

Е – ефективність лікування.

Загальні витрати на проведення АСІТ парентеральним методом і симптоматичну терапію у період палінації рослин (у середньому 2 міс) у одного пацієнта, за розрахунками, становили 489,54 грн. за умови придбання препаратів (засобів) за найнижчими цінами і 611,11 грн. – у разі вибору альтернативних препаратів за вищими цінами (табл. 3). Загальна вартість симптоматичного лікування полінозу фармакологічними препаратами, яке включало застосування кромонів, антигістамінних препаратів, ендоназальних глюкокортикостероїдів (ГКС), комбінації інгаляційних ГКС з β2-агоністами тривалої дії, становила залежно від вартості препаратів 548,18 і 746,32 грн.

Таблиця 3. Показники клініко-економічної ефективності парентеральної АСІТ і симптоматичної фармакотерапії полінозу у дорослих
Вид терапії
Витрати на лікування 1 пацієнта, грн.*
Ймовірність досягнення клінічного ефекту
Середня кількість безсимптомних днів (M±m)
Співвідношення «витрати/ефективність»
грн. на 1 пацієнта
грн. на 1 безсимптомний день
Стандартна фармакотерапія
548,18 / 746,32
0,13
7,7±0,2
4248,43 / 5783,94
70,81 / 96,40
АСІТ в цілому
489,54 / 611,11
0,19
11,4±0,5
2572,69 / 3211,60
42,88 / 53,53
1 курс АСІТ
490,08 / 612,58
0,18
11,0±0,6
2681,05 / 3351,20
44,68 / 55,85
2 курси АСІТ
491,46 / 616,29
0,16
9,8±0,3
2997,89 / 3759,35
49,96 / 62,66
3 курси АСІТ
488,83 / 609,21
0,20
12,0±0,4
2444,16 / 3046,04
40,74 / 50,77
5 курсів АСІТ
487,21 / 604,85
0,22
13,3±0,5
2192,47 / 2721,81
36,54 / 45,36
Примітка: *у чисельнику – за найнижчої вартості препаратів, у знаменнику – за найвищої.

У хворих, яким було проведено передсезонну АСІТ, показники клінічної та економічної ефективності достовірно (p<0,001) відрізнялися від таких у разі фармакотерапії. Зокрема середня кількість безсимптомних днів перевищувала такий показник у групі порівняння в 1,5 разу, співвідношення CER – у 1,7–1,8 разу. Крім того, показники ефективності чітко залежали від кількості проведених курсів АСІТ (коефіцієнт кореляції r=0,74; p<0,001). Найнижчу вартість 1 безсимптомного дня реєстрували після 5 курсів АСІТ (36,54–45,36 грн.), найвищу – після 1–2 курсів (44,68–62,66 грн.).

Застосування АСІТ має й інші переваги, а саме: майже не відбувається розширення спектра гіперчутливості до алергенів інших груп, переходу полінозу в БА, що супроводжуються різким погіршенням стану здоров’я хворих і значним збільшенням витрат на лікування. Окрім цього, упродовж наступних років після 3-річного курсу АСІТ 90% хворих не потребуватимуть лікування (у них настане ремісія захворювання).

Доцільність діагностики і лікування алергенами підтверджує нескладний економічний аналіз. Щороку в Україні обстежують за допомогою алергенів приблизно 100 тис. осіб, тоді як за розрахунками (оскільки достовірної статистики АЗ в Україні немає) є близько 10 млн хворих на АЗ (залежно від регіону, від 20 до 30% населення) і щорічно з’являється 500 тис. нових хворих. Отже, щороку 400 тис. хворих на АЗ лишаються невиявленими, а якщо до цього додати хворих за попередні роки, то отримаємо цифру в кілька мільйонів. Якщо взяти до уваги тільки ті категорії хворих на АЗ, які можуть отримувати АСІТ, то, за розрахунками, хворих на поліноз в країні є приблизно 7% (3,36 млн осіб), на ЦАР – 8% (3,84 млн), на БА – 5% (2,4 млн); це відповідно 3,36; 3,84 і 2,40 млн осіб. Якщо перемножити ці цифри на мінімально необхідні кошти на лікування вищевказаних захворювань на рік (200 грн. – на поліноз, 1 000 грн. – на ЦАР, 3 000 грн. – на БА), то розрахункові річні витрати на безпосереднє лікування лише цих АЗ складуть відповідно 672; 3 084 і 7 200 млн грн. Ці цифри свідчать про масштаб фінансових збитків, що їх спричинюють найпоширеніші АЗ.

У разі застосування АСІТ для лікування полінозу позитивного економічного ефекту отримати не вдається (600 грн. х 3 360 000 = 2 016 млн грн. (дорожче, ніж фармакотерапія у перші 3 роки лікування на 1 344 х 3 = 4 032 млн грн.). Але, по-перше, не відбувається переходу полінозу в БА, по-друге, усі наступні роки після трьох років проведення АСІТ 90% хворих не потребуватимуть лікування (у них настане ремісія захворювання), отже, ці хворі за 7 з 10 років, які триватиме ремісія, зекономлять на лікуванні 4 233,6 млн грн. (672 млн х 7 х 0,9).

Для ЦАР економічний ефект у перші 3 роки застосування АСІТ становитиме 3 700,8 млн грн. (1 000 грн. – 600 грн.) х 3 084 000 х 3), а в наступні 7 років (у 80% буде досягнуто ремісії) до цієї суми слід додати ще 17 270 млрд грн. (3 084 000 грн. х 7 х 0,8).

Для БА економічний ефект у перші 3 роки становитиме 17 280 млн грн. (3 000 – 600) х 2 400 000 х 4), а в наступні 7 років (за умови ремісії у 70% хворих на БА) – 35 280 млн грн. (7 200 х 7 х 0,7).

Таким чином, теоретично, при впровадженні АСІТ для хворих на такі АЗ, як поліноз, ЦАР і БА, можна за 10 років отримати економічний ефект у 73 802 млн грн. (4 233,6 – 4 032 + 3 770,8 + 17 270 + 17 280 + 35 280).

Звичайно, вищенаведені розрахунки (хоча в Україні є відповідні протоколи лікування зазначених АЗ, які потребують пріоритетного застосування АСІТ) є суто теоретичними і потребують повного переходу на АСІТ при лікуванні вищенаведених АЗ. Але якщо (що є цілком реальним) застосувати АСІТ хоча б у 10% хворих, то і в цьому випадку можна отримати економічний ефект у 7 380 млн грн.

Безумовно, наведені розрахунки є виключно теоретичними і не можуть враховувати багатьох нюансів лікування хворих на АЗ. Ми навели їх для того, щоб показати, що в Україні є і відповідні фахівці, і ефективні препарати алергенів. Отже, у разі впровадження стратегії оптимізації лікування хворих на АЗ, при якій, по-перше, у більш повному обсязі і значно раніше виявлятимуться хворі, а по-друге, значно раціональніше, ніж зараз, поєднуватимуться фармакотерапія і АСІТ, АЗ завдаватимуть значно менших економічних збитків державі та її населенню.

Список літератури – у редакції

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2012 Рік

Зміст випуску 8 (57), 2012

Зміст випуску 9 (58), 2012

Зміст випуску 2, 2012

  1. Т.В. Бездетко, Т.Ю. Химич, И.В. Борзенкова

Зміст випуску 1-2 (50-51), 2012

Зміст випуску 1, 2012

Випуски поточного року

Зміст випуску 3-4 (124-125), 2020

  1. Д.В. Мальцев

  2. Б.М. Пухлик

  3. В. Зайков, П. В. Гришило, А. П. Гришило

  4. A. G. Corsico, S. Leonardi, . A. Licari et al.

  5. О. С. Бильченко, Т. С. Оспанова, В. А. Савоськина, Е. А. Красовская, О. В. Веремеенко

  6. M. Levin, I.J. Ansotegui, . J. Bernstein et al.

  7. A. Bedard, X. Basagana, . J.M. Anto et al.

  8. Г. Є. Ананьїна, І. П. Висеканцев, О. С. Онасенко, Л. В. Степанюк, В. Л. Пономарьова

Зміст випуску 2 (123), 2020

  1. И. П. Кайдашев

  2. С.В. Зайков, П. В. Гришило, А. П. Гришило

  3. К. Ю. Гашинова

  4. С.О. Зубченко, С.Д. Юр’єв, С.Д. Юр’єв

  5. С.Д. Юр’єв

  6. А.Є. Богомолов

  7. Jean Bousqueta, Holger J. Schunemann, Akdis Togias et al.

Зміст випуску 1 (122), 2020

  1. О. А. Ошлянська, Т. Г. Надточій, М. Ф. Денисова, Л. І. Омельченко, Л. Ф. Слєпова, Н.М. Музика, А. Г. Арцимович

  2. Ю.В. Шукліна

  3. Yu Chen, Qianyun Liu, Deyin Guo

  4. Carlo Caffarelli, Francesco Paravati, Maya El Hachem et al.

  5. M. Lauriello, P. Muzi, L. Di Rienzo et al.