Імунодефіцитні порушення (D84.8),асоційовані з часторецидивуючою HSV 1/2 інфекцією: основні механізми природженого імунного захисту

Віруси герпесу надзвичайно поширені в
людській популяції. Вони є пантропами і здатні уражувати практично всі органи і системи людини, спричинюючи латентну, гостру та хронічну форми інфекції [1, 2].
Високою є також сприйнятливість людини до вірусів зазначеної групи. До того ж в усьому світі спостерігають зростання їх серопозитивності. Близько 90% населення планети інфіковано одним або кількома серотипами родини герпесвірусів. Підтвердженням цих фактів є зростання в 2,4 разу кількості звертань за лікарською допомогою з приводу герпетичних уражень у США. При цьому від 12 до 25% таких пацієнтів страждають на рецидивні форми захворювання, в 40-70% випадків, за даними різних авторів, інфекцію виявляють в атиповій, субклінічній і латентній формах [3, 15].
На жаль, в Україні немає статистичних даних щодо інфікованості герпесвірусами, однак, за результатами аналізу звітів про роботу Львівського регіонального медичного центру клінічної імунології та алергології, встановлено щорічне зростання кількості хворих, які звернулися до клінічного імунолога з приводу рецидивування інфекції, спричиненої вірусами простого герпесу (HSV) 1/2 типу. При цьому в значної частини цих пацієнтів вірусна інфекція часто рецидивує. Одночасно зростає кількість хворих з атиповими формами HSV 1/2. Так, у 2003 р. нами було проконсультовано 809 осіб з ознаками імунодефіцитного ушкодження (D84.8), етіологічним чинником якого були HSV 1/2. У 2005 р. таких хворих було вже 1 159, а в 2007 р. було проконсультовано 1 826 осіб з імунодефіцитом в асоціації з HSV 1/2.
Функціонування системи імунітету є ланцюгом безперервних міжклітинних взаємодій. Відповідно, формування адекватної протигерпетичної імунної відповіді можливо лише за умови повноцінного функціонування всіх її компонентів і нормальної активності імунокомпетентних клітин. Зокрема, мононуклеарно-фагоцитарна система (МФС) є важливою ланкою становлення та подальшої напруженості інфекційно-вірусного імунітету.
До складу МФС входять циркулюючі в крові популяції моноцитів і локалізовані в різних тканинах макрофаги, участь яких у противірусній резистентності організму різна.
Макрофаги, в основному, виконують функцію клітинно-тканинного фагоцитозу. За рахунок лізису HSV і уражених ним клітин макрофаги запобігають дисемінації інфекції. Цьому також сприяють синтез простагландинів, підвищення вироблення інтерферону-альфа (ІФН-α) і опосередкована стимуляція утворення інтерлейкіну 1 (ІЛ-1), які відбуваються під їх впливом.
Моноцити в противірусній імунній відповіді відіграють роль як акцесорних, так і ефекторних клітин. Вони презентують антиген Т-лімфоцитам завдяки виробленню групового фактора росту, стимулюють проліферацію лімфоцитів, активують В- і Т-ланки імунітету, беруть участь у регуляції цитотоксичності натуральних кілерів (NК) і рівня продукції інтерферону-гамма (ІФН-γ).
Згідно з результатами досліджень порушень регуляторних механізмів МФС під впливом HSV, зниження активності клітин цієї системи може відбуватися по-різному. В першому випадку немає фази раннього «включення» системи в стадії реплікації  HSV з її подальшою адекватною відповіддю на початку вірусемії. У другому – спостерігають зниження рівня як тканинних макрофагів (мононуклеарних фагоцитів), так і циркулюючих у кров’яному руслі моноцитів без повноцінної відповіді на розмноження та дисемінацію інфекції.
У ранній стадії зараження вірусами єдиними можливостями захисту організму від їх поширення є механізми неспецифічного імунітету.
NK забезпечують лізис вірусінфікованих клітин і в комплексі з ІФН є основними чинниками антивірусної резистентності [13, 15]. Значення NK у формуванні антивірусного імунітету доведено в спостереженнях за пацієнтами зі слабкою активністю NK-клітин, які частіше страждають на тяжкі загальні герпетичні ураження, незважаючи на вміст у крові специфічних сенсибілізованих Т-лімфоцитів [7, 15].
Безпосередньо після зараження вірусом клітина починає виробляти ІФН І типу (ІФН-α/β), які гальмують його реплікацію і захищають від зараження сусідні клітини. Крім безпосередньої антивірусної дії, ІФН стимулюють інші специфічні та неспецифічні механізми, що беруть участь у відповіді на антигени вірусу. Найінтенсивніший синтез ІФН випереджає появу специфічних антитіл і активність цитотоксичних лімфоцитів.
Збільшення синтезу ІФН сприяє зростанню активності натуральних цитотоксичних клітин. Ранні антигени з’являються ще до початку реплікації вірусів усередині клітини і можуть стати мішенню для NK. Індукція та стимуляція завдяки ІФН-α/β є самообмежувальним механізмом. Пік активності NK збігається з піком інтенсивності синтезу ІФН зараженими клітинами та припадає на 3-й день інфекції, що передує появі специфічних цитотоксичних лімфоцитів.
За умови хронічної персистенції герпесвірусної інфекції з частими рецидивами відбувається порушення клітинного природженого імунітету, а також системи комплементу. При цьому цитокіни, які виділяють імунокомпетентні клітини, впливають на реплікацію вірусу, що може позначатися на персистенції та рецидивуванні зазначених збудників [14].
Метою нашого дослідження була оцінка стану системи фагоцитозу, її функціональної здатності та комплементарної активності, а також продукції ІФН-α та ІФН-γ у пацієнтів з рецидивною герпесвірусною (HSV 1/2) інфекцією з проявами імунодефіциту.

Матеріали та методи дослідження
Було обстежено 150 хворих із рецидивною герпесвірусною (HSV 1/2) інфекцією. Серед них – 92 жінки, 58 чоловіків; у віці до 35 років було 97 осіб, після 35 років – 53 особи; з гіперімунокомплексним синдромом – 46 хворих, з проявами імунодефіциту – 41 пацієнт. У контрольну групу включено 31 практично здорову особу, відповідних віку та статі.
Фагоцитарну активність нейтрофілів оцінювали за здатністю захоплювати інертні частинки латексу розміром 1,0 мкм («Біостерол», Україна); концентрацію ЦІК визначали за допомогою методу селективної преципітації ЦІК у присутності поліетиленгліколю з подальшим визначенням концентрації білка в преципітаті за допомогою модифікованої методики. Стан системи комплементу оцінювали за загальною комплементарною активністю сироватки за 50% гемолізом еритроцитів. Визначення ІФН-α і ІФН-γ в сироватці крові проводили за допомогою методу імуноферментного аналізу згідно з методичними рекомендаціями, що додаються до стандартних наборів реактивів «альфа-Інтерферон-ІФА-БЕСТ» та «гамма-Інтерферон-ІФА-БЕСТ» («Вектор Бест», Росія). Результати дослідження обробляли із застосуванням персонального комп’ютера за допомогою статистичного пакету прикладних програм Statistica 6.0 for Windows. Обчислення основних статистичних показників проводили за безпосередніми кількісними даними, отриманими в результаті досліджень (середнє арифметичне значення – М; стандартна похибка середнього арифметичного – m). Для оцінки достовірності відмінностей вибірок вдавалися до непараметричного методу за критерієм Вілкоксона. Вірогідними вважали відмінності, в яких імовірність статистичної похибки – р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення
У табл. наведено показники системи фагоцитозу, рівня ЦІК і комплементарної активності сироватки у хворих з рецидивною герпесвірусною інфекцією HSV 1/2 і осіб контрольної групи.
Як видно з табл., фагоцитарний показник (ФП) за відносним (р<0,001) і абсолютним (р<0,01) значенням у пацієнтів із герпесвірусною інфекцією порівняно зі здоровими був зниженим. Резервна окисно-відновна здатність фагоцитів також була зниженою, особливо за абсолютним показником стимульованого НСТ-тесту, до 0,53±0,13 Г/л (норма – 0,97±0,16 Г/л (р<0,001). Це зумовило виражене зниження індексу стимуляції НСТ-тесту в пацієнтів із рецидивною герпесвірусною (HSV 1/2) інфекцією до 1,13±0,28 (у контрольній групі цей показник становив 3,25±0,44 (р<0,001). Такі зміни у фагоцитарній системі супроводжувалися зростанням рівня ЦІК до 5,24±0,21 г/л (р<0,05) і формуванням гіперімунокомплексного синдрому. У той самий час, активність комплементу в пацієнтів із рецидивною герпесвірусною (HSV 1/2) інфекцією має тенденцію до зниження порівняно з особами контрольної групи.
Як видно з табл.2, у хворих на герпесвірусну (HSV 1/2) інфекцію з частими рецидивами (6 і більше протягом року) були зниженими абсолютний (р<0,01) і відносний (р<0,001) ФП, а також абсолютний (р<0,01) і відносний (р<0,001) показник стимульованого НСТ-тесту, що підтверджувалося зниженням індексу стимуляції НСТ-тесту до 1,1±0,04 порівняно з хворими на герпесвірусну (HSV 1/2) інфекцію з помірнорецидивуючим перебігом (до 5 рецидивів протягом року), у яких індекс стимуляції НСТ-тесту становив 1,81±0,42 (р<0,001).
У табл.3 наведено характерні зміни системи фагоцитозу, рівня ЦІК і загальної комплементарної активності крові у пацієнтів з рецидивною герпесвірусною (HSV 1/2) інфекцією з проявами імунодефіциту. У таких хворих спостерігали зниження абсолютного (р<0,01) і відносного (р<0,001) ФП, абсолютного (р<0,001) і відносного (р<0,001) показника стимульованого НСТ-тесту, комплементарної активності (р<0,05) сироватки крові, а також зниження індексу стимуляції НСТ-тесту (р<0,01) і підвищення рівня ЦІК у крові (р<0,01) порівняно з пацієнтами без проявів імунодефіциту.
Відомо, що ІФН є активними стимуляторами як фагоцитозу, так і лімфоцитарноопосередкованої імунної відповіді в забезпеченні противірусного захисту.
На рис.1 зазначено особливості рівнів ІФН у сироватці крові хворих на HSV 1/2 і осіб контрольної групи.
У пацієнтів з рецидивною герпесвірусною інфекцією встановлено підвищення в сироватці крові рівнів ІФН-α до 79,9 пг/мл, а ІФН-γ – до 64,9 пг/мл порівняно зі здоровими (р<0,001).
На рис.2 наведено особливості рівнів ІФН у сироватці крові хворих з помірно- та часторецидивуючою герпесвірусною інфекцією (HSV 1/2).
У пацієнтів з частими рецидивами герпесвірусної інфекції встановлено виражене зниження рівня в сироватці крові ІФН-α (р<0,01) порівняно з хворими, що мають до 5 рецидивів HSV 1/2 на рік. Статистично вірогідних відмінностей щодо вмісту в сироватці крові ІФН-γ в цих групах не виявлено. 
На рис.3 наведено особливості рівнів ІФН у сироватці крові пацієнтів з рецидивною герпесвірусною інфекцією без і з проявами імунодефіциту.
У пацієнтів з рецидивною герпесвірусною інфекцією (HSV 1/2) з проявами імунодефіциту встановлено достовірне зниження в сироватці крові рівня ІФН-α (р<0,05).
Під час оцінювання фагоцитарної системи й активності комплементу встановлено зниження захоплюючої здатності фагоцитів, а також потенціалу кілінгової їх активності на тлі гіперімунокомплексного синдрому. Ці зміни посилювалися у хворих з частими рецидивами герпесвірусної (HSV 1/2) інфекції, особливо в разі гіперімунокомплексного синдрому в пацієнтів з клінічними проявами імунодефіциту. Вони свідчать, що активна HSV 1/2 інфекція впливає на першу ланку імунного захисту, особливо з ушкодженням процесингової функції фагоцитів, зокрема їх антигенпрезентуючої субпопуляції.
Такі порушення фагоцитарної системи створюють сприятливе тло для формування гіперімунокомплексного синдрому з гіпокомплементемією. Наслідком цих процесів можуть бути нейрогенні та соматичні ускладнення, передусім ангіо- та нефрозалежні.
S. Stanojlovic, S. Schlickeiser і U. Pleyer отримали подібні результати під час вивчення стану фагоцитарної системи й імунологічного статусу пацієнтів з герпетичним кератитом [12].
Щодо інтерфероногенезу, то у хворих з рецидивною герпесвірусною інфекцією встановлено наростання синтезу ІФН-α та ІФН-γ. У пацієнтів із шістьма і більше рецидивами на рік зафіксовано зниження синтезу ІФН-α і наростання ІФН-γ. Ці зміни були особливо вираженими у хворих з імунодефіцитними порушеннями. Такий ІФН-дисбаланс у цих хворих характеризувався, з одного боку, виснаженням зазначеного противірусного механізму за умови високої частоти рецидивів, особливо за клінічних проявів імунодефіциту, а з іншого – створенням умов для розвитку автоімуноагресивних процесів.
Згідно з результатами дослідження інтерфероногенезу в пацієнтів із Х-зчепленими первинними імунодефіцитами і супутньою рецидивною герпесвірусною (HSV 1/2) інфекцією, відбувається зменшення синтезу ІФН-α/β на основі різних регуляторних механізмів інтерфероногенезу, починаючи від запуску сигналу через специфічні рецептори каскаду сигнальних систем (STAТ/JAK) і закінчуючи активацією інтерферонрегулювального транскрипційного фактора IRF [9-11].

Висновки
1. У хворих з рецидивною герпесвірусною (HSV 1/2) інфекцію з проявами імунодефіциту встановлено зниження захоплюючої здатності та кілінгового потенціалу фагоцитів на тлі гіперімунокомплексемії з поглибленням втрати резервної окисно-відновної здатності цих клітин.
2. Інтерфероногенез у пацієнтів з частими рецидивами герпесвірусної (HSV 1/2) інфекції й імунодефіцитними порушеннями характеризується зниженням рівня сироваткового ІФН-α (14,6% випадків), а у хворих на рецидивну герпесвірусну (HSV 1/2) інфекцію з розвитком ускладнень – підвищенням вмісту ІФН-γ (21% випадків).  


Література
1. Бондарев Л.С., Заплотная А.А., Сотник Ю.П. Герпесвирусные инфекции – современный взгляд на проблему // Вест. неотложной и восстановительной медицины. – 2006. – Т. 7, № 3. – С. 473-478.
2. Дранник Г.Н., Свидро Е.В. Инфекции, вызываемые вирусами простого герпеса // Здоров’я України. – 2007. – № 2. – С. 24-25.
3. Дюдюн А.Д., Полион Н.Н., Полишко Т.Н. и др. Герпесвирусная инфекция: современные аспекты клиники, диагностики и лечения // Клінічна імунологія, алергологія, інфектологія. – 2007. – № 2. – С. 55-59.
4. Исаков В.А., Архипова Е.И., Исаков Д.В. Герпесвирусные инфекции человека: Руководство для врачей. – СПб.: В. Спецлит, 2006. – 301 с.
5. Лавров В.Ф., Ковальчук Л.В., Ганковская Л.В. и др. Естественный иммунитет и герпетическая инфекция // Вопросы вирусологии. – 2006. – № 3. – С. 4-9.
6. Пичугина Л.В., Черноусов А.Д., Пинегин Б.В. Особенности системы интерферона-г у пациента с высоким рецидивированием простого герпеса (случай из практики) // Иммунология. – 2005. – № 1. – С. 57-59.
7. Новиков Д.К. Противовирусный иммунитет // Иммунология, аллергология, инфектология. – 2002. – № 2. – С. 5-15.
8. Носик Н.Н. Цитокины при вирусных инфекциях // Вопросы вирусологии. – 2000. – № 1. – С. 4-9.
9. Thrasher AJ, Jones GE, Kinnon C, Brickell PM, Katz DR. Is Wiskott-Aldrich syndrome a cell trafficking disorder? // Immunol Today. – 1998. – Vol. 19. – P. 537-539.
10. Orange JS, Stone KD, Turvey SE, Krzewski K. The Wiskott-Aldrich syndrome // Cell Mol Life Sci. – 2004. – Vol. 61. – P. 2361-2385.
11. Messina C, Kirkpatrick D, Fitzgerald PA, O’Reilly RJ, Siegal FP, Cunningham-Rundles C, Blaese M, Oleske J, Pahwa S, Lopez C. Natural killer cell function and interferon generation in patients with primary immunodeficiencies // Viral. Immunol. – 2003. – Vol. 14, № 6. – P. 324-328.
12. Stanojlovic S, Schlickeiser S, Pleyer U. Keratoplasty in HSV keratitis: prevention and therapy for immunological complications // Klin Monatsbl Augenheilkd. – 2008. – Vol. 225 (1). – P. 22-9.
13. Braun R., Payne L., Dong L. Characterization of the IFN-γ T-cell responses to immediate early antigens in humans with genital herpes // Virol J. – 2006. – Vol. 3. – P. 54.
14. Duerst R. Innate immunity to herpes simolex virus type 2 // Viral. Immunol. – 2003. – Vol. 16, № 4. – P. 475-490.
15. Looker K.J., Garnett G.P. A systematic review of the epidemiology and interaction of herpes simplex virus types 1 and 2 // Sex. Transm. Infect. – 2005. – Vol. 81. – P. 103-107.