сховати меню

Епідеміологія гострого середнього отиту в період після впровадження кон’югованої пневмококової вакцини

сторінки: 35

Цілі дослідження: вивчити епідеміологію гострого середнього отиту (ГСО), особливо стану схильності до розвитку отиту, в еру застосування пневмококової кон’югованої вакцини у дітей у віці 7 і 13 років.

Матеріали та методи: було проведено проспективне спостереження за 615 дітьми віком від 6 до 36 міс протягом 10-річного періоду (червень 2006 р. – червень 2016 р.). Всі клінічні діагнози ГСО були підтверджені за допомогою тимпаноцентезу та бакпосіву рідини, отриманої із середнього вуха.

Результати: до віку 1 року 23% дітей мали ≥ 1 епізоду ГСО; до 3 років 60% мали ≥ 1 епізоду ГСО, а 24% мали ≥ 3 епізодів. Пік захворюваності припадав на 6–12 міс життя. Багатовимірний аналіз демографічних та екологічних даних виявив значно підвищений ризик ГСО у осіб чоловічої статі, неіспаномовних представників білої раси, тих, у чиєму сімейному анамнезі був рецидивний ГСО, тих, що відвідували дошкільний заклад та в кого розвинувся ГСО доволі рано.

Фактори ризику для чітко визначеної (підтвердженої за допомогою тимпаноцентезу) схильності до ГСО, коли в дітей виникло принаймні 3 епізоди ГСО протягом 6-місячного періоду або щонайменше 4 протягом року, були: чоловіча стать; сімейний анамнез ГСО; відвідування дошкільного закладу. Тоді як грудне вигодовування протягом перших 6 міс життя мало протективний ефект. У дітей з визначеною схильністю до отиту перший епізод ГСО зазвичай виникав у молодшому віці. Частка Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis як етіологічних факторів ГСО динамічно змінилась протягом останнього десятиліття.

Висновки: було продемонстровано, що саме епідеміологія, однак не фактори ризику розвитку ГСО зазнали суттєвих змін після введення пневмококової кон’югованої вакцини.

Ravinder Kaur, PhD, Matthew Morris, PhD, Michael E. Pichichero, MD, PEDIATRICS Volume 140, number 3,Sept 2017

Поділитися з друзями: