сховати меню
Розділи: Погляд фахівця

Особливості перебігу бронхообструктивного синдрому у хворих на туберкульоз легенів

сторінки: 48-51

Л.Д. Тодоріко, д.м.н., завідувач кафедри фтизіатрії та пульмонології, І.О. Сем’янів Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Todorico_3_2010.jpg

Актуальною проблемою сучасності є збільшення поширеності захворювань органів дихання, що супроводжуються бронхообструктивним синдромом (БОС). Не виключенням є і туберкульоз (ТБ) легенів.

В Україні щодня реєструють 102 нових випадки захворювання на ТБ. Така ситуація зумовлена соціально-економічними та медичними чинниками, зокрема зниженням рівня життя населення та наявністю значної кількості хворих (понад 10 тис.), які перебувають у місцях позбавлення волі, недостатнім фінансуванням лікувальних закладів, нестачею кваліфікованих медичних працівників, поширенням хіміорезистентного ТБ [16, 24].

Підтриманню епідемічної ситуації щодо ТБ в Україні сприяє епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу. Понад 30% ВІЛ-інфікованих хворіють на ТБ і близько 40% із них помирають від цієї недуги. ВІЛ-інфекція є потужним чинником, який зумовлює розвиток активної форми ТБ у носіїв латентної інфекції та підвищує ймовірність розвитку його рецидивів [1, 19].

Близько 81% хворих на ТБ становлять особи працездатного та репродуктивного віку. З усіх уперше виявлених хворих на ТБ у 2010 р. безробітні становили 55,6%, пенсіонери – 12,9%, робітники – 11,2%, службовці – 3,6%, студенти та учні – 3,7%, медичні працівники – 1,7%, особи без постійного місця проживання – 1,4%, робітники аграрного сектора – 1,1%, приватні підприємці – 0,9%, в’язні 0,3%, інші 3,9% [16].

Епідемія ТБ характеризується великою кількістю пацієнтів із деструктивними формами захворювання. Це означає, що кожен із таких пацієнтів може зайняти своє місце в епідемічному ланцюжку і продовжити поширення туберкульозної інфекції, якщо лікування виявиться неефективним. За результатами дослідження С.Б. Норейка [7], широке впровадження цільової патогенетичної терапії ТБ, що складається з комплексної методики діагностики та лікування БОС, сприяє вірогідному збільшенню частоти загоєння каверн і припинення бактеріовиділення з наступним одужанням пацієнтів.

Cиндром бронхіальної обструкції – патологічний стан, що виникає внаслідок порушення прохідності бронхів з наступним зростанням опору потоку повітря під час вентиляції і характеризується нападами (пароксизмами) задишки, які виникають через бронхоконстрикцію, запальну інфільтрацію, гіперсекрецію і дискринію бронхіальних залоз, набряк і гіперплазію слизової оболонки бронхів [15, 17, 26].

БОС – збірне поняття. Спостерігають його при багатьох респіраторних і нереспіраторних захворюваннях (більше 100); за причинами розвитку він може бути:

  • • інфекційним (ГРВІ, бронхіт, ХОЗЛ, емфізема легенів, облітеруючий бронхіоліт, пневмонія, ТБ легенів і бронхів, бронхоектатична хвороба);
  • • алергійним (бронхіальна астма, екзогенний алергійний альвеоліт, бронхолегеневий аспергільоз);
  • • обтураційним (сторонні тіла дихальних шляхів (ДШ), пухлини легенів);
  • • гемодинамічним (захворювання серцево-судинної системи з розвитком серцевої недостатності);
  • • при деяких захворюваннях ЦНС і опорно-рухового апарату.
ТБ легенів належить до хвороб, при яких БОС є факультативним і, однак, може призводити до порушення регіонарного кровообігу та мікроциркуляції, розвитку гіперкапнії та гіпоксемії, дихальної недостатності; формування легеневої гіпертензії і легеневого серця; зумовлює інвалідність і зростання смертності [5, 27]. За результатами досліджень деяких авторів, у хворих на ТБ із БОС частіше спостерігають деструкцію легеневої тканини (майже у 3,5 разу) та побічні реакції на антимікобактеріальні препарати (в 1,6 разу) [3, 13, 23].

Отже, вивчення особливостей патогенезу туберкульозної інфекції в умовах епідемії, що підтримується на сьогодні трьома складовими – простим ТБ, хіміорезистентним ТБ і ТБ у ВІЛ-позитивних осіб [16], стрімка еволюція функціональної, ендоскопічної, морфологічної діагностики знову привертають увагу дослідників до такої особливості ТБ, як бронхообструкція.

Метою пропонованого огляду є вивчення поширеності, клінічної значущості БОС у хворих на активний ТБ легенів і обґрунтування необхідності медикаментозної корекції.

Результати дослідження деяких авторів [8, 10, 18] свідчать, що важливою ланкою в патогенезі епідемічного ТБ легенів є дифузне ураження бронхів туберкульозним процесом із розвитком генералізованої обструкції ДШ. Специфічні гістологічно підтверджені зміни в дрібних бронхах виявляють у 100% випадків, у проксимальних бронхах – 80–60% [8]. Так, за результатами бронхоскопії хворих на вогнищевий ТБ легенів, ТБ бронхів виявляють у 7,7% випадків, а дрібні бронхи уражаються у 90,1% випадків [2, 7].

Туберкульозний процес у бронхах виявляють при всіх клінічних формах ТБ. Він є невід’ємною складовою патоморфологічних змін при ТБ, який в уражених ділянках легенів спостерігають у 100% випадків [8, 27].

За результатами досліджень [1, 3, 10, 14], підґрунтям формування БОС при ТБ є порушення прохідності бронхів функціонального або органічного генезу, які проявляються обмеженням потоку повітря під час дихання і мають характерні клінічні прояви, що залежать від форми та тривалості перебігу туберкульозного процесу [21]. БОС виявляють у більшості хворих на активний ТБ, він є основною ланкою патогенетичного ланцюга формування морфологічних змін у бронхолегеневій паренхімі.

У патогенезі бронхіальної обструкції при ТБ суттєву роль відіграють запальний набряк слизової оболонки бронхів, порушення мукоциліарного кліренсу, зменшення просвіту ДШ унаслідок бронхоспазму [4]. Важлива роль у формуванні БОС при ТБ належить вродженій чи набутій гіперреактивності бронхів, яка є наслідком розбалансування роботи клітинних систем нагляду за сталістю їх мембран і функціонуванням рецепторного апарату з наступним порушенням повноцінного виконання функцій ефекторними клітинами внаслідок параспецифічної реакції слизової оболонки бронхів на туберкульозну інтоксикацію. При цьому інтенсивність запальних змін у нижніх відділах ДШ залежить від ступеня вираженості ексудативної фази туберкульозного запалення [9, 30]. Імунну основу БОС при ТБ становлять гіперчутливість і бронхіальна гіперреактивність сповільненого типу. Тому бронхоспазм і запальні зміни в бронхах при ТБ мають перманентний характер і супроводжують весь активний період захворювання [29].

Симптоми бронхообструкції прямо залежать від активності ТБ. Вираженість запальних змін у слизовій оболонці бронхів наростає зі збільшенням інтенсивності ексудативних змін.

У хворих на ТБ без симптомів інтоксикації обструкцію бронхів спостерігають у 46,5%, а за наявності інтоксикаційного синдрому – у 76,1% випадків. ТБ бронхів у хворих з бактеріовиділенням виявляли в 2 рази частіше, аніж в осіб, що не виділяли МБТ. Глибокі порушення регіональної вентиляції і кровотоку спостерігали в ділянках легенів, які дренуються ураженими туберкульозним процесом бронхами, у 100% випадків [22].

Згідно з даними літератури [2, 10, 28], чинниками виникнення БОС у хворих на ТБ легенів є мета- і посттуберкульозний пневмофіброз (з порушенням архітектоніки і топографії бронхолегеневої системи), що призводить до деформації бронхів, утворення бронхоектазів, торпідного перебігу ТБ та прогресування запальних змін в слизовій оболонці бронхів з порушенням місцевого імунного захисту та формуванням мукоциліарної недостатності [6].

Мукоциліарна недостатність як компонент БОС при ТБ має складний генез [13]. Порушення бронхіального кліренсу формується як наслідок не лише сповільнення мукоциліарного транспорту, а й десинхронізації функцій мукоциліарного апарату та прохідності бронхів. Прямим наслідком мукоциліарної недостатності у хворих із деструктивними формами ТБ є частий розвиток бронхогенної дисемінації [1, 23].

Результати окремих досліджень [10, 18], що збігаються з такими проведеного авторами публікації аналізу, свідчать, що у хворих з вперше діагностованим ТБ (ВДТБ) легенів БОС спостерігають більше ніж у половині випадків (медіана коливань становить від 54,5 до 71,2%), а в разі тривалого перебігу захворювання, зокрема при хронічних формах ТБ, бронхообструкцію виявляють майже у 90% випадків.

Згідно з результатами низки досліджень [10, 12], найчастіше БОС розвивається при дисемінованій формі ТБ. Клінічні прояви БОС у хворих на ТБ легенів подібні до симптомів бронхіальної обструкції при хронічному обструктивному захворюванні легенів (ХОЗЛ), однак при цьому спостерігають низку відмінних ознак. Так, деякі автори зазначають [7, 11], що зниження об’ємних показників функції легенів і показників опору повітряному потоку при активному ТБ легенів виникає швидше і є інтенсивнішим, ніж при ХОЗЛ, зокрема за рахунок ушкодження паренхіми і формування фіброзних змін у легенях.

Окремі автори стверджують, що вираженість патологічних змін у нижніх ДШ наростає відповідно до інтенсивності ексудативної фази туберкульозного процесу і згасає в міру його стихання [8, 12, 20]. Деякі дослідники доводять, що при поширених формах ТБ легенів в слизовій оболонці бронхів розвиваються дистрофічні зміни з наявністю елементів неспецифічного запалення, що під час стихання специфічного процесу сприяє перебудові стінки бронхів і формуванню змін, що в половині випадків призводять до утворення бронхоектазів [8].

У більшості випадків у хворих із поширеними формами ТБ легенів, у тому числі і хіміорезистентністю, бронхообструкція має генералізований характер з переважним порушенням прохідності дрібних і середніх бронхів, що проявляється зниженням МОШ75 і МОШ50. При ТБ легенів передусім ушкоджуються зовнішні шари бронхів, на які запальний процес поширюється з паренхіми легенів. Якщо туберкульозний інфільтрат має значні розміри, то в зоні гострих запальних змін опиняються не лише дрібні бронхи, а й субсегментарні бронхи середнього калібру. У хворих із вираженими проявами БОС виявляють симптоми блокади каверни: неповне очищення, здуття порожнини, розвиток великої зони перифокальної інфільтрації. Унаслідок критичного порушення прохідності бронхів в уражених ТБ ділянках бронхолегеневої тканини розвиваються ателектатичні зміни. Доля каверни і запальних змін у більшості випадків залежить від стану дренажної функції легенів, достовірною ознакою порушення якої є розвиток бронхогенної дисемінації [10].

Вітчизняні дослідники повідомляють, що останніми роками відбулися значні зміни частоти та характеру бронхологічних змін при ТБ [8, 17]. Нині вважають, що БОС у хворих на ТБ легенів пов’язаний з алергією на туберкулін і може розглядатися як параспецифічна реакція слизової оболонки ДШ, зумовлена рефлекторним впливом туберкульозної інтоксикації і активацією біологічно активних речовин [3]. Зокрема, за результатами ендоскопії, майже в 2 рази зросла частота виявлення неспецифічного ендобронхіту внаслідок токсико-алергійного впливу туберкульозної інфекції, що ускладнює перебіг легеневих форм ТБ [6].

Морфологічною ознакою БОС є специфічні запальні зміни у бронхах, які виявляють методом бронхоскопії практично у 88% пацієнтів. Слід зазначити, що ендобронхіт, встановлений під час бронхоскопії у хворих на ТБ, є заключним етапом розвитку панбронхіту. За даними І.О. Новожилової [6], неспецифічний катаральний ендобронхіт частіше виявляють при інфільтративній формі ТБ легенів.

У хворих на ТБ унаслідок формування переважно дифузних форм ендобронхіту просвіт ДШ звужений рівномірно, найтяжчий варіант бронхообструкції – експіраторний колапс – не розвивається, тому пацієнт навіть у разі виражених порушень функції зовнішнього дихання недооцінює тяжкість свого стану.

 
Більшість дослідників стверджують, що наявність БОС у хворих на ТБ суттєво знижує ефективність лікування і ускладнює ведення таких пацієнтів [7, 11, 25]. Ймовірно, у частині випадків це пов’язано з порушенням механізмів саногенезу деструктивних змін паренхіми легенів, у решті – це може бути зумовлено гіпоксичною вазоконстрикцією гіповентильованих ділянок (рефлекс Ейлера–Ліллестранда) [14]. За таких обставин БОС створює сприятливі умови для тривалої персистенції МБТ, а з іншого боку – перешкоджає концентрації антимікобактеріальних препаратів у зоні активного запалення.

Таким чином, проведений аналіз літературних джерел свідчить, що основними механізмами формування БОС при ТБ легенів є:

  • запальний процес (ендо- і перибронхіт);
  • деструкція;
  • бронхоспазм;
  • мукоциліарна недостатність;
  • ателектатичні та аспіраційні процеси;
  • експіраторний колапс бронхів;
  • порушення функції системи сурфактанта;
  • токсико-алергійні зміни.

Згідно з результатами клінічного аналізу, маніфестною ознакою БОС у 84,9% випадків є задишка мультикаузального характеру внаслідок ураження паренхіми легенів, бронхоспазму (в основному дрібних бронхів), гіпоксичної вазоконстрикції у відповідь на гіповентиляцію і/або вторинну анемію, ослаблення роботи експіраторних м’язів внаслідок наростання ендогенної інтоксикації.

Відповідно до аналізу респіраторних скарг встановлено, що важливими симптомами БОС у хворих на ТБ є відчуття нестачі повітря (близько 70% пацієнтів) і малопродуктивний кашель (майже у 80% хворих), частота яких, однак, не корелює з результатами об’єктивного обстеження, зокрема сухими хрипами в легенях і подовженим видихом. Це ще раз доводить необхідність дослідження функції зовнішнього дихання у таких пацієнтів.

Отже, наявність БОС у хворих на ТБ може негативно впливати на ефективність лікування відповідних категорій пацієнтів з подовженням термінів рубцювання легеневої тканини та припинення бактеріовиділення [7]. Саме тому закономірним виглядає призначення хворим на ТБ легенів із БОС крім стандартної схеми антимікобактеріальної терапії лікарських засобів, що усувають або зменшують прояви бронхообструкції [11].

БОС при ВДТБ легенів є зворотним, і його можна успішно коригувати призначенням бронхолітиків (беродуал – сальбутамол+іпратропіуму бромід). Без сумніву, найоптимальнішим способом уведення лікарських засобів є інгаляційний, ефективною також може виявитися небулайзерна бронхолітична терапія, оскільки загальновідомо, що спосіб доставки аерозолю у ДШ впливає на результат лікування не менше, ніж вибір власне фармакологічного засобу. Поява небулайзерної терапії позбавила пацієнтів необхідності синхронізувати вдих і вивільнення препарату, дала змогу покращити доставку необхідної дози та забезпечити високий рівень респіраторної фракції препарату, чіткий контроль над кількістю отриманих доз [14]. Важливою складовою успішної терапії БОС при ТБ бронхолітичними препаратами є використання цінної можливості впливу на основні механізми бронхообструкції бронхіального дерева, коли переважають зворотні компоненти (бронхоспазм, запалення, інфільтрація, набряк слизової оболонки бронхів, порушення експекторації бронхіального секрету) [11]. Позитивний клінічний ефект лікування БОС при ТБ легенів проявляється у відновленні дренажної функції легенів, прискоренні загоєння порожнин розпаду з формуванням мінімальних залишкових змін, припиненні бактеріовиділення, зменшенні термінів лікування хворих, побічної токсико-алергійної дії антимікобактеріальних препаратів на функціональний стан бронхолегеневої системи [3, 5].

Таким чином, БОС притаманний практично всім формам ТБ легенів і має низку характерних клініко-рентгенологічних і функціональних ознак. У більшості хворих бронхообструкція є генералізованою з переважанням порушення прохідності дрібних і середніх бронхів, а обов’язковою морфологічною ознакою є наявність запальних змін, бронхоспазму, мукоциліарної дисфункції, що в більшості випадків є зворотними. Бронхообструкцію можна успішно лікувати, застосовуючи поряд з програмою антимікобактеріальної терапії сучасні бронхолітичні препарати.

Література

1. Деякі особливості зв’язку між гострими респіраторними вірусними інфекціями, грипом та захворюваністю на туберкульоз / М.М. Савула, В.К. Паучок, Ю.С. Заводович [та ін.] // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2011. – № 1. – С. 53–59.
2. Зайков С.В. Переваги інгаляційної терапії у хворих на туберкульоз легень з бронхообструктивним синдромом / С.В. Зайков, А.Б. Дудник // Укр. пульмонолог. журн. – 2010. – № 1. – С. 35–38.
3. Зайков С.В. Можливості патогенетичної терапії бронхообструктивного синдрому у хворих на туберкульоз / С.В. Зайков, А.Б. Дудник // Ліки України. – 2009. – № 8. – С. 96–99.
4. Зайков С.В. Бронхообструктивний синдром: принципи діагностики і терапії / С.В. Зайков // Укр. пульмонолог. журн. – 2009. – № 1. – С. 45–49.
5. Зайков С.В. Частота, клінічні особливості та ефективність лікування бронхообструктивного синдрому у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень / С.В. Зайков, А.Б. Дудник // Укр. пульмонолог. журн. – 2009. – № 2. – С. 37–40.
6. Ільницька Л.І. Особливості ендоскопічних проявів запалення слизової оболонки бронхіального дерева при туберкульозі органів дихання у підлітків / Л.І. Ільницька // Укр. пульмонолог. журн. – 2007. – № 4. – С. 29–32.
7. Норейко С.Б. Лікування туберкульозу легень, ускладненого бронхообструктивним синдромом / С.Б. Норейко // Укр. пульмонолог. журн. – 2008. – № 3. – С. 171–172.
8. Новожилова І.О. Патоморфоз бронхологічних змін у хворих із туберкульозом органів дихання / І.О. Новожилова // Укр. пульмонолог. журн. – 2007. – № 4. – С. 24–28.
9. Островський М.М. Бронхообструктивний синдром: актуальні питання діагностики та лікування / О.О. Островський // Укр. пульмонолог. журн. – 2001. – № 2. – С. 14–16.
10. Особливості бронхіальної патології у хворих на туберкульоз легень з порушеннями функції зовнішнього дихання у залежності від типу специфічного процесу / О.М. Разнатовська, Н.С. Пухальська, О.А. Растворов, В.М. Хлистун // Запорізький медичний журнал. – 2008. – № 1. – С. 30–31.
11. Опыт применения тиотропия бромида при бронхообструктивном синдроме у впервые выявленных больных с деструктивным туберкулезом легких / М.Н. Гришин, О.Б. Тимченко, Е.А. Охота [и др.] // Укр. пульмонолог. журн. – 2009. – № 1. – С. 13–16.
12. Пухальська Н.С. Диференційований підхід до вибору бронхолітиків при лікуванні хворих на рецидиви туберкульозу легень з порушеннями функції зовнішнього дихання / Н.С. Пухальська // Укр. пульмонолог. журн. – 2008. – № 3. – С. 188–189.
13. П’ятночка І.Т. Ефективність лікування хворих на туберкульоз легень у залежності від стану бронхіального дерева / І.Т. П’ятночка // Укр. пульмонолог. журн. – 2009. – № 1. – С. 17–21.
14. Тодоріко Л.Д. Патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування бронхолітиками хронічних обструктивних захворювань легень в осіб літнього та старечого віку – сучасний стан проблеми / Л.Д. Тодоріко, Н.М. Маркевич, І.В. Трефаненко // Медицина транспорту України. – 2010. – № 3. – С. 85–90.
15. Тодоріко Л.Д. Патогенетична характеристика прогресування системного запалення при хронічних обструктивних захворюваннях легень у літньому та старечому віці / Л.Д. Тодоріко // Укр. терапевт. журн. – 2010. – № 2. – С. 107–112.
16. Фещенко Ю.І. Контроль за туберкульозом в Україні на сучасному етапі / Ю.І. Фещенко, С.О. Черенько // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2010. – № 3. – С. 5–13.
17. Шмелев Е.И. Бронхообструктивный синдром и его коррекция у больных туберкулезом легких / Е.И. Шмелев // Concillium medicum. – 2007. – № 4. – С. 5–7.
18. Assessment of pulmonary arterial hypertension in patients with systemic sclerosis: comparison of noninvasive tests with results of right-heart catheterization / V.M. Hsu, A.E. Moreyra, A.C. Wilson [et al.] // J. Rheumatol. – 2008. – № 35. – P. 458–465.
19. Agard C. A Multistage Tuberculosis Vaccine that Confers Efficient Protection Before and After Exposure / C. Agard, T. Hoang, J. Dietrich [et al.] // Nature Medicine. – 2011. – № 17. – P. 189–194.
20. Cobat A. High heritability of antimycobacterial immunity in an area of hyperendemicity for tuberculosis disease / A. Cobat // J. Infect. Dis. – 2010. – № 201. – P. 15–19.
21. Coker R. Risk factors for pulmonary tuberculosis: Case-control study / R. Coker, M. McKee, R. Atun [et al.] // British Medical J. – 2006. – № 332. – Р. 85–87.
22. Davies P. Smoking and tuberculosis: the epidemiological association and immunopathogenesis / P. Davies, W.W. Yew, D. Ganguly [et al.] // Transactions of the Royal Society of Tropical Medicine and Hygiene. – 2006. – № 100. – P. 291–298.
23. Duarte E.C. Factors associated with deaths among pulmonary tuberculosis patients: A case-control study with secondary data / E.C. Duarte, A.L. Bierrenbach, J.B. da Silva // Journal of Epidemiology and Community Health. – 2009. – № 63. – P. 233–238.
24. Global Tuberculosis Control, World Health Organition, 2011.
25. Houben E. Interaction of pathogenic mycobacteria with the host immune system / E. Houben, L. Nguyen, J. Pieters // Curr. Opin. Microbiol. – 2006. – № 9. – P. 76–85.
26. Lee J.H. Lung function in patients with chronic airflow obstruction due to tuberculosis destroyed lung / J. H. Lee, G.N. Chang // Resp. Med. – 2003. – Vol. 97, № 1. – P. 1287–1242.
27. Leung C.C. Lower risk of tuberculosis in obesity / C.C. Leung, T.H. Lam, W.M. Chan // Arch. Intern. Med. – 2007. – № 167. – P. 1297–1304.
28. Pai M. Systematic Review: T-Cell–based Assays for the Diagnosis of Latent Tuberculosis Infection: An Update / M. Pai, A. Zwerling, D. Menzies // Ann. Intern. Med. – 2008. – № 149. – P. 1–9.
29. Schiffman G. Tuberculosis Symptoms / G. Schiffman // Medicine Health. – 2009. – 231 р.
30. Segall L. Diagnosis of tuberculosis in dialysis patients: current strategy / L. Segall, A. Covic // Clin. J. Am. Soc. Nephrol. – 2010. – № 5. – P. 1114–1122.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2012 Рік

Зміст випуску 8 (57), 2012

Зміст випуску 9 (58), 2012

Зміст випуску 2, 2012

  1. Т.В. Бездетко, Т.Ю. Химич, И.В. Борзенкова

Зміст випуску 1-2 (50-51), 2012

Зміст випуску 1, 2012

Випуски поточного року

Зміст випуску 3-4 (124-125), 2020

  1. Д.В. Мальцев

  2. Б.М. Пухлик

  3. В. Зайков, П. В. Гришило, А. П. Гришило

  4. A. G. Corsico, S. Leonardi, . A. Licari et al.

  5. О. С. Бильченко, Т. С. Оспанова, В. А. Савоськина, Е. А. Красовская, О. В. Веремеенко

  6. M. Levin, I.J. Ansotegui, . J. Bernstein et al.

  7. A. Bedard, X. Basagana, . J.M. Anto et al.

  8. Г. Є. Ананьїна, І. П. Висеканцев, О. С. Онасенко, Л. В. Степанюк, В. Л. Пономарьова

Зміст випуску 2 (123), 2020

  1. И. П. Кайдашев

  2. С.В. Зайков, П. В. Гришило, А. П. Гришило

  3. К. Ю. Гашинова

  4. С.О. Зубченко, С.Д. Юр’єв, С.Д. Юр’єв

  5. С.Д. Юр’єв

  6. А.Є. Богомолов

  7. Jean Bousqueta, Holger J. Schunemann, Akdis Togias et al.

Зміст випуску 1 (122), 2020

  1. О. А. Ошлянська, Т. Г. Надточій, М. Ф. Денисова, Л. І. Омельченко, Л. Ф. Слєпова, Н.М. Музика, А. Г. Арцимович

  2. Ю.В. Шукліна

  3. Yu Chen, Qianyun Liu, Deyin Guo

  4. Carlo Caffarelli, Francesco Paravati, Maya El Hachem et al.

  5. M. Lauriello, P. Muzi, L. Di Rienzo et al.