Розділи: Огляд |

Алергія до нежалячих комах: клініка, діагностика, лікування, профілактика

сторінки: 57-65

С.В. Зайков, д.м.н., професор кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова,П.В. Гришило, к.м.н.,доцент кафедри поліклінічної допомоги та сімейної медицини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

Zaikov_Grishilo_2_Spec.jpgАлергія до комах, або інсектна алергія (ІА), – це алергійні реакції, що виникають у разі контакту з комахами та їхніми метаболітами під час ужалення, укусу, а також вдихання частинок тіла комах або продуктів їхньої життєдіяльності. Таку назву цей вид алергії отримав від найменування класу Insecta (комахи). Найчастішими причинами виникнення ІА є укуси кровососних комах (комарів тощо), ужалення бджолами, осами й іншими представниками перетинчастокрилих, а також контакти з «внутрішньожитловими» комахами у складі домашнього пилу (тарганами, мікрокліщами, мухами, міллю, віконними мурашками тощо) та їхніми метаболітами. Всі види комах за способом потрапляння їх алергенів в організм людини умовно підрозділяють на дві великі групи:
• жалячі (представники загону Hymenoptera – вees, wasp, ants – бджоли, оси, мурашки тощо);
• нежалячі (представники 12 загонів класу Insecta: Lepidoptera – метелики; Dyctioptera – таргани; Diptera – комарі, мухи; Orthoptera – коники, цвіркуни; Ephemeroptera – травнева муха та ін.; Сoleoptera – жуки; Siphonaptera – блохи; TrichopteraCaddisflies (струмкові), Psocoptera – книжкова воша та ін.).
Нежалячих комах (НК) також можна умовно розділити на групи:
• ті, що не кусають (Chironomidaе – мотиль та ін.);
• ті, що кусають (Cockroach – таргани та ін.);
• кровососні (Mosquitoes – комарі, москіти та ін.).
Потрібно зазначити, що, незважаючи на наявні публікації з проблеми ІА, основну увагу більшість дослідників зосередила на представниках жалячих комах (бджоли, оси), а серед нежалячих – на тарганах. У наших попередніх публікаціях ми також висвітлювали питання поширеності, клініки, специфічної діагностики, лікування та профілактики ІА до перетинчастокрилих комах і тарганів. Тому, враховуючи значну поширеність НК у навколишньому середовищі, неможливість прогнозування контактів хворих на алергійні захворювання з цими видами комах, потенційну тяжкість клінічних проявів алергійних реакцій на їхні алергени, недостатньо висвітлені в літературі питання клініки, діагностики, лікування, профілактики алергії до НК, у пропонованій статті ми вирішили приділити увагу саме цьому виду ІА.
За чисельністю та видовою різноманітністю (більше 1 млн видів) НК істотно переважають у складі інсектної фауни земної кулі й значно перевершують за кількістю жалячих представників загону Hymenoptera (100 тис. видів). Отже, співвідношення за таксономічною належністю до загонів жалячих і нежалячих комах становить 1:12. Крім того, якщо з бджолами, осами і мурахами можливі лише спорадичні контакти, то з НК і продуктами їхньої життєдіяльності людина стикається набагато частіше. Алергійні реакції, спричинені НК, поки ще недостатньо вивчені, проте відомо, що зумовлювати ІА можуть представники не менше 12 загонів класу Insecta. Серед нежалячих видів варто зазначити таких представників класу Insecta, як Lepidoptera: Miller moth, Wax moth, Butterflies, Clothes moth, N. Mexico мoth, Indian moth; Dyctioptera: Cockroach; Diptera: Mosquitoes, House fly, Sheep blowfly, Fruit fly; Green nimiti, Screwworm fly, Moth flies, Mushroom fly, Midge; Orthoptera: Cricket, Locust; Ephemeroptera: May fly; Сoleoptera: Dermestids, Bean weevil; Siphonaptera: Flea; Trichoptera: Caddis flies; Anoplura: Lise, Book lise; Hemiptera: Bed bug; Homoptera: Aphids. Деякі загони НК представлені відносно малим видовим складом, наприклад Anoplura order (200 видів), інші можуть налічувати до 280 тис. видів (Coleoptera order).
У ролі алергенів можуть виступати частинки тіл комах, їхні метаболіти, слина та інші компоненти інсектного походження. За способом сенсибілізації розрізняють такі шляхи потрапляння алергену в організм:
• зі слиною (секретом слинних залоз) під час укусів комахами загону двокрилих, або Diptera (комарі, москіти тощо);
• інгаляційним шляхом у разі потрапляння лусочок тіл і метаболітів інсектного походження до складу домашнього пилу;
• з отрутою під час ужалення представниками загону перетинчастокрилих, або Hymenoptera (бджоли, оси тощо);
• інгаляційним і контактним способом: з лусочками, личинками тарганів (Вlattoptera, Cockroach), метеликів (Lepidoptera, Butterflies), струмкових (Trichoptera, Caddisfly), цвіркунів, жуків і представників інших загонів комах.
Значна частина НК населяє житло людини, і відповідно їхні алергени належать до внутрішньожитлових. До комах, які є для людини джерелом інгаляційних і контактних алергенів, належать таргани, щетинохвостики, мухи, міль, воші, жуки, клопи тощо.
До найменш вивчених за алергенними властивостями належать представники загону Thysanura (щетинохвостики) – маленькі безкрилі комахи, що харчуються органічними залишками. Ті з них, поверхня тіла яких вкрита блискучими лусочками, отримали назву Silver fish. Крім того, недостатньо вивчено також алергенні властивості типових представників Lepisma saccharina (вертки), які є безкрилими і вкриті сріблястими лусочками. Ці комахи мешкають у будинках, особливо в темних шафах і на книжкових полицях, віддають перевагу вологим місцям, активізуються вночі, харчуються речовинами, що входять до складу крохмалистого клею, внаслідок чого завдають серйозних ушкоджень книжкам та іншим паперовим виробам.
Частим джерелом сенсибілізації людини до інсектних алергенів є також мотиль, що належить до класу Сhironomidae і нараховує більше 2 000 видів. У Міжнародну номенклатуру алергенів (IUIS) включено 16 алергенів цих комах. Хирономідії поширені в різних частинах світу, але найбільше – в регіонах, де є відкриті водойми. Нерідко їх об’єднують однією назвою May flies, або травнева муха (рис. 1), або мотиль (рід Ephemeroptera), який у висушеному вигляді використовують як корм для акваріумних риб. Існують три способи можливих контактів людини із цим алергеном: частинки комах, які переносяться з повітрям, можуть потрапляти на слизові оболонки дихального тракту під час обробки свіжої риби, годування акваріумних риб, купання людини в річках і озерах. Саме цим можна пояснити виникнення шкірних проявів алергії у вигляді висипу, свербежу після купання людей у відкритих водоймах або розвиток нападів бронхіальної астми у власників акваріумів. За великої різноманітності цих комах найбільш «алергенним» видом є Chironomus thummi thummi.
Окрему групу НК, які належать до загону Orthoptera, становлять добре відомі всім коники, цвіркуни, сарана. У низці досліджень встановлено, що ці комахи мають алергенну дію на організм людини. Так, повідомляють про реакції негайного типу на алергени цвіркунів Crickets. Було виявлено також клінічні прояви у вигляді бронхоспазму, ринокон’юнктивального синдрому під час контакту із цими комахами. Гіперчутливість до алергенів цвіркунів підтверджено позитивними шкірними тестами, а також результатами визначення специфічних IgE до таких інсектних алергенів. Можливість алергії до сарани також було доведено в низці досліджень.

Кожен вид комах має власну екологічну нішу, своє місце існування, що повинно відповідати процесам життєзабезпечення інсектних особин, які входять до складу цього виду. Якість середовища підтримує життєздатність комах і забезпечує всі умови для їх розмноження. При цьому можуть виникати співтовариства комах, які заселяють певні території, зокрема, інсектна фауна житла людини частіше має такий видовий склад: тарган, клоп, книжкова воша, міль, дафнії тощо.

Нарешті, існують так звані кровососні комахи, цикл розвитку яких (в основному у самок) потребує наявності крові. Сюди входять представники різних видів, навіть різних родин: Culicidae (комарі; рис. 2), Liposcelidae (воші), Pulicidae (блохи; рис. 3) та ін. Комарі – типові представники кровососних комах. За даними А.Д. Адо та співавт. (1995), В.Н. Федосеєвої та співавт. (1998-2000), найбільшу небезпеку для тайгових і степових регіонів Росії становлять Aedes aegypti, Сulex pipiens, а також Anopheles. У слині комарів виявлено 12 алергенів, які стимулюють активну алергійну відповідь. Вдалося препарувати слинні залози комах, виділити антигенні фракції, під час уведення яких сенсибілізованим особам під шкіру спостерігали розвиток місцевих алергійних реакцій. Зі слини комара Aedes aegypti (Mosquitoes) виділено 12 поліпептидів і доведено їхні алергенні властивості.
Таким чином, НК є найпоширенішими представниками інсектної фауни Землі; доведено алергенну активність більшості з них, а також їх етіопатогенетичну значущість у формуванні різних форм алергійних захворювань людини.

Поширеність алергії до НК

Поширеність алергії до багатьох видів НК невідома, оскільки в практичній алергології на сьогодні немає достатнього переліку інсектних алергенів для діагностики цієї патології. Встановлено алергійні реакції лише на укуси кровососних комах у 17-20% осіб, які страждають на атопічні захворювання. Виникнення подібної алергійної реакції можливо як у дорослих (найчастіше у віці від 16 до 35 років), так і у дітей. Укуси кровососних комах можуть спричинювати місцеву і системну алергійні реакції. Описані навіть випадки анафілактичного шоку після укусів комарів і клопів. Поширеність алергії до інших видів НК також достатньо висока. Так, G. Ruckaert et al. (1981) провели в Німеччині обстеження понад 2 000 осіб на наявність специфічних IgE до алергенів щетинохвостиків (L. saccharina, L. bostrychophilus) і зареєстрували їх у 19,8% обстежених. Крім того, встановлено, що причиною бронхіальної астми у 7% випадків може стати алергія до May flies (травневої мухи). Сенсибілізація до алергенів хирономідій (мотилі, дафнії тощо) становить близько 26%. У Китаї серед працівників виробництва шовку респіраторні прояви алергії мають місце в 76% випадків, з яких 15% становить бронхіальна астма. Професійну алергію до струмкових виявлено у 61% робітників гідроелектростанцій та у 11,3% осіб з алергійним ринітом. Загалом, згідно з даними спостережень різних авторів, алергія до НК особливо поширена в Англії, Німеччині, Італії, Японії, Швеції, США. На жаль, відомості щодо поширеності ІА (за виключенням алергії до перетинчастокрилих комах і тарганів) у нашій країні відсутні.

Клінічні прояви алергії до НК

В основі патогенезу алергії до НК лежать як IgE-зумовлені реакції негайного типу, так і алергійні реакції за імунокомплексними та сповільненим типами. Ці патогенетичні механізми при ІА поки що недостатньо вивчено. Саме тому клінічні прояви алергії до НК можуть бути різними і мати місцевий, системний або переважно вісцеральний (з ураженням окремих органів і тканин) характер. При місцевій алергійній реакції зазвичай розвиваються набряк і гіперемія шкіри в місці укусу, значний свербіж шкіри. В пізній фазі IgE-зумовленої реакції ці симптоми спостерігають через 3-12 год після укусу. Системні алергійні реакції при такому виді алергії подібні тим (легкий, середньотяжкий, тяжкий ступінь, анафілактичний шок), які спостерігають під час ужалення перетинчастокрилими комахами, і добре описані в літературі.

Потрібно зазначити, що анафілактичний шок у відповідь на укус НК виникає значно рідше, ніж при алергії до бджіл та ос. Клінічні прояви набряку Квінке при алергії до НК можуть бути ізольованими або поєднуватися з кропив’янкою, виникати на відстані від місця укусу, зберігатися від кількох годин до кількох діб. Приблизно у 10% хворих може розвиватися набряк язика та гортані з асфіксією.

Дійсно, на відміну від алергії на ужалення перетинчастокрилих, у клінічній картині алергійних реакцій на укуси НК превалюють місцеві зміни, причому їх характер наближається до імунокомплексного або сповільненого типу. Місцеву реакцію реагінового типу спостерігають рідше. Вона виникає безпосередньо після укусу у вигляді наростаючого щільного набряку, який захоплює значну ділянку кінцівки (від суглоба до суглоба), супроводжується інтенсивним свербежем, зберігається протягом 7-10 днів і зникає безслідно. Нерідко реакції на укуси кровососних комах розвиваються інакше: виникають через 6-12 год, посилюються протягом 48 год, мають рецидивний характер (інколи до 2 міс). При цьому висип зазвичай папульозний, хоча зрідка він може бути поліморфним (везикульозним, бульозним, геморагічним, некротичним). Такі реакції спостерігають після укусів комарів, москітів, ґедзів, клопів.

У разі виражених місцевих реакцій можливі симптоми загального характеру у вигляді головного болю, нудоти, підвищеного потовиділення, сухості в роті, безсоння. Ці прояви можна розцінювати і як токсичні.

У пацієнтів із гіперчутливістю до алергенів комарів зазвичай спостерігають розгорнуту місцеву алергійну реакцію у вигляді набряку, різкого почервоніння, утворення елементів папульозного або везикульозного висипу на шкірі в місці укусів. Можливі неадекватні реакції на укус навіть однієї комахи у вигляді гігантської інфільтрації тканин у місці укусу, що зберігається протягом 3-4 тиж, а також системних проявів – генералізованого висипу, нападів задухи.

Нерідко місця укусів інфікуються бактеріальною флорою.

Загальні реакції, як правило, нетяжкі, проявляються у вигляді генералізованого уртикарного висипу (інколи зливного), набряків, бронхоспазму. Загальні алергійні реакції частіше розвиваються внаслідок укусів комарів і клопів. У разі укусів кровососних комах (блох, комарів тощо) рідко виникає анафілактичний шок, проте в літературі описані такі випадки. В разі множинних укусів можливі також ознаки інтоксикації: підвищення температури тіла, лихоманка, головний біль.
Потрібно зазначити різну чутливість певних груп населення до укусів кровососних комах. Так, населення тайгових регіонів, яке має тривалий контакт із комарами і мошкою, як правило, стійкіше до їх укусів завдяки імунному захисту, що формується після багаторазових укусів комах.
Аналогічні шкірні прояви можна спостерігати після укусів не лише комарів, а і москітів і мошок. Такі реакції проявляються трьома видами шкірного висипу:
• гострою еритематозною реакцією, що нагадує бешиху, але без підвищення температури тіла і збільшення периферійних лімфатичних вузлів;
• визикульозно-бульозним;
• некротичним з подальшим рубцюванням.
У разі значно виражених місцевих реакцій можливі явища загальної інтоксикації. Алергени слини москітів можуть бути також причиною розвитку вузликового висипу, який супроводжується інтенсивним свербежем (флеботодермія).
Алергійні реакції на укуси кровососних комах – представників загону клопів (загін Hemiptera), що мешкають у житлових приміщеннях, становлять значну проблему для деяких регіонів. Наприклад, укус клопів Triatoma protracta і Triatoma rubida у відкриті ділянки тіла (руки, обличчя) може спровокувати не лише місцеву алергійну реакцію, а й тяжкі її системні прояви. Клінічні прояви алергії до укусу цієї групи комах характеризуються утворенням у місці ураження шкіри папули з темною крапкою в центрі, та появою в подальшому везикули розміром 2-3 см. Алергени постільних клопів (рис. 4) також спричинюють розвиток системних алергійних реакцій. Чутливість хворого до укусів залежить від їх кількості та виду клопа (сенсибілізація до укусів постільних клопів розвивається повільніше). Клінічна картина алергійної реакції може розвинутися швидко навіть після укусу лише однією комахою. Інтервал між укусом і розвитком симптомів у більшості випадків становить від 0-10 до 40 хв. Через кілька годин можливе посилення вираженості місцевих симптомів: щільного набряку, який захоплює велику ділянку кінцівки (від суглоба до суглоба), свербежу, гіперемії, інколи локальної гіпертермії. Можливо також виникнення місцевих проявів пізньої фази алергійної реакції негайного типу – через 4-6 год після укусу. Існує й інша динаміка прояву алергійної реакції на укуси: симптоми виникають через 6-12 год, наростають протягом 48 год, а клінічний перебіг реакції набуває рецидивного характеру інколи до 2 міс з утворенням папульозного, везикульозного та бульозного висипу. Описано також системні реакції у вигляді генералізованого уртикарного висипу, набряку Квінке, бронхоспазму. В окремих випадках спостерігають втрату свідомості, набряк повік, язика, гортані, бронхоспазм, розвивається анафілактичний шок.
Р.М. Хаітов і співавт. (2007) пропонують розподіляти алергійні реакції на укуси НК на певні стадії та види.
Так, місцева реакція після повторних укусів комарів, москітів, ґедзів, бліх може проходити в розвитку такі стадії:
1) підготовча – після першого укусу клінічні прояви відсутні;
2) сповільнена реакція у вигляді сверблячих папул у місцях укусів, які зберігаються протягом кількох днів;
3) негайна уртикарна реакція, потім може розвинутися сповільнена реакція у вигляді генералізованої папульозної кропив’янки з утворенням в центрі папули ділянки некрозу або пухиря, також виникають свербіж, інфікування подряпин на шкірі, утворення на місцях висипу ділянок гіпер- або депігментації, рубців;
4) негайна уртикарна реакція внаслідок повторних укусів комах;
5) значна кількість укусів протягом тривалого часу може зумовити розвиток токсичної реакції або спровокувати виникнення гіперчутливості до відповідних алергенів.
Місцева реакція після укусів мошок може бути трьох видів:
1) гостра еритема, яка нагадує бешиху, але без підвищення температури тіла та лімфаденопатії;
2) везикульозно-бульозний висип;
3) некротичний висип з формуванням рубців.
Системна реакція внаслідок укусів комарів, мошок, мокреців, клопів може проявлятися у вигляді:
1) генералізованого везикульозного, папульозного, уртикарного (іноді зливного) або геморагічного висипу, свербежу шкіри, набряку Квінке;
2) крім шкірного висипу можливі лихоманка і лімфаденіт протягом кількох діб.
Представники загону метеликів (Lepidoptera) можуть спричинювати розвиток кропив’янки або алергійного контактного дерматиту. Реакція зазвичай перебігає за сповільненим типом. Аплікаційні тести з екстрактами тіла гусені, метеликів, ниток непарного шовкопряда реєструють за 24-48 год, а шкірні проби з алергенами з тіл гусені в 88% випадків дають позитивний результат за 0,5-12 год. У світовій клінічній практиці відомі випадки спалахів алергійних захворювань бронхолегеневої системи в осіб, які живуть поблизу води, в період скупчення у водоймах комах із загону струмкових.
Жуки (загін Coleoptera) частіше індукують алергійні реакції в докерів, які розвантажують судна із зараженими цими сільськогосподарськими шкідниками продуктами, працівників складів і зерносховищ. Гіперчутливість до алергенів жуків клінічно може проявлятися у вигляді симптомів кропив’янки, набряку Квінке, везикульозного, папульозного або пустульозного висипу зі свербежем, ерозіями шкіри, алергійного риніту, кон’юнктивіту, провокувати виникнення нападів задухи. У літературі є відомості про випадки шкірних проявів алергійної реакції у вигляді кропив’янки при контакті з жуками і личинками Dermes maculatus Degeer.
Зареєстровані випадки алергії до перелітної сарани (загін прямокрилих) в місцях її скупчення. Найбільшу алергенну активність мають фекалії цієї комахи. Клінічними симптомами гіперчутливості є алергійний риніт і напади задухи. Алерген сарани відносять до високоагресивних, оскільки він дає позитивну шкірну реакцію у хворих під час специфічного обстеження із цим алергеном навіть за високого ступеня розведення. При цьому в сироватці крові хворих виявляють специфічні до алергенів сарани IgE і IgG.
Інгаляційну та контактну сенсибілізацію лусочками й частками тіл комах спричинюють переважно метелики, мухи, мурахи, міль, струмкові, рідше – перетинчастокрилі комахи, таргани, сарана, коники. Волоски і лусочки, що вкривають тіло комахи, містять хітин, артроподин, склеротонін. При цьому найвища антигенна активність частин тіла комахи пов’язана в основному з білком артроподином. У природі рідко спостерігають таке скупчення комах, за якого концентрація часток їхніх тіл або волосків (лусочок) могла б спровокувати інгаляційну алергію. Така концентрація можлива на виробництві (наприклад професійне захворювання працівників шовкоперероблювальної промисловості, спричинене пилом, який складається з лусочок тіла і крил метеликів). У таких випадках у пацієнтів виявляють алергійний риніт, кон’юнктивіт, бронхіальну астму, кропив’янку, свербіж шкіри. Класичним прикладом інгаляційної ІА є також «астма бджолярів». Прикладом контактних форм алергії до комах може слугувати дерматит рук у бджолярів, який розвивається при контакті з бджолами, продуктами бджільництва (прополіс). Алергію до тарганів спостерігають серед хворих на бронхіальну астму і алергійний риніт, які проживають у квартирах, заражених тарганами. В домашньому пилу таких квартир містяться алергени цих комах: слина, фекалії і частки тіла. Зазначені алергени в патогенезі алергійного захворювання можуть відігравати таку саму етіологічну роль, як і кліщі. У любителів акваріумних риб досить поширена алергія до сухого мотиля – личинки комара. Спочатку у таких осіб виникає алергійний риніт і кон’юнктивіт, а потім нерідко розвивається бронхіальна астма.

Діагностика алергії до НК

Діагностика місцевих алергійних реакцій до алергенів НК зазвичай буває утрудненою внаслідок можливих проявів реакції токсичного типу, особливо в осіб з автоімунними, онкологічними захворюваннями. Ще складнішим буває встановлення походження місцевих реакцій у разі виникнення інфекційного процесу (збудник може переноситися зі слиною комахи). Інколи елементи висипу при місцевих проявах цього виду алергії схожі з такими при пруриго. Тому часто вирішальними є клінічна картина захворювання і результати специфічних методів обстеження пацієнтів.
Доказами наявності ІА є:
• зв’язок клінічних проявів алергійної реакції з укусом комахи;
• наявність позитивних шкірних тестів з екстрактами з тіл комах і продуктів їхньої життєдіяльності;
• наявність у сироватці крові пацієнтів специфічних IgE до певних інсектних алергенів.
Під час збору алергологічного анамнезу потрібно з’ясувати такі факти:
1) чи піддавався раніше хворий укусам комах;
2) ступінь вираженості реакцій;
3) тривалість клінічних проявів реакції на укус;
4) за можливості – вид «винної» комахи;
5) наявність випадків виникнення алергійних реакцій в анамнезі під час контакту з іншими комахами, в тому числі реакцій на ужалення представниками загону перетинчастокрилих (ос, бджіл тощо);
6) оцінити ефективність застосування протиалергійних медикаментозних засобів.
При цьому потрібно ретельно оцінювати дані анамнезу, які стосуються інтенсивності місцевої та системної реакції на укус комахи, на підставі чого визначають стратегію проведення подальшої діагностики. За наявності виражених клінічних проявів реакції анафілактичного типу на укуси комах потрібно використовувати методи лабораторної діагностики з причинно-значущими інсектними алергенами in vitro. Мета лабораторної діагностики полягає у виявленні специфічних IgE в сироватці крові пацієнта методами радіоалергосорбентного, імуноферментного або хемілюмінесцентного аналізу.
Шкірні тести рекомендують проводити з обережністю і не раніше ніж через 2-3 тиж після розвитку системної реакції. Спосіб проведення алергометричного тестування (прик-тест або внутрішньошкірний тест) обирають з урахуванням індивідуальної чутливості пацієнта до інсектних алергенів (за даними алергологічного анамнезу). Оцінювати шкірну реакцію потрібно через 20 хв, 6, 24 і 48 год.

Під час проведення специфічної діагностики алергії до НК варто пам’ятати про наявність перехресних алергійних реакцій між алергенами комах у межах різних класів і загонів. У зв’язку з цим необхідно проводити шкірне та лабораторне тестування з використанням наборів алергенів з різних видів НК, тому що пацієнт не завжди може визначити комаху, укус або контакт з якою супроводжувався у нього розвитком алергійної реакції.

Диференційна діагностика алергії до НК

Диференційну діагностику справжніх алергійних реакцій до інсектних алергенів потрібно проводити з токсичними та псевдоалергійними реакціями, рідше – з місцевими проявами інфекційного процесу внаслідок переносу деяких збудників зі слиною комах, а також з пруриго та простим контактним дерматитом.
Для справжніх алергійних реакцій характерні типові місцеві та системні прояви алергії у вигляді кропив’янки, набряку Квінке, алергійного дерматиту, риніту, кон’юнктивіту, бронхіальної астми, анафілактичного шоку тощо. При неалергійних реакціях визначальними симптомами є нейровегетативні розлади (головокружіння, нудота, блювання, діарея, порушення серцевого ритму, свербіж, тривога тощо). Крім того, токсичні реакції виникають зазвичай у разі множинних укусів комах.

Лікування

Лікування хворих з алергією до НК включає симптоматичну терапію гострої алергійної реакції, як це передбачено вимогами вітчизняного Протоколу надання медичної допомоги при ІА, і профілактичну передсезонну специфічну імунотерапію (алерговакцинацію) екстрактами інсектних алергенів. Загалом фармакотерапія місцевих і системних реакцій на укуси кровососних комах ідентична такій при алергії до жалячих перетинчастокрилих. Проте, враховуючи превалювання реакцій сповільненого типу, ушкодження тканин при алергії до НК, в схему лікування додають препарати кальцію і рутин для зменшення судинної проникності, підсилюють глюкокортикостероїдну терапію. Заходи невідкладної та планової допомоги відповідній категорії хворих з урахуванням гостроти та тяжкості алергійної реакції наведено нижче.
1. Місцеві алергійні реакції:
• накласти джгут на кінцівку вище місця укусу;
• до місця укусу прикласти лід;
• рекомендують обколоти місце укусу 0,1% розчином адреналіну в дозі 0,3-0,5 мл на 4,5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;
• при значній місцевій і загальній реакції підшкірно вводять 0,2-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну;
• внутрішньом’язово вводять антигістамінні препарати I покоління (за нормального артеріального тиску);
• показані антигістамінні препарати II покоління (лоратадин або цетиризин – 10 мг 1 раз на добу) або їх метаболіти (фексофенадин 180 мг, дезлоратадин 5 мг або левоцетиризин 5 мг 1 раз на добу) протягом 2-3 днів;
• місцево рекомендують застосування мазі з вмістом глюкокортикостероїдів (бетаметазон, метилпреднізолон, мометазон тощо) й антибіотиків широкого спектра дії (профілактика набряку й інфікування місця укусу), феністил-гель 2-4 рази на добу.
2. Системні алергійні реакції.
Лікування проводять в умовах терапевтичного або алергологічного відділення протягом 5-10 днів:
• за зниженого артеріального тиску – внутрішньовенне введення адреналіну, мезатону;
• внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів (дексаметазон 4-8 мг, преднізолон 30-60 мг);
• внутрішньовенне введення антигістамінних препаратів (клемастин 2 мл 0,1% розчину, хлоропірамін 1 мл 2,5%) – за нормального артеріального тиску;
• антигістамінні препарати II покоління або їх метаболіти (лоратадин, цетиризин, фексофенадин, дезлоратадин, левоцетиризин 1 раз на добу) протягом 7 днів;
• у разі виникнення бронхообструктивного синдрому – внутрішньовенне введення амінофіліну 2,4% 10 мл на ізотонічному розчині натрію хлориду.
3. Лікування анафілактичного шоку при ІА проводять згідно з Протоколом щодо лікування анафілактичного шоку іншої етіології.
В осінньо-зимовий період хворому за показаннями призначають курс специфічної імунотерапії (СІТ) водно-сольовими екстрактами алергенів, який є методом патогенетичної терапії, що дає змогу зменшити гіперчутливість організму до слини, частин тіла комах та їх метаболітів. За численними спостереженнями, ефективність СІТ інсектними алергенами найвища при алергії до перетинчастокрилих комах і становить 80-90%. Але ефективність цього методу лікування може бути достаньо високою і при інших формах ІА. Так, у клінічній практиці у хворих із загальними реакціями на укуси комарів її ефективність зазначено в 70% випадків. Передсезонну СІТ інсектними алергенами при алергії до комах загону двокрилих проводять за тим самим принципом, що і при алергії до жалячих перетинчастокрилих.
Як було зазначено вище, важливе місце в стандартах лікування хворих на ІА посідають антигістамінні препарати. Але варто пам’ятати, що антигістамінні препарати I покоління (клемастин, хлоропірамін) мають дуже широкий спектр побічних ефектів і протипоказань, які значно обмежують їх використання в клініці. Лише при деяких невідкладних і гострих станах (анафілактичний шок, гостра генералізована кропив’янка й ангіоневротичний набряк Квінке), які потребують парентерального введення антигістамінних препаратів, показані їх ін'єкційні форми. Традиційні пероральні лікарські форми сучасних неседативних антигістамінних препаратів позбавлені недоліків представників I покоління, але мають повільнішу дію, що зменшує можливості їх застосування для усунення гострих проявів алергійної реакції. Однак інноваційні технології виробництва лікарських засобів дали змогу фармацевтичній компанії «Сандоз» запропонувати для лікування пацієнтів з алергологічною патологією принципово нову лікарську форму сучасного антигістамінного препарату II покоління під назвою «Лорано ОДТ».
Таблетована форма цього препарату розчиняється в ротовій порожнині протягом кількох секунд, що визначає швидший початок антигістамінної дії і дає змогу використовувати Лорано ОДТ як лікарський засіб для надання першої допомоги хворим на алергійні захворювання, зокрема ІА. При цьому виражений протиалергійний ефект препарату розвивається вже протягом перших 30 хв після вживання та триває протягом 24 год. Крім того, Лорано ОДТ відрізняється від інших представників антигістамінних засобів зручністю застосування, можливістю вживання в «польових» умовах без води або іншої рідини, а також відсутністю зв’язку його вживання зі споживанням їжи тощо.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, можна стверджувати, що антигістамінні препарати I покоління повинні поступитися місцем ефективнішим, безпечнішим і зручнішим для практичного використання препаратам II покоління, серед яких особливе місце посідає інноваційний антигістамінний препарат Лорано ОДТ, насамперед завдяки наявності швидкої та тривалої антигістамінної дії.
Важливе місце в лікуванні хворих на ІА займають елімінаційні заходи. Так, у місцях, де можливий контакт з відповідними комахами, потрібно:
• прикривати більшу частину тіла одягом, взуттям, рукавичками, масками;
• не споживати їжу на відкритому повітрі;
• не користуватися ароматизованим милом, шампунями, іншою косметикою;
• у присутності комах не робити різких рухів;
• триматися подалі від пасік і місць скупчення інших комах;
• не проводити курси апітерапії;
• не вживати мед та інші продукти бджолярства;
• обмежити перебування осіб з гіперчутливістю до інсектних алергенів поблизу водойм, у лісі, полі, особливо в період скупчення комах;
• проводити санітарні заходи для знищення личинок комарів біля водоймищ;
• під час виходу на вулицю, особливо в місцях, які розташовані поряд із лісом, відкритими водоймами, потрібно обробляти одяг і шкіру репелентами або мати із собою швидкодіючі інсектициди та фумігатори в аерозолі;
• закривати вікна, двері, дитяче ліжко, коляску спеціальними дрібнопористими сітками;
• проводити лікування свійських тварин від бліх;
• дотримуватися правил гігієни житлових і виробничих приміщень, здійснювати в них дезінсекційні заходи, якщо в житлі або на виробництві наявні клопи, блохи, воши, комарі тощо;
• робітникам на виробництвах, де праця пов’язана з контактом із комахами, використовувати індивідуальні засоби захисту (респіратори, рукавички);
• застосовувати ефективні фільтри для очищення повітря на вищезазначених виробництвах;
• при собі постійно мати аптечку швидкої допомоги з протишоковим набором (шприц, адреналін, преднізолон або дексаметазон, супрастин або тавегіл).
Таким чином, значна поширеність алергії до НК у різних регіонах, тяжкість клінічних проявів на їх укуси, відсутність у практичній алергології широкого спектра діагностичних і лікувальних форм інсектних алергенів зумовлює актуальність цієї проблеми з медичної та соціальної точок зору.

Література
1. Гущин И.С., Читаева В.Г. Аллергия к насекомым. – М.: Фармус Принт, 2003.
2. Зайков С.В., Гришило А.П. Поширеність, специфічна діагностика та імунотерапія алергії до тарганів // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2007. – № 3 (08). – С. 42-46.
3. Зайков С.В., Гришило А.П. Частота гіперчутливості до алергенів тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт // Астма та алергія. – 2006. – № 3-4. – С. 41-44.
4. Клиническая аллергология: Рук-во для практических врачей /
Под ред. Р.М. Хаитова. – М.: МЕДпресс-информ, 2002. – 624 с.
5. Кропотова И.С., Бержец В.М., Радикова О.В., Бержец А.И. Аллергия к синантропным членистоногим // Аллергология и иммунология. – 2006. – Т. 7, № 2. – С. 224-229.
6. Куляс С.М., Зайков С.В. Алергія до перетинчастокрилих комах: класифікація, клініка, специфічна діагностика та імунотерапія // Астма та алергія. – 2006. – № 1-2. – С. 20-29.
7. Куляс С.М. Частота інсектної алергії серед різних професійних категорій населення та фактори, що сприяють її розвитку // Астма та алергія. – 2004. – № 3-4. – С. 35-38.
8. Махарадзе Д.Ш. Инсектная аллергия и особенности ее терапии // Медицина неотложных состояний. – 2007. – № 4 (11). – С. 110-112.
9. Паттерсон Р., Грэммер Л.К., Гринбергер П.А. Аллергические болезни: диагностика и лечение. – М.: ГЭОТАР Медицина, 2000. – 768 с.
10. Пухлик Б.М. Алергічні захворювання. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 240 с.
11. Пыцкий В.И., Адрианова Н.В., Артомасова А.В. Аллергические заболевания. – М.: Триада-Х, 1999. – 470 с.
12. Рациональная фармакотерапия аллергических заболеваний: Рук. для практикующих врачей / Р.М. Хаитов, Н.И. Ильина, Т.В. Латышева, Л.В. Лусс и др. – М.: Литтерра, 2007. – 504 с.
13. Федоскова Т.Г. Аллергия к насекомым // Международ. мед. журн. – 2004. – № 2. – С. 112-116.
14. Федоскова Т.Г., Лусс Л.В. Аллергия к домашней пыли и внутрижилищные инсектные аллергены // Аллергология. – 1999. – № 4.
15. Федоскова Т., Лусс Л. Особенности аллергии к нежалящим насекомым // Лечащий врач. – 2002. – № 4. – С. 30-34.
16. Perez-Santos С. Allergy to animals. – 1995. – 867 p.

***

Поділитися з друзями:

Книги

збірка - Гиперчувствительность к лекарственным препаратам. Руководство для врачей
збірка - Спадкові захворювання шкіри
збірка - Герпесвірусні нейроінфекції  людини
збірка - Атлас: герпесвірусні нейроінфекцїї
збірка - Дитяча дерматовенерологія
збірка - Иммунодефицитные болезни человека
збірка - Хвороби шкіри жінок у віковому аспекті
збірка - Клиника, диагностика и лечение герпетических инфекций человека: руководство для врачей
збірка - Клиническая иммунология и аллергология