Розділи: Погляд фахівця |

Ефективність алерген-специфічної імунотерапії при бронхіальній астмі та інших алергічних захворюваннях

сторінки: 40-44

П.В. Гришило, к.м.н., А.П. Гришило, к.м.н. Центр алергічних захворювань, ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України»

Востанні роки у всьому світі спостерігається стійке зростання поширеності алергічних захворювань (АЗ), які на сьогодні реєструють у 20–40% населення різних країн світу. Все частіше зустрічається множинна сенсибілізація до алергенів (АГ), а алергія стає поліорганною і більш тяжкою за клінічним перебігом. На жаль, незважаючи на всі успіхи медичної науки, сучасний її розвиток дає змогу говорити не про вилікування пацієнтів з АЗ, а лише про досягнення ними короткочасної або довготривалої ремісії алергопатології. Перше можливе завдяки фармакотерапії, останнє – алерген-специфічній імунотерапії (АСІТ).

Перевагами АСІТ над фармакотерапією є не тільки можливість отримати тривалу ремісію АЗ з повною відсутністю симптомів хвороби, запобігання переходу більш легких клінічних проявів у тяжкі форми хвороби, збереження працездатності пацієнта, а й зменшення його потреби у протиалергічних препаратах, підвищення якості життя хворих тощо. Крім того, АСІТ і фармакотерапія не конкурують між собою, а навпаки, можливості ефективного застосування АСІТ лише розширюються при поєднанні її з фармакотерапією.

Саме тому АСІТ сьогодні позиціонується як лікування, яке модифікує перебіг АЗ. Жоден фармакологічний препарат не виявляє такої багатофункціональної дії. Крім того, витрати на АСІТ є меншими у порівнянні з фармакотерапією. Завдяки всьому вищевказаному важко переоцінити значення АСІТ у лікуванні хворих на АЗ, що було додатково підкреслено в документі «Європейська декларація з імунотерапії», який був розроблений і презентований у Стамбулі в 2011 р. провідними фахівцями Європейської академії алергії і клінічної імунології.

АСІТ емпірично почали використовувати з 1911 р., однак лише в кінці ХХ ст. її ефективність підтверджено рандомізованими клінічними дослідженнями, на підставі яких АСІТ визнано надійним методом лікування та профілактики респіраторних АЗ, оскільки саме вона є тим єдиним методом, що впливає на всі ланки патогенезу АЗ та дає змогу природнім шляхом обірвати їх розвиток на початкових етапах. Так, з 1980 по 2000 р. ефективність АСІТ була доведена у 43 подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях, тобто цей метод має значну доказову базу. У численних рандомізованих багатоцентрових дослідженнях показана ефективність АСІТ при алергічному риніті (АР), кон’юнктивиті, атопічній бронхіальній астмі (БА), інсектній алергії (ІА). При цьому позитивний терапевтичний ефект даного виду терапії сягає 80–90% випадків і навіть більше.

Резюмуючи результати цих досліджень, провідні міжнародні алергологічні співтовариства – Всесвітня організація алергії (WAO), Європейська академія алергії і клінічної імунології (EAACI), робоча група Американської академії алергії (AAAAI), Американської колегії алергії, астми та імунології (ACAAI), Об’єднаної ради алергії, астми та імунології – постійно переглядають і розробляють положення клінічних рекомендацій для використання АСІТ з урахуванням сучасного рівня доказової медицини.

Принцип АСІТ полягає у введенні хворому причинно-значущих АГ, які є етіологічним чинником АЗ, починаючи з їх субпорогових доз, які не спричинюють розвиток клінічних проявів захворювання, з поступовим підвищенням доз і збільшенням інтервалу між введенням АГ, за рахунок чого формується стан толерантності до відповідних АГ, що й проявляється тривалою ремісією АЗ.

Незважаючи на те що метод АСІТ застосовується понад 100 років, механізми даного виду імунотерапїї досі продовжують вивчати і уточнювати. Багато дослідників пов’язують ефект АСІТ зі збільшенням концентрації IgG4, IgG1 і зменшенням синтезу IgE. АСІТ «втручається» в імунологічну фазу алергічних реакцій і призводить до перемикання імунної відповіді з Th2-типу на Th1-тип зі зміною профілю відповідних цитокінів. При цьому посилюється виділення інтерлейкіну-12 (IL-12), який індукує Тh1-відповідь, збільшується продукція інтерферону-γ (INF-γ) і пригнічується виділення IL-5 і IL-4, а також дія CD23+ на В-лімфоцити, що призводить до зниження вмісту в крові IgE. АСІТ призводить до перемикання імунної відповіді з IgE- на IgG-тип, тобто до запуску і підтримання продукції блокувальних IgG-антитіл та/або формування Т-лімфоцитарної толерантності.

Однак результати навіть багаторічних досліджень свідчать про те, що не існує чіткого зв’язку між ступенем гальмування продукції IgE-антитіл і вираженістю позитивного клінічного ефекту АСІТ, яке доводить, що механізми АСІТ є значно складнішими і в реалізації ефекту терапії беруть участь і інші імунологічні фактори.

Низка дослідників підтвердили важливу роль у механізмі АСІТ не лише IgG-антитіл, але й секреторних IgA-антитіл, яким також відводиться роль блокувальних антитіл, причому їх рівень особливо зростає при застосуванні непарентеральних методів проведення АСІТ. Під час АСІТ можливе утворення антиізотипічних анти-IgE-антитіл.

АCІТ, як вважають фахівці, діє практично на всі патогенетично значущі ланки алергічного процесу, клітинний і медіаторний компоненти алергічного запалення, тобто пригнічує як ранню, так і пізню фазу алергічної реакції негайного типу. Після ефективного проведення АСІТ знижується виділення гістаміну базофілами, відбувається гальмування хемотаксичної активності еозинофілів і нейтрофілів у відповідь на вплив АГ, що призводить до пригнічення накопичення в тканинах клітин запалення, зменшення вмісту еозинофільного катіонного білка в секретах, внаслідок чого зменшується неспецифічна тканинна реактивність, гальмується пізня фаза алергічного запалення.

При проведенні АСІТ встановлено достовірне зниження рівня фактора некрозу пухлин-γ (TNF-γ), а також тенденцію до підвищення рівня IL-1α. АСІТ пригнічує обумовлену АГ проліферацію Т-лімфоцитів і одночасно підвищує число алерген-специфічних СD8+-Т-лімфоцитів, які, ймовірно, виявляють певну супресорну активність. Клітинна перебудова при АСІТ охоплює також пригнічення спричиненої АГ інфільтрації, підвищення вмісту клітин, що продукують IL-12, посилення експресії HLA-DR (антиген-презентувальні клітини), рецепторів для IL-2 і появу Th1-клітин. Сукупність перерахованих механізмів і визначає специфічний компонент АСІТ. Однак є дані, що поряд з імунологічними АСІТ притаманні й неімунологічні механізми, наприклад, активація ферментних систем клітин і тканин, посилення їх ролі в деградації та утилізації АГ.

Аналіз інформації про ефективність АСІТ показує, що вона може бути вельми варіабельною і залежить від виду сенсибілізації, властивостей і кількості АГ, що вводяться, способів їх введення, кількості курсів лікування та інших факторів. В залежності від способу введення АГ існує декілька видів АСІТ: підшкірний (класичний), інгаляційний, інтраназальний, пероральний, комбінований тощо, які дають змогу при правильному їх виборі в переважній більшості випадків досягати кращого впливу на різні складові механізми толерантності до АГ. При цьому в останні роки значну поширеність набули саме непарентеральні методи проведення АСІТ. Так, імунізація через рот, дихальні шляхи і кишечник є найбільш фізіологічним способом формування специфічної стійкості до АГ, оскільки слизові оболонки більш пристосовані для введення АГ, ніж підшкірна клітковина, а лімфоїдна тканина дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту є першим бар’єром на шляху мікробного і алергенного матеріалу. Завдяки унікальній здатності імуноцитів до міграції та рециркуляції всі складові частини системи імунітету функціонують як єдине ціле, що робить доцільним широке використання так званої мукозальної (назальної, інгаляційної, пероральної, сублінгвальної) АСІТ для досягнення імунологічної толерантності.

Введення АГ в порожнину рота, носа, бронхів, кишечника спричинює виражену і тривалу імунну відповідь, максимально стимулює місцевий імунітет шокового органа і водночас при всмоктуванні поширює дію на інші ділянки слизової і лімфоїдної тканини, не пов’язаної безпосередньо зі слизовими оболонками. Переваги місцевого способу проведення АСІТ полягають у легкій всмоктуваності і швидкому проникненні АГ до шокового органа, що надає найбільш виражений імпульс секреторним IgA та IgG. При пероральній АСІТ створюється можливість надходження АГ до імунокомпетентних клітин безпосередньо через лімфоглоткове кільце та кишечник при ковтанні слини. Крім того, такий спосіб проведення АСІТ має перевагу в дитячій практиці, при дистанційному лікуванні хворих, дає змогу використовувати більшу курсову дозу АГ, рідше спричинює побічні ефекти.

Загалом, на думку провідних алергологів світу, перевагами АСІТ перед фармакотерапією АЗ є:

  • збереження тривалої (іноді на десятки років чи навіть на все життя) ремісії після завершення успішних курсів АСІТ;
  • запобігання розширенню спектру АГ, до яких формується підвищена чутливість;
  • запобігання розвитку тяжкого перебігу АЗ та транс­формації легких клінічних проявів алергії у більш тяжкі;
  • зменшення потреби в протиалергічних препаратах.

Зважаючи на це, рекомендації ВООЗ та вітчизняні протоколи лікування надання медичної допомоги хворим на АЗ пропонують комплексний підхід до лікування хворих, який має включати елімінаційні заходи, фармакотерапію, освіту хворих і АСІТ. При цьому питання про початок проведення АСІТ має розглядатися на максимально ранніх стадіях розвитку АЗ.

Проведення АСІТ показано у випадках, коли:

  • підтверджено IgE-опосередкований характер захворювання (сезонний і цілорічний АР, ринокон’юнктивіт, алергічна БА, ІА;
  • захворювання має тривалий перебіг з вираженими клінічними проявами;
  • існує чітке підтвердження ролі пилкових, побутових, інсектних АГ в ініціації та розвитку захворювання;
  • неможлива повна елімінація АГ;
  • необхідні стандартизовані АГ.

Оптимальним віком хворого для проведення АСІТ в нашій країні вважається віковий інтервал від 5 до 50 років, хоча Всесвітня організація алергії (WAO), робоча група Американської академії алергії, астми і імунології (AAAAI), Американської колегії алергії, астми і імунології (ACAAI), Об’єднаної ради алергії, астми і імунології підтримують постулат про можливість проведення АСІТ як у дітей більш раннього віку (наприклад з 2–3 років), так і у пацієнтів літнього віку (до 60 років і навіть старших). Так, Міжнародний консенсус щодо дитячої астми (РRACTALL, 2008) рекомендує проведення АСІТ у дітей з 3 років. При цьому бажано, щоб кількість причинно-значущих АГ при проведенні АСІТ не перевищувала 3–4. При виявленні більшого числа позитивних шкірних реакцій на діагностичні АГ доцільне застосування методів молекулярної алергології з метою скорочення числа АГ для АСІТ за рахунок виключення мінорних АГ, які можуть зумовлювати перехресну алергію.

Протокол проведення АСІТ, як правило, складається з двох етапів: ініціальний етап – досягнення максимальної терапевтичної дози АГ, яка буде оптимальною для конкретного пацієнта; та етап підтримувальної терапії, який частіше триває від 3 до 5 років.

АСІТ в залежності від тривалості проведення може бути передсезонною, передсезонно-сезонною, цілорічною. Як ми вже вказували раніше, існують ін’єкційні (підшкірні), коли АГ вводиться підшкірно, та неін’єкційні (в Україні – пероральний, коли АГ у вигляді драже розміщується під язик до повного розсмоктування, або класичний сублінгвальний методи проведення АСІТ водно-гліцериновими розчинами АГ, коли останній у вигляді крапель наносять під язик, а потім він розсмоктується або проковтується) методи введення алергенів. Інші методи проведення АСІТ (аплікаційний, метод шкірних квадратів, iнтраназальний, кон’юнктивальний, інгаляційний) поки що не знайшли широкого впровадження.

АСІТ можна і часто слід поєднувати з базисною і симптоматичною фармакотерапією АЗ (топічні глюкокортикостероїдні, антигістамінні засоби, кромони, модифікатори лейкотрієнів, β2-агоністи, холінолитіки, метилксантини). Вона має проводитися під наглядом лікаря-алерголога. Після введення АГ хворий повинен знаходитися під спостереженням лікаря впродовж 30 хв через можливий розвиток системних побічних реакцій, які за своєю частотою нетипові для даного методу терапії.

Проведення АСІТ слід припинити у випадках, коли:

  • неможливо досягнути оптимальних доз АГ через розвиток системних побічних реакцій;
  • відсутній комплаєнс (співпраця) між лікарем та пацієнтом;
  • немає умов для регулярного введення АГ;
  • відсутні симптоми АЗ протягом 2 років;
  • проведення АСІТ тривало протягом 5 (краще) чи 3 (мінімум) років;
  • відсутня клінічна ефективність АСІТ протягом 1 року.

Як вказувалося вище, в численних рандомізованих багатоцентрових дослідженнях була доведена ефективність АСІТ при АР, кон’юнктивиті, алергічній БА, ІА, але доцільно приділити цьому питанню більше уваги. При сезонному АР (полінозі) ефективність АСІТ вкрай висока і, за даними світової літератури і власного досвіду, може перевищувати 90%. Так, при сезонному АР практикуються переважно цілорічні і сезонні режими АСІТ парентеральним або пероральним методами. Число курсів передсезонної АСІТ визначається відсутністю клінічних симптомів захворювання в сезон загострення, але не менше 2, а також зниженням титрів порогової специфічної чутливості «шокових» органів (шкіри, слизової оболонки носа, очей, бронхів) до АГ. На думку О.М. Курбачевої (2007), максимальна ефективність терапії може бути досягнута при проведенні не менше 3 повністю завершених курсів АСІТ. Є.М. Дитятковська (2013) вважає, що для визначення оптимальної кількості курсів АСІТ при полінозі доцільно в першу чергу використовувати відносні показники, що відображають:

  • динаміку інтенсивності клінічної симптоматики полінозу в перший і другий після АСІТ сезони пилкування алергенних рослин;
  • істотне зниження рівня IL-4 (на 15% і більше);
  • підвищення продукції INF-γ та ІL-12 (на 100% і більше) в сироватці крові;
  • самооцінку пацієнтами ефективності даного виду терапії.

Порівняльний аналіз впливу різних (парентерального та перорального) методів АСІТ на динаміку клінічної симптоматики у хворих на поліноз показав, що для всіх методів характерні загальні тенденції: стійке, починаючи вже з першого сезону палінації після початку АСІТ, зниження інтенсивності вираженості клінічних симптомів захворювання. Результати численних досліджень показали, що під впливом АСІТ, незалежно від способу її проведення, у хворих на поліноз відбувається інгібіція Тh2-відповіді на ранній і пізній фазі алергічного запалення, про що свідчить вірогідне зниження рівня IL-4 і IL-5 (при використанні АСІТ методом драже). Слід відзначити, що вплив пероральної АСІТ на синтез низки цитокінів (IL-4, IL-12, INF-γ) і перемикання алергічної відповіді з Тh2- на Тh1-клітини був тотожним при використанні традиційних парентеральних методів її проведення.

При цілорічному АР ефективність АСІТ, за даними світової літератури і власного досвіду, може сягати 80%. Не менш важливим також є те, що ще частіше АСІТ запобігає переходу даної форми АР у БА. Недоцільною при цілорічному АР АСІТ може бути за наявності поліпів носа та інших деформацій структур порожнини носа, поєднанні АР з хронічними синуїтами інфекційної природи, значним «стажем» захворювання, поєднанні гіперчутливості до побутових та епідермальних АГ із сенсибілізацією до пліснявих грибів.

Існують дані про те, що пероральна (сублінгвальна) АСІТ менш ефективна при лікуванні дорослих у порівнянні з дітьми та підлітками віком до 18 років. При порівнянні контрольованих досліджень парентеральної АСІТ (на даний момент їх проведено більше 50) і сублінгвальної (виконано 32 дослідження) відзначається більша безпечність останньої (О.М. Курбачева, 2006). Парентеральна АСІТ виявилась дещо ефективнішою, ніж сублінгвальна, але її проведення супроводжувалося достовірно більшою частотою виникнення побічних ефектів. Крім того, важливою перевагою неінвазивного методу проведення АСІТ є збільшення прихильності пацієнтів до лікування, оскільки вони отримують можливість лікуватися вдома під дистанційним спостереженням лікаря.

І.В. Гогунська (2012) довела, що при цілорічному АР із сезонними загостреннями результати навіть річного комбінованого курсу АСІТ у вигляді ін’єкцій або драже з побутовими та пилковими АГ вітчизняного виробництва (ТОВ «Імунолог») на тлі фармакотерапії демонструють у пацієнтів відновлення носового дихання, зменшення виділень з носа та приступів чхання, свербіння у носі, зменшення вираженості симптомів АР (набряклість слизової оболонки порожнини носа, прохідність носових ходів) та покращення транспортної функції слизової оболонки порожнини носа. Через 3 роки після початку проведення АСІТ парентеральним або пероральним способом у хворих на тлі відсутності вираженої клінічної симптоматики АЗ спостерігалось достовірне зниження або нормалізація рівнів специфічних IgE-антитіл, суттєве зменшення діаметра шкірних проб з відповідними АГ. Авторкою також було підтверджено високу безпеку парентеральної і пероральної АСІТ, при проведенні якої була зареєстрована незначна частота побічних реакцій (при парентеральному методі АСІТ – 5,0% виражених і 5,0% легких системних реакцій, при пероральній АСІТ – системних реакцій не відмічалось взагалі). Вказані реакції мали зворотній характер і не потребували відміни лікування.

Результати 5-річного ретроспективного дослідження ефективності застосування АСІТ у 750 хворих на АР парентеральним, пероральним та комбінованим методами, проведеного у Центрі АЗ верхніх дихальних шляхів та вуха Інституту отоларингології НАМНУ, виявили високу ефективність імунотерапії. Так, оцінили свій стан як відмінний та хороший 83% хворих на цілорічний АР, 93% хворих на сезонний АР та 84% хворих на цілорічний і сезонний АР одночасно.

Проведення АСІТ при БА обмежується IgE-залежною алергічною БА за наявності контрольованого перебігу захворювання. При цьому зазвичай перед проведенням АСІТ за допомогою базової фармакотерапії слід досягти контролю над БА і, зменшуючи інтенсивність фармакотерапії, нарощувати інтенсивність АСІТ. При цьому наявність ринокон’юнктивіту, атопічного дерматиту не є протипоказанням для проведення АСІТ при БА. С.Х. Хутуєва, В.Н. Федосеєва (2000) описують різні режими АСІТ при БА і вказують на їх ефективність.

Співробітниками ДУ «Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України» (Фещенко Ю.І. та ін., 2006) доведено, що застосування базисної терапії разом з АСІТ мікст-алергенами побутовими вітчизняного виробництва (ТОВ «Імунолог») у хворих на інтермітуючу і легку персистуючу БА через 3 міс виявило додатковий позитивний клінічний ефект у порівнянні з групою хворих, у яких застосовувалась лише базисна медикаментозна терапія.

Високу ефективність пероральної АСІТ при БА у дітей довів О.К. Яковенко (2012), який виконав відповідні дослідження у групі зі 100 дітей з Волинської області, хворих на алергійну БА (плацебо-контрольоване рандомізоване дослідження). За даними низки фахівців, після завершення успішних курсів АСІТ майже у 75% пацієнтів з БА зберігається тривала ремісія захворювання.

Окремо слід висвітлити такий аспект АСІТ при АР і БА, як її проведення в разі сенсибілізації до АГ тарганів. Клінічна ефективність АСІТ АГ тарганів, за даними С.В. Зайкова і А.П. Гришило (2007), є ефективним методом лікування хворих на БА і/або АР. Вона становила 85,71% за результатами 12-місячного спостереження за хворими, що проявилося зниженням кількості та тяжкості загострень БА і АР, зменшенням потреби пацієнтів у медикаментозних препаратах під час виникнення загострень алергопатології, відсутністю трансформації більш тяжких її форм у менш тяжкі, досягненням тривалого контролю над їх клінічним перебігом, суттєвим зниженням гіперчутливості до відповідних АГ за даними шкірного тестування та рівня загального IgE сироватки крові хворих.

Показаннями для АСІТ АГ отрути та тіл комах є тяжкі анафілактичні і системні реакції на ужалення комахами, поширені шкірні реакції за типом кропив’янки або ангіонабряку за умови, що у хворого реєструється позитивна шкірна проба на АГ відповідної комахи. При ІА проводиться передсезонна терапія з початку зими до кінця весни, а протягом літа і до середини осені вводять підтримувальні дози лікувальних АГ. Тривалість курсу імунотерапії АГ з отрути комах становить 3–5 років. Після її проведення алергічні реакції на укуси комах або не розвиваються, або стають легшими за перебігом. АCІТ вітчизняними інсектними АГ (ТОВ «Імунолог») при системних проявах ІА, за даними С.В. Зайкова та С.М. Куляс (2006), дає змогу досягти позитивного клінічного ефекту у 85,18% хворих і супроводжується достовірним зниженням інтенсивності клінічних проявів та реакції шкіри на проведення прик-тесту з відповідними АГ.

При медикаментозній алергії АСІТ (більш точний термін – десенситизація) може проводитися лише за умов, коли потрібний лікарській засіб не може бути замінений іншим (інсулін при діабеті, антимікобактеріальні препарати при туберкульозі тощо). Це є вельми небезпечним заходом і в Україні може бути здійсненим за спеціальною методикою лише в окремих клініках, які мають щодо цього певний досвід і засоби реанімації.

Давно відомо, що при пероральному прийомі аспірину можлива гіпосенсибілізація до нього у хворих на астматичну тріаду або аспіринову астму. Протокол пероральної гіпосенсибілізації бета-лактамними антибіотиками був запропонований як менш небезпечний, ніж внутрішньовенний. Початкові дози відповідного лікарського засобу при її проведенні становлять 1:10 000 або 1:10–1:100 мінімальної шкірної дози, що спричинила реакцію. Наступну дозу вводять через 15 хв у разі відсутності реакції на попередню. Весь період гіпосенсибілізації триває 4–5 год. За наявності реакції у вигляді незначної кропив’янки, риніту та інших симптомів дозу повторюють. Після гіпосенсибілізації продовження прийому препарату підтримує толерантність до нього. Аналогічно можна проводити гіпосенсибілізацію інсуліном, триметапримом та іншими препаратами.

Оскільки список нозологічних форм АЗ, яким притаманний IgЕ-залежний механізм розвитку, не обмежується АР, алергічною БА та ІА, завжди здійснювались численні спроби застосування АСІТ і при інших формах алергопатології. Так, існують повідомлення (Феденко Е.С., 2001) про результати досліджень, присвячених проведенню АСІТ при атопічному дерматиті (АД). АСІТ може бути призначена пацієнтам, які страждають на АД легкого та середньо-тяжкого перебігу з високим ступенем сенсибілізації до інгаляційних АГ. Найкращі результати АСІТ були показані саме у пацієнтів з доведеною сенсибілізацією до АГ кліщів домашнього пилу. При цьому наявність АД не є протипоказанням для проведення АСІТ у пацієнтів з супутніми респіраторними АЗ (алергічний ринокон’юнктивіт, атопічна БА). З 1974 по 2006 р. опублікована інформація про 23 дослідження щодо результатів АСІТ (підшкірна та пероральна) при АД із застосуванням різних АГ, але за рахунок їх гетерогенності лише дані 5 плацебо-контрольованих досліджень були проаналізовані. Так, в 4 з них було відмічено покращення перебігу АД у відповідних контингентів хворих, що потребує проведення подальших досліджень у цьому напрямі.

Враховуючи те, що більш ніж у 85% дітей спонтанно виникає толерантність до їжі, до якої вони мали алергічні прояви у віці до 5 років, виникла думка про те, що стан толерантності до їжі можна індукувати шляхом проведення АСІТ з використанням харчових АГ. Кількість досліджень про індукцію специфічної оральної толерантності з 1990 р. значно збільшилась, але число проведених досліджень ще є недостатнім для визначення ефективності АСІТ при даному виді харчової непереносимості, хоча раніше була підтверджена ефективність та безпека застосування оральної АСІТ у випадках алергії на молоко (Meglio P. et al., 2004; Patriarca G., Nusera E., 2006). Автори дійшли висновку, що оральна гіпосенсибілізація є ефективною, безпечною та легкою у виконанні. Поки що лише єдине пілотне (відкрите, неконтрольоване) дослідження показало безпеку та ефективність оральної АСІТ у дітей з АД і БА, які мали в анамнезі анафілаксію, спричинену вживанням курячих яєць (Buchanan A.D., Green T.D., 2007). Група фахівців (Eurigue E. et al., 2006) продемонструвала дані контрольованого дослідження результатів проведення сублінгвальної АСІТ у 23 дорослих пацієнтів з алергією на фундук. Автори відмітили значне підвищення толерантності до вказаного АГ після АСІТ та відмітили низьку (0,2% випадків) частоту виникнення системних побічних ефектів на тлі даного виду терапії. Отже, слід продовжити відповідні дослідження в даному напрямі.

В цілому ж перспективи методу АСІТ при АЗ важко переоцінити, оскільки зараз і в реальному майбутньому АСІТ збереже властивості єдиного методу, який може змінити імунологічно-опосередковану гіперчутливість хворого до певних АГ. Даний метод, звичайно, надалі буде розвиватися і змінюватися. Так, одним з останніх досягнень АСІТ є модуляція імунної відповіді шляхом ліпосомної капсуляції лікувальних АГ, яка значно знижує алергенність екстрактів, підвищує їх стабільність та протизапальну активність. Крім того, вкрай важливі останні досягнення в пізнанні механізмів периферійної толерантності і розробці нових безпечних і ефективніших методів АСІТ. Нові підходи до її проведення, такі як використання рекомбінантних АГ, химерних АГ і пептидів, фрагментів і суміші гібридомних АГ, АГ в ліпосомах, АГ разом з моноклональними IgE-антитілами є багатообіцяючими, проте, більшість з них знаходяться ще на стадії клінічних випробувань. Але слід підкреслити, що алергологів та виробників віт­чизняних АГ в Україні за масовістю, успішністю застосування АСІТ, науковими і практичними новаціями, якістю препаратів АГ для проведення АСІТ можна цілком справедливо вважати одними зі світових лідерів у цій галузі алергології.

Поділитися з друзями:

Книги

збірка - Гиперчувствительность к лекарственным препаратам. Руководство для врачей
збірка - Спадкові захворювання шкіри
збірка - Герпесвірусні нейроінфекції  людини
збірка - Атлас: герпесвірусні нейроінфекцїї
збірка - Дитяча дерматовенерологія
збірка - Иммунодефицитные болезни человека
збірка - Хвороби шкіри жінок у віковому аспекті
збірка - Клиника, диагностика и лечение герпетических инфекций человека: руководство для врачей
збірка - Клиническая иммунология и аллергология