Хронодетермінована антиоксидантна та лазерна терапія алергодерматозів: патогенетичне обґрунтування, клінічна ефективність
pages: 54-60
Untitled
Алергодерматози – алергійні захворювання шкіри, до яких належать алергійний контактний дерматит, екзема, атопічний дерматит та ін., є одними з найпоширеніших захворювань шкіри. У різних регіонах України частка алергодерматозів у структурі патології шкіри становить від 20 до 43% і продовжує зростати внаслідок сенсибілізації населення хімічними чинниками довкілля [1, 7, 26].
Особливостями клінічного перебігу алергодерматозів на сучасному етапі є схильність до частих рецидивів з поширеним ураженням шкіри, розвитком ускладнень, торпідністю до засобів базової терапії [13, 30, 32], що є причиною тривалої непрацездатності пацієнтів, зниження якості їх життя та соціальної активності [12, 35, 36].
Згідно з результатами сучасних досліджень, патогенез алергодерматозів є складним і багатофакторним і об’єднує як вплив екзогенних чинників [7, 33, 37], так і участь ендогенних механізмів, до яких належать генетична детермінованість, розлади імунної, нервової й ендокринної регуляції, дисфункція органів травлення, вплив вогнищ фокальної інфекції, обмінні та мікроциркуляторні порушення тощо [9, 16, 23, 31].
Важливою ланкою патогенезу алергодерматозів вважають дисбаланс оксидантно-антиоксидантного гомеостазу, який виявляється активацією процесів вільнорадикального окиснення ліпідних і білкових структур, формуванням ендогенної інтоксикації і недостатністю факторів антиоксидантного захисту [3, 20], що обґрунтовує призначення засобів антиоксидантної дії.
Проблема терапії алергійних дерматозів на сучасному етапі зумовлена зростанням кількості хворих, у яких формується резистентність чи сенсибілізація до медикаментозних засобів, що обумовлює ширше застосування в комплексній терапії немедикаментозних методів, зокрема лазерної терапії [25, 27]. Доведено, що низькоінтенсивне (потужністю до 40 мВт) лазерне випромінювання виявляє протизапальну, протинабрякову й імуностимулювальну дію, покращує обмінні та репаративні процеси у шкірі, підвищує активність факторів антиоксидантної системи тощо [6, 10].
Згідно з результатами досліджень із хронобіології та хрономедицини, одним із перспективних напрямів оптимізації лікування захворювань людини є розробка хронодетермінованих методів терапії з урахуванням хронобіологічних особливостей показників функціонального стану організму [2, 19]. Встановлено, що одним із ранніх критеріїв порушень обмінних і адаптаційних процесів в організмі є зміни добових (циркадіанних) ритмів, зокрема оксидантно-антиоксидантного гомеостазу [28], що слід враховувати під час призначення хворим хронодетермінованих методів лікування. Водночас клінічними й експериментальними дослідженнями доведено, що лазерна терапія є ефективнішою у разі її хронобіологічної детермінованості [8] та в поєднанні з антиоксидантними засобами [21].
|
Метою проведеного дослідження було вивчення ефективності лікування хворих на алергодерматози при хронодетермінованому застосуванні антиоксидантних засобів і комбінованої лазерної терапії з урахуванням параметрів добових (циркадіанних) ритмів показників про- й антиоксидантної систем крові пацієнтів.
Матеріали та методи дослідження
Під спостереженням перебувало 299 хворих на алергодерматози, у тому числі на екзему – 225, дерматит контактний алергійний – 41, дерматит атопічний – 18 і нейродерміт – 15 осіб віком від 18 до 76 років. У 246 хворих алергійні захворювання шкіри мали хронічний перебіг, у 53 – були діагностовані вперше. У 232 хворих патологічний процес на шкірі мав поширений характер, у 67 – був обмеженим. За даними анамнезу, у кожного десятого (у 31 особи – 10,4%) обстеженого хворого на алергодерматози були випадки алергійних реакцій на медикаменти. Визначення параметрів циркадіанних ритмів показників оксидантно-антиоксидантного гомеостазу проведено у 146 хворих на алергодерматози. У групу контролю було включено 26 практично здорових осіб (донорів).
Стан оксидантної системи крові у хворих на алергодерматози оцінювали за вмістом в еритроцитах малонового альдегіду (МА) – одного з кінцевих продуктів пероксидного окиснення ліпідів, у сироватці крові – середньомолекулярних пептидів (молекул середньої маси – МСМ) – маркера ендогенної інтоксикації, а також фракцій окиснювальної модифікації білків (ОМБ), визначених за альдегідо- та кетонопохідними нейтрального (ОМБ Е370) та основного (ОМБ Е430) характеру.
Стан антиоксидантної системи крові визначали за рівнем відновленого глутатіону (ВГ) в еритроцитах, церулоплазміну (ЦП) – у сироватці крові, активністю каталази (АК) та глутатіонпероксидази (ГПО) – у цільній крові за відомими методиками [5, 11, 14, 17, 18].
Для визначення параметрів циркадіанних ритмів показників оксидантно- антиоксидантного гомеостазу забирання крові у хворих на алергодерматози проводили тричі впродовж доби (о 08.00, 16.00 та 24.00). Отримані дані обробляли методом косинор-аналізу. Вивчали такі параметри ритму:
- мезор (середній рівень показника);
- амплітуду (різницю максимального відхилення досліджуваного показника й мезору);
- акрофазу (момент часу, у який реєстрували максимальне значення показника);
- батифазу (момент часу, у який відзначали мінімальне значення показника).
Статистичну обробку даних проводили методом варіаційної статистики, використовуючи критерій Стьюдента (t), за вірогідну вважали різницю середніх значень при р<0,05 [15].
Результати дослідження та їх обговорення
У процесі визначення параметрів циркадіанних ритмів показників оксидантної системи крові у хворих на алергодерматози встановлено
У хворих на алергодерматози також виявлено зміщення часу акрофази МА, МСМ, ОМБ Е370 та ОМБ Е430 у напрямку вечірніх годин, а батифази – на ранкові години, що схематично представлено на рис. 1. Під час визначення у хворих на алергодерматози показників антиоксидантної системи крові встановлено
Водночас у хворих на алергодерматози визначено (рис. 2) зміщення часу акрофази АК, ЦП та ГПО у напрямку ранкових годин, а ВГ – у напрямку денних годин зі зменшенням їх рівнів упродовж дня та мінімальними значеннями у вечірні години. Зважаючи на встановлене у хворих на алергодерматози зростання впродовж доби (від ранкових до вечірніх і нічних годин) показників оксидантної системи крові на тлі зниження активності чинників антиоксидантного захисту, для оптимізації лікування алергійних дерматозів нами розроблено й апробовано комплексний метод лікування із застосуванням хронодетермінованої антиоксидантної та комбінованої лазерної терапії.
Гранули кверцетину – лікарська форма флавоноїду кверцетину на основі природних модуляторів розчинності – глюкози та яблучного пектину. Флавоноїди мають Р-вітамінну активність і виражений синергізм з аскорбіновою кислотою; пектин запобігає всмоктуванню із травного тракту іонів токсичних металів, радіонуклідів, пестицидів і сприяє їх виведенню. Поєднання кверцетину і пектину у гранулах кверцетину забезпечує їх сорбційну та антиоксидантну дію. Встановлено, що кверцетину притаманна висока біологічна активність: він має виражену антиоксидантну дію, зокрема завдяки прямій інактивації супероксид-аніонів, а також радіопротекторну, протизапальну та протиалергійну дію (нормалізує стан клітинних і субклітинних мембран, пригнічує виділення гістаміну опасистими клітинами тощо) [4, 29]. Гранули кверцетину хворим на алергійні дерматози призначали диференційовано: при обмежених формах – по 1 г 2 рази на добу о 14.00 та 20.00 упродовж 2–3 тиж, Хворим на алергодерматози також призначали антиоксидантний комплекс Три-Ві Плюс (до складу якого входять бета-каротин (провітамін А), аскорбінова кислота (вітамін С), токоферол (вітамін Е), мідь, селен, цинк) чи інші вітамінні антиоксидантні засоби (АЕвіт, аскорбінова кислота, оксилік), які сприяють пригніченню процесів пероксидації та зменшенню проявів ендогенної інтоксикації [24]. Так, α-токоферол (вітамін Е) є основним жиророзчинним антиоксидантом в організмі людини, який активно перериває ланцюгові вільнорадикальні реакції в процесі окиснення ненасичених жирних кислот у мембранах; вітамін А (ретинол) необхідний для утворення сірковмісних молекул, які зв’язують ендогенні токсичні речовини та ксенобіотики; вітамін С бере участь у зворотних окисно-відновних реакціях. Між вказаними вітамінними засобами є тісна фізіологічна взаємозалежність, що забезпечує їх поєднану, синергійну антиоксидантну дію: вітамін С захищає антиокисну здатність вітаміну Е, стабілізує його рівень у плазмі крові й тканинах, вітамін Е запобігає окиснюванню α-каротину (провітаміну А) [24].
Антиоксидантний комплекс Три-Ві Плюс (чи АЕвіт) при обмежених формах алергодерматозів призначали по 1 таблетці (1 капсулі) о 14.00 та 20.00, а при поширених – по 1 таблетці (1 капсулі) о 14.00 і 2 таблетки (1 капсулі) о 20.00 упродовж 3–4 тиж; аскорбінову кислоту – по 1 мл внутрішньом’язово щодня (після 14.00), на курс – 10–15 ін’єкцій. Для проведення хворим на алергодерматози сеансів лазерної терапії застосовували напівпровідниковий скануючий лазер SM-2 PL «Gurza» з довжиною хвилі 0,65 мкм і потужністю випромінювання 10 мВт (виробництва Ніжинських лабораторій скануючих пристроїв). Сеанси ЧЛОК здійснювали шляхом опромінення однієї з поверхневих вен у ліктьовому згині з використанням фігури сканування у вигляді нерухомої цятки по 10 хв через день у другій половині дня (з 14.00 до 18.00), на курс – 6–10 процедур. Диференційовану (залежно від клінічних проявів алергодерматозів) ЗЛТ проводили у вигляді лазерної фотохіміотерапії чи лазерного фотофорезу з використанням фігури сканування у вигляді густої рухомої сітки: за наявності у вогнищах ураження мокнуття чи пустульозних елементів – лазерну фотохіміотерапію з 1% розчином метиленового синього в якості фотосенсибілізатора; за відсутності мокнуття й пустул – лазерний фотофорез із кортикостероїдними (елоком, мометазон, локоїд та ін.) чи комбінованими мазями (кремген, триакутан, тридерм). Зважаючи на дозозалежний характер впливу НЛВ [22], у гострий період алергодерматозів дотримувалися експозиції 6–7 хв на 1 поле, а в період регресу гострозапальних явищ – 3–4 хв на 1 поле (за сумарної експозиції 24–28 хв); курс лікування становив 10–15 щоденних процедур. З метою визначення ефективності розробленого методу лікування алергодерматозів пацієнтів було розподілено на 4 групи:
Ефективність різних методів лікування алергодерматозів оцінювали за тривалістю терапії пацієнтів, динамікою показників їх про- та антиоксидантної систем крові, а також вивчали віддалені наслідки проведеної терапії. Дані про тривалість лікування хворих на алергодерматози за умови застосування різних методів терапії представлено в
Отже, включення в комплексне лікування хворих на алергодерматози хронодетермінованої антиоксидантної терапії (2-га група порівняння) зумовило вірогідне скорочення термінів їх лікування в середньому на 2,1 ліжко-дня (р<0,05) порівняно із пацієнтами 1-ї групи, які отримували лише засоби базисної терапії. Додаткове призначення пацієнтам хронодетермінованого лазерного опромінення крові (3-тя група порівняння) сприяло скороченню термінів їх лікування у середньому на 3,1 ліжко-дня (р<0,001) без вірогідної різниці з термінами лікування хворих на алергодерматози 2-ї групи. Водночас додаткове призначення пацієнтам 4-ї (основної) групи хронодетермінованої антиоксидантної та комбінованої лазерної терапії зумовило найбільш ранній регрес клінічних проявів алергодерматозів та скорочення термінів їх лікування як порівняно із хворими 1-ї групи (на 5,8 ліжко-дня; p<0,001), так і пацієнтами 2-ї та 3-ї груп порівняння (відповідно, на 3,7 ліжко-дня (p<0,001) та 2,7 ліжко-дня (p<0,01). Клінічні наслідки застосування різних методів лікування алергодерматозів, визначені за станом хворих на момент їх виписування зі стаціонару, представлено в
Відповідно до наведених у табл. 4 даних, використання при алергодерматозах лише засобів базисної терапії сприяло клінічному одужанню в половини (54,5%) пацієнтів 1-ї групи, тоді як у решти (45,5%) осіб на момент виписування зі стаціонару відзначали залишкові ознаки гіперемії, інфільтрації, ліхеніфікації тощо. Серед хворих 2-ї групи, яким додатково призначали хронодетерміновану антиоксидантну терапію, клінічне одужання встановлено менше ніж у 2/3 (60,0%), а покращання – більше ніж у 1/3 (40,0%) осіб. Дещо кращі результати констатовано у хворих 3-ї групи порівняння, яким проводили хронодетерміновані сеанси ЧЛОК: клінічне одужання – у 71,2% і покращання – у 28,8% випадків. Разом з тим найбільшу ефективність лікування алергодерматозів встановлено у пацієнтів 4-ї (основної) групи внаслідок поєднаного застосування хронодетермінованої антиоксидантної та комбінованої лазерної терапії: стан клінічної ремісії досягнуто у 4/5 (81,1%) і покращання – менше ніж у 1/5 (18,9%) пацієнтів. Динаміку показників антиоксидантної системи крові у хворих на алергодерматози після застосування різних методів лікування представлено в
Наприкінці лікування у пацієнтів 1-ї групи порівняння констатовано (див. табл. 5) вірогідне зменшення мезору ВГ (на 13,9%; p<0,01), ГПО (на 11,8%; p<0,001) та ЦП (на 8,0%; p<0,05) порівняно із показниками на початку лікування, що свідчило про зниження активності факторів антиоксидантного захисту. У хворих на алергодерматози 2-ї групи вірогідних змін досліджуваних показників антиоксидантної системи наприкінці лікування не виявлено. Водночас додаткове призначення хворим 3-ї групи сеансів ЧЛОК зумовило вірогідне (р<0,01) збільшення мезору ЦП (на 8,8%) і АК (на 6,8%), а також зміщення акрофази та батифази АК (на 2 год 50 хв) із наближенням до показників контрольної групи. Разом із тим найкращі результати лікування встановлено у хворих 4-ї (основної) групи: вірогідне (p<0,05) збільшення мезору й амплітуди ЦП (відповідно на 11,4 та 18,2%) та мезору АК (на 6,6%; p<0,05), а також тенденцію до синхронізації антиоксидантних показників – зміщення акрофази та батифази ЦП (на 2 год 32 хв), АК (на 3 год 22 хв) та ГПО (на 2 год 30 хв) у напрямку показників групи контролю. Визначення у хворих на алергодерматози динаміки показників оксидантної системи крові після застосування різних методів лікування представлено в
У пацієнтів 3-ї групи порівняння наприкінці лікування визначено вірогідне зменшення амплітуди (на 22,0%; р<0,001) й мезору ОМБ Е370 (на 8,5%; р<0,01), амплітуди ОМБ Е430 (на 8,7%; р<0,05), амплітуди МА (на 8,2%; р<0,05), а також зміщення акрофази та батифази МА (на 4 год 47 хв) із наближенням до показників контрольної групи. Водночас у хворих 4-ї (основної) групи наприкінці лікування встановлено вірогідне зменшення мезору всіх досліджуваних показників оксидантної системи крові: МА (на 10,%; р<0,01), МСМ (на 7,6%; р<0,01), фракцій ОМБ Е370 (на 9,9%; р<0,001) і ОМБ Е430 (на 4,6%; р<0,05), а також зменшення амплітуди МСМ (на 27,3%; р<0,001) і фракцій ОМБ Е370 (на 25,2%; р<0,001) та ОМБ Е430 (на 16,9%; р<0,01). У хворих 4-ї групи після застосування хронодетермінованої антиоксидантної та лазерної терапії відзначено також зміщення часу акрофази та батифази МА й МСМ (відповідно на 2 год 34 хв і 1 год 58 хв) із синхронізацією з відповідними показниками у осіб контрольної групи. Результати вивчення віддалених наслідків застосування різних методів лікування хворих на алергодерматози наведено в
Отже, застосування в лікуванні хворих на алергодерматози лише базисної терапії (1-ша група порівняння) чи базисної у поєднанні з антиоксидантною терапією (2-га група порівняння) не сприяло досягненню вірогідних змін показників віддалених наслідків лікування у цих пацієнтів. Водночас застосування для лікування хворих 3-ї групи базисної терапії у комбінації з хронолазерним опроміненням крові сприяло вірогідному (p<0,001) зменшенню кількості рецидивів (в 1,6 разу) та подовженню тривалості стану ремісії алергодерматозів (у середньому на 3 міс). Разом з тим, найкращі віддалені наслідки лікування відзначено у хворих 4-ї (основної) групи, у яких застосовували поєднану хронодетерміновану антиоксидантну та комбіновану лазерну терапію: вірогідне (p<0,001) зменшення кількості рецидивів алергодерматозів (в 1,9 разу на рік) та подовження тривалості ремісії (у середньому на 5 міс).
Список літератури – в редакції |