Інформаційний лист № 168/2004

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Український центр наукової медичної інформації

та патентно-ліцензійної роботи

(Укрмедпатентінформ)

Інформаційний лист № 168/2004
про нововведення в системі охорони здоров’я «Тактика вакцинації імуноскомпрометованих осіб»

Протокол № 5 від 21.06.2004 р.

Для впровадження в практику сімейних лікарів, клінічних імунологів, терапевтів, педіатрів, епідеміологів районних/міських поліклінік/лікарень і санітарно-епідеміологічних станцій пропонуємо підходи до проведення профілактичних щеплень імуноскомпрометованих осіб, які були сумісно розроблені в Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, Харківській медичній академії післядипломної освіти й апробовані в Львівській обласній дитячій спеціалізованій клінічній лікарні.

Імунопрофілактика є одним з основних способів боротьби з інфекційними захворюваннями і спрямована на їх профілактику та ліквідацію. Епідеміологічної безпеки можна досягти завдяки високому (не менше 95%) охопленню населення профілактичними щепленнями й адекватній імунній відповіді (у 90% вакцинованих). Однак останніми роками збільшилася кількість осіб з імунодефіцитами, алергійними, автоімунними, імунопроліферативними, онкологічними захворюваннями, для яких характерна слабка або змінена імунна відповідь на вакцинальний антиген. З одного боку, це значно знижує ефективність вакцинопрофілактики, створюючи передумови для формування небезпечної епідситуації, з іншого – може спровокувати загострення хронічного захворювання та виникнення серйозних післявакцинальних реакцій і ускладнень.

Під час вибору тактики імунізації імуноскомпрометованих осіб потрібно звертати увагу на причини формування імунозалежних захворювань, типи порушень імунної системи, ступінь імунної недостатності, особливості клінічного перебігу та механізм дії імунобіологічного препарату, який застосовують для щеплення.
Імунізація живими вакцинами (БЦЖ, оральна поліомієлітна, корова, паротитна, краснушна тощо) протипоказана особам з вираженими порушеннями функції імунної системи, а саме:

• ВІЛ-інфікованим (протипоказані лише щеплення живою оральною поліомієлітною вакциною та БЦЖ);

• пацієнтам з генетичними (первинними) імунодефіцитами;

• пацієнтам з онкологічними й імунопроліферативними захворюваннями;

• особам, які тривало отримують імуносупресивну терапію (цитостатичну, кортикостероїдну, променеву тощо).

У сучасних умовах живу оральну поліомієлітну вакцину потрібно замінити на інактивовану, що дасть змогу вакцинувати навіть імуноскомпрометованих осіб і усунути ризик вакцинасоційованого поліомієліту.
Особливості вакцинації осіб з природженими імунодефіцитами:

• протипоказана вакцинація всіма живими вакцинами при дефіцитах антитілоутворення з низьким ІgG, комбінованих імунодефіцитах, а при дефектах фагоцитозу протипоказана лише БЦЖ;

• протипоказана вакцинація оральною поліомієлітною вакциною членів родини хворого;

• особам із селективним дефіцитом IgA та IgM показана вакцинація згідно з календарем щеплень;

• дітей з транзиторною гіпогамаглобулінемією вакцинують лише інактивованими вакцинами, живі вакцини вводять лише після нормалізації рівнів імуноглобулінів;

• вакцинацію проти вірусного гепатиту В рекомендовано проводити подвійною дозою за такою схемою: через 0-1-2-8 міс після першого введення вакцини (розпочинати можна в будь-якому віці);

• контролювати стан імунної системи та рівень специфічних антитіл рекомендовано на довакцинальному етапі, а також через 3 тиж та 3 міс після вакцинації.
Особливості вакцинації осіб з імунопроліферативними й онкологічними захворюваннями:

• вакцинацію проводять у період стійкої ремісії;

• живі вакцини можна вводити через 3 міс, інактивовані – через 1 міс після закінчення імуносупресивної терапії;

