Постковідний синдром: ​імунологічні механізми розвитку і терапевтичні підходи

COVID-19 несе загрозу не лише як тяжке гостре респіраторне захворювання, а й лишає по собі значущий слід у формі порушень здоров’я в подальшому житті [1, 2]. Симптоми, ознаки і/або порушені клінічні параметри, що зберігаються впродовж двох і більше тижнів після COVID-19, потенційно можуть вважатися довготривалими наслідками цього захворювання [2]. Найпоширенішими проявами постковідних розладів є слабкість, головний біль, когнітивні порушення, довготривалий субфебрилітет, дифузна міалгія, біль у суглобах, лімфаденопатія, порушення дихання (диспное, задишка), втрата нюху та смаку, пітливість, нудота, втрата волосся тощо [5, 7, 15-19].

У науковій медичній літературі комплекс таких проявів після гострого епізоду COVID-19 отримав назву «постковідний синдром» (ПКС; в англомовних джерелах – post COVID-19 syndrome, long-COVID-19, post-acute COVID-19, long-term COVID-19 effects тощо) [3, 4]. Наразі недостатньо даних, щоб достовірно зробити висновок про те, чи є важкість захворювання тригером затягнутого запального процесу, який набуває форми ПКС, однак вже є немало повідомлень, що люди, які перенесли гострий COVID-19 легко і не потребували госпіталізації, також мають прояви ПКС [3, 4].

Виявлення факторів ризику і тригерів довгого пост­інфекційного запалення потребують подальших досліджень. Однак вже можна виявити основні патогенетичні механізми розвитку і комплекси синдромів, характерні для ПКС, а також органи й системи, які зазнають ураження за таких умов [1, 3, 4, 6]:

• імунологічні зміни: відхилення у популяціях та суб­популяціях Т- і В-клітин, макрофагів і природних клітин-кілерів з надмірною продукцією запальних цитокінів і хемокінів [7-9]; відхилення в антитіло­утворенні; синдром активації макрофагів (MAS) [8, 10]; знижена експресія людського лейкоцитарного антигену D (HLA-DR) [8-12]; синдром активації опасис­тих клітин (MCAS) [10-12]; аутоімунні ураження органів і тканин [11-15];
• ураження нервової системи: синдром хронічної втоми/міалгічний енцефаломієліт (СХВ/МЕ) [7], синдром Гієна–Барре (ГБС) [8];
• постковідні артрити (вірусні і реактивні) [43].

Таким чином, SARS-CоV-2-інфекція спричинює низку фізіопатологічних проблем, які на сьогодні залишаються не вирішеними.

Мета дослід­жен­ня – вивчити імунологічні зміни в пацієнтів із ПКС і оцінити ефективність імунокоригуючої терапії із застосуванням препаратів класу «ЕРБІСОЛ®» (Ербісолотерапії) в комплексному лікуванні ПКС.

Матеріали і методи дослід­жен­ня

вгору

У рамках фундаментальної науково-дослідної роботи 159/2021 «Вивчити імунні та генетичні кореляти анти­інфекційного захисту людини» на базі ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України» було обстежено 45 осіб із ПКС і сформовано 3 групи пацієнтів по 15 осіб згідно з перебігом гострого епізоду COVID-19: легкий, середнього ступеня тяжкості і тяжкий. Після епізоду COVID-19 пройшло 2-4 міс. Групи формували однорідними за віком і статтю для виключення додаткової похибки: вік пацієнтів – 20-54 роки (середній вік – 37,2 року), 25 чоловіків і 20 жінок.

Пацієнти були обстежені клінічно і лабораторно. Обстеження охоплювало огляд, збір анамнезу, а також розширене імунологічне дослід­жен­ня клітинної і гуморальної ланок.

Забор крові здійснювали вранці натщесерце у відповідні вакутаймери. Клітинну ланку імунного статусу вивчали за допомогою проточної цитометрії, рівні загальних імуноглобулінів визначали за допомогою методу імуноферментного аналізу (ІФА). Обстеження проводили на момент звернення пацієнта і на 30-й день після лікування.

Статистичну обробку матеріалу проводили за допомогою стандартної програми Excel у системі Windows з використанням автоматизованої системи Statistica®. Вона охоплювала: опис вибірки, знаход­жен­ня середньої арифметичної, середнього відхилення і похибки середньої арифметичної, визначення частоти появи ознак, групування даних. Відмінності між порівнюваними параметрами вважали статистично значущими при р≤0,05. Для вирішення завдань використовували методи рангового кореляційного аналізу за Спірменом, лінійного регресійного аналізу. Достовірність відмінностей абсолютних і відносних показників оцінювали з використанням критеріїв Манна–Уїтні, Крускалла–Уоллеса, «Т» і «Z» Стьюдента. Під час оцінки відмінностей якісних показників використовували χ-квадрат Пірсона.

Результати та їх обговорення

вгору

Пацієнти відбиралися за наявністю скарг і проявів, характерних для ПКС: CХВ/ME, довготривалий субфебрилітет, артралгії. У ході дослід­жен­ня було розроб­лено шкалу інтенсивності проявів у пацієнтів із ПКС (табл. 1).

Проявами СХВ/МЕ, зі слів пацієнтів, були слабкість, когнітивні порушення, головний біль, дифузна міалгія, депресивні симптоми та порушення сну. У пацієнтів, що перехворіли на COVID-19 із тяжким перебігом, ступінь цих проявів був вищим у середньому на 2-2,2 бала в порівнянні з групами пацієнтів із середньотяжким і легким перебігом і знаходився на рівні 7,4 бала за шкалою, де відсутність скарг на подібні прояви дорівнює 0, а значно виражені прояви, що потребують негайного та постійного медикаментозного лікування, – 10 балів (див. таблицю 1). На момент початку дослід­жен­ня прояви СХВ/МЕ в пацієнтів, що перенесли COVID-19 легко, при зверненні були на рівні 4,3±0,3 бала; у групі з середнім ступенем тяжкості – 4,4±0,28 бала; у важко перехворілих – 7,4±0,41 бала.

Субфебрилітет, що тривав більш ніж 2 тиж, відмічали всі пацієнти, які брали участь у дослід­жен­ні. У всіх групах інтенсивність цього прояву була приблизно однаковою (6,7±0,41; 6,8±0,35; 7,2±0,39, відповідно, в групі легкого, середньотяжкого і тяжкого перебігу COVID-19). При формуванні умовної шкали за цією ознакою брали до уваги рівень температури тіла і постійність цього симптому. У переважної більшості обстежених температура коливалась від 37 ̊С до 37,4 ̊С, відмічалась протягом усієї доби; у 6 пацієнтів – інколи сягала 37,5-37,8 ̊С, п’ятеро з них були з групи з тяжким перебігом і один – із середньотяжким (див. таблицю 1).

Артралгія відмічалась лише у третини пацієнтів із легким перебігом і в більшості не була значно вираженою (у межах 2-3,5 бала). У пацієнтів інших груп на артралгію скаржилося 80% обстежених, і її інтенсивність була вищою, у межах 4,6-5,8 бала (див. таблицю 1). Біль був постійним і потребував застосування медичних засобів у 24 пацієнтів (53,3%), із них 12 – із третьої групи, 10 – із другої та 2 – із першої.

При дослід­жен­ні було виявлено, що в усіх обстежених пацієнтів є імунологічні зміни. Найхарактернішими були лейкопенія, відносний лімфоцитоз, підвищення рівнів B-клітин (CD19+), імунорегуляторного індексу (CD4/CD8), кількості NK-клітин (CD3-CD16+56+), гетерофільних гемолізинів, лімфоцитотоксичних автоантитіл, загальних IgG й IgМ, при зниженні кількості T-клітин (CD3+), активованих T-клітин (CD3+HLADr+), NK-T-клітин (CD3+CD16+56+) (табл. 2). Показовою була наявність значних імунологічних змін і в людей, що хворіли на COVID-19 легко, яка не мала достовірної відмінності від інших груп пацієнтів (див. таблицю 2).

Для лікування ПКС та корекції імунодефіциту, що зумовлює патологічні прояви після перенесеного гострого епізоду COVID-19, було застосовано Ербісолотерапію, яка являє собою комплексне застосування імуномодуляторів класу «ЕРБІСОЛ®»: «ЕРБІСОЛ®», «ЕРБІСОЛ® Екстра» та препарату «Крила Надії» різного напряму дії, що мають широкий імунологічний спектр дії – від знищення збудників захворювання та уражених ними аномальних клітин до реставрації пошкоджених клітин і тканин з відновленням їх функціонального стану.

Основою розвитку ПКС є імунна дисфункція, у результаті якої виникають застряглі запальні процеси, гіперактивація хемокінового і цитокінового шляхів імунної відповіді, ініціалізація і/або активація аутоімунних процесів [8, 9, 12, 30]. ПКС вражає пацієнтів із будь-яким ступенем тяжкості COVID-19: від легкого до тяжкого, стійкі наслідки спостерігають і в осіб із легкою інфекцією, які не потребували госпіталізації [2-5].

У подібній ситуації доцільно застосовувати широко відомі імунокоректори, що впродовж тривалого часу використовуються в комплексному лікуванні імунологічних розладів, аутоімунних процесів і вірусних інфекцій [56-58].

Препарати класу «ЕРБІСОЛ®» отримані з тваринної ембріональної тканини і містять у своєму складі комплекс природних небілкових низькомолекулярних органічних сполук негормонального поход­жен­ня [56-59]. Це високо- і низькомолекулярні продукти гідролізу компонентів клітинних мембран. У залежності від співвідношення продуктів гідролізу виділяють «ЕРБІСОЛ®», «ЕРБІСОЛ® УЛЬТРАфарм», «ЕРБІСОЛ® Екстра» і препарат «Крила Надії».

Важливим є патогенетичний підхід до підбору комплексу Ербісолотерапії з урахуванням особливостей імунологічних розладів. У цьому лікувальному курсі препарати ряду «ЕРБІСОЛ®» поєднували, оскільки комплексне застосування циклу імунокоректорів доповнює один одне, створюючи єдину систему імунотерапії та імунореабілітації [59, 60].

Комплексне лікування ПКС при використанні Ербісолотерапії триває 22 дні і складається з підготовки та введення пацієнта в лікувальний курс, ініціюючого та закріплюючого курсів імунореабілітації з поступовим виведенням пацієнта з лікувальної схеми для оптимальної адаптації захисних сил організму і їх коректної поступової реабілітації [55, 58, 61]. Рекомендована схема лікування наведена в таблиці 3.

Патогенетична обґрунтованість Ербісолотерапії дає змогу рекомендувати її використання у випадках пост­інфекційних наслідків загалом і ПКС зокрема. Фармакологічні ефекти, націлені на відновлення організму завдяки реалізації механізмів ефективного завершення запального процесу, забезпечують поновлення функціонування органів і систем і очищення їх від уражених, дефектних і недієздатних клітин за допомогою NК-клітин і Т-кілерів, якi відповідають за знищення ушкоджених, не здатних до регенерації або аномальних клітин (мутантних, злоякісних, клітин-вірусоносіїв тощо). Все це значно підвищує репаративно-регенеративний потенціал тканин, регулює шляхи активації запальних реакцій і впливає на аутоімунні процеси [59-61]. Детоксикація на молекулярному рівні прискорює та оптимізує метаболічні внутрішньоклітинні процеси оновлення, а інтенсифікація тканинного дихання дає змогу нівелювати агресивний вплив вільних радикалів [58, 60-62]. Активізуючи процеси регенерації печінки, Ербісолотерапія сприяє заміщенню загиблих гепатоцитів здоровими та нормалізації їх функцій; виявляє антиоксидантний і мембраностабілізувальний ефекти на рівні плазматичних мембран [58, 59].

У результаті проведеного лікування симптоми, пов’язані з проявами ПКС, у більшості пацієнтів (36 осіб – 80%) зникли, прояви незначної інтенсивності лишилися у 2 пацієнтів з групи, що перенесла COVID-19 легко, у 2 пацієнтів із середньотяжким перебігом і 5 пацієнтів із тяжким перебігом COVID-19 (див. таблицю 1). Інтенсивність проявів СХВ/МЕ в усіх групах після лікування становила 1,5 бала, субфебрилітету – від 1 до 1,2 бала, артралгії – 0,5-0,6 бала у групах легкого і середньотяжкого перебігу COVID-19 і 1 бал у пацієнтів, що перенесли COVID-19 важко (див. таблицю 1).

Імунологічні показники після 22-денного курсу Ербісолотерапії нормалізувалися: були відсутні ознаки лейкопенії та лімфоцитозу, стабілізувалися показники клітинної ланки: кількість B-клітин (CD19+), імунорегуляторний індекс (CD4/CD8), уміст NK-клітин (CD3-CD16+56+), гетерофільних гемолізинів, лімфоцитотоксичних автоантитіл; нормалізувались рівні T-клітин (CD3+), активованих T-клітин (CD3+HLADr+), NK-T-клітин (CD3+CD16+56+; див. таблицю 2). Порушення гуморальної ланки імунної системи після курсу лікування були відсутні в усіх групах (див. таблицю 2).

Після лікування пацієнтам було рекомендовано дотримуватися здорового способу життя і пройти повторне імунне обстеження через 3 міс із можливістю призначення додаткового імунокоригуючого курсу Ербісолотерапії при повторній появі імунних відхилень.

Висновки

вгору

У сучасних умовах пандемії проблема відновлення здоров’я в людей, що хворіли на COVID-19, є найважливішою з точки зору підтримання здоров’я популяції і економічно значущою для відновлення працездатності населення. Для вирішення цієї задачі потрібна раціональна й ефективна стратегія обстеження та лікування людей, що страждають на ПКС. Необхідні своєчасне імунологічне обстеження і корекція відхилень за допомогою використання імунореабілітуючих препаратів із молекулярними механізмами дії, що здатні активувати природні, еволюційно сформовані контролюючі системи організму, які відповідають за пошук і усунення патологічних змін, а також стимулюють репаративні і регенеративні процеси тканин і органів завдяки активації макрофагально-кілерної ланки імунітету, спрямованої на виявлення і знищення дефектних клітин [56, 58, 61]. Ербісолотерапія є ефективною для лікування ПКС, сприяє швидкому одужанню пацієнтів і відновленню їх імунного статусу.

Список літератури

1. Фесенкова В.Й., Драннік Г.М., Дріянська В.Є., та ін. Дослід­жен­ня in vitro впливу препаратів Ербісол на продукцію інтерлейкіну-2 та γ-інтерферону Т-хелперами І типу здорових донорів. Лабораторна діагностика. 2003. № 2. С. 37-40.

2. Гиріна О.М., Вітик Л.Д., Романюк Л.І. та ін. Оптимізація лікування хворих на поліноз шляхом застосування препарату Екстра Ербісол. Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. Київ, 2006. Вип. 15, кн. 2. С. 206-211.

3. Корнилина Е.М., Николаенко А.Н., Вовк А.Д. и др. Характеристика фенотипа лейкоцитов крови больных хроническим гепатитом С в динамике лечения препаратом Эрбисол® Ультрафарм. Імунологія та алергологія. 2006. № 4. С. 69-71.

4. Дранник Г.Н., Курченко А.И., Фесенкова В.Й. и др. Изучение влияния препаратов класса Эрбисол® на продукцию цитокинов мононуклеарами периферической крови здоровых доноров и онкологических больных. Вісник фармакології та фармації. 2006. № 7. С. 29-32.

5. Базыка Д., Гладкий А., Корнилина Е., Николаенко А. Особенности влияния препаратов класса Эрбисол на экспрессию поверхностных маркеров клеток крови здоровых доноров и больных с иммунодепрессией клеточного иммунитета in vitro и в динамике лечения. Вісник фармакології та фармації. 2009. № 1. С. 39-47.

6. Лазарев К.Л., Сатаева Т.П. Перспективы применения иммуномодуляторов эмбрионального происхождения в качестве ингибиторов феномена эпителиально- мезенхимальной трансформации. Крымский журнал экспериментальной и клинической медицины. 2012. Т. 2, № 1-2 (5-6). С. 83-85.

7. Неміровська Н.В. Динаміка змін імунологічного статусу та ліпідного обміну у хворих на поліноз з холестерозом жовчного міхура на фоні лікування. Астма та алергія. 2013. № 1. С. 50-54.

8. Bulut C., Kato Y. Epidemiology of COVID-19. Turk J Med Sci. 2020. 50(SI-1). P. 563-570.

9. del Rio C., Collins L.F., Malani P. Long-term health consequences of COVID-19. JAMA. 2020. № 324. P. 1723.

10. Greenhalgh T., Knight M., A’Court C. et al. Management of post-acute covid-19 in primary care. BMJ. 2020. № 370. P. m3026.

11. Garner P. Covid-19 at 14 weeks – phantom speed cameras, unknown limits, and harsh penalties [Internet]. BMJ Opinion. Available at: https://blogs.bmj.com/bmj/2020/06/23/paul-garner-covid-19-at-14-weeks-phantom-speed-cameras-unknown-limits-and-harsh-penalties/2020. (2020, accessed 25 October 2020).

12. Ladds E., Rushforth A., Wieringa S. et al. Persistent symptoms after COVID-19: qualitative study of 114 «long COVID» patients and draft quality criteria for services. J Infect Dis. Epub ahead of print 14 October 2020.

13. Michelen M., Manoharan L., Elkheir N., et al. Characterising long-term covid-19: a rapid living systematic review. Glob Public Health. Epub ahead of print 9 December 2020.

14. Lim E.J., Ahn Y.C., Jang E.S., et al. Systematic review and meta-analysis of the prevalence of Chronic Fatigue Syndrome/Myalgic Encephalomyelitis (CFS/ME). J Transl Med. 2020. № 18. P. 100.

15. Brodin P. Immune determinants of COVID-19 disease presentation and severity. Nat Med. 2021. V. 27, № 1. P. 28-33. Epub 2021 Jan 13.

16. Cabler S.S., French A.R., Orvedahl A. A cytokine circus with a viral ringleader: SARS-CoV-2-Associated cytokine storm syndromes. Trends Mol Med. 2020. V. 26, № 12. P. 1078-1085.

17. Weidinger C., Hegazy A.N., Glauben R,, Siegmund B. COVID-19-from mucosal immunology to IBD patients. Mucosal Immunol. 2021. V. 14. № 3. P. 566-573.

18. Kempuraj D., Selvakumar G.P., Ahmed M.E. COVID-19, mast cells, cytokine storm, psychological stress, and neuroinflammation. Neuroscientist. 2020. doi: 10.1177/1073858420941476. [published online ahead of print, 18 July 2020]

19. Mathew D., Giles J.R., Baxter A.E., et al. Deep immune profiling of COVID-19 patients reveals patient heterogeneity and distinct immunotypes with implications for therapeutic interventions. bioRxiv. 2020 May 23. doi: 10.1101/2020.05.20.106401

20. Shi Y., Wang Y., Shao C., et al. COVID-19 infection: the perspectives on immune responses. Cell Death Differ. 2020. V. 27. P. 1451-1454.

21. Vabret N., Britton G.J., Gruber C., et al. Immunology of COVID-19: current state of the science. Immunity. 2020. doi:10.1016/j.immuni.2020.05.002

22. Weiskopf D., Schmitz K.S., Raadsen M.P., et al. Phenotype and kinetics of SARS-CoV-2-specific T cells in COVID-19 patients with acute respiratory distress syndrome. Sci Immunol. 2020. V. 26. № 5(48). P. eabd2071.

23. Giamarellos-Bourboulis E.J., Netea M.G. Rovina N. et al. Complex immune dysregulation in COVID-19 patients with severe respiratory failure. Cell Host Microbe. 2020 V. 10. № 27(6). P. 992-1000.e3.

24. Luo W., Li Y.X., Jiang L.J. et al. Targeting JAK-STAT signaling to control cytokine release syndrome in COVID-19. Trends Pharmacol Sci. 2020 V. 41. № 8. P. 531-543.

25. Mangalmurti N., Hunter C.A. Cytokine storms: understanding COVID-19. Immunity. 2020. doi: 10.1016/j.immunol.2020.06.017

26. Mehta P., McAuley D.F., Brown M. COVID-19: consider cytokine storm syndromes and immunosuppression. Lancet. 2020. V. 395 № 10229. P. 1033-1034.

27. Meyer L., Verbist K.C., Albeituni S. JAK/STAT pathway inhibition sensitizes CD8 T cells to dexamethasone-induced apoptosis in hyperinflammation. Blood. 2020 doi: 10.1182/blood.2020006075. [published online ahead of print, 12 June 2020].

28. Afrin L.B., Weinstock L.B., Molderings G.J. Covid-19 hyperinflammation and post-Covid-19 illness may be rooted in mast cell activation syndrome. Int J Infect Dis. 2020. V.100. P. 327-332.

29. Ruan Q., Yang K., Wang W. et al. Clinical predictors of mortality due to COVID-19 based on an analysis of data of 150 patients from Wuhan, China. Intensive Care Med. 2020.

30. Afrin L.B., Pöhlau D., Raithel M. Mast cell activation disease: an underappreciated cause of neurologic and psychiatric symptoms and diseases. Brain Behav Immun. 2015. V. 50. P. 314-321.

31. Criado P.R., Pagliari C., Criado R.F.J. et al. What the physicians should know about mast cells, dendritic cells, urticaria, and omalizumab during COVID-19 or asymptomatic infections due to SARS-CoV-2? Dermatol Ther. 2020. doi: 10.1111/dth.14068. [published online ahead of print, 25 July 2020]

32. Afrin L.B., Butterfield J.H., Raithel M., Molderings G.J. Often seen, rarely recognized: mast cell activation disease–a guide to diagnosis and therapeutic options. Ann Med. 2016. V. 48. № 3. P. 190-201.

33. Abraham S.N., St John A.L. Mast cell-orchestrated immunity to pathogens. Nat Rev Immunol. 2010. V. 10. P. 440-452.

34. Afrin L.B., Ackerley M.B., Bluestein L.S. Diagnosis of mast cell activation syndrome: a global «consensus-2» Diagnosis (Berl). 2020 doi: 10.1515/dx-2020-0005. /j/dx.ahead-of-print/dx-2020-0005/dx-2020-0005.xml [published online ahead of print, 22 April 2020].

35. Haenisch B., Fröhlich H., Herms S., Molderings G.J. Evidence for contribution of epigenetic mechanisms in the pathogenesis of systemic mast cell activation disease. Immunogenetics. 2014. V. 66. № 5. P. 287-297.

36. Ibelgaufts H. 2020. «Mast Cells» in COPE: Cytokines and Cells Online Pathfinder Encyclopaedia. Available at: http://www.cells-talk.com/index.php/page/copelibrary?key=mast%20cells [Accessed 1 November 2021]

37. Jason L.A., Porter N., Brown M. et al. CFS: a review of epidemiology and natural history studies. Bull IACFS ME. 2009. V. 17. P. 88-106.

38. Prins JB, van der Meer JW, Bleijenberg G. Chronic fatigue syndrome. Lancet. 2006. V. 367. P. 346-355.

39. Naess H, Sundal E, Myhr K-M, et al. Postinfectious and chronic fatigue syndromes: clinical experience from a tertiary-referral centre in Norway. In Vivo. 2010. V. 24. P. 185-188.

40. Clayton E.W. Beyond myalgic encephalomyelitis/chronic fatigue syndrome: an IOM report on redefining an illness. JAMA. V. 2015. V. 313. P. 1101-1102.

41. Poenaru S., Abdallah S. J, Corrales-Medina V. et al. COVID-19 and post-infectious myalgic encephalomyelitis/chronic fatigue syndrome: a narrative review. Ther Adv Infect Dis. 2021. V. 8. P. 20499361211009385.

42. Romero-Sánchez C.M., Díaz-Maroto I., Fernández-Díaz E. Neurologic manifestations in hospitalized patients with COVID-19: the ALBACOVID registry. Neurology. 2020 doi: 10.1212/WNL.0000000000009937.

43. Sestili P., Stocchi V. Repositioning chromones for early anti-inflammatory treatment of COVID-19. Front Pharmacol. 2020. V. 11. P. 854.

44. Hasan I., Saif-Ur-Rahman K.M., Hayat S., et al. Guillain-Barré syndrome associated with SARS-CoV-2 infection: A systematic review and individual participant data meta-analysis. J Peripher Nerv Syst. 2020. V. 25. № 4. P. 335-343.

45. Abu-Rumeileh S., Abdelhak A., Foschi M. et al. Guillain-Barré syndrome spectrum associated with COVID-19: an up-to-date systematic review of 73 cases. J Neurol. 2021. V. 268. № 4. P. 1133-1170.

46. Uncini A., Vallat J.M., Jacobs B.C. Guillain-Barré syndrome in SARS-CoV-2 infection: an instant systematic review of the first six months of pandemic. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 2020. V. 91. № 10. P. 1105-1110.

47. Pelea T., Reuter U., Schmidt C. et al. SARS-CoV-2 associated Guillain-Barré syndrome. J Neurol. 2021 V. 268. № 4. P. 1191-1194.

48. Agosti E., Giorgianni A., D’Amore F. et al. Is Guillain-Barrè syndrome triggered by SARS-CoV-2? Case report and literature review. Neurol Sci. 2021. V. 42. № 2. P. 607-612.

49. Sansone P., Giaccari L.G., Aurilio C. et al. Post – infectious Guillain-Barré syndrome related to SARS-CoV-2 infection: a systematic review. Life (Basel). 2021. V. 11. № 2. P. 167. doi: 10.3390/life11020167.

50. Wendling D., Verhoeven F., Chouk M. Can SARS-CoV-2 trigger reactive arthritis? Joint Bone Spine. 2021. V. 88. № 1. P. 105086.

51. Richez C., Flipo R.M., Berenbaum F. Managing patients with rheumatic diseases during the COVID-19 pandemic: the French Society of Rheumatology answers to most frequently asked questions up to May 2020. Joint Bone Spine. 2020 doi: 10.1016/j.jbspin.2020.05.006.

52. Mikuls T.R., Johnson S.R., Fraenkel L. American College of Rheumatology Guidance for the management of rheumatic disease in adult patients during the COVID-19 pandemic: version 2. Arthritis Rheumatol. 2020 doi: 10.1002/art.41437.

53. Felten R., Chatelus E., Arnaud L. How and why are rheumatologists relevant to COVID-19? Joint Bone Spine. 2020. V. 87. P. 279-280.

54. Liew J.W., Castillo M., Zaccagnino E. Patient-reported disease activity in an axial spondyloarthritis cohort during the COVID-19 pandemic. ACR Open Rheumatol. 2020 doi: 10.1002/acr2.11174.

55. Quartuccio L., Valent F., Pasut E. Prevalence of COVID-19 among patients with chronic inflammatory rheumatic diseases treated with biologic agents or small molecules: a population-based study in the first two months of COVID-19 outbreak in Italy. Joint Bone Spine. 2020. doi: 10.1016/j.jbspin. 2020.05.003.

56. Joob B., Wiwanitkit V. Arthralgia as an initial presentation of COVID-19: observation. Rheumatol Int. 2020. V. 40. P. 823.

57. López-González M.D., Peral-Garrido M.L., Calabuig I. Case series of acute arthritis during COVID-19 admission. Ann Rheum Dis. 2020. doi: 10.1136/annrheumdis-2020-217914.

58. Saricaoglu E.M., Hasanoglu I., Guner R. The first reactive arthritis case associated with COVID-19. J. Med Virol. 2020. doi: 10.1002/jmv.26296.

59. Liew I.Y., Mak T.M., Cui L. A case of reactive arthritis secondary to coronavirus disease 2019 infection. J Clin Rheumatol. 2020. V. 26. P. 233.

60. Ono K., Kishimoto M., Shimasaki T. Reactive arthritis after COVID-19 infection. RMD Open. 2020. V. 6. P. e001350.

61. Yokogawa N., Minematsu N., Katano H. Case of acute arthritis following SARS-CoV-2 infection. Ann Rheum Dis. 2020. doi: 10.1136/annrheumdis-2020-218281.

62. Alivernini S., Cingolani A., Gessi M. Comparative analysis of synovial inflammation after SARS-CoV-2 infection. Ann Rheum Dis. 2020. doi: 10.1136/annrheumdis-2020-218315.

Постковидный синдром: иммунологические механизмы развития и терапевтические подходы

Т.В. Давыдова
ГУ «Институт микробиологии и иммунологии им. И.И. Мечникова НАМН Украины»

Резюме

COVID-19 несет угрозу не только как тяжелое острое респираторное заболевание, но и оставляет значимый след в форме нарушений здоровья в дальнейшем. Симптомы, признаки и/или измененные клинические параметры, сохраняющиеся в течение двух и более недель после COVID-19, могут считаться долговременными последствиями данного заболевания. Пациенты (N=45) отбирались по наличию жалоб и проявлений, характерных для постковидного синдрома. Были сформированы 3 группы пациентов по 15 человек согласно течению острого эпизода COVID-19. Пациентам было проведено иммунологическое обследование и иммунокорригирующее лечение препаратами «ЭРБИСОЛ^®», в результате чего симптомы, связанные с проявлениями постковидного синдрома, у большинства пациентов (36 человек – 80%) исчезли, а иммунологические показатели нормализовались. Эрбисолотерапия эффективна для лечения постковидного синдрома, способствует быстрому выздоровлению пациентов и восстановлению их иммунного статуса.

Ключевые слова: постковидный синдром, синдром хронической усталости/миалгический энцефаломиелит, «ЭРБИСОЛ^®».

PostcoVID syndrome: immunological mechanisms of development and therapeutic approaches

T.V. Davidova
SI «Institute of Microbiology and Immunology. І.І. Mechnikov of NAMS of Ukraine»

Abstract

COVID-19 is not only a threat as an severe acute respiratory disease, but also leaves a significant mark in the form of health problems in the future. Symptoms, signs, and/or abnormal clinical parameters that persist for two weeks or more after COVID-19 can potentially be considered as long-term consequences of the disease. Patients (N = 45) were selected according to the presence of complaints and manifestations characteristic of postcovid syndrome. 3 groups of patients of 15 people were formed according to the course of the acute episode of COVID-19. Patients underwent immunological examination and immunocorrective treatment with «ERBISOL^®», as a result of which the symptoms associated with the manifestations of postcovid syndrome in most patients (36 people – 80%) disappeared, immunological parameters returned to normal. Erbisolotherapy is effective for the treatment of postcovid syndrome, promotes rapid recovery of patients and restoration of their immune status.

Key words: postcovid syndrome, chronic fatigue syndrome/myalgic encephalomyelitis, «ERBISOL^®».

Ревізори і реставратори організму