Сучасні респіраторні віруси як індуктори бронхообструктивних захворювань у дітей і можливості антивірусної терапії
pages: 5-10
Содержание статьи:
Порушення бронхіальної прохідності є однією з найчастіших проблем у педіатричній практиці. Причини її численні, проте найчастіше бронхообструкція виникає при гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ), які у дітей раннього віку можуть бути значно важливішим фактором ризику бронхіальної обструкції, ніж атопія. Тяжкі випадки обструктивного бронхіту (ОБ) і бронхіоліту у перші роки життя дитини у зимові місяці року часто спричинюються респіраторно-синцитіальним вірусом (РСВ). Тяжкий бронхіоліт поєднується у 30–40% випадків з імовірністю бронхіальної астми (БА), в генезі та розвитку загострень якої особливе значення приділяється респіраторним вірусам взагалі [3, 19].
Нині описано близько 200 респіраторних вірусів, здатних зумовлювати хвороби органів дихання у людини. Лише за останнє десятиріччя ідентифіковано 6 нових респіраторних вірусів: метапневмовірус, коронавірус – збудник SARS (тяжкого гострого респіраторного синдрому), коронавіруси NL63 і HKU1, вірус парагрипу 4 і бокавірус [3], що відображено у табл. 1.
Таблиця 1. Сучасна етіологічна структура ГРВІ у дітей (Бурцева Е.И., 2013; http://www.gcgie.ru/operative_2013/ORVI-Gr.pdf)
Класичні збудники |
Нові та класичні збудники, що повернулися |
Нові збудники |
Вірус грипу (А, В і С) РСВ (А і В) Вірус парагрипу (1, 2, 3, 4А, 4В) Аденовіруси (>51 типу) Риновіруси (>100 типів) Коронавіруси (229Е, ОС43) |
Коронавіруси:
Риновірус тип С– 2007 р. Аденовірус тип 14– 2007 р. |
Метапневмовірус – 2001 р. Бокавірус – 2005 р. Мімівірус – 2007 р. KI і WU поліомавіруси – 2007 р. Мелака вірус – 2007 р. Mercel Cell поліомавірус – 2009 р. Грип A (H1N1) pdm09– 2009 р. |
Новітні технології ідентифікації респіраторних вірусів засвідчили, що віруси (особливо риновіруси) асоціюють з великим відсотком обструктивних порушень. Риновірус, як і РСВ, у дітей підвищує ризик розвитку БА, коли вона перебігає з помірною або тяжкою інфекцією нижніх дихальних шляхів. РСВ спричинює більш тяжкі захворювання, особливо у поєднанні з бокавірусом людини [3]. Бронхіоліт при риновірусній інфекції має легший перебіг, ніж при РСВ. Спектр збудників ГРВІ, очевидно, значно ширший, оскільки навіть при застосуванні сучасних методів лабораторної діагностики вдається розшифрувати етіологію лише 70% усіх випадків захворювання [3, 7].
Відомо, що респіраторні віруси здатні індукувати алергічні реакції, що найчастіше проявляється обструкцією дихальних шляхів та обтяженням перебігу хронічних захворювань органів дихання, у тому числі БА [3, 19]. На тлі грипу та ГРВІ у дітей часто з’являються або загострюються симптоми алергії (алергічний риніт (АР), БА, атопічний дерматит (АД), що пов’язано з особливостями збудника та імунного реагування організму дитини на інфекцію, а також з використанням різних лікарських препаратів.
Доведено, що РСВ-інфекція, перенесена у ранньому дитячому віці, є значущим фактором ризику розвитку БА у більш пізні періоди дитинства [37].
За даними сучасних досліджень [35, 46], до 85% усіх загострень БА та епізодів wheezing у дітей етіологічно пов’язані з респіраторними вірусами. Вони не тільки спричинюють загострення БА, але й значно ускладнюють та пролонгують його перебіг. У хворих на БА із симптомами ГРВІ спостерігають більш виражені порушення вентиляційної функції легень та лабораторних ознак запальної реакції [7].
Так, у дослідженні G. Ciprandi [36], в яке було включено 117 дітей віком 4,02±1,0 року, було продемонстровано, що епізоди ГРВІ були частішими і тяжчими у дітей з алергією у порівнянні з дітьми без алергічної патології. Тривалість лікування дітей з алергічними проявами становила 8,92 дня порівняно з 4,85 дня у дітей групи порівняння.
Респіраторні віруси – не тільки тригери загострення БА, але і важливий фактор формування гіперреактивності дихальних шляхів незалежно від наявності спадкової схильності до атопії, яка може зберігатися після перенесеної ГРВІ протягом 3–11 тиж [12, 49].
За даними досліджень [7, 15, 40], у дітей молодшого віку респіраторні інфекції, зумовлені РСВ, є найчастішою причиною появи свистячих хрипів і виявляються у 40–70% випадків wheezing. При цьому вони більше розглядаються як фактор, що підвищує ризик формування БА. Результати масштабного проспективного дослідження [45] свідчать про те, що РСВ-бронхіоліт є найвагомішим фактором ризику розвитку не тільки БА, але й атопії взагалі у дітей віком до 3 років.
Значна роль у загостренні БА належить риновірусам. За даними досліджень [7, 44, 47, 49], вони виявляються у 45–80% випадків загострень БА у дітей віком старше 2 років. У дослідженні S. Kling [43, 47] риновіруси було виявлено у 82% дітей віком 4–12 років, що поступили до відділення реанімації з тяжким загостренням БА.
Віруси грипу, парагрипу та аденовіруси, за даними досліджень [41], виявлялися у 7–8% випадків бронхообструктивного синдрому (БОС) у дітей. Віруси парагрипу часто виявляють одночасно з вірусом грипу А та аденовірусами, що сприяє більш тяжкому перебігу ГРВІ [38].
Розширення спектру респіраторних вірусів за рахунок нових коронавірусів людини (NL63 і HKU1), метапневмовірусу і бокавірусу 1-го типу, що були ідентифіковані за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у 2001–2006 рр., сприяло проведенню великої кількості досліджень, що демонструють здатність цих вірусів зумовлювати виникнення БОС.
Коронавіруси людини відомі з кінця 1960-х років, коли були виявлені штами 229E та OC43. Було встановлено, що дані віруси провокують ГРВІ переважно легкого перебігу, враження нижніх відділів дихальної системи фіксувалися лише у недоношених дітей та дітей з хронічною патологією дихальної системи [48]. Виявлення у 2002 р. тяжкого гострого респіраторного синдрому (Severe acute respiratory syndrome, SARS), спричиненого коронавірусом (SARS-коронавірус), сприяло відновленню інтересу до збудників даної групи. Згодом було виявлено два нових коронавіруси – HKU1 та NL63. За даними досліджень [41, 42], коронавірус NL63 виявляли у 1,3–3,81%, а коронавірус HKU1 – у 2,21% випадків wheezing у дітей. Коронавірус типу NL63 часто асоціюється з розвитком гострого стенозуючого ларинготрахеїту, ймовірність розвитку якого у 6,6 раза вища, ніж у NL63-негативних дітей [39]. Враховуючи наявність у 7,3% випадків дебюту БА несправжнього крупу [19], роль коронавірусної інфекції у розвитку БА може бути недооціненою.
Метапневмовірус людини вперше був виявлений та ідентифікований методом ПЛР у 2001 р. у дітей з ураженням нижніх дихальних шляхів у Голандії. Він зазвичай вражає дітей віком до 5 років, причому найтяжчий перебіг цієї інфекції спостерігають у дітей перших 2 років життя. У дітей з БОС він виявлявся у 6,15–7,8% випадків [41, 42].
Бокавірус людини вперше ідентифікований методом ПЛР у дітей з інфекцією верхніх дихальних шляхів у 2005 р. у Швеції. На сьогодні відомо 4 типи вірусу, але лише 1-й тип пов’язують із захворюваннями дихальної системи. Бокавірус 1-го типу найчастіше зустрічається у дітей віком від 1 до 3 років, а частота його виявлення при БОС у дітей цього віку коливається в межах 11,56–13,8% випадків [41, 42].
Остаточна роль нових респіраторних вірусів у виникненні БОС продовжує з’ясовуватися. Дослідження щодо виявлення метапневмовірусу, бокавірусу 1-го типу, коронавірусів NL63 та HKU1 у дітей молодшого віку з БОС на території України не проводилися.
Мета дослідження – ідентифікація нових респіраторних вірусів у дітей перших 6 років життя з БОС.
Матеріали та методи дослідження
Протягом 2012–2013 рр. у дослідження було включено 55 дітей віком від 3 міс до 6 років (середній вік – 36,3±2,46 місяця), з них хлопчиків – 36 (65,5%), дівчаток – 19 (34,5%). Дітей віком до 1 року було 9 (18%), від 1 до 3 років – 18 (36%), старше 3 років – 23 (46%). З діагнозом БА було 24 (43,6%) дитини, з повторними епізодами обструктивного бронхіту (ПЕОБ) – 31 (56,4%). Діти обстежувалися і лікувалися в стаціонарі НДСЛ «ОХМАТДИТ».
Дані табл. 2 свідчать про високий рівень поєднаної ранньої атопічної патології, особливо АР, як прояв бурхливого атопічного маршу і значну частоту патології ШКТ у дітей з БА, при якій вона відзначається у 3 рази частіше, ніж у дітей з ПЕОБ.
Таблиця 2. Поширеність коморбідної патології у дітей з повторними епізодами бронхообструкції і БА
Нозологічна форма |
Діти з ПЕОБ (n=50) |
Діти з БА (n=75) |
Достовірність розбіжностей |
||
Абс. число |
% |
Абс. число |
% |
||
У поєднанні з АР |
26 |
52* |
17 |
22,7* |
р<0,05 |
У поєднанні з АД |
7 |
14 |
8 |
10,6 |
р>0,05 |
У поєднанні з АР і АД |
3 |
6 |
3 |
4 |
р>0,05 |
Всього дітей з атопією |
36 |
72 |
28 |
37,3 |
р<0,05 |
Хронічні хвороби ЛОР-органів (тонзиліт, аденоїдит) |
19 |
38 |
24 |
32 |
р>0,05 |
Недостатність кардії, рефлюкс-езофагіт |
10 |
20* |
5 |
6,7* |
р<0,05 |
Гастрит, гастродуоденіт, ДЖВШ |
7 |
14* |
3 |
4* |
р<0,05 |
Всього дітей з патологією ШКТ |
17 |
34 |
8 |
10,7 |
р<0,05 |
Примітка: *достовірність різниці між показниками хворих на ПЕОБ і БА (р<0,05); ДЖВШ – дискінезія жовчо-вивідних шляхів; ШКТ – шлунково-кишковий тракт.
Верифікація діагнозів і лікування дітей з ОБ та БА проводилися згідно з відповідними протоколами. Діагноз БА встановлювали згідно з «Уніфікованим клінічним протоколом первинної, вторинної (спеціалізованої) допомоги. Бронхіальна астма у дітей» (Наказ № 868 МОЗ України від 08.10.2013) [26]. Діагноз ОБ встановлювали згідно з «Протоколом надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» (Наказ МОЗ України № 18 від 13.12.2005) [21].
У всіх хворих проводили загальноклінічні дослідження, що охоплювали: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, визначення рівня сироваткового загального IgE. Для виявлення респіраторних вірусів проводився забір біоматеріалу у вигляді мазка з носової порожнини. Матеріал відбирали у повній відповідності до вимог методичних рекомендацій «Порядок відбору, транспортування і зберігання матеріалу для дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції» (Наказ № 662 МОЗ України від 30.07.2013) [20].
Мазки з носа відбирали сухим стерильним зондом, після чого робочу частину зонда поміщали в стерильну одноразову мікропробірку зі спеціальним транспортним середовищем та частиною зонду, яку поміщали в холодильну камеру за температури 15–18 °С. Надалі матеріал для дослідження транспортували у контейнерах з холодоагентом до вірусологічної лабораторії кафедри вірусології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. Виявлення та ідентифікацію респіраторних вірусів здійснювали за допомогою методу мультиплексної ПЛР в реальному часі для виявлення наступних респіраторних вірусів людини: РНК РСВ (human Respiratory Syncytial virus; hRSv), метапневмовірусу (human Metapneumovirus; hMpv), вірусів парагрипу 1-, 2-, 3-, 4-го типів (human Parainfluenza virus; hPiv-1–4), коронавірусів (human Сoronavirus; hCov), риновірусів (human Rhinovirus; hRv), ДНК аденовірусів групи В, С і Е (human Adenovirus B, C, E; hAv), бокавірусу (human Bocavirus; hBov) у клінічному матеріалі методом ПЛР з гібридизаційно-флуоресцентною детекцією «АмплиСенс ОРВИ. Скрин-FL» (Росія). Ампліфікацію здійснювали на Rotor G 6000 Corbett Research (Австралія).
Результати дослідження та їх обговорення
За даними молекулярно-генетичного дослідження респіраторні віруси у клінічному матеріалі були ідентифіковані у 21 (75%) дитини з БОС. Структура збудників ГРВІ у дітей з ПЕОБ та БА наведена на рис. 1.
Найчастіше у дітей з БОС виявлявся бокавірус 1-го типу (39,3%). Другим за частотою ідентифікації був метапневмовірус, який було визначено у 10,7% дітей. Риновіруси та РСВ були виявлені у 7,1% дітей кожен. У 3,6% випадків ідентифіковано віруси парагрипу 1-го і 3-го типів, у 3,6% випадків зафіксовано ко-інфекцію (метапневмовірусу і вірусу парагрипу 1-го типу).
При розподілі частоти ідентифікації респіраторних вірусів відносно віку (рис. 2) було виявлено 80–85,7% позитивних проб у дітей віком старше 1 року, тоді як у хворих віком до 1 року кількість позитивних проб на наявність збудників ГРВІ становила 50%, але статистично значущої різниці показників не виявлено (р>0,05).
Респіраторні віруси ідентифікували цілорічно. У матеріалі, що відбирався навесні 2012 р., віруси виявляли у 100% випадків, влітку – у 86%, восени віруси були ідентифіковані у 75% дітей, тоді як взимку лише у 40% випадків (рис. 3).
При дослідженні частоти виявлення респіраторних вірусів залежно від діагнозу було отримано наступні дані (табл. 3). У дітей обох груп частота ідентифікації вірусів становила 75%. Як у дітей з ПЕОБ, так і у дітей із загостренням БА найчастіше виявлявся бокавірус 1-го типу. У пацієнтів з ПЕОБ частота виявлення бокавірусу становила 25% випадків, тоді як у дітей з БА бокавірус виявлявся у 58,4% випадків. Частота виявлення бокавірусів вірогідно значимо не відрізнялась між дітьми з ПЕОБ та БА (р>0,05), але клінічно значущу відмінність все-таки було встановлено.
Таблиця 3. Частота виявлення вірусів у дітей з ПЕОБ і БА
Тип вірусу |
Діти з ОБ (n=16) |
Діти з БА (n=12) |
||
Абс. число |
% |
Абс. число |
% |
|
Бокавірус |
4 |
25,0 |
7 |
58,4 |
Метапневмовірус |
2 |
12,5 |
1 |
8,3 |
РСВ |
2 |
12,5 |
– |
– |
Риновірус |
1 |
6,25 |
1 |
8,3 |
Парагрип |
2 |
12,5 |
– |
– |
Ко-інфекція (метапневмовірус і вірус парагрипу 1-го типу) |
1 |
6,25 |
– |
– |
Не виявлено |
4 |
25,0 |
3 |
25,0 |
Всього |
16 |
100,0 |
12 |
100,0 |
Відносний ризик (Relative Risk; RR) RR=2,3 (95% СІ 0,9–6,2), тобто загострення БА у дітей у 2,3 раза частіше були пов’язані з бокавірусною інфекцією порівняно з хворими на ОБ. Також у дітей із загостренням БА у 8,3% випадків були виявлені метапневмовірус та риновіруси. У дітей з ОБ спектр респіраторних вірусів був значно ширшим. Метапневмовірус, РСВ та віруси парагрипу ідентифіковані у 12,5% дітей, риновірус та ко-інфекція були виявлені у 6,25% випадків ОБ.
Клінічна картина в обох групах суттєво не відрізнялася і характеризувалася клінічними проявами респіраторної інфекції, БОС, явищами дихальної недостатності різного ступеня, помірними проявами інтоксикаційного синдрому. Температура тіла найчастіше фіксувалася у межах нормальних показників чи на субфебрильному рівні. В загальному аналізі крові відмічався нормальний рівень лейкоцитів або помірний лейкоцитоз (9,23±0,68х109/л) з лімфоцитозом (58,5±3,4%). Проте рівень загального IgE достовірно відрізнявся: у дітей з ПЕОБ він становив 59,6 (95% СІ 14,6–184,3) МО/мл, у дітей з БА – 280,6 (95% СІ 86,8–474,4) МО/мл (р≤0,05).
При порівнянні тривалості БОС було виявлено статистично значущі відмінності. Так, у хворих на ПЕОБ термін клінічної вираженості БОС становив 2,7 (95% СІ 2,3–3,1) дня, тоді як у дітей із загостренням БА він становив 5,3 (95% СІ 4,1–6,4) дня (р<0,0001).
Таким чином, стабільно високий рівень захворюваності дітей на ГРВІ пов’язаний з їх поліетіологічністю, антигенною мінливістю вірусів, високою контагіозністю і, незважаючи на велику кількість противірусних препаратів на фармацевтичному ринку, вузьким спектром існуючих засобів специфічної профілактики та лікування.
В наш час педіатри обмежені у виборі противірусних препаратів для терапії ГРВІ і грипу у дітей. Спектр противірусних засобів з доведеною ефективністю представлений переважно блокаторами М2-каналів та інгібіторами нейрамінідази, а також рибавірином, який застосовується в терапії тяжких форм РСВ-інфекції у дітей. Однак у зв’язку з розвитком резистентності у циркулюючих штамів збудника препарати адамантанового ряду (амантадин, ремантадин), що застосовують у лікуванні грипу А, суттєво втратили свої позиції: питома вага стійких до них штамів вірусу грипу А в деяких країнах сягає 90%, що стало причиною заборони у США з минулого епідемічного сезону використання адамантанів для терапії і профілактики грипу [18, 33].
Інгібітори нейрамінідази (осельтамівір, занамівір), які застосовують у лікуванні грипу А і В, є ефективними щодо більшості вірусів грипу, у тому числі пандемічного, але в останні роки відзначається суттєвий ріст числа резистентних до осельтамівіру штамів вірусу грипу А/H1N1. Найбільшу кількість таких штамів виділено в Норвегії (64%), Франції (39%), а також у США (9%), Гонконзі, Австралії [18]. Рибавірин не знайшов широкого застосування в лікуванні РСВ-інфекції у дітей у зв’язку з токсичністю і високою вартістю препарату.
Проблеми ефективної противірусної терапії багато в чому також пов’язані зі складністю диференціального діагнозу і верифікації збудника у ранній термін захворювання внаслідок подібної клінічної симптоматики ГРВІ різної етіології. На жаль, у рутинній практиці поки що малодоступні методи експрес-діагностики грипу, ГРВІ і бактеріальних респіраторних інфекцій.
Ситуація, що склалась, актуалізує пошук нових препаратів з широким спектром противірусної активності, а також інших вагомих для лікування ГРВІ терапевтичних методів. Вочевидь, препарати для терапії ГРВІ, у тому числі грипу, повинні сприяти елімінації збудника, стимулювати захисні сили організму і корегувати функціональні порушення, які виникають під час хвороби [22].
За результатами аналізу існуючих вітчизняних і закордонних публікацій щодо даного питання перспективним уявляється використання інноваційних лікарських препаратів, створених на основі реліз-активних антитіл до ендогенних регуляторів. Завдяки особливій технології виробництва таким препаратам властива специфічна фармакологічна активність, яка названа реліз-активністю. Саме ця властивість забезпечує їм широкий терапевтичний коридор і є основою високої безпеки [9].
У 2011 р. фармацевтичною науково-виробничою компанією ТОВ «НПФ «Матеріа Медика Холдінг» був випущений комбінований противірусний препарат Ергоферон® (Ergoferon), який містить реліз-активні афінно очищені антитіла (АТ) у надмалих дозах до інтерферону-γ (ІФН-γ) людини, гістаміну і CD4-лімфоцитів і виявляє комплексну дію (посилену противірусну, протизапальну та антигістамінну) [6, 11].
Посилена противірусна дія Ергоферону реалізується за рахунок впливу АТ до ІФН-γ та АТ до СD4 на систему ІФН у поєднанні з активацією процесів розпізнавання вірусів системою CD4. Експериментально і клінічно доведено, що АТ до ІФН-γ підвищують вірусіндуковану продукцію ІФН-γ та ІФН-α/β і асоційованих з ними інтерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-10 та ін.), поліпшують ліганд-рецепторну взаємодію ІФН, відновлюють цитокіновий статус. АТ до ІФН-γ також сприяють активації фагоцитозу і NK-клітин, відновленню балансу T-хелперної (1-го і 2-го типів) активності імунної відповіді та В-лімфоцитів з підвищенням продукції захисних антитіл – IgG і IgA, у тому числі секреторного IgА, який сприяє посиленню місцевого імунітету і гальмуванню продукції алергічних АТ – IgЕ [8, 10, 13, 23, 29].
АТ до CD4-лімфоцитів, що входять до складу Ергоферону, регулюють функціональну активність CD4-рецептора, представленого на антиген-презентувальних клітинах (макрофагах, дендритних клітинах) і Т-хелперах 1-го і 2-го типів, що призводить до підвищення функціональної активності CD4-лімфоцитів, нормалізації імунорегуляторного індексу CD4/CD8, а також субпопуляційного складу імунокомпетентних клітин (CD3, CD4, CD8, CD16, CD20) [11, 23]. Отже, поєднання АТ до ІФН-γ та АТ до CD4 впливає на універсальні механізми противірусного захисту, які відіграють ключову роль у розвитку імунної відповіді незалежно від типу вірусу.
Противірусна активність Ергоферону доповнюється ефектами надмалих доз АТ до гістаміну, які чинять протизапальну та антигістамінну дію. Завдяки модифікуючій дії на гістамін-залежну активацію периферійних і центральних H1-рецепторів надмалі дози АТ до гістаміну сприяють зменшенню проникності судин і зниженню агрегації тромбоцитів у реакціях на контакт з алергеном, пригніченню вивільнення гістаміну з опасистих клітин та базофілів, оптимізації продукції лейкотрієнів, внаслідок чого знижується тонус гладенької мускулатури бронхів і вираженість алергічних реакцій, що супроводжують інфекційний процес. Клінічно це призводить до скорочення тривалості і вираженості ринореї, набряку слизової оболонки носа, кашлю і чхання [11, 14].
Окрім того, протизапальна активність Ергоферону забезпечується впливом надмалих доз АТ до ІФН-γ та надмалих доз АТ до CD4 на цитокінову мережу і регуляцією балансу продукції про- і протизапальних цитокінів [11].
Отже, трьохкомпонентний склад Ергоферону забезпечує вплив на різні механізми інфекційно-запального процесу і формування адекватної противірусної відповіді широкого спектру без ризику розвитку резистентності. Ергоферон широко використовується у клінічній практиці з метою профілактики і лікування широкого спектру вірусних, а також бактеріальних інфекцій.
Дію Ергоферону підтверджено численними експериментальними і клінічними випробуваннями [1, 2, 4, 13, 17, 24, 25, 27, 28, 30–32]. У серії експериментальних досліджень показано високу противірусну активність Ергоферону та його компонентів. Так, доведено подібний до oсельтамівіру противірусний ефект надмалих доз АТ до ІФН-γ щодо вірусу пандемічного грипу А(H1N1)2009, що проявлялося пригніченням реплікації вірусу у легеневій тканині, збільшенням тривалості життя і зниженням летальності лабораторних тварин [34]. Також in vitro на моделі РСВ-інфекції показано, що Ергоферон інгібує реплікацію РСВ, статистично значуще знижуючи вірусне навантаження на клітини лінії HeLa і не є токсичним [28]. Отримані результати свідчать про антивірусну активність Ергоферону щодо РСВ і можливість його використання у складі комплексної терапії і профілактики даної інфекції, що було підтверджено також у ході клінічних досліджень у дітей, наприклад, такого компоненту Ергоферону, як АТ до ІФН-γ [5].
Ефективність і безпеку профілактичного застосування Ергоферону оцінено у відкритому проспективному порівняльному рандомізованому дослідженні у дітей віком 3–7 років, хворих на БА, в епідемічний сезон ГРВІ. Встановлено, що профілактичний прийом Ергоферону впродовж 1 міс дає змогу значуще (р<0,05) знизити частоту епізодів ГРВІ і загострень БА у дошколят. Поєднане використання Ергоферону і препаратів базисної терапії БА було безпечним [24].
У всіх клінічних випробуваннях Ергоферону як у дорослих, так і у дітей підтверджено високий профіль його безпеки як у разі терапії, так і профілактики ГРВІ. Так, клінічний ефект і безпеку препарату у дітей оцінено в ході реєстраційного подвійного сліпого плацебо-контрольованого рандомізованого дослідження [4, 16], що проводилось у 13 центрах Росії за участю 162 амбулаторних пацієнтів віком від 3 до 17 років з клінічними проявами ГРВІ (лихоманкою не менше 38 °С), які звернулись до лікаря протягом першої доби від початку хвороби.
Впродовж 5 днів 82 дитини 1-ї групи приймали Ергоферон, 80 пацієнтів 2-ї групи – плацебо за схемою прийому Ергоферону. Діти обох груп були порівнянними за віком, ступенем тяжкості і вираженості клінічних симптомів ГРВІ. Рідка форма Ергоферону призначалась per os по 1 мірній ложці (5 мл) на один прийом, поза прийомом їжі. В перші 2 год препарат приймався кожні 30 хв, потім впродовж першої доби здійснювали ще 3 прийоми через рівні проміжки часу. З 2-ї по 5-ту добу препарат приймали по 1 мірній ложці 3 рази на день. За необхідності діти отримували симптоматичну терапію (антипіретики, відхаркувальні препарати, деконгестанти). Загальна тривалість спостереження дітей становила 6 діб. При статистичній оцінці результатів дослідження застосовували більш жорсткі критерії порівняно зі стандартними: величина похибки першого роду (α) замість стандартного p=0,05 була встановлена на рівні p=0,0294.
Показано, що Ергоферон значно ефективніше і швидше за плацебо знижував у дітей підвищену температуру тіла, яка, як відомо, є основним маркером віремії. Переваги ефекту Ергоферону над плацебо щодо ліквідації фебрилітету були значущими і за ранковим, і за вечірнім рівнем термометрії впродовж усіх днів терапії. Уже на 3-й день його прийому частка хворих з нормальною температурою тіла у групі Ергоферону склала 83% вранці і 84% ввечері (проти 60 і 54% дітей групи плацебо відповідно; χ2=16,7; p=0,001). Середня тривалість лихоманкового періоду на тлі застосування Ергоферону становила 1,9±0,8 дня проти 2,5±0,8 дня у хворих групи плацебо (р<0,0001).
Препарат швидко зменшував і інші прояви ГРВІ. Починаючи з 2-го дня лікування Ергофероном вираженість симптомів ГРВІ прогресивно зменшувалась, причому дана динаміка була значущою порівняно з плацебо (p<0,0001), що підтвердило терапевтичну ефективність Ергоферону. Швидкий ефект Ергоферону у зменшенні лихоманки та інших проявів синдрому інтоксикації не тільки зменшував тяжкість клінічних проявів ГРВІ (особливо у ранній термін інфекції), але й призводив до скорочення тривалості захворювання. На 4-й день терапії Ергофероном ГРВІ більше половини дітей (61%) були здорові, тоді як у групі плацебо таких дітей було тільки 44%.
Отримані у даному дослідженні результати свідчать про те, що включення у терапію ГРВІ у дітей Ергоферону (порівняно з плацебо) призводить до скорочення періоду фебрилітету, сприяє легшому перебігу ГРВІ і швидшому їх одужанню.
Ергоферон продемонстрував хорошу сумісність із засобами симптоматичної терапії ГРВІ і препаратами інших груп, які дозволені для застосування у дітей (експекторанти, деконгенсанти, антипіретики, інгаляційні глюкокортикостероїди, кромони, антилейкотрієнові препарати, β2-агоністи короткої дії і місцеві антисептики). На тлі застосування препарату не зареєстровано випадків розвитку бактеріальних ускладнень, погіршення перебігу ГРВІ, а також відхилень з боку біохімічних і загальноклінічних лабораторних показників. Високий рівень безпеки Ергоферону підтверджений і відсутністю зареєстрованих небажаних побічних ефектів терапії даним препаратом. Результати досліджень довели також високу комплаєнтність до терапії пацієнтів дитячого віку. Слід додати, що опубліковані дослідження щодо безпеки та ефективності Ергоферону були проведені відповідно до діючих стандартів досліджень лікарських препаратів і принципів доказової медицини.
Аналогічні результати лікування отримані в дослідженні ефекту Ергоферону, проведеному в Україні професором С.О. Крамарьовим і співробітниками у 60 дітей віком від 4 до 17 років, хворих на середньотяжку ГРВІ, з формуванням 2 груп порівняння (по 30 дітей у кожній групі, які отримували Ергоферон, і ті, що не отримували його) [14]. Автори підтвердили скорочення тривалості основних проявів ГРВІ на 1,4–2 дні у хворих, які лікувалися Ергофероном, що було підтримано імуномодулювальним впливом препарату (зростання продукції секреторного IgА, ІФН-α та -γ під час терапії) при його високій безпеці і хорошій переносимості.
Таким чином, результати численних клінічних та експериментальних досліджень свідчать про наявність у Ергоферону комплексної дії на організм людини (антивірусної, протизапальної та антигістамінної), що обумовлює його виражений терапевтичний ефект у зменшенні основних синдромів ГРВІ і грипу у дітей та дорослих.
Отже, в результаті проведеного комплексного дослідження отримано важливу інформацію щодо ролі нових респіраторних вірусів у провокації бронхообструкції у дітей. Підтверджено циркуляцію нових респіраторних вірусів на території України. Показано провідне значення метапневмовірусу і бокавірусу у виникненні обструкції дихальних шляхів у дітей перших 6 років життя. Висока ефективність Ергоферону, відсутність небажаних явищ під час терапії в поєднанні з хорошою переносимістю роблять його препаратом вибору етіотропної та патогенетичної терапії ГРВІ і грипу у дітей різних вікових груп і є обґрунтуванням доцільності і перспективності його застосування у пацієнтів з бронхообструктивними захворюваннями.
Висновки
1. Вперше в Україні проведено ідентифікацію нових респіраторних вірусів (метапневмовірусу, бокавірусу 1-го типу, коронавірусів NL63 і HKU1) у дітей перших 6 років життя, хворих на БА та ПЕОБ.
2. Респіраторні віруси відіграють важливу роль як тригери БОС і виявлялися у 82% хворих.
3. Бокавірус був ідентифікований у 39,3% дітей. Загострення БА у 2,3 раза частіше асоціювалося з бокавірусом порівняно з хворими на ПЕОБ – RR=2,3 (95% СІ 0,9–6,2).
4. Метапневмовірус був ідентифікований у 10,7% хворих, у 3,6% випадків він був виявлений у складі ко-інфекції.
5. Роль нових вірусних збудників у розвитку і перебігу БА залишається актуальною проблемою і потребує подальшого вивчення.
6. Ергоферон – ефективний і безпечний комбінований препарат, якому властиві широкі можливості в терапії ГРВІ і грипу у дітей, є перспективним і патогенетично обґрунтованим засобом антивірусної терапії дітей з вірус-індукованими епізодами бронхообструктивних захворювань.
Список літератури – у редакції