Сучасні можливості лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей з алергічною патологією

Віруси є причиною більшості гострих інфекцій дихальних шляхів, які в сукупності забирають більше 4 млн людських життів на рік. Причому реальне число людей, які хворіють, перевищує офіційну статистику в 1,5–2 рази. Незважаючи на величезні зусилля в розробці засобів профілактики та лікування цієї групи хвороб, їх результат вельми скромний. Більша частина досліджень у цій галузі спрямована на вивчення патогенезу та методів запобігання/терапії грипу. Однак щорічні епідемії останнього, значна мінливість часу пікової захворюваності, варіативність і помилки в прогнозах домінуючих у сезоні штамів вірусу свідчать, що грип на поточний момент слабо контролюється існуючою системою профілактики.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), в міжпандемічні періоди у світі в середньому близько 1 млрд чоловік на рік хворіє на грип, при цьому в 3–5 млн з них розвиваються тяжкі форми інфекції, а від 300 000 до 500 000 хворих помирає. Максимальна летальність від респіраторних інфекцій відмічається в ранньому дитячому віці та у літніх осіб. Те, що розвиток пневмонії щорічно забирає 1,4–1,8 млн життів дітей зазначеного віку (що перевищує сумарну летальність від малярії, ВІЛ-інфекції/СНІДу і кору), значною мірою асоційоване з грипом (17% випадків) та респіраторно-синцитіальною вірусною (РСВ) інфекцією (29%), виводить ці гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) на провідні за медико-соціальною значимістю місця серед усіх захворювань людини [2].

Висока захворюваність на ГРВІ та грип завдає значної шкоди як економіці країни в цілому, так і окремо взятій сім’ї, насамперед у зв’язку з втратою працездатності. Часті респіраторні захворювання асоційовані з соціальною дезадаптацією дитини та несуть в собі потенційну небезпеку формування педагогічних проблем, змін психологічного клімату в сім’ї та зниження якості життя всіх її членів [13, 14].

ГРВІ є групою захворювань зі схожими епідеміологічними та клінічними особливостями, але вкрай різноманітною етіологією (вірусною, вірусно-бактеріальною, змішаною). Сьогодні відомо понад 300 збудників респіраторних інфекцій, серед яких найчастішими є віруси: на їх частку припадає до 90% всіх захворювань у дітей. Збудники ГРВІ належать до різних сімейств. Серед них найбільш відомі РНК-віруси: віруси грипу; парагрипу, РСВ, метапневмовіруси; коронавіруси; риновіруси, ентеровіруси та ротавіруси; ДНК-віруси: аденовіруси; бокавіруси. Серед них присутні, як давно відомі і досить добре вивчені, так і нові штами вірусів, які ідентифіковані за останні роки завдяки розвитку молекулярно-біологічних методів дослідження [3, 15, 20].

Ще однією важливою проблемою сучасної медицини є важко контрольоване поширення алергічної патології у світі. Особливо це стосується дитячого віку. В останні роки відкриття нових етіопатогенетичних механізмів розвитку алергічної патології, і зокрема бронхіальної астми (БА), сприяло розумінню, що частина загострень хронічних алергічних захворювань пов’язана з епізодами ГРВІ та складною взаємодією генетичної схильності і факторів навколишнього середовища. Проте особливе значення приділяється саме респіраторній інфекції, зокрема вірусній, яка відіграє значну роль у реалізації впливу навколишнього середовища на розвиток алергічного захворювання та його загострення [3, 4]. Цей зв’язок встановлено за результатами багатьох епідеміологічних досліджень. Так, чітко простежується зв’язок між сезонним підйомом рівня захворюваності на ГРВІ та частотою госпіталізацій, пов’язаних із загостренням БА. Найбільш яскраво це проявляється у дітей, але також характерно і для дорослих [7].

У низці клініко-епідеміологічних досліджень підтверджено, що приблизно в 80–85% усіх випадків загострень астми у дітей і в 60–75% – у дорослих основними тригерами виступають респіраторні віруси [7, 8]. Зазначені віруси є одними з основних чинників, що здатні опосередковано спричинювати обструкцію дихальних шляхів [9–11]. Clare S. Murray і співавт. вказують на те, що причиною загострення БА у дорослих і дітей старшого віку найчастіше є риновіруси – до 80% випадків, віруси грипу – до 15%, ентеровіруси – 4%, а також метапневмовірус і РСВ – 2% випадків всіх вірус-індукованих загострень. Також причиною розвитку бронхообструкції можуть бути аденовіруси, віруси парагрипу типів 1–3, коронавіруси [4].

ГРВІ не тільки є тригером загострення астми та коморбідної патології, але й впливають на їх перебіг, значно ускладнюючи його. Результати досліджень свідчать, що у хворих на БА з симптомами ГРВІ спостерігають тяжчу ступінь порушення вентиляційної функції легень. На жаль, виявлено безпосередній зв’язок між вірусною інфекцією і летальним результатом внаслідок загострення БА, зокрема в тих випадках, коли пацієнт не отримує необхідної терапії [2, 3, 5, 6, 9].

Поширеність та вираженість ураження респіраторними вірусами значно відрізняється у різних вікових групах. Так, за даними дослідження, яке проводилося О.М. Охотніковою зі співавт., було визначено, що найчастіше у дітей з бронхообструктивним синдромом виявлявся бокавірус І типу (39,3%). Другим за частотою ідентифікації був метапневмовірус, який було визначено у 10,7% дітей. Риновіруси та РСВ були виявлені у 7,1% дітей. У 3,6% випадків ідентифіковано віруси парагрипу 1-го і 3-го типів, у 3,6% випадків зафіксовано ко-інфекцію (метапневмовірусу і вірусу парагрипу 1-го типу; рис. 1).

Рис. 1. Етіологічна струкура ГРВІ у дітей з повторними епізодами обструктивного бронхіту та хворими на БА   Рис. 1. Етіологічна струкура ГРВІ у дітей з повторними епізодами обструктивного бронхіту та хворими на БА Рис. 2. Частота виявлення збдників ГРВІ у дітей залежно від віку   Рис. 2. Частота виявлення збдників ГРВІ у дітей залежно від віку Рис. 3. Частота виявлення вірусних агентів залежно від пори року (2012 рік)   Рис. 3. Частота виявлення вірусних агентів залежно від пори року (2012 рік)

При розподілі частоти ідентифікації респіраторних вірусів відносно віку (рис. 2) було виявлено 80–85,7% позитивних проб у дітей віком старше 1 року, тоді як у хворих віком до 1 року кількість позитивних проб на наявність збудників ГРВІ становила 50%, але статистично значуще показники не відрізнялися (р > 0,05).

Респіраторні віруси ідентифікувалися цілорічно. У матеріалі, що відбирався навесні 2012 р., віруси були виявлені у 100% випадків, влітку – у 86%, восени віруси були ідентифіковані у 75% дітей, тоді як зимою – лише у 40% випадків (рис. 3).

При дослідженні частоти виявлення респіраторних вірусів залежно від діагнозу було отримано наступні дані (табл. 1). У дітей обох груп частота ідентифікації вірусів становила 75%. Як у дітей з ОБ, так і у дітей із загостренням БА найчастіше виявлявся бокавірус І типу. У пацієнтів з ОБ бокавірус виявлявся в 25% випадків, тоді як у дітей з БА – у 58,4% випадків. Частота виявлення бокавірусів вірогідно значимо не відрізнялась між дітьми з ОБ та БА (р > 0,05), але клінічно значущу відмінність все таки було встановлено. Відносний ризик (Relative Risk; RR) RR = 2,3 (95% довірчий інтервал (СІ) 0,9–6,2), тобто загострення БА у дітей у 2,3 раза частіше були пов’язані з бокавірусною інфекцією порівняно з хворими на ОБ.

Незважаючи на вражаючі досягнення сучасної медицини, проблема ефективного контролю за захворюваністю на ГРВІ зберігає свою актуальність і сьогодні. Одна з найважливіших проблем сучасної вірусології – постійні зміни антигенної структури вірусів, що призводять до формування високотоксичних, резистентних до лікування штамів. Саме цим зумовлена необхідність постійного вивчення механізмів розвитку інфекційного процесу та пошук ефективних методів лікування [2, 5, 7, 10].

Крім того, у той самий час, коли негативна роль вірусних агентів у розвитку та загостренні БА і коморбідних захворювань безумовна, питання діагностики, лікування та профілактики вірус-індукованого загострення астми остаточно не вирішені й досі [3, 5, 9]. Причин для цього декілька: і велика різноманітність респіраторних вірусів (більше 200 видів), і складнощі їх верифікації (на жаль, у рутинній практиці поки що мало доступні методи експрес-діагностики грипу, ГРВІ і бактеріальних респіраторних інфекцій) та визначення особливостей патогенезу, і недостатня кількість противірусних препаратів з доведеною клінічною ефективністю щодо респіраторних збудників тощо [1–3]. Всі ці обставини пояснюють практично повну відсутність інформації у міжнародних і національних рекомендаціях з питань діагностики та лікування вірус-індукованого загострення БА [3, 5, 9, 10].

Всі ми добре розуміємо, що одним з обґрунтованих і ефективних заходів боротьби з щорічними епідеміями грипу є вакцинопрофілактика. Водночас немає вакцин, які могли б контролювати та запобігати розвитку інших вірусів.

Слід відзначити, що в наш час педіатри обмежені у виборі противірусних препаратів для терапії ГРВІ і грипу у дітей. Спектр противірусних препаратів з доведеним ефектом складають переважно препарати проти грипу (блокатори М₂-каналів та інгібітори нейрамінідази), а також рибавірин, який застосовується в терапії тяжких форм РСВ-інфекції у дітей. Однак у зв’язку з розвитком у циркулюючих штамів збудника резистентності препарати адамантанового ряду (амантадин, ремантадин), що застосовуються в лікуванні грипу А, суттєво втратили свої позиції — частка резистентних до них штамів вірусу грипу А в деяких країнах сягає 90%, що стало причиною заборони в США з минулого епідемічного сезону використання адамантанів для лікування і профілактики грипу [9, 10].

Інгібітори нейрамінідази (озельтамавір, занамівір), які застосовуються у лікуванні грипу А і В, є ефективними щодо більшості вірусів грипу, у тому числі пандемічного, але в останні роки відзначається суттєвий ріст числа резистентних до озельтамавіру штамів вірусу грипу А(H1N1). Найбільшу кількість таких штамів виділено в Норвегії (64%), Франції (39%), а також в США (9%), Гонконзі, Австралії [10].

Ситуація, що склалась, актуалізує пошук нових препаратів з широким спектром противірусної активності, а також іншими вагомими для лікування ГРВІ терапев­тичними ефектами (протизапальними, антигістамінними). Очевидно, що препарати для терапії ГРВІ, у тому числі грипу, повинні сприяти елімінації збудника, стимулювати захисні сили організму і корегувати функціональні порушення, що виникають під час хвороби [11].

Стосовно таких можливостей проведення лікування ГРВІ у дітей, спочатку бажано розібратися з механізмами противірусного захисту, який має імунна система. І однією з головних ланок цього захисту є система інтерферонів (ІФН). Це швидко реагуюча і найважливіша складова вродженого імунітету. ІФН являють собою видоспецифічні історичні цитокіни (біологічно активні білки та/або глікопротеїди), які синтезуються клітинами в процесі імунної відповіді. Вони представлені практично в кожній клітині організму, їх дія направлена на розпізнавання та елімінацію чужорідної генетичної інформації. Саме ІФН є одним з перших бар’єрів, що перешкоджає вірусній експансії. Вони інгібують внутрішньоклітинні етапи репродукції вірусів у заражених клітинах і забезпечують нечутливість до вірусів здорових клітин. Точкою дії для ІФН є вірусні М-РНК, які блокуються ними, і в результаті пригнічується синтез вірусних білків. З побічних ефектів ІФН слід зазначити грипоподібний синдром, цитопенічні реакції, диспеп­сію, шкірні висипання, які спостерігаються, як правило, при індивідуальній непереносимості, тривалому застосуванні або передозуванні препаратів.

Індуктори ІФН – це різнорідні за родинним складом високо- і низькомолекулярні природні і синтетичні сполуки, що об’єднані здатністю викликати в організмі синтез власного ендогенного ІФН. Механізм та спектр дії ІФН та їх індукторів аналогічні, однак останні мають цілу низку переваг перед екзогенними ІФН: вони слабоалергенні; забезпечують пролонговану продукцію суміші ІФН-α, -β, -γ у фізіологічних дозах, достатніх для досягнення терапевтичного і профілактичного ефектів; не мають побічних дій.

За результатами аналізу існуючих вітчизняних і закордонних публікацій з даного питання, перспективним видається використання інноваційних лікарських препаратів, створених на основі реліз-активних антитіл до ендогенних регуляторів. Завдяки особливій технології виробництва таким препаратам властива специфічна фармакологічна активність, яка названа реліз-активністю. Саме ця властивість забезпечує їм широкий терапевтичний коридор і є основою високої безпеки [12].

На особливу увагу заслуговує комбінований противірусний препарат Ергоферон ^®, який у 2011 р. був випущений фармацевтичною науково-виробничою компанією ТОВ «НПФ «Матеріа Медика Холдінг». Препарат містить реліз-активні афінно-очищені антитіла до ІФН-γ людини (РА АТ до ІФН-γ), гістаміну (РА АТ до гістаміну) і CD4 (РА АТ до CD4) і має комплексну дію (посилену противірусну, протизапальну та антигістамінну) [13, 14].

Посилена противірусна дія Ергоферону реалізується за рахунок впливу РА АТ до ІФН-γ і РА АТ до СD4 на систему ІФН у поєднанні з активацією процесів розпізнавання вірусів системою CD4. Експериментально і клінічно доведено, що РА АТ до ІФН-γ підвищують вірус-індуковану продукцію ІФН-α та -γ і асоційованих з ними інтерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-10 та ін.), поліпшують ліганд-рецепторну взаємодію ІФН, відновлюють цитокіновий статус. РА АТ до ІФН-γ також сприяють активації фагоцитозу і NK-клітин, відновленню балансу T-хелперної (1-го і 2-го типів) активності імунної відповіді та В-лімфоцитів з підвищенням продукції захисних антитіл – IgG і IgA, у тому числі секреторного IgА (sIgА), який сприяє посиленню місцевого імунітету, і гальмуванням продукції алергічних антитіл – IgЕ [15–19].

РА АТ до CD4, які входять до складу Ергоферону, регулює функціональну активність CD4-рецептора, представленого на антиген-презентувальних клітинах (макрофагах, дендритних клітинах) і Т-хелперах 1-го і 2-го типів, що призводить до підвищення функціональної активності CD4-лімфоцитів, нормалізації імунорегуляторного індексу CD4/CD8, а також субпопуляційного складу імунокомпетентних клітин (CD3, CD4, CD8, CD16, CD20) [13, 17]. Таким чином, поєднання РА АТ до ІФН-γ і РА АТ до CD4 впливає на універсальні механізми противірусного захисту, які відіграють ключову роль в розвитку імунної відповіді незалежно від типу вірусу.

У серії експериментальних досліджень показано високу противірусну активність Ергоферону та його компонентів. Так, наприклад, противірусний ефект РА АТ до ІФН-γ щодо вірусу пандемічного грипу А(H1N1)2009, що проявлялось пригніченням реплікації вірусу в легеневій тканині, збільшенням тривалості життя і зниженням летальності лабораторних тварин [20]. Також in vitro на моделі РСВ-інфекції продемонстровано, що Ергоферон інгібує реплікацію РСВ, статистично значуще знижуючи вірусне навантаження на клітини лінії HeLa, і не є токсичним [21]. Отримані результати свідчать про противірусну активність Ергоферону щодо РСВ і можливості його використання у складі комплексної терапії та профілактики даного захворювання [22].

Противірусна активність Ергоферону доповнюється ефектами РА АТ до гістаміну, які чинять протизапальну та антигістамінну дію. Завдяки модифікуючій дії на гістамін-залежну активацію периферійних і центральних H₁-рецепторів, РА АТ до гістаміну сприяють зменшенню проникності судин і зниженню агрегації тромбоцитів у реакціях на контакт з антигеном, пригніченню вивільнення гістаміну з опасистих клітин і базофілів, оптимізації продукції лейкотрієнів. Як наслідок, знижується тонус гладенької мускулатури бронхів і вираженість супутніх алергічних реакцій. Клінічно це призводить до скорочення тривалості і зменшення вираженості ринореї, набряку слизової оболонки носа, кашлю та чихання [13, 18]. Окрім того, протизапальна активність Ергоферону забезпечується впливом РА АТ до ІФН-γ та РА АТ до CD4 на систему цитокінів, що в свою чергу, забезпечує регуляцію продукції про- і протизапальних цитокінів [13].

Таким чином, трьохкомпонентний склад Ергоферону дає змогу впливати на різні механізми інфекційно-запального процесу і формувати адекватну противірусну відповідь широкого спектру без ризику розвитку резистентності. Ергоферон широко використовується у клінічній практиці з метою профілактики і лікування широкого спектру вірусних інфекцій. 
Дію Ергоферону підтверджено численними експериментальними і клінічними випробуваннями [18, 21, 23–31, 34]. Слід відзначити, що опубліковані результати досліджень щодо безпеки та ефективності Ергоферону були проведені відповідно до діючих стандартів дослідження лікарських препаратів і принципів доказової медицини.

З метою вивчення терапевтичної ефективності Ергоферону в лікуванні ГРВІ і грипу проведена низка рандомізованих досліджень, у тому числі «золотий стандарт» дизайну досліджень з позицій доказової медицини – рандомізовані багатоцентрові подвійні сліпі плацебо-контрольовані дослідження [18, 25, 27].

В ході багатоцентрового відкритого рандомізованого контрольованого дослідження, проведеного в 12 медичних закладах з лютого 2011 р. по квітень 2014 р., оцінювали ефективність та безпеку Ергоферону у порівнянні з озельтамівіром при лікуванні сезонного грипу у дорослих. Дослідження проводилося відповідно до принципів Хельсінкської декларації та належної клінічної практики.

У дослідженні, в цілому, взяв участь 161 пацієнт у віці від 18 до 60 років: 81 пацієнт у 1-й групі (Ергоферон) і 80 пацієнтів у 2-й групі (озельтамівір). У ході дослідження було продемонстровано, що клінічна ефективність Ергоферону співставна з клінічною ефективністю озельтамівіру.

Відсоток пацієнтів з відсутністю лихоманки, яка, як відомо, корелює з кліренсом вірусу і противірусною ефективністю терапії, був оцінений як первинний критерій ефективності. Ергоферон продемонстрував співставний з озельтамівіром ефект щодо тривалості лихоманки: понад дві третини пацієнтів повідомили про температуру тіла ≤ 37,0 °С до кінця 4-го дня. При завершенні лікування відсоток пацієнтів з нормальною температурою тіла вранці і ввечері в обох групах був однаковий. Середня тривалість періоду лихоманки в групі, що приймала Ергоферон, становила приблизно 2 дні, без істотної різниці у порівнянні з групою, що приймала озельтамівір. Ця ефективність відповідає раніше опублікованим даним.

Лікування Ергофероном вдвічі зменшило тяжкість симптомів грипу (головний біль, м’язові болі та болі в суглобах) на 3-й день. Взагалі, середня тривалість симптомів грипу становила близько 2 днів у групі Ергоферону і була співставна з групою озельтамівіру. Крім того, статистичний аналіз показав послідовне співвіднесення показників використання жарознижуючих препаратів в обох групах. Важливо, що не було жодного випадку погіршення захворювання або ускладнень серед досліджуваних пацієнтів. Покращені показники якості життя, про які повідомили пацієнти, що приймали Ергоферон, відповідали значному поліпшенню загального балу EQ5D і самозвіту пацієнтів про свій стан здоров’я від початкового значення.

Інше відкрите порівняльне рандомізоване дослідження ефективності та безпеки Ергоферону в лікуванні грипу та ГРВІ у дорослих у стаціонарних умовах за участю 100 пацієнтів показало, що застосування цього препарату сприяло швидшому усуненню симптомів, скорочуючи тривалість температурної реакції в 1,8 раза, катаральних явищ – удвічі.

У пацієнтів, які отримували Ергоферон, вміст Т-хелперів і NK-клітин був достовірно вищим (р<0,02) порівняно з контролем, і у них швидше відбувалася нормалізація імунорегуляторного індексу. Хворі, котрі також приймали Ергоферон, мали удвічі вищі показники індукованого ІФН-α та -γ порівняно з хворими групи контролю. А рівень гістаміну у них в період реконвалесценції визначався в інтервалі референтних значень здорових осіб (0,67 ±0,12 мкмоль/л), тоді як у пацієнтів контрольної групи він залишався вище норми (0,91 ± 0,03 мкмоль/л). Отримані результати свідчать не тільки про терапевтичну ефективність Ергоферону, а й патогенетичну обґрунтованість його використання при грипі та ГРВІ [23].

Також доведена ефективність та безпека Ергоферону в лікуванні ГРВІ у хворих з бронхіальною астмою (БА). У пацієнтів, які отримували Ергоферон, основні клінічні прояви ГРВІ (катаральні симптоми, інтоксикація) зникали на 1-шу –2-гу добу захворювання, 78% хворих не потребували призначення антибактеріальної терапії. При прийомі препарату не виявлено алергічних реакцій та інших побічних ефектів [30].

Таким чином, отримані у численних клінічних дослідженнях дані свідчать про високий профіль безпеки і доведену ефективностість Ергоферону в лікуванні ГРВІ у дорослих.

Ефективність та безпеку профілактичного застосування Ергоферону оцінено у відкритому проспективному порівняльному рандомізованому дослідженні у дітей 3–7 років, хворих на БА, в епідемічний сезон ГРВІ. Встановлено, що профілактичний прийом Ергоферону впродовж 1 міс дає змогу суттєво (р < 0,05) знизити частоту епізодів ГРВІ та загострень БА у дітей дошкільного віку. Поєднане використання Ергоферону і препаратів базової терапії БА є безпечним [1, 7, 8, 31].

Слід зазначити, що при проведенні клінічних та експериментальних досліджень надавалось особливе значення вивченню безпеки Ергоферону, що надзвичайно важливо при виборі препарату для дитячої практики [1]. У всіх клінічних випробуваннях Ергоферону як у дорослих, так і у дітей підтверджено високий профіль його безпеки [1, 7, 8, 31].

Метою дослідження, яке було проведене на ка­федрі педіатрії №1 на базі НДСЛ «ОХМАТДИТ» і Республіканської консультативної поліклініки, було оцінити клінічну ефективність та безпеку використання Ергоферону в комплексній терапії ГРВІ у дітей з БА і коморбідною патологією.

Згідно з критеріями включення, до дослідження увійшли діти віком від 6 міс до 6 років з визначеним діагнозом БА або рецидивного синдрому бронхіальної обструкції (РБОС), у яких відмічалося підвищення температури тіла не нижче 37,5 °С, був наявний як мінімум один з катаральних симптомів (кашель, риніт, почервоніння, набряк або біль у горлі) та один з симптомів інтоксикації (зниження апетиту або відмова від їжі, нудота, головний біль, в’ялість, біль у м’язах, пітливість або озноб). За методом випадкової вибірки було сформовано дві групи дітей загальним числом 40 пацієнтів (у кожній групі по 20 дітей). Усі хворі отримували лікування БА та РБОС згідно з існуючими протоколами та необхідну симптоматичну терапію з урахуванням клінічних симптомів ГРВІ. Крім того, пацієнти основ­ної групи отримували Ергоферон відповідно до лікувальної схеми з 1-ї доби визначення симптомів хвороби (1-ша доба лікування – 8 таблеток (згідно з інструкцією).

Ефективність Ергоферону у лікуванні оцінювалася за низкою критеріїв. Основним критерієм була тривалість підвищеної температурної реакції, тривалість синдрому БОС, крім того, визначалася частка пацієнтів, у яких розвивалися вторинні (бактеріальні) ускладнення, які потребували призначення антибіотиків, додатково оцінювалися інтоксикаційний та катаральний синдроми.

Статистична обробка результатів проводилася за допомогою програм Statistica 6,0.

Аналіз отриманих результатів показав, що клінічна картина типового перебігу ГРВІ характеризувалась гострим початком захворювання, наявністю синдрому інтоксикації та катарального синдрому, розвитком загострення у вигляді БОС з 2-го (або 3-го) дня захворювання. Своєчасне (з появи перших ознак ГРВІ) пероральне призначення Ергоферону сприяло швидшому зникненню загальних клінічних ознак захворювання (табл. 2). В цілому, при використанні даного препарату у дітей основної групи вдалося зменшити терміни загострення хронічної патології та запобігти розвитку бактеріального ускладнення у порівнянні з дітьми контрольної групи (р > 0,05).

Таблиця 2. Порівняльна характеристика інтоксикаційного синдрому

Таким чином, проведений аналіз літературних даних та власні спостереження надають важливу інформацію щодо ролі нових респіраторних вірусів у провокації БОС у дітей та можливостей сучасної противірусної терапії. Отже, можливим є призначення Ергоферону у комплексній терапії ГРВІ у дітей з хронічною алергічною патологією. Незначна кількість включених у дослідження дітей та зосередження виключно на клінічних симптомах захворювання диктують необхідність подальшого вивчення ефективності препарату та його впливу на стан імунної системи у дітей з алергічними захворюваннями.

Стаття друкується в скороченому обсязі

Список літератури – у редакції

Современные возможности лечения острых респираторных вирусных инфекций у детей с аллергической патологией

Е. Н. Охотникова, Е. В. Шарикадзе, С. Н. Руденко

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л.Шупика

Резюме

В статье представлен анализ данных литературы, характеризующий значение респираторных вирусов в развитии хронической аллергической патологии и ее течение у детей на фоне ОРВИ. Проанализированы литературные данные, касающиеся эффективности лечения детей с использованием индукторов интерферонов, в частности препарата Эргоферон. Даны результаты оценки клинической эффективности Эргоферона для лечения ОРВИ. Эргоферон – новый комбинированный препарат, созданный на основе аффинно-очищенных антител к γ-интерферону человека (анти-ИФН-γ), гистамину (анти-Н) и СD4 (анти-СD4). Проведено сравнительное изучение эффективности Эргоферона у детей с БА и РБОС. Исследование выполнено с участием 40 пациентов, распределенных в две группы. Оценивалась продолжительность основных симптомов ОРВИ.

Ключевые слова: бронхиальная астма, острые респираторные вирусные инфекции, дети, респираторные вирусы, эргоферон.

Current Treatment of Acute Respiratory Viral Infections in Children with Allergic Pathology

O. M. Okhotnikova, O. V. Sharikadze, S. M. Rudenko

Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education

Abstract

The article presents a literature review describing the importance of respiratory viruses in the development of chronic allergic disease and its course in children on the background of ARVI. Analyzed literature data concerning the effectiveness of the treatment of children with the use of inducers of interferons, in particular drug ergoferon. The results of the evaluation of the clinical efficacy of Ergoferon of treatment of ARVI. Ergoferon is a new combination drug, created on the basis of affinity purified antibodies to human gamma-interferon (anti-IFN-γ), histamine (anti-H) and CD4 (anti-CD4). A comparative study of the efficacy of Ergoferon in children with BA and syndrome of bronchial obstruction. The study was performed on 40 patients divided in two groups. Estimated duration of the main ARVI symptoms.

Key words: bronchial asthma, acute respiratory viral infections, children, respiratory viruses, ergoferon.