сховати меню

Від постковідного синдрому до молекулярної діагностики алергічних захворювань: огляд Другої конференції «Простору доказової алергології»

сторінки: 27-36

20–21 жовтня 2021 р. відбулася Друга конференція з міжнародною участю «Комплексний підхід до діагностики й лікування алергічних захворювань. Постковідний синдром» у рамках «Простору доказової алергології». Серед актуальних питань, розглянутих на конференції, провідні українські експерти й міжнародні фахівці велику увагу приділили сучасним молекулярним методам діагностики та моніторингу алергічних захворювань. Не оминули увагою і найактуальнішу проблему сьогодення – COVID-19, особливості моніторингу перебігу алергічних захворювань в умовах пандемії, а також сучасні підходи до лікування постковідного синдрому.

 

А.І. Курченко

Доповідь «Пост­ковідний синдром. Нові імунологічні шляхи діагностики та лікування» представив увазі слухачів завідувач кафедри кліні­чної імунології та алергології із секцією медичної генетики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, д-р мед. наук, професор Андрій Ігорович Курченко. На початку доповіді він зазначив, що серед механізмів імунологічної відповіді при COVID-19 важлива роль належить саме клітинному імунітету. Особливістю вірусу SARS-CoV-2 є його здатність блокувати вироблення інтерферону – універсального захисного противірусного механізму імунітету. Із наростанням тяжкості перебігу COVID-19 на другому тижні провідна патогенетична роль належить не інфекційному процесу, а цитокіновому шторму як гіперергічній імунологічній реакції організму у відповідь на інфекцію. Цитокіновий шторм – неадекватна відповідь імунітету, пов’язана з надмірною активацією його клітинної ланки.

На сьогодні є відомими цитокіни, що асоціюються з ризиком розвитку цитокінового шторму, і також є доступною терапія, здатна впливати на специфічні ланки імунної відповіді. Одна з таких ланок – NK-клітини (natural killer cells – природні кілери). Активація NK-клітин має важливе значення на перших етапах корона­вірусної інфекції.

В подальшому спікер навів результати дослід­жен­ня засобу «Віусід» («Каталізіс С.Л.») – біологічно активної добавки з імуномодулювальними, противірусними, гепатопротекторними й антиоксидантними властивостями. «Віусід» містить високу концентрацію гліциризинової кислоти (в 1 порошку – 0,04 г), а також глюкозамін, аргінін, аскорбінову кислоту, піридоксин, кальцію пантотенат, цинку фосфат, фолієву кислоту, ціанокобаламін та яблучну кислоту.

Гліциризинова кислота – це тритерпеновий сапонін із різними біологічними функціями й фармакологічними ефектами, що є одним із найбільш багатообіцяючих кандидатів у боротьбі з коронавірусною інфекцією. Модифікації гліциризину можуть бути основою для створення нових препаратів проти SARS-CoV-2. У складі препарату «Віусід» гліциризинова кислота знаходиться в комбінації з амінокислотами, з якими вона може утворювати стабільні комплекси, що істотно розширює спектр противірусної активності, в тому числі щодо вірусу грипу A/H1N1.

Властивості гліциризину описані в багатьох статтях, опублікованих у відомих медичних журналах світу («Glycyrrhizin, an active component of liquorice roots, and replication of SARS-associated coronavirus», «Гліциризин – активний компонент коренів солодки і реплікація коронавірусу, асоційованого із SARS». J. Cinatl etal. 2003, The Lancet). У деяких дослід­жен­нях ефект гліциризину виявився сильнішим, аніж рибавірину, піразофуріну та мікофенолової кислоти. Висловлювалося припущення, що активність гліциризинової кислоти зумовлена впливом на клітинні сигнальні процеси або продукцію оксиду азоту.

Також в рамках статті «Glycyrrhizin еffectively іnhibits SARS-CoV-2 replication by inhibiting the viral main protease» («Гліциризин ефективно пригнічує реплікацію SARS-CoV-2, пригнічуючи основну протеазу вірусу». Lukas van de Sand etal., 2021) було продемонстровано, що гліциризин інгібує реплікацію вірусу SARS-CoV-2 in vitro завдяки інгібуванню вірусної протеази Mpro (main protease – основної протеази), яка має надзвичайно важливе значення для його реплікації.

 

І.П. Кайдашев

Доповідь на тему «IgG-опосередкована харчова непереносимість» представив увазі слухачів д-р мед. наук, професор, президент Укра­їнського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (УТІАІ), професор кафедри внутрішньої медицини № 3 з фтизіатрією Української медичної стоматологічної академії Ігор Петрович Кайдашев. На початку доповіді професор жартома зазначив, що їжа – це не лише джерело поживних речовин, необхідних для життя організму, але й невід’ємне джерело задоволення. Водночас харчова непереносимість, на жаль, здатна перетворити задоволення від споживання деяких харчових продуктів на справжні страждання.

Класичні механізми анафілаксії добре відомі, і зазвичай анафілаксія асоціюється саме з IgE-опосеред­кованими імунними реакціями. Проте в реалізації анафілаксії задіяні й інші фактори, зокрема IgG, система комплементу, аденозин і циклооксигеназний механізм. Крім того, виконання фізичних вправ і вживання алкоголю також можуть сприяти розвитку анафілаксії.

Спікер зупинився на етапах розвитку IgG-опосеред­кованих реакцій. В організмі людини IgG можуть зв’язуватися із шістьма різними Fcγ-рецепторами (FCγRI, FCγRIIA, FCγRIIB, FCγRIIC, FCγRIIIA та FCγRIIIB) імуноцитів, які експресуються з різною афінністю, мають різні системи внутрішньоклітинної сигналізації та різні патерни експресії. Всі шість типів рецепторів індукують активацію (за виключенням FCγRIIB, що формують інгібіторні сигнали, здатні пригнічувати реакції ефекторних клітин). Рецептор FCγRI є високоафінним, а FCγRIIIB може зв’язуватися з різною афінністю в залежності від класів IgG.

На експериментальних моделях тварин було продемонстровано, що алерген може взаємодіяти зі специфічними FCγRIII-рецепторами на макрофагах і базофілах, попередньо зв’язаними з IgG. Алерген може зв’язуватися як із власне IgG у складі рецептора, так і у вигляді імунного комплексу алерген–IgG витісняти IgG з рецептора, займаючи його «місце». Це призводить до активації макрофагів і, як наслідок, до вивільнення фактора активації тромбоцитів (ФАТ). Вивільненню останнього належить навіть більша роль, ніж гістаміну. Такий шлях потребує більшої кількості антитіл і антигену, ніж IgE-опосередкований.

У реальних умовах, коли на пацієнта діють низькі дози алергенів, IgG, по суті, блокує IgE-залежну анафілаксію: IgG «перехоплюють» антиген до його зв’язування з IgE, розташованими на мастоцитах і базофілах, або активують FCγRIIВ (інгібіторні рецептори). Низькі рівні IgG не здатні спричинити IgG-опосередковану анафілаксію. Це відбувається через низьку афінність FCγR у порівнянні з високоафінними FCεR.

Були проведені дослід­жен­ня кількостей алергенів і антитіл, необхідних для індукції IgG-анафілаксії (Ryosuke Ishikawa et al., 2010). Виявлено, що для розвитку IgG-опосередкованої анафілаксії потрібна як висока доза алергену, так і висока доза IgG, причому остання є визначальною.

Доведено, що активація FCγRIV антитілами IgG2 на нейтрофілах відіграє провідну роль у розвитку анафілаксії у мишей. Зрозуміло, що лише нейтрофілів недостатньо, але саме вони відіграють провідну роль у розвитку анафілаксії. ФАТ, продукований нейтрофілами, також є важливим медіатором анафілаксії.

IgG і нейтрофіли беруть участь у розвитку анафілаксії не лише під час експериментів у тварин, але й у людей. Наприклад, у групі пацієнтів із харчовою анафілаксією, спричиненою LTP-білками (lipid transfer protein – білками-переносниками ліпідів), спостерігали підвищену кількість специфічних анти-LTP IgG1 і IgG3, а також експресію генів, що кодують активуючий рецептор FCγRI (CD64). Була продемонстрована FCγRI-опосередкована активація людських мастоцитів через IgG. IgG1 і IgG3 зв’язуються з FCγRI-рецепторами на моноцитах і макрофагах, а також з індуцибельними FCγRI-рецепторами на нейтрофілах і мастоцитах. Тобто практично всі клітини, що беруть участь у розвитку анафілаксії, можуть бути активовані цим механізмом. FCγRI є єдиним рецептором, що зв’язує мономерні IgG (1 та 3) з високою афінністю.

У пацієнтів з LTP-анафілаксією були знайдені і специфічні IgG та IgE – отже, в процесі можуть брати участь два типи реакцій одночасно.

Доведена роль IgG-опосередкованих механізмів у розвитку алергії до антигенів червоного м’яса. Важливим алергеном при розвитку алергії до червоного м’яса є галактоза-альфа-1,3-галактоза.

Взаємодія FCγRI–IgG є новою парадигмою активації мастоцитів людини. Зазвичай рецептор FCγRI зайнятий сироватковим мономерним IgG, але це не запобігає його активації імунними комплексами, сформованими IgG. Такі імунні комплекси мають вищу афінність, витісняють мономерну форму та індукують реакції гіперчутливості. Крім того, імунні комплекси активують систему комплементу, утворюючи анафілотоксини, зокрема С3а. С3а виявляє прямий ефект на активацію мастоцитів. Було показано, що арахіс індукує тяжкі алергічні реакції через імуноглобулін-незалежну активацію системи комплемента з продукцією високих рівнів С3а.

IgG-опосередковані реакції відіграють важливу роль у формуванні харчової алергії. Було опубліковане дослід­жен­ня, в рамках якого проводилося визначення специфічних IgG у пацієнтів з харчовою алергією (Zahid Shakoor etal., 2016): виявлено, що в більш ніж 60% пацієнтів рівні IgG до харчових алергенів були підвищені (найбільше – до горіхів, дріжджів, пшениці, червоної квасолі). Також було виявлено, що IgG-опосередкована харчова непереносимість частіше зустрічається в жінок, ніж у чоловіків.

Результати метааналізу Audrey Siew Foong Kow та спів­авт. (2019), присвяченого визначенню біомаркерів, дають змогу ідентифікувати IgG-опосередковані реакції. Згідно з результатами метааналізу, було виявлено, що такі медіатори, як ФАТ, інтерлейкін-6,-14, ФНП (фактор некрозу пухлин)-α є важливими факторами у розвитку IgG-опосередкованих реакцій.

Надалі спікер зосередив увагу слухачів на сучасних принципах діагностики харчової алергії, демонструючи ключові положення статті «Unproven diagnostic tests forfood allergy» («Неперевірені діагностичні тести на харчову алергію», Catherine Hammond etal., 2017), згідно з якими:

  • застосування патч-тестів при харчовій алергії є дискусійним і може відігравати додаткову роль у пацієнтів з атопічним дерматитом або еозинофільним езофагітом;
  • шкірні прик-тести, тести на визначення рівня IgE і провокаційний тест із харчовими продуктами є затвердженими тестами для діагностики негайного (анафілактичного) типу харчової алергії;
  • визначення рівня IgG у сироватці, провокаційно-нейтралізаційний, електродермальний, цитотоксичний тести залишаються непідтвердженими, і дані щодо їх валідності при діагностиці харчової алергії обмежені.

Водночас є декілька хронічних захворювань, опосередкованих прийомом їжі, для яких продемонстрована роль IgG-опосередкованих реакцій: синдром подразненого кишечнику (СПК), хронічна втома і мігрень. Деякі дослід­жен­ня демонструють, що продукція IgG, специфічних до алергенів їжі, є природною відповіддю на регулярне вживання певних харчових продуктів. IgG до протеїну коров’ячого молока виявляють у 98% здорових дітей віком до 2 років. Проте стандартизовані норми для таких IgG відсутні. Незважаючи на це, розроблено та використовується значна кількість тест-систем. При цьому дослідники зазначають, що вони не застосовуються для діагностики алергії негайного типу. Натепер відсутні добре сплановані рандомізовані подвійні сліпі дослід­жен­ня в цій галузі.

На сьогодні доведено, що при СПК одним із важливих аспектів лікування є дієтотерапія. Багато пацієнтів із СПК відчувають покращення загального стану після елімінації деяких продуктів. Існує думка, що симптоми СПК можуть опосередковуватись IgG. Дослід­жен­ня продемонстрували, що елімінація продуктів, до яких виявлені IgG, призводить до зниження вираженості симптомів на 10%. У дослід­жен­ні Dixon H. та співавт. (2020) було виявлено, що дотримання елімінаційної дієти пацієнтами з «харчовою алергією сповільненого типу» через 4 міс призводило до покращення в 71% випадків.

Отже, можна зробити наступні висновки:

  • IgG-опосередкована анафілаксія є багатоланцюговою імунологічною реакцією, яку потрібно досліджувати та якій важливо запобігати;
  • реакції харчової непереносимості сповільненого типу є недостатньо вивченими з позиції етіології, патогенезу та клінічної значущості. Необхідне подальше поглиблене вивчення ролі IgG проти харчових продуктів у цих реакціях;
  • з огляду на пацієнто-орієнтовані моделі та персоніфікований підхід алергологи повинні поглиблювати свої знання щодо харчової непереносимості.

 

Л.С. Осіпова

Висвітлення актуальної теми сучасної алергології – діагностики харчової непереносимості – продовжила доцент кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шу­пика, завідувачка лабораторії клінічної імунології клінічної лікарні «Феофанія» Людмила Станіславівна Осіпова, пред­ставивши слухачам доповідь «Харчова непереносимість. Сучасні можливості діагностики». На початку доповіді Людмила Стані­сла­вівна підкреслила, що, безперечно, їжа відіграє важливу роль як у підтриманні здоров’я, так і у розвитку деяких хвороб. Харчові продукти можуть бути причиною як хронічних алергічних захворювань, так і анафілактичного шоку – аномальної IgE-опосередкованої гострої алергічної реакції на певний харчовий білок.

На сьогодні існує мало даних щодо хронічного запалення, опосередкованого харчовими продуктами, що може бути пов’язане з виробленням IgG. Визначення IgG може бути найкращим тестом для ідентифікації тих харчових продуктів, які є причиною розвитку хронічного запалення низького ступеня. При цьому елімінаційні дієти, які враховують результати визначення IgG до харчових компонентів, значно покращують перебіг хронічних захворювань.

Існує суттєва різниця між термінами «харчова алергія» і «харчова непереносимість»: якщо харчова алергія є IgE-опосередкованою, то в розвитку харчової непереносимості важливу роль відіграє збільшення проникності стінки кишечнику і, як наслідок, вироблення харчових специфічних антитіл IgG. У результаті цього розвивається хронічне запалення низького ступеня.

Класична парадигма алергічних реакцій зосереджується на агрегації антигенів IgE, зв’язаних з FCεRI на мастоцитах і базофілах, що призводить до їх активації. Однак ще до відкриття IgE було показано, що антитіла IgG можуть активувати мастоцити. У 1950-х роках OvaryZ. та співавт. виявили, що здатність сироватки переносити шкірну гіперчутливість від однієї тварини до іншої зберігається як у термостійкій фракції гамма-глобуліну сироватки (IgG), так і в термостійкій фракції реагіну. Як і FCεRI, зшивання активуючих рецепторів IgG імунними комплексами призводить до каскаду сигнальних подій. Хоча FcFRI-опосередкована анафілаксія залежить від гістаміну, FCγRIIIa-опосередкована анафілаксія передбачає вивільнення ФАТ із макрофагів. Як було продемонстровано на мишах, IgG-опосередкована анафілаксія, на відміну від IgE-опосередкованої, виникає переважно в разі внутрішньосудинного шляху потрапляння антигену, і для цього необхідні значно більші його дози.

Стани, які асоціюються з підвищеним рівнем IgG:

  • СПК;
  • запалення, гіпертонія та артрит;
  • мігрень;
  • астма/респіраторні захворювання;
  • хвороба Крона;
  • шизофренія, біполярний розлад, аутизм і великий депресивний розлад.

Дослід­жен­ня механізмів розвитку IgG-залежних алергій продемонстрували:

  • роль антигенспецифічного IgG в активації мастоцитів і базофілів людини за допомогою високоафінних рецепторів FCγRIII до IgG, що призводить до дегрануляції та вивільнення метаболітів гістаміну та арахідонової кислоти. Показано, що профіль медіаторів внаслідок активації рецепторів IgG на мастоцитах людини якісно не відрізняється від реакцій, стимульованих високоафінними IgE (Tkaczyk C. et al., 2002);
  • роль харчових антитіл IgG у розвитку ІІІ типу харчових реакцій гіперчутливості, опосередкованих імунними комплексами. Антитіла IgG з’єднуються з харчовим антигеном, утворюючи циркулюючі імунні комплекси, до яких фіксується комплемент. Такі комплекси відкладаються в різних тканинах, сприяючи розвитку артюсоподібних реакцій і призводячи до васкулітів і пошкодження тканин. При ІІІ типі реакцій також відбувається активація системи комплементу, особливо С5а- і С3а-компонентів, які сприяють прямій дегрануляції мастоцитів і базофілів, тим самим стимулюючи запальні реакції;
  • підвищення проникності кишечнику після перорального введення харчових продуктів і роль мастоцитів у регуляції дисфункції кишкового бар’єра в пацієнтів з харчовою алергією. Тоді як такі дослід­жен­ня зосереджувалися саме на IgE-опосередкованій алергії, нові шляхи активації мастоцитів мають чіткий Ig-опосередкований шлях як пусковий механізм такої активації.

Будь-який харчовий антиген, що потрапляє в кров, може спричинити симптоми, пов’язані з їжею, зумовлені IgG-непереносимістю. Більшість харчових антигенів потрапляють в кров саме через епітелій кишечнику і стимулюють синтез специфічних IgG. Останні, зі свого боку, зв’язуються з харчовими антигенами, утворюючи імунні комплекси. Продовження синтезу антитіл і формування імунних комплексів може призводити до відкладення їх у тканинах, активації системи комплементу, посилання лізису клітин і розвитку запалення низького ступеня.

Отже, коли елементи їжі з просвіту кишечнику потрапляють у кров, спрацьовує імунна відповідь. Остання необхідна для усунення потенційно шкідливих речовин і мікроорганізмів, проте у випадку харчової непереносимості імунна відповідь розвивається на нешкідливі нейтральні часточки їжі. Таким чином, вживання деяких харчових продуктів може призводити до хронічної активації імунної системи, вироблення специфічних IgG, формування імунних комплексів і, як наслідок, розвитку хронічного запалення і механічного пошкод­жен­ня навколишніх тканин.

Було проведено дослід­жен­ня ShakoorZ. та співавт. (2016), в рамках якого оцінювали поширеність специфічних IgG до харчових продуктів серед пацієнтів, у яких клінічно проявляються алергічні симптоми і відсуті лабораторні дані щодо алергії. Був відібраний 71 пацієнт з алергічними симптомами: 49 жінок і 22 чоловіки середнього віку. Більшість (85,7%) мали кропив’янку. Дослідники зробили висновок, що виявлення антитіл IgG до різноманітних харчових продуктів у пацієнтів з алергічними симптомами вказує на можливий зв’язок із харчовою непереносимістю. При цьому жінки є більш схильними до її розвитку, ніж чоловіки.

В Україні сьогодні є доступним новий метод діагностики харчової непереносимості – напівкількісний тест для визначення lgG-залежної гіперчутливості до продуктів харчування Food Xplorer (FOX), завдяки якому можна визначити 287 видів специфічних IgG до харчових антигенів, зокрема до:

  • овочів: артишок, рукола, авокадо, бамбукові паростки, броколі, брюссельська капуста, капуста, каперси, морква, цвітна капуста, корінь селери, стебло селери, мангольд, цикорій, пекінська капуста, шніт-цибуля, огірок, баклажани, ендівій, фенхель, часник, зелена капуста, хрін, ківано, кольрабі, польовий салат, цибуля-порей, листя кропиви, оливки, цибуля, пастернак, бок-чой, картопля, гарбуз (Гарбуз мускатний), гарбуз (Хоккайдо), радиккіо, редька, червоний буряк, червона капуста, романеско, савойська капуста, цибуля-шалот, шпинат, солодка картопля, помідор, ріпа, крес-салат, біла спаржа, білокачанна капуста, дикий часник, кабачки;
  • горіхів: мигдаль, бразильський горіх, кеш’ю, кокос, кокосове молоко, фундук, горіх Кола, макадамія, горіх пекан, фісташка, солодкий каштан, чуфа, грецький горіх;
  • бобових: зелена квасоля, сочевиця, боби мунг, горох, арахіс, соя, цукровий горох, тамаринд, біла квасоля;
  • риби і морепродуктів: абалон, атлантична тріска, атлантичний оселедець, атлантичний рожевий окунь, короп, ікра, півень, звичайна мідія, краб, вугор, європейська хамса, європейська сардина, камбала європейська, золотавий спар, пікша, хек, омар, скумбрія, морський чорт, річний рак, щука, північна креветка, восьминіг, устриця, двостулковий молюск, лосось, морський гребінець, сепія, суміш креветок, солея, кальмари, риба-меч, морська лисиця, форель, тунець, калкан, венериди;
  • їстівних грибів: боровик, лисичка, опеньки, глива степна, глива, білий гриб;
  • кави та чаю: ромашка, какао, кава, гібіскус, жасмин, морінга, м’ята перцева, чай (чорний), чай (зелений);
  • м’яса: яловичина, м’ясо дикого кабана, курка, качка, козине м’ясо, конина, баранина, страусине м’ясо, свинина, кролик, оленина, індичка, телятина, дичина;
  • фруктів: яблуко, абрикос, банан, ожина, чорниця, вишня, журавлина, фінік, бузина, інжир, аґрус, виноград, грейпфрут, ківі, лимон, лайм, лічі, манго, диня, шовковиця, нектарин, апельсин, папайя, маракуйя, персик, груша, фізаліс, ананас, слива, гранат, ізюм, малина, червона смородина, полуниця, мандарин, кавун;
  • яйця і молока: буйволине молоко, пахта, верблюже молоко, камамбер, сир, коров’яче молоко, яєчний білок, яєчний жовток, сир Емменталь, козячий сир, козяче молоко, сир Гауда, сир Моцарела, сир Пармезан, перепелине яйце, овечий сир, овече молоко;
  • нових харчових продуктів: мигдальне молоко, алое, аронія, баобаб, насіння чіа, хлорела, корінь кульбаби, гінкго-білоба, женьшень, корінь лопуха, гуарана, домашній цвіркун, корінь маки, борошнистий черв’як, перелітна саранча, норі, сафлорова олія, спіруліна, тапіока, вакаме, коріння якону;
  • спецій: аніс, базилік, лавровий лист, кмин, кардамон, каєнський перець, перець чилі (червоний), кориця, гвоздика, коріандр, кмин, каррі, кріп, пажитник, імбир, ялівцеві ягоди, лемонграс, майоран, м’ята, гірчиця, мускатний горіх, орегано, паприка, петрушка, перець (чорний, білий, зелений, червоний, жовтий), розмарин, шавлія, естрагон, чебрець, куркума, ваніль;
  • зернових та насіння: амарант, ячмінь, гречка, нут, кукурудза, пшениця тверда, пшениця однозернянка, пшениця двозернянка, глютен, конопля, насіння льону, люпін, солод (ячмінь), пшоно, овес, кедровий горіх, польська пшениця, мак, гарбузове насіння, кіноа, ріпак, рис, жито, кунжут, спельта, соняшник, пшениця, пшеничні висівки, пшеничний гліадин, паростки пшениці;
  • інших харчових продуктів: агар-агар, Aspergillus niger, хлібопекарські дріжджі, пивні дріжджі, квітки бузини, мед, хміль, М-трансглютаміназа (м’ясний клей), тростинний цукор, перехресно реагуючі вуглеводні детермінанти.

Тест Food Xplorer (FOX) – це напівкількісний тест, що дає змогу визначити наявність специфічних IgG проти 287 харчових алергенів. Тест підходить для дослідження сироватки або плазми крові і може використовуватися для уточнення дієтичного статусу і контролю за дотриманням дієти. Також тест FOX можна застосовувати у випадку необґрунтованої підозри на імунологічно спричинену непереносимість їжі. Однак спікер підкреслила, що перш ніж розпочати дотримуватись дієти за результатами тестування FOX, необхідна обов’язкова консультація терапевта або дієтолога.

 

Є.М. Дитятковська

Доповідь «Сучасні можливості та перспективи діагностики та алерген-специфічної імуно­терапії» увазі слухачів представила професор кафедри професійних хвороб та клінічної імунології Дніпровської медичної академії МОЗ України, завідувачка Регіонального алергологічного центру, д-р мед. наук, професор Євгенія Ми­хай­лівна Дитятков­ська. На початку доповіді спікер підкреслила, що перед проведенням алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ) необхідною є ідентифікація причинно-значущого алергену, що є можливим за допомогою сучасної діагностичної тест-системи ALEX2. Професор перерахувала причини і переваги застосування мультикомпонентного сучасного алерготесту ALEX2, зазначивши, що:

  • 80% пацієнтів сенсибілізовані до 3 і більше алергенів;
  • використання компонентної діагностики дає змогу отримати інформацію про сенсибілізацію, яку не надають результати шкірних проб або визначення специфічних IgE до компонентів алергенів;
  • проведення даного тесту зменшує ризик пропуску сенсибілізацій;
  • тест дає змогу отримати комплексний паспорт сенсибілізації пацієнта з визначенням ризиків (в тому числі анафілаксії);
  • тест характеризується високою клінічною специфічністю за рахунок інгібітора ССD (Cross reactive determinants – перехресно-реактивних детермінант).

Отже, ALEX2 – інноваційний тест у галузі молекулярної алергодіагностики, принцип якого базується на методиці твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА). Тест-аналізатор ALEX2 дає змогу ідентифікувати 295 специфічних IgE і одночасно визначати загальний рівень IgE. Дослід­жен­ня ALEX2 здатно визначити 99% усіх відомих на сьогодні алергенів, а застосування інгібітора CCD запобігає виникненню псевдопозитивних результатів тестування.

Українським алергологам добре відомий інший тест молекулярної алергодіагностики, який також використовує технологію мікрочипів для виявлення специфічних IgE, – ISAC. Основні відмінно­сті між тестами ALEX2 (ИНДЕКС) та ISAC можна ви­ділити наступні:

  • ALEX2 дає змогу проводити одиничний аналіз: 1 чип – 1 пацієнт (ISAC: 4 аналізи на один запуск аналізатора);
  • ALEX2 – унікальна технологія, при якій процес сканування чипа займає всього декілька секунд;
  • ALEX2 дає змогу одночасно визначати рівні загального та специфічних IgE;
  • для компонентної діагностики при застосуванні ALEX2 доступно 295 алергенів: 117 екстрактів алергенів і 178 алергенних молекул (ISAC: 112 компонентів);
  • ALEX2 містить інтегрований CCD-інгібітор, що зменшує кількість хибнопозитивних результатів;
  • вартість ALEX2 є нижчою, ніж ISAC.

Згідно з даними WAO (World Allergy Organization – Всесвітньої організації алергії), тест ALEX відповідає діагностиці другого (представлена екстрактами алергенів) і третього (представлена окремими молекулами) рівнів, а результати ALEX добре співвідносяться з результатами ISAC. Крім того, ALEX відповідає стратегії діагностики алергії «знизу вгору», тобто коли спочатку проводять дослід­жен­ня з ізольованими алергенами, а потім – розширений профіль IgE, що відповідає підходам персоналізованої медицини.

Штучний інтелект, що входить до складу системи ALEX2, проводить аналіз зображення на чипі за допомогою ImageXplorer і програмного комплексу Raptor. Це виключає можливість помилок, що виникають через людський фактор. Згідно з результатами формується звіт щодо профілю сенсибілізації пацієнта.

Спікер підкреслила, що, згідно з багатьма опублікованими на сьогодні статтями, тестування ALEX є сучасним методом діагностики сенсибілізації, і зазначила, що, згідно з даними Ignacio J. Ansotegui та співавт. (2020), практично в 50% випадків відбувалося коригування АСІТ після уточнення молекулярного профілю сенсибілізації пацієнтів.

Щодо проведення АСІТ, натепер в арсеналі українських алергологів доступні сучасні стандартизовані алергени для проведення імунотерапії, зокрема препарат Alxoid® компанії «Inmunotek». Alxoid® якполімеризований алергоїд знижує питому здатність до зв’язування IgE, тож є менш алергенним, ніж нативний екстракт. Спікер продемонструвала результати власного дослід­жен­ня, метою якого було вивчення ефективності застосування алергоїдів при проведенні АСІТ у хворих на алергічний риніт.

У дослід­жен­ні взяли участь 53 пацієнта (25 жінок і 28 чоловіків) віком від 24 до 55 років. У всіх учасників дослід­жен­ня визначали мажорні та мінорні білки до різних алергенів за допомогою тест-системи ALEX. Надалі призначали АСІТ алергоїдами відповідно до певної сенсибілізації та оцінювали інтенсивність симптомів за 3-бальною шкалою. На початку лікування вираженість симптомів у всіх учасників відповідала максимальному балу – 3. Проте вже наступного сезону палінації рослин вираженість симптомів захворювання суттєво знизилася в 50 учасників (96% хворих) в середньому до 1,73±0,07 бала. Ще через рік спостереження симптоми зникли у 8 учасників (15% хворих), бальна оцінка вираженості проявів полінозу вірогідно зменшилася до 0,94±0,7 бала. Таким чином, згідно з результатами дослід­жен­ня, проведення АСІТ з використанням алергоїду Alxoid® дає змогу значно поліпшити клінічну симптоматику захворювання.

Свою доповідь професор підсумувала такими тезами:

  • за допомогою діагностики ALEX із високою точністю можна визначити причинно-значущий алерген і призначити відповідну АСІТ;
  • за допомогою діагностики ALEX можна точно скласти дієту з урахуванням перехресних властивостей алергенів;
  • АСІТ з використанням алергоїду Alxoid® дає змогу значно поліпшити клінічну симптоматику вже в першому сезоні палінації після початку АСІТ, тоді як через два роки від початку терапії симптоми захворювання зникли у 15% хворих, а бальна оцінка зменшилася до 0,94±0,7 бала;
  • побічних ефектів при проведенні АСІТ у пацієнтів під час дослід­жен­ня виявлено не було.

 

С.Д. Юр’єв

Наступну доповідь «Нові молекули алергенів кліщів домашнього пилу: клінічне значення» представив увазі аудиторії асистент кафедри клінічної імунології та алергології із секцією медичної генетики Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, засновник Клініки сімейної та функ­ціо­нальної медицини FxMed Сергій Дмитрович Юр’єв. Кліщі домашнього пилу (КДП) є основною причиною алергічного риніту (АР) та алергічної астми. Щонай­менше 5% пацієнтів з бронхіальною астмою (БА) та 45% пацієнтів з АР мають сенсибілізацію до КДП. Загалом у світі алергію до КДП мають близько 2% населення.

Завдяки тесту ALEX сьогодні є можливість діагностувати сенсибілізацію до великої кількості клінічно релевантних алергенів КДП, зокрема Dermatophagoides pteronyssinus (Der p 1, Der p 2, Der p 5, Der p 7, Der p 10, Derp 11, Der p 20, Der p 21, Der p 23), Dermatophagoides farinae (Der f 1, Der f 2), Blomia tropicalis (Blo t 5, Blot 10). При цьому для нашої місцевості найбільше значення мають алергени саме D. pteronyssinus іD. farinaе.

Згідно з даними EAАCI (The European Academy of Allergy and Clinical Immunology – Європейської академії алергії та клінічної імунології), сенсибілізацію до алергенів Der p 1 і Der p 2 виявляють у 63–97% пацієнтів з АР та БА.

Сенсибілізація до Der p 1 до п’ятирічного віку є предиктором розвитку БА в шкільному віці. Рання сенсибілізація в дітей до Der p 1 і Der p 2 пов’язана з розвитком БА.

Саме Der p 1 є найбільш клінічно значущим алергенним компонентом для ефективної АСІТ. Тривалий час алергодіагностика базувалася на визначенні саме цих двох типів алергенів.

Водночас сьогодні є можливість діагностувати і інші алергени. Зокрема, Der p 5 і Der p 7 виявляються приблизно в 30% пацієнтів з легкою алергією на КДП і пов’язані з початком алергічної БА. Алерген Der p 5 також стимулює продукцію прозапальних інтерлейкінів IL-6 та IL-8 в епітеліальних клітинах дихальних шляхів людини.

Щодо Der p 11 (параміозин) – цей алерген зустрічається переважно в м’язах КДП. Більша поширеність сенсибілізації до Der p 11 відзначається в популяціях, що характеризуються більшою кількістю пацієнтів з атопічним дерматитом.

Наступні нові в алергодіагностиці алергени – Derp 20 і Der p 21, де Der p 20 – член родини алергенів аргінінкінази, а Der p 21 – алергенів групи кліщів 5/21 (MG 5/21). Der p 20 має дуже високу ступінь перехресної реактивності з іншими аргінінкіназами (наприклад, з Bla 9 тарганів і Pen m 2 креветок). Водночас ступінь перехресної реактивності до інших членів родини алергенів MG 5/21 у Der p 21 є низьким.

Спікер зупинився на клінічній значимості алергену Derp 23 – важливого сенсибілізуючого компоненту КДП. Der p 23 був визначений як ще один головний клінічно значущий алерген кліщів, до якого сенсибілізовано до 74% пацієнтів з алергією на КДП. Цей алерген міститься на поверхні фекальних часточок кліщів. Ідентичність амінокислотної послідовності між Derp 23 і відповідного гомолога Der f 23 D. farinae становить 87%.

Сенсибілізація до Der p 23 у віці до п’яти років є предиктором розвитку БА в шкільному віці.

Наприкінці доповіді спікер продемонстрував аудиторії результати дослідження, в рамках якого вивчали профіль сенсибілізації 16 309 пацієнтів Україні з алергічними захворюваннями за допомогою тесту ALEX2. Згідно з результатами дослід­жен­ня, у профілі сенсибілізації пацієнтів з атопією серед алергенів переважали молекули Der f 2, Der p 2, Der p 23 та Der p 1.

 

М.В. Кривопустова

Доповідь «Алергени котів та бронхіальна астма: погляд крізь призму молекулярної алергології» представила увазі аудиторії лікар-алер­голог Клініки сімейної та функціональної медицини FxMed Марія Віта­ліїв­на Кривопус­това. На початку доповіді спікер зазначила, що гіперчутливість до алергенів котів – основний фактор ризику розвитку БА й АР. При цьому у світі 57% населення має принаймні одного домашнього улюбленця, з яких 33% – це собаки і 23% – коти.

Дослід­жен­ня, проведене в США, показало, що всі обстеженні будинки містили алергени собак (100%) і більшість – алергени котів (99,9%), навіть якщо собаки або коти вдома не мешкали (Samuel J. Arbes et al., 2017). Алергени котів мають значення не лише для будинків, де мешкають люди. Ааналогічні результати були виявлені і в школах, куди алергени котів, імовірно, потрапляють через одяг.

У школі алергени розсіюються і «контамінують» одяг дітей. Рівень алергенів у будинках, де немає котів, корелює з таким у школах (C. Almqvist et al., 2017).

Гіперчутливість до алергенів котів зустрічається в близько 14% американців (згідно з даними AAAAI; American Academy of Allergy, Asthma, and Immunology – Американської академії алергії, астми та імунології) та 26% європейців (згідно з даними EAACI).

Головний алерген кота – Fel d 1; сенсибілізація до нього спостерігається в близько 5% пацієнтів, які страждають гіперчутливістю до алергенів котів. Встановлено, що рівні Fel d 1 значно варіюють як у одного кота протягом доби (найвищі рівні спостерігають вранці), так і в різних котів. Стать, колір шерсті і розмір тіла котів не співвідносяться із середнім рівнем вироблення Fel d 1, але у старших котів, як правило, у слині відзначається нижчий рівень алергену Fel d 1.

У 2021 р. були опубліковані цікаві результати дослід­жен­ня Wolfgang Hemmer та співавт., згідно з якими в пацієнтів з моносенсибілізацією до алергенів котів (40,8%) або собак (6,1%) виявляли прості профілі IgE, де переважали Fel d 1 (93%) і Can f 5 (67%) відповідно. Подвійна ж сенсибілізація до алергенів котів+собак (25,9%), котів+коней (5,4%) і полісенсибілізація (20,7%) були пов’язані зі збільшенням поширеності перехресно реактивних ліпокалінів Fel d 4/Can f/Equ c 1 та Fel d 7/Can f 1. Таким чином, моносенсибілізація до алергенів котів асоціюється із сенсибілізацією саме до алергену Feld 1, тоді як при полісенсибілізації велику роль відіграють алергени-ліпокаїни.

Як же змінюється профіль сенсибілізації в залежності від наявності або відсутності вдома котів?

У дослід­жен­ні Wolfgang Hemmer та співавт. (2021) було продемонстровано, що сенсибілізація до Fel d 1 не була суттєво пов’язана з утриманням вдома кота, що свідчить про те, що сенсибілізація поширена і без наявності котів.

На противагу цьому, сенсибілізація до Fel d 2, 4 і 7 була значною мірою пов’язана з утриманням кота вдома.

Саме молекулярна діагностика дає можливість не лише підтвердити діагноз гіперчутливості до алергенів котів, але й може бути корисною для прогнозування клінічних симптомів та їх тяжкості у пацієнтів із БА. Так, сенсибілізація до певних алергенів кота пов’язана з тяжкістю і кількістю клінічних симптомів, а сенсибілізація до 3 і більше ліпокаїнів є предиктором тяжчого перебігу БА. Водночас сенсибілізація до алергенів Fel d 2, Fel d 4 та  ≥2 алергенів тварин асоціюється з діагнозом БА і тяжким перебігом АР.

Діти з тяжкою БА мають вищі рівні специфічних IgE до алергенів котів та інших пухнастих тварин порівняно з дітьми з контрольованою БА, а також частіше мають сенсибілізацію до декількох пухнастих тварин (Konradsen J. etal., 2014).

Згідно з даними дослід­жен­ня Shawn D. Aaron та спів­авт. (2018), від 20 до 70% пацієнтів із симптомами БА діагноз не був встановлений своєчасно, що свідчить про проблему гіподіагностики БА.

Надалі спікер представила клінічний випадок.

Хлопчик, 5 років: епізод тяжкого бронхообструктивного синдрому з госпіталізацією після переїзду на нове місце проживання. Відомо, що раніше в цьому помешканні проживав кіт. При контакті з котами у дитини розвивається сльозотеча, нежить, кашель, свистяче дихання та задуха. З анамнезу також відомо, що дитина має атопічний дерматит. Результати шкірного прик-тестування: кіт +++, собака +. Результат вимірювання FeNO – 38 ppb (підвищений). В подальшому була проведена багатокомпонентна молекулярна алергодіагностика з використанням тесту ALEX2, за допомогою якої виявлена сенсибілізація до алергенів Fel d 1 та Fel d 4.

Хлопчику був встановлений діагноз: бронхіальна астма, інтермітуючий перебіг. Згідно з рекомендаціями GINA (Global Initiative for Asthma – Глобальної стратегії лікування та профілактики бронхіальної астми) 2021, такий діагноз є підставою для призначення базисного лікування, але на тлі базисного лікування також можна розглянути необхідність призначення АСІТ з алергенами кота.

Якби результати молекулярної діагностики з використанням тесту ALEX2 були іншими і замість Fel d 1 та Fel d 4 був виявлений Fel d 7, у такому випадку необхідно було би рекомендувати призначення базисної терапії БА, проте не було би підстав для призначення АСІТ з алергенами кота.

Спікер підкреслила, що, згідно з результатами власних спостережень за 430 пацієнтами, моносенсибілізація до ліпокаїну кота Fel d 7 зустрічається у 1,86% дітей шкільного віку з атопією.

Цікаво, що, згідно з даними GINA 2021, якщо прибрати кота з дому, рівень алергенів в побуті знизиться, проте на клінічний перебіг захворювання це значно не вплине.

Цей факт ще раз підкреслює важливість і необхідність своєчасного проведення такого сучасного методу довготривалого лікування гіперчутливості до алергенів котів, як АСІТ.

Отже, можна зробити такі висновки:

  • алергени котів є важливими тригерами БА в усьому світі;
  • сенсибілізація до 2 або більше алергенів тварин або до альбумінів пов’язана з серйознішими респіраторними симптомами;
  • у визначенні сенсибілізації до алергенів тварин важливе місце посідає багатокомпонентна молекулярна алергодіагностика;
  • АСІТ є найкращим варіантом для тривалого лікування гіперчутливості до алергенів котів.

 

К.Ю. Гашинова

Актуальне питання «Брон­хіальна астма: як підтвердити діагноз, якщо відсутні об’єктивні ознаки захворювання?» висвітлила д-р мед. наук, професор, завідувачка кафедри професійних хвороб та клінічної імунології Дніпровської медичної акаде­мії МОЗ України Катерина Юріївна Гашинова. БА – одна з «найстаріших» хвороб, відомих людству. І поети, і медики описували БА як «захворювання, що характеризується нестачею повітря». І лише в середині минулого століття стало зрозуміло, що БА – це не лише хрипи, задишка та інші ознаки бронхіальної обструкції, але й також персистуюче запалення дихальних шляхів.

У близько 75% пацієнтів із БА запалення має еозинофільний характер. Маркери для оцінки запалення при БА, а також пов’язані з ними потенційні труднощі:

  • еозинофіли мокротиння: але мокротиння при БА часто є густим, і його збір асоціюється з технічними труднощами;
  • еозинофіли крові: але їх рівень не завжди корелює з рівнем еозинофілів мокротиння, тож метод не є достатньо специфічним;
  • IgE: але загальний рівень IgE може бути малоінформативним;
  • періостин: але методика є високовартісною;
  • FeNO: вимірювання оксиду азоту в повітрі, що видихується.

Вимірювання рівня FеNO – методика з потужною доказовою базою, яка характеризується високою чутливістю при еозинофільному типі запалення в пацієнтів із БА. Лише на ресурсі Pubmed представлено понад 1500 публікацій, що стосуються використання цієї методики для діагностики БА.

На сьогодні методика вимірювання рівня FeNO є загальнодоступною і вкрай простою навіть у дітей завдяки сучасним медичним пристроям, зокрема NIOX VERO® (Дансон Фарма). Вимірювання триває лише 10 с із подальшою обробкою даних упродовж 1 хв. При цьому пристрій має зручний і зрозумілий інтерфейс, а наявність ігрових програм для дітей дає змогу провести вимірювання рівня FeNO правильно і легко з 1–2 спроб. Нижче наведена інтерпретація результатів вимірювання FeNO:

  • FeNO <20 ppb:
    • не-Тh2 астма;
    • прийом кортикостероїдів з будь-якої причини;
    • ожиріння;
    • куріння;
    • інші захворювання дихальних шляхів (муковісцидоз, дисфункція голосових зв’язок, хронічне обструктивне захворювання легень, циліарна дискінезія);
  • FeNO 25–50:
    • часткова прихильність до терапії кортикостероїдами;
    • частковий контроль БА;
  • FeNO >50 ppb
    • астма Тh2-типу;
    • еозинофільний бронхіт;
    • алергічна сенсибілізація.

Вимірювання рівня FeNO дає змогу не лише діагностувати БА і прогнозувати відповідь на терапію, але й в подальшому оцінювати прихильність до призначеної терапії та ефективність лікування. Отже, вимірювання FeNO є доцільним:

  • коли діагноз БА сумнівний через анамнез, клінічні ознаки та дані спірометрії;
  • для обрання тактики ведення;
  • для моніторингу перебігу БА;
  • для оцінки ефективності лікування і прихильності до терапії;
  • для вирішення експертних питань.

При застосуванні девайсу NIOX VERO® використовують одноразові фільтри, що забезпечують захист від бактерій і вірусів у >99,97% випадків; поверхня пристрою є придатною для обробки дезінфектантами. Водночас кожному пацієнту при застосуванні NIOX VERO® варто користуватися одноразовими рукавич­ками.

 

О.О. Речкіна

Тему, що є особливо актуальною у пандемію COVID-19 – «Контроль пере­бігу астми у хворого та ефективності лікування на відстані: чи це можливо?», – представила увазі слухачів д-р мед. наук, заві­дувачка відділення дитячої пульмонології та алергології Національного інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Олена Олек­санд­рівна Речкіна. В сучасних міжнародних та національних рекомендаціях з ведення хворих на БА визначено, що основною метою лікування є досягнення і підтримка контролю захворювання протягом тривалого часу. Отже, не полегшення симптомів, а саме ефективний контроль захворювання і поліпшення якості життя пацієнтів є ціллю призначеної терапії. Таким чином, метою лікування БА є:

  • досягнення контролю симптомів і підтримання нормального рівня активності;
  • мінімізація ризиків майбутніх загострень, незворотньої бронхообструкції та розвитку побічних ефектів.

На жаль, згідно з даними статистики, число хворих з неконтрольованою БА в різних країнах становить від 40 до 67%. Серед пацієнтів, що мають симптоми і використовують БАКД (бета-агоністи короткої дії), 50% вважають, що їхня БА є контрольованою.

Ключовими факторами, що сприяють оптимальному управлінню БА, є наступні:

  • освітні заходи щодо менеджменту БА, які мають проводити вузькі спеціалісти;
  • моніторинг дихальної функції легенів пацієнта, визначення рівня запалення;
  • постійний контроль перебігу БА.

Водночас факторами, через які контроль БА залишається недосяжним, є:

  • неправильно встановлений діагноз;
  • низька прихильність до лікування;
  • коморбідні стани;
  • невиявлені/неусунені алергени/тригери;
  • куріння (пасивне й активне);
  • психологічні чинники.

Пандемія COVID-19 внесла суттєві корективи в контроль БА. Так, 39% пацієнтів припинили здійснювати регулярні моніторингові візити, 75% – зменшили кількість відвідувань, 30% – мали проблеми із застосуванням медикаментів. Водночас більш ніж 90% розпочали або розширили використання послуг телемедицини. Очевидно, що пандемія призвела до необхідності розширення телемедицини і можливостей віддаленого контролю за перебігом БА в пацієнтів.

Добре відомо, що для контролю перебігу БА застосовують такі лабораторно-інструментальні методи, як спірографія (оцінка обструкції), визначення рівня еозинофілів у мокротинні, крові і вимірювання вмісту FeNO (оцінка запалення).

Ще один добре відомий метод контролю астми – пікфлоуметрія – визначення пікової швидкості видиху (ПШВ) за допомогою спеціального приладу. Цей метод застосовується ще з 60-х років минулого століття і є ефективним для самоконтролю БА. Згідно з рекомендаціями Британського торакального товариства, необхідно рекомендувати пацієнтам регулярно вимірювати ПШВ з метою контролю перебігу БА.

Пікфлоуметрія дає змогу здійснювати:

  • самоконтроль перебігу БА:
    • показники пікфлоуметрії та оцінка їх добової варіабельності важливі для самостійної оцінки пацієнтами рівня контролю БА та визначення ефективності лікування;
    • регулююче порівняння ПШВ дає змогу своєчасно розпізнавати погіршення, змінювати дозу ліків, що приймаються, або звернутися по медичну допомогу;
  • раннє виявлення загострення:
    • на ранніх стадіях захворювання пікфлоуметрія допомагає виявити загострення захворювання – зміни ПШВ часто виникають задовго (за декілька годин або навіть днів) до появи відчутних симптомів. Це дає змогу вчасно провести профілактичне лікування і запобігти погіршенню стану;
    • пікфлоуметрія є дуже важливою для пацієнтів із низькою сприйнятливістю до бронхоспазму, у яких симптоми хвороби проявляються значно пізніше після погіршення прохідності бронхів;
  • моніторинг відповіді на лікування під час загострення;
  • оцінку ефективності призначеної базисної терапії, що особливо важливо при зміні схеми терапії;
  • оцінку зворотності бронхіальної обструкції;
  • визначення гіперреактивності бронхів: її ознакою є ранкове зниження ПШВ більш ніж на 20% у порівнянні з ПШВ, визначеною увечері.

На зміну механічним пікфлуометрам, застосування яких було пов’язане з численними незручностями (необхідність ведення рукописних паперових щоденників, забування пацієнтами проведення вимірів і т. д.), прий­шли нові сучасні портативні пристрої, зокрема Smart Peak Flow (Smart Respiratory Products) – компактний недорогий цифровий пікфлуометр, який можна приєднати до будь-якого смартфону через порт аудіороз’єму або Bluetooth. Пристрій призначений для здійснення самоконтролю пацієнтами з БА та іншими обструктивними захворюваннями дихальної системи.

Переваги Smart Peak Flow: міцність та ультралегкість; призначення як для дітей, так і для дорослих; точність вимірювання; простота використання; автоматичний запис і візуалізація графіка, що позбавляє необхідності заповнювати паперові графіки; обмін результатами вимірювань із лікуючим лікарем; нагадування пацієнтам про необхідність провести вимірювання через додаток; збереження результатів вимірювань у безпечному «хмарному» середовищі; відповідність усім міжнародним стандартам для портативних пікфлуометрів.

У пристрої Smart Peak Flow застосована зручна шкала і тризонна система контролю, яка рекомендована Національною програмою щодо оповіщення і запобігання астмі, США (NAEPP – National Asthma Education and Prevention Program), а також спрощує процедуру пікфлоуметрії. Кожна зона регулюється контрольованим індикатором з персональним обліком швидкості повітря, що дає змогу дотримуватися режиму терапії. Зрештою, зручний додаток має зрозумілий і простий інтерфейс і містить покрокове роз’яснення щодо використання пристрою.

Згідно з результатами дослід­жен­ня Cristiano VanZeller (2019), у якому проводили оцінку і порівняння точності дев’яти різних пікфлуометрів і спірометрів, які наразі доступні до застосування в Європі і мають маркування CE (Conformite Europeenne – європейська відповідність), випробування пройшли лише два, і один із них – Smart Peak Flow, тоді як інші сім не пройшли перевірку на точність.

Наприкінці доповіді спікер зробила такі висновки: Smart Peak Flow підвищує прихильність пацієнтів до самоконтролю перебігу БА, адже його застосування полегшує не лише вимірювання ПШВ, але й відстеження інших важливих показників моніторингу перебігу захворювання (тяжкість щоденних симптомів, використання сальбутамолу, ризик загострення БА) за допомогою алгоритму штучного інтелекту. Це забезпечує більш повну оцінку контролю БА в порівнянні зі звичайними пікфлуометрами. Пристрій Smart Peak Flow легко приєднується до звичайного смартфону, а спеціальний додаток дає змогу пацієнтам ділитися результатами вимірювань зі своїми лікарями в режимі онлайн. Це також полегшує віддалений моніторинг пацієнтів і запобігає фальсифікації даних із використанням паперових карт.

Таким чином, алергологія і імунологія – галузі медицини, які постійно розвиваються і характеризуються щорічною появою нових і вдосконаленням уже існуючих лікувально-діагностичних інструментів. Лікарю-практику важливо своєчасно дізнаватися про нові можливості, а також оновлення міжнародних рекомендацій, аби надавати якісну й ефективну допомогу своїм пацієнтам. Безперервний професійний розвиток для лікарів, зокрема ресурс «Простір доказової медицини» – це можливість бути в курсі всіх новинок та інновацій у галузі алергології та імунології, прослухати доповіді провідних українських спеціалістів і міжнародних фахівців, отримати якісну нову інформацію та підтримувати високий рівень лікарської кваліфікації.

Підготувала Анастасія Козловська

Наш журнал
у соцмережах: