Пам’яті Сергія Борисовича Безшапочного
страницы: 53
(1946 – 2025)
10 березня 2025 р. на 79-му році життя відійшов у вічність Сергій Борисович Безшапочний – всесвітньо відомий український лікар, один із засновників ендоскопічного напряму в отоларингології, громадський діяч, академік Міжнародної академії отоларингології та Академії медичних наук України, доктор медичних наук, дійсний член Національної академії наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, багаторічний завідувач кафедри оториноларингології вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава), багато років обіймав посаду головного ринолога України.
Сергій Борисович Безшапочний народився 26 листопада 1946 р. в Полтаві, де прожив усе своє життя. З 1973 р. працював асистентом кафедри ЛОР-хвороб Полтавського медичного стоматологічного інституту. У 1974 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за темою «Хірургічна анатомія виличної кістки людини». У 1979 р. працював на посаді доцента, а у 1984-му був призначений завідувачем курсу ЛОР-хвороб Полтавського медичного стоматологічного інституту, який у 1987 р. був реорганізований у кафедру. У 1984 р. С. Б. Безшапочний захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук на тему «Розробка і теоретичне обґрунтування методів діагностики та лікування при переломах кісток зовнішнього носа та стінок навколоносових пазух», а у 1986 р. йому було присвоєно вчене звання професора.
У свої 40 років професор Сергій Безшапочний розумів, що це лише початок, тому крок за кроком створював свою школу оториноларингології. Починати розвиток клініки практично з нуля у регіональному центрі – це непросто. Поступовий підбір і навчання науково-педагогічних кадрів та систематичне вдосконалення матеріально-технічного забезпечення дали можливість створити у ПДМУ надсучасну оториноларингологічну клініку, очільником якої упродовж багатьох років був професор Безшапочний. Знаменною подією для розвитку клініки став майстер-клас від засновника функціональної ендоназальної хірургії H. Stammberger, який у 1993 р. відвідав Сергій Борисович у місті Грац. Досить скоро, завдяки появі ендоскопічної апаратури, у Полтаві також почали впроваджувати найновітніші функціональні операції.
Професор Безшапочний є автором близько 435 опублікованих праць, серед яких 3 підручники, 8 монографій, 4 патенти на винахід, 1 інформаційний лист, 1 нововведення, 7 авторських посвідчень на винаходи та більш ніж 60 раціоналізаторських пропозицій, є співавтором підручника «Оториноларингологія», рекомендованого для студентів медичних ЗВО України. Під керівництвом Сергія Борисовича видано 10 навчальних посібників для студентів, лікарів-інтернів з фаху «Оториноларингологія», клінічних ординаторів та слухачів курсів підвищення кваліфікації. Під керівництвом професора Безшапочного підготовлено блискучу плеяду фахівців: 2 докторські і 14 кандидатських дисертацій, а також 1 доктор філософії, 15 магістрів, 18 клінічних ординаторів.
Протягом багатьох років професор Сергій Безшапочний був членом президії Українського наукового медичного товариства лікарів-оториноларингологів та головою Полтавського обласного наукового товариства оториноларингологів. У 1996 р. Указом Президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Він нагороджений золотою медаллю і Почесним знаком Національної академії наук України, а також почесним значком «Відмінникові охорони здоров’я».
Сергій Борисович Безшапочний був високо ерудованою і всебічно обдарованою людиною, доброзичливою і чуйною у ставленні до колег та пацієнтів. Він користувався заслуженим авторитетом серед студентів, клінічних ординаторів, аспірантів та співробітників клініки.
Яскравий, переконливий, грамотний та авторитетний абсолютно в усьому, що робив, Сергій Борисович був надзвичайно талановитим лектором і запам’ятався багатьом слухачам його лекцій, які він читав не лише у стінах рідного університету, але й у багатьох країнах світу. Наукові роботи Сергія Безшапочного сьогодні перекладені різними мовами та покладені в основу навчальних програм сучасної ринохірургії.
Можна багато і довго перераховувати найрізноманітніші унікальні винаходи Сергія Борисовича, що належать саме до лицьової хірургії, але основне, що притаманне його потужній сутності, – це невтомна і неспокійна життєва позиція справжньої відданої людини, яка любила усіх і все, що її оточує. Адже він постійно перебував у невтомному щоденному русі, спонукав рухатися інших та завжди слугував прикладом небайдужості. Саме така жага до життя робила Сергія Безшапочного людиною, яка не належала собі, а всеціло служила своїй країні та людям.
Мало хто знає, що окрім медичної справи він був активним депутатом Полтавської міської ради, і під час своїх каденцій йому вдавалося вирішувати чимало соціальних питань для колег-медиків.
Згадуючи плідне життя Сергія Борисовича, правильно сказати, що країна втратила не лише потужного науковця, а й визначну людину, яка змінювала світ на краще. У цієї людини було чому повчитися, а його потужний спадок продовжує невпинно розвиватися та зміцнювати життєвий шлях його послідовників.
Адміністрація ЗВО ПДМУ на чолі з ректором Вячеславом Жданом, науково-викладацький колектив, уся університетська спільнота глибоко сумують з приводу незворотної тяжкої втрати Колеги, Вчителя, Друга, професора Сергія Безшапочного і висловлюють співчуття його рідним та близьким.
Вічна пам’ять!
Редакція журналу «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія» розділяє скорботу і приєднується до слів співчуття колегам і близьким Сергія Борисовича Безшапочного
