Тяжкий COVID‑19 у розрізі перших двох років пандемії під кутом зору власного практичного досвіду

О.К. Яковенко

Актуальність теми

8 грудня 2019 р. у місті Ухань (провінція Хубей, Китай) був офіційно зафіксований перший випадок пневмонії невідомої етіології. 31 грудня 2019 р. Китай прозвітував перед Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) про 27 випадків пневмонії невідомої етіології, а 7 січня 2020 р. китайські науковці ідентифікували патоген нового коронавірусу під назвою SARS-CoV-2 [5].

З 11 березня 2020 р., коли ВООЗ оголосила про спалах нового захворювання та глобальну пандемію, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2 (коронавірусна хвороба 2019, COVID-19) [3], світ вже пережив чотири хвилі захворюваності на COVID-19 внаслідок мутації вірусу SARS-CoV-2. Станом на 26 грудня 2021 р. у світі було зареєстровано понад 278 млн випадків захворювання та 5,4 млн смертей [7].

У 2022 р. ситуація з пандемією COVID-19 у світі залишається напруженою, і прогнозувати дату остаточного закінчення пандемії COVID-19 нині неможливо. Після тенденції до зниження захворюваності на COVID-19 після останнього піку в березні 2022 р., кількість щотижневих випадків COVID-19 зросла, і з 27 червня по 3 липня 2022 р. було зареєстровано понад 4,6 млн нових випадків, а станом на 3 липня 2022 р. у світі було зареєстровано понад 546 млн підтверджених випадків захворювання COVID-19 і понад 6,3 млн смертей [7].

Літній вік, чоловіча стать, задишка і деменція пов’язані з більшим ризиком смерті від COVID-19 [1, 8]. Хоча літні люди мають вищий ризик смерті від COVID-­19, дослідники National Cancer Institute США виявили, що COVID-19 входить до п’ятірки головних причин смерті для всіх вікових груп від 15 років і старше. Для вікових груп 55 років і старше COVID-19 увійшов до трійки лідерів, після серцево-судинних захворювань і онкології, що відповідає вищому ризику з яким стикаються люди похилого віку [6].

Тяжкий перебіг COVID-19 зазвичай розвивається приблизно через тиждень після появи перших симптомів і спостерігається в 14% пацієнтів із симптомами, які мають високий ризик тривалого і критичного перебігу захворювання, що загрожує смертю з розвитком прогресуючої дихальної недостатності (ДН) внаслідок гострого респіраторного дистрес синдрому (ГРДС) [2].

Негативними прогностичними критеріями тяжкого COVID-19 є високий нейтрофільно-лімфоцитарний індекс (НЛІ), підвищений показник креатиніну як прояв ниркової недостатності і високий рівень глюкози сироватки крові як прояв некомпенсованого цукрового діабету (ЦД). Окрім того, погіршують перебіг і прогноз тяжкого СOVID-19 виникнення тромботичних ускладнень, які асоціюються з підвищеним рівнем Д-димеру (ДД) і вовчакового антикоагулянту (ВА) [8, 9].

Незважаючи на запроваждення специфічних методів імупрофілактики й іноваційних методів лікування, на превеликий жаль, медична спільнота продовжує констатувати високий рівень захворюваності і смертності від тяжкого COVID-19, що є приводом для пошуку додаткових факторів негативного прогнозу захворювання.

Мета роботи: вивчити демографічні, клінічні, лабораторні й радіологічні особливості тяжкого COVID-19 у госпіталізованих пацієнтів упродовж 2020-2021 рр. пандемії COVID-19.

Матеріали і методи дослідження

Проведено ретроспективне когортне дослідження групи пацієнтів (≥ 18 років) із тяжким COVID-19, які поступили в інфекційне відділення N2 КП «Волинська обласна клінічна лікарня» (КП «ВОКЛ») у 2020 р. і були виписані з позитивною динамікою (n=101) або померли (n = 70), і групи пацієнтів (≥ 18 років) із тяжким COVID-19, які поступили в інфекційне відділення N2 КП «Волинська обласна клінічна лікарня» (КП «ВОКЛ») у 2021 р. і були виписані з позитивною динамікою (n = 156) або померли (n=112).

У дослідження були включені лише пацієнти з тяжким COVID-19 з оцінкою ≥ 6 балів за шкалою ВООЗ, у яких на момент госпіталізації діагноз COVID-19 був лабораторно підтвердженим за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), яким було проведено якісне визначення об’єктивного статусу, пульсоксиметрію, лабораторне обстеження, а також комп’ютерну томографію з високою роздільною здатністю (КТВРЗ) з 10-го по 14-й день захворювання.

В обох групах пацієнтів вивчали й аналізували такі дані, як: демографічні показники, супутня патологія, доба завхорювання на момент поступлення в стаціонар, тривалість захворювання і тривалість перебування в стаціонарі, об’єктивний статус (температурна крива), сатурація крові киснем, лабораторні показники, порівняння радіологічних патернів компютерної томографії (КТ) легень між 2020 і 2021 р., а також вплив терапевтичних методів згідно із затвердженим протоколом лікування тяжкого COVID-19 у розірізі двох років пандемії.

Обидві групи порівнювали з використанням статистичних методів інтервальної оцінки (довірчий інтервал), U-критерію Манна–Уітні, біномінального критерію для показників, виміряних у дихотомічній шкалі, t-тесту для двох незалежних вибірок, у разі, якщо показники мали нормальний розподіл (перевірка розподілу здійснювалася за допомогою критерію Колмогорова–Смірнова).

Статистичний аналіз здійснювався за допомогою програми IBM SPSS Statistics 26 [4].

Результати дослідження і обговорення

З квітня по грудень 2020 р. в інфекційне відділення № 2 КП «ВОКЛ» поступило 724 хворих із COVID-19, з них із тяжким перебігом – 324 (44,75%). Показник летальності становив 9,66% (n = 70). Із січня по грудень 2021 р. в інфекційне відділення № 2 КП «ВОКЛ» поступило 965 хворих із COVID-19, з них із тяжким перебігом – 488 (50,5%), показник летальності у 2021 р. становив 11,6% (n = 112). Для порівняльного аналізу перебігу хвороби й летальності в разі тяжкого COVID-19 нами були обраховані відповідні частки хворих, які мали тяжкий перебіг хвороби й померли у 2020-2021 рр. Для перевірки статистичної значущості відмінності обрахованих часток був застосований асимптотичний T-тест, який показав, що частка пацієнтів із тяжким перебігом захворювання, є значуще більшою у 2021 р., натомість частки померлих серед хворих із тяжким перебігом, а відповідно й летальність серед пацієнтів, що потрапили до стаціонару у 2020 і 2021 рр., значуще не відрізняються (табл. 1).

Таблиця 1. Частка пацієнтів із тяжким COVID‑19 і померлих від нього в 2020 і 2021 р.

У 2020 р. у пацієнтів, які мали тяжкий COVID-19 і померли (n=70), середній показник дня захворювання на момент поступлення в стаціонар становив 9,89 дня (максимум – 27, медіана – 10, стандартне відхилення – 4,927), середній показник кількості проведених днів у стаціонарі до летального наслідку – 10,57 дня (макси­мум – 29, медіана – 9, стандартне відхилення – 7,129), середня тривалість тяжкого/критичного COVID-19 становила 20,46 дня (максимум – 39 днів, медіана – 19,50, стандартне відхилення – 7,624). Наймолодший вік померлого пацієнта від тяжкого COVID-19 був 36 років, найстарший – 93 роки, середній вік (69,14 ± 2,66) року.

У пацієнтів із тяжким COVID-19, які одужали в 2020 р. (n=101), середній показник дня захворювання на момент поступлення в інфекційний стаціонар становив 8,35 дня (медіана – 7, стандартне відхилення – 3,943), середній показник кількості днів, проведених у стаціонарі, – 20,90 дня (медіана – 21, стандартне відхилення – 6,927), середня тривалість тяжкого COVID-19 становила 29,86 дня (максимум – 61 день, медіана – 29, стандартне відхилення – 8,392). Наймолодший вік пацієнта з тяжким COVID-19, який одужав, був 23 роки, найстарший – 88 років, середній вік – (60,33 ± 2,33) року, а середній вік і медіана віку хворих, що померли, були значуще вищими за середній вік і медіану віку пацієнтів, що одужали. У групі пацієнтів, які одужали, частка хворих віком молодше 65 років була значно вищою, що мало позитивний вплив на одужання (рівень значимості U Манна–Уітні – 0,000).

У 2021 р. у пацієнтів, які мали тяжкий COVID-19 і померли (n=112), середній показник дня захворювання на момент поступлення в стаціонар становив 9,28 дня (максимум – 32, медіана – 7, стандартне відхилення – 8,54), середній показник кількості днів, проведених у стаціонарі, – 12,37 дня (максимум – 57, медіана – 11, стандартне відхилення – 9,26), середня тривалість тяжкого/критичного COVID-19 становила 24,25 дня (максимум – 66 днів, медіана – 21, стандартне відхилення – 16,30). Наймолодший вік померлого від тяжкого COVID-19 був 27 років, найстарший – 95 років, середній вік (68,21 ± 2,35) року.

У пацієнтів із тяжким COVID-19, які одужали в 2021 р. (n=156), середній показник дня захворювання на момент поступлення в стаціонар становив 8,21 дня (медіана – 8, стандартне відхилення – 3,62), середній показник кількості днів, проведених у стаціонарі, – 20,92 дня (медіана – 20, стандартне відхилення – 9,91), середня тривалість тяжкого COVID-19 становила 29,14 дня (максимум – 79 днів, медіана – 28, стандартне відхилення – 10,22). Наймолодший вік пацієнта з тяжким COVID-19, який одужав, був 24 роки, найстарший – 90 років, середній вік – (62,45 ± 2,01) року, а середній вік і медіана віку хворих, що померли, були також значуще вищими за середній вік хворих, що одужали.

Тривалість перебування хворих у стаціонарі до моменту настання смерті у 2020 і 2021 рр. відрізнялися неістотно (p>0,05), як і медіани цих розподілів. Натомість, розподіли тривалості хвороби до моменту госпіталізації є значуще різними (p<0,05), причому медіана тривалості догоспітального перебігу хвороби є значуще меншою у 2021 р. Таким чином у 2021 р., в середньому, хворі зверталися до лікарні раніше, ніж у 2020 р., хоча на рівень смертності це значуще не вплинуло. Аналізуючи вплив специфічної імунопрофілактики (вакцинації) проти SARS-CoV-2, яка була розпочата в 2021 р., було виявлено, що частка вакцинованих cеред госпіталізованих із тяжким COVID-19, що одужали, була значуще вищою, ніж серед пацієнтів, що померли від тяжкого COVID-19 у 2021 р. (табл. 2).

Таблиця 2. Порівняння рівня вакцинації серед пацієнтів, що одужали і померли в 2021 р.

Порівнюючи клінічний перебіг тяжкого COVID-19 у розрізі років серед пацієнтів, які одужали або померли, були взяті основні показники, що відображали ступінь дихальної недостатності й запального процесу. Порівняння сатурації крові, температурної кривої і лабораторних показників були проведені за допомогою непараметричного тесту Колмогорова–Смірнова і медіанного критерію U Мана–Уітні, а також t-тесту (табл. 3, 4). Було виявлено, що на рівні значущості 5% у 2020 і 2021 р. серед пацієнтів із тяжким COVID-19, які одужали, відрізнялись лише сатурація при поступленні, сатурація в динаміці на тлі кисневої терапії і сатурація на момент виписки, з лабораторних показників – гематокрит, рівень прокальцитоніну, загального білка, СРБ, АЛТ і глюкози. Водночас решта лабораторних показників, у тому числі НЛІ, значуще не відрізнялись.

Таблиця 3. Показники сатурації, температури й основних лабораторних показників у розрізі 2020–2021 рр. у пацієнтів із тяжким COVID‑19, які одужали

Таблиця 4. Показники сатурації, температури та основних лабораторних показників в розрізі 2020–2021 рр. у пацієнтів з тяжким COVID‑19 які померли

Згідно з проведеним медіанним тестом сатурація при поступленні була значуще вищою в 2021 р. у порівнянні з 2020 р. (велика медіана = 86,0), що може свідчити про ранню та своєчасну госпіталізацію, а значення окремих лабораторних показників, таких як рівень прокальцитоніну (велика медіана = 0,1) і СРБ (велика медіана = 57,625), були значуще нижчими у 2021 р. ніж у 2020 р., що може свідчити про певні особливості перебігу захворювання й лікування. Не зважаючи на значущу відмінність розподілів значень показників рівня глюкози (велика медіана = 9,355) у 2020-2021 рр. згідно з U-тестом Манна–Уітні, медіанний тест не показав значущої відмінності медіан цих розподілів, однак, якщо порівнювати середні ранги розподілів, можна зробити висновок про зменшення показника рівня глюкози у 2021 р. порівняно з 2020 р., що може також свідчити про зміну тактики лікування системними глюкокортикостероїдами (ГКС) і більш якісний глікемічний контроль цукрового діабету в 2021 р.

Серед основних показників у пацієнтів, які померли від тяжкого COVID-19 у 2020 і 2021 рр., значуще відрізнялись лише розподіли сатурації при поступленні (велика медіана = 86,0), сатурації напередодні летального наслідку (велика медіана = 85,0), температура при поступленні (велика медіана = 37,0), рівень креатиніну (велика медіана = 98,25) і глюкози (велика медіана = 9,355). У 2021 р. порівняно з 2020 р. значуще більшим було значення медіани сатурації при поступленні (88 проти 81%), сатурації напередодні летального наслідку (88 проти 80%) та температури при поступленні 37,2 і 37,0), значуще менше значення медіани рівня креатиніну (92,9 проти 112,9) і глюкози (8,2 проти 11,8), що може свідчити про те, що зниження рівня креатиніну й глюкози не значуще впливають на летальність, як це було відмічено у 2020 р. [8].

Порівнюючи зміни КТ легень у гострий період тяжкого COVID-19 з 10-го по 14-й день захворювання в пацієнтів у 2020 р. (n=66) були візуалізовані такі радіологічні патерни: патерн матового скла спостерігався в 100% випадків із переважанням в 50% над консолідацією. Патерн консолідації спостерігали в 97% випадків із переважанням над патерном матового скла в 36%. Крейзі патерн, як одна з радіологічних ознак ГРДС, спостерігали в 40,9% випадків. Організуюча пневмонія (консолідація, матове скло і Reserved Halo Sign) спостерігали в 62% випадків. Патерн бронхіальної дилятації спостерігали в 75,7% випадків (n=50). Переважання ураження центрального інтерстицію з патерном матового скла та консолідацією на тлі дифузного ураження інтерстицію обох легень – у 44% випадків, переважання ураження периферичного інтерстицію з патерном матового скла та консолідацією (периферичне, субплевральне ураження) на тлі дифузного ураження інтерстицію обох легень – в 39% випадків (n=26). Мультифокальні, вогнищеві зміни матового скла з консолідацією – в 3% випадків. Інші радіологічні зміни: пневмоторакс – в 3% випадків, бульозна емфізема легень (мультикістознні зміни) – в 4,5% випадків, плевральний випіт – в 1,5% випадків як прояв коморбідної патології.

У 2021 р. у пацієнтів із тяжким COVID-19 були візуалізовані такі радіологічні зміни на КТ (n=69): патерн матового скла спостерігали в 100% випадків, з домінуванням та іншими патернами – в 37,5%, патерн консолідації спостерігали в 92,7% випадків, з переважанням над патерном матового скла – в 54,6%. Крейзі-патерн спостерігали в 40,5% випадків. Організуючу пневмонію (консолідація, матове скло та Reserved Halo Sign) спостерігали в 65,2% випадків. Патерн бронхіальної дилатації спостерігали в 78,2% випадків. Радіологічні зніми, характерні для дифузного альвеолярного крововиливу з капіляритом, спостерігали в 11,5% випадків, чого не спостерігали в 2020 р. Переважання ураження центрального інтерстицію з патерном матового скла та консолідацією на тлі дифузного ураження інтерстицію обох легень відмічено в 28,9% випадків, переважання ураження периферичного інтерстицію з патерном матового скла та консолідацією (периферичне, субплевральне ураження) на тлі дифузного ураження інтерстицію обох легень відмічено в 63,3% випадків, мультифокальні, вогнищеві зміни матового скла з консолідацією спостерігали в 4,3% випадків. Окрім того, були відмічені такі зміни, як пневмоторакс із пневмомедіастинумом і підшкірною емфіземою, в 2,9% випадків (n=2), чого не спостерігали в 2020 р., а також атипові зміни тяжкої пневмонії COVID-19, які були відмічені в 2,9% випадків, чого також не спостерігали у 2020 р. Бульозна емфізема й деструктивні зміни паренхіми легень відмічені в 2,9%, а також плевральний випіт – у 2,9%, як прояв коморбідної патології (табл. 5).

Таблиця 5. Порівняльний аналіз результатів КТ легень хворих із тяжким COVID‑19 у 2020–2021 рр.

Для перевірки статистичної значущості відмінності змін КТ легень у 2020 та 2021 рр. у пацієнтів з тяжким COVID-19 був застосований асимптотичний T-тест (див. таблицю 5). Критичне значення розподілу Стьюдента з 66+69-2=133 ступенями вільності для перевірки односторонніх гіпотез на рівні значущості 5% дорівнювало ≈1,66, тому прийнято рішення про значущу відмінність у 2020 та 2021 рр. таких показників:

• частка пацієнтів із дифузним ураженням паренхіми легень, у яких переважало ураження центрального інтерстицію, є значуще нижчою у 2021 р.;
• частка пацієнтів із дифузним ураженням паренхіми легень, у яких переважало ураження периферичного інтерстицію, є значуще вищою у 2021 р.;
• частка пацієнтів, у яких переважав патерн консолідації, є значуще вищою у 2021 р.;
• частка пацієнтів, у яких спостерігався дифузний альвеолярний крововилив із капіляритом, є значуще вищою у 2021 р.

У пацієнтів із тяжким COVID-19 у 2021 р. переважало ураження периферичного інтерстицію на тлі дифузного ураженням паренхіми, переважав патерн консолідації і патерн дифузного альвеолярного крововиливу з капіляритом, а також пневмоторакс із пневмомедіастинумом і підшкірною емфіземою, а також атипові радіологічні зміни тяжкої пневмонії COVID-19, чого не спостерігали в 2020 р., що може свідчити про особливості перебігу тяжкого COVID-19 у 2021 р.

Аналізуючи терапію тяжкого COVID-19 у 2020 р., нами був виявлений факт поліпрагмазії із застосуванням антибіотиків (антибактерільних препаратів, АБП) з негативним їх впливом у разі тяжкого перебігу COVID-19. У 2020 р. збільшення кількості застосовуваних АБП значуще асоціювалось із фатальним прогнозом – 76% пацієнтів, які померли, отримували ≥3 АБП (максимальна кількість АБП, які отримували пацієнти, становила 6 препаратів різних груп за весь період захворювання), тоді як у групі пацієнтів із тяжким перебігом COVID-19, які отримували лише один АБП, одужало 83% хворих, а в групі, яка взагалі не отримували АБП, одужало 88% хворих (табл. 6).

Таблиця 6. Вплив кількості АБП на ймовірність одужання пацієнтів із тяжким COVID‑19

Аназуючи негативний вплив АБП на перебіг тяжкого COVID-19, за допомогою асимптотичного T-тесту порівняли групи пацієнтів, які приймали АБП і померли в 2020 і 2021 р. Були обраховані відповідні частки хворих, що отримували респіраторну підтримку (СІРАР, ШВЛ) у відділенні реанімації з ПІТ, інфузійну терапію, АБП та мали хронічну супутню патологію. У 2021 р. порівняно з 2020 р. частки пацієнтів, до яких застосовували СІРАР та ШВЛ, значуще не відрізнялися, про те спостерігали значуще більшу частку хворих, які мали більш ніж 1 хронічну супутню патологію, значуще більшу частку хворих, яким застосовували інфузійну терапію, та значуще меншу частку хворих, яким призначали АБП, а також значуще меншу частку пацієнтів, яким призначали більш ніж один АБП.

Було виявено, що у 2021 р. менше застосовували АБП, проте це значуще не зменшило показник летальності від тяжкого COVID-19 (табл. 7). У групі пацієнтів із тяжким COVID-19, які одужали, у 2021 р. порівняно з 2020 р. значуще зменшилася частота застосування інфузійної терапії і АБП, натомість, значущої відмінності у частоті застосування противірусної терапії не спостерігали (значення критерію не перевищує 5% критичне значення розподілу Стьюдента). Також значуще не змінилася частота супутніх патологій, натомість, у 2021 р. значуще виросла частка пацієнтів із більш ніж однією хронічною супутньою патологією (табл. 8). У 84,8% хворих, які померли від тяжкого COVID-19 протягом 2020-2021 рр. і яким була проведена аутопсія (n=33), виявляли патоморфологічні ознаки дифузного альвеолярного пошкодження з клінічним проявами ГРДС і ДН.

Таблиця 7. Частки хворих із тяжким COVID‑19 і супутньою патологією, які померли

Таблиця 8. Частки хворих із тяжким COVID‑19 і супутньою патологією, які одужали

Висновки

У 2020 р. показник летальності становив 9,66% (n=70), у 2021 р. він становив 11,6% (n=112) від загальної кількості госпіталізованих, проте, частки померлих серед хворих із тяжким перебігом, а відповідно летальність серед пацієнтів, що потрапили до стаціонару у 2020 і 2021 рр., значуще не відрізнялися (р>0,05). У 2020 р. середній вік померлих від тяжкого COVID-19 у генеральній сукупності з імовірністю 95% становив 69,14 ± 2,66 року, а тих, хто одужав, – 60,33 ± 2,33 року. У 2021 р. середній вік померлих пацієнтів у генеральній сукупності з імовірністю 95% становив 68,21 ± 2,35 року, а тих, хто одужав, – 62,45 ± 2,01 року. Середній вік хворих, що померли, був значуще вищими за середній вік хворих, що одужали, як у 2020 р., так і у 2021 р.

Тривалісь хвороби до моменту госпіталізації значуще відрізнялися в 2020 і 2021 р. (рис. 1), причому медіана тривалості догоспітального перебігу хвороби є значуще меншою у 2021 р., а у пацієнтів, які померли від тяжкого COVID-19, у 2021 р. порівняно з 2020 р. значуще більшим було значення медіани сатурації (рис. 2) при поступленні (88 проти 81%), що свідчить про те, що хворі в 2021 р. зверталися до лікарні раніше, ніж у 2020 р., хоча на рівень летальності це значуще не вплинуло.

Рис. 1. День хвороби на момент поступлення. Медіанний критерій для незалежних вибірок

Рис. 2. Сатурація при поступленні. Медіанний критерій для незалежних вибірок

Виявлено, що в пацієнтів, які померли від тяжкого COVID-19, у 2021 р. у порівнянні з 2020 р. значуще меншими були значення медіани рівня креатиніну (92,9 проти 112,9) і глюкози (8,2 проти 11,8), що свідчить про те, що зниження цих лабораторних показників не значуще впливає на показник летальності (рис. 3, 4). У пацієнтів із тяжким COVID-19 в 2021 р. на КТ легень (рис. 5-8) спостерігали: переважання ураження периферичного інтерстицію на тлі дифузного ураженням паренхіми в 63,3% випадків проти 39% у 2020 р. (значуще збільшення, р<0,05), переважання патерну консолідації в 54,6 проти 36% у 2020 р. (значуще збільшення, р<0,05), поява патерну дифузного альвеолярного крововиливу з капіляритом в 11,5% випадків проти 0% у 2020 р. (значуще збільшення, р<0,05), поява атипових радіологічних змін, пневмотораксу з пневмомедіастинумом і підшкірною емфіземою, що може свідчити про особливості перебігу захворювання в 2021 р.

Рис. 3. Креатинін (ГНН). Медіанний критерій для незалежних вибірок

Рис. 4. Глюкоза. Медіанний критерій для незалежних вибірок

Незважаючи на той факт, що в 2020 р. у пацієнтів з тяжким COVID-19 було відмічено збільшення кількості застосування АБП, яке значуще асоціювалось із фатальним прогнозом (76% пацієнтів, які померли, отримували ≥3 АБП), у 2021 р. виявлена значуще менша частка хворих, яким призначали АБП, а також значуще менша частка пацієнтів, яким призначали більш ніж 1 АБП, при тому, що зменшення летальності від тяжкого COVID-19 на тлі зменшення застосування АБП у 2021 році не відбулось. Також, у 2020-2021 рр. частки хворих, які померли від тяжкого COVID-19 та до яких застосовувалась респіраторна підтримка в реанімації з ПІТ, значуще не відрізнялися (р>0,05), проте спостерігалася значуще більша частка хворих, які мали більш ніж 1 супутню хронічну патологію (р<0,05).

Рис 5. Тяжкий COVID-19 з летальним наслідком. На ШВЛ. Кейзі патерн. Матове скло, переважання субплевральної консолідації. Сегментарний ателектаз, пневмоторакс, пневмомедіастінум Рис 6. Тяжкий COVID-19 з одужанням на фоні На СІРАР. Крейзі патерн, дифузний альвеолярний крововив з капіляритот, матове скло, консолідація, бронходилятація Рис 7. Тяжкий COVID-19 з одужанням. Організуча пневмонія (матове скло, консолідація, «Reserved Halo Sign», бронходилятація Рис 8. Тяжкий COVID-19 з одужанням. Атипове, мультифокальне ураження. Матове скло, консолідація, вузликовий патерн з рамдомною локалізацією

Частка щеплених пацієнтів вакциною проти вірусу SARS-CoV-2 серед госпіталізованих у 2021 р. з тяжким COVID-19, які одужали, була значуще вищою, ніж частка щеплених, які померли від тяжкого COVID-19, що свідчить про ефективність специфічної імунопрофілактики щодо зменшення летальності від тяжкого COVID-19 (р<0,05). У 84,8% померлих від тяжкого COVID-19 протягом 2020-2021 рр., яким була проведена аутопсія (n=33), виявляли патоморфологічні ознаки дифузного альвеолярного пошкодження з проявами ГРДС і ДН.

Список літератури

1. Damayanthi H. D. W. T. et al. Factors Associated for Mortality of Older People With COVID19: A Systematic Review and Meta-analysis. Gerontol Geriatr Med. 2021 Jan-Dec; 7: 23337214211057392. doi: 10.1177/23337214211057392
2. David A. Berlin, M.D. et al. Severe Covid-19. N Engl J Med 2020; 383:2451-2460. December 17, 2020. DOI: 10.1056/NEJMcp2009575
3. Domenico Cucinotta, Maurizio Vanelli WHO Declares COVID-19 a Pandemic. Acta Biomed. 2020 Mar 19;91(1):157-160. doi: 10.23750/abm.v91i1.9397
4. Siegel Andrew F. Practical Business Statistics/ Andrew F. Siegel – Irwin, McGraw-Hill, 2000. – 1056 p
5. Zunyou Wu et al. Characteristics of and Important Lessons From the Coronavirus Disease 2019 (COVID-19) Outbreak in China Summary of a Report of 72314 Cases From the Chinese Center for Disease Control and Prevention. JAMA. 2020;323(13):1239-1242. doi:10.1001/jama.2020.2648
6. Сайт Healthline. https://www.healthline.com/health-news/covid-19-was-a-top-cause-of-death-in-2020-and-2021-even-for-younger-people#COVID-19-death-rates-vary-by-region
7. Сайт ВОЗ https://www.who.int/publications/m/item/weekly-epidemiological-update-on-covid-19-28-december-2021
8. Яковенко О. К. та інші. Тяжкий перебіг COVID-19: досвід 2020 року. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. No 5 (134) 2021. ISSN2411-2852 www.kiai.com.ua
9. Яковенко О. К. та інші. Особливості перебігу важкого COVID-19 з летальним наслідокм у мешканців Волинського регіону. Український пульмонологічний журнал. 2021, No 2. DOI: 10.31215/2306-4927–2021-29–2-16–2.

Severe COVID-19 in the context of the first two years of the pandemic from the perspective of my own practical experience

Yakovenko O. K.^{1, 2}, Halkevich T. M.¹, Kobylan I. V.¹, Romaniv L.Ya.¹, Serebriannikova O.M.¹, Filipchuk Yu.S.¹, Skalska N.Yu.¹, Kobzar V. V.¹, Pryimak A. A.¹, Milinchuk L. P.¹, Jumanyuk L. M.^2
1 KP «Volyn Regional Clinical Hospital» of the Volyn Regional Council,
² Lesya Ukrainka Volyn National University

Abstract

In 2020, the mortality rate was 9.66% (n=70), in 2021 this figure was 11.6% (n=112) of the total number of admissions, however, the proportion of deaths among patients with severe and, accordingly, the mortality rate among patients admitted to the hospital in 2020 and 2021 does not differ significantly (p>0.05). In 2020, the average age of patients who died from severe COVID-19 in the general population with a 95% probability was 69.14±2.66 years, and those who recovered 60.33±2.33 years. In 2021, the average age of deceased patients in the general population with a 95% probability was 68.21±2.35 years, and those who recovered was 62.45±2.01 years. The average age of patients who died is significantly higher than the average age of patients who recovered, both in 2020 and 2021. Long-term illnesses before hospitalization are significantly different in 2020 and 2021, with the median duration of the pre-hospital course of the disease being significantly less in 2021, and in patients who died from severe COVID-19 in 2021 compared to 2020, the value of the median saturation at admission was significantly higher (88% versus 81%), which indicates that patients in 2021 went to the hospital earlier than in 2020, although this did not significantly affect the mortality rate. It was found that in patients who died from severe COVID-19 in 2021, compared to 2020, there was a significantly lower value of the median level of creatinine (92.9 versus 112.9) and glucose (8.2 versus 11.8), which indicates that the decrease in these laboratory parameters does not have a significant effect on the mortality rate. In patients with severe COVID-19 in 2021, CT scan of the lungs showed: the predominance of peripheral interstitial lesions against the background of diffuse interstitial lesions in 63.3% of cases versus 39% in 2020 (significant increase, p<0.05), the predominance of the consolidation pattern in 54.6% versus 36% in 2020 (significant increase, p<0.05), the appearance of a pattern of diffuse alveolar hemorrhage with capillaritis in 11.5% of cases (significant increase, p<0.05), the appearance of atypical radiological changes, pneumothorax with pneumomediastinum and subcutaneous emphysema may indicate the peculiarities of the course of this disease in 2021.

Despite the fact that in 2020 patients with severe COVID-19 showed an increase in the use of antibacterial drugs (ABDs), which was significantly associated with a fatal prognosis (76% of patients who died received ≥3 ABDs), in 2021 a significantly lower the proportion of patients who were prescribed ABDs, as well as a significantly smaller proportion of those patients who were prescribed more than 1 ABD, despite the fact that there was no decrease in the mortality rate from severe COVID-19 against the background of a decrease in the use of ABDs in 2021.

Also, in 2020-2021, the proportion of patients who died from severe COVID-19 and who received respiratory support in intensive care with ICU did not differ significantly (p> 0.05), however, there was a significantly larger proportion of patients who had more than 1 concomitant chronic pathology (p<0.05).

The proportion of patients vaccinated with the SARS-CoV-2 vaccine among those hospitalized in 2021 with severe COVID-19 and recovered was significantly higher than the proportion of vaccinated patients who died from severe COVID-19, which indicates the effectiveness of specific immunization in the context of reducing the mortality rate from severe COVID-19 (p<0.05). All patients who died from severe COVID-19 during 2020-2021 and who underwent autopsy (n=33) had pathological signs of diffuse alveolar damage with clinical manifestations of ARDS in 84.8% of cases.

Key words: severe COVID-19, clinical features of COVID-19, computed tomography of the lungs, prognostic factors.