сховати меню
Розділи: Тези

Локальний алергічний риніт: окремий фенотип захворювання?

сторінки: 72

Зайков С.В., Кириленко Т.В., Міхей Л.В.,
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова

Local allergic rhinitis: specific phenotype of disease?

Zaikov S.V., Kyrylenko T.V., Mikhey L.V.,
Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, National Pirogov Memorial Medical University

Локальний алергічний риніт (ЛАР)– захворювання, що характеризується локальною (в слизовій оболонці носа) гіперпродукцією IgE проти цілорічних і сезонних алергенів, Th2профілем запалення в слизовій оболонці носа у відповідь на алергенний стимул, відсутністю специфічних IgE в сироватці крові і негативними результатами шкірних проб з алергенами, але при цьому захворювання проявляється типовими симптомами АР. ЛАР на даний час більшістю дослідників вважається окремим фенотипом АР, при якому пацієнт має характерні симптоми АР– нежить, закладеність носа, чхання, свербіння в носі, але, на відміну від класичного АР, результати алергологічного обстеження (шкірні проби, визначення рівнів секреторного IgE (sIgE) в сироватці крові пацієнта негативні, при цьому в нього відсутні ознаки ендоназальной інфекції та системної сенсибілізації з локальним Th2профілем запалення у відповідь на алергенні стимули. IgE і sIgE у таких пацієнтів продукуються місцево, в слизовій оболонці носа, що підтверджується даними специфічних методів діагностики (назальний провокаційний тест з підозрюваним алергеном (поява назальних симптомів), акустична ринометрія і/або назальна пікфлоуметрія). При цьому понад 25% дорослих осіб з ринітом та майже 50% з неінфекційним/неалергічним ринітом можуть бути віднесені до ЛАР.

ЛАР слід запідозрити, якщо у пацієнта в анамнезі є вказівки на зв’язок з екзоалергенами, але результати шкірного і лабораторного тестування негативні. Саме тому персистуючі цілорічні симптоми риніту і негативні результати традиційного специфічного алергологічного обстеження можуть служити приводом для проведення в період ремісії назального провокаційного тесту з алергеном кліща домашнього пилу і визначення специфічних IgE до нього в назальному вмісті. Терапія пацієнтів з ЛАР принципово не відрізняється від підходів до лікування пацієнтів зі звичайним алергічним ринітом за виключенням відсутності достатнього досвіду проведення алергенспецифічної імунотерапії при ЛАР. Дана проблема потребує наступного вивчення.

Поділитися з друзями: