сховати меню
Розділи: Події

Вакцинний Саміт 2018 


сторінки: 34-35

Нові виклики для системи громадського здоров’я Від запобігання окремим захворюванням – до покращення здоров’я всього суспільства (9 листопада 2018 р., Київ)

9 листопада 2018 р. в Києві в рамках науково-практичної конференції «Питання імунології в педіатрії» відбувся сателітний симпозіум «Вакцинний Саміт 2018» з міжнародною участю, присвячений актуальним питанням вакцинації та удосконалення профілактичної роботи у боротьбі з інфекційними захворюваннями.

Захід, який проходив за підтримки компанії GSK Україна, об’єднав провідних міжнародних фахівців у галузі імунізації, представників вітчизняних наукових установ, імунологів, сімейних лікарів, педіатрів, неонатологів та журналістів спеціалізованих ЗМІ. Оскільки Саміт проводився в режимі прямої веб-трансляції, отримати інформацію про останні досягнення світової науки в галузі імунізації та долучитися до дискусії змогли фахівці з Харкова, Дніпра, Вінниці, Одеси та Львова.

Вакцинація – один з найбільш успішних та економічно ефективних заходів профілактики інфекційних захворювань з-поміж усіх, що існують сьогодні. За винятком використання чистої питної води, жодні інші заходи, навіть застосування антибіотиків, не здійснили такого значного впливу на зниження рівня смертності, як використання вакцин1. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), завдяки щепленням щороку у світі вдається запобігти від 2 до 3 млн смертей, а за умови підвищення глобального рівня імунізації ці цифри зросли б ще на 1,5 млн. Сьогодні вакцини захищають людство від 30 захворювань, зокрема таких небезпечних, як рак шийки матки, поліомієліт, дифтерія, кір, правець, гепатит В, кашлюк, пневмонія, краснуха. Крім того, запобігаючи захворюванням, щеплення допомагають обмежити зростання антибіотикорезистентності – явища, яке набуває масштабу глобальної загрози здоров’ю та безпеці людства2.

Незважаючи на зусилля, які докладаються у світі для збільшення рівня охоплення вакцинацією, глобальний показник протягом кількох років залишається на рівні 85%. Саме стільки дітей у світі (близько 116 млн) отримали впродовж 2017 р. три дози комбінованої вакцини проти дифтерії, правця і кашлюку, і стільки ж вакциновані проти поліомієліту. Поряд з тим глобальний рівень охоплення імунізацією проти краснухи становить усього 52%, пневмококової інфекції – 44%, ротавірусу – 28%, дві рекомендовані дози вакцини проти кору отримали лише 67% дітей3.

Важливим фактором на сьогодні є кількість і швидкість поширення захворювань. Низькі показники охоплення імунізацією свідчать про високу ймовірність спалахів небезпечних захворювань, як це сталося у Європейському регіоні ВООЗ, де у 2017 р. було зафіксовано близько 22 тис. випадків захворювання на кір, а протягом січня-лютого 2018 р. – 11 тис. випадків. Найбільші спалахи кору зараз реєструють в Україні, Франції, Греції та Сербії. Головною причиною катастрофічної ситуації, що склалася, фахівці називають неефективність впровадження програм імунізації: у 2016 р. кожна 15-та дитина в регіоні не отримала навіть першу дозу вакцини проти кору4 – захворювання, від якого лише у 2016 р. у світі померло 89 780 осіб. Водночас сьогодні існує ефективна вакцина з прийнятною переносимістю, використання якої протягом 2000-2016 рр. завадило приблизно 20,4 млн смертей від кору у світі5.

Найгірша ситуація щодо захворюваності на кір у Європейському регіоні ВООЗ спостерігається в Україні, де на початок 2016 р. другу дозу вакцини проти кору, паротиту та краснухи (КПК), згідно з національним календарем щеплень, отримали лише 31% дітей (проти 95% у 2008 р.)6. Це найнижчий рівень охоплення вакцинацією проти кору в Європейському регіоні ВООЗ та один з найнижчих у світі: у 2017 р. Україна ввійшла в десятку країн, де цей показник був меншим 50% (разом з Анголою, Сирією, Південним Суданом, Нігерією та Сомалі)7. Загрозлива ситуація склалася в Україні і щодо охоплення населення імунізацією проти дифтерії, правця, кашлюку та поліомієліту: так, у 2016 р. три рекомендовані дози вакцини АКДП отримали лише 19% дітей, а три рекомендовані дози оральної поліовакцини (ОПВ) – 56% дітей6.

До катастрофічного зниження охоплення імунізацією населення України призвела насамперед недовіра суспільства до вакцинації. Учасники «Вакцинного Саміту 2018» відзначили, що першим кроком для подолання ситуації, що склалася, та відновлення довіри до імунізації має бути об’єднання зусиль медичної спільноти, держави і громадськості для розвінчування міфів про вакцинацію шляхом надання суспільству достовірної, науково обґрунтованої інформації.

 

Так, Отавіо Цінтра (Otavio Cintra), медичний директор GSK Вакцини з наукових питань та громадського здоров’я, Бельгія, у своєму виступі в рамках саміту зупинився на питанні вакцинації дітей з груп ризику.

У розвинених країнах вакцинація рекомендована як недоношеним дітям, так і дітям та дорослим з ослабленою функцією імунної системи внаслідок вроджених або набутих порушень, захворювань та/або їх лікування; дітям та дорослим з автоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, розсіяний склероз; пацієнтам з онкологічними захворюваннями та особам з хронічними захворюваннями: аспленією або гіпоспленією, хронічною серцевою недостатністю, хронічними захворюваннями легень, хронічною печінковою недостатністю, хронічною нирковою недостатністю, у тому числі пацієнтам на діалізі8-10.

Робити недоношеним дітям такі самі планові щеплення, що й доношеним, рекомендують, зокрема, Всесвітня організація охорони здоров’я11, Консультативний комітет з питань вакцинації12, Американська академія педіатрії13,14, Канадський довідник з питань вакцинації15, Діючий комітет з питань вакцинації Німеччини (STIKO)16, Міністерство охорони здоров’я Англії17. Недоношених дітей вакцинують у такому самому віці і використовуючи такий самий графік, що й у випадку доношених дітей, відповідно до стандартних рекомендацій11-17.

Важливість вакцинації недоношених дітей, народжених з низькою масою тіла, обумовлена насамперед порушенням функції імунної системи, спричиненим незрілими фізичними бар’єрами проти інфекцій, порушеннями вродженої та адаптивної імунних відповідей і скороченням часу передачі материнських антитіл через плаценту18, що в поєднанні призводить до підвищення ризику розвитку захворювань, зокрема вакцин-контро­льованих19.

Так, у випадку кашлюку ризик тяжчого перебігу захворювання у недоношених дітей порівняно з доношеними зростає у 5 разів20, у випадку пневмококової інфекції – у 2,6 раза в немовлят з масою тіла менше 2500 г і у 9 разів у дітей, народжених до 32-го тижня21, у випадку грипу – у 2,5 раза22. У випадку ротавірусного гастроентериту у недоношених дітей з дуже низькою масою тіла (<1500 г) і низькою масою тіла (1500-2499 г) ризик госпіталізації зростає у 2,6 раза порівняно з доношеними немовлятами19, 23.

Щодо ефективності вакцинації недоношених дітей, зокрема проти кашлюку, дослідження, яке оцінювало всіх немовлят у Норвегії, народжених з 1 січня 1998 р. до 31 грудня 2010 р. (36 913 пологів, а це 5%, що були передчасними), показало, що недоношені діти отримують найбільшу користь від введення вакцини, оскільки ефективність вакцинації в цій групі залишається високою. Для імунізації використовувалась вакцина ІНФАНРИКС™, яка пізніше була замінена вакциною ІНФАНРИКС™ ІПВ ХІБ (3, 5, 11-12 місяців)24.

Акцентуючи увагу присутніх на важливості вакцинації осіб з хронічними захворюваннями, Отавіо Цінтра привів факти, які доводять, що пацієнти з бронхіальною астмою мають високий рівень захворювань, зумовлених вірусом грипу25, а пацієнти з хронічними захворюваннями, що потребують частого відвідування лікувальних закладів чи тривалої госпіталізації, як у випадку онкологічних захворювань, – високий ризик розвитку пнев­мококової інфекції26.

Доповідач наголосив, що вакцинація проти пневмокока рекомендована при кохлеарній імплантації. Як показало дослідження, проведене в США, частота розвитку менінгіту, спричиненого Streptococcus pneumoniae, становить 138,2 випадку на 100 000 людино-років, що більш ніж у 30 разів перевищує захворюваність у групі людей такого самого віку загальної популяції США27. Деякі з найбільш поширених збудників, виявлених при гострому середньому отиті, також часто спричиняють бактеріальний менінгіт28. З огляду на це Центр з контро­лю та профілактики захворювань в США рекомендує пневмококову вакцинацію всім особам, які користуються кохлеарними імплантами.

Резюмуючи наведені дані, Отавіо Цінтра уточнив, що інактивована вакцина може безпечно призначатися пацієнтам з групи ризику, однак існує ймовірність, що знадобляться додаткові дози у зв’язку зі зниженням імуногенної відповіді. Під час розгляду питання про використання живої вакцини у дітей та підлітків з ослабленою функцією імунної системи необхідно бути обережним29. При цьому недавно проведене або заплановане хірургічне втручання не є протипоказанням до вакцинації, а недавно проведена вакцинація не є протипоказанням до операції. Якщо планову операцію/анестезію можливо відкласти, рекомендують відтермінувати її на один тиждень після введення інактивованої вакцини і на три тижні після введення живої аттенуйованої вакцини у дітей. Планова вакцинація може бути відкладена на один тиждень після проведення операції30.

 

Селім Бадур (Selim Badur), медичний директор GSK Вакцини з наукових питань та громадського здоров’я, Бельгія, розповів учасникам «Вакцинного саміту 2018» про те, чому важливо захищати від вакцин-контрольованих захворювань дорослих.

Загалом поширеність вакцин-контрольованих захворювань серед дорослих вища, ніж серед дітей31. Серед понад 40 000 смертей від вакцин-контрольованих захворювань, які фіксують щороку в США, 99% припадає на дорослих32. Однак охоплення вакцинацією у дорослих для більшості рекомендованих вакцин низьке31. Це призводить до зниження рівня колективного імунітету в популяції, зміщення тягаря деяких захворювань до старших вікових груп, поступового повторного виникнення захворювання у дорослих і підлітків та, як наслідок, продовження існування вакцин-контрольованих захворювань та їхнього впливу на епідситуацію. Наприклад, у Європі більшість випадків правця сьогодні припадають на людей похилого віку через знижене охоплення вакцинацію або послаблення імунітету33, а кір повторно виник у Європейському регіоні ВООЗ внаслідок субоптимальних рівнів імунізації в старшій віковій групі34, 35.

Імунна система змінюється протягом усього життя людини, а тому для ефективної профілактики захворювань та покращання рівня здоров’я і добробуту потреба в програмах вакцинації існує на всіх вікових стадіях. Питання стає особливо актуальним з огляду на зростання тривалості життя і старіння населення, що призводить до збільшення у світі кількості дорослих, чутливих до вакцин-контрольованих захворювань – як внаслідок відсутності щеплень, так і через ослаблення з роками імунного захисту, сформованого свого часу після вакцинації. Приклад – Австралія, де кількість випадків кашлюку у дорослих зросла з 37% у 1993-1994 рр. до 81% у 2004-2005 рр.36

Вакцинація відіграє важливу роль в забезпеченні здорового старіння. З огляду на підвищену сприйнятливість до інфекційних захворювань через старіння імунітету, коморбідність, знижену відповідь на терапію, застосування великої кількості лікарських засобів та часте перебування в медичних закладах людям похилого віку рекомендований певний набір щеплень. До списку входять: імунізація проти кашлюку для підвищення якості життя та вакцинація проти грипу, пневмококової інфекції, гепатиту А, дифтерії та правця – для зниження рівня смертності37. Водночас вакцинація від пневмокока та грипу захищає від серцево-судинних захворювань, зменшуючи загальний тягар для системи охорони здоров’я.

Під час свого виступу Селім Бадур також приділив увагу досвіду вакцинації вагітних у світі, оскільки вагітність пов’язана з підвищеною сприйнятливістю до деяких захворювань та тяжкістю їхнього перебігу. Вагітні жінки більш чутливі до малярії, лістеріозу та ВІЛ-1, тяжче переносять грип, герпес простий, віспу, кір, гепатит Е, вітряну віспу, кокцидіомікоз38, тоді як вакцинація здатна захистити матір та плід протягом вагітності і дитину в перші тижні після народження.

Важливим напрямом програми вакцинації протягом життя у сучасному глобалізованому світі має бути імунізація мандрівників та мігрантів, оскільки велика кількість переміщень між країнами та континентами підвищила потенціал поширення інфекційних захворювань, створивши умови для поширення патогенів у новому середовищі та зростання впливу інфекційних захворювань. Імунізація – ключовий компонент й у програмах контролю інфекційних захворювань серед працівників системи охорони здоров’я та військовослужбовців.

Резюмуючи сказане, Селім Бадур підкреслив, що вакцинація протягом усього життя зміщує пріоритет із запобігання окремим захворюванням на покращення здоров’я загалом, а успішна реалізація програми залежить від прийняття медичною спільнотою та населенням довготривалої цінності запобігання захворюванням. Необхідні колективні зусилля як органів системи охорони здоров’я, медичних товариств, навчальних медичних закладів, фахівців сфери громадського здоров’я та виробників вакцин, так і держави, політиків і регуляторних органів, громадськості та ЗМІ.

Учасники «Вакцинного Саміту 2018» одноголосно відзначили важливість упровадження програм масової імунізації серед усіх вікових груп для формування популяційного імунітету і максимального захисту від вакцин-контрольованих інфекцій, що є запорукою епідеміологічного благополуччя країни.

GSK– один зі світових лідерів фармацевтичної індустрії, який займається науковими дослідженнями в галузі фармацевтики та охорони здоров’я, присвячує свою діяльність покращенню якості життя людей, допомагаючи їм робити більше, почуватися краще та жити довше.

1 Plotkin SL & Plotkin SA. Chapter 1 in Plotkin SA et al. Vaccines. 6th Edition, Elsevier Saunders, 2012. 2 WHO, 2017. World Immunization Week. http://www.who.int/campaigns/immunization-week/2017/infographic/ru/. 3 WHO, 2018. Immunization coverage. http://www.who.int/en/news-room/fact-sheets/detail/immunization-coverage. 4 WHO, 2018. European Immunization Week. http://www.euro.who.int/en/media-centre/events/events/2018/04/european-immunization-week-2018/news/news/2018/04/european-immunization-week-vaccination-is-a-right-and-responsibility-for-all. 5 WHO, 2018. Measles. http://www.who.int/en/news-room/fact-sheets/detail/measles. 6 WHO, 2018. Ukraine restores immunization coverage in momentous effort to stop measles outbreak that has affected more than 12 000 this year. http://www.euro.who.int/en/countries/ukraine/news/news/2018/05/ukraine-restores-immunization-coverage-in-momentous-effort-to-stop-measles-outbreak-that-has-affected-more-than-12-000-this-year. 7 WHO, 2018. Immunization, Vaccines and Biologicals. http://www.who.int/immunization/newsroom/2018_infants_worldwide_vaccinations/en/

8The Australian Immunisation Handbook 10th edition (updated August 2017). 9 Canadian Immunization Guide. 10 Recpommended Immunization Schedule for Children and Adolescents Aged 18 Years or Younger, USA, 2018. https://www.cdc.gov/vaccines/schedules/downloads/child/0-18yrs-child-combined-schedule.pdf Accessed 5 July 2018. 11 World Health Organization (WHO), 2017. Recommended Routine Immunizations for Children. 12 Kroger AT et al. General Best Practice Guidelines for Immunization. Best Practices Guidance of the Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP)

13Saari TN et al. Pediatrics 2003;112(1 Pt 1):193-198. 14 American Academy of Pediatrics. In: Red Book: 2009 Report of the Committee on Infectious Diseases. 15 Canadian Immunization Guide. 16 Statement of the German Standing Committee on Vaccination at the Robert Koch Institut. 17 Public Health England, 2017. In: The Green Book [See slide notes for full reference details]. 18 Baxter D. Hum Vaccin 2010; 6:494-505. 19Gagneur A et al. Hum Vaccin Immunother 2015; 11:2556-2563. 20 Marshall H et al. Pediatr Infect Dis 2015; 34:339-345. 21 Shinefield H et al. Pediatr Infect Dis J 2002; 21:182-186. 22 Garcia M et al. Epidemiol Infect 2015; 143:2939-2949. 23 Newman R et al. Pediatrics 1999; 103: E3. 24 Riise ØR et al. Pediatr Infect Dis J 2017; 36: e151–e156. 25 Miller EK et al. Pediatrics 2008; 121:1. 26 Thomas Hjuler et al., Pediatrics 2008; 122: e26–e32. 27 Jennita Reefhuis et al., N Engl J Med 2003; 349:435-45. 28 Charissa N. Kahue et al., Curr Opin Otolaryngol Head Neck Surg 2014, 22:359-366. 29 Nigel W Crawford et al., Expert Rev. Vaccines 10(2), 175-186 (2011). 30 The Australian Immunisation Handbook 10th edition (updated August 2017). 31 Williams WW et al. MMWR Surveill Summ 2016; 65:1-36. 32 HealthyPeople.gov, 2014. Immunization and infectious diseases. https://www.healthypeople.gov/2020/topics-objectives/topic/immunization-and-infectious-diseases (accessed 18 October 2018). 33 European Centre for Disease Prevention and Control (ECDC). 34 ECDC, 2012. European monthly measles monitoring, February 2012. http://ecdc.europa.eu/en/publications/_layouts/forms/Publication_DispForm.aspx? List=4f55ad51-4aed-4d32-b960- af70113dbb90&ID=547 (accessed 18 October 2018). 35 Carrillo-Santisteve P & Lopalco PL. Clin Microbiol Infect 2012; 18:50-56. 36 Viney KA et al. NSW Public Health Bulletin 2007; 18:55-61. 37 Lang PO & Aspinall R. Drugs Aging 2014; 31:581-599. 38 Kourtis AP et al. N Engl J Med 2014; 370:2211-2218.

UA/OTH/0082/18.11.08.

Більше інформації про компанію GSK в Україні та світі – на сайті ua.gsk.com або під час звернення до ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна»: 02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1-В, тел. (044) 585-51–85.

Повідомити про небажане явище ви можете до ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» за тел. (044) 585-51–85 або на e-mail oax70065@gsk.com, повідомити про скаргу на якість препарату ви можете за тел. (044) 585-51–85 або +380 (050) 381-43–49, або на e-mail ua.complaints@gsk.com

Поділитися з друзями: