Розділи: Огляд |

Поширеність, специфічна діагностика та імунотерапія алергії до тарганів

С.В. Зайков, Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, А.П. Гришило, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ

Останнім часом дедалі більше уваги приділяється ролі алергенів тарганів (АлТ) у механізмах розвитку алергічних захворювань (АЗ), зокрема бронхіальної астми (БА) та алергічного риніту (АР) [1-3, 7]. В Україні ця проблема мала б набути особливої актуальності у зв’язку з високим ступенем забрудненості житлових та виробничих приміщень цими комахами, вираженою чутливістю хворих на респіраторні АЗ до їх алергенів та відсутністю способів ефективної терапії і профілактики алергії до тарганів [6, 8]. Але, на жаль, у нашій країні вивчення цієї проблеми раніше не проводилося, насамперед внаслідок відсутності комерційних алергенів для діагностики та лікування цього виду інсектної алергії.
Відомо більше 3,5 тис. видів тарганів, з яких найбільш шкідливі для людини 8-10 видів [11]. Саме їх відносять до синантропних або внутрішньодомашніх комах. У більшості європейських країн, у тому числі в Україні та середній частині Росії, найчастіше зустрічаються 3 види тарганів, які є причиною формування АЗ у людей: Blatta orientalis (чорний тарган), Blattella germanica (рудий тарган, або прусак), Periplaneta americana (американський тарган). У різних країнах і навіть місцевостях однієї країни переважають різні види тарганів [6, 9, 22, 23, 56, 70].
Таргани пристосовані до різних умов існування, можуть харчуватися всім чим завгодно (органічними залишками, продуктами харчування і виділення людини (харкотиння, фекалії), виробами з паперу, шкіри, вовни, вати, клею тощо), а також голодувати протягом 30-40 діб. Вони здатні швидко (вже в шостому поколінні) адаптуватися до будь-яких несприятливих умов довкілля, хімічних інсектицидів тощо. Тривалість життя рудого таргана становить 30-50 днів у теплі і до року в холодному місці. Лише одна самка може дати від 50 до кількох сотень нащадків. Таргани можуть переносити механічним шляхом збудників інфекційних захворювань, у тому числі черевного тифу, холери, дифтерії, прокази, сибірської виразки, туберкульозу, дизентерії, а також яйця гельмінтів [6, 8, 15]. Отже, таргани у зв’язку з надзвичайною пристосованістю до різних умов існування, типом харчування, швидкою адаптацією до інсектицидів, частим та плідним розмноженням становлять серйозну епідемічну небезпеку для населення стосовно виникнення як АЗ, так і інфекційних хвороб.
Можливі такі шляхи потрапляння АлТ до організму людини: інгаляційний та з їжею (через шлунково-кишковий тракт). Сенсибілізація до тарганів може розвинутися також при укусах тарганів, при безпосередньому контакті з комахами чи їх метаболітами у людей, які працюють в інсектаріях, зерносховищах, а також в осіб, які мешкають у будинках, заражених тарганами [6, 8, 12].

Поширеність алергії до тарганів
Результати різноманітних епідеміологічних досліджень, що проводилися в різних країнах світу і серед різних категорій населення, свідчать, що від 4 [48] до 70% [51] населення сенсибілізовані до алергенів різноманітних тарганів. Гіперчутливість (ГЧ) до АлТ частіше зустрічалася серед осіб, які страждали на БА і/або АР, хоча нерідко виявлялася і в загальній популяції дитячого та дорослого населення (табл. 1).
Особливого значення набуває проблема алергії до тарганів серед дітей з БА. Так, у США при обстеженні 476 дітей з БА у 8 містах D.L. Rosenstreich et al. [60] визначили наявність сенсибілізації до АлТ у 36,8% обстежених, до кліщів – у 34,9% та до алергенів кішки – у 22,7%. Також цікаві дані щодо поширеності сенсибілізації до різноманітних алергенів серед популяції жителів США наводить S.J. Arbes [20]. За його даними, у 54,6% американців реєструються позитивні результати шкірного прик-тесту (ПТ) до одного та більше алергенів (кліщі, жито, деякі трави, таргани).
ГЧ до АлТ серед дітей зустрічається у країнах Європи рідше, ніж у США, і є менш вивченою [38]. J.C. Dubus et al. [33] протягом 3 років вивчали розповсюдженість алергії до тарганів у дітей з БА, які мешкають у Марселі (Франція). Серед 122 дітей, які були госпіталізовані із загостреннями БА, 34 (27,87%) мали позитивні результати шкірного ПТ до алергену B. germanica. При цьому у 13 з них була моносенсибілізація до АлТ, а в інших випадках вона поєднувалася з ГЧ до алергенів кліщів і/або пилкових алергенів. За даними вищезазначених авторів, ГЧ до АлТ частіше зустрічалася серед дітей із сімей, що емігрували до Франції з Африки та Коморських островів, ніж серед корінних французів. ГЧ до АлТ частіше реєструвалася серед афроамериканців із низьким соціально-економічним статусом. Більш високу частоту виникнення алергії до тарганів деякі автори [32, 34] пояснюють генетичними розбіжностями між європеоїдною та негроїдною расами, зокрема регуляцією IgE-залежної імунної відповіді до АлТ. Водночас на розвиток частоти ГЧ до АлТ негативно впливала висока концентрація тарганів у житлових приміщеннях афроамериканців, яка значно підвищувала ризик формування алергічних та неалергічних механізмів, що призводять до розвитку та прогресування БА. Більшість фахівців уважають, що таргани є показовими соціоекономічними предикторами високого алергенного забруднення житла [28, 43, 45]. Так, при дослідженні домівок американців латинського походження в 60% випадків відмічена наявність тарганів та в 32% – гризунів.
Частота ГЧ до АлТ у дітей може залежати від їхнього віку. Так, за даними H.J. Sally та R.A. Wood [62], у дітей до 4 років вона реєструється у 24% випадків, а серед більш старших дітей – у 71%. У молодших дітей в 13% досліджень також виявлена сенсибілізація до кліщів, в 11% – до епідермальних алергенів. Серед дітей після 4 років ГЧ до кліщових алергенів відмічалася вже в 65% випадків. При цьому моносенсибілізація до АлТ мала місце у 21% дітей до 4 років і лише у 7,5% старших дітей.
Значну роль також відіграють АлТ у розвитку БА та АР у дітей в Аргентині [70]. Так, при обстеженні за допомогою шкірного ПТ 141 дитини з БА і/або АР позитивні результати із сумішшю P. americana та B. germanica були виявлені у 60,9% обстежених. Автор цього дослідження вважає, що АлТ є важливим компонентом побутового пилу поряд із кліщами та комарами, ГЧ до яких мала місце, за його спостереженнями, в 78,2; 63,4 та 63,2% випадків відповідно. Майже аналогічні дані наводять M.D. Strass et al. [67], які під час обстеження 103 аргентинців віком від 5 до 70 років з БА і/або АР виявили ГЧ до АлТ у 58,2% випадків.
Важливе значення має сенсибілізація до АлТ і в дорослих осіб з АЗ. Так, в оглядовій статті L. Heinzerling et al. [37] наводять результати епідеміологічних досліджень АЗ серед дитячого та дорослого населення багатьох європейських країн. За їхніми даними, поширеність ГЧ до тарганів коливається у межах від 5,5 до 25% і переважає серед осіб з БА і/або АР. У Тайвані J.J. Tsai et al. [71] обстежили 236 дорослих хворих на БА і виявили за допомогою шкірного тестування в них у 39,4% випадків ГЧ до американського таргана та у 36,4% – до рудого. У 36% спостережень мав місце також високий рівень специфічних IgE до антигенів обох видів тарганів, що свідчило про наявність у них загальних антигенних детермінант.
Дослідження проблеми алергії до тарганів проведені в Росії [5, 13-16]. Так, Т.Г. Федосковою [13-16] серед жителів Москви та Московської області ГЧ до тарганів була виявлена у 33% осіб з алергією до домашнього пилу. При цьому сенсибілізація до АлТ була підтверджена виникненням нападів ядухи при прибиранні в місцях скупчення комах, а також позитивними результатами шкірного тестування з АлТ, наявністю специфічних IgE до вказаних інсектних алергенів у сироватці крові обстежених. Опитування хворих на атопічну БА – мешканців Московського регіону показало, що на запитання про присутність тарганів у їхніх помешканнях 63,5% пацієнтів відповіли позитивно, 16,3% – негативно, 20,2% – засвідчили, що таргани у їхніх квартирах раніше були, однак потім зникли. Таким чином, контакт із тарганами та їх метаболітами виявлений у 83,7% пацієнтів цієї групи. Той факт, що 10% хворих на атопічну БА – мешканців Москви з числа опитаних відмітили появу нападів ядухи в періоди найбільшого скупчення в їхніх помешканнях тарганів і 3% з них пов’язували перші напади БА з появою в квартирах цих комах, свідчить на користь значення алергенів тарганів в етіології БА. У 7% пацієнтів з ГЧ до домашнього пилу виявлена алергія саме до тарганів, а не до кліщів домашнього пилу. Позитивні ПТ із зазначеними алергенами були підтверджені високими титрами специфічних IgE до вказаних складових домашнього пилу.
А.В. Кирюхін та ін. [5] у 196 із 456 (42,3%) жителів м. Володимира, які хворіли на БА та АР, виявили сенсибілізацію до тарганів, у тому числі в 26 (5,7%) випадків – у поєднанні з ГЧ до кліщів і у 67 (14,6%) – до домашнього пилу, у 82 (17,8%) – у поєднанні з ГЧ до кліщів та домашнього пилу. Моносенсибілізація до тарганів мала місце у 18 (3,9%) пацієнтів. При цьому більшість хворих (58%) відмічали наявність на момент обстеження в квартирі тарганів.
Майже аналогічні дані наводять H. Kang et al. [41]. Так, сенсибілізація до АлТ серед дітей-атопіків відмічалася в 22,6% випадків, а серед їхніх батьків – у 23,9-27,4%. При цьому за частотою ГЧ до тарганів поступалася лише поширеності сенсибілізації до кліщів та епідермальних алергенів. За даними M. Margan et al. [49], ГЧ до АлТ у пацієнтів з БА і/або АР зустрічається навіть частіше, ніж до епідермальних алергенів (33,3 та 28,2% відповідно) і поступається за частотою лише сенсибілізації до кліщових алергенів. Аналогічні дані серед хворих на респіраторні АЗ в Аргентині та Китаї наводять H. Haon, M.D. Strass et al. [36, 67]. На думку J.A. Caplin et al. [29], АлТ відіграють більш важливу роль у сенсибілізації побутовим пилом, ніж кліщі. Так, у 82% атопіків із ГЧ до побутового пилу в 57% випадків діагностується ГЧ як до кліщів, так і до тарганів. Отже, у складі домашнього пилу слід виділити два фактори, що мають високу алергенну активність, – кліщі домашнього пилу і таргани.

Алергени тарганів
Зовнішній покрив тарганів являє собою кутикулу, що складається з трьох шарів: внутрішнього – ендокутикули, екзокутикули та зовнішнього – епікутикули, яка містить багато жироподібних та воскоподібних речовин. Кутикула містить хітин, артроподин, склеротонін [6, 8]. Найбільш виражені алергенні властивості мають фрагменти голови, кутикула та екскременти комах [6, 8, 9]. Яйця [19] та гемолімфа [64] є менш алергенними. Імуноелектрофоретичні дослідження виявили велику кількість алергенів як із цільного тіла, так і з фракції хітинового покриву. Висока антигенна активність частинок тіла тарганів пов’язана передусім з артроподином (водорозчинним протеїном, що становить від 15 до 50% кутикули) і хітином. Останній становить 25-50% сухої речовини кутикули і являє собою нерозчинний азотовмісний полісахарид, що здатен кристалізуватися. Він відрізняється від ниток, що секретуються залозами епітеліального шару, і, у свою чергу, секретується залозами гіподерми. Хітин характеризується значною стійкістю до хімічних розчинників. Склеротонін є нерозчинним у воді протеїном [6, 8, 9].
Алергени екскрементів тарганів відрізняються найбільшою алергенністю і можуть бути причиною розвитку навіть контактного дерматиту. Крім того, вони термостабільні і здатні сенсибілізувати організм людини, потрапляючи до нього при прийомі їжі, що містить екскременти комах. Частинки тіл мертвих тарганів можуть подрібнюватися на ковдрах, підлозі або побутових виробах і потрапляти до домашнього пилу, перетворюючись у вкрай активний інгаляційний алерген. Їхня значна «летючість» дозволяє їм разом із часточками пилу знаходитися у повітряному потоці, потрапляти на слизові оболонки дихального і травного трактів людини.
У сучасній Міжнародній номенклатурі алергенів (IUIS, 1999) зареєстровані такі алергени тарганів:
Blattella germanica – Bla g 1, Bd90k; Bla g 2, aspartic protease 36; Bla g 4, calycin 21; Bla g 5, glutathione transferase 22; Bla g 6, troponin C 27;
Periplaneta americana – Per a 1, Cr-PII; Per a 3, Cr-PI 72-78; Per a 7, tropomyosin 37.
Перелік АлТ наведений у таблиці 2.
Детально вивчені алергени двох найбільш розповсюджених видів B. germanica и P. americana. У першого з них найбільш досліджені 2 алергени Bla g 1 та Bla g 2, а у другого – Per a 1 та Per a 3 [21, 72]. Критичний рівень алергенів Bla g 1 і Bla g 2 у побутових приміщеннях становить 8 і 0,33 мкг/г пилу відповідно. Головним алергеном B. germanica є Bla g 2, у структурі якого виявлені 2 ділянки, ідентичні катепсину людини, що зумовлює можливість включення цих структур у процеси життєзабезпечення організму людини [6].
За даними B.C. Kang [39] та L. Arruda et al. [22, 23], з 5 найбільш вивчених алергенів B. germanica Bla g 2 є протеазою з молекулярною масою (Мм) =36 kD, Bla g 4 – каліцином, Bla g 5 – глутатіон-S-трансферазою з Мм = 22 kD, Bla g 6 – тропоніном C з Мм = 68 kD. Основним алергеном тарганів, на думку авторів, є алерген Bla g Bd з Мм 90 кД, який має перехресну реактивність з алергенами кліщів побутового пилу та креветок.
Можливе формування перехресної гіперчутливості у хворих у зв’язку з наявністю спільних епітопів алергенів у різних видів тарганів [6]. За допомогою радіоалергосорбентного тесту (РАСТ) доведено, що B. asahinai (азіатський тарган) має спільну (перехресну) алергенну активність з B. germanica. На наявність спільних антигенних детермінант у B. germanica та P. americana (наприклад Bla g1 та Per a1, Per a3 і Per a7) вказують низка авторів [22, 23, 49, 56, 71]. Слід підкреслити, що при комбінованому складі внутрішньожитлових інсектних алергенів у хворих нерідко розвивається множинна та перехресна сенсибілізація до декількох алергенів. Виявлена перехресна реактивність антигенів кліщів домашнього пилу, сарани, ракоподібних, триатомових клопів та тарганів, що може зумовити виникнення перехресно-алергічних реакцій на алергени вказаних істот [13, 69]. Деякі пацієнти з ГЧ до алергенів тарганів не переносять ті види продуктів, якими найбільш часто харчуються таргани. В таких випадках при контактах із певними алергенами можуть виникати перехресні алергічні реакції, що утруднює діагностику та лікування відповідних АЗ [16].

Вплив алергенів тарганів на клінічний перебіг АЗ
Негативний вплив ГЧ до АлТ на перебіг АЗ відмічений багатьма фахівцями. Але слід підкреслити, що переважна більшість публікацій була присвячена особливостям перебігу «тарганячої» астми. Так, низка дослідників [22, 23, 60, 63] продемонстрували зв’язок між високим рівнем АлТ у будинках і розвитком алергічної сенсибілізації та підвищенням смертності від БА у дітей. За даними Platts-Mills et al. [54], у 499 дітей, батьки яких страждали на БА і/або інші АЗ, був зареєстрований зв’язок між дією АлТ (>0,005 ОД/г) упродовж перших 3 місяців життя та повторними епізодами свистячих хрипів протягом першого року життя (відносний ризик становив 1,63 при 95% ДІ від 1,05 до 2,55). При цьому зв’язок між ступенем впливу інших алергенів (кішки та собаки) і виникненням повторних епізодів свистячих хрипів не виявлений.
У хворих на БА, які мають ГЧ до АлТ, це захворювання має більш тяжкий перебіг [22, 23, 65], що пов’язано з багаторічними симптомами та високим рівнем специфічного IgE. Для хворих на «тарганячу» астму також характерні більш низькі показники функції зовнішнього дихання та провокаційного тесту з гістаміном [65]. У таких дітей БА має легкий перебіг лише у 13% випадків, а середньотяжкий та тяжкий – у 26 та 61% відповідно. Оскільки таргани продукують кілька видів алергенів, то високий рівень АлТ у помешканні є дуже серйозним фактором ризику для розвитку симптомів БА. Так, він мав місце у 50-55% проб побутового пилу з домівок дітей з БА [60, 65].
Низка авторів [10, 55, 60] також вказують, що діти з БА, які сенсибілізовані до алергенів тарганів, у 3 рази частіше потрапляють до лікарень із приводу загострення БА, якщо в їх помешканнях спостерігається велике скупчення цих комах. Такі діти пропускають більше занять у школах, частіше мають порушення денної активності, нічні пробудження, епізоди свистячих хрипів тощо. Все це свідчить про важливу роль тривалої експозиції алергенів тарганів у прогресуванні БА.
Наявність сенсибілізації до АлТ негативно впливала на перебіг БА у дітей також і за даними інших авторів [33, 38]. Так, з нею були пов’язані більш високі ризик незапланованих відвідувань лікарів та частота госпіталізацій при загостреннях БА. Подібні результати також були виявлені і при обстеженні дітей з БА у США [40, 60]. Окрім підвищення в 3,36 разу частоти загострень БА та в 1,79 разу візитів до лікарів, у дітей довше тривали епізоди утрудненого дихання, порушувався сон, вони рідше відвідували школу внаслідок загострень БА [66]. За даними H. Alp et al. [18] і A.A. Litojnua et al. [46], контакт із тарганами в ранньому дитячому віці асоціюється з високим ризиком раннього розвитку БА у дітей, а на думку інших фахівців [25, 34], тривала експозиція АлТ у помешканні вдвічі підвищує ризик розвитку нападу ядухи в перші 5 років життя дитини.

Діагностика гіперчутливості до алергенів тарганів
Доказами наявності алергії до різноманітних комах, у тому числі до тарганів, є:
• зв’язок клінічних проявів АЗ із контактом з певною комахою;
• наявність позитивних шкірних тестів з екстрактами з тіл комах та продуктами їх життєдіяльності;
• наявність у сироватці крові хворих специфічних IgE до цих інсектних алергенів [6, 16].
Діагноз алергії до тарганів може бути встановлений на підставі анамнестичних даних [15]. При зборі алергологічного анамнезу звертає на себе увагу той факт, що у помешканнях відповідних категорій хворих є або недавно були таргани. Серед дорослих, крім того, має значення і професійний чинник (сантехніки, кухарі, комірники тощо). При цьому характерними ознаками БА і/або АР, зумовлених сенсибілізацією до АлТ, є відсутність сезонності проявів АЗ, виникнення нападів ядухи або загострення АР у денний час і здебільшого в помешканнях із великим скупченням комах.
Важливим методом діагностики алергії до тарганів є також визначення вмісту відповідних алергенів у побутовому пилу помешкань осіб з АЗ. Так, за даними G.H. Stollerman [66], I. Stelmach et al. [65], D. Nacapunchai [52], у домівках жителів США і Таїланду в 50-81,7% досліджень реєструється високий рівень АлТ, які поєднуються з алергенами кішки та кліщів Dermatophagoides. Крім того, висока концентрація (в нормі менше 0,003 мкг/г) АлТ Bla g 2 мала місце в 71% зразків пилу та у 22% проб повітря в середніх школах США [30]. R.D. Cohn et al. [31] обстежили 831 житло в США і виявили, що концентрація Bla g 1 вище 2 ОД/г, що асоціюється з ГЧ до цього алергену, має місце в 11% спальних кімнат та 13% кухонь. Більш висока концентрація АлТ відмічається у висотних будинках старої конструкції та помешканнях осіб із невисоким матеріальним статком.
На високу інформативність шкірних тестів, насамперед ПТ, у діагностиці ГЧ до АлТ та інших комах у хворих на БА і АР вказують автори робіт, матеріали досліджень яких були використані в таблиці 1. Слід підкреслити, що наведені нами раніше дані щодо поширеності ГЧ до АлТ були отримані в основному за допомогою шкірних тестів і лише в деяких випадках – лабораторних методів дослідження з відповідними алергенами. На високу інформативність шкірного тестування з АлТ вказує також C.O. Tamayo [70]. Так, при обстеженні за допомогою шкірного ПТ 141 дитини з БА і/або АР позитивні результати із сумішшю P. americana та B. germanica були виявлені у 60,9% дітей, а кліщів і комарів – у 63,4 та 63,2% відповідно. При цьому в пацієнтів із позитивними результатами ПТ з побутовим пилом ГЧ до кліщів Dermatophagoides зареєстрована у 74,77% випадків, комарів – у 72,07% і тарганів – у 65,77%.
Важливе місце в специфічній діагностиці ГЧ до АлТ посідають також лабораторні методи дослідження. Показаннями для їх проведення є випадки, коли результати шкірного тестування виявляються хибнопозитивними або хибнонегативними. Іноді тести in vitro можуть бути першими або єдиними методами діагностики інсектної алергії. Це стосується тих випадків, коли неможливе або протипоказане проведення тестів іn vivo – у ранньому дитячому віці, під час прийому пацієнтом антигістамінних засобів або глюкокортикостероїдів, при зміненій реактивності шкіри [6, 16]. При цьому, на думку деяких фахівців, найбільшу інформативність з-поміж тестів in vitro мають методи імуноферментного або хемілюмінесцентного аналізу. На високу інформативність імуноферментного аналізу у виявленні підвищеного титру антитіл до алергенів тарганів указують також C.H. Wu, J.L. Lan [72] та L.K. Arruda [21]. О.Л. Ласиця та ін. [7] вважають, що достовірною ознакою етіологічної ролі алергенів тарганів у розвитку БА та АР у дітей є виявлення специфічних IgE за допомогою РАСТ. На високу інформативність методу імуноблотингу у реєстрації специфічного IgE до АлТ вказують M. Margan et al. [49]. При поглибленому обстеженні бронхопровокаційні тести і РАСТ підтвердили роль АлТ у розвитку БА і цілорічного АР і за даними Р. Паттерсон та ін. [11]. При цьому у хворих із позитивними шкірними тестами на алергени тарганів виявлено більш високий рівень загального IgE та транзиторну еозинофілію крові [6, 16]. На можливість використання моноклональних антитіл для ідентифікації та кількісного визначення специфічних IgE до АлТ вказують S.M. Pollart et al. (2002).
У Тайвані J.J. Tsai et al. [71] у 36% спостережень в осіб з БА поряд із позитивними результатами шкірного тестування виявили також високий рівень специфічних IgE до антигенів B. germanica і P. americana, що свідчило про високу інформативність як шкірного, так і лабораторного методів діагностики алергії до тарганів. Отже, етіологічна діагностика ГЧ до АлТ повинна базуватися на комплексному обстеженні з урахуванням даних алергологічного анамнезу, результатів тестів in vivo та in vitro з відповідними алергенами.

Специфічна імунотерапія алергенами тарганів
Загальновідомо, що лікування БА та АР базується на 4 основних напрямках:
1) освіті пацієнтів;
2) елімінації алергенів;
3) фармакотерапії;
4) специфічній імунотерапії алергенами (СІТ).
У рамках цієї статті ми не будемо обговорювати питання освіти пацієнтів і проведення фармакотерапії БА та АР, оскільки вони детально викладені в багатьох публікаціях. Безумовно, у значній частині випадків проблему може вирішити звільнення від тарганів житлових приміщень. Однак слід підкреслити, що часто висока концентрація АлТ залишається в домашньому пилу навіть після проведення відповідної санітарної обробки приміщення. Нерідкісні також випадки, коли після обробки житла таргани повертаються до нього знову. Тому тоді, коли елімінація внутрішньожитлових алергенів, у тому числі алергенів тарганів, неможлива, проводиться СІТ відповідними алергенами. На жаль, у літературі значно більше уваги приділяється специфічній діагностиці ГЧ до АлТ, а не її імунотерапії. На важливість проведення СІТ при ГЧ до АлТ указують В.І. Пицький та ін. [12]. В Чехії для проведення патогенетичного лікування використовують алергени тарганів (пероральна та ін’єкційна форми), у Швеції – алергени комарів і тарганів. СІТ алергенами дозволяє знизити ГЧ організму до слини, частинок тіла комах та їхніх метаболітів [4, 13].
Цікавий досвід проведення СІТ АлТ у хворих на БА наведений у роботах Т.Г. Федоскової [13-15]. Ефективність СІТ АлТ, на її думку, є високою. Проведення курсу відповідного лікування супроводжується двократним підвищенням рівня специфічних (блокуючих) IgG. Ефект СІТ простежувався протягом 6 місяців після припинення лікування. Пацієнти основної групи суттєво знизили дозу бронхолітичних, протизапальних та антигістамінних препаратів (або відмовилися від їх застосування), а перебіг захворювання став контрольованим. Особливе значення, за даними авторки, має проведення СІТ у хворих з ГЧ до алергену побутового пилу, у яких виявлено алергію до тарганів, а не до кліщів. У подібних ситуаціях СІТ АлТ стає вкрай необхідною. На жаль, якщо шкірне тестування з АлТ не проводилося, хворим частіше за все призначають СІТ кліщами домашнього пилу, що є неприпустимим.
Таким чином, висока поширеність алергії до тарганів, виражена чутливість до них хворих на БА та АР, відсутність у практичній алергології відповідних вітчизняних діагностичних та лікувальних алергенів свідчать про актуальність цієї проблеми, яка носить як медичний, так і соціальний характер. Назріла необхідність організації скринінгових обстежень хворих на респіраторні АЗ за допомогою прик-тесту з АлТ, проведення СІТ відповідними алергенами, а також заходів щодо профілактики внутрішньожитлової інсектної алергії.

Список літератури знаходиться в редакції

Поділитися з друзями:

Книги

збірка - Гиперчувствительность к лекарственным препаратам. Руководство для врачей
збірка - Спадкові захворювання шкіри
збірка - Герпесвірусні нейроінфекції  людини
збірка - Атлас: герпесвірусні нейроінфекцїї
збірка - Дитяча дерматовенерологія
збірка - Иммунодефицитные болезни человека
збірка - Хвороби шкіри жінок у віковому аспекті
збірка - Клиника, диагностика и лечение герпетических инфекций человека: руководство для врачей
збірка - Клиническая иммунология и аллергология