Біорегуляційний підхід у лікуванні вірусних інфекцій: ефективність і безпека, перевірені часом

За минулі десятиліття великої затребуваності в лікуванні низки захворювань і станів набув біорегуляційний підхід. У його основі лежить розуміння того, що організм – це не сукупність окремих органів, а цілісна система, де всі процеси взаємопов’язані. Саме поняття біорегуляційної медицини передбачає застосування як базової терапії комплексного системного підходу до профілактики, лікування та реа­білітації хворих, при цьому системний підхід поєднують із підтриманням ауторегуляції організму.

Метою біорегуляційної медицини є вплив на систему ауторегуляції: з наукової точки зору – визнають взаємозв’язок і динамічність біологічних процесів, а з клінічного погляду – заохочується тактика індивідуалізованого, своєчасного, локалізованого, синергічного і комплексного застосування препаратів (https://uabm.org.).

На сучасному фармацевтичному ринку України понад два десятиліття доступна широка лінійка комплексних біорегуляційних препаратів (КБП) компанії «Хеель ГмбХ» (Німеччина), назва якої походить від перших літер латинського виразу «Herba est ex luce» – «Рослина черпає силу зі світла». Одним із таких комплексних топ-препаратів є противірусний КБП – Енгістол.

Енгістол – це імуномодулювальний препарат із науковою доказовою базою, який здатен знижувати тривалість і тяжкість симптомів гострих вірусних інфекцій, а також діє профілактично, захищаючи від повторних випадків і загострень хронічних інфекцій.

До складу препарату входять два основних активних компоненти:

• Vincetoxicum hirundinaria (ластовень лікарський), який сприяє стимуляції імунологічних механізмів захисту;
• Sulfur (сірка), яку широко застосовують для лікування шкірних захворювань, гострих і хронічних запалень, а також патологічних станів з боку печінки та травного тракту (https://mozdocs.kiev.ua).

Головною ціллю лікування Енгістолом є: по-перше, активізація і підтримання власних захисних систем організму завдяки посиленню природної реакції імунітету в разі вірусної інвазії, що в результаті сприяє зменшенню вираженості симптомів та пришвидшенню одужання; по-друге – захист від подальших інфекцій та їх загострень.

Механізм дії Енгістолу

Механізм дії препарату продовжують вивчати. Дослі­дження in vitro демонструють, що Енгістол в організмі людини стимулює фагоцитарну активність гранулоцитів на 33,5% (Wagner H. etal., 1993). Інше дослі­дження invitro демонструє, що застосування Енгістолу призводить до підвищення фагоцитарної активності на 20–40% (в залежності від розведення – 1:10 чи 1:100) за результатами трьох імунологічних тестів: гранулоцитарного тесту, тесту на виведення вугільного пилу і тесту біолюмінесценції гранулоцитів (Wagner H. etal., 1986).

Подальші вивчання препарату in vitro продемонстрували, що він значно посилює експресію Т-лімфоцитів, які продукують інтерферон-γ. Енгістол, імовірно, сприяє імунологічній стимуляції завдяки активації Т-лімфоцитів. Таким чином, застосування Енгістолу посилює реакцію Тh1, яка забезпечує захист проти вірусних інфекцій (Enbergs H., 2006).

Інші дослі­дження показали, що Енгістол сприяє стимулюванню активності функції гранулоцитів, фагоцитів і нейтрофілів, а також посилює гуморальну відповідь (Denys A. etal., 1999; Siewierska K. etal., 1999). Крім того, препарат може взаємодіяти безпосередньо з вірусними частинками, знижуючи їх інфективність (EnbergsH., 2006).

Дані дослі­джень, що їх було отримано OberbaumM. etal. (2005), припускають, що Енгістол може впливати на вірусоспецифічні компоненти, які є необхідними для вірусної реплікації, але не вступаючи в безпосередню взаємодію з поверхневими білками вірусів. Автори ствер­джували, що спостережуваний вплив вельми ймовірно є результатом фактичної противірусної дії Енгістолу.

Доказова база противірусної дії Енгістолу

Велика кількість респіраторних вірусів – вірус грипу, респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ), риновірус та ін. – є збудниками респіраторних захворювань і сприяють погіршенню перебігу існуючих хронічних захворювань дихальних шляхів. Противірусні засоби, що їх часто застосовують у таких випадках, можуть мати небажані побічні ефекти, а отже, призначаючи їх, важливо враховувати співвідношення «користь–ризик», що є особливо актуальним для категорії найуразливіших пацієнтів – дітей, пацієнтів із хронічними захворюваннями, тяжкою коморбідною патологією та літніх осіб. До того ж у світі спостерігають резистентність до основних противірусних препаратів, що з кожним роком невпинно зростає (Roxas M. etal., 2007). Таким чином, актуальність противірусних засобів із хорошою переносимістю і профілем безпеки складно переоцінити (Oberbaum M. etal., 2005).

Базові дослі­дження in vitro продемонстрували дію Енгістолу проти таких вірусів, як аденовірус типу 5, вірус простого герпесу типу 1 (ВПГ-1), РСВ, риновірус людини (Oberbaum M. etal., 2005).

У роботі SchmiedelV. etal. (2006) порівнювали ефекти Енгістолу з ефектами традиційних лікарських засобів, що їх застосовують для лікування симптомів респіраторних інфекцій дихальних шляхів в умовах щоденної клінічної практики. У дослі­дження було включено 397 пацієнтів із симптомами респіраторної вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів, які отримували Енгістол (n=175) або популярні безрецептурні засоби – жарознижувальні/знеболювальні/протизапальні: парацетамол – 42%, аспірин – 16%, метамізол – 18%, ібупрофен – 12% (n=222). Енгістол призначали тричі на добу. У результаті було показано, що Енгістол є ефективним у лікуванні вірусних інфекцій дихальних шляхів. Про поліпшення стану протягом 3 днів повідомила більша частка пацієнтів – 77,1%, що застосовувала Енгістол, у порівнянні з контрольною групою (61,7%). Загальна ефективність препарату була порівнянна з такою традиційної терапії.

У дослі­дженні in vitro Енгістол продемонстрував противірусну дозозалежну дію щодо ДНК-вірусів – аденовірусу типу 5 (пригнічення на 73%) і ВПГ-1 (пригнічення на 80%). Крім того, противірусну дію спостерігали і щодо РНК-вірусів – РСВ (пригнічення на 37%) і риновірусу людини (пригнічення на 20%). Важливо зауважити, що при застосуванні зазначених доз Енгістолу цитотоксичні або інші токсичні ефекти не спостерігали. Описана противірусна дія препарату не залежала від активації клітинної інтерферонової системи, що, на думку авторів дослі­дження, свідчить про його фактичну противірусну дію (Oberbaum M. etal., 2005).

Вивчення ефективності Енгістолу щодо профілактики грипу. У рамках рандомізованого плацебо-контрольованого подвійного сліпого дослі­дження за участю 102 здорових чоловіків (військовослужбовців) віком 20–48 років, що їх було рандомізовано в групу лікування Енгістолом або в контрольну групу, було продемонстровано, що Енгістол може запобігати розвитку неускладнених вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів, що не реагують на лікування певними лікарськими засобами. Тривалість і тяжкість симптомів у групі Енгістолу була значно нижча, ніж у групі плацебо. Зокрема, спостерігали тенденцію до пізнішого розвитку першого випадку захворювання, як наслідок – тенденція до зниження кількості днів, проведених у відпустці через хворобу, грип або застуду, в порівнянні з плацебо. Необхідно підкреслити, що така противірусна дія ніколи не виявлялась у парацетамолу чи препаратів, які зазвичай призначають при респіраторних вірусних інфекціях (Heilmann A., 1994).

Як було зазначено вище, особлива категорія пацієнтів, яким показане призначення КБП, є особи з тяжкими хронічними захворюваннями дихальних шляхів, зокрема бронхіальною астмою (БА), оскільки кожен епізод респіраторної вірусної інфекції – це потенційний ризик загострення БА та втрати контролю над захворюванням. З огляду на тяжкість основного захворювання, окрім корекції базової терапії астми необхідне якомога ефективніше і безпечніше лікування респіраторної інфекції у таких хворих, а в ідеалі – її профілактика.

У дослі­дженні (Matusiewicz R., 1997) вивчали ефективність і безпеку застосування Енгістолу в пацієнтів із погано контрольованою БА, які постійно приймають системні кортикостероїди (СКС) – тріамцинолон від 4 до 8 мг на добу протягом мінімум 5 років. У дослі­дженні взяли участь 40 пацієнтів віком від 24 до 48 років, 20 із них отримували Енгістол по 1 апмпулі підшкірно кожні 5–7 днів, інші 20 – плацебо; тривалість лікування становила 7 міс. У результаті було показано, що додавання Енгістолу до терапії БА поліпшувало функцію дихання, знижувало частоту респіраторних інфекцій, що, своєю чергою, зменшувало необхідність у підвищенні дози СКС, а також знижувало фінансовий тягар, пов’язаний із загостренням БА, для пацієнта. Варто підкреслити, що при використанні Енгістолу з препаратами базової терапії БА жодних негативних ефектів не спостерігали.

Цитомегаловірусна (ЦМВ) інфекція особливого значення набуває у вагітних, оскільки супрово­джується високою частотою передачі вірусу від матері до плода (25–75% випадків), що збільшує ризик тяжкої перинатальної патології. В одному з дослі­джень вивчали ефективність і безпеку застосування Енгістолу у вагітних із гострою формою ЦМВ-інфекції на 17–35-му тижнях вагітності. Пацієнтки отримували Енгістол по 1 таблетці тричі на добу протягом 2 тиж. Після закінчення терапії у жодної з пацієнток специфічний IgM до ЦМВ у крові виявлено не було, а середній титр специфічних IgG до ЦМВ достовірно знизився з 0,848±0,0184 (до лікування) до 0,479±0,0141 (р <0,01), що свідчить про зняття гостроти процесу. Під час обстеження новонаро­джених цієї групи жінок не було виявлено ані клінічних, ані серологічних ознак ЦМВ-інфекції. Препарат характеризувався хорошою переносимістю.

Дослі­дження П.М. Баскакова зі співавт. (2003) і В.Ф. Струк зі співавт. (2005) за участю вагітних із підтвер­дженою ЦМВ-інфекцією, які застосовували КБП, зокрема Енгістол у комбінації з Ехінацеєю композитум С, показали як клінічну, так і лабораторну ефективність лікування. У жодної пацієнтки не спостерігали небажаних побічних явищ внаслідок прийому КБП.

В основі терапії вірусних гепатитів лежить пригнічення реплікації вірусу, уповільнення прогресування процесу та корекція порушень функцій печінки. Реальний клінічний досвід демонструє, що загальноприйняте традиційне медикаментозне лікування не завжди забезпечує досягнення всіх зазначених цілей, до того ж характеризується доволі складною переносимістю і виявляє серйозний вплив на організм пацієнта.

Отже, зважаючи на патогенетичні особливості вірусних гепатитів та їх складне лікування, застосування КБП у їх комплексній терапії є обґрунтованим та фізіологічно виправданим і чинить значну дезінтоксикаційну, імуно­модулювальну, антиоксидантну та репаративну дію (А. Д. Вовк і співавт., 2006).

Досвід застосування КБП у лікуванні вірусного гепатиту С було раніше описано в роботі А. Д. Вовк і співавт. (2003), вірусного гепатиту В та мікст-гепатитів В+С – у роботі Б. К. Шамугія (2003). У всіх дослі­дженнях лікування Енгістолом забезпечувало поліпшення якості життя пацієнтів, скорочення тривалості клініко-лабораторних синдромів захворювання (інтоксикації, жовтяниці, гепатомегалії, цитолізу), у хворих із гострими формами – зменшення вірогідності хронізації процесу.

Режими застосування препарату Енгістол

Задля універсальності і максимальної зручності застосування Енгістол випускають у двох лікарських формах:

• таблетки для застосування всередину;
• ампули з розчином для ін’єкцій, які можна застосовувати внутрішньом’язово, внутрішньо-, підшкірно, внутрішньовенно крапельно та струминно.

Енгістол рекомендований до застосування дітям від наро­дження, препарат не впливає на швидкість реакції під час керування автотранспортом або механізмами, що потребують точної координації. Можливі режими застосування наведено в таблиці.

У клінічних дослі­дженнях спостерігали поліпшення симптомів вже через 4 дні лікування незалежно від застосовуваної лікарської форми (Herzberger G. еtal., 1997; Torbicka E. etal., 1998; SchmiedelV. etal., 2006). Для можливої профілактичної терапії слід застосовувати звичайне дозування курсами по одному тижню з наступною перервою на тиждень. Загальна тривалість курсу лікування становить 4 тиж. Після одномісячної перерви курс повторюють.

Висновки

КБП Енгістол застосовують для активації неспецифічної імунної системи, зокрема при інфікуванні респіраторними вірусами, вірусом грипу та вірусних захворюваннях загалом.

Основні властивості препарату:

• Ефективний у лікуванні інфекцій верхніх дихальних шляхів.
• Сприяє профілактиці респіраторних інфекцій за наявності тяжких хронічних респіраторних захворювань, таких як БА.
• Підсилює функції вро­дженої імунної системи, що відіграють важливу роль у відповіді на вірусні інфекції.
• Збільшує кількість і активність фагоцитів, обмежуючи ранню інфільтрацію запальними клітинами та зменшуючи вивільнення запальних цитокінів.
• Збільшує рівень клітин, що виробляють ІФН-γ (T-лімфоцитів), та ІФН-α.
• Імовірно, безпосередньо впливає на реплікацію вірусів.
• Характеризується противірусною активністю і підтримує імунний захист організму.
• Може безпечно застосовуватися у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими натуральними і традиційними лікарськими засобами.
• Демонструє ефективність на рівні зі стандартними лікарськими засобами, які використовують при гострих симптомах, пов’язаних з респіраторними вірусними інфекціями, та потенційно сприяє швидшому відновленню.
• Повідомлення про побічні ефекти дуже рідкісні, відсутні значущі протипоказання та відомості про взає­модію з лікарськими засобами. Має хорошу переносимість.
• Може застосовуватися у людей різного віку, у тому числі дітей і немовлят.
• Підходить для тривалого застосування.

Наприкінці необхідно відмітити: щороку у світі продають більш ніж мільйон упаковок препарату Енгістол, що свідчить про якість препарату, перевірену часом і досвідом широкого застосування.

Підготувала Анна Пантазі