сховати меню

Антигістамінні препарати в лікуванні алергічного риніту з точки зору неседативних властивостей

сторінки: 56

 

Рисунок. Таблиця окупації Н1-гістамінових рецепторів

 

Антигістамінні препарати (АГП), які впливають на H1-гістамінові рецептори, відіграють важливу роль у покращанні та підтриманні якості життя пацієнтів з алергічним ринітом (АР). Для більш ефективного і безпечного використання АГП ІІ покоління, які рекомендовані різноманітними гайдлайнами, необхідна класифікація на основі їх детальних характеристик. АГП для першої лінії терапії не повинні мати властивостей центрального депресанту/седативної дії. Седативні властивості (сонливість і порушення працездатності) асоційовані зі зв’язуванням з рецепторами центральної нервової системи (ЦНС). Зайнятість H1-рецепторів (H1RO) головного мозку є корисним індексом, який корелює з показниками клінічних даних.

В залежності від окупації рецепторів (H1RO) головного мозку АГП класифікують як неседативні (< 20%), слабо седативні (20–50%) і седативні (≥ 50%) (див. рисунок). Серед неседативних груп АГП – фексофенадин і біластин; їх розглядають як «АГП, що не проникають у головний мозок» на основі H1RO. Ці два препарати мають багато спільних хімічних властивостей. Однак біластин має більшу афінність зв’язування з H1-рецепторами, і його дія має тенденцію тривати довше. У суворо контрольованих дослідженнях, що використовують об’єктивні показники, біластин не впливає на психомоторні функції та безпеку керування транспортом навіть у разі підвищення звичайної дози (20 мг) удвічі. Вплив АГП на ЦНС завжди необхідно брати до уваги, призначаючи препарати для лікування АР. Даний огляд підсумовує, що для терапії першої лінії помірно тяжкого АР необхідно обирати тільки АГП, що не проникають у головний мозок.

«Antihistamines for Allergic Rhinitis Treatmentfrom the Viewpoint of Nonsedative Properties», Kawauchi H. et al., Int J Mol Sci. 2019 Jan 8;20(1). pii: E213.doi: 10.3390/ijms20010213.

Підготувала Анна Артюх

Поділитися з друзями: