Грип в Україні в епідемічному сезоні 2015-2016 рр. та прогноз на наступний сезон 2016-2017 рр.

Грип залишається найактуальнішою глобальною інфекцією, яка щорічно спричинює епідемії різної інтенсивності та тривалості в більшості країн світу [1] і є єдиною інфекцією, щодо якої зберігається реальна загроза виникнення пандемії. Щорічно на грип та гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) хворіє від 4 до 15% населення світу, а помирає від грипу та ускладнень 250-450 тис. осіб [2].

Грип (gripper – схопити; також використовують назву influere – вторгатися) – це інфекційна хвороба з повітряно-краплинним механізмом передачі збудника, яка спричинюється вірусами типу А, В, С [3]. Збудник належить до РНК-вмістних вірусів родини Orthomyxoviridae. Віруси грипу типу А вражають людину, деякі види тварин (коней, свиней, тощо) та птахів. Віруси грипу В та С патогенні лише для людини [4]. Особливість вірусів грипу полягає у здатності до високої мінливості, що реалізується шляхом «дрейфу» (часткова мінливість антигенних детермінант) чи «шифту» (повне заміщення фрагмента геному, який кодує синтез гемаглютиніну (Н) та нейрамінідази (N).

В останню пандемію 2009 р. перехворіло 16,9% населення України, а смертельні випадки становили 1 128 осіб (0,02%), що змінило уявлення в країні про небезпеку захворювання на грип. Під час хвороби майже в 40% захворілих виникають ускладнення, що є особливо небезпечним для груп медичного ризику інфікування. Це, своєю чергою, впливає на загальну смертність та смертність від пневмоній, пов’язаних з грипом [5].

Високий рівень поширеності грипу зумовлений крапельним механізмом передачі збудника інфекції, а щорічні епідемії – невпинною його мінливістю та штамоспецифічністю протигрипозного імунітету [6], що, своєю чергою, потребує щорічної зміни штамового складу вакцин. Виключна розповсюдженість, матеріальні збитки, соціальні та медичні наслідки переконливо підтверджують необхідність боротьби з ним.

Матеріали та методи дослідження

Епідеміологічний аналіз був проведений на основі щотижневих звітів про випадки з ознаками грипоподібних захворювань (ГПЗ) та тяжких ГРЗ (ТГРЗ; 8 756 випадків) за даними системи дозорного епіднагляду, який здійснюється у 4 містах України: Дніпро, Київ, Одеса та Хмельницький (електронна база www.ukrinfluenza.com.ua).

Для дослідження використовували зразки від хворих на ГПЗ та ТГРЗ (мазок з носа, носоглотки або ротоглотки), секційний матеріал від померлих (зразки трахеї або легень) та ізоляти вірусів грипу, що надходили з вірусологічних лабораторій дозорних центрів.

Молекулярно-генетичним методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) в режимі реального часу було досліджено 1 626 зразків від хворих на ГПЗ та ТГРЗ за допомогою стандартного протоколу із застосуванням тест-систем: QIAamp^® Viral RNA Mini Kit, виробник QIAGEN.

В епідемічному сезоні 2015-2016 рр. на культурі клітин MDCK було виділено 325 ізолятів вірусу грипу.

Секвенування виділених в Україні генів вірусів грипу А(H3N2), пандемічних А(H1N1)pdm та вірусів грипу В було здійснене у Світовому центрі грипу в Лондоні з використанням технології RNA-SEQ, що дає можливість секвенувати кодуючі та некодуючі мРНК (The Francis Crick institute). Для проведення генотипового аналізу застосовували програмне забезпечення пакету програм MEGA 5.1 (Tamura et al., 2007).

Результати дослідження та їх обговорення

За даними дозорного епіднагляду, останній епідемічний сезон грипу в Україні був найбільш інтенсивним за останні 5 років як за кількістю перехворілих, у тому числі на тяжкі форми грипу, так і за числом померлих від нього осіб. Провідним збудником епідемії став пандемічний вірус грипу А(H1N1)pdm. Це пояснюється тим, що з моменту останньої пандемії 2009 р. пандемічний вірус грипу A(H1N1)pdm у кожному з попередніх сезонів не мав домінуючого характеру, про що свідчить показник лабораторно підтверджених випадків від 6,5 до 28%. А в минулому епідемічному сезоні цей показник сягав 64,3%.

Усього за сезон грипу з початку жовтня 2015 р. (40-й тиждень) і до кінця травня 2016 р. (20-й тиждень) в Україні на грип та ГРЗ лише за даними офіційної статистики перехворіло понад 5,5 млн осіб, що насправді може бути у 3-5 разів вище, оскільки далеко не всі хворі звертаються за медичною допомогою.

Під час останнього епідемічного сезону показники тяжких випадків у 1,5 раза перевищували показники минулого року та середні за останні 5 років, а пік підйому захворюваності відмічався на 3-му тижні 2016 р. (рис. 1). Кількість тяжких випадків грипу, які потребували госпіталізації, у 2,5 раза перевищувала середні показники за останні 5 років.

Рис. 1. Динаміка реєстрованих випадків ТГРЗ та кількість лабораторних підтверджень грипу в 4 дозорних центрах України в сезон 2015–2016 рр.

 

Рис. 1. Динаміка реєстрованих випадків ТГРЗ та кількість лабораторних підтверджень грипу в 4 дозорних центрах України в сезон 2015–2016 рр.

Найвищі показники захворюваності реєстрували в групі дітей віком 0-4 років, у той час як найбільше число летальних випадків від грипу було зареєстроване останнього сезону у віковій групі 30-64 років (рис. 2).

Рис. 2. Кількість хворих на ТГРЗ та позитивних на грип зразків в Україні в сезон 2015–2016 рр. у розрізі вікових груп за даними дозорного епіднагляду

 

Рис. 2. Кількість хворих на ТГРЗ та позитивних на грип зразків в Україні в сезон 2015–2016 рр. у розрізі вікових груп за даними дозорного епіднагляду

Усього в сезоні 2015-2016 рр. було зареєстровано 342 летальних випадки від грипу, в той час як у минулому сезоні – 16. Серед усіх померлих переважали особи з наявними факторами ризику, а саме особи з ожирінням, цукровим діабетом, хронічними хворобами серця та хронічними легеневими хворобами. Серед вагітних зареєстровано лише 2 летальних випадки, а також 5 випадків зареєстровано серед дітей віком до 17 років. 1-й летальний випадок був зареєстрований на 48-му тижні. Піковим тижнем року щодо летальності від грипу був 4-й тиждень 2016 р. Лише за цей тиждень померло 78 людей, причому найбільша їх кількість належала до вікової групи 30-64 роки.

Основними причинами високої летальності від грипу в країні були: відсутність щеплень проти грипу в осіб, які належать до груп ризику, а також несвоєчасне звернення за медичною допомогою, що унеможливлювало проведення своєчасного ефективного противірусного лікування інгібіторами нейрамінідази.

У країні останнього епідемічного сезону проти грипу було вакциновано лише 129 тис. осіб, що було рекордно низьким починаючи з 1999 р., в той час як щеплення особам, які належать до груп ризику, за рекомендацією ВООЗ, потрібно проводити щорічно.

Рис. 3. Структура популяції вірусів грипу сезону 2015–2016 рр. за типами та підтипами

 

Рис. 3. Структура популяції вірусів грипу сезону 2015–2016 рр. за типами та підтипами

За сезон 2015-2016 рр. в лабораторіях чотирьох дозорних центрів України було досліджено 1 626 зразків методом ПЛР, з них 640 виявилися позитивними на грип. Частина цих зразків від хворих на ГПЗ та ТГРЗ була досліджена на культурі клітин. З усіх позитивних на грип зразків до підтипу А(Н1N1)pdm належали 412, до підтипу А(Н3N2) – 47, та лише 4 віруси належали до типу В (рис. 3).

На культурі клітин було ізольовано 325 вірусів грипу, з яких 302 були субтиповані як А(H1N1)pdm, 21 – як A(H3N2), та 2 – належали до типу В (рис. 4).

Рис. 4. Кількість виділених ізолятів вірусів грипу в дозорних центрах України у сезоні 2015–2016 рр.

 

Рис. 4. Кількість виділених ізолятів вірусів грипу в дозорних центрах України у сезоні 2015–2016 рр.

Для візуалізації та кращого аналітичного опрацювання генетичних змін, які відбулися у вірусах, вдаються до побудови так званих філогенетичних дерев (дендрограм). На рисунку 5 подано таку дендрограму.

Рис. 5. Філогенетичне порівняння вірусів грипу А(H1N1)pdm за генами гемаглютиніну

 

Рис. 5. Філогенетичне порівняння вірусів грипу А(H1N1)pdm за генами гемаглютиніну

Віруси грипу А(H1N1)pdm09 за генами гемаглютиніну поділяються на 8 генетичних груп. Наразі в світі циркулюють віруси грипу, які входять до 6-ї групи, яка формує кластери 6А, 6В, 6С. Віруси, виділені в Україні в сезоні 2015-2016 рр., належать до генетичної групи 6В, в якій у цьому сезоні виникли дві нові підгрупи: 6В.1 та 6В.2. Ці підгрупи визначаються специфічними для них амінокислотними заміщеннями.

Як бачимо на філогенетичному дереві, більшість ізолятів належали до нової генетичної групи 6В.1. Дана група мала специфічні мутації: S84N, S162N, I216T. Заміна в 162-му положенні призвела до набуття потенційного сайту глікозилювання. Один український ізолят ввійшов до підгрупи 6В.2 та селектував амінокислотні заміщення V152T, V173I, характерні для цієї групи вірусів.

Отже, було показано, що протягом останнього епідемічного сезону виникли нові генетичні групи, проте виділені віруси грипу А(H1N1)pdm09 були філогенетично та антигенно подібними до вакцинного штаму та зберегли чутливість до противірусних препаратів.

Україна бере участь у глобальному нагляді за грипом. Основною метою його є дослідження штамів вірусів грипу, виділених в Україні, чи відрізняються вони від тих, що циркулюють у світі, і чи будуть вони відповідати тим, що входять до складу вакцин. Як відомо, штамовий склад вакцин змінюється щороку відповідно до рекомендацій ВООЗ.

Наступного епідемічного сезону 2016-2017 рр. за рекомендацією ВООЗ до штамового складу вакцин будуть включені такі штами:

• А/Каліфорнія/7/2009 – A(H1N1)pdm, як і в попередні роки;
• А/Гонконг/4801/2014 – A(H3N2) – більш новий, що прогнозується нами як провідний збудник епідемії 2016-2017 рр. в Україні;
• B/Брізбен/60/2008 (генетична гілка В/Вікторія).

Отже, в передепідемічному сезоні 2016-2017 рр. рекомендовано проводити щеплення осіб, що належать до груп ризику несприятливих наслідків грипу, зареєстрованими грипозними вакцинами з метою уникнення ускладнень та можливих летальних випадків. До них належать: особи старше 65 років; хворі будь-якого віку, що перебувають у стаціонарних медичних установах; вагітні; діти віком до 3 років; діти та підлітки, що одержують тривалу терапію ацетилсаліциловою кислотою; пацієнти з хронічними захворюваннями легенів або серцево-судинної системи; пацієнти з порушенням обміну речовин, у тому числі із цукровим діабетом; хворі на стафілококову інфекцію; пацієнти з імунною недостатністю; пацієнти з ожирінням.

Література

1. Кузнецов О.К. Условия, способствующие появлению вируса гриппа с пандемическими потенциями. Профилактические меры / О.К. Кузнецов // Эпидемиология и вакцинопрофилактика. – 2003. – № 3 (10). – С. 4-12.

2. Гендон Ю.З. Инактивированная расщепленная гриппозная вакцина Ваксигрипп / Ю.З. Гендон // Вопросы вирусологии. – 2009. – № 1. – С. 3-18.

3. Инфекционные болезни и эпидемиология: Учебник / Покровский В.И., Пак С.Г., Брико Н.И., Данилин Б.К. – 2-е изд.испр. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 816 с.

4. Грип та його профілактика: Навчальний посібник / за ред. Дзюблик І.В., Широбокова В.П. – К. – 2005. – 194 с.

5. Дзюблик І.В. Нова пандемія грипу 2009 р. – реалії сьогодення та найближчі перспективи / І.В. Дзюблик, А.П. Мироненко, О.В. Гуцало [та ін.] // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2009. – № 10 (29). – С. 9-12.

6. Марієвський В.Ф. Проблема вакцинопрофілактики грипу в Україні в сучасних умовах / В.Ф. Марієвський // Профілактична медицина. – 2011. – № 4 (12). – С. 22-29.