Резолюція науково-практичної конференції «Актуальні питання алергології в педіатрії» (16-17 грудня 2008 р., м. Київ)
Науково-практична конференція «Актуальні питання алергології
в
педіатрії» відбулася за підтримки Міністерства охорони
здоров’я України, Національної медичної академії
післядипломної освіти імені П.Л. Шупика й Асоціації педіатрів
Київської області.
У роботі форуму взяли участь 356 лікарів різних спеціальностей:
педіатри, дитячі алергологи та пульмонологи, алергологи-терапевти,
дитячі отоларингологи, неонатологи, генетики, гематологи тощо.
Метою конференції було поширення сучасних знань з дитячої алергології
серед педіатрів загальної практики та лікарів суміжних спеціальностей.
У межах наукового зібрання проведено 4 пленарні засідання, 2 сателітні
симпозіуми, заслухано й обговорено 53 доповіді провідних спеціалістів з
проблем генетики алергійної патології, частої респіраторної
захворюваності, респіраторної алергії, шкірних проявів алергії,
диференційної діагностики суміжних станів, їх фармакотерапії,
гіпоалергенного харчування, екстракорпоральних методів лікування
гострих алергійних станів.
Також було проведено науково-методичну нараду співробітників опорної з
дитячої алергології кафедри педіатрії № 1 НМАПО імені П.Л. Шупика,
завідувачів профільних кафедр і циклів дитячої алергології вищих
медичних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, а також обласних і міських
дитячих алергологів, присвячену актуальним питанням до- та
післядипломного навчання.
На конфереції було
зазначено, що:
• протягом останнього
півстоліття відбулося
зростання поширеності та захворюваності на алергійну патологію як серед
дорослих, так і дітей. Нині вона набуває характеру епідемії;
• відбувається значне
«помолодшання» бронхіальної астми –
одного з
найтяжчих алергійних захворювань, яке у 50% хворих дебютує в перші 3
роки життя, а у 80% дітей – у дошкільному віці;
• бронхіальна астма у дітей
найчастіше
починається у вигляді рецидивів гострого обструктивного бронхіту,
повторних епізодів свистячого дихання, рідше — синдромів
несправжнього крупу та сухого немотивованого кашлю. Проте педіатри
рецидивування таких клінічних проявів не сприймають як симптоми
бронхіальної астми, що призводить, за даними офіційної статистики, до
гіподіагностики захворювання;
• пізнє виявлення та
неадекватна терапія
бронхіальної астми у дітей призводять до зниження якості життя дитини
та її рідних і ранньої інвалідності;
• алергійний риніт у дітей,
особливо
дошкільного віку, зазвичай проявляється риносинусопатією, тому лікарі
часто трактують його як симптом легкої ГРВІ, аденоїдиту або
інфекційного синуситу, через що зазначене захворювання своєчасно не
виявляють і таким пацієнтам не призначають адекватного лікування. Окрім
того, не проводять вчасної базисної терапії цього захворювання, яка, з
огляду на високий ступінь ризику формування бронхіальної астми у
зазначених хворих, є одночасно і методом профілактики останньої;
• незважаючи на те що діагноз
атопічного
дерматиту та харчової алергії у дітей раннього віку встановлюють
вчасно, ці захворювання не розглядають як фактори високого ризику
розвитку бронхіальної астми, до того ж лікують таких пацієнтів
несистематично, застосовуючи часто застарілі терапевтичні підходи;
• загалом питання раннього
виявлення,
діагностики та надання сучасної допомоги дітям з алергійними
захворюваннями є актуальними для вітчизняної педіатрії;
• ефективність роботи невеликої
кількості
дитячих алергологів (116 лікарів в Україні) знижується внаслідок
нераціональної організації: в більшості регіонів вони ведуть не
консультативний (як це потрібно), а первинний прийом хворих, при цьому
нормативи навантаження лікарів на поліклінічному та стаціонарному
етапах спостереження дітей не відповідають сучасним потребам.
Конференція вважає за
потрібне:
1. Вважати проблему алергійних захворювань у дітей однією з
пріоритетних у вітчизняній педіатрії, оскільки, за розрахунками, в
Україні на них має хворіти від 20 до 30% дитячого населення.
2. Проводити науково-практичні конференції з дитячої алергології
щорічно й обов’язково запрошувати на них педіатрів загальної
практики, вузьких спеціалістів і сімейних лікарів.
3. Під час перегляду й оновлення Протоколів і Медичних стандартів з
діагностики та лікування різних форм алергійних та інших захворювань у
дітей узгоджувати погляди на диференційну діагностику та терапію
алергійної патології для формулювання єдиних підходів до її своєчасного
виявлення та лікування.
4. Обласним і міським дитячим алергологам, а також алергологам дитячих
поліклінік на місцях регулярно проводити заняття з педіатрами і
вузькими спеціалістами для висвітлення нових поглядів на діагностику та
лікування алергійної патології у дітей.
5. У навчальних програмах і планах збільшити кількість годин
викладання питань, пов’язаних з алергійними станами, як на
етапі
до-, так і післядипломного навчання.
Д.м.н., професор,
зав. кафедри педіатрії № 1
НМАПО імені П.Л. Шупика,
головний дитячий алерголог МОЗ України
О.М. Охотнікова