• рекомендовано щеплення проти пневмококової, менінгококової гемофільної інфекцій, гепатиту А, гепатиту В за 10-15 днів до початку або через 3 міс після закінчення імуносупресивної терапії.
При аспленії рекомендовано проводити щеплення проти гемофільної, менінгококової та пневмококової інфекцій. У разі виконання планової спленектомії – за 2 тиж до оперативного втручання.
Особливості вакцинації осіб з алергійними й автоімунними захворюваннями:

• ретельний збір анамнезу, застосування гіпоалергенної дієти, особливо в період вакцинації; при сезонній алергії імунізацію потрібно проводити в період відсутності дії несприятливих чинників;

• вакцинацію здійснюють у період ремісії на тлі планового та курсового лікування згідно з календарем щеплень;

• через те що алергійні реакції формуються на певні компоненти вакцини (гетерологічні білки, антибіотики, формальдегід, мертіолят, гідроокис алюмінію тощо), перед щепленням доцільно проводити шкірну пробу з вакцинальним препаратом: залежно від тяжкості алергійного захворювання вакцину розводять до концентрації 1:10-1:100, вводять внутрішньошкірно в дозі 0,1 мл, протягом 48 год спостерігають за розвитком місцевої та загальної реакції. Протипоказанням до проведення щеплення цією вакциною є будь-яка, навіть місцева, реакція;

• пацієнтам з алергійною патологією рекомендовано за 3-5 днів до і протягом 3-7 днів після вакцинації вживати антигістамінні препарати ІІ чи ІІІ покоління у вікових дозах;

• для профілактики гіпертермічного синдрому рекомендовано парацетамол (10 мг/кг) під час вакцинації та за потреби кожні 6 год протягом 3 днів після щеплення;

• дітям з важкою формою бронхіальної астми під контролем клініко-лабораторних досліджень підвищують дозу інгаляційних кортикостероїдів на 30-50%;

• вакцинацію проводять за 2 міс до або через 2 міс після початку специфічної імунотерапії.
Особливості вакцинації осіб з хронічною патологією:

• вакцинацію потрібно проводити тільки в період ремісії/стабілізації (3 міс) загального стану або на тлі підтримувальної терапії основного захворювання;

• для скорочення тривалості імунізації рекомендовано введення комбінованих вакцин;

• при гемофілії, ідіопатичній тромбоцитопенії внутрішньом’язове введення вакцини замінити на підшкірне;

• рекомендовано щеплення проти пневмококової, менінгококової гемофільної інфекцій та грипу.

Під час вакцинації АКДП дітям з фебрильними судомами та післявакцинальною гіпертермією в анамнезі показано замінити АКДП на АаКДП та вживати парацетамол у момент щеплення та в подальшому через кожні 6-8 год (до 36 год після вакцинації) у разовій дозі 10-15 мг/кг.

Для досягнення адекватної імунної відповіді на певну вакцину в імуноскомпрометованих осіб рекомендовано до- та післявакцинальний контроль за рівнем специфічних антитіл (через 3 тиж, 3 і 6 міс) та консультативну допомогу клінічних імунологів (дорослих і дитячих) в умовах центрів клінічної імунології/імунологічних кабінетів.

Враховуючи тригерні властивості вірусу грипу в розвитку імунозалежних хвороб, у передепідемічний період (жовтень-листопад) усім імуноскомпрометованим особам рекомендована вакцинація проти грипу інактивованими вакцинами.

Таким чином, для досягнення ефективної імунопрофілактики серед імуноскомпрометованих осіб потрібно застосовувати індивідуальний підхід до проведення профілактичних щеплень з урахуванням стану імунної системи, рівня титру специфічних антитіл і характеру дії вакцинальних препаратів.

Така тактика імунізації дасть змогу значно підвищити відсоток охоплення населення профілактичними щепленнями, що буде сприяти стабілізації епідеміологічної ситуації в Україні, зменшенню ризику розвитку інфекційних захворювань й формуванню післявакцинальних реакцій і ускладнень у імуноскомпрометованих осіб.

Досвід використання запропонованої тактики вакцинації свідчить про доцільність її широкого впровадження в клінічну практику.


За додатковою інформацією щодо зазначеної
 проблеми просимо звертатися до укладачів листа.
Інформаційний лист підготовлено за матеріалами
 галузевого ДІФ України